.

Шляхи розвитку позабюджетного фінансування інноваційно-технологічних проектів в науково-технічній сфері (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
256 3588
Скачать документ

Реферат на тему:

Шляхи розвитку позабюджетного фінансування інноваційно-технологічних
проектів в науково-технічній сфері

В останній час у світовій економіці пройшли значні зміни в виявленні
джерел і ресурсів, які визначають економічний розвиток. Застарілі
можливості традиційних підходів привертають все більшу увагу до
різноманітних технологічних, соціальних, організаційних інновацій, які
роблять наукоозброєність і наукоємність головним стратегічним елементом
економічного зростання. Інноваційна модель економічного розвитку змінює
саму її основу: зі сфери масового промислового виробництва рушійна сила
зміщується в сферу розробки, комерціалізації, та організації
впровадження різноманітної нової продукції і послуг. Це призводить до
необхідності забезпечення високої концентрації на цих напрямках не
тільки матеріальних і фінансових ресурсів, але й спонукає приділяти
особливу увагу використанню інтелектуальних ресурсів і підприємницької
ініціативи.

Аналіз тенденцій інноваційно-технологічного ринку України і можливостей
економічної ситуації в Києві вказує на нагальну необхідність розвитку
системи венчурного фінансування, як апробованого в світовій практиці
позабюджетного шляху розвитку фінансування наукоємної сфери
промисловості. Розгортання і початок застосування такої системи доцільно
ініціювати в Києві шляхом створення міської системи управління
інноваційними процесами, стимулювання розвитку венчурного
підприємництва. Становлення і розвиток венчурного фінансування в місті
Києві дасть змогу поширити та втілити в регіони України сучасні
фінансові технології відповідно до умов українського інноваційного
ринку.

Другим шляхом розвитку позабюджетного фінансування
інноваційно-технологічних проектів є створення інноваційно-технологічних
кластерів, як нової форми об’єднання підприємств та організацій,
обумовленої тенденціями технологічної агрегації і заснованих на
використанні “економіки знань”.

Інформаційні Інтернет-проекти інноваційного консалтингу в сфері
“Hi-tech” ( HYPERLINK “http://www.innovation.com.ua”
www.innovation.com.ua ) cтворюють спеціалізовані віртуальні інноваційні
трансфертні кластери по напрямках економічного розвитку, регіонального
або державного рівнів, що є третім напрямком розвитку позабюджетного
фінансування інноваційної сфери економіки.

В посланні Президента України до Верховної Ради України наголос робиться
на “застосуванні додаткових стимулів розвитку малого та середнього
бізнесу, венчурних (у т.ч. зовнішніх) інвестицій”, а також на тому, що
“уряд має невідкладно визначити та здійснити конкретні заходи,
спрямовані на підтримку венчурних фірм та малих підприємств інноваційної
спрямованості”, у тому числі “ефективніше використовувати потенціал
взаємозв’язків України з розвиненими країнами світу, передусім із США,
особливо в трансфері технологій, залученні прямих інвестицій,
запровадженні сучасних систем менеджменту та маркетингу”.

На основі виявлення системних тенденцій інноваційного розвитку в
світовій економіці, можна зробити висновок, що суттєве підвищення
ефективності інноваційного підприємництва в Києві може бути досягнуто за
рахунок активізації і стимулювання позабюджетних джерел фінансування
інноваційної діяльності – створення міської системи венчурного
фінансування. При цьому вона повинна створюватись із застосуванням так
званої “селективної” політики – державної політики з активним залученням
приватного, у тому числі й іноземного капіталів, реалізації і
впровадження цільових інноваційних програм. В якості координуючого
органа системи венчурного фінансування необхідно створити Інноваційну
венчурну компанію, головною функцією якої є розвиток і підтримка
венчурного підприємництва, залучення приватного капіталу і створення
фондів венчурного інвестування з виходом на світовий ринок
інтелектуальної власності і венчурного капіталу.

Для організації діяльності венчурних фондів та венчурного підприємництва
в Києві, а також реалізації положень послання Президента України до
Верховної Ради України (Концептуальні засади стратегії економічного та
соціального розвитку України на 2002-2011 роки “Европейський вибір”)
доцільно створити в Києві муніципальну інноваційну венчурну компанію.
Інноваційна венчурна компанія повинна проводити моніторинг та відбір
інноваційних проектів, виконувати їх комерціалізацію, випускати
інвестиційні сертифікати для залучення інвестицій та створювати пайові
венчурні інвестиційні фонди, інвестувати технологічні компанії, які
реалізують інноваційні проекти, та управляти відповідними корпоративними
правами і інноваційними проектами. При цьому Інноваційна венчурна
компанія виконує два класи задач. По-перше – безпосередньо комерційна
діяльність з метою отримання прибутку, який формується за рахунок
надання послуг по комерціалізації інноваційних проектів (в тому числі
результатів науково-дослідних робіт, які фінансуються за рахунок бюджету
міста по статті наука) та винагороди за управління активами венчурних
фондів. По-друге – реалізація міської політики з інноваційного розвитку
промисловості міста.

Інноваційна венчурна компанія і стратегія інвестування

Інноваційна венчурна компанія створюється у вигляді відкритого
акціонерного товариства з метою формування пайових інвестиційних фондів
інтервального типу відповідно до Закону України № 2299 – III від
15.03.01 «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні
інвестиційні фонди)». Засновниками компанії є Київська міська Рада
народних депутатів, комерційні банки, підприємства м.Києва, фізичні
особи.

Сформулюємо її задачі відповідно комерційної діяльності та реалізації
міської інноваційної політики наступним чином:

Комерційна діяльність:

 

             –    Пошук, аналіз та відбір інноваційних проектів та
пропозицій.

             –    Моніторинг інноваційного потенціалу.

             –    Комерціалізація інноваційних пропозицій.

             –    Проведення комплексної експертизи інноваційних
проектів і технологічного аудиту підприємств.

             –    Супровід і оптимізація інвестиційних проектів.

             –    Маркетинг, залучення інвестицій, створення венчурних
пайових і корпоративних інвестиційних фондів.

             –    Управління інноваційними проектами, корпоративними
правами і активами венчурних фондів.

             –    Прогнозування, оцінка та управління ризиками
інноваційних проектів.

             –    Оперативний аналіз і корегування ефективності вкладень
інвестицій у малі венчурні фірми.

             –    Створення стартових високотехнологічних підприємств
(венчурів), акціонерних компаній.

             –    Трансфер новітніх технологій та розробок.

             –    Створення регіональних венчурних та резервних фондів
для підтримки венчурних підприємств.

             –    Відпрацювання технології цільового фінансування
проектів, включаючи стадію попередньої експертизи. Залучення фінансових
ресурсів для дольового кредитування інноваційних проектів.

             –    Створення й підтримка інноваційної інфраструктури.
Організація інноваційних технологічних підрозділів Фонду в регіонах,
навчання й підготовка в області комерціалізації технологій.

             –    Консалтингові послуги. Інформаційно-аналітична
підтримка інноваційного бізнесу.

 

Реалізація міської політики з інноваційного розвитку промисловості
міста, метою якої є:

             –    максимальне використання інноваційного потенціалу для
соціально-економічного розвитку міста;

             –    подальший розвиток міської економіки з урахуванням
науково-технічних, промислових, природних та геополітичних особливостей
Київського регіону;

             –    визначення пріоритетних напрямків розвитку
інноваційно-технологічного бізнесу в місті та регіоні;

             –    розвиток наукомісткої й конкурентоспроможної продукції
регіону;

             –    задоволення потреб міста в послугах і продукції
венчурних підприємств;

             –    розробка інноваційних регіональних програм розвитку
науково-технологічного потенціалу з пріоритетних напрямів;

             –    залучення науково-дослідних, академічних та учбових
інститутів на світовий ринок ідей і технологій;

             –    включення України у світовий ринок венчурного капіталу
та впровадження сучасних схем фінансування розвитку науки і техніки;

             –    максимальне використання можливостей венчурного
підприємництва для соціально-економічного розвитку міста;

             –    зміна системи цінностей і орієнтирів підприємницької
ініціативи;

             –    формування інноваційної культури суспільства.

На рис.1 наведена структура інноваційної компанії та її взаємодія з
інвесторами і венчурними фірмами. Для виконання визначених задач
Інноваційна венчурна компанія включає:

Мал.1 Алгоритм функціонування інноваційної венчурної компанії

 

Центр комерціалізації технологій, Ситуативно-аналітичний центр і
Агентство по трансферу технологій та управлінню проектами.

Створення Інноваційної венчурної компанії пропонується виконувати
поетапно. На першому етапі компанія працюватиме як Центр комерціалізації
технологій з поступовою трансформацією в управляючу венчурну компанію.
Розгортання системи венчурного фінансування як складової частини
міського господарчого механізму, якраз і потребує комерціалізації
науково-технічних досягнень і відпрацювання технології цільового
фінансування інноваційних проектів. На цьому етапі відпрацьовуються
оптимальні схеми і адаптація венчурного фінансування до умов
українського інноваційно-технологічного ринку.

Як показує світовий досвід, такі інноваційні компанії – це ефективна
форма організації функціонування венчурного підприємництва. Інноваційна
венчурна компанія отримує прибуток за рахунок надання послуг по
комерціалізації інноваційних проектів, (в тому числі проектів, які
фінансуються за рахунок бюджету міста по статті наука) та винагороди за
управління активами венчурних фондів, яка формується відповідно договору
про управління корпоративними правами та інноваційними проектами з
інвесторами. Винагорода за активами вечурних фондів встановлюється у
співвідношенні до номінальної вартості розміщених інвестиційних
сертифікатів та різниці між витратами на придбання корпоративних прав та
доходами від їх реалізації. З іншого боку Інноваційна венурна компанія
отримує кошти на реалізацію міської інноваційної політики з фонду
підтримки підприємництва Київської міськдержадміністрації у розмірі 3%
загальних витрат фонду.

У подальшому Інноваційна венчурна компанія і її мережа венчурного
фінансування зможуть вирішити цілий спектр проблем
соціально-економічного характеру. Оскільки іноземні інвестори не
поспішають вкладати капітал, не виявляють бажання співпрацювати з малими
підприємницькими структурами, які неспроможні впроваджувати прогресивні
технології, то Інноваційна венчурна компанія, отримавши статус юридичної
особи, зможе контролювати фінансові ресурси, стати реальним партнером
іноземних інвесторів і венчурного капіталу. Тобто Інноваційна венчурна
компанія зможе виконувати функції гаранта і посередника між венчурними
підприємствами і венчурним капіталом, створювати резервні фонди
венчурного капіталу для підтримки венчурних технологічних компаній і
фінансування регіональних венчурних фондів, залучення до фінансування
венчурних технологічних компаній іноземного венчурного капіталу.

На рис.2 наведена стратегія інвестування, яка вважається найбільш
доцільною на перших етапах становлення Інноваційної венчурної компанії.
Після виявлення та комерціалізації інноваційної пропозиції, інноваційна
венчурна компанія приймає рішення про створення пайового венчурного
фонду для інвестування підприємств щодо реалізації відібраного проекту.
З цією метою компанія проводить приватне розміщення інвестиційних
сертифікатів.

Визначимо умови венчурного інвестування:

Наявність у фірми привабливого інноваційного проекту, з відповідними
характеристиками, тобто наявності бізнес-плану, експертних висновків.

Наявність відповідного управлінського персоналу, який здатний
реалізувати цей проект.

Недержавна форма власності фірми. (Підприємство повинно бути акціонерним
або в ході фінансування стати акціонерним).

Інноваційний проект повинен забезпечити зростання капіталу в середньому
не менше 50%.

Фірма повинна мати узгоджений варіант виходу венчурного інвестора з
бізнесу, тобто механізм продажу акцій.

Пріоритетні напрямки інвестування визначимо наступним чином:

прибуткові високотехнологічні (Ні Tech) компанії з високим потенціалом
росту;

підготовлені проекти у сфері високих технологій;

компанії, продукція яких експортується;

компанії, які випускають імпортозамінюючу продукцію для потреб
вітчизняного споживача;

придбання перспективних компаній за привабливою вартістю.

Процес інвестування передбачає внесок у вигляді паю в статутний фонд
фірми або придбання частки акцій підприємства-клієнта, еквівалентний
вносимому капіталу Фонду (але, як правило, не більше 50%) із наступною
участю представника Фонду в процесі управління підприємством (проектом).

В залежності від умов договору, Фонд може тривалий час залишатись
співвласником фірми або після одержання запланованої норми прибутку
продати свою частку власності.

В Україні доцільно використовувати такий механізм фінансування
інноваційних проектів: на суму коштів, що потрібні для діяльності
підприємства (реалізації нової ідеї) компанія випускає інвестиційні
сертифікати й виконує їх приватне рзміщення серед можливих інвесторів.
Цим самим Інноваційна венчурна компанія бере на себе відповідальність
перед інвесторами за прибутковість інноваційного проекту.

Доцільно також розвивати й використовувати вільні економічні зони, які
будуть привабливі для іноземних інвесторів.

В загальному випадку при подальшому розвитку інвестиції крім венчурних
компаній можуть бути вкладені і в нові венчурні фонди. При цьому
доцільно припустити, якщо Інноваційна венчурна компанія буде інвестувати
в уставний фонд приватних венчурних фондів, то вона буде сприяти
розвитку інноваційної інфраструктури та відігравати роль стимулятора
наукоємного технологічного бізнесу, тим самим створювати нові робочі
місця та збільшувати надходження в міський бюджет.

 

Виявлення можливості інвестування

 

1.Відбір проектів. Меморандум про попереднє затвердження концепції
проекту

Попередня експертиза: Науково-технічна Комерційна Фінансова Правова

 

2.Аналіз, прогнозування та урахування можливих ризиків інвестиційних
проектів

Затвердження концепції

 

3.Готується інвестиційна пропозиція і розглядається членами
Інвестиційного комітету

Інвестиційна пропозиція

 

4.Кінцевий варіант інвестиційної пропозиції затверджується Інвестиційним
комітетом

Остаточна експертиза

 

5.Остаточна фінансова та юридична оцінка проекта з урахуванням критеріїв
ефективності інвестицій

Приватне розміщення інвестиційних сертифікатів

 

6.Створення пайового венчурного фонду

Графік інвестування

 

7.Підготовлений графік інвестиційного процесу узгоджується з інвестуємим
підприємством

Інвестиційна угода

 

8.Заключається інвестиційна угода з інвестуємим підприємством

Фінансування

 

9.Здійснюється інвестування в проекти

Моніторинг

 

10.Щомісячно інспектується підприємство, яке реалізує проект,
здійснюються звіти про стан проекту

Стратегія виходу

 

11.Реалізація стратегії виходу з метою одержання надприбутків від
приросту капіталу

Ліквідація пайового венчурного фонду

 

12.Звітність до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Рис.2 Схема венчурного інвестування

 

Вибір інноваційних проектів та процес інвестування.

Організація діяльності венчурних фондів в м. Києві та в Україні
передбачає систему комерціалізації інноваційного ресурсу, тобто
проведення відбору, аналізу оформлення, експертизи та бізнес-планування
технологічних проектів з додатковою незалежною експертизою для
ефективного впровадження і зниження ризиків інноваційних
бізнес-проектів. Для виконання цих задач Інноваційна венчурна компанія
створює Центр комерціалізації технологій, який виконує моніторінг,
відбір та комерціалізацію проектів. Базою такого центру може бути
менеджерська группа Internet-порталу “Інноваційний Міст”, який створено
з цією ж метою за підтримкою Головного управління промислової політики
та Ради головних інженерів київських підприємств і який вже сьогодні
забезпечує аналітичну обробку та реєстрацію інноваційних проектів в
базах даних, а також доступ до них безпосередньо з мережі Internet.

На етапі комерціалізації ( тобто при розробці бізнес-планів) формуються
дві групи інноваційних проектів, одна з них орієнтована на трансфер
технологій, друга на безпосередню організацію виробництва продукції (
див. рис.3). Крім того, з метою формування портфелю інноваційних
проектів та пропозицій, а також подальшого впровадження інновацій
Інноваційна венчурна компанія виконує експертизу запитів на фінансування
з міського бюджету по статті “наука” науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт.

Процес вибору проектів для фінансування передбачає застосування наукових
методів оцінки доцільності вкладання венчурного капіталу у наукомісткі
підприємства, а також враховує інтуїцію менеджменту інноваційної
венчурної компанії. Вибір інноваційного проекту складається з двох
етапів:

             –   визначення ефективності проекту;

             –   визначення ефективності господарської діяльності
венчурних фірм.

Для визначення ефективності проекту проводиться відповідний економічний
аналіз, який згідно з міжнародними стандартами застосовує такі критерії
прийняття рішень венчурними підприємцями:

             –   відсутність інших вигідних альтернатив (серйозні
конкурентні переваги над аналогами проекту);

             –   мінімізація ризику втрат доходу;

             –   забезпечення стабільності надходжень у майбутньому;

             –   висока рентабельність з урахуванням дисконтування;

             –   новизна проектів.

Таким чином, експертиза інноваційних проектів дає змогу оцінити їх із
точки зору інвестиційної привабливості з допомогою таких показників:

             –   чиста приведена вартість (NPV – Net Prevent Value);

             –   внутрішня норма рентабельності (IRR – Internal Rate of
Return);

             –   термін окупності витрат (PP – Payback Period).

Ефективність господарської діяльності поділяється на такі види:

             –   економічний (показники враховують у вартісному
вираженні всі результати й витрати, обумовлені реалізацією інновацій);

             –   науково-технічний (новизна, корисність, естетичність,
компактність);

             –   фінансовий (розрахунок показників грунтується на
фінансових показниках);

             –   ресурсний (показники відображають вплив інновацій на
обсяг виробництва й споживання певного виду ресурсу);

             –   соціальний (показники враховують соціальні результати
реалізації інновацій);

             –   екологічний (показники враховують вплив інновацій на
навколишнє середовище).

Рис.3. Схема обробки інноваційних проектів

 

В основі концепції вибору венчурних проектів має бути положення про те,
що вартість стійкої валюти сьогодні є більшою, ніж завтра. Західні
спеціалісти пропонують користуватись таким правилом: гроші, вдало
вкладені у бізнес сьогодні, у перспективі мають давати дохід, але ті
самі гроші, не вкладені в діло, із часом можуть втратити свою вартість
через інфляцію, ризик, схильність до ліквідності. Та існує ще один
важливий висновок: чим більш довгостроковими й ризикованими є проекти,
то тим більше повинна бути їх дохідність.

У загальному вигляді майбутню вартість інвестицій венчурних компаній
можна розрахувати, виходячи із залежності;

МВ = ПВ (1 + g), де

МВ – майбутня вартість тієї суми, яку вкладають венчурні інвестори у
будь-якій формі сьогодні і якою будуть володіти спільно з венчурними
фірмами через деякий період часу n, залежно від вкладених коштів;

ПВ – поточна (сучасна) величина тієї суми, яку вкладають венчурні
інвестори для отримання доходів у майбутньому;

g – індивідуальна ставка дисконту за венчурним проектом.

Змінною величиною в залежності є індивідуальна ставка дисконту, що її
встановлюють з урахуванням ризику, інфляції тощо.

Отже, для вкладення власних інвестицій інвестор може вибрати ті венчурні
проекти, які здатні забезпечити найвищі прибутки на вкладений капітал.
Хоча високі проценти на вкладений капітал, як правило, у тих проектів,
що мають низький рівень захисту.

Процес венчурного інвестування включає п’ять основних етапів:

             1.   Попередня оцінка

             1.1  Вивчення бізнес-плану, який необхідно скласти згідно з
вимогами венчурних компаній.

             1.2  Оцінка проекту відповідно до довгострокової політики
інвестора:

               –   відповідно до вільних грошових коштів;

               –   з точки зору того, чи вписується цей проект у
портфель вже укладених угод і чи не порушує він його баланс;

               –   відповідно до обгрунтованості і можливості проекту
забезпечити високий рівень прибутковості.

             1.3  Потенціал і оцінка особистих здібностей керівництва
проекту з метою визначити, чи зможе цей колектив виконати дане завдання.

             2.  Попередня угода про умови фінансування. Визначення
головних умов венчурної угоди.

             3.  Детальний аналіз й оцінка.

             3.1  Вивчення історії становлення фірми з метою оцінки її
потенціалу, диверсифікованості й поведінки в умовах ринку.

             3.2  Детальний аналіз бізнес-плану.

             3.3  Вивчення фінансової ситуації фірми, середньозваженої
величини минулих доходів і кола можливих споживачів. Аналіз фінансового
звіту підприємства та порівняння його даних із результатами діяльності
інших компаній тієї ж галузі.

             3.4  Оптимістична й песимістична оцінка прогнозних
результатів.

             3.5  Оцінка попиту та обсягу потенційного ринку нової
продукції, а також стану ринку аналогічних товарів.

             4.  Вирішальна угода.

             4.1  Розробка доповідної записки з детальним описом угоди.

             4.2  Підготовка офіційної угоди, яка укладається між
підприємцями і фірмами венчурного капіталу.

             5.  Післяінвестиційна діяльність. Випуск продукції
підприємством і допомога венчурних інвесторів.

За кордоном створюються незалежні компанії венчурного капіталу, які
залучають засоби інших інвесторів і створюють фонд венчурного капіталу.
Цей фонд має форму партнерства, в якому фірма-організатор виступає як
головний партнер, вносить, як правило, 1% капіталу, але несе повну
відповідальність за управління фондом. Зібравши цільову суму, фірма
венчурного капіталу закриває передплату на фонд, після чого переходить
до його інвестування. Розмістивши один фонд, фірма пропонує передплату
на другий. В основному, фірми управляють декількома фондами, що
знаходяться на різних стадіях розвитку. Це служить засобом, по-перше,
акумуляції фінансових ресурсів, по-друге, реалізації основного принципу
венчурного інвестування – розподілу та ліквідації ризиків.

Управління корпоративними правами та інноваційними проектами.

Для управління корпоративними правами та інноваційними проектами в
структурі Інноваційної венчурної компанії створюється Агентство по
трансферу технологій та управлінню інноваційними проектами, яке приймає
участь в управлінні підприємством, що інвестується. Інноваційна венчурна
компанія обумовлює собі місце в Раді Директорів, як правило, в статусі
non-executive, тобто місце директора, який не приймає участі у поточному
управлінні компанією.

Право вето являється загальноприйнятою формою зниження ризиків
Інноваційної венчурної компанії при управлінні компанією, яка
інвестується.

Складання й контроль виконання річного кошторису витрат компанії
(бюджету) являється найбільш діючим інструментом. При підготовці
інвестиції складається бюджет на перший рік, в майбутньому це стає
постійною практикою післяінвестиційного управління.

Інноваційна венчурна компанія сама вирішує ступінь своєї участі в
управлінні компанією. Найголовнішим тут виступає іі доступ до
інформації, яка поділяється на фінансову та виробничу.

Фінансова інформація повинна включати в себе:

  –   щомісячний звіт про прибуток і збитки;

  –   щоквартальний баланс із звітом по збитках і витратах;

  –   щоквартальний план руху грошових засобів;

  –   річна калькуляція витрат на виробництво.

Виробнича інформація включає у себе звіт про розвиток підприємства, який
необхідно буде робити щоквартально.

Виробнича звітність повинна включати в себе наступні відомості:

  –   про зміни ринкової ситуації;

  –   про появу нових конкурентів, технологій і продуктів;

  –   про виконання замовлень і про потенційний портфель замовлень;

  –   про ріст (спад) об’єктів реалізації, зміну чисельності персоналу.

Інноваційна венчурна компанія залучає незалежного аудитора для перевірки
звітності. Більш того, вона проводить незалежний збір інформації.
Інноваційна венчурна компанія водночас приймає участь в управлінні
декількома різними підприємствами (проектами).

Управління інноваційними проектами можна розглядати з трьох позицій:

  –   як систему функцій;

  –   як процес прийняття управлінських рішень;

  –   як організаційну систему.

Узагальнено цикл управління можна зобразити двома стадіями:

  –   розробка інноваційного проекту;

  –   управління реалізацією інноваційного проекту.

На першій стадії визначаються цілі проекту та очікуванні кінцеві
результати, дається оцінка конкурентноздатності й перспективності
результатів проекту, можливого ефекту, формуються склад завдань і
комплекс заходів проекту, здійснюється планування проекту й оформлення
його.

Найважливішим на цій стадії являється оцінка реалізуємості проекту.

На другій стадії проводиться вибір організаційних форм управління,
вирішуються задачі виміру, прогнозування та оцінки оперативної ситуації
по досягненню результатів, витратам часу, ресурсів і фінансів, аналізу
та усуненню причин відхилення від розробленого плану, коригування плану.

Управління інноваційними проектами може здійснюватись за допомогою
різних організаційних форм: лінійно-програмною, проектною,
координаційною та матричною.

При лінійно-програмній формі всі виконавці інноваційного проекту
підпорядковані одному органу. Така форма найбільш підходить при
виконанні одного або декількох складних, довгострокових і
капіталомістких проектів.

При проектній формі реалізується системний підхід до управління, при
якому вся сукупність робіт, що забезпечує вирішення конкретної проблеми
розглядається не з позицій установленої ієрархії легкості, а з позиції
досягнення постановленої цілі чи вирішенню вказаної проблеми.

Для управління конкретними проектами створюються комплексні органи, які
наділені всіма необхідними повноваженими.

У проектній структурі для вирішення конкретної інноваційної задачі
створюється спеціальна робоча група, яка після завершення роботи над
проектом розформовується.

Оцінка та управління ризиками

На сучасному етапі розвитку економіки нашої держави інтенсивно йдуть
процеси інтеграції України в структуру глобальних (міжнародних)
фінансових ринків, які потребують прогнозування ефективності інвестицій
(як спекулятивних, так і стратегічних) і оцінку супутніх цьому процесу
ризиків.

Більшість наявних в Україні аналітичних фінансових технологій
неефективні при вирішені цих задач. Тому і вітчизняні, і закордонні
фінансисти в більшості випадків змушені приймати відповідальні рішення в
умовах невизначеності, що може призвести до значних втрат і, навіть,
банкрутства.

Визначення ризику є невід’ємною складовою частиною розрахунків,
пов’язаних з оцінкою доцільності вкладення інвестицій у сферу венчурного
бізнесу. Венчурний бізнес можна змоделювати як порівняння поточних
ефектів двох проектів – проекту венчурної фірми та проекту інвестиційних
компаній венчурного капіталу. Рівновага між цими проектами можлива за
умови однакового врахування ризиків учасниками венчурного капіталу.

Основні методи зниження ризику у венчурному бізнесі:

  –   диверсифікація;

  –   страхування;

  –   розподіл ризику;

  –   пошук інформації;

  –   нові технології прогнозування, оцінки та управління ризиками.

Для венчурного інвестора є можливість диверсифікувати свій портфель
інвестицій за рахунок вкладень у підприємства, що перебувають на різних
стадіях свого розвитку, а також шляхом вкладень в економіку різних
країн. Диверсифікація дає змогу значно знизити ризик.

Знизити ризик можна також за допомогою страхування. Особливо слід
звернути увагу на нову форму страхування ризиків, на основі якої
забезпечується компенсація однієї форми ризику іншою. Її специфіка
полягає у тому, що ризики змін цін на певні товари перекладаються на
іншу ланку. Такий метод зниження ризику має практичне втілення у різних
формах торгівлі, включаючи ф’ючерси, опціони, спекуляцію.

Розподіл ризику – це метод, що передбачає розподіл великих втрат від
прийняття рішень між партнерами. Така форма зниження ризику передбачає
об’єднання зусиль і коштів підприємців у венчурний капітал для вирішення
спільних економічних проблем.

Нові технології прогнозування, оцінки та управління ризиками дозволяють:

  –   адекватно оцінювати й прогнозувати будь-яку невизначену (нечітку)
ситуацію, яка появилась на ринку;

  –   з високою точністю аналізувати доступну в ринкових умовах первинну
інформацію;

  –   кількісно оцінювати різні фінансові ризики.

У зв’язку з цим ситуативно-аналітичний Центр буде вирішувати наступні
задачі:

Прогнозування курсів валют, акцій, опціонів, ф’ючерсів та інших
фінансових інструментів на міжнародних ринках – для фінансових компаній,
банків.

Прогнозування курсів валют та розробка ефективних стратегій хеджирування
(страхування) валютних ризиків – для компаній експортерів та імпортерів.

Прогнозування макроекономічних індикаторів, інвестиційного клімату й
оцінка державного ризику України – для іноземних інвесторів та
інформаційних агентств, органів державної влади, аналітичних і
консалтингових структур.

Оцінка інвестиційної привабливості галузей та окремих підприємств,
передінвестиційні дослідження, інвестиційне проектування та
бізнес-планування, включаючи кількісну оцінку ризиків – для вітчизняних
та іноземних стратегічних інвесторів, банків.

Розробка, оптимізація та оцінка ризиків зовнішньоекономічної діяльності
– для компаній експортерів та імпортерів.

Оптимізація управління й верифікація ділінгової діяльності, кредитної
політики тощо -для фінансових компаній і банків.

Розробка маркетингових рішень для просування товарів та послуг (крім
товарів масового попиту) – для компаній-виробників, дилерів,
дистриб’ютерів, банків.

Стратегія виходу з інвестування

Фонд сподівається отримувати прибутки, використовуючи наступні основні
стратегії виходу:

           1)  публічний,

           2)  продаж активів стратегічному інвесторові,

           3)  продаж активів фінансовому інвесторові,

           4)  зворотний продаж активів власникам (партнерам по
бізнесу).

Найбільш бажаною являється публічний продаж акцій, тобто продаж через
фондову біржу або подібний механізм (електронну торгову систему), що
приносить найбільш високу ціну, але враховуючи нерозвиненість фондового
ринку України не є прийнятливим.

Продаж стратегічному інвесторові являється самим розповсюдженим методом
виходу з бізнесу. Цей вихід більш простий, дешевий і часто єдино
можливий для продажу акцій невеликих підприємств.

Продаж фінансовому інвесторові (венчурному капіталістові) дає можливість
провести закриття фонду, термін діяльності якого закінчився, а також
передати проект у венчурний фонд, який спеціалізується на більш зрілих
стадіях розвитку бізнесу. Коли такий продаж відбувся в рамках однієї
управляючої компанії, то це ідеально зберігає позиції менеджменту на
венчурному підприємстві.

Продаж акцій партнерам по бізнесу, які являються менеджерами венчурного
підприємства, вважається невигідним для венчурного капіталіста. При
цьому ціна продажу акції найменша. Такий вихід вигідний менеджменту
підприємства й розрахований на пасивних інвесторів.

На практиці все більше венчурних капіталістів обумовлюють на стадії
підготовки інвестиційного договору можливість продажу акцій
співвласникам бізнесу.

На закінчення визначимо основні фактори, які обмежують розвиток
венчурного бізнесу в Києві:

  –  відсутність системи управління інноваційними процесами та
стимулювання розвитку венчурного підприємництва;

  –  дефіцит фінансових ресурсів;

  –  відсутність чіткої політики сприяння розвитку венчурного бізнесу з
боку міськдержадміністраціїї;

  –  абсолютна відсутність інноваційних підприємницьких орієнтирів в
більшості господарських суб’єктів;

  –  високий рівень податку, який не враховує конкурентноспроможність і
новизну виробів.

Таким чином, першочерговими завданнями вдосконалення механізмів
державного стимулювання інновацій є створення системи спеціальних фондів
державного фінансування науково-технічних програм та інновацій, розробка
механізму залучення вітчизняних інвесторів в інноваційні галузі
економіки, визначення участі держави у покритті інноваційних ризиків
високотехнологічних підприємств та формуванні венчурного капіталу,
створення галузевих, регіональних і тематичних фондів інноваційного
розвитку.

Для підвищення ефективності інноваційної діяльності необхідна державна
підтримка в організації діяльності венчурних фондів в Києві, яка повинна
передбачати систему виявлення та комерціалізації інноваційного ресурсу.
Тобто необхідно створювати міську систему венчурного фінансування в
цілому, яка б виступала складовою частиною господарського механізму і
розвивалась відповідно до потреб виробництва. Для організації діяльності
венчурних фондів необхідно створити Інноваційну венчурну компанію у
вигляді відкритого акціонерного товариства з метою формування пайових
інвестиційних фондів інтервального типу відповідно до Закону України №
2299 – III від 15.03.01 «Про інститути спільного інвестування (пайові та
корпоративні інвестиційні фонди)». Засновниками компанії можуть бути
Київська міська Рада народних депутатів, комерційні банки, підприємства
м.Києва, фізичні особи.

Інноваційна венчурна компанія буде проводити відбір інноваційних
проектів, їх комерціалізацію, випускати інвестиційні сертифікати для
залучення інвестицій та створювати пайові венчурні інвестиційні фонди,
інвестувати в корпоративні права технологічних компаній, які реалізують
інноваційні проекти, та управляти відповідними корпоративними правами та
інноваційними проектами. При цьому Інноваційна венчурна компанія виконує
два класи задач. По-перше – безпосередньо комерційна діяльність з метою
отримання прибутку, який формується за рахунок надання послуг по
комерціалізації інноваційних проектів та винагороди за управління
активами венчурних фондів. По-друге – реалізація міської політики з
інноваційного розвитку промисловості міста.

 

Література

Паладій М.В. Комерційна реалізація об’ектів інтелектуальної власності –
вимога часу. Матеріали Всеукраїнської наради: Актуальні проблеми
комерціалізації промислової власності. Київ, Український інститут
промислової власності, листопад 2001р., рукопис.

Концепція науково-технологічного розвитку України. Схвалено Постановою
Верховної Ради України від 13.07.1999 №916-ХІV.

Невелев О.М. Програмний соціально-економічний розвиток Києва. -К.,
НДІСЕП. 2000. – 143с.

Бондаренко О.А., Козьменко С.Н. Оптимизация инвестиционного обеспечения
инноваций как средство стабилизации и роста экономики Украины. – Сумы:
ИПП “Мрия-1” ЛТД: Инициатива, 2000. -65с.

Чебунін О.І. Інноваційні шляхи розвитку промисловості у Києві. – В кн.
Київ у ХХІ столітті: стратегія розвитку /КМДА,НАНУ/ Під ред.
Б.М.Данилишина, О.М.Невелева// Доп.наук.-практ.конф.,м.Київ, 26 січня
2001р.-К.:Обериги,2001.-280с.

Гніденко, В.М.Зінченко О.П. Інноваційні фактори розвитку наукоємного
виробництва у Києві. – Управління сучасним містом. – Київ. №3, 2001.

Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку
України на 2002-2011 роки “Европейський вибір”. Послання Президента
України до Верховної Ради України.

Є.М.Сич, В.П.Ільчук Інноваційно-інвестиційний розвиток залізничного
транспорту. – К.Логос,2002.-256с.

Инвестиционный магазин, №12, 1999 (40), с.14 – 18.

Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та
проблеми становлення в Україні: Монографія. – К., КНЕУ, 2000, -172с.

Концепція інноваційного розвитку економіки України. Проект.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020