Реферат на тему:
Юридична відповідальність
Термін “відповідальність” вживається в різних змістах, найбільш часто
як борг, обов’язок чи покарання. В першому випадку мова йде про активний
аспект відповідальності. Саме тут відповідальність виступає як
усвідомлення особою свого місця в суспільстві, своєї ролі в розвитку
суспільного прогресу, своєї особистої участі в справах держави.
Відповідальність в цьому змісті є своєрідним моральним, політичним
регулятором поведінки людей в сучасному на майбутньому. Інтерес до цього
аспекту відповідальності особливо зріс коли виявилося, що юридично можна
виправдати жорстокий і нелюдський злочин.
В другому суть відповідальності розглядається в ретроспективному
аспекті, як відповідальність за минуле. Відповідальність в цьому є з
однієї сторони, несення особою не сприятливих наслідків своєї поведінки,
а з другої – завдання особі позбавлень, адекватна негативна реакція
суспільства на її поступок.
Юридична відповідальність нерозривно пов’язана з державою. Це накладає
серйозний відбиток на її зміст. Для того, хто несе юридичну
відповідальність, вона складається з того, що державні органи вимагають
від даної особи відповіді за скоєний нею проступок, а головне – ця особа
повинна нести позбавлення, передбаченні правовими санкціями. В кінцевому
рахунку, відповідно, юридична відповідальність заключається з цієї точки
зору в реалізації санкції.
Необхідно зазначити, що юридична відповідальність перш за все
існує з метою охорони суспільного ладу. Поряд з цим охорона
демократичного правопорядку не єдина мета юридичної відповідальності.
Остання також має за мету виховувати людей, тому, що правопорушення
карається перш за все в свідомості людини.
Поняття, види,функції та мета юридичної відповідальності
Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і
ретроспективну (негативну).
Позитивна юридична відповідальність – сумлінне виконання
своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою,
колективом людей та окремою особою.
Ретроспективна юридична відповідальність – специфічні
правовідносини між державою і правопорушником внаслідок
державно-правового примусу, що характеризуються засудженням
протиправного діяння і суб’єкта правопорушення, покладанням на
останнього обов’язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки
особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне
правопорушення.
Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності:
державно-правовий примус; негативна реакція держави на правопорушення і
суб’єкта, що винний у його скоєнні; обов’язок правопорушника перетерпіти
несприятливі наслідки за свою протиправну поведінку. Принципи юридичної
відповідальності: відповідальність винної особи за діяння, а не за
виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і
справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманність і
своєчасність юридичної відповідальності.
Мета юридичної відповідальності – вияв її соціальної необхідності та
ефективності.
Розрізняють такі види мети юридичної відповідальності:
загальну превенцію правопорушення; покарання правопорушника;
вплив на свідомість правопорушника;
моральну перебудову особи;
формування в людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну
поведінку надалі;
виховний вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з
їхнього боку.
Мета юридичної відповідальності своєю чергою визначає її функції.
Функції юридичної відповідальності – головні напрямки юридичного впливу
як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку
і виховання суб’єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.
Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: превентивну
(попереджувальну); виховну; репресивну (каральну); компенсаційну
(поновлювальну); сигналізаційну (інформаційну).
Існування різних видів правопорушень передбачає і поділ ретроспективної
юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави
поділу юридичної відповідальності на види. Залежно від суб’єктів –
органів, що накладають юридичну відповідальність, її поділяють на таку,
що покладається: а) органами влади; б) виконавчими і розпорядчими
органами; в) судовими та іншими юрисдикційними органами. Залежно від
суб’єктів правопорушників вона буває: а) індивідуальною; б) колективною.
Розрізняють також внутрішню державну і міжнародну юридичну
відповідальність. Поширеною є класифікація юридичної відповідальності
залежно від галузевої належності правової норми, що порушена. На цій
підставі розрізняють юридичну відповідальність:
кримінально-правову;
адміністративну;
цивільно-правову;
трудову (дисциплінарну, матеріальну відповідальність робітників і
службовців)
Кримінальна відповідальність – різновид ретроспективної
юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні міри кримінального
покарання до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину. Покарання є
заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до
особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому
законом обмеження прав і свобод засудженого. Діючий КК України
встановлює 12 видів покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні
злочину, які судом можуть бути застосовані:
штраф
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного классу
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
громадські роботи
виправні роботи
службові обмеження для військовослужбовців
конфіскація майна
арешт
обмеження волі
тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
довічне позбавлення волі
позбавлення волі на певний строк
Єдиним органом, уповноваженим притягати винних облич до кримінальної
відповідальності, є суд. Інші державні органи не можуть здійснювати
правосуддя і відповідно розглядати кримінальні справи.
Засуджений, незгідний з вироком, має право на його оскарження у
вищестоящий суд, а також на прохання про помилування чи пом’якшення
покарання.
Різновидом ретроспективної юридичної відповідальності є адміністративна
відповідальність, під .якою розуміють покладення на порушників
загальнообов’язкових правил, що діють в управлінні та в інших сферах,
адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки
майнового чи морального характеру.
За здійснення адміністративних правопорушень установлюється 7 видів
адміністративних стягнень:
попередження
штраф
вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення
конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення
адміністративний арешт
виправні роботи
позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права
керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на
строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку
користування цим правом
Порядок провадження в справі про адміністративне правопорушення
регламентований Кодексом про адміністративні правопорушення. Коло
органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні
правопорушення, є досить широким. У нього входять суди, адміністративні
комісії при органах місцевого самоврядування, органи міліції, різного
роду державні інспекції й інші державні органи. Справа про
адміністративне правопорушення розглядається, як правило, у присутності
особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, якій
дозволяється давати пояснення, представляти доказу, користатися
послугами адвоката.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути
оскаржене в чи суд вищестоящий по підпорядкованості орган. Відносини
адміністративної відповідальності припиняються виконанням стягнення.
Особа вважається не піддана адміністративному стягненню, якщо протягом
року з дня закінчення виконання стягнення не зробить нового
адміністративного правопорушення.
Самостійним видом ретроспективної юридичної відповідальності є
цивільно-правова відповідальність. Це відповідальність фізичної чи
юридичної особи за порушення договірних зобов’язань, за заподіяння
позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих майнових
прав. Завданням цивільно-правової відповідальності є захист прав
власника.
Окрім майнового, цивільно-правова відповідальність має і компенсаційний
(правопоновлювальний) характер. Із допомогою цивільного права
регулюються і особисті немайнові відносини. На фізичну чи юридичну особу
може бути покладено обов’язок спростувати відомості, які ганьблять честь
і гідність громадянина або організації, коли той, хто її поширює, не
доведе, що вони відповідають дійсності (ст. 7 ЦК України). Але
покладення немайнової відповідальності в цивільному праві – це скоріше
виняток, аніж правило. Основним же для названого виду відповідальності є
майновий характер заподіяної шкоди, правової санкції та юридичної
відповідальності.
Цивільна відповідальність застосовується, насамперед, для відновлення
порушених прав громадян, інших облич у випадках невиконання боржниками
своїх зобов’язань за договором чи внаслідок заподіяння шкоди. Боржник,
що не виконав чи неналежно виконав зобов’язання за договором,
зобов’язаний відшкодувати кредитору збитки, у які входять витрати
кредитора, реальний збиток і упущена вигода. По визначеній частині
зобов’язань на боржника, що не виконав зобов’язань, може покладатися
обов’язок виплачувати штрафні санкції у виді неустойки.
Необхідно зазначити, що право відновлювальну мету переслідує і
відповідальність за шкоду, заподіяна особистості або майну громадянина
чи юридичної особи. У відповідності зі господарським законодавством
України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою яка її
завдала. В окремих випадках, передбачених чи законом договором, може
встановлюватися обов’язок особі, яка завдала шкоду, виплатити
потерпілому компенсацію понад відшкодування шкоди.
Однак цивільне право знає і каральні санкції. Це конфіскація, штраф і
відмовлення в захисті суб’єктивного цивільного права. Конфіскація майна
застосовується в якості однієї із санкцій за порушення цивільного
законодавства і, зокрема, за здійснення угод з метою, противної основам
правопорядку і моральності. Штрафні санкції (штраф, пеня) застосовуються
до правопорушників незалежно від збитків, понесених стороною потерпілої
в договорі, і виплачуються потерпілому. Відмовлення в захисті
суб’єктивного цивільного права застосовується у випадках зловживання
правом уповноваженої особи.
Цивільна відповідальність виникає з моменту невиконання зобов’язання у
встановлений чи термін виконання неналежним образом. Зобов’язання
внаслідок заподіяння шкоди виникають з моменту його заподіяння.
Характерна риса цивільної відповідальності полягає в тому, що вона може
виповнюватися правопорушником добровільно, без застосування примусових
заходів. І лише у випадку конфлікту між учасниками цивільного
правовідносини до його дозволу підключаються державні органи.
Цивільні справи розглядаються загальними чи арбітражними судами, а в
деяких випадках і інших державних органах за заявою учасника
правовідносини чи потерпілого. Розгляд цивільної справи ґрунтується на
принципі диспозитивності сторонам які представляють право самостійно
розпоряджатися своїми матеріалами і процесуальними правами. Порушення
цивільної справи, визначення предмета і підстави позову, звертання до
виконання рішення суду залежать від волевиявлень позивача. Висновок
мирової угоди визначається волею обох сторін, а визнання позову волею
відповідача. У компетенцію суду входить оцінка представлених сторонами
доказів і ухвалення рішення.
Потрібно зазначити, що необхідною умовою для застосування цивільної
відповідальності є провина, за винятком випадків заподіяння шкоди
джерелом підвищеної небезпеки. Цивільна відповідальність завершується
відновленням порушеного права.
Трудове право передбачає дисциплінарну (статті 139-152 КЗпП України) і
матеріальну відповідальність працівників (статті 130-138 КЗпП України).
Дисциплінарна відповідальність – різновид юридичної ретроспективної
відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни з
застосуванням до нього догани та звільнення. Звільнення може
застосовуватися за найбільш грубі порушення трудової дисципліни, у тому
числі:
за систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових
обов’язків;
прогул ( в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин
протягом робочого дня) без поважних причин;
поява на роботі в нетверезому виді, у стані наркотичного чи токсичного
сп’яніння;
здійснення за місцем роботи розкрадання ( в тому числі дрібного);
Законодавством, статутами й положеннями про дисципліну для окремих
категорій працівників можуть бути передбачені інші дисциплінарні
стягнення.
Розрізняють загальну і спеціальну дисциплінарну відповідальність.
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачається Кодексом законів
про працю і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а спеціальна –
здійснюється: а) в порядку підлеглості; б) за статутами про дисципліну;
в) за окремими нормативними актами.
Дисциплінарні стягнення можуть застосовувати органи, які мають право
приймати на роботу (обирати, затверджувати і призначати на посаду даного
працівника). На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність
за статутами, положеннями та іншими актами законодавства, дисциплінарні
стягнення можуть накладати також органи, що стоять вище від згаданих
(ст. 1471 КЗпП України).
Близько до дисциплінарної знаходиться матеріальна відповідальність,
оскільки підставою для притягнення до обох видів відповідальності є
трудове правопорушення. На відміну від дисциплінарної, матеріальна
відповідальність працівника настає у випадках, коли заподіяно
матеріальну шкоду.
Матеріальна відповідальність розглядається як різновид ретроспективної
юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну
підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на
нього трудових обов’язків (ст. 130 КЗпП України). Умовами накладення
матеріальної відповідальності є передбачені законодавством такі ознаки:
а) пряма дійсна шкода;
б) протиправна поведінка працівника;
в) причинний зв’язок між протиправними діями чи бездіяльністю та
виниклою шкодою;
г) провина працівника в заподіяній шкоді.
Матеріальна відповідальність може бути повною та обмеженою. Випадки
обмеженої матеріальної відповідальності працівників передбачені ст. 133,
а повна матеріальна відповідальність – ст. 134 КЗпП України.
Як самостійний вид ретроспективної юридичної відповідальності в теорії
права розглядають скасування актів, що суперечать чинному законодавству.
Це – особливий вид ретроспективної юридичної відповідальності, який
полягає в тому, що компетентний орган чи службова особа застосовує право
відновну санкцію, скасовуючи незаконно прийнятий акт. Є декілька форм
названої юридичної відповідальності:
а) скасування акта, який суперечить чинному законодавству;
б) визнання недійсним акта, який суперечить чинному законодавству;
в) зміна акта в тій частині, що не відповідає чинному законодавству;
г) давання вказівок компетентним органом чи службовою особою про
обов’язкове скасування чи зміну акта, який суперечить чинному
законодавству суб’єктом, який його приймав.
Не вважається формою зазначеного виду юридичної відповідальності
припинення дії акта.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
