.

Об\’єкт оподаткування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
317 2254
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Об’єкт оподаткування

ПЛАН

Поняття об’єкта оподаткування

Види об’єктів оподаткування

Методи визначення об’єкта оподаткування

Література

1. Поняття об’єкта оподаткування

Поняття «об’єкт оподаткування» передбачає два підходи: правовий
(розширений) і законодавчий (більш вузький). Як правова категорія об’єкт
оподаткування являє собою родове визначення об’єкта (доходи чи їхня
частина; майно; вартість тощо), з яким пов’язане виникнення обов’язку
платника податків сплатити податок. У більш вузькому значенні (яке в
основному закріплюється в законодавчих актах) об’єкти оподаткування
можна визначити як видові форми родового поняття об’єкта оподаткування
(доходи фізичних осіб; майно юридичних осіб тощо), що і закріплюються
спеціальними податковими законодавчими актами.

Необхідно враховувати, що законодавець не дає вичерпного переліку видів
об’єктів оподаткування, а виділяє найпоширеніші з них, залишаючи перелік
відкритим. Наприклад» об’єктом оподаткування може виступати фонд оплати
праці і т. ін.

Об’єктом оподаткування може бути вартість товарів (робіт, послуг), доход
чи його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг),
використання природних ресурсів. При цьому один об’єкт не може виступати
об’єктом оподаткування по кількох податках одного виду. Це, однак, не
забороняє використовувати об’єкт при оподаткуванні податками різного
виду. Тому один об’єкт (наприклад прибуток) може використовуватися як
об’єкт оподаткування у кількох випадках. Наприклад, використання доходу
як об’єкта при загальнодержавних податках не є перешкодою для введення
податку з аналогічних об’єктів на місцевому рівні.

Певною мірою відкритим залишається і питання законодавчого регулювання
поняття „об’єкт оподаткування”. Тут деяка теоретична незавершеність
проблеми реалізується у невизначеності нормативній. Закон України «Про
систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року як об’єкт оподаткування
виділяє прибуток (доходи), додану вартість продукції, вартість продукції
(робіт, послуг), у тому числі митну чи її натуральні показники,
спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних
осіб та інші об’єкти, визначені законами України (ст. 6). У ряді
випадків має місце надмірна деталізація. Наприклад, характеристика
доходу (прибутку) як об’єкта навряд чи потрібна, оскільки прибуток є
одним з елементів доходу (нарівні із заробітною платою). Природно,
прибуток і доход — різні категорії, але подібна деталізація передбачає і
подальший докладний аналіз, навряд чи доречний у статті основного
закону, що регулює податкову систему,

Таким чином, об’єктом є переважно такий предмет, з приводу якого
необхідна сплата податку, наприклад, отриманий доход, володіння
чим-небудь, споживання відомих предметів. Саме в такий спосіб
закріплюється об’єкт оподаткування законодавством України і Російської
Федерації (ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 38
Податкового кодексу Російської Федерації). Фактично доктринального
визначення категорії об’єкта оподаткування немає, а законодавець йде
простим шляхом: закріплює вичерпний перелік об’єктів оподаткування
(вартість майна, вартість товарів (робіт, послуг), доходи, обороти з
реалізації товарів (робіт, послуг) і т. ін.).

2. Види об’єктів оподаткування

Більшість економістів і фінансистів XIX століття вважали податковим
об’єктом тільки чистий прибуток платника. Вони виходили з того, що
рівність обов’язку нести податкову повинність полягає в рівності
матеріального важеля цієї повинності, а рівність останньої полягає у
відповідності податку коштам платника1.

Саме підхід, що ґрунтується на характеристиці об’єкта як чистого
прибутку в податках реальних (у непрямих податках чистий прибуток слугує
об’єктом не прямо, а через споживання), було покладено в основу
трактування об’єкта оподаткування законодавством Російської імперії.
Наприклад, у першому томі Зводу Законів в Установі Міністерства фінансів
підкреслюється: «нові способи для множення державних доходів не повинні
торкатися капіталів, необхідних для добутку доходів з казенних і
приватних закладів, промислів» оборотів і справ, а повинні стягуватися з
чистих їхніх прибутків. Озеров під об’єктом оподаткування розуміє «факти
чи предмети, внаслідок наявності яких податок сплачується, наприклад
земля, промисел, особа…». Об’єктом оподаткування можуть бути (за
Озеровим): 1) особистість; 2) предмети споживання; 3) окремі джерела
доходу; 4) загальний доход; 5) майно платника; 6) моменти переходу
майна2. Оподаткування повинно бути пов’язане з таким предметом, станом
чи процесом, в якому виражається господарська активність.

Серед об’єктів оподаткування громадян можна виділити:

доход (сукупний доход по прибутковому податку);

майно (у тому числі земля, нерухомість, предмети розкоші);

споживання (наприклад, акцизи на окремі види товарів);

ввіз і вивіз товарів за кордой (митні збори).

При цьому той самий об’єкт оподаткування не може Виступати об’єктом
оподаткування для Кількох податків. Закріплення цього положення
законодавством особливо необхідно, оскільки саме в такий спосіб
закріплюється один з найважливіших принципів оподаткування — запобігання
внутрішньому подвійному оподаткуванню.

Хотілося б звернути увагу на одне з важливих питань податкового
законодавства — на необхідність чіткого розмежування категорій, що має
запобігти їх неоднозначному тлумаченню. Звичайно, цього неможливо
уникнути цілком, але для основних понять вкрай необхідно.

3. Методи визначення об’єкта оподаткування

Дуже важливо при характеристиці виторгу, доходу і прибутку зупинитися на
формуванні нагромаджень підприємств, елементи якого і виділяються як
об’єкт оподаткування. Склалося два основних методи визначення виторгу.

1. Формування виторгу е міру оплати. У даному разі виторг формується по
мірі надходження коштів до каси підприємства (при розрахунках готівкою)
і при надходженні коштів на рахунки підприємств (яри безготівкових
розрахунках). Головна перевага цього методу в тім, що підприємство
оперує коштами, що реально є в його розпорядженні.

2. Формування виторгу до мірі відвантаження товарів (виконання робіт,
послуг) при пред’явленні замовнику розрахункових документів. В основі
цього методу лежить перехід права власності в момент відвантаження
товару. Головним недоліком такого методу є великий розрив у часі обліку
виторгу, відображення цього в бухгалтерських документах (і відповідно в
розрахунках з бюджетом) і реального надходження коштів (не можна
виключати ситуацію» коли ці кошти не надійдуть зовсім, що трапляється,
наприклад, у разі банкрутства замовника).

Завершальним, визначальним фінансовим результатом господарської
діяльності підприємства є один з елементів виторгу —прибуток. Хоча
точніше буде виділити як кінцевий фінансовий результат чи прибуток
збитки. Збитки можуть виникнути при надмірно завищених витратах на
виробництво, порушенні господарських договорів, банкрутстві замовників і
т. ін.

Література

Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут
після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
2001. — 339 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020