Реферат на тему:
Алкоголізм
Проблема вжитку алкоголю дуже актуальна у наші дні. Зараз споживання
спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього
страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться
підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також: здоров’я
майбутніх матерів. Адже алкоголь особливо активно впливає на організм,
що не сформувався, поступово руйнуючи його.
Шкода алкоголю очевидна. Доведено, що при попаданні алкоголю усередину
організму, він розноситься по крові до всіх органів і шкідливо діє на
них аж до руйнації.
При систематичному вжитку алкоголю розвивається небезпечна хвороба –
алкоголізм. Алкоголізм небезпечний для здоров’я людини, але він
виліковний, як і інші хвороби.
Але головна проблема складається в тому, що велика частина алкогольної
продукції, що випускається недержавними підприємствами, містить велику
кількість отруйних речовин. Недоброякісна продукція нерідко призводить
до отруєнь і навіть смертей.
Все це завдає великої шкоди суспільству, його культурним цінностям.
Історія алкоголю.
Викрадач розуму – так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп’яняючі
властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше чим за 8000 років до
нашої ери – із появою керамічного посуду, що дала можливість
виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і винограду.
Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства.
Так, відомий мандрівник Н. Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової
Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але що знали вже прийоми
готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7
сторіччях араби і назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий».
Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для
одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це
послужило приводом для заборони вжитку спиртних напоїв основоположником
ісламу (мусульманської релігії) Мухамедом. Ця заборона ввійшла згодом і
в збір мусульманських законів – Коран (7 сторіччя). З тих пір протягом
12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники
цього закону (п’яниці) жорстоко каралися.
Однією із темних тям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є
пияцтво й алкоголізм.
Чи треба говорити, що Росія в змісті вжитку спиртного країна більш ніж
особлива. Тут свої, на жаль, сумні традиції, свої стандарти. Переважає в
нас вжиток у виді «ударних доз»: велика кількість випитого в стислий
термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, у Росії домінує самий
несприятливий, так називаний «північний» тип пиття. І п’ємо ми історично
усе більше і більше. Якщо в!913 року продавалося 3,4 літри на людину в
рік, то в 1927 – 3,7. До кінця 1940 року держпродаж, правда знизився до
2,3 літри, а до 1950 впав до 1,9 літра. Але зате потім тільки стрімке
зростання, і кожний сплеск рекордний.
Офіційно ми наблизилися до світових «питтєвих стандартів». А неофіційно?
Держкомстат СРСР у той час проводив секретні дослідження на предмет
самогоноваріння. Самогон давав прибавку ще в розмірі 5 із зайвим літрів.
Разом 13,2 літри на кожного.
Чотирнадцятого червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, що
потрясла всі основи суспільства. Бюджет загубив 50 мільярдів не
теперішніх, а ще тих повноцінних рублів, у два рази зросло споживання
самогону. Проте, саме до 1987року зросла середня тривалість життя. Це
відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасних випадків. У
результаті, як би ми не лаяли кампанію, вона зберегла життя приблизно
700 тисячам росіян, та й захворюваність знизилася.
За даними Держторгінспекції, у 1992 році кожна десята пляшка була
фальсифікацією гарячливого напою, у 1993 – кожна четверта.
На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується
колосальними цифрами. Які ж саме алкогольні напої споживають у даний
час.
Причини вжитку алкоголю.
Напевно, Ви неодноразово чули вираження: «вип’ємо, зігріємося».
Рахується в ужитку, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму.
Недарма спиртне часто називають «гарячливими напоями». Рахується, що
спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але і при цілому ряді
інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при
виразці шлунка. Лікарі ж навпаки вважають, що виразковому хворому
категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеличкі дози
спиртного дійсно збуджують апетит.
Або інше, що існує серед людей переконання: алкоголь збуджує, бодрить,
покращує настрій, самопочуття, робить бесіду більш пожвавленою і
цікавою, що важливо для компанії молодих людей. Недарма спиртне
приймають «проти втоми», при нездужаннях, і практично на усіх
святкуваннях.
Більш того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що
швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що важливо, наприклад,
в умовах, походу і т.п. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є
цілий набір вітамінів і ароматних речовин. У медичній практиці
використовують антисептичні властивості спирту, уживаючи його для
дезінфекції (при уколах і т.п.), готування ліків, але аж ніяк не для
лікування хвороб.
Отже, алкоголь приймають для підняття настрою, для зігрівання організму,
для попередження і лікування хвороб, зокрема як дезинфікуючий засіб, а
також як засіб підвищення апетиту і енергетично цінний продукт. Де тут
правда і де помилка?
Один із пироговських з’їздів російських лікарів прийняв резолюцію про
шкоду алкоголю: «…немає жодного органу в людському тілі, який би не
піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодною такою
дією, що не могла бути досягнута іншим лікувальним засобом, що діє
корисніше, безпечніше і надійніше, немає такого хворобливого стана, при
котрому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час».
Так що міркування про користь алкоголю – досить поширена помилка. Взяти
хоча б очевидний факт – порушення апетиту після стопки горілки або вина.
Але це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік».
Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню.
Адже спиртне паралізує дію таких важливих органів як печінка і
підшлункова залоза.
Видатний психіатр і суспільний діяч, борець з алкоголізмом, академік
Володимир Бехтерьов (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини
пияцтва: «Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило
глибокі корені в нашому побуті і породило цілу систему диких звичаїв. Ці
звичаї потребують пиття і частування вином у всякому випадку».
Потреба в алкоголі не входить у число природних життєвих потреб людини,
як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому самий по собі алкоголь не
має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби»
людини (наприклад, паління) з’являється тому, що суспільство, по-перше,
робить даний продукт і, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, навички і
забобони, пов’язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці навички не
властиві усім в однаковій мірі. Проведення вільного часу переважно з
друзями характерно для підлітків. І хоча підліткові групи утворюються
стихійно, їх складають хлопці, близькі за рівнем розвитку, запитам і
інтересам. Але якщо підліткова група не об’єднана якоюсь корисною
діяльністю, у ній переважає «порожнє» проведення часу нудьгуючих
неповнолітніх і така група стає сприятливим грунтом для розпиття
спиртних напоїв.
Стадії і форми сп ‘яніння й алкоголізму.
Як часто деякі люди з гордістю відзначають в себе і у своїх товаришів
підвищену стійкість до спиртного, рахуючи, що це пов’язано з фізичним
здоров’ям. А насправді підвищена стійкість до спиртного – перша ознака
алкоголізму, що починається, симптом серйозного захворювання. Для
алкоголіка що чарка, що стакан, що пляшка вина – усе єдино. Вже від
чарки спиртного він приходить у своєрідний стан ейфорії – порушення, що
тільки посилює його прагнення випити, потім наступні дози мало змінюють
його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зсуви.
Спочатку алкоголік виявляє надзвичайну активність, намагаючись
«позачергово» випити чергову стопку, починає буйствувати або дурачитись.
Але остання крапля переповнює межі стійкості, алкоголік «відключається»
від зовнішнього світу, впадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю
випитого, непомірна жадібність до спиртного і супровідне цим
неконтрольоване, розв’язне, нерідко цинічне поводження – стійкі ознаки
алкоголізму.
У п’яниці ослаблена воля – і не тільки до обмеження прийому алкоголю,
але і стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя.
Нерідко під час святкових застіль можна спостерігати, як люди після
випитих спиртних напоїв поводяться розв’язно, їхні дії стають більш
незграбними. Відразу помітно вплив на них алкоголю. І якщо запитати його
учасників як часто вони випивають, більшість відповість, що нерегулярно.
Проте навіть після однократного прийому алкоголю в людей ніч проходить
неспокійно, а на ранок вони прокидаються розбитими, з опухлим лицем і
хворою головою. Робочий день, як правило, стає зіпсованим, а якщо людина
по роботі пов’язана з механізмами, наприклад із верстатом або
автомашиною, вважай, що в цей день у нього різко підвищується ризик
аварії або навіть катастрофи. У робітників розумової праці після прийому
алкоголю грунтовно погіршуються розумові процеси, падає швидкість і
точність обчислень, як говорять, робота валиться з рук.
Отже, навіть після нерегулярного, випадкового вжитку алкоголю наступають
серйозні неполадки в організмі, що свідчать про важке його отруєння.
Якщо ж вжиток алкоголю приймає систематичний характер, людина п’є в
будь-якому випадку, знаходячи будь-який привід, щоб напитися, то це вже
називається побутовим пияцтвом. Для п’яниці не має значення зміст
святкової події, йому байдуже чи схвалюють його поводження інші. У цій
стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється відношення
питущого до навколишніх, до узвичаєних і припустимих норм поводження.
Для п’яниці найближчими людьми стають “собутильники”, нехай навіть вони
уперше виявилися за одним столом. Час, місце й обстановка, у якому люди
п’ють, утрачають значення. Таким чином, різниця між епізодичним прийомом
спиртного і пияцтвом полягає не тільки в кількості випитого за один раз,
але й у психологічному установленні питущого. У першому випадку людина
відзначає будь-яку урочисту або значну подію, а в другому -п’є тільки
щоб привести себе в стан сп’яніння. Якщо вчасно утримати людину від
пияцтва, це попередить Ті падіння і розвиток алкоголізму. Щоб зрозуміти
розвиток алкоголізму потрібно знати вплив алкоголю на нервову систему.
Вплив алкоголю на нервову систему; утримання алкоголю в крові
Алкоголь із шлунка потрапляє в кров через дві хвилини після вжитку. Кров
розносить його по всім клітинам організму. У першу чергу страждають
клітини великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна
діяльність людини, сповільнюється формування складних дій, змінюється
співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій
системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні дії, людина втрачає
спроможність управляти собою.
Проникнення алкоголю до клітин лобової частки кори розкріпачує емоції
людини, з’являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у
судженнях.. Слідом за порушенням, що посилюється, у корі великих півкуль
мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає
контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає
стриманість, соромливість, вона говорить і робить те, чого ніколи не
сказала і не зробила б будучи тверезою. Кожна нова порція спиртного усе
більше паралізує вищі нервові центри, немов зв’язуючи їх і не дозволяючи
втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушується координація
рухів, наприклад рух очей (предмети починають двоїтися), з’являється
незграбна хитка хода.
Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається
при будь-якому вжитку алкоголю: одноразовому, епізодичному і
систематичному.
Відомо, що порушення роботи нервової системи напряму пов’язані з
концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає
0,04-0,05 процента, виключається кора головного мозку, людина втрачає
контроль над собою, утрачає спроможність розумно міркувати. При
концентрації алкоголю в крові 0,1 процента гнітяться більш глибокі
відділи головного мозку, що контролюють рухи. Рухи людини стають
невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням,
метушливістю. Проте в 15 процентів людей алкоголь може викликати
зневіру, бажання заснути. В міру збільшення утримання алкоголю в крові
послабляється спроможність людини до слухових і зорових сприйняттів,
притупляється швидкість рухових реакцій.
Концентрація алкоголю, що складає 0,2 проценти, впливає на області
мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому
пробуджуються низинні інстинкти, з’являється раптова агресивність.
При концентрації алкоголю в крові 0,3 проценти людина хоча і знаходиться
у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають
алкогольним отупінням.
Концентрація алкоголю в крові 0,4 проценти веде до утрати свідомості.
Людина засипає, подих її стає нерівним, відбувається мимовільне
звільнення сечового міхура. Чутливість відсутня.
При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 процента може наступити
смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається
хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю – алкоголізм.
Алкоголізм не звичка, а хвороба.
Алкоголізм – важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко
виліковується. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого
вжитку алкоголю і характеризується особливим патологічним станом
організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його
перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп’яніння є
найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доказам
припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на
добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку(наявністю грошей
у сім’ї, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він рветься
напитися до повного сп’яніння, до безпам’ятства. Як правило, алкоголіки
не закушують, в них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка
кількість випитого залишається в організмі. У зв’язку з цим говорять про
підвищену перенесеність алкоголю. Але насправді це патологічний стан,
коли організм утратив спроможність боротьби з алкогольною інтоксикацією
шляхом блювоти й інших механізмів захисту.
На пізніх етапах алкоголізму перенесеність спирту раптово знижується й у
запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що
великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму
характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття,
дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п’є
щодня, протягом кількох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки
виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.
Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від
неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через
отруєння організму. Біля 10 процентів людей, що вживають алкоголь,
стають алкоголіками. Алкоголізм – хвороба, що характеризується
психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається по
такій схемі:
Початкова фаза: сп’яніння з випаданням пам’яті, «затміння».
Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила
недостатньо, вона п’є, у неї розвивається жадібність до алкоголю.
Проте вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою
тягу до спиртного.
Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж
ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір
усім спробам запобігти бажанню випити. В людини розвивається
зарозумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх бідах.
В неї починається запой, його друзями стають випадкові
“собутильники”. Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес
до всього, що не має відношення до спиртного.
Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння
пам’яті, суперечливість думки. Людина п’є сурогати алкоголю, технічні
рідини, одеколон. В неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка,
інші алкогольні психози.
Одним із характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
