Реферат на тему:
Подвійна домінанта усередині побудови
1. Загальні відомості
Акорди групи DO знаходять застосування не тільки в кадансах, але і
усередині побудов. Якщо в кадансових оборотах DD готується
субдомінантою, то зовні кадансу, в середині побудови, вона вводиться
переважно після тонічної гармонії (Т або TSVI), зрідка після D або D6.
2. Розв’язання DD в D і Т64 (прохідний)
Як відомо, в кадансах DD застосовується майже виключно в тих різновидах,
після яких плавним ходом забезпечується основний звук D в басу;
усередині ж побудови DD можлива у будь-якому вигляді, оскільки цими
умовами вона не зв’язана:
Подібно розв’язання акордів DD в кадансовий квартсекстакорд вони можуть
розв’язатися і в прохідний квартсекстакорд (Т64), за тих же умов
голосоведення. Після такого квартсекстакорду може слідувати DD в іншому
вигляді або інша гармонія:
3. Перехід DD в дисонуючі акорди групи D
Кожний з акордів DD може перейти в один з дисонуючих акордів
домінантової групи, тобто в D7, DVII;, іноді в D9.
При такому переході ввідний звук DD (IV#) йде вниз на хроматичний
півтон, в септиму D7 або квінту DVII7, тобто убік, протилежну своєму
тяжінню.
Септима акордів ведеться нормально – на ступінь вниз, загальний звук
залишається на місці (гармонічний з’єднання). Подібний перехід
зустрічається і в каденціях:
4. Перехід DD в дисонуючі акорди групи S
Іноді акорди DD переходять, шляхом хроматичного пониження терції і
квінти DD (пріми і терції DDVII7), у відповідні акорди sII7 мінору і
гармонічного мажору.
В мажорі в цих випадках переважно вводиться субдомінанта гармонічного
ладу (частіше sII7, іноді s), що дає більшу кількість півтонових звуків
в голосах, ніж субдомінанта натурального мажору. За субдомінантою слідує
D того або іншого виду або ж тоніка в оборотах плагального характеру
(див. заключні такти опери Р. Вагнера «Тристан і Ізольда» і висновок
романсу М. Балакирева «Сон»).
Приклад гармонізації:
Доповнення
1) Розв’язання DD в кадансовый квартсекстакорд, полягаючий, як відомо, з
.звуков тонічного тризвуки на домінантному басу, послужило основою для
виниклого пізніше розв’язання DD безпосередньо в тоніку. Зміцненню і
розповсюдженню такого обороту сприяла наявність загальних звуків в DD і
Т, забезпечуюче велику плавність і природність даного обороту:
Тому найхарактернішим і поширеним виявилося застосування DDVII7
(набагато рідше DD7) в ролі допоміжного акорду, між двома однаковими
видами тоніки, при плавному голосоведенні або на витриманому в басу
основному звуці тоніки:
2) DD може, як указувалося, переходити і в субдомінантову гармонію (див.
приклад 443).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
