.

Правове регулювання місцевих податків і зборів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
340 4079
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Правове регулювання місцевих податків і зборів

П Л А Н

Місцева система оподаткування і принципи її формування

Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів

Література

1. Місцева система оподаткування і принципи її формування

Місцеві податки і збори є невід’ємною частиною податкової системи
держави, Тому особливу увагу при здійсненні податкової реформи
приділяють правовому регулюванню місцевого оподаткування, що є одним з
основних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам
територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого
самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою.
Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є
забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення
їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і
концентруються у відповідних бюджетах.

Доходи органів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) складаються
з таких видів.

1. Податки і збори, сформовані й закріплені на державному рівні:

а) податки, встановлення і справляння яких здійснюється виключно на
державному рівні, а кошти яких цілком надходять до місцевих бюджетів
(податок на землю, прибутковий податок);

б) податки, сформовані як відрахування від загальнодержавних податків
(частка ПДВ, частка податку на прибуток, части на акцизного збору), і
які регулюються також тільки на державному рівні.

Податки і збори, що закріплюються на державному рівні, а сформовані на
місцях органами самоврядування — власне місцеві податки і збори
(ринковий збір, податок на рекламу, готельний збір, тощо).

Місцеві неподаткові доходи, що також поповнюють доходи місцевих бюджетів
і відображають фіскальну функцію (пені, ліцензійні збори).

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку,
оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому.
По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов’язкових
платежів, коло платників, об’єкти оподаткування, граничні розміри
ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження
органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на
відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані
державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми
справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію.
Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого
і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві податки і збори
— це обов’язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і
справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих
бюджетів.

При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід
враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами таких
доходних джерел, що забезпечували б стабільне надходження доходів і
фінансування власних повноважень місцевих органів; 2) сполучення
інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні
необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування; 3)
доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на
відповідній території; 4) домірність сум коштів, що надходять до
бюджетів від таких податків і зборів з витратами по їхньому справлянню
тощо.

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності
місцевих податків і зборів. Сьогодні коло нормативно-правових актів, що
регулюють місцеве оподаткування, становить певну систему, до якої
входять: Конституція України, Закон України «Про систему оподаткування»,
Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві
податки і збори», Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве
самоврядування в Україні», акти президента, рішення органів місцевого
самоврядування тощо. Отже, регулювання місцевого оподаткування
здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших
нормативних актів, що визначають компетенцію органів місцевого
самоврядування у сфері оподаткування, специфіку побудови бюджетної
системи і взаємини її структурних елементів, а також актами місцевих
органів. При цьому необхідно звернути увагу на основні проблеми
регулювання справляння місцевих податків і зборів.

Основою законодавства про місцеві податки і збори є Конституція України,
якою закріплюються вихідні положення щодо регулювання місцевого
оподаткування, а саме у п. 1 ст. 143 закріплено право територіальних
громад безпосередньо через органи місцевого самоврядування встановлювати
місцеві податки і збори відповідно до закону.

Закон України «Про систему оподаткування» має загальне значення для
регулювання місцевого оподаткування. Стаття 15 цього Закону встановлює
вичерпний перелік місцевих податків і зборів, до яких належать: 1)
податок з реклами; 2) комунальний податок, 3) готельний збір, 4) збір за
паркування автотранспорту; 5) ринковий збір; 6) збір за видачу ордера на
квартиру; 7) курортний збір; 8) збір за участь у бігах на іподромі; 9)
збір за виграш на бігах на іподромі; 10) збір з осіб, які беруть участь
у грі на тоталізаторі на іподромі; 11) збір за право використання
місцевої символіки; 12) збір за право проведення кіно – і телезйомок;
13) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і
лотерей; 14) збір за проїзд територією прикордонних областей
автотранспорту, що прямує за кордон; 15) збір за видачу дозволу на
розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг; 16) збір з власників
собак. Цей перелік місцевих податків і зборів трохи відрізняється від
переліку, закріпленого Декретом Кабінету Міністрів «Про місцеві податки
і збори», у якому також зазначено податок з продажу імпортних товарів.

Крім того, вищевказаним Законом закріплено положення, відповідно до
якого місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння
і порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими
радами відповідно до переліку й у межах граничних розмірів ставок,
установлених законами України. При цьому встановлено обов’язковість
введення деяких податків і зборів (наприклад, комунального податку,
ринкового збору, збору за паркування автотранспорту тощо), за наявності
об’єктів оподаткування чи умов, з якими пов’язано введення цих податків
і зборів.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»
характеризує конкретні види податків і зборів, закріплює граничні
розміри ставок, розкриває механізм їх обчислення, вилучення, джерела і
порядок їхньої сплати, а також повноваження місцевих органів
самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів, а саме
повноваження з розробки й затвердження положень, що встановлюють
конкретні ставки платежів, порядок обчислення і сплати місцевих
податків, ведення пільгових ставок, надання окремим категоріям платників
відстрочок, розстрочок чи звільнення їх від сплати за такими платежами
тощо.

Зазначимо, що сьогодні при встановленні місцевих податків і зборів часто
не беруть до уваги положення загальнодержавного законодавства, а саме:
відбувається введення не передбачених Законом України «Про систему
оподаткування» податків і зборів; у прийнятих положеннях про справляння
окремих видів місцевих податків і зборів неточно окреслюються коло
платників, об’єкти оподаткування, змінюються граничні ставки платежів;
не вводяться місцевими органами передбачені як обов’язкові податки і
збори; не враховується економічний, соціальний, демографічний розвиток
окремих регіонів держави тощо. Існування цих порушень указує на нагальну
потребу удосконалення правового регулювання місцевої системи
оподаткування як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому.
Вбачається, рішення всіх цих проблем стане можливим із прийняттям
Податкового кодексу України.

2. Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів

Податок з реклами. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві
податки і збори» (далі — Декрет) не закріплює поняття податку з реклами,
а вказує елементи правового механізму цього платежу. Платниками є
юридичні та фізичні особи, що рекламують свою продукцію або діяльність.
Об’єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщення
реклами. Гранична ставка встановлена в розмірі 0,1% вартості послуг за
одноразову рекламу і 0,5% — за розміщення реклами на тривалий час. Облік
платників здійснюють органи, на які покладені функції розміщення
реклами. Цей податок сплачується під час оплати послуг за встановлення і
розміщення реклами. Джерелом оплати можуть бути особисті кошти
платників, а також собівартість продукції (робіт, послуг).

Однак сьогодні, на жаль, існує проблема не досить чіткого розуміння
реклами для цілей оподаткування, у результаті чого оподатковується
будь-яка реклама, у тому числі й та, яка не має комерційного Характеру.
Зазначимо, що поняття «реклама» як офіційна інформація про осіб чи
продукцію, що поширюється в будь-якій формі і будь-якому способі з метою
прямого чи опосередкованого одержання прибутку, закріплено в Законі
України від 3 липня 1996 р. «Про рекламу». А у нормативних актах, що
регулюють справляння цього податку, які затверджені органами місцевого
самоврядування немає чіткого визначення реклами. Наприклад, Харківська
міська Рада народних депутатів, на підставі ст. 11 Декрету, прийняла
рішення «Про введення податку на рекламу» з 1 жовтня 1993 року.
Відповідно до нього цей податок встановлювався на всі види оголошень,
повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової
інформації (преси, ефірного, супутникового і кабельного телебачення,
радіомовлення, внутрішнього гучно мовного зв’язку в рухливому складі
міського пасажирського електротранспорту), каталогів, прейскурантів,
афіш, плакатів, довідників, листівок, календарів та інших технічних
засобів.

Платниками податку є юридичні та фізичні особи всіх
організаційно-правових форм, які розміщають на рекламних носіях міста
рекламу. Виходячи з цього, платниками податків є особи, від імені яких
здійснюється реклама і які називаються рекламодавцями. Особи ж, що
здійснюють виготовлення реклами за заявкою рекламодавця чи розміщають її
на рекламних носіях, іменуються рекламним агентством. Місце, на якому
розміщається реклама, іменується рекламним носієм.

Цей податок утримують рекламні агенти, які щокварталу подають звіт до
податкових інспекцій і перераховують суми податку не пізніше 20 числа
кожного місяця.

При розгляді механізму справляння податку з реклами необхідно також
звернути увагу на таке. Так, особливий режим оподаткування має зовнішня
реклама. Наприклад, Харківська міськрада затвердила Положення про
порядок розміщення й експлуатації об’єктів зовнішньої реклами і склад
міської художньої ради, яке визначає порядок розміщення рекламоносіїв і
об’єктів зовнішньої реклами у Харкові та є обов’язковим для виконання
всіма юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої
підпорядкованості і форм власності. Об’єктами зовнішньої реклами і
рекламоносіями є стенди, щити, плакати, тощо. Місцем для розміщення
реклами вважається частина території міста, об’єкти, майно, виділені
рекламодержателю.

Для отримання дозволу на розміщення реклами подають письмову заяву на
ім’я начальника відділу дизайну міського середовища. Разом з ним подають
архітектурно-художню форму, ескіз-ідею і фото об’єкта. Після одержання
дозволу рекламодержатель зобов’язаний у 20-денний строк приступити до
монтажу і розміщення об’єктів, інакше такий дозвіл анулюється.
Розміщення об’єктів зовнішньої реклами уздовж автомобільних доріг
підлягає обов’язковому узгодженню з ДАІ, а у межах «зелених зон» — з у
правлінням комунального господарства міськвиконкому. У разі відмови
рекламодавця від реєстрації об’єкт зовнішньої реклами підлягає
демонтуванню.

Ставки податку на рекламу рішенням Харківської міської ради встановлено
в таких розмірах: 0,1% вартості послуг за установку і розміщення
одноразової реклами і 0,5% — за установку і розміщення реклами на
тривалий час (більше одного дня) чи неодноразової реклами. При цьому,
яка реклама є одноразовою, а яка неодноразовою, не встановлюється. На
практиці ставки податку з реклами залежать від багатьох факторів, серед
яких вид рекламного носія (телебачення, радіо, преса, тощо), належність
такої реклами до видів товарів чи послуг тощо.

Пільги зі сплати податку з реклами Декретом не встановлено. Однак такі
пільги в принципі можуть надавати органи місцевого самоврядування.
Позитивними в даному випадку є положення російського законодавства,
відповідно до якого пільги при сплаті податку з реклами встановлюються у
випадках, якщо: 1) реклама не має комерційної мети; 2) рекламуються
благодійні заходи; 3) дані мають попереджувальний характер; 4)
інформація містить дані про функції органів державної влади; 5)
інформація розміщається у приміщеннях, що використовуються для
реалізації товару.

Комунальний податок. Платниками цього податку відповідно до Декрету є
юридичні особи, за винятком бюджетних, планово-дотаційних і
сільгосппідприємств. Об’єктом обкладання виступає річний фонд оплати
праці, розрахований виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян. Гранична ставка встановлена у розмірі 10% річного
фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях.
Джерело сплати цього платежу — прибуток (доход), що залишається в
розпорядженні юридичних осіб.

Справляння цього податку здійснюється на підставі відповідних положень,
які затверджують міські ради. Наприклад, у Харкові цей податок
справляють на підставі Положення про порядок обчислення і сплати
комунального податку, затвердженого рішенням виконкому Харківської
міськради народних депутатів від 8 червня 1994 р. зі змінами і
доповненнями. Це Положення дещо уточнює і розширює коло платників по
платежу, якими є юридичні особи—суб’єкти господарювання незалежно від
форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями і їх
філії, а також інші відокремлені підрозділи, що мають відокремлений
баланс і розрахунковий рахунок у банку, міжнародні неурядові організації
і міжнародні об’єднання з місцезнаходженням у м. Харкові. Зазначимо, що
платниками комунального податку є юридичні особи, навіть ті, які
тимчасово не здійснюють виробничу діяльність. Якщо вони подають у
статистичні органи звітність про середньодобову чисельність штатних
працівників, то звільнення чи відстрочка зі сплати комунального податку
належить до компетенції виключно органів місцевого самоврядування. Отже,
підприємства, у статуті яких передбачено здійснення господарської
діяльності, розглядаються як платники комунального податку незалежно від
результатів фінансово-господарської діяльності. Це підтверджується
положенням, відповідно деякого комунальний податок відноситься на
собівартість продукції, товарів і послуг.

Від сплати комунального податку звільняються (на додаток до зазначеного
вище) такі суб’єкти:

метробуд і метрополітен;

державні комунальні підприємства, що одержують дотації з бюджету;

підприємства й організації, що звільняються цілком від податку на
прибуток;

благодійні організації, що існують лише на членські внески та благодійні
пожертвування;

громадські організації ветеранів війни і підприємства ветеранів війни,
на яких не менше 60% від середньоспискової чисельності працюючих
становлять учасники бойових дій і учасники війни;

громадські організації і підприємства сліпих у частині фонду оплати
праці, нарахованої на чисельність працюючих інвалідів по зору І і II
груп;

громадські організації, у яких немає штатних працівників і фонд оплати
праці не створюється;

суб’єкти малого підприємництва, що перейшли на спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності.

Крім цього, за рішенням органів місцевого самоврядування від
оподаткування можуть бути звільнені й інші суб’єкти господарювання.

Об’єкт обкладання припускає обчислення фонду оплати праці, що
розраховується виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян, установленого законодавством у звітному періоді, незалежно від
виплаченої заробітної плати. Таким чином, цей податок встановлено
залежно не від результатів виробничої діяльності підприємств, а від
кількості працівників на ньому.

Обчислення середньосписочної чисельності працівників підприємств
провадиться за методикою, закріпленою в Інструкції зі статистики
чисельності працівників, зайнятих у господарстві України. Відповідно до
Інструкції, існує два варіанти обчислення середньосписочної чисельності:

середньосписочна чисельність штатних працівників облікового складу;

середньосписочна чисельність усього персоналу в еквіваленті повної
зайнятості.

Зазначимо, що при обчисленні комунального податку необхідно обирати
перший варіант. Причому, обчислюючи середньосписочну чисельність,
працівник враховується один раз (за місцем основної роботи) незалежно
від терміну трудового договору і тривалості робочого часу. Тому сюди не
входять працівники, прийняті на роботу за сумісництвом.

Ставка комунального податку по Харківській області встановлена у розмірі
10% від офіційно встановленого розміру неоподатковуваного податком
мінімуму доходів громадян, що на сьогодні становить 1 гривню 70 копійок
на кожного працюючого на підприємстві.

Розрахунок сплати комунального податку платники подають до податкових
інспекцій одночасно з поданням квартальної і річної звітності.
Сплачується комунальний податок не пізніше 15 числа місяця, наступного
за звітним періодом.

Готельний збір справляється з метою фінансування заходів щодо розвитку
готельного господарства. Відповідно до Декрету, платниками цього збору є
особи, що проживають у готелях. Об’єктом обкладання виступає добова
вартість знятого житла, що розраховується без додаткових послуг.
Граничний розмір ставки встановлений у розмірі 20% добової вартості.
Облік платників здійснюється адміністрацією готелю. Джерело оплати цього
платежу – собівартість продукції (робіт, послуг) чи особисті кошти.

Готельний збір, наприклад, у м. Харкові справляється відповідно до
Положення про порядок справляння і перерахування до бюджету готельного
збору, що затверджено рішенням

XXI сесії Харківської міської ради народних депутатів від 20 березня
1993 р. зі змінами і доповненнями. Ставка збору встановлена в розмірі
20% вартості обліку послуги, без обліку ПДВ. Оплата цього збору
здійснюється одночасно з розрахунком за проживання з виділенням
зазначеного збору в платіжних документах окремим рядком. Причому плата
за проживання провадиться попередньо наймачем житла за певний строк.
Перерахування цього податку до місцевого бюджету здійснюється
адміністрацією готелю.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками цього збору відповідно до
Декрету є юридичні та фізичні особи, що паркують автомобілі в спеціально
відведених чи обладнаних місцях. Об’єкт обкладання — одна година
паркування автотранспорту. Граничний розмір ставки — 3% мінімальної
заробітної плати у спеціально обладнаних місцях і 1% у віддалених
місцях. Облік платників визначають органи місцевого самоврядування.
Джерелом оплати збору є собівартість продукції (робіт, послуг) чи
особисті кошти. Оплату здійснює водій на місці паркування
автотранспорту.

Збір за паркування автотранспорту на території м. Харкова введено
рішенням Харківської міської ради народних депутатів з 1 червня 1995 р.,
у зв’язку з чим було визначено перелік місць і границь частин міста, де
справляється така плата. Зазначимо, що звільняються від сплати збору
інваліди, що користуються транспортними засобами з ручним керуванням.
Крім того, не є платниками збору інваліди війни й інші особи, яким
відповідно до законодавства передбачені пільги зі сплати місцевих
податків і зборів. Збір справляється працівником контролюючої
організації, що видає квиток установленого зразка з відміткою року,
місяця, дня, місця і часу стоянки. Ставка збору встановлена в розмірі 3%
неоподатковуваного мінімуму доходів за кожну годину стоянки. Причому
збір за стоянку менше однієї години обчислюється також за такою ставкою.

Організація, що виконує функції зі справляння збору, зосереджує кошти на
власному розрахунковому рахунку і не пізніше 15 числа наступного місяця
перераховує їх на рахунок міського фінансового управління. Взаємини між
такими суб’єктами регулюються договором.

Ринковий збір. У Декреті ринковий збір визначений як плата за торгові
місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах,
майданчиках і з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що
справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують
сільськогосподарську і промислову продукцію й інші товари. В Указі
Президента України від 28 червня 1999 р. «Про упорядкування механізму
сплати ринкового збору» (далі — Указ) міститься трохи інше визначення
ринкового збору, під яким розуміють плату за право заняття місця для
торгівлі на ринках усіх форм власності, що вбачається більш правильним.
Виходячи з цього визначення, платниками збору є юридичні та фізичні
особи, які реалізують відповідну продукцію. Об’єкт обкладання за цим
збором — торгове місце (на ринках, у павільйонах, на площадках, з
автомашин, візків тощо). Граничний розмір ставок збору встановлений
окремо для фізичних осіб — 20% мінімальної заробітної плати і для
юридичних осіб — 3 мінімальні заробітні плати. Причому розмір ставки
може коливатися залежно від ринку, його територіального розташування і
виду продукції. Податкові відрахування провадяться за кожний день
торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Строк оплати — до
початку реалізації продукції. Джерелом оплати є собівартість продукції
або особисті кошти.

Декретом не встановлені пільги зі сплати ринкового збору. Однак в Указі
закріплено, що ринковий збір не справляється з підприємств торгівлі,
громадського харчування, побутового обслуговування, розташованих у
стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, наметах) на території
ринку і з власних торгово-закупівельних підрозділів ринку незалежно від
займаного місця. Крім того, певні пільги можуть також встановлюватися
органами місцевого самоврядування. Наприклад, Положенням про порядок
справляння ринкового збору з юридичних і фізичних осіб, що діє в м.
Харкові, звільнені від сплати цього збору інваліди війни.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат
адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового
збору особі надається місце для торгівлі.

У разі виявлення на ринку при проведенні контрольної перевірки
працівниками органів державної податкової служби торговців без касових
чеків, що засвідчують сплату ринкового збору, з цих торговців стягується
штраф у сумі, еквівалентній п’ятьом розмірам ринкового збору, а з
адміністрації ринку — у розмірі 10 неоподатковуваних податком мінімумів
доходів громадян. У разі виявлення у торговців неналежним чином
оформлених з вини адміністрації ринку касових чеків адміністрація ринку
за кожен випадок сплачує штраф у сумі, еквівалентній 20 неоподаткованим
податком мінімумам доходів громадян.

Кошти, що надходять від ринкового збору, у повному обсязі (100%)
зараховуються до місцевого бюджету. Відповідальність за нарахування
ринкового збору і своєчасність його сплати в місцевий бюджет покладено
на адміністрацію ринку.

Збір за видачу ордера на квартиру. Платником цього збору відповідно до
Декрету є одержувач ордера. Об’єкт обкладання — послуги, пов’язані з
видачею ордера на квартиру. Граничний розмір ставки не повинний
перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян під час
оформлення такого ордера. Облік платників здійснюють органи обліку і
розподілу житла, які до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають
у податкові органи звіт про кількість виданих ордерів і суми платежу,
перерахованих до бюджету. Цей збір оплачується через установи банків до
одержання ордера. Документом про сплату збору є квитанція, видана такою
установою. Оплата здійснюється за рахунок особистих коштів одержувача
ордера.

Збір із власників собак. Платниками збору є громадяни — власники собак,
що проживають у будинках державного і суспільного житлового фонду, а
також у приватизованих квартирах. Об’єкт обкладання — кожна собака.
Граничний розмір ставки встановлений у сумі 10% неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян на момент нарахування збору. Сплата збору
здійснюється щорічно. Джерело оплати — особисті кошти платників. Пільги
за цим збором Декрет встановлює тільки щодо громадян, які утримують
службових собак. Але певні пільги можуть також встановлювати органи
місцевого самоврядування. Наприклад, відповідно до Тимчасового положення
про порядок обчислення і сплати в бюджет із громадян — власників собак,
затвердженого Харківською міською радою від 19 квітня 1995 р. зі змінами
і доповненнями, крім цього, звільняються від сплати збору: самотні
інваліди і пенсіонери; сліпі громадяни, які використовують собак як
поводирів; а також інші категорії громадян за рішенням райвиконкомів.

Облік, а також справляння збору з власників собак здійснюється
житлово-комунальними господарствами.

Курортний збір. Справляння цього збору здійснюється в курортних
місцевостях, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.
Платниками курортного збору є громадяни, що перебувають у курортній
місцевості. Об’єкт обкладання — проживання в межах курортної місцевості.
Ставка встановлена в сумі не більше 10% неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян. Облік платників здійснюють адміністрації готелів,
квартирно-посередницькі організації, органи внутрішніх справ, які
контролюють дотримання паспортного режиму. Збір утримується під час
реєстрації чи при направленні на поселення в приватному житлі не пізніше
3-денного строку з дня прибуття. Джерелом оплати є особисті кошти
платників. Цей вид збору передбачає широкий перелік пільг, наданих
громадянам. Відповідно до ст. 7 Декрету від сплати курортного збору
звільняються: діти до 16 років; інваліди й особи, що їх супроводжують;
учасники BВB тощо.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платниками є юридичні та фізичні
особи, що виставляють своїх коней на іподромі у змаганнях комерційного
характеру. Об’єкт обкладання — за кожного коня, виставленого на таких
змаганнях. Граничний розмір ставки збору встановлений у сумі трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Облік платників
здійснюється адміністрацією іподромів. Сплата збору відбувається до
початку змагань за рахунок прибутку (доходу) платників.

Збір за виграші на бігах. Платниками е особи, що виграли на тоталізаторі
під час гри на іподромі. Об’єкт обкладання — сума виграшу. Гранична
ставка збору встановлена в сумі не більше 6% від суми виграшу. Облік
платників здійснює адміністрація іподромів, що і утримує збір під час
видачі їм виграшів. Строки перерахування в бюджет визначаються місцевими
органами самоврядування. Джерело оплати — особисті кошти громадян.

Збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі, на іподромі.
Платники — особи, що беруть участь у грі на тоталізаторі, на іподромі.
Об’єкт обкладання — плата за участь у грі на тоталізаторі у формі
процентної надбавки до плати за участь у грі. Граничний розмір ставки не
повинен перевищувати 5% від суми такої надбавки. Облік платників
покладений на адміністрацію іподромів. Збір утримується під час
придбання квитків на участь у грі й відповідно до строків, що
затверджуються місцевими органами самоврядування. Оплата здійснюється за
рахунок особистих коштів громадян.

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору є
юридичні та фізичні особи, що використовують місцеву символіку з
комерційною метою. Об’єктом обкладання виступає вартість виробленої
продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої
символіки. Граничний розмір ставки встановлений окремо для юридичних
осіб — 0,1% вартості зробленої продукції; і для громадян, які займаються
підприємницькою діяльністю — 5 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Облік платників здійснюють органи місцевого самоврядування, що
видають дозвіл на використання символіки. Джерело оплати — собівартість
продукції (робіт, послуг) чи особисті кошти платника.

Так, місцевою символікою відповідно до Положення про порядок обчислення
і сплати збору за право використання місцевої символіки, затвердженого
рішенням Харківської міськради від 24 вересня 1997 p., є: герб і прапор
м. Харкова; назви і зображення архітектурних пам’ятників м. Харкова.
Використанням місцевої символіки вважається: 1) включення в найменування
суб’єктів господарювання слів, похідних від назв архітектурних і
історичних пам’ятників м. Харкова; 2) включення в найменування чи
використання в оформленні виробленої продукції, товарному знаку,
оформленні пакувальних матеріалів, рекламних матеріалах, тощо елементів,
що є місцевою символікою. Причому перелік об’єктів і назв, що належать
до місцевої символіки, затверджується міськвиконкомом за узгодженням з
постійною комісією з гуманітарних питань. Цим Положенням також
передбачені пільги при сплаті збору. Так, від сплати звільняються: 1)
організації й установи, що цілком фінансуються з державного чи місцевого
бюджетів; 2) громадські та релігійні організації; 3) благодійні
організації, установи і фонди, що здійснюють свою діяльність виключно за
рахунок пожертвувань фізичних і юридичних осіб. Дозвіл на використання
місцевої символіки видається Державним управлінням по гуманітарних
питаннях міськвиконкому: юридичним особам — безстрокове; фізичним особам
— терміном на один день з наступним продовженням на черговий рік.

Збір за право проведення кіно – і телезйомок. Платниками збору є
комерційні кіно – і телеорганізації, у тому числі закордонні, яким при
зйомках необхідні додаткові заходи, наприклад, виділення міліції,
оточення території зйомки тощо. Об’єкт обкладання — витрати на
проведення таких додаткових заходів. Розмір ставки збору не повинен
перевищувати фактичних витрат на проведення подібних заходів. Сплата
провадиться за рахунок прибутку кіно – і телеорганізацій.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродаж і
лотерей. Платники цього збору — юридичні та фізичні особи, що мають
дозвіл на проведення аукціонів, конкурсних розпродаж і лотерей. Об’єктом
обкладання є вартість заявлених на місцеві аукціони, лотереї тощо
товарів, виходячи з їх початкової ціни чи суми, на яку випускається
лотерея. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 0,1% від
вартості товарів чи від суми, на яку випускається лотерея. Крім того,
Декретом установлюється також граничний розмір збору за право проведення
лотерей — з кожного учасника не більше трьох неоподатковуваних мінімум
доходів громадян. Зазначимо, що відповідно до Положення про збір за
проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей у м.
Харкові, ставка збору зменшується на 20% для платників, що проводять
аукціони, конкурсний розпродаж, лотереї в благодійних цілях, понад 70%
прибутку яких спрямовується на благодійні заходи. Коло платників за цим
збором визначається органами місцевого самоврядування, що видають
дозволи на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродаж і
лотерей. Справляється збір за три дні до проведення аукціону,
конкурсного розпродажу, або під час одержання дозволу на випуск лотерей.
Оплата провадиться за рахунок прибутку (доходу), що залишається у
розпорядженні юридичних осіб і громадян.

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон. Платниками збору є юридичні і фізичні особи. Об’єкт
обкладання — транспортний засіб. Ставка збору встановлена для двох
категорій суб’єктів: 1) для юридичних осіб і громадян України — у
розмірі до 0,5% неоподатковуваних доходів громадян залежно від марки і
потужності автомобіля; 2) для іноземних громадян і юридичних осіб — від
5 до 50 доларів США. Облік платників здійснюють органи, на які покладено
функції пропуску автотранспорту. Оплата здійснюється за рахунок прибутку
юридичних осіб і власних коштів фізичних осіб. Зазначимо, що без сплати
цього збору дозвіл на проїзд транспорту, що слідує за кордон, по
території областей не видається і відповідно автотранспорт за кордон не
випускається.

Особливістю цього збору є те, що він установлюється виключно обласними
радами народних депутатів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Цей збір
Декретом визначений як плата за оформлення і видачу дозволу на торгівлю
у спеціально відведених для цього місцях. Платниками є юридичні та
фізичні особи, що реалізують продукцію. Об’єкт — оформлення і видача
дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях. Граничний розмір
збору встановлений у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян для суб’єктів, що постійно торгують, і один неоподатковуваний
мінімум доходів громадян у день за одноразову торгівлю. Облік здійснюють
організації, яким надані подібні права, і до 15 числа місяця, наступного
за звітним кварталом, передають дані податковим органам. Збір
сплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні
юридичних осіб чи особистих коштів громадян.

Література

Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут
після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
2001. — 339 с.

PAGE

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020