.

Класифікація затрат робочого часу робітника (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4951
Скачать документ

Реферат на тему:

Класифікація затрат робочого часу робітника

Під робочим часом розуміють встановлену тривалість робочої зміни.
Робочий час ділиться на час роботи і на час перерв, або час нероботи.

Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з
виконанням виробничих завдань. Він поділяється на час продуктивної
роботи і час роботи, непередбаченим виконанням виробничого завдання.

Час виробничої роботи включає в себе час підготовчо-заключної роботи,
оперативної роботи, обслуговування робочого місця.

Час підготовчо-заключної роботи витрачається робітником на підготовку до
роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій,
пов’язаних з її закріпленням, отримання наряду, технічної документації,
ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу майстра, наладка
верстату, встановлення і зняття приспосіблення, здача роботи і ін.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з
кожною штукою виробу, а витрачається один раз на зміну або на партію
виготовлюваних деталей і від розміру партії не залежить. Тому, коли
тривалий час виконується одна і таж робота, наприклад у масовому
виробництві виробів при обробці і переробці однієї і тієї ж сировини,
підготовчо-заключний час в розрахунку на одиницю продукції буває
незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило, не
враховується.

Партія – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно
запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки
верстата.

Час оперативної роботи витрачається на здійснення основної мети операції
і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління,
штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів
обробки оперативний час складається з основного і допоміжного.

Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми,
розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і
властивостей предмета праці, яка передбачена технологічним процесом.
Прикладом основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо на
різанні металів, на штампування, зварювання, збирання, закалювання,
відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п. Основний час може бути
машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.

На протязі машинно-автоматичного основного часу зміна предмету праці
здійснюється робочою частиною обладнання без безпосередньої участі
робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки на
верстаті з автоматичною подачею.

На протязі машинно-ручного основного часу зміна предмета праці
здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника:
наприклад, зняття стружки на верстаті ручною подачею, свердління
електродреллю.

На протязі виконання ручного основного часу зміна предмету праці
здійснюється безпосередньо робітником без застосування якого-небудь
механізму: наприклад, ручна формовка, ручна ковка, обпилювання,
фарбування виробу вручну, ручне збирання.

Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують
виконання основної роботи і повторюється або з кожним предметом праці,
або через визначену їх кількість: наприклад, встановлення і зняття
деталі з верстата або декількох деталей на оправку, управління верстатом
(пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і виключення
подачі), проміри деталі.

Допоміжний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.
Машинно-автоматичний допоміжний час витрачається при роботі на верстатах
автоматах з автоматичним завантаженням деталі при механічному
переміщенні частин верстата в вихідне положення. На протязі
машинно-ручного допоміжного часу робота виконується робітником за участі
механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою
підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується
безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму:
наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей, переміщення
частин деталей вручну.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим
місцем і на підтримку його в робочому стані на протязі зміни.

Час обслуговування робочого місця і технологічних процесів обробки
поділяється на час технологічного і організаційного обслуговування
робочого місця.

Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим
місцем при виконанні основної роботи: наприклад, час на заміну
інструменту, що затупився, на регулювання і підналадку верстату в
процесі роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі
роботи.

Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим
місцем на протязі всієї робочої зміни, але переважно на початку і в
кінці робочого дня: наприклад, час розкладання і збирання інструменту на
початку і в кінці зміни, на чистку і змащування верстату, на огляд
обладнання.

Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання, рахується
час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто непередбачених
виробничим завданням, але викликаних виробничою необхідністю: наприклад,
розмотування розбракованих бобін на мотальних машинах або зняття з
заготовки зайвого припуску при механічній обробці і т.д.

Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі якого робітник з
різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється на час
регламентованих перерв, тобто перерв, які передбачені правилами
внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю і
відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби,
виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви,
встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад,
технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при
багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у
шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

Тривалість перерв на регламентований відпочинок встановлюється в
залежності від факторів, що враховують втомлюваність працівника: його
фізичних зусиль, темпу роботи, забрудненості, вологості і температури
повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.

До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні простої з
технічних (ламання механізмів, відсутність різного виду енергії) і з
організаційних причин (несвоєчасна подача матеріалу, інструменту,
відсутність роботи), а також перерви, викликані порушенням трудової
дисципліни робітником.

Затрати робочого часу виконавця можуть бути нормовані, ті, що
включаються в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до
складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо-заключного
часу, часу обслуговування робочого місця, а також затрати часу на
регламентовані перерви. Всі інші затрати робочого часу виконавця
вважаються втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності
праці.

Методом безпосередніх замірів фіксується повністю час на виконання
операцій або їх елементів, зміни чи її частини. В результаті можна
отримати дані про фактичні затрати робочого часу за весь період
вивчення, а також найбільш повно дослідити процес праці і використання
обладнання.

Однак проведення спостережень і обробка отриманих даних досить
трудомісткі, і тому один спостерігач може вивчити затрати часу одного
робітника або одночасно невеликої групи робітників.

Методом моментних спостережень, який фундується на теорії ймовірності,
фіксується не час, а число моментів тих чи інших категорій затрат часу
спостережуваних виконавців або обладнання. Цей метод широко
застосовується при вивченні великої кількості робочих місць, коли
достатньо знати середні затрати часу і не потрібна детальна структура
цих затрат.

На відміну від безпосередніх замірів моментними спостереженнями можна
одночасно охопити велику кількість працюючих або обладнання, зокрема
провести масову фотографію робочого часу. Невелика трудомісткість методу
взагалі і простота проведення спостережень зокрема дозволяють залучати
до досліджень не тільки спеціалістів, але й всіх спеціалістів
підприємства.

Для вимірювання затрат часу застосовуються годинник, секундоміри,
хроноскопи, кіноапаратура. Крім того за останні роки успішно
використовуються напівавтоматичні пристрої для фотографій (включаючи
моментні спостереження) і хронометражу. Напівавтоматичні пристрої дають
можливість вести спостереження за кожним елементом затрат праці без
спостережного листа. Вони показують сумарні затрати часу (за час
проведення спостережень) по кожному елементу окремо. До таких пристроїв
належать, наприклад, сумуючі, пишучі і багатоциферблатні цифрові
пристрої. Ці пристрої мають декілька кнопок або клавіш. Кожному елементу
затрат присвоюється номер кнопки або клавіші пристою. При натиску на
клавішу пристрій включається і починає фіксувати тривалість виконання
даного елементу. По закінчені виконання роботи спостерігач натискує на
клавішу, яка відповідає наступному елементу, в результаті чого відлік
часу по першому елементу припиняється, але починається по наступному.
Пристрій дозволяє вести одночасно відлік часу по декількох елементах.
Якщо даний елемент роботи повторюється декілька разів, повторним
натиском на клавішу відлік часу відновлюється без спрацювання отриманих
раніше результатів. В результаті сумуються затрати часу по даному
елементу роботи.

При проведені моментних спостережень без спостережного листа
застосовується лічильник кількості моментів.

Якщо необхідно знати тривалість виконання окремих елементів операцій в
кожному замірі, наприклад, при хронометражі, застосовують друкуючі
пристрої. Поточний час і тривалість елемента в цьому випадку фіксуються
на паперовій стрічці, яка пересувається автоматично. На цій же стрічці
друкується код елементу.

Є також пристрої для географічної реєстрації, які записують на стрічці
тривалість кожного елементу затрат часу у вигляді ліній в певному
масштабі.

Незалежно від виду спостереження проведення кожного з них складається з
наступних етапів: підготовка до спостереження; його проведення; обробка
даних; аналіз результатів і підготовка пропозицій по вдосконаленню
організації праці.

При проведенні хронометражних спостережень слід враховувати ту
обставину, що норми і нормативи розраховуються виходячи з передових
прийомів і методів праці, але норма повинна передбачати середню
інтенсивність праці робітника, який оволодів передовими прийомами і
методами праці і виконує встановлене нормоване завдання. Тому
спостереження слід проводити за робітниками відповідної кваліфікації,
які мають приблизно середній процент виконання норм по даній роботі
(виду робіт), розрахований без врахування робітників, що не виконують
норму.

Використана література

Абрамов В. М., Данюк В. М, Гриненко А. М., Колот А. М., Чернов В. L
Нормування праці. — К., 1995.

Жуков Л. И., Погосян Г. Р. Экономика труда. — М.: Экономика, 1991.

Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість. — К., 1997.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020