Реферат на тему:
Чернівецький університет, історія і сучасність.
План
1.Історія університету.
2.Університет сьогодні.
3.Перші десять ректорів від дня заснування Чернівецького університету
ім. Франца-Йосифа.
4.Історія Ботанічного саду Чернівецького Національного Університету.
5.Список використаної літератури.
Історія університету
1823 року галицький губернатор подав австрійській владі петицію
буковинських жителів про необхідність заснування теологічного семінару
(семінарії) в Чернівцях. Тільки в жовтні 1827 р. в нашому місті було
відкрито богословську семінарію, розмістивши її в гімназіальних
приміщеннях (нині І-а гімназія по вул. Емінеску). Викладання велось
латинкою та німецькою. Крім богословських дисциплін, тут читалися лекції
з сільського господарства, педагогіки. А 1866 року почалися підготовчі
роботи з відкриття богословського факультету в майбутньому університеті
ім.Франца-Йосифа в Чернівцях. Було розроблено проект статуту факультету.
За основу проекту був узятий статут богословських факультетів у
Зальцбурзі, Оломоуці, Російській духовній академії.
1868 року ставиться питання в Буковинському сеймі про заснування
юридичної академії в Чернівцях. А 1872 року депутат краю доктор
Костянтин Томащук на засіданні від 28 листопада 1872 р. висунув і
обґрунтував пропозицію про заснування в Чернівцях університету. Тоді
Буковинський сейм звернувся до уряду з проханням в інтересах держави
сприяти створенню університету. 13 березня 1875 р. на засіданні було
обговорено законопроект уряду стосовно заснування вищого навчального
закладу в Чернівцях і прийнято резолюцію: “Замість кафедри орієнтальних
мов, яка передається теологічному факультету, створити кафедру філології
романської мови (латині), кафедру румунської мови та літератури і
кафедру русинської мови та літератури.
Указом австрійського імператора Франца-Йосифа від 31 березня 1875 р.
було засновано Чернівецький університет, у тому числі й богословський
греко-православний факультет – єдиний православний факультет в
Австрійській імперії. Буковинський сейм прийняв рішення (12 травня 1875
р.) передати крайову бібліотеку університету, а також фінансувати
будівництво університету в сумі 50 тис. флоринтів з крайових коштів.
Общинна рада міста передала також 50 тис. флоринтів на будівництво
університету.
4 листопада 1875 р. відбулося урочисте відкриття університету, якому
було надано назву Чернівецький університет ім.Франца-Йосифа. Присутні на
цих торжествах: міністр культури і освіти д-р Штремаер, крайовий
президент Г.Алезані, ректор д-р К.Томащук, декан юридичного факультету
д-р фон Шулер-Ліблой, представники університетів Відня, Праги, Граца,
Клаузенбурга, Базеля, Берліна, Берна, Бреслау Дорнета, Ерлангена,
Гайденберга, Йєни, Кенігсберга, Ляйпцига, Магдебурга, Мюнстера, Одеси,
Тюбенгена, Франкфурта-на-Майні, Інсбрука, Кракова, Львова, Геттінгена,
Страсбурга та ін
5 жовтня 1875 р. був днем присвячення урочистостям студентів: концерту,
факельному походу. На концерті були виконані пісні, присвячені відкриттю
Чернівецького університету: “Здивовано тремтить Прут у камишах”
Й.Шеффеля, “Давайте співати і розмовляти” К.Францоза, “На Буковині
починає шуміти” Р.Стреле, “Я хочу радісно діяти” М. фон Верра, “Розум і
серце” Е.Нойбауера. Вперше пролунав в університеті й студентський гімн.
На основі існуючого з 1827 Теологічного Інституту, з німецькою
викладовою мовою та з окремими кафедрами української та румунської мов і
літератур. Університет мав назви: імені Франца Йосифа (Franz Josephs) у
1875 — 1918 pp., Universitatea Regele Carol I din Cern?u?i (1919 — 40) і
Чернівецький Державний Університет після 1940. У 1989 році Чернівецькому
університетові присвоєно ім’я Юрія Федьковича. 11 вересня 2000 року
Указом Президента України Чернівецькому державному університету імені
Юрія Федьковича надано статус національного.
Першим ректором став відомий учений і громадський діяч К.Томащук. Тут
викладали і вели дослідницьку роботу вчені європейського та світового
рівня: економіст Й.Шумпетер, юрист Г.Гросс, історик Р.Кайндль, славіст
О.Калужняцький, україніст С.Смаль-Стоцький, композитор і письменник
С.Воробкевич та інші.
За австрійської влади ЧДУ мав три факультети: православної теології,
правничий і філософський. На філософському факультеті катедрою
української мови завідували: К. Ганкевич (1875 — 76), Г. Онишкевич (1876
— 82), С. Смаль-Стоцький (1885 — 1918), словянських мов О. Калужняцький
(1875 — 98) і Є. Козак (1899 — 1919); катедру практичного богословія
очолював Д. Єремійчук (1899 — 1919). За цей час в ЧДУ навчалися, крім
буковинців, також багато галичан, зокрема І. Франко, Л. Мартович, Д.
Лукіянович; габілітувалися В. Мількович з історії Східної Європи (згодом
професор ЧДУ 1895 — 1919), О. Колесса з української мови. Серед ректорів
ЧДУ були українці: К. Томащук (1875 — 76), О. Калужняцький (1889 — 90) і
Є. Козак (1907 — 08). У 1875 на загальне число 208 студентів українців
було 41, у 1914 на 1 198 — 303, приблизно стільки ж румунів, найбільше
євреїв і німців.
Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918р. і прилучення Північної
Буковини до Румунського королівства університет до 1940 р. вважався
румунським вищим навчальним закладом. У 1918 — 40 pp. університет було
румунізовано, скасовано українські катедри, а українських професорів
звільнено. Філософський факультет поділено на два:
філософсько-літературний і природознавчий. Довголітнім ректором ЧНУ за
румунського часу був українофоб Й. Ністор. У 1920 на 1 671 студентів
було 239 українців, у 1933 — на З 247 студентів було 2117 румунів, 679
євреїв, 199 німців, 155 українців, 57 поляків, 40 ін.
У 1940 р. після возз’єднання Північної Буковини з Україною університет
реорганізовано у державний вищий навчальний заклад з українською мовою
навчання та поділено на 7 факультетів, а з 1955 на 11: історичний,
філософський, іноземних мов, географічний, біологічний, хімічний,
фізичний, математичний, економічний, технічний і заочний, була 51
катедра; теологічний факультет ліквідовано. Запроваджене заочне й
вечірнє навчання та аспірантуру. У 1976 — 77 pp. було близько 10 000
студентів (у тому числі 38% заочників) та близько 500 викладачів, у тому
числі 26 професорів і докторів наук, близько 290 доцентів і кандидатів
наук.
Університет сьогодні
Головний будинок ЧНУ міститься в колишній резиденції буковинського
митрополита.
При університеті є ряд дослідних установ: ботанічний сад (заснований
1877), біологічна дослідна база (в Жучці), лабораторії фізики
напівпровідників і термодинаміки, експериментальний рибозавод, сейсмічна
і метеорологічна станції, 4 музеї (зоологічний, ботанічний, геологічний,
історії університету).
Наукова бібліотека університету має 11 відділів: комплектування,
наукової обробки літератури, зберігання вітчизняних видань, зберігання
зарубіжних видань, рідкісних та цінних видань, абонементів, читальних
залів, галузевий, культурно-просвітницької роботи, інформаційних
технологій, а також інформаційно-бібліографічний відділ. Цікавою є
історія бібліотеки. Заснована книгозбірня в 1852 році як Крайова
бібліотека, перша публічна бібліотека на Буковині, від 1875 р. (року
заснування Чернівецького університету) – університетська бібліотека.
Загальний фонд бібліотеки (на 01.01.2005) нараховує близько 2,6 млн.
примірників. Серед них: 1.125 тис. примірників наукової літератури, 171
тис. підручників та навчальних посібників, 648 тис. примірників
журналів, 96 тис. примірників художньої літератури. Фонд зарубіжних
видань налічує 376 тис. творів німецькою, румунською, англійською,
латинською, польською, старогрецькою, французькою, гебрайською їдиш та
іншими мовами. У фонді рідкісних та цінних видань зберігається біля 70
тис. прим.: інкунабули, палеотипи, вітчизняні та іноземні стародруки,
особисті архіви В. Сімовича – професора Львівського університету, Є.
Козака – професора Чернівецького університету, К. Райфенкугеля –
директора бібліотеки Чернівецького університету, колекції Томащука –
першого ректора Чернівецького університету, В. Сімовича, Є. Козака, І.
Карбулицького, І. Співака та ін. Найцінніша книга датується XIII ст.
Вона написана на пергаменті латинською мовою. У цьому фонді зберігаються
також книги Марії-Луізи, дружини Наполеона I, цісаря Франца Йосифа I,
професорів університету С. Смаль-Стоцького, Іона Сбієри та ін. ЧНУ видає
«Наукові записки» (у 1945 — 67 появилося 58 тт.), монографії (84),
підручники (65).
Cьогодні в університеті функціонує 16 факультетів: фізичний,
інженерно-технічний, прикладної математики, комп’ютерних наук, хімічний,
біологічний, філологічний, іноземних мов, історичний, географічний,
економічний, педагогічний, юридичний, філософсько-теологічний,
довузівської підготовки, образотворчого і декоративно-прикладного
мистецтва. На 71 кафедрі навчається понад 16 тисяч студентів,
здійснюється підготовка фахівців з 67 спеціальностей. Навчально-наукову
роботу забезпечують понад 900 викладачів, у т.ч. майже 100 докторів
наук, професорів, близько 500 кандидатів наук, доцентів; діє 6
спеціалізованих наукових рад із захисту кандидатських і докторських
дисертацій. Основні напрямки наукових досліджень: теоретичні та
прикладні дослідження напівпровідникового матеріалознавства; розробка
нових технологій, матеріалів, мікросхем і приладів для опто-, радіо- та
мікроелектроніки, напівпровідникового приладобудування; статична оптика,
голографія; технології модульного навчання; інноваційні технології в
бізнесі та освіті, проблеми творчої самореалізації особистості; охорона
навколишнього середовища; екологія; географія; історія України, проблеми
мови та літератури. Понад 5 наукових шкіл з цих напрямків сьогодні
продовжують плідно працювати. При університеті діє науково-дослідний
Центр Буковинознавства, який підтримує зв’язки з науковими і культурними
осередками діаспори. З метою широкого залучення вчених університету і
наукових установ України та інших держав до вивчення проблем
гуманітарних і суспільних наук створений Всеукраїнський
науково-дослідний центр “Біблія і культура”.
ЧНУ має 14 навчальних корпусів, ботанічний сад, зоологічний та
геологічний музеї, видавництво, бібліотеку з книжковим фондом у 2,5 млн.
примірників. При університеті функціонує кафедра військової підготовки.
Викладачі і студенти університету мають нагоду брати участь у спільних
наукових програмах, які здійснюються згідно з угодами про творчу
співпрацю з провідними навчальними закладами та науковими центрами США,
Канади, Австрії, Німеччини, Польщі, Румунії, Китаю, Югославії, Ізраїлю
та інших країн.
У жовтні 1999 року Чернівецький університет прийнято в почесні члени
Міжнародної організації університетів “Рhi Beta Delta” (СШA).
Враховуючи загальне державне і міжнародне визнання результатів
діяльності та вагомий внесок у розвиток національної вищої освіти і
науки, Указом Президента України від 11 вересня 2000 року №1059/200
Чернівецькому державному університету імені Юрія Федьковича надано
статус національного.
Перші десять ректорів від дня заснування Чернівецького університету ім.
Франца-Йосифа.
Костянтин Томащук. Народився 13 березня 1840 р. у Чернівцях. 1857 р.
закінчив Чернівецьку гімназію і вступив до університету у Львові, де
вивчав юридичні, філософські та історичні науки. Після закінчення
університету служив у Львівській фінансовій прокуратурі. У серпні 1864
р. йому присуджено вчений ступінь доктора прав. П’ять років він працював
у Семигороді. 1870 року повертається до Чернівців, де його призначають
радником крайового суду. Займається бурхливою парламентською діяльністю,
обраний представником селянських общин областей Чернівців, Серета,
Сторожинця, Сучави, Радівців. В Буковинському сеймі він представляв
общини Кимполунга і Радівців.
Відігравши значну роль у заснуванні Чернівецького університету, 4 жовтня
1875 р. стає його першим ректором, професором австрійського цивільного
процесу і торговельного права, його призначено головою державної
екзаменаційної комісії. Університет Франкфурта обрав його 1875 р. своїм
почесним членом. Нагороджений дипломами міст Радівців і Чернівців, його
обрано почесним громадянином міста. Був ректором Чернівецького
університету ім. Франца-Йосифа у 1875-1876 рр.
Другим ректором Чернівецького університету був Ф.Ціглауер у 1876-1877
рр. Народився у м. Брунек в Тіролі (Австрія). В університетах Інсбрука і
Відня вивчав філософію, юриспруденцію, історію. 1856 року його
призначено професором австрійської історії юридичної академії в
Германштадті. В липні 1875 р. його запрошено до Чернівецького
університету, де він протягом 25 років працює професором австрійської
історії. Був активним у громадському житті: член Чернівецького
товариства міської та крайової шкільних рад.
Василь Митрофанович був третім ректором у 1877-1878 рр. Народився 1831
р. у с. Будиенець на Буковині. Вивчав теологію в Чернівцях, потім у
Львівському університеті. Після посвяти в сан священика читав курс
практичної теології в греко-православному теологічному навчальному
закладі. 1875 року стає професором практичної теології Чернівецького
університету. В 1875-1876 і 1882-1883 рр. був деканом теологічного
факультету. Почесний доктор теології.
Фр.Шулер фон Ліблой був четвертим ректором у 1878-1879 рр. Народився в
Германштадті, у Семигороді (нині м. Сібіу, Румунія) 13 січня 1827 р. у
дворянській родині. Відвідував євангелістську гімназію у рідному місті,
потім юридичну академію. Право вивчав в університетах Відня і Грацу, тут
він займався практикою. 1852 р. у рідному місті стає екстраординатором,
а 1857 р. штатним професором юридичної академії. Спочатку він викладав
історію права, потім протестантське церковне право, фінансову науку і
національну економію. 1875 р. отримав запрошення до Чернівецького
університету, де йому довірили кафедру німецького права і права народів.
Під час урочистого відкриття університету він виступив зі святковою
доповіддю. Його було обрано депутатом. Один з активних членів
Семигородського ландтагу. Депутат Австрійської державної ради. 1892 р.
нагороджений орденом Залізної корони ІІІ ступеня. Автор праць з
юридичних наук, історії права, історії культури.
Гандль Алоїз був призначений п’ятим ректором Чернівецького університету
в 1879-1880 рр. Народився в липні 1837 р. у Форт-Альберзі (Австрія),
вчився у Віденському університеті, в 1859 р. здобув ступінь доктора
філософії. Працював у Львівському університеті, викладав фізику. В цьому
університеті став штатним професором, призначався екзаменатором комісії
в гімназіях. У 1870-1871 рр. – декан філософського факультету, а в 1872
р. – професор фізики Терезіанської військової академії у Відні. В 1875
р. – професор Чернівецького університету, призначався членом
екзаменаційної комісії. В 1877-1878 і 1893-1894 рр. – декан
філософського факультету, повторно ректор нашого університету в
1894-1895 рр. Нагороджений орденом Залізної корони ІІІ ступеня. Автор
підручника з фізики.
Шостим ректором був Євсебій Попович. Народився в лютому 1838 р. у
Чернівцях. Вчився в гімназії, де вивчав греко-православну теологію,
потім удосконалював свої знання з церковної історії та церковного права
у Віденському університеті. До 1871 р. завідував крайовою бібліотекою у
Чернівцях. Висвячений в сан священика, працював у греко-православному
теологічному закладі на кафедрі вивчення Біблії та семітських мов, потім
на кафедрі історії церкви і церковного права, згодом – штатним
професором цих же дисциплін. Від 1875 р. – штатний професор історії
церкви, а також греко-православного церковного права новоутвореного
університету. Член екзаменаційної комісії протягом ряду років, декан
теологічного факультету. Протягом 1869-1876 рр. виконував обов’язки
інспектора шкіл краю. У 1877-1894 рр. – член крайової шкільної ради. З
1880 р. має сан церковного архіпресвітера. Автор багатьох наукових
праць.
Алоїз Гольдбахер був призначений сьомим ректором у 1881-1882 рр.
Народився в Мерані (Тіроль, Австрія) 1837 р. Вчився в гімназії, вивчав
класичну філологію в Інсбруці. У 1861-1862 рр. вдосконалював знання,
навчаючись філології у Відні. З 1862 р. – викладач, професор гімназії в
м.Ольмюц. 1867 р. здобуває ступінь приват-доцента класичної філології
університету Граца (Австрія). 1875 р. запрошений до Чернівецького
університету, де в 1876-1877 рр. був деканом філологічного факультету.
1882 р. його запрошують до Грацького університету, де в 1891-1892 рр.
стає ректором. Автор книг латинською та німецькою мовами.
Восьмим ректором став Кляйнвехтер Фрідріх у 1882-1883 рр. Народився він
в лютому 1838 р. у Празі. Його батько – доктор юриспруденції,
приват-доцент кафедри австрійського буржуазного права при університеті в
Празі. Фрідріх спочатку навчався в гімназії, потім у Празькому
університеті. 1862 р. одержує ступінь доктора юридичних наук. Вивчає
національну економію. Приват-доцент у Празі, згодом – викладач
національної економії і аграрного права в сільськогосподарському закладі
Лібверда (Чехія). Протягом 1872-1875 рр. викладає національну економію
та статистику в політехнічному училищі в Ризі. 3 жовтня 1875 р. –
штатний професор Чернівецького університету. 1881 року отримує ступінь
урядового радника, 1898 р. – придворного радника. З 1899 р. –
член-кореспондент Буковинської палати торгівлі та ремесла. Автор кількох
наукових праць.
Володимир фон Репта – дев’ятий ректор Чернівецького університету в
1883-1884 рр. Народився в грудні 1841р. у Руському Банилові на Буковині.
Навчався в Чернівецькій гімназії, потім у семінарії. Продовжив
теологічну освіту в університетах Відня, Бонна, Мюнхена і Цюріха.
Повернувшись до Чернівців, отримав посаду студіопрефекта
архієпископської семінарії, у 1873 р. – штатний професор з вивчення
Біблії і Нового заповіту. З 1875 р. штатний професор цих дисциплін на
теологічному факультеті. Репта був деканом теологічного факультету
протягом ряду років. З 1876 по 1895 рр.- крайовий шкільний інспектор. У
лютому 1896 р. був призначений консисторіальним архімандритом. З цього ж
1896 р. йому дозволено як почесному професорові теологічного факультету
читати лекції з вивчення Біблії. Враховуючи його заслуги як педагога,
йому надають звання доктора теології. За великі заслуги в галузі
шкільної освіти рада міста Чернівці обрала його почесним громадянином.
1890 р. його посвячено у сан єпископа Радівецького.
І, нарешті, десятим ректором нашого університету був Йоган Вробель, який
народився в жовтні 1831 р. в м. Опшельні, в бідній родині. Відвідував
гімназію у рідному місті. Після смерті батьків залишився без засобів
існування і без притулку. Але незважаючи на великі труднощі й нестатки,
продовжував навчатися в гімназії у Бреслау, яку закінчив 1855 року.
Потім вивчав теологію в місцевому університеті, згодом звернувся до
вивчення класичної філології. Під керівництвом корифеїв Ф.Гаазе,
А.Росбаха, М.Геріца, Е.Люберта він брав участь у філологічному семінарі
впродовж 8 семестрів, а також у конкурсних роботах семінаристів і
здобував почесні премії. За виконання ораторського конкурсного завдання
Вробель здобув академічний приз.
Історія Ботанічного саду Чернівецького Національного Університету.
Ботанічний сад Чернівецького національного університету – один із
найстаріших ботанічних садів України. Його історія бере початок з 1877
року і тісно пов’язана з історією Буковини.
Заснований Сад магістратом м. Чернівці за часів Австро-Угорщини, коли
Буковина входила до складу імперії на правах герцогства. Будівництво
Саду тривало 11 років. Його першим директором був австрієць за
походженням професор Едуард Тангль. Основна увага зосереджувалась на
створенні колекцій популярних на той час Північно-Американських видів
дерев та кущів, саджанці яких завозились з Австрії із Мускауерського
розсадника і розміщувались за родовими комплексами на площі 3,5 га.
В 1918 р. Буковина перейшла до складу боярської Румунії і Сад
підпорядковується інституту ботаніки. Саме в цей період розпочинається
робота по вивченню та систематизації флори краю, створенню гербарію та
колекцій аборигенних видів. З приєднанням Буковини до України в 1940 р.
Сад переходить у розпорядження Чернівецького державного університету.
Основним напрямком його діяльності стає інтродукція і акліматизація
рослин. Видаються перші друковані списки насіння.
Під час війни частина деревних насаджень Саду була знищена, але колекції
закритого ґрунту збереглись майже повністю. У повоєнний період
активізується робота по інтродукції корисних рослин, зокрема плодових,
кормових, лікарських та ефіроолійних.
В 1956 р. до Саду приєднується дендрарій колишньої резиденції
буковинських митрополитів, основу насаджень якого на площі 4.8 га
складають аборигенні види.
В 1963 р. Ботанічний сад оголошується пам’яткою природи
республіканського значення, а в 1969 р. здобуває статус наукового
закладу. До природно-заповідного фонду України Сад включений у 1983 р.,
а в 1992 р. затверджений як заповідний об’єкт загальнодержавного
значення.
З 1944 р. колектив співробітників Саду очолювали проф.
Г.Х.Молотковський, доценти М.В.Орєхов, З.К.Костевич, В.Л.Данищук,
М.Г.Мурзенко. З 1972 р. по 1985 р. директорами Саду працювали професор
Б.К.Термена, з 1986 р. по 1996 р. – доцент В.О.Гаврилюк, з жовтня 1996
р.по вересень 2003 р. – старший науковий співробітник Галицька Л.Г. З 1
жовтня 2003 р. керівником Саду є старший науковий співробітник Виклюк
М.І.
Нині ботанічний сад є науковим підрозділом Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича. В його структурі є 4 відділи:
дендрології, тропічних і субтропічних рослин, паркознавства,
трав’янистих рослин, а також насіннєва лабораторія і гербарій. Основа
Саду – дендрарій, колекції якого налічують 768 видів і 385 декоративних
форм, різновидностей і сортів. Листяні породи представлені 755
таксонами, хвойні – 437. Особливу цінність складають вікові екзоти, які
збереглись з дня заснування Саду (кипарис болотний, ялиця Нордмана,
сосна Веймутова, тюльпанове дерево, дуб великоплідний) і рідкісні
унікальні види (секвоядендрон велетенський, акебія п’ятірна, декенея
Фаргеза). Значне місце в колекції займають декоративні кущі: барбариси,
калини, кизильники, магнолії, рододендрони, таволги.
Різноманітність рослинного світу тропічних країн зосереджена в
експозиційній оранжереї – на площі 525 м 2 розміщено 920 видів з 80
родин. 27 видів належать до папоротеподібних – серед них 70-річні
аспленій гніздовий і платіцерій оленерогий. Унікальними за віком і
розмірами є голонасінні: араукарія висока, а. кунінгамієвидна, саговник
відігнутий, цератозамія мексиканська, які числяться в колекції з 1902
року. Покритонасінні представлені 306 видами: щорічно цвітуть 80-річні
фінік канарський і хамеропс деревовидний, а 95-річна лівістона китайська
плодоносить. 145 видів налічує колекція кактусів.
Колекція трав’янистих рослин представлена 1220 таксонами, з яких 380 є
представниками місцевої флори. Серед інтродукованих декоративних
багаторічників найбільш повно представлена родина лілійних: 120 видів із
30 родів та 180 сортів. Колекція ірисів налічує 80 сортів, нарцисів –
70, жоржин – 65, хризантем – 60, піонів – 25, тюльпанів – 85.
За час існування Ботанічний сад став справжнім центром інтродукції
рослин на Буковині і підтримує зв’язки з 86 країнами СНД і далекого
зарубіжжя по обміну насінням. На колекційних ділянках Саду пройшли
первинне випробування понад 5 тисяч таксонів, з яких 1,3 тис.
впроваджені в народне господарство. Крім інтродукції, важливим науковим
напрямком є вивчення і охорона раритетного фітогенофонду та раціональне
використання рослинних ресурсів Буковини.
За матеріалами досліджень за останні 5 років в наукових виданнях
співробітниками Саду опубліковано 125 статей.
У вересні 2002 р. на базі Саду проведена міжнародна наукова конференція,
присвячена 125-річчю його заснування. У жовтні 2002 р. дендрарію
Ботанічного саду присвоєно статус наукового об’єкту, що становить
Національне надбання України.
Список використаної літератури:
1.Prokopowitsch E. Gruendung, Entwicklung und Ende der Franz-Josephs
Universitaet in Czernowitz. Clausthal-Zellerfeld, 1955.
2.Систематичний покажчик до видань Чернівецького Держ. Ун-ту (1948 —
червень 1965), Чернівці, 1965.
3.Turczynski E. Die Universitaet Czernowitz. Buchenland 150 Jahre
Deutschtum in der Bukowina. Мюнхен, 1961.
4.Alma Mater Francisco Josephina. Die deutschsprachige
Nationalitaeten-Universitaet in Czernowitz. Мюнхен, 1975.
5.Кобилянський І. Чернівецький Університет. Ужгород, 1975.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
