.

Джордж Геллап – соціолог, статистик, журналіст (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
229 2483
Скачать документ

Реферат на тему:

Джордж Геллап – соціолог, статистик, журналіст.

Зміст

Вступ.

1. Віхи життя Геллапа.

2. Ефективний і ефектний початок.

3. Дж. Геллап як статистик.

Висновок.

Вступ

У листопаді 2001 року було 100 років від дня народження Джорджа Гораціо
Геллапа (George Horace Gallup), ім’я якого сьогодні відомо сотням
мільйонів людей, але внесок якого в сучасну культуру, політику й науку
недостатньо оцінений, а багатьом і просто невідомий.

Перше – пояснити просто. На обох частинах Американського континета, у
багатьох країнах Європи, у тому числі й в Україні, Азії й Африці діють
різні служби вивчення суспільної думки, що утворюють всесвітню мережу,
що носить ім’я її творця Дж. Геллапа. І щодня величезне число
журналістів коментує результати опитувань, повідомляючи кожній людині
те, якою мірою його особисте відношення до найважливіших політичних,
соціальних і економічних проблем розділяється або, навпроти,
відкидається іншими людьми.

Аргументуючи друге твердження назвемо кілька обставин. Насамперед,
відзначимо, що пройшло небагато років від дня смерті Дж. Геллапа. І це
занадто короткий часовий інтервал, для того щоб глибоко й всебічно
оцінити спадщину, залишену їм наступним поколінням. Далі,
неправдоподібно точний рівень його політичних прогнозів і продуктивність
його організаторської діяльності, очевидно, створили неправильне
уявлення про простоту, “природності” усього зробленого ім. До того ж
сама діяльність Дж. Геллапа була надзвичайно багатогранною: неабиякий
соціальний дослідник, відомий журналіст (можна сказати публіцист),
блискучий адміністратор, успішний бізнесмен. Третя обставина
детермінована феноменологією громадської думки. Вона є, але одночасно її
немає. І ця генетична подвійність громадської думки породжує
неоднозначне відношення до тих, хто її вивчає. Або вони ніяк не можуть
виміряти те, що є, або вони постійно замірять те, чого немає?

Перелік обставин, що ускладнюють цілісне розуміння значення зробленого
Дж. Геллапом, цим не завершується, однак зараз відзначимо лише одне з
них, може бути, найважливіше. Незважаючи на наявність високих наукових
ступенів, Геллап не був академічним ученим, і тому його внесок у науку
складно зіставити з досягненнями інших видатних соціальних дослідників
20 сторіччя. Невизначеність виникає вже на самому початку. У якому
департаменті науки він повинен бути “прописаний”: соціологія, соціальна
психологія, політологія? До того ж, соціологія продовжує розглядатися
насамперед як область соціальної філософії. І, отже, теоретичні побудови
й узагальнення класифікуються на шкалі “науковості” вище, ніж
теоретико-емпіричні й інструментально-метрологічні розробки.

У міру розвитку світових демократичних інститутів і формування нових
демократичних суспільних структур, буде рости й оцінка внеску Геллапа у
вивчення громадської думки. Більше того, буде усе значніше проявлятися
щира ціна спадщини Дж. Геллапа як дослідника сучасного соціального
світу. Соціологія 19 століття тільки починала опановувати емпіричні
методи, а самі вони розглядалися лише як засіб виміру. В 20 столітті
емпіричні методи соціології стали істотним елементом пізнання суспільних
відносин. Відбулося це зокрема й тому, що методичні проблеми, поставлені
Дж. Геллапом, і рішення, знайдені їм, звели соціологічний інструментарій
у ранг об’єкта наукового вивчення. Також завдяки йому, перед соціальними
дослідниками вперше відкрилася можливість аналізувати динаміку
суспільної свідомості населення величезної країни, а американське
суспільство – можливість для самоспостережень і самоаналізу. У сторіччі,
що наступило, Геллапівські традиції будуть активно розвиватися,
трансформуючи ключові механізми соціального пізнання.

Віхи життя

Дж. Геллап народився 18 листопада 1901 року в місті Джефферсон, штат
Айова. У родині й у дружньому колі його кликали Тедом, так його називала
нянька на честь Президента Теодора Рузвельта. Фінансові можливості його
батьків були обмеженими, і Геллап змушений був працювати, щоб оплачувати
своє навчання в коледжі. В 1923 році він одержав ступінь бакалавра й
почав викладати. В 1925 році Геллапу був наданий магістерський ступінь,
а в 1928 – він став доктором психології. В 1932 році його запросили на
посаду професора журналізма в Північно-Західному Університеті Айови, де
він викладав протягом року. Пізніше Дж. Геллап став почесним доктором
декількох університетів і президентом ряду дослідницьких комітетів.

У його докторській дисертації “Про об’єктивний метод визначення
читацького інтересу до змісту газет” Дж. Геллап відразу виділив два
основних і нерозривно зв’язаних напрямки його багаторічних і найвищою
мірою продуктивних наукових пошуків. Перше – це дослідження політичних,
соціальних і економічних процесів, що відбуваються в Америці, а пізніше
– і в інших країнах. Другий напрямок – дослідження й удосконалювання
емпіричних методів вивчення громадської думки. До речі, Геллапу першому
прийшла думка не просто задавати людині питання про те, що йому
подобається читати в газетах, а опитувати респондента, попередньо
вручивши йому екземпляр газети.

Улітку 1932 року Дж. Геллап із дружиною й двома синами Алеком і Джорджем
переїхав у Нью-Йорк і очолив перший дослідницький відділ у рекламній
компанії “Young & Rubicam”, у цей час дуже відомої в Америці й у
багатьох країнах світу. Основою запрошення послужила стаття Дж. Геллапа
про вибіркові методи вивчення читачів “Guesswork Eliminated in New
Method For Determining Reader Interest,” опублікована на початку 1930
року в журналі Editor & Publisher. Геллап надзвичайно високо оцінював
інтелектуальні й організаційні якості Раймонда Рубікама (Raymond
Rubicam) і продовжував співробітництво з його фірмою до 1947 року.

У тім же 1932 року Геллап успішно пророчив перемогу матері його дружини
Офелії Міллер (1898 – 1988) у боротьбі за відповідальне місце в
адміністрації штату Айова. На думку експертів, це опитування є одним з
перших в історії наукових політичних досліджень.

Маючи досвід виміру електорату в Айові й опираючись на підсумки власних
досліджень у сфері журналістики й реклами, Дж. Геллап почав розвивати
ідею проведення національних щотижневих опитувань громадської думки. При
цьому він говорив: “У мене є система, але я не знаю, що з нею робити”.
Але найшовся енергійний підприємець Гарольд Андерсон (Harold Anderson),
що вірно оцінив можливості нового інформаційного бізнесу, і в 1935 році
ці два чоловіки, ризикнувши власним капіталом, заснували в Принстоні,
штат Нью-Джерсі, Американський Інститут Громадської думки (the American
Institute of Public Opinion). Слово інститут тоді звучало занадто
голосно. Це була одна кімната, один стіл, телефон і друкарська машинка.

20 жовтня того ж року Інститут випустив перше повідомлення за підсумками
аналізу думок американців до споконвічної проблеми – доцільність
державних витрат. Багато газет розмістили ці матеріали на перших смугах,
були опубліковані не тільки дані опитування в цілому, але й позиції
окремих груп населення, а в деяких випадках – і опис процедури збору
даних. Незабаром щотижневий стовпчик Дж. Геллапа “America Speaks” з
результатами опитувань громадської думки став публікуватися в багатьох
американських газетах. Це було дуже важко, протягом багатьох років
Геллапу доводилося постійно замислюватися про те, що ж дійсно цікавить
американців.

Успішне пророкування переобрання Франкліна Рузвельта в президентській
виборчій кампанії 1936 року принесло Геллапу загальнонаціональну
популярність.

Але цим не обмежується значення зробленого. Це електоральне опитування і
його результати мають неминуще значення. По-перше, вони визначили
характер сучасних політичних досліджень і самим кардинальним чином
вплинули на становлення методології, методів і процедурно-організаційних
принципів соціологічних досліджень другої половини 20 століття.
По-друге, вони вплинули на розвиток найважливіших американських
інститутів демократії. У третіх, вони дали імпульс багаторічної дискусії
про значення й роль опитувань населення в суспільстві. І в наш час ця
тема виявляється центральною під час обговорення багатьох кардинальних
питань взаємини різних соціальних інститутів і структур. Трохи пізніше
(в 1939) Дж. Геллап відкрив у Принстоні Інститут Вивчення Аудиторії (the
Audience Research Institute), і вже перед війною в ряді країн були
створені дослідницькі структури по аналізі громадської думки, якості
життя, комунікаційного й економічного поводження населення. Офіційно
міжнародна дослідницька структура Gallup International була утворена в
травні 1947 року, і Геллап став її першим президентом. Він повністю або
частково володів дослідницькими інститутами більш ніж в 20 країнах, і в
них працювало понад три тисячі фахівців. У цей час Gallup International
зареєстрований у Цюріху й поєднує 55 дослідницьких організацій,
розташованих у всіх частинах світу.

30-і роки були часом, коли американське суспільство відчувало потребу в
інформації про себе. У значній мірі це було викликано наслідками Великої
Депресії й “Новим курсом” Ф. Рузвельта. Раніше соціальні дослідники
обмежувалися розглядом суспільства в рамках філософії, тепер воно стає
предметом спрямованого аналізу, а вимір громадської думки перетворюється
в самостійний вид наукової діяльності.

В 1933 році в американську Енциклопедію Соціальних Наук (The
Encyclopedia of Social Science) була вперше включена стаття про
громадську думку. В 1937 році був заснований журнал Public Opinion
Quarterly, першим редактором якого був великий принстонський учений
Харвуд Чілдс (Harwood Childs). Незабаром цей журнал став і дотепер
залишається найбільш авторитетним виданням по методології й методах
вивчення громадської думки. У ті ж роки Принстон стає ведучим в Америці
центром концентрації різних форм активності в області вивчення
громадської думки. Цей статус зберігається їм і в цей час. Геллап ніколи
не говорив про якісь його професійні зв’язки із Принстонським
Університетом, але той факт, що його центр розташовувався в тім же місті
(через вулицю), створював позитивні асоціації й, у всякому разі, у перші
роки діяльності Дж. Геллапа це допомагало йому. Спочатку він розглядав
принстонску адресу просто як фактор збільшення повернення в його
поштових опитуваннях.

На початку 30-х у Принстоні склалася надзвичайно сильна група
дослідників, що охопила своєю увагою практично всієї грані й рівні
проблематики вивчення громадської думки. Мається на увазі: феноменологія
громадської думки й методологія її досліджень; методи аналізу й
організація національних і регіональних опитувань; форми обговорення
результатів опитувань у засобах масової інформації й прийоми
використання аналітичних результатів у практиці суспільства.

В 1935 році в Дж. Геллапа почав працювати молодий англієць Гаррі Філд
(Harry Field, 1897-1947), що володів феноменальними організаторськими
здатностями й загостреним почуттям нового. Саме йому Геллап доручив
організацію першого закордонного відділення свого інституту: в 1939 році
був утворений Британський Інститут Громадської думки (the British
Institute of Public Opinion). Але головною справою життя Філда став
Національний Центр Вивчення Громадської думки (the National Opinion
Research Center) некомерційна організація, створена в 1941 році й
покликана забезпечити фінансові й інформаційні умови для проведення
цілеспрямованих досліджень по методології вивчення громадської думки.

Все це робилося з ініціативи й при особистій участі Геллапа, Кросслі й
Ропера, а також фахівців ряду провідних наукових центрів Америки.
Співробітники Геллапа займали в NORC ключові позиції, і фактично це
забезпечувало єдність академічних розробок і прикладних політичних і
маркетингових досліджень.

Видимо Дж. Геллап припускав серйозно підсилити академічні дослідження
громадської думки, опираючись на традиції й досвід учених Старого Світу.
З його доручення в 1946 році Г. Філд приступив до створення центра
академічних розробок у Європі, але незабаром він загинув в авіаційній
катастрофі. В 1948 році Дж. Геллап і Клауде Робінсон (Claude Robinson)
створили в Принстоні фірму Gallup & Robinson, Inc., що заявила про себе
піонерними починаннями в області вивчення ефективності реклами. До
теперішнього часу фірмою вивчено білше 200 тисяч різних реклам.

Діти піонерів вивчення громадської думки пішли по стопах своїх батьків.
Сини Дж. Геллапа займали ключові пости в створені їм структурах. Барнс
Ропер очолював Міжнародну Організацію по Дослідженню Громадської думки й
Ринку (the International Public Opinion and Market Research
Organization), засновану в 1933 році його батьком. Хелен Кросслі багато
років проробила в державній структурі Інформаційному Агенстві Сполучених
Штатів (the United States Information Agency), займаючись міжнародними
політичними дослідженнями. Став дослідником громадської думки й автором
ряду книг і син Х. Кентріла Альберт.

Помер Дж. Геллап 26 липня 1984 року в невеликому селі Цингел на Танском
озері недалеко від Берна й похований у Принстоні.

Ефективний і ефектний початок

Пропустимо найперші сторінки американської історії аналізу громадської
думки й перші досвіди прогнозування підсумків президентських виборів у
США. Це були скоріше узагальнення журналістських спостережень, ніж
дослідження.

Цілеспрямоване вивчення американського електорату почалося в 1916 році,
коли журнал “Литерари Дайжест” (Literary Digest) приступився до
проведення передвиборних досліджень із допомогу поштових опитувань. В
1920 році власникам телефонів у шести штатах було розіслано 11 мільйонів
поштових карток; в 1924 році власникам телефонів і автомобілів направили
вже 16,5 мільйонів карток, а ще через чотири роки 18 мільйонів. Хоча
пророкування й не були точними, вони вірно називали імена переможців, і
тому застосовувався метод вивчення думок виборців визнавався успішним. В
1932 році були побиті всі рекорди: було відправлено 20 мільйонів
поштових карток і отримано три мільйони відповідей. Зроблений у тім році
прогноз відрізнявся від підсумків голосувань усього на 0,9 відсотка.
Видатний і результат, що гіпнотизує своєю точністю.

В 1936 році співробітники “Литерарі Дайжест” направили 10 млн. поштових
карток власникам телефонів і автомобілів. По двох мільйонах отриманих
відповідей вони пророчили перемогу республіканця Алфреда Ландона (Alfred
Landon) над демократом Франкліним Рузвельтом з рахунком 57:43.

Дж. Геллап, А. Кросслі (в 1922-1926 роках він працював в “Литерарі
Дайджест”, але не у відділі, що проводив опитування) і Е. Ропер, кожний
мали свої незалежні дослідницькі фірми, також увімкнулися у вивчення
електорату з метою пророкування підсумків голосувань. Але Дж. Геллап
відразу залучив до себе підвищену увагу преси й виборців. 12 червня 1936
року, через місяць після номінації Алфреда Ландона як кандидат у
президенти від Республіканської партії й більш, ніж за шість тижнів до
початку “Литерарі Дайджест” свого опитування, він опублікував
повідомлення про те, що журнал пророчить перемогу Ландона з 56
відсотками голосів виборців і, відповідно поразка Ф. Рузвельта (44
відсотка). І далі цей нікому не відомий аналіст заявив, що цей прогноз
буде помилковим у силу невірності використовуваної журналом процедури
відбору респондентів.

Звичайно ж редактор “Литерарі Дайджест” Вилфред Функ (Wilfred Funk) був
обурений цією статтею. У відкритому листі, опублікованому через тиждень
в The New York Times, він заперечив висновки “свого друга статистика”,
нагадавши йому про успіхи в прогнозах перемоги Герберта Гувера в 1928 і
через чотири роки Франкліна Рузвельта. Однак, як писав Дж. Геллап
пізніше, він не дуже ризикував, пророкуючи прогноз журналу й оцінюючи
його як помилковий. В основі тверджень Дж. Геллапа був результат його
власного методичного пілотажного опитування. Він розіслав 3000 поштових
карток по адресах, аналогічним тим, які використалися редакцією, і він
був упевнений тім, що його невелика по обсязі вибірка репрезентує
результат багатомільйонного редакційного розсилання.

У кількісному відношенні результат опитування Геллапа 56 відсотків на
користь Ф. Рузвельта й 44 відсотка голосів у підтримку Ландону не можна
визнати точним. У дійсності переможець набрав 62,5 відсотків голосів.
(Геллап приводить результати голосування у відсотках від числа виборців,
що віддали свої голоси винятково двом головним кандидатам. Офіційна
статистка виходить, природно, із сумарного числа виборців, і, оскільки
2,7 відсотки голосів було віддано іншим кандидатам, остільки офіційні
дані свідчать про трохи меншу підтримку Ф. Рузвельта 60.8% Але, цей
результат “був на вірній стороні”, і його помилка рівнялася 6,8
відсоткам, тоді як журналісти відхилилися в три рази далі (20
відсотків). Також вірними були прогнози А. Кросслі (54 відсотка на
користь Ф. Рузвельта) і Е. Ропера (62 відсотка).

Цей успіх і вся фабула подій, що відбуваються навколо виборів, зробили
Дж. Геллапа фігурою загальнонаціонального масштабу. Прізвище Геллап
стала відомою в кожному будинку. Однак для нашого аналізу важливо й
інше. Успішне прогнозування результату такого важливого політичного
процесу, як вибори президента, довело перевагу нового наукового підходу
до вивчення виборців. У свою чергу, це стало відправною крапкою для
кардинального перегляду, поглибленого аналізу й принципової зміни
існуючої до того практики проведення соціологічних опитувань населення.

Здається, що прогноз, що реалізувався Дж. Геллапа ще й тому мав дуже
високе суспільне визнання, що він був потрібний Америці, його позитивний
заряд був необхідний суспільству як один з інструментів корекції його
настрою. До моменту виборів Рузвельта мільйони американців ще не
відійшли від тягот Великої Депресії, під час якої багато хто з них
втратили всі свої гроші й нерухомість, довірившись оптимістичним
прогнозам розвитку ринку акцій. Але інвестування в цінні папери вже було
невід’ємного складового способу життя суспільства. До середини 30х років
ті з американців, хто поступово починав приходити в себе й думав про
нові інвестування або про початок нової справи, випробовували внутрішню,
найчастіше неусвідомлювану потребу в наявності або хоча б у визнанні
потенційної можливості вірних наукових пророкувань майбутнього.

Дж. Геллап як статистик

Класична Геллапівська процедура планування й організації збору даних
неодноразово викладалася ще в публікаціях радянського часу. В основі
цієї системи лежала багатокрокова стратифікована випадкова вибірка.

На самому початку свій діяльності Дж. Геллап прийшов до простого
висновку: рівні шанси бути опитаними можуть бути надані всім, тільки в
тому випадку, якщо опитування здійснюється за місцем проживання. На
початку 70х років С. Садмэн так описував Геллапівську схему відбору
респондентів: “На основі випадкових процедур будується вибірка кожного
опитування, що включає в себе 1500 дорослих, вибраних з 320 населених
пунктів. У кожному з них інтерв’юерові вручається карта з початковою
крапкою його руху й потрібне точне проходження виділеному йому
маршруту”.

Описана послідовність кроків комплектування вибірки трактувалася
Геллапом (і була такою) як якийсь логічний і організаційний компроміс
між ідеалом (проста випадкова вибірка), до якого дослідники прагнули, і
тим, що вони могли реалізувати при наявності принципових (непереборних)
організаційних, тимчасових, фінансових, інформаційних і інших обмежень.

Використовувана в наші дні методика відбору респондентів значно ближче
до стратегічного задуму Дж. Геллапа. Сьогодні приблизно 95 відсотків
американських будинків мають принаймні один номер телефону, і це в
корені змінило практику організації опитувань. За допомогою процедури
випадкового відбору домашніх телефонів будується вибірка, що репрезентує
основну (гнітючу) частина дорослого (старше 18 років) населення країни.
У неї, як легко зрозуміти, не попадають студенти, що живуть у кампусах,
військовослужбовці, що перебувають у казармах, ув’язнені, пацієнти
госпіталів, бездомні й представники ряду інших груп населення. Однак,
спеціальний аналіз показує, що ця обставина практично не впливає на
підсумки електоральних опитувань і на прогнози.

При відборі телефонів не використовуються звичайні довідники, тому що
багато номерів телефонів, поміщені в них, застарівають до моменту
опитування. Крім того, до 30 відсотків американських приватних номерів
взагалі відсутні у телефонних книгах. Для комплектування вибірки
створений постійно обновлюваний архів всіх домашніх телефонів Америки, і
з них випадково відбирається 1000 номерів, по яких потім дзвонять
інтерв’юери; і якщо після багаторазового повтору їм не вдасться
додзвонитися по відібраному номері, то приймається рішення про його
заміну. На останньому кроці комплектування вибірки використається метод,
що гарантує будь-якому дорослому члену родини рівні шанси участі в
опитуванні.

Таким чином, Геллапівська телефонна методика відбору респондентів дійсно
більш адекватно описується (моделюється) класичною схемою простої
випадкової вибірки, а це значить, що вона більш обґрунтовано може
аналізуватися з позицій класичних правил математичної статистики. І якщо
ще 2030 років тому проста випадкова вибірка розглядалася в соціологічній
літературі лише як цікава математична схема (фактично вона була
нереалізованої в масових опитуваннях), те вже зараз ця процедура відбору
респондентів поширюється на більшість дорослого населення Америки.

Дж. Геллап не був тим людиною, що відкрила математичні закони
вибіркового аналізу, але він був першим із соціологів, хто глибоко
зрозумів їх, повірив у них і почав цілеспрямовано використовувати їх при
вивченні електорату. У завдання дійсної статті не входить з’ясування
причин, по яких Геллап відмовився від використання стратифікованих
вибірок, хоча за інших рівних умов, вони дозволяють обмежуватися
вибірками меншого обсягу. Може бути він розумів, що ефективне скорочення
обсягів вибірок можливо лише як результат рішення тяжких (а в той час
просто нерозв’язаних) типологічних завдань і виявлення ознак для
оптимальної стратифікації населення величезної країни. Можливо, існували
інші причини, але на практиці й при поясненні правил обчислення довірчих
границь знайдених ним розподілів голосів, Геллап завжди користувався
формулою простої випадкової вибірки, що (формула), загалом кажучи, не
була адекватною схемі комплектування, що застосовувалася їм, вибіркової
сукупності. У теорії статистики показано, що точність оцінювання
(величина дисперсії) залежить від значення виправлення на кінцівку
сукупності; величина корекції задається формулою (Nn)/N, де N обсяг
генеральної сукупності й n обсяг випадкової вибірки із цієї сукупності.
Очевидно, що, якщо n мало в порівнянні з N, те виправлення на кінцівку
стають рівній одиниці, а це означає, що обсяг вибірки (n) сам по собі не
робить безпосереднього впливу на точність статистичних вимірів. Важко
повірити в цей чудовий математичний факт, багатьом і сьогодні він
представляється неправдоподібним. Здається абсурдним, писав Дж. Геллап,
що при вивченні електорату всієї Америки або тільки виборців Нью-Йорка,
або думок тих, хто має голосувати за президента в невеликому містечку
Батон Руж у штаті Луізиана, варто опитувати те саме число респондентів.
Але він пояснював, чому це саме так. Важко сказати, у силу яких
обставин: глибоке усвідомлення названого математичного факту,
підкріплена досвідом дослідницька інтуїція, а може бути, просто
необхідність приймати чіткі рішення, але Дж. Геллап першим із соціологів
повірив у логічну виправданість (математичну обґрунтованість) обмежених
(невеликих) по чисельності вибірок. І в наші дні застосування вибірок
обсягом в 1000-2000 чоловік при опитуваннях суспільної думки населення
країни або великого міста здається багатьом абсурдним і породжує
недовіру до одержуваних результатів. На початку 30х років, коли А.
Кросслі й Дж. Геллап починали використовувати подібні вибірки, їхня
діяльність явно виглядала єретичною. Однак, зроблене ними було і є
прогресивним і революційним, оскільки спричинило за собою зміну
принципів вивчення суспільства.

Справедливо стверджувати, що Дж. Геллап як статистик своїм довголітнім і
успішним використанням вибірок в 1000-2000 чоловік вніс визначеність у
практику проведення загальнонаціональних опитувань громадської думки й
увів якийсь еталон якості соціологічної інформації. Але сказане далеко
не відбиває роль Дж. Геллапа як соціального дослідника. Геллапівські
політичні прогнози переступили властиво рамки науки. Спочатку вони стали
частиною політики й політичної культури американського населення, а
потім частиною інформаційної культури сучасних суспільств, що
розвиваються по Західних моделях демократії.

Безумовно, практика Дж. Геллапа дозволила також сформулювати безліч
організаційних і технологічних проблем, що зачіпають всі аспекти
планування й реалізації вибіркових процедур у ході вивчення суспільної
думки. Частина з них була вирішена його сучасниками, багато ще чекають
свого рішення.

Висновок

Значення зробленого Дж. Геллапом визначається двома найважливішими
обставинами. 1- він багато чого зробив за своє життя. 2 – все зроблене
ним виявилося потрібне наступним поколінням.

Він розглядав себе як апостол демократії, і дав людям надійний
інструмент для виміру пульсу демократії. Більшу частину свого життя Дж.
Геллап задавав людям питання й вивчав їхні відповіді. Його повага до
того, що кожна людина говорила, зробили його одним із самих уважних у
світі слухачів суспільних настроїв і думок. Його опитування й статті
допомагали мільйонам людей робити вибір у складних обставинах і
формували найціннішу демократичну установку брати на себе
відповідальність за прийняті рішення.

Література:

1. Борис Докторов. ДЖ. ГЭЛЛАП – НАШ СОВРЕМЕННИК: К 100 ЛЕТИЮ СО ДНЯ
РОЖДЕНИЯ (http://snits.marketer.ru/d_04.shtml).

2. http://www.gallup.com/

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020