.

Податок на прибуток підприємств. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів. Місцеві податки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
423 4626
Скачать документ

РЕФЕРАТ

Податок на прибуток підприємств. Збір за спеціальне використання лісових
ресурсів. Місцеві податки

План

Податок на прибуток підприємств

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Місцеві податки

Література

Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток на сьогодні є одним з найважливіших із групи прямих
податків у податковій системі України. Він має дуже важливе фіскальне
значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно
розвинених країнах. Це обумовлено, перш за все, пропорціями в розподілі
ВНП, що склалися історично в централізовано-плановій економіці. Основну
масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і
досить незначну – податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд
споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах
ймовірним є поступове вирівнювання між фондом споживання і фондом
нагромадження, наслідком чого стане збільшення бюджетного значення
прибуткового податку з громадян і зменшення податку на прибуток
підприємств.

Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення ,
має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької
діяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставок
оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки поданню пільг у
виробництві пріоритетних товарів.

Платники податку

1. Платниками податку на прибуток є:

а) будь-які господарюючі суб’єкти (включаючи їхні
об’єднання), банки, інші кредитні установи, фінансово-розрахункові
центри, їхні філіали, відділення та інші відособлені підрозділи,
міжнародні неурядові організації та міжнародні об’єднання, що

мають доходи в календарному році від діяльності в Україні;

б) будь-яка інша неприбуткова організація, якщо вона має
доходи від здійснення комерційної діяльності.

Платники податку на прибуток, зазначені в цьому пункті,
надалі іменуються підприємствами.

2. Іноземні юридичні особи є платниками податку на прибуток від
діяльності в Україні через постійне представництво.

Доходи підприємства, що повністю належить іноземному
інвестору-громадянину, для цілей оподаткування розглядаються як
доходи цього громадянина і підлягають оподаткуванню відповідно до
законодавства України про оподаткування громадян.

Іноземна юридична особа здійснює господарську діяльність в
Україні через постійне представництво за умови її реєстрації в
установленому порядку за місцезнаходженням постійного
представництва.

Відсутність реєстрації іноземної юридичної особи, яка
здійснює діяльність в Україні через постійне представництво,
розглядається як приховування прибутку (доходу), що підлягає
оподаткуванню.

Реєстрація початку або закінчення діяльності в Україні
іноземної юридичної особи повинна бути здійснена протягом місяця після
початку або за місяць до закінчення її діяльності.

3. Державні підприємства, що належать до основної діяльності
залізничного транспорту, цивільної авіації та зв’язку, розрахунки з
бюджетом провадять у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.

Об’єкт оподаткування і порядок обчислення

оподатковуваного прибутку

1. Об’єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства.

При оподаткуванні підприємств враховуються прибуток і доходи,
одержані ними із джерел в Україні, її континентальному шельфі та у
виключній (морській) економічній зоні, а також за межами України.

Для іноземних юридичних осіб об’єктом оподаткування є
прибуток і доходи, одержані ними із джерел в Україні, її
континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні.

2. Внески, паї, а також кошти від добровільних пожертвувань і
внесків громадян не підлягають оподаткуванню. При цьому прибуток,
одержаний від використання вказаних коштів, підлягає
оподаткуванню.

3. Визначення прибутку від реалізації продукції (робіт,
послуг) провадиться шляхом вирахування з одержаної виручки (без
податку на добавлену вартість, акцизного збору) затрат на
виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості
продукції (робіт, послуг).

4. Для підприємств, що здійснюють товарообмінні операції
шляхом прямого обміну товарів або виконують роботи (послуги) в
рахунок бартерної угоди, виручка від реалізації продукції (робіт,
послуг) для цілей оподаткування визначається розрахунково
виходячи з цін цієї продукції (робіт, послуг), що діяли на дату
виписування відвантажувальних документів, або вартості товарів,
придбаних для проведення товарообмінних операцій.

При реалізації продукції (робіт, послуг) власного виробництва за
цінами нижче собівартості або нижче ціни придбаних товарів виручка
від їх реалізації для цілей оподаткування визначається розрахунково
виходячи з ціни реалізації аналогічної продукції (робіт, послуг),
але не нижче собівартості її виробництва або ціни придбання.

5. Прибуток від посередницької діяльності визначається
виходячи із суми комісійних винагород (процентів) від виконання угод
або доходу від виконання посередницьких операцій та угод, а також
затрат, пов’язаних із вказаною діяльністю.

6. Доходи підприємств, одержані в іноземній валюті,
підлягають оподаткуванню за сукупністю з доходами, одержаними в
національній валюті, на загальних підставах. При цьому доходи в
іноземній валюті перераховуються в національну грошову одиницю
України за курсом Національного банку України, що діяв на дату
одержання доходу.

7. Для цілей оподаткування валовий прибуток зменшується на суму:

а) рентних платежів, що вносяться в установленому порядку до
бюджету з прибутку;

б) доходів (дивідендів, процентів) з акцій, облігацій та інших
цінних паперів, випущених в Україні, що належать
підприємству;

в) доходів від пайової участі в діяльності інших підприємств, створених
на території

Ставки податку

1. Прибуток підприємств, а також іноземних юридичних осіб,
одержаний від діяльності в Україні, оподатковується за ставкою 30
процентів.

Прибуток підприємств, одержаний від реалізації цінних
паперів, оподатковується за ставкою 15 процентів.

2. Додатково до суми податку, нарахованої відповідно до
пункту 1 цієї статті, сплачується податок від прибутку,
одержаного:

а) від посередницьких операцій, проведення лотерей, доходів від
здавання в оренду приміщень і окремих видів майна – за ставкою 15
процентів;

б) від реалізації на аукціоні товарів, продукції, майна
згідно з переліком, що визначається Міністерством фінансів
України, – за ставкою 20 процентів;

в) від казино, інших гральних домів (місць), гральних
автоматів з грошовим виграшем та іншого грального бізнесу
(включаючи доходи від оренди та інших видів використання) – за
ставкою 55 процентів;

г) від відеосалонів, відеопоказу (незалежно від способу
показу), прокату відео- та аудіокасет і запису на них, а також від
проведення масових концертно-видовищних заходів на відкритих
майданчиках, стадіонах, у палацах спорту, інших приміщеннях,

кількість місць в яких перевищує дві тисячі, – за ставкою 40
процентів.

Податок від проведення концертно-видовищних заходів
сплачується окремо з кожного заходу.

Для цілей оподаткування до категорії масових
концертно-видовищних заходів не відносяться спектаклі, концерти,
циркові вистави, творчі концерти, що проводяться в театрах,
концертних залах, цирках, призначених виключно для концертної
діяльності, а також заходи, що проводяться за программою
міжнародних, міждержавних, всеукраїнських фестивалів, конкурсів,
оглядів.

3. Доходи підприємств (крім іноземних юридичних осіб),
одержувані від акцій, облігацій і інших цінних паперів, випущених в
Україні, а також доходи підприємств України від участі в
діяльності спільних підприємств, створених на території України,

оподатковуються за ставкою 15 процентів.

Доходи підприємств, одержувані від державних облігацій та інших
державних цінних паперів, не оподатковуються.

4. Доходи іноземних юридичних осіб, не пов’язаних з
діяльністю в Україні через постійне представництво, від
дивідендів, процентів та інших корпоративних прав, джерело яких
знаходиться в Україні, в разі їх репатріації за межі України
оподатковуються за ставкою 15 процентів, якщо інше не встановлено
міжнародним договором України з податкових питань.

Доходи з авторських прав і ліцензій (роялті), фрахту та з інших
доходів, джерело яких знаходиться в Україні та які не пов’язані
із здійсненням діяльності в Україні через постійне представництво,
не оподатковуються (крім доходів від фрахту), якщо інше не
встановлено міжнародним договором України з податкових питань.

Суми доходів від фрахту, виплачуваного іноземним юридичним
особам у зв’язку із здійсненням міжнародних перевезень,
оподатковуються за ставкою 6 процентів.

Порядок обчислення і строки сплати податку

1. Сума податку визначається платниками самостійно виходячи із
величини оподатковуваного прибутку, наданих пільг і ставок податку.

2. Протягом кварталу всі платники (за винятком перелічених у
пунктах 3 і 6 цієї статті) провадять авансові внески податку до
бюджету в розмірі фактичної суми податку, внесеної до бюджету за
попередній квартал, а новостворені підприємства – у розмірі,

передбаченому фінансовим планом або розрахунками кошторисів
доходів і видатків.

Авансові внески податку до бюджету провадяться не пізніше 15 і 28
числа кожного місяця в розмірі 1/6 частини квартальної суми податку на
прибуток.

За клопотанням платника, що сплачує незначну суму податку,
податковий орган за місцезнаходженням платника може встановити один
строк сплати до бюджету – 20 числа кожного місяця в розмірі 1/3
квартальної суми податку.

Після закінчення першого кварталу, півріччя, 9 місяців і року
платник обчислює за наростаючим підсумком з початку року суму
податку виходячи з фактично одержаного ним прибутку, який підлягає
оподаткуванню. Сума податку, що підлягає сплаті, визначається з
урахуванням раніше нарахованих платежів.

3. Підприємства з іноземними інвестиціями протягом року
провадять квартальні авансові внески податку до бюджету в розмірі 1/4
річної суми платежів не пізніше 15 числа останнього місяця кожного
кварталу. Авансова сума податку на поточний рік визначається
підприємством з урахуванням річного фінансового плану.

Обчислення податку, фактично одержаного за минулий
календарний рік, провадиться не пізніше 15 березня року, що настає за
звітним, на основі бухгалтерського звіту (балансу).

4. Сплата податку провадиться за квартальними розрахунками у
5-денний строк з дати, встановленої для подання бухгалтерських
звітів (балансів), а за річними розрахунками – у 10-денний строк з дати,
встановленої для подання бухгалтерського звіту (балансу) за

рік.

Платіжні доручення на перерахування до бюджету податку на
прибуток, які виконуються в першочерговому порядку, здаються
платниками до установи банку до настання строку платежу.

5. Над міру внесені до бюджету суми податку зараховуються в
рахунок наступних платежів або повертаються платнику в 5-денний строк
з дня одержання його письмової заяви.

6. Податок на прибуток іноземних юридичних осіб обчислюється
щорічно податковим органом за місцезнаходженням постійного
представництва.

Сума податку визначається виходячи з величини
оподатковуваного прибутку і ставки податку.

На суму обчисленого податку платнику видається платіжне
повідомлення за формою, встановленою Головною державною податковою
інспекцією України. Податок сплачується в строки, вказані в
платіжному повідомленні.

Іноземна юридична особа зобов’язана стати на облік у
податковій інспекції за місцезнаходженням її постійного
представництва.

7. Іноземна юридична особа, яка здійснює діяльність в Україні через
постійне представництво, не пізніше 15 квітня року, що настає за
звітним, подає податковому органу за місцезнаходженням постійного
представництва звіт про діяльність в Україні, а також декларацію про
доходи за формою, встановленою Головною державною податковою
інспекцією України. При припиненні діяльності до закінчення
календарного року зазначені документи повинні бути подані протягом
місяця з дня її припинення.

Декларація про доходи іноземної юридичної особи, яка здійснює свою
діяльність в Україні, підлягає щорічній перевірці
аудиторською організацією, що одержала в установленому порядку
ліцензію на право заняття аудиторською діяльністю, для

підтвердження достовірності звіту.

Неподання податковому органу висновку аудиторської
організації (договору про надання аудиторської послуги) є
підставою для притягнення до відповідальності платника податку в
установленому порядку.

8. Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні
юридичні особи сплачують податок на прибуток у безготівковому
порядку в грошовій одиниці, що діє в Україні.

9. З доходів, зазначених у пункті 3 статті 6 цього Декрету,
податок справляється у джерела доходу. Відповідальність за
утримання і перерахування податку до бюджету несе підприємство, що
виплачує доход, а також іноземний учасник підприємства з

іноземними інвестиціями.

Податок із зазначених у пункті 4 статті 6 цього Декрету
доходів іноземних юридичних осіб із джерел в Україні утримується
підприємством, що виплачує іноземній юридичній особі доход, у
валюті переказу з повної суми доходу при кожному перерахуванні
платежу.

10. Платники податку подають податковим органам за місцем свого
знаходження бухгалтерські звіти та баланси в порядку і строки,
встановлені законодавством, податкову декларацію і розрахунки
суми податку на прибуток за формами, затвердженими Головною
державною податковою інспекцією України. Підприємства з

іноземними інвестиціями подають річні бухгалтерські звіти та
баланси до 15 березня року, що настає за звітним.

Зарахування податку до бюджету

Суми податку на прибуток (доходи) зараховуються відповідно до
державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, місцевих
бюджетів.

Обов’язки платників

1. Платники податку зобов’язані:

а) вести в установленому порядку бухгалтерський облік і
звітність про фінансово-господарську діяльність та подавати
податковим органам бухгалтерські звіти і баланси (крім бюджетних
організацій), декларації, розрахунки по податку та інші необхідні
документи і відомості, пов’язаені з обчисленням і сплатою податку;

б) пред’являти, а у відповідних випадках подавати документи, що
підтверджують право на пільги щодо податку;

в) своєчасно і в повному розмірі сплачувати належні суми
податку;

г) допускати службових осіб податкових органів для обстеження
приміщень, де здійснюється діяльність, пов’язана з одержанням
прибутку (доходу) чи з утриманням об’єктів оподаткування, а також для
перевірок обчислення і сплати податку.

2. Керівники та відповідні службові особи підприємств,
установ і організацій зобов’язані підписати акт перевірки,
проведеної податковим органом, а в разі незгоди з фактами,
викладеними в акті, подати письмові пояснення мотивів незгоди.

Вони також зобов’язані виконувати вимоги податкового органу про
усунення виявлених порушень законодавства про податки.

3. Платники податку, для яких законодавством встановлено
обов’язок подавати до податкових органів бухгалтерські звіти і
баланси з висновком аудиторської організації про достовірність
поданих у них зведень, зобов’язані протягом року, що настає за

звітним, подати до податкового органу документ, що підтверджує факт
перевірки.

До платника, який не подав зазначених документів,
застосовуються заходи відповідно до чинного законодавства. Ці
заходи не застосовуються, якщо перевірку не проведено в
установлені строки не з вини платника.

Відповідальність платників

Платники податку та їх службові особи несуть відповідальність за
правильність обчислення і своєчасність сплати податку до бюджету
відповідно до чинного законодавства.

Контроль податкових органів

Контроль за правильністю застосування законодавства про
податок на прибуток підприємств і організацій здійснюється
податковими органами відповідно до законодавства України.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду є формою реалізації
економіко-правових відносин між власником лісових ресурсів та
земельних ділянок лісового фонду в особі держави і лісокористувачами,
яким надані в постійне чи тимчасове користування земельні
ділянки лісового фонду, в тому числі на умовах оренди.

1.6. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
справляється за лісові ресурси державного та місцевого значення.
До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок
головного користування і живиця.

До лісових ресурсів місцевого значення належать:

пні, луб, кора, деревна зелень тощо – другорядні лісові
матеріали;

лісові дикорослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, лікарські
рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно, лісова підстилка та
очерет, інші продукти лісу, які використовуються при здійсненні побічних
лісових користувань, у тому числі при випасанні худоби та розміщенні
пасік.

До лісових ресурсів місцевого значення також належить
деревина, яка заготовляється під час проведення рубок, пов’язаних з
веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом,
санітарні рубки, рубки у зв’язку з реконструкцією малоцінних
молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік,
створенням протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки в
деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні
властивості), інших рубок (розчищення земельних ділянок лісового
фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом
гідровузлів, трубопроводів, доріг тощо).

За користування земельними ділянками лісового фонду для
культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних
цілей, для потреб мисливського господарства та проведення
науково-дослідних робіт нарахована сума збору вноситься до
місцевих бюджетів.

Платники збору за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду

Платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду є юридичні і
фізичні особи, яким надані в постійне або тимчасове користування
земельні ділянки лісового фонду (далі – лісокористувачі).
Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком
лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових
ресурсів.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду
надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим
підприємствам, установам, організаціям, у яких створено
спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства для
спеціального використання лісових ресурсів, для потреб
мисливського господарства, для культурно-оздоровчих, рекреаційних,
спортивних і туристичних цілей та для проведення
науково-дослідних робіт. До них належать: державні органи
лісового господарства, лісогосподарські підприємства, військові
лісові господарства, сільськогосподарські підприємства та інші.
Постійними лісокористувачами можуть бути громадяни (фермери) із
спеціальною підготовкою, яким надано в постійне користування
земельну ділянку лісового фонду (далі – постійні
лісокористувачі).

Тимчасовими користувачами земельних ділянок лісового фонду є
підприємства, установи, організації, об’єднання громадян,
релігійні організації, іноземні юридичні особи та громадяни, яким за
погодженням з постійними лісокористувачами надані земельні ділянки
лісового фонду для спеціального використання лісових ресурсів,
потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих і туристичних
цілей та проведення науково-дослідних робіт у порядку, визначеному
лісовим законодавством, без їх вилучення у постійних лісокористувачів.

Тимчасове користування лісовими ресурсами може здійснюватися на
умовах оренди в порядку, визначеному законодавством.

Якщо платник перестає функціонувати як самостійна юридична
особа, в тому числі при його об’єднанні на умовах, визначених
законодавством, з іншим підприємством, то платником стає
підприємство-правонаступник.

Органи й підприємства, які видають лісорубні квитки (ордери)
та лісові квитки, до 1 лютого поточного року направляють органам
державної податкової служби Довідку про перелік
лісокористувачів, яким надано лісорубні квитки (ордери) та лісові
квитки за формою, що наведена в додатку 1. На підставі переліку
лісокористувачів органи державної податкової служби контролюють
своєчасність подання зазначеними платниками розрахунків збору до
органів державної податкової служби, правильність нарахованої суми збору
за звітний період та повноту його надходження до бюджетів.

У разі видачі дозволів на спеціальне використання лісових
ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду після 1
лютого органи й підприємства повідомляють органи державної
податкової служби в 10-денний термін.

Об’єктом обчислення збору за спеціальне використання лісових
ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є
деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові
матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні
ділянки лісового фонду.

Порядок обчислення зборів за спеціальне використання лісових
ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду

Сума збору за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду обчислюється
постійними лісокористувачами і проставляється у лісорубних квитках
(ордерах) та лісових квитках.

Сума збору, що проставлена в лісорубному квитку на заготівлю
деревини підлягає перерахунку: якщо загальна кількість фактично
заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею
перевищує зазначену в лісорубному квитку (ордері) кількість більше ніж
на 10 відсотків, то лісокористувач обчислює і сплачує середньозважену
(для даної лісосіки) таксову вартість додатково заготовленої
деревини. Приклад перерахунку збору за спеціальне використання
лісових ресурсів при відпуску деревини (сосна першого розряду) з
урахуванням за площею на окремій лісозаготівельній ділянці .

Підставою для перерахунку є лісорубні квитки (ордери) та акти
огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та
використання корисних властивостей лісів, які складаються
лісогосподарськими підприємствами відповідно до додатка 6 Правил
відпуску деревини на пні в лісах України.

Лісокористувач, який забезпечив вихід ділової деревини
більший за кількість, указану в лісорубному квитку (якщо за
загальною кількістю відхилення не перевищує 10 відсотків), збір за
додатковий вихід ділової деревини не нараховується.

У разі надання лісокористувачу відстрочки одночасно збільшується
нарахована сума збору на заготівлю деревини – 1,5 відсотка
таксової вартості деревини, залишеної на пні, незалежно від
строку, на який надано відстрочку, та на вивезення деревини – 1,5
відсотка таксової вартості не вивезеної вчасно деревини за кожний
місяць відстрочки.

У разі додаткового продовження строку вивезення, але не більш як
на 3 місяці, лісокористувачем за кожний місяць відстрочки
збільшується нарахована сума збору в розмірі 5 відсотків таксової
вартості невивезеної вчасно деревини.

Про відстрочку заготівлі і вивезення деревини робиться
відмітка в усіх примірниках лісорубного квитка (ордера).

Перерахунок збору за заготівлю деревини та другорядні лісові
матеріали може здійснюватися також у разі:

виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені
підприємством лісового господарства при здійсненні матеріальної і
грошової оцінки деревини на пні та другорядних лісових матеріалів, що
відпущені за лісорубними квитками (ордерами) та лісовими квитками,
невірного застосування сортиментних таблиць, лісотаксових
поясів, розрядів та такс на деревину, що відпускається на
пні, і на живицю, а також виправлення арифметичних помилок,
які допущені при підрахунках;

анулювання лісорубного квитка в зв’язку з вилученням земель для
інших потреб, надмірно виписаного лісосічного фонду, заміни лісосік
або площ лісових користувань, виписки лісорубного квитка з порушенням
Правил відпуску деревини на пні.

В інших випадках анулювання лісорубного квитка (ордера) або
лісового квитка перерахунок плати не здійснюється і вся нарахована за
такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних
бюджетів.

Незалежно від способу обліку деревини, що відпускається на пні,
(за площею, пеньками, приблизною кількістю) лісокористувачі,
які допустили неповну вирубку лісу або взагалі не проводили заготівлі
деревини, яка дозволена для вирубки за виписаними лісорубними
квитками (ордерами), збір за спеціальне використання лісових
ресурсів сплачують повністю до відповідних бюджетів за всю дозволену
для заготівлі кількість деревини та другорядних лісових матеріалів,
що зазначена в дозволі.

Якщо заготівля деревини під час проведення рубок, пов’язаних
з веденням лісового господарства, здійснюється не за рахунок коштів
державного та місцевого бюджетів, коштів від реалізації
заготовленої деревини від цих рубок, насіння, посадкового
матеріалу, іншої продукції, послуг, прибутку від лісогосподарської
діяльності, добровільних пожертвувань, позабюджетних коштів
та кредитів, а інших коштів, то лісокористувачі обчислюють
збір і сплачують його до бюджетів на загальних підставах.

За деревину від рубок головного користування, рубок, пов’язаних
з веденням лісового господарства, та інших рубок збір обчислюється,
виходячи з установлених такс.

Порядок сплати зборів за спеціальне використання лісових
ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду

Базовий податковий (звітний) період для збору за спеціальне
використання лісових ресурсів та користування земельними
ділянками лісового фонду дорівнює календарному кварталу.

Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору за
спеціальне використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду накопичувальним підсумком з
початку року за встановленою формою, що є підставою для взяття їх
на облік в органах державної податкової служби та нарахування суми
збору в особовому рахунку платника.

Розрахунок лісокористувачами подається органам державної
податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок
лісового фонду протягом 40 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) кварталу, за винятком
громадян, які отримали ордери на дрібний відпуск деревини чи
лісові квитки; підприємств, установ, організацій, об’єднань
громадян, релігійних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб,
якщо сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує
п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; лісокористувачів
з іншої області

Розрахунок збору заповнюється чітко, розбірливо; якщо є
виправлення, то вони повинні бути скріплені печаткою та підписом
відповідальних осіб, відповідні дані, що заносяться до розрахунку,
повинні відповідати таким показникам, які затверджені розрахунком. Якщо
рядок не заповнюється, то проставляється прочерк.

Якщо останній день строку подання розрахунку збору припадає на
вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається
наступний за вихідним або святковим робочий день

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник збору
самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданому ним
розрахунку збору, такий платник зобов’язаний подати новий
(уточнений) розрахунок збору, що містить виправлені показники.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду сплачується
лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, що
зазначена в дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за
останнім днем граничного строку подання розрахунку збору (тобто
протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) кварталу), за винятком громадян, які отримали
ордери на дрібний відпуск деревини чи лісові квитки; підприємств,
установ, організацій, об’єднань громадян, релігійних організацій,
іноземних юридичних і фізичних осіб, якщо сума збору в лісорубному
чи лісовому квитках не перевищує п’яти неоподаткованих
мінімумів доходів громадян; лісокористувачів з іншої області.

Сума нарахованого збору зараховується на рахунок, відкритий
відповідно до кодів бюджетної класифікації України.

Якщо заготівля деревини на лісовій ділянці здійснюється
лісокористувачами з іншої області, то збір сплачується ними
повністю до відповідних бюджетів за місцем адміністративного
розташування таких ділянок лісового фонду до видачі їм дозволу.

Про надходження суми збору в касу лісокористувача в спеціально
заведеній книзі лісокористувачами, які видають дозволи, робиться запис
і платнику видається квитанція. Одночасно в лісорубних квитках
(ордерах) та лісових квитках робиться відмітка про сплату збору в касу
(номер та дата квитанції про сплату).

Сума збору, що внесена в касу лісокористувача, зараховується до
відповідних бюджетів 1, 10 та 20 числа кожного місяця.
Використання готівки регламентується Порядком ведення касових
операцій у національній валюті в Україні

При отриманні дозволу в поточному році, після чергового строку
сплати збору (20 квітня, 20 липня, 20 жовтня),
лісокористувачі сплачують усі суми збору за строками, що минули.

Суми стягнень за порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах
України перераховуються до бюджетів в установленому законодавством
порядку.

Заготовлена деревина, а також інші продукти лісу, від яких
лісокористувачі відмовилися (не затребувані
лісокористувачами), надходять у розпорядження лісогосподарського
підприємства і реалізуються на загальних підставах. Кошти від їх
реалізації (крім витрат, пов’язаних із зберіганням,
транспортуванням і реалізацією) зараховуються до бюджету.

Збори за спеціальне використання лісових ресурсів державного
значення перераховуються платниками в розмірі 100 відсотків до
державного бюджету за місцем адміністративного розташування ділянок
лісового фонду

Збори за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого
значення та користування земельними ділянками лісового фонду для
потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих,
рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення
науково-дослідних робіт перераховуються платниками в розмірі 100
відсотків до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів
за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду.

Відповідно до Правил відпуску деревини на пні

лісокористувачами ведеться облік бланків лісорубних

та лісових квитків, ордерів на дрібний відпуск деревини на пні і
розпоряджень ліснику, заготовлених продуктів лісу, продукції
побічного користування, другорядних лісових матеріалів,
використання корисних властивостей лісів, дозволених до відпуску
запасів усієї деревини та інших продуктів лісу, нарахованих Сум збору
за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними
ділянками лісового фонду.

Контроль за обсягами використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду та правильністю обчислення і сплатою
збору до бюджетів

Контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, обсягами
використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками
лісового фонду і правильністю обчислення суми збору здійснюється
органами охорони навколишнього природного середовища та лісового
господарства.

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою
сплати до бюджетів збору за спеціальне використання лісових
ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду
здійснюється органами державної податкової служби за місцем
адміністративного розташування ділянок лісового фонду.

Документальні перевірки, при потребі, здійснюються спільно з
органами охорони навколишнього природного середовища та лісового
господарства.

Облік нарахованих і сплачених сум збору за спеціальне використання
лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду
ведеться органами державної податкової служби

Повернення та зарахування не правильно сплачених Сум збору за
спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними
ділянками лісового фонду проводиться з відповідних бюджетів згідно
із чинним законодавством України.

Відповідальність і права платників збору за спеціальне використання
лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду

Лісокористувачі несуть відповідальність за порушення механізму
справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду згідно з чинним
законодавством України.

Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку,
встановленому чинним законодавством України

Лісокористувачі мають право оскаржити дії посадових осіб органів
державної податкової служби в порядку, установленному чинним
законодавством України

Місцеві податки

Складність формування місцевих бюджетів і особливо ри розподілі і
перерозподілі їх витрат на потреби місцевого самоврядування показує, що
у більшості випадків місцеві органи самоврядування фактично не мають
повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до
місцевого бюджету.

Вони не мають можливості на правових засадах і в повному обсязі
розпоряджатися цими коштами на свій розсуд, хоча формально є визначена
частка бюджетних ресурсів, які направляються державою до них. Державою
визначено джерела формування місцевих бюджетів. Надходження коштів до
місцевих бюджетів та їх формування здійснюються за рахунок: місцевих
податків і зборів; частки загальнодержавних податків; надходжень від
здачі в оренду майна комунальної власності і плати за ліцензії,
сертифікати та державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності;
спонсорських внесків та пожертвування, гуманітарної, шефської допомоги
та інших добровільних внесків і вкладів населення, що йдуть на
забезпечення регіональних потреб.

Складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки і збори. Їх
суть полягає в тому, що держава для свого функціонування повинна мати
певні фінансові ресурси, які забезпечували б діяльність як на
загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних
перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від
того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи
державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи,
незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють
діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою
оподаткування.

Види місцевих податків і зборів

До місцевих податків і зборів належать:

збір за парковку автомобілів;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

збір з власників собак;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на
іподромі;

податок з реклами;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно- і телезйомок;

збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і
лотерей;

комунальний податок;

збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;

податок з продажу імпортних товарів

Збір за парковку автотранспорту

Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та
громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або
відведених для цього місцях.

Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з
розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен
перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка – у
відведених місцях

Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці
парковки.

Ринковий збір

Ринковий збір – це плата за торгові місця на ринках і в
павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для
торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що
справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують
сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його
граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної
заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для
юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення
та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку
реалізації продукції.

Збір за видачу ордера на квартиру

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги,
пов’язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не
повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи
банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого
самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана
установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру
здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

Збір з власників собак

Платниками збору з власників собак є громадяни – власники собак
(крім службових), які проживають у будинках державного і
громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.

Збір з власників собак справляється за кожний рік. Його
граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10
відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час
нарахування збору.

Збір з власників собак стягується органами
житлово-комунального господарства.

Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у
курортну місцевість.

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10
відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

діти віком до 16 років;

інваліди та особи, що їх супроводжують;

учасники Великої Вітчизняної війни;

воїни-інтернаціоналісти;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії,
будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази
відпочинку;

особи, які прибули в курортну місцевість у службове
відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та
близьких родичів;

особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами
туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які
здійснюють подорож за маршрутними книжками;

чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і

старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх
тимчасового проживання.

При зміні платником місця проживання в межах курортної
місцевості курортний збір повторно не справляється.

З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не
пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

Курортний збір справляється:

адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під
час реєстрації прибулих;

квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім
прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і
організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать
громадянам на праві власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без
направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім
тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають
у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у
порядку, визначеному Радами народних депутатів, що

встановлюють цей збір.

Збір за участь у бігах на іподромі

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб
та громадян, які виставляють своїх коней на змагання
комерційного характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за
кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється
адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір за виграш на бігах

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією
іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під
час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен
перевищувати 6 відсотків від суми виграшу.

. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на
іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати,
визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен
перевищувати 5 відсотків від суми цієї надбавки. Сума збору
справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час
придбання ним квитка на участь у грі.

Податок з реклами

Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та
розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і
повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за
допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш,
плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та
одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в
інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1
відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5
відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за
встановлення та розміщення реклами.

Збір за право на використання місцевої символіки

Збір за право на використання місцевої символіки
справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю
символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або
іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних,
історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого
самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої
символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб – 0,1 відсотка
вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з
використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються
підприємницькою діяльністю, – п’яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять
комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з
іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять
зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади
додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території
зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і
телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення
зазначених заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного
розпродажу і лотерей

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів,
конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають
дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об’єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів,
конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих
аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни
або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих
аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен
перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих
аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку
випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного
розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір за право на проведення лотерей справляється під час
одержання дозволу на випуск лотереї.

Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з
кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

Комунальний податок

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім
бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та
сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не
повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці,
обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі – це плата
за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених
для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб
і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію
та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального
розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не
повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян для суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю у
спеціально відведених для цього місцях, і одного

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день – за
одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється
уповноваженими організаціями, яким надано таке право

Податок з продажу імпортних товарів

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи
і громадяни, які зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Об’єктом
оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами,
що зазначається у декларації, яка подається щоквартально до
державної податкової інспекції по району (місту) за місцезнаходженням
(місцем проживання) суб’єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не
повинен перевищувати 3 відсотків виручки, одержаної від реалізації цих
товарів.

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі визначення
місцевих податків і зборів

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і
визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до
переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають
право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати
окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні
категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків
та зборів.

Порядок сплати і перерахування місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого
самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими
вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін
місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чиним
законодавством.

Повернення з бюджету місцевого самоврядування над міру сплачених сум
місцевих податків і зборів

Над міру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів
зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм
згідно з чинним законодавством.

Оподаткування іноземних юридичних осіб та громадян

Іноземні юридичні особи і громадяни сплачують місцеві податки і
збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами
України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та
законодавством України.

Відповідальність платників за сплату місцевих податків і зборів

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність
сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого
самоврядування покладається на платників відповідно до чинного
законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється
державними податковими інспекціями.

Джерела сплати місцевих податків і зборів

Податки і збори

сплачуються юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), що
залишається в їх розпорядженні, але не більше 10 відсотків
оподаткованого доходу (прибутку).

Податки і збори внесені за рахунок коштів юридичних осіб,
відносяться

на собівартість продукції (робіт, послуг).

Література

Декрет Кабінету міністрів України «Про місцеві податки і збори»

Інструкція «Про механізм справляння збору за спеціальне використання
лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду»
Міністерства охорони навколишнього природного середовища

Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і
організацій»

Федоров В.М. Опарін В.М. П’ятаченко Г.О. Податкова система України:
підручник. – К.,2000.

Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система: підручник. –
Львів, «Магнолія плюс», 2004

Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Форостовець В.А. Місцеві податки і збори:
правове регулювання. Навч. Посібник. – К.,1999

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020