UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологія телефонної розмови (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1668
Скачало368
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психологія телефонної розмови

 

Телефонна розмова - це надзвичайно поширений вид усного дистантного

невiзуального спілкування. Співрозмовники не бачать один одного

(відеотелефон ще не набув значного поширення), i тому з ycix

невербальних засобів спілкування тут у розпорядженні мовця е лише

неканонічні фонетичні знаки, паузи i мовчання. 3 огляду на відсутність

підтримки мовлення жестами, поглядами, мімікою тощо воно істотно

вiдрiзняcться вiд контактного усного спілкування.

 

У телефонній розмові фрази належить вимовляти виразніше, у дещо

повільнішому темпі (стиль мовлення - середній між повним, монологічним,

i розмовним, діалогічним), голосніше (але не кричачи в слухавку, бо це

давно зображається гумористами різних країн як прикмета провiнцiалiв).

Непотрiбно будувати синтаксично надто великі i складні висловлювання.

Час від часу (у паузах між фразами) доречно потверджувати своє

сприйняття i розуміння того, що говорить партнер, короткими репліками:

Так!; Розумію!; Зрозуміло!; Ясно! та под. Розмовляти бажано стисло, щоб

не забирати багато телефонного часу.

 

В українській мові слово дзвонити багатозначне, i тому на означення

розмови телефоном краще вживати однозначне, семантично прозоре дієслово

телефонувати та його похідні, напр.: Як тобі (Вам)телефонувати?;

Зателефонуйте мені завтра; Мені вдалося потелефонувати до ... i т.п.

 

Є люди, котрим властива несимпатична звичка, набравши номер i почувши в

слухавці Алло!, гукати: Хто там? або З ким я розмовляю? Iншi дещо

скромніше допитуються: Куди я попав? На тaкi й подібні запитання дехто

мовчки кладе ("кидає") слухавку, а хтось i дає саркастичну,

роздратовану, вельми неґречну відповідь. Як звуть, так i озuваються, -

мовить українське прислів’я.

 

Щоб уникнути комунікативного конфлікту i справити враження людини,

обізнаної з нормами мовленнєвого етикету, потрібно дотримуватися правил

спілкування телефоном:

 

Почувши дзвінок i знявши слухавку, вiдповiдаемо

вигуком-iнтернацiоналiзмом Алло! (від англійського hallo, що означає

витання на зразок нашого Здоров (був)!) або більш конкретними за

семантикою українськими висловлюваннями (Я) слухаю: Вас слухають чи

семантично ще докладнішими фразами з називанням прізвища, посади,

закладу тощо: Іваненко (слухає); Головний енергетик; Хірургічне

відділення; Готель "Карпати ".

 

Iнiцiатор телефонної розмови, почувши Алло!; Вас слухають тощо,

вітається із співрозмовником (Доброго ранку (дня; вечора)!) i

відрекомендовується, називаючи - залежно вiд обставин - своє ім’я, або

ім’я i прізвище, або ім’я, прізвище i посаду, або тільки посаду чи

тільки назву закладу, установи ТОЩО. Вживати при цьому "штамповані"

фрази на кшталт Вас турбує ...; На проводі; ... зайво. Говоримо просто:

(Мене звати) Дмитро Зарiчнuй;

 

Коли телефонуємо в довідкове бюро, на бензоколонку чи в iншi подібні

служби, то відрекомендовуватися без спеціальної потреби недоцільно.

 

3. У раз i неотримання потрібної вiдповiдi, недостатньо) чутності тощо

 

не питаємо: Куди я потрапив?, - а уточнюємо номер телефону, ім’я

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ