UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаукові напрями та школи в українській та російській етномузикології (реферат)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2456
Скачало254
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Наукові напрями та школи в українській та російській етномузикології

 

Наукові напрями та школи складаються з потреб осмислення спостережень.

Наступництво шкіл обумовлене як розвитком науки, так і пов’язаним з цим

переключенням уваги на інші сторони предмета. Відмінність шкіл полягає

також у користуванні тими чи тими методами та у переважанні якихось

методів у працях представників певної школи.

 

До другої половини ІУ111 ст. представники науки не сприймали фольклор як

можливий предмет вивчення. У цей час характерний стихійний інтерес до

фольклору. З поширенням у Західній Європі ідей просвітительства

становище змінюється. У фольклорі починають вбачати залишки язичництва,

темної старовини і народного безкультур’я. Але ці погляди мали і

позитивні наслідки. Адже, фольклор вперше було виділено із культури і

тому він став об’єктом вивчення. Через те, в другій половині ХУШ ст. він

привертає увагу широкого кола збирачів старовини

 

Підсумком ХУЩ ст. стали ідеї, які сприйняла згодом академічна

фольклористика: фольклор - цінне джерело вивчення історії; його вага - в

пізнанні психології народу; він - основа розвитку літературної мови.

Водночас усвідомлюється глибока стародавність фольклору, а отже зростає

цікавість до нього як до історичного феномена.

 

В другій половині XIX ст. на університетських філологічних кафедрах

сформувався напрям, що називався академічною фольклористикою. Його

передісторія та подальший розвиток нерозривно пов’язані з діяльністю як

російських, так і українських дослідників та збирачів фольклору.

 

Вже в першій чверті XIX ст. в Україні утворилися такі етнографічні

центри, як Полтава, Одеса, Ніжин та Харків. Харківський гурток

"любителів української народності" очолив Ізмаїл Срезневський

(1812-1880). Серед членів гуртка були А.Метлинський (поет,

автор-упорядник фольклорних збірок, зокрема "Народных южнорусских

песен"), М.Костомаров (історик, автор праць про історичне значення

фольклору та про українську міфологію), Л.Боровиковський (поет-романтик,

один із перших дослідників творчості Марусі Чурай) та ін.

 

У 1860-х рр. українська фольклористика та етнографія виступають

сформованими науками з такими яскравими представниками, як П.Чубинський,

О.Потебня, О.Бодянський, М.Костомаров, І.Срезневський. Таким чином в

Україні академічна фольклористика творилася спільними зусиллями

українських та російських вчених. Теоретичні праці давали наслідки, які

мають чинність не тільки в межах української чи російської

фольклористики, вони в багато в чому є спільним надбанням

східнослов’янської науки.

 

МІОЛОГІЧНА ШКОЛА. Вона склалася в Україні та Росії під впливом ідей та

праць німецьких міфологів братів Вільгельма та Якоба Грімм у 1840-х рр.

Серед її представників - Ф.Буслаєв (визначний лінгвіст, фольклорист,

автор "Исторических очерков русской народной словесности й искусства",

СПб.,1861), О.Афанасьев (головна праця - "Поетические воззрения славян

на природу: в 3-х тт., М.,1865-1869). С.Потебня.

 

Основні положення міфологічної теорії на східнослов’янському ґрунті

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ