.

Опитування громадської думки в США: історія та сучасність (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
289 5314
Скачать документ

Реферат

на тему:

Опитування громадської думки в США: історія та сучасність

Зміст

1. Перші спроби вивчення громадської думки в США.

2. Способи опитування громадської думки в США.

3. Організацій, що ведуть дослідження в сфері громадської думки.

4. Сучасні дослідження громадської думки в США.

Перші спроби вивчення громадської думки в США

Опитування громадської думки є одним з основних методів у дослідженнях
цілого ряду наук. Саме цей метод вивчення безпосередніх фактів
свідомості не тільки подає інформацію про стан громадської свідомості,
але й у багатьох випадках є джерелом відомостей про досліджувані
процеси.

Історія проведення опитувань у США йде від 1820 року, коли кілька газет
почали цікавитися в громадян або місцевих політиків, кого з кандидатів
вони хотіли б бачити на пості президента. У 1824 р. журналісти газет
«Херісберг Пенсільвенієн» та «Ролей Стар» в штатах Делавер і Північна
Кароліна не залежно один від одного провели опитування громадян і
політичних діячів стосовно кандидата, який переможе в регіоні з чотирьох
претендентів, на крісло Президента США. Обидві газети опублікували дані,
згідно з якими в цих штатах преможе кандидат Е. Джексон. Вибори у
листопаді 1824 засвідчили перемогу Джексона в обох штатах, хоча в
масштабах країни він непереміг. Ці опитування мало походили на сучасні,
не були ретельно сплановані й науково підготовлені. Тому їх назвали
“солом’яними”. Їхнім основним завданням було сприяти продажу як можна
більшого числа газет. Багато газет сприйняли цю практику, і в 1904 році
опитування нью-йоркської газети охопило тридцять тисяч зареєстрованих
виборців. Інші опитування, неполітичні, по дослідженню ринку й
запитальники для читачів журналів були використані в 1911 році. І
відразу ж слідом за ними стали розвиватися опитування у формі інтерв’ю
вдома. В 1886 році був заснований журнал “Громадська думка” (Public
Opinion), що звертався до безлічі суспільних проблем, передруковуючи
передовиці з газет, промови найбільш впливових політиків, цитуючи видних
суспільних діячів. Подібна інформація збиралася з усією країни. В 1906
році він поглинувся іншим журналом “Літературний дайджест” (Literary
Didgest), що пізніше став найбільш читаємим і найбільш великим виданням
свого часу. В 1916 році журнал проводить своє перше опитування громадян,
розіславши листівки своїм передплатникам у п’ять штатів, запитуючи їхню
думку про кандидата на пост президента. Отримані дані були опубліковані.
Перед кожними новими виборами процедура опитування повторювалася. Тільки
тепер адреси респондентів бралися з телефонної книги або із записів
реєстрації автомобілів. ДО 1932 року число опитаних склало двадцять
мільйонів чоловік. Це було дуже гарною рекламою, тому що кожна поштова
картка з питаннями містила в собі ще й передплатний бланк. І хоча по
даним цих опитувань перевага віддавалася в основному республіканському
кандидатові, аж до 1936 року респонденти правильно відзначали переможця
передвиборної кампанії.

Спочатку опитування в США проводилися для задоволення інтересів торгівлі
й були вдосконалені в період Другої світової війни. Сьогодні існує понад
200 центрів, що проводять загальнонаціональні опитування. Сотні центрів
місцевого масштабу займаються вивченням думки на регіональному рівні.

Після Першої світової війни небувалий ріст продуктивності створив в
американському суспільстві атмосферу споживажа. Поява в 20 роках радіо
дало засіб для виявлення й аналізу радіуса чутності й впливу комерційних
повідомлень.

Якщо вимоги ринку породили дослідження громадської думки й опитування,
то війна дала другий потужний поштовх розвитку методів вивчення думки.
Результати дослідження американської громадської думки направлялися
безпосередньо президентові Рузвельтові й надавали президентові істотну
допомогу.

Після війни значні сили нової інформаційної галузі були спрямовані на
вимір і обробку громадської думки стосовно до вимог ери, що
відкривається, американської гегемонії.

Під час Другої світової війни вивчення суспільної думки цілком було
поставлено на службу холодній війні. Джордж Геллап заявляв: “Єдина
область, де ми можемо мати перевагу над росіянами, – це наші
дослідницькі методи для попередньої оцінки пропаганди й виміру ступеня
її успішності”.

Інформаційні обстеження, проведені Ллойдом Фрі на Кубі перед висадженням
у затоці Свиней і в Санто-Доминго на передодні американського втручання
показали, що політикам краще було б утриматися від проведення цих акцій.

Служба Геллапа, що має філії на всіх континентах, систематично збирає
відомості про настрої в десятках країн з метою одержання інформації,
корисної для американських політиків. Добре відомо, що ЮСИА використає
результати вивчення суспільної думки для “зміцнення позицій Америки за
кордоном”. Самі по собі опитування мало що значать. Інша справа, як вони
використаються в процесі керування свідомістю людей.

Після 1945 головною функцією опитувань як і раніше залишається
постачання корпоративного бізнесу інформацією про переваги й схильності
споживача.

По-справжньому наукове дослідження громадської думки починається з 1930
року, коли був застосований частковий вибірковий метод а в 1936 році –
імовірнісний вибірковий метод. В 1937 році починає свої публікації
впливовий журнал по дослідженню суспільної думки “Паблік Опініон
Квортерлі” (Public Opinion Quarterly), що до сьогоднішнього дня є самим
серйозним журналом у цій області. В 1939 році було проведено перше
приватне дослідження суспільної думки кандидатом на пост президента.
Також президент Рузвельт звернувся до академічних кіл за допомогою по
дослідженню думки громадськості про можливості участі США в другій
світовій війні.

Але не всі опитування суспільної думки вірно прогнозували майбутню
ситуацію. Видимо, самим яскравим прикладом фіаско в історії опитувань є
результати опитування, проведеного в 1936 році журналом “Літературний
Дайджест”. Редакція журналу розіслала 10 млн. бюлетенів, у яких просила
людей, що одержали їх, відповісти, за кого вони будуть голосувати на
майбутніх виборах президента – за кандидата від республіканської партії
А.Лендона або за демократа Ф. Рузвельта. Було повернуто 2 млн.
бюлетенів. Опубліковані в журналі результати пророкували, що президентом
стане А. Лендон. Однак позначилося, що на виборах з великою перевагою
перемогу одержав Ф.Рузвельт, за який проголосувало 60% виборців.

Так само деякі автори описують вибори 1980 року як “помилку питань”.
Багато національних опитувань у жовтні показували, що Р.Рейган не зможе
перемогти Дж.Картера. Але вже в заключному звіті в листопаді він був
названий очікуваним переможцем. Ситуація змінилася буквально за останній
передвиборний тиждень, тому що більшість виборців, що коливалися,
затвердилися у своєму виборі після відомих подій з американськими
заручниками в Ірані й після остаточних передвиборних телевізійних
дебатів. Отже, більшість опитувань правильно висвітлювали хід
передвиборної компанії 1980 року.

Крім цих двох прикладів супротивники й критики опитувань приводять масу
аргументів, називаючи процедуру опитувань “недемократичною” і елітною, з
одного боку, і представляють її “нав’язуванням думки погано інформованої
середньостатистичної людини”, яке утрудняє досягнення компромісу й
консенсусу.

Багато національних політиків, включаючи й членів Конгресу, розділяють
ці позиції. Так, конгресмен Л. Недзі наполягала на прийнятті закону про
“правду в опитуваннях”. Хоча такий закон не пройшов у Конгресі, він був
прийнятий у штаті Нью-Йорк. Іншим наполегливим критиком політичних
опитувань був сенатор А. Гор Старший, котрий звів в 1960 році загальну
критику опитувань до питання: наскільки велика повинна бути вибірка, щоб
представляти думку націй.

У тому ж 1960 році кандидат на пост віце-президента Г. Лодж заявив у
своїй промові: «… людям варто дивитися на опитування як на різновид
галюцинацій, з якими американцям необхідно впоратися …»

З іншого боку, президент Ліндон Джонс часто зберігав результат останніх
опитувань у себе в кишені, щоб показати візитерам свій рейтинг
популярності, коли він був найбільш сприятливий. Протягом перших
двадцяти дев’яти місяців перебування в Білому домі Р. Рейгана, дослідник
суспільної думки Р. Верслін зустрічався із президентом двадцять п’ять
разів, щоб обговорити результати опитувань.

Ці приклади показують, що політики, незалежно від того, чи виражають
вони невдоволення із приводу опитувань або звеличують їх, завжди
приділяють пильну увагу їхнім результатам. Безперечним є також те, що
опитування суспільної думки в тому вигляді, у якому вони представлений у
сучасній науці, є значним успіхом у розвитку статистичних методів
дослідження. До кінця двадцятого століття потреба інформованості
громадян і політиків настільки зросла, що опитування і їхні результати
дуже часто використаються засобами масової інформації.

Способи опитування громадської думки в США

Опитування є одним із самих універсальних і широко використовуваних
методів у дослідженні громадської думки. Опитування, будучи
універсальним методом, у США проводяться на вулицях і в магазинах, але
найчастіше по телефону або віч-на-віч із респондентом за місцем
проживання. Опитування часто включає безліч питань і може тривати
протягом години або більше. Комерційні опитування звичайно коротші, ніж
академічні, але й ті й інші відзначають, що більшість опитуваних
американців бувають дуже задоволені, що саме їхня думка зацікавила
фахівців, рідше виражають підозрілість або небажання відповідати. Однак,
в останнє десятиліття кількість потенційних респондентів, які виражають
бажання брати участь в опитуваннях, зросло. І це поставило в порядок
денний у США проблему як домогтися великої довіри результатам опитувань.

Опитування по телефону одержали найбільше поширення із сімдесятих років.
У США понад 90% населення має телефон у будинку, а інші мають доступ до
телефону, що перебуває поблизу; таким чином, відсоток недосяжних
потенційних респондентів малий. Більш серйозною проблемою є те, що в
деяких регіонах до 40% абонентів не внесені в телефонні довідники.
Однак, ця проблема розв’язувана, якщо використати технологію випадкового
набору номера по автоматичному телефону (RDD), що припускає метод
випадковості у визначенні номерів, по яких буде зроблене опитування.

Нові технології дозволяють дослідникам суспільної думки США використати
електронну пошту й Інтернет. Найбільш гострою проблемою даного виду
опитувань є проблема повернення, хоча залучають своєю дешевиною й
оперативністю.

Поштове опитування також дуже розповсюджене в США. Цей спосіб цілком
виправданий за рахунок своєї низької вартості, хоча відсоток повернення
становить 45-50%.

У вісімдесяті – дев’яності роки стали широко використатися нові методи
опитувань. Це так звані “опитування на виході”, коли виборцям на виході
з виборчої дільниці пропонується заповнити короткий анонімний бюлетень,
відзначивши за кого голосував респондент або визначити свою думку щодо
деяких проблем виборів або передвиборної кампанії. У цьому випадку
вибірка може виявитися зміщена або нерепрезентативна, тому що виборці
залишають ділянку через різні виходи або в юрбі, тому зробити системний
відбір дуже важко. До того ж різні демографічні групи приходять
голосувати в різний час.

Іншим порівняно новим методом опитування в США є опитування, що одержала
назва “зворотний дзвінок”. У цьому випадку респонденти самі дзвонять по
спеціальному номеру телефону, щоб висловити свою думку після подій, що
заслуговують увагу, (новин). Проблема в цьому випадку полягає в тому, що
абсолютно відсутній контроль над формуванням вибірки. Респондентами
стають люди за власною ініціативою, тому значна меншість може вплинути
на кінцевий результат опитування.

Такі організації як інститут Геллапа, служба Харріса, центр Ропера й
деякі інші вплив перерахованих факторів переборюється шляхом ретельного
підбора інтерв’юерів, які приблизно в рівних кількостях представляють
різні шари суспільства, вікові й етнічні групи; контингенту фахівців із
планування (по підготовці вибірки й графіків проведення опитувань),
фахівців з кодування отриманої інформації й введенню її в пам’ять
комп’ютера, з аналізу й обробки отриманої інформації. До того ж
набирається спеціальний штат спеціальних спостерігачів за правильністю
проведення опитування.

Щоб підвищити якість і підтвердити надійність процедури й результатів
опитування Американська Асоціація по Дослідженню Суспільної Думки
(AAPOR) і Національна Рада по Громадських Опитуваннях (NCPP) прийняли
Кодекс професійної етики й практики. Цей документ відбиває певні
стандарти, вимоги, пропоновані дійсно науковим дослідженням суспільної
думки. Строге дотримання стандартів дозволило перетворити опитування у
важливе й необхідне джерело інформації, як для громадськості, так і для
вчених.

Організацій, що ведуть дослідження в сфері громадської думки

У США є більше 1000 приватних фірм і державних організацій, що ведуть
дослідження в області думки громадськості. Вони ведуть роботу в області
маркетингу й бізнесу. Опитування ж, що стосуються встановлення
необхідних фактів про соціальні й економічні умови життя населення,
умови роботи, стан здоров’я й т.д. проводять в основному урядові
організації або організації, фінансовані урядом. Одним з таких
досліджень був перепис населення США, що проводиться кожні десять років,
починаючи з 1970 р. Крім переписів щорічно в США проводиться до 200
регулярних державних опитувань, які охоплюють від 5 до 20 млн. людей.
Основна мета державних опитувань – забезпечити найбільш раціональне
розміщення державних асигнувань. Так, в 1989 році понад 120 млн. дол.
федерального бюджету були розподілені відповідно до інформації,
отриманої в результаті опитувань.

Найменша кількість організацій займається опитуваннями на політичні
теми, але вони роблять найбільш видиму для суспільства роботу. Так, в
області політичних опитувань, загальна витрата на проведення опитувань
під час передвиборної компанії 1980 року склала близько 20 млн. дол.,
було проведено близько 2000 опитувань, 1/4 з яких спонсировалась
засобами масової інформації, а частину склали опитування приватного
характеру. Понад 2 млн. дол. було витрачено на опитування кожним з
кандидатів у президенти. Починаючи з 1960 р. практично всі політики
використовували дані опитувань у передвиборних компаніях всіх рівнів
(90% сенаторів і 80% новообраних конгресменів використовують приватних
фахівців з вивчення громадської думки).

Безперечно, що при такому достатку опитувань і організацій, що
займаються ними, можливі різного роду погрішності й зловживання в
процесі опитування й при презентації даних. Але перш ніж критикувати
опитування, варто зробити розходження між організаціями, що проводять
їх. Так, для опитувань, проведених газетами й телекомпаніями, стало
сумною практикою вільно підходити до проблемі науковості вибірки,
інтерв’ю й звітів. Погоня за сенсаціями приводить до зневажливого
відношення до старанності й адекватності всіх стадій процесу опитування.

Параметри діяльності служб вивчення думки визначаються життєвими
потребами уряду й приватної економічної сфери. Від них ці служби й
одержують фінансову підтримку. Перебуваючи на службі в гігантів
американської промисловості, найбільш відомі компанії по проведенню
опитувань або самі перетворилися в значні економічні одиниці, або
ввійшли до складу ділових імперій – конгломератів. Великий бізнес
придбав понад 20 таких дослідницьких фірм.

Але існують такі організації, як інститут Геллапа, служба Харріса, центр
Роупера й деякі інші, що використають науково-сформовану вибірку, що
користуються науковими методами досліджень, що займаються
суспільнозначимими, а не кон’юнктурними проблемами. Загальновизнано, що
їхні результати заслуговують довіри й використовуються фахівцями різних
наук. У цьому зв’язку варто привести думку Д. Геллапа, що писав: “Жоден
фахівець в області дослідження громадської думки не стане стверджувати,
що методи опитувань досконалі. Але з іншого боку, … ніяке інше джерело
– листи, редакційний матеріал, експерти-спостерігачі – не є найкращим,
найбільш адекватним виразником думки широкої громадськості”.

Таким чином, незважаючи на те, що опитування суспільної думки
застосовуються в основному, як один із провідних методів дослідження, у
соціології й соціальній психології, проте цей метод вивчення
безпосередніх фактів свідомості не тільки надає інформацію про стан
суспільної свідомості, але й у багатьох випадках є джерелом відомостей
для комплексного дослідження. Незважаючи на перехід до новаторських
плинів у суспільних науках, які широко використовують такі методи, як
екстенсивні спостереження, збір і систематизація, обробка й презентація
емпіричних даних (К.Райт, Р.С.Йордан, Д.Кокс, Й.Д.Зінгер, Ж.П.Дернік),
американські вчені в області вивчення громадської думки продовжують
дотримуватися класичних концепцій, зв’язаних головним чином с історичним
підходом (Г.Моргентав, С.Хоффан, И.Клоуд, Д.Кеннан, Г.Кіссінжер). Тому
опитування громадської думки можуть служити адекватним джерелом для
історичного дослідження.

Інститут Геллапа

Коли ми говоримо про «опитування», негайно спливає ім’я Джорджа Геллапа.
Організація Геллапа вивчає людську природу і поведінку більш, ніж
протягом 70 років. Інститут Геллапа залучає багато зі всесвітніх
лідируючих учених в управлінні, економіці, психології, і соціології.
2,000 професіоналів надають послуги в клієнтських організаціях, через
Павутину, в університетських містечках і в 40 офісах у всьому світі.

Центр Роупера

Джоржд Геллап, звичайно, видатна особистість в історії соціології, але
не єдина. Разом з Геллапом працював відомий маркетолог Елмо Роупер, що
також уважається одним із засновників сучасної практики вивчення
громадської думки. Обоє вони створили «Роупер Центр», що перебуває в
Університеті штату Коннектикут і володіє найбагатшою у світі бібліотекою
результатів досліджень суспільної думки – в архіві зберігаються
результати декількох тисяч опитувань, проведених майже в 70 країнах
миру.

Роупер заснував Центр Роупера після Другої світової війни. Він і Джордж
Геллап грали першорядні ролі в його подальшому розвитку. Декілька тисяч
списків виборців, узятих в приблизно 70 зарубіжних країнах, знаходяться
в бібліотеці Центру. Постійно додаючи місцеві і міжнародні збори даних,
Центр Роупера володіє чи не найповнішими зборами інформації громадської
думки.

Э. Роупер народився в невеликому місті Хеброн (Hebron) штату Небраска, у
родині банкіра, учився в Університеті штату Мінесота, потім – в
Единбурзі (Англія). В 1921 -1928 роках Роупер володів невеликим
ювелірним магазином у містечку Creston, штат Айова, поблизу Айова Сіті,
де в ті роки вчився Геллап. Економічне становище в країні було вкрай
складним, і бізнес молодого підприємця не був успішним. Протягом
наступних чотирьох років Роупер був комівояжером із продажу годинників.
Саме тоді Роупер став розмовляти з покупцями й виявив розходження між
потребами споживачів і уявленнями власників ювелірного бізнесу про
їхніх потенційних клієнтів. В 1933 році Роупер стає аналітиком ювелірної
фірми Traub Manufacturing Co., від нього потрібне пояснення падіння
попиту на кільця. Йому вдається визначити, що продукція, що випускає
компанією, старомодна з погляду великих магазинів ювелірних виробів, і
дорога – для невеликих торговельних фірм. Отриманий результат став
поворотним у долі Роупера, у нього виникло бажання спеціалізуватися у
вивченні ринку. Ключова подія (крапка кульмінації) у діяльності й житті
Роупера – початок його багаторічного співробітництва з журналом Fortune
– відбулося, завдяки інтуїції й зв’язкам його друга, письменника й
аналітика ринку Ричардсона Вуда (Richardson King Wood, 1903 – 1976).

В 1934 році року Вуд познайомив Роупера із Черингтоном, і в тому ж році
в Нью-Йорку вони втрьох створили компанію Cherington, Roper and Wood по
вивченню ринку. Cherington, Roper and Wood проіснувала кілька років, а в
1938 році Роупер стає власником власної дослідницької й консультаційної
фірми, що з 1955 року стала називатися Roper Research Associates, Inc.
Серед його постійних замовників були такі відомі фірми, як Radio
Corporation Of America, лідер американської радіоіндустрії, Standart Oil
у Нью-Джерсі, Spiegel & Co., American Meat Institute – одна з найстарших
в Америці організацій по виробництву й продажу м’ясної продукції, і
інших. Роупер починав свою аналітичну діяльність із вивчення ринку, і ця
дослідницька спрямованість завжди залишалася для нього домінуючої. В
1947 році, уже будучи визнаним аналітиком суспільної думки, Роупер
створює систему моніторингу поводження споживачів Fortune Consumer
Outlook. Злиття фірм Роупера й Деніела Старча (Daniel Starch, 1883 –
1979), привело до створення потужної дослідницької структури Roper
Starch Worldwide, активно працюючої й у наш час.

Служба Харріса

Дуже відома в світі служба Харріса проводить опитування не тільки в США,
але й в інших країнах світу. Харріс знаменитий своїми опитуваннями через
мережу, які проводить в 87 країнах більш ніж на 30 мовах. Існуюча й
швидко зростаюча онлайнова панель охоплює більше 4 мільйонів людей.
Технологія така, що за годину можна розіслати 250 тисяч індивідуальних
електронних повідомлень, обробити 144 тисячі відповідей.

Служба Харріса – 13-а по велечині і швидкості росту фірма дослідження
ринку в світі, можливо краще всього відома завдяки дослідженням
громадської думки і розробкам методів дослідження, заснованих на
Інтернеті.

Почата в 1963, колонка тижневика Harris Poll – є однією з найтриваліших;
самі поважані приватні огляди, що проводяться службою Харріса, взяті до
уваги у всьому світі. Нові відомості з різноманітних тем: політика,
економіка, охорона здоров’я, закордонні справи, наука і технологія,
спорт і розвага, і стилі життя видаються щонеділі. Результати опитувань
служби Харріса виборців часто цитуються в ЗМІ, одержуючи велику
популярність.

Сучасні дослідження громадської думки в США

Політика. Більшість американців – 62% – упевнені, що США “загрузли” в
Іраку. Про це свідчать опубліковані в США дані опитування громадської
думки, проведеного за замовленням телекомпанії Ей-бі-сі й газети
“Вашингтон пост”. За даними дослідження, тільки 37% громадян США
думають, що їхня країна в Іраку “домагається прогресу”. При цьому 1%
опитаних не має власної думки з цього питання. Опитування показало
також, що, на думку 67% американців, війна в Іраку “завдала шкоди іміджу
США в іншому світі”. Не бачать збитку лише 33% опитаних. Опитування
проводиться в США по телефону з 23 по 26 червня серед однієї тисячі
чотирьох респондентів.

Більшість американців не підтримує зусилля США по “просуванню демократії
за кордоном”, думаючи, що до демократії закордонні країни повинні
просуватися тільки самостійно. Про це свідчать дані опитування
суспільної думки, проведеного в США за замовленням журналу “Foreign
Affairs” і громадської організації “Public Agenda” за підтримкою Фонду
Форда. Дослідження показало, що, на думку 58% американців, “демократія
це те, до чого держави можуть прийти тільки самостійно”. З тезою про те,
що США можуть допомогти іншим країнам стати демократичними, згодні
тільки 38% опитаних. Опитування проводилося з 1 по 13 червня 2005 р.
серед 1004 респондентів у США старше 18 років.

Традиції, мораль і релігія. Починаючи з 1996 року, служба опитувань
Харріса (Harris Poll) щорічно вимірює “індекс відчуження” для дорослого
населення США. Індекс відчуження Харріса (Harris Alienation Index) – це
середній відсоток відповідей, у групі з п’яти питань, що вказують на
внутрішнє віддалення людей від суспільства, у якому вони живуть, від
його органів влади й від оточуючих людей. За минулий період, значення
цього індексу на шкалі, де 0 – означає мінімальне, а 100 – максимальне
значення, для американського населення коливалися в межах від 56% до
62%, середнє значення – 60%, за останнім даними – 62%.

За даними дослідницької фірми Harris Interactive, найромантичнішим
способом провести час із коханою людиною 55% американців і 43%
американок вважають відвідування ресторану. 26% чоловіків і 31% жінок
говорять, що найкраще залишитися вдома й влаштувати романтичну вечерю
при свічах. Відповідно 5% і 8% зволіли б влаштувати сімейне торжество.
5% американців і 7% американок упевнені, що романтичніше всього – похід
на вечірку до друзів.

Переважна більшість жителів США, відповідно до результатів дослідження,
проведеного Public Opinion on International Affairs, украй позитивно
ставиться до американської масової культури. Також більшість
респондентів вважає, що масова культура США (музика, кіно, телепрограми
й т.д.) впливають на навколишній світ і будуть впливати в майбутньому.
Американці не підтримують думку, що масова культура США являє собою
загрозу іноземним культурам. Лише 24% опитаних вважають, що поява в
житті іншої держави гамбургерів, “кока-коли” і голлівудських
блокбастеров, здатне зруйнувати національні культурні й етичні традиції.

36% американців, опитаних журналом Time, впевнені, що Біблія містить
слова Бога, передані літературним шляхом. 59% переконані в істинності
пророцтв про Апокаліпсис, що в “Одкровенні Іоанна Богослова”. 35%
постійно оцінюють наскільки події, що відбуваються у світі, пов’язані із
древніми пророцтвами про кінець світу. 17% американців вірять, що кінець
світу наступить при їхньому житті. 22% жителів США постійно дивляться
або слухають релігійні теле- або радіопередачі.

65% американців, опитаних телекомпаній ABC у червні 2002 року,
виступають за використання страти для вбивць. 26% – принципово проти
винесення смертних вироків. Найсуворішим покаранням для злочинців, 43%
жителів США зволіли б бачити довічне ув’язнення, більше половини
опитаних висловилися за страти. Служба Gallup попросила американців
оцінити: наскільки часто приводяться у виконання смертні вироки
засуджених злочинців. 22% респондентів заявили, що злочинців страчають
занадто часто, 47% – недостатньо часто.

Патріотизм американців. Дослідження, проведене соціологічною фірмою
Нarris Interactive у липні 2002 року показало, що 84% жителів США
задоволені якістю свого життя. В 2001 році аналогічна відповідь дали 90%
опитаних. 56% американців уважають, що в майбутньому їхнє матеріальне
становище буде хорошим. У порівнянні з 2001 роком число оптимістів
зменшилося на 11%.

59% американців вважають найбільш важливою свободою – свободу слова. 16%
– віросповідання, 14% – друку, 10% – зборів, повідомив Center for Survey
Research and Analysis.

Американська родина. 86% мам у США вважають, що члени родини до них не
проявляють досить поваги, повідомив журнал Family Circle. 77% працюючих
матерів зволіли б рідше ходити на службу. 73% матерів-домогосподарок
уважають, що працюючі жінки ставляться до них зверхньо. У свою чергу,
66% працюючих матерів переконані, що домогосподарки дивляться на них
зверхньо. 70% мамів заявили, що материнство – значно більше важкий
обов’язок, ніж вони могли уявити. 92% заявили, що материнство принесло
їм значно більше щастя й радості, ніж вони очікували.

Транспорт. Дев’ять американців з десяти, опитаних Andres McKenna
Research, вважають автомобіль найбільш зручним видом транспорту для
подорожей. 60% опитаних упевнені, що турбота про стан доріг і мостів
повинна бути головною метою роботи місцевих органів влади. 89%
переконані, що Президент і Конгрес США зобов’язані витрачати гроші
платників податків на розвиток дорожньої мережі, а не на підтримку
залізниць (пасажирський залізничний транспорт у США хронічно збитковий і
одержує дотації з федерального бюджету). 78% опитаних вважають, що
система швидкісних магістралей (хайвеїв\highway) зв’язує країну і її
жителів воєдино. 13% дотримуються прямо протилежної думки: хайвеї
служать роз’єднанню людей.

Молоді американці воліють купувати автомобілі марки Misubishi і
Volkswagen, літні – Buick. Дослідницька організація J.D.Power&
Assosiates з’ясувала, що середній вік покупця Misubishi і Volkswagen –
38 років, Buick – 57 років. Для порівняння: середній вік аматорів
автомобілів марок Honda, Kia, Land Rover і Nissan – 41 рік, BMW, Jeep,
Ford, Audi – 42 роки, Porshe і Saab – 43, Toyota і Volvo – 44,
Mercedes-Benz – 45, Chrysler і Lexus – 47 років.

Економіка. Опитування споживачів, проведене маркетинговою фірмою Harris
Interactive, дозволило визначити десять кращих торговельних марок
(брендів) у США. Перше місце зайняла марка Sony (електроніка й індустрія
розваг), друге – Dell (комп’ютери), третє – Ford (автомобілебудування).
Крім них у списку кращих: Kraft (продовольчі товари), Coca-Cola
(безалкогольні напої), General Electric (електроніка й електротехніка),
Pepsi-Cola (безалкогольні напої), Tide (пральний порошок), Honda і
General Motors (автомобілебудування). Sony посідає перше місце третій
рік підряд.

45% американців, опитаних дослідницькою групою Zogby, заявили, що вони
“обов’язково відмовляться купити той або інший товар, якщо
фірма-виробник погано ставиться до збереження навколишнього середовища
або має погану репутацію”. При цьому, по даним цього ж опитування, при
виборі товару 58% респондентів віддають перевагу його якості й ціні. 8%
оцінюють репутацію фірми-виробника в області екології й відносин із
власними співробітниками, 7% – суспільну діяльність керівників фірми, 5%
візьмуть до уваги всі ці фактори, а 10% – керуються іншими причинами.

Використані джерела:

1. Рябцева. Опросы общественного мнения как источник по исследованию
массового сознания США. (http://usatruth.by.ru/oniimy62.htm)

2. Public Opinion in America: Moods, Cycles, and Swings/ by James A.
Stimson.- Westview Press, 1998.

3. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології. – Київ: Либідь,
1993. – Глава 9, § 5. Вивчення громадської думки в США. Реклама як
соціальний феномен.

4. http://www.washprofile.org/facts.html

5. http://www.gallup.com/

6. http://www.ropercenter.uconn.edu/

7. http://www.harrisinteractive.com/

PAGE

PAGE 11

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020