Діалектика і метафізика (реферат)

Реферат на тему:

Діалектика і метафізика

Альтернативність осмислення проблем буття має місце і в підходах до
з’ясування проблем розвитку, розкриття його сутності, методів пізнання
тощо. Мова йде про діалектику і метафізику як певних альтернативних
філософських концепцій. Почнемо з визначення самих понять “діалектика” і
“метафізика”.

Поняття “діалектика”, якщо розглядати його в історико-філософському
аспекті, має декілька визначень: 1) в античній філософії поняття
“діалектика” означало мистецтво суперечки, суб’єктивне вміння вести
полеміку – вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою
спростування його аргументів. Гегель один з перших звернув увагу на таку
особливість античної діалектики, підкресливши, що остання має відношення
до логіки самого процесу пізнання. “Діалектику, – писав він, часто
розглядали як якесь мистецтво, неначе вона ґрунтується на якомусь
суб’єктивному таланті, а не належить до об’єктивності поняття”; 2) під
поняттям “діалектика” розуміють стиль мислення, який характеризується
гнучкістю, компромісністю; 3) діалектика – це теорія розвитку
“абсолютної ідеї”, “абсолютного духу” (у Гегеля); 4) діалектика – це
вчення про зв’язки, що мають місце в об’єктивному світі; 5) діалектика –
це теорія розвитку не лише “абсолютної ідеї”, “абсолютного духу”, як у
Гегеля, а й розвитку матеріального світу, як у Маркса, яка враховує
різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи
тощо; 6) діалектика – це наука про найбільш загальні закони розвитку
природи суспільства і пізнання; 7) діалектика – це логіка, логічне
вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни
об’єктивного світу, процесу пізнання істини. Елементи такого погляду на
діалектику ми знаходимо вже в античній філософії, у вченні Геракліта,
Арістотеля та інших. Найбільш яскраво таке розуміння діалектики
виявляється у філософії Канта і особливо Гегеля. Так, Кант розрізняє
загальну і трансцендентальну логіку. Першу він вважав формальною, другу
– діалектичною, оскільки остання вивчає розвиток знань і не відхиляється
від їх змісту. Що ж до Гегеля, то він вперше дав всебічно розроблену
систему діалектики як логіки мислення, абстрагування, створення понять;
8) діалектика – це теорія пізнання, яка враховує складність і
суперечливість останнього, зв’язки суб’єктивного і об’єктивного в
істині, єдність абсолютного і відносного тощо, використовуючи в цьому
процесі основні закони, категорії і принципи діалектики, їх
гносеологічні аспекти; 9) діалектика – це загальний метод, методологія
наукового пізнання, творчості взагалі.

Отже, діалектика як філософська концепція має ряд визначень, котрі дають
уявлення про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі мова буде
йти про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі мова буде йти
про діалектику як про теорію розвитку, як логіку і як теорію пізнання.
Відповідно до цього будуть розглянуті і альтернативність діалектики –
метафізиці. Що таке метафізика?

Термін “метафізика” означає: 1) “мета” (з грецької – між, після, через)
– префікс, що характеризує проміжний стан речі, її зміну, переміщення
тощо; 2) в сучасній науці вживається для позначення складних систем,
наприклад, метатеорія (теорія про теорію), метаматематика, металогіка,
метагалактика. “Фізика” – природа, наука про природу, що вивчає загальні
властивості матеріального світу. Термін “метафізика” дослівно означає
“після фізики”. Даний термін був вперше застосований у зв’язку з
класифікацією філософської спадщини Арістотеля Андроніком Радоським (1-е
століття до нашої ери), який об’єднав різні лекції і замітки Арістотеля
з філософії під такою назвою. Згодом термін “метафізика” набув іншого,
більш широкого філософського значення.

Поняття “метафізика” в історико-філософському аспекті має ряд значень:
1) метафізика – це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи
і начала буття (існування світу); 2) метафізика – це синонім філософії;
3) метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для
означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального; 4)
метафізика – це наука про речі, спосіб з’ясування світоглядних питань
(сенс життя, основне питання філософії тощо), які не піддаються
осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук; 5)
метафізика – це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний
діалектиці. В значенні “антидіалектика” термін “метафізика” запровадив у
філософію Гегель.

В чому ж виявляється альтернативність діалектики і метафізики як двох
концепцій розвитку і методів пізнання?

1. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні
метафізики і діалектики виявляється в розумінні зв’язку старого і
нового, того, що є, з тим, що виникає і чому належить майбутнє. Питання
стоїть так: нове повністю відкидає старе чи якось його утримує для свого
подальшого розвитку? Старе повністю зникає чи в “знятому” вигляді
залишається в новому?

З точки зору метафізики як концепції розвитку і методу пізнання старе
повністю відкидається новим, оскільки вони є протилежностями, котрі
виключають одна одну. Це щось подібне до абсолютного знищення старого.
Однак в об’єктивній дійсності все відбувається значно складніше.
Розвиток необхідно включає в себе і старе, тобто все те, що необхідне
для дальшого розвитку нового. А це вже діалектичний погляд на процес
зв’язку нового зі старим, протилежний метафізиці, про що вже йшла мова
вище.

2. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні
джерела розвитку, руху, зміни. Фактично метафізика його серйозно і не
досліджує, обмежуючись уявленням про “першопоштовх” як джерело руху,
тобто знаходить його поза самими предметами і явищами, що є недостатнім
з точки зору науки, діалектики. Остання таке джерело руху і розвитку
вбачає у внутрішній суперечності речей і явищ, в саморусі матерії через
ці суперечності.

3. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні
“механізму” розвитку, способу переходу від старої до нової якості. З
точки зору метафізики таким “механізмом” є зміна, рух як процес
зменшення чи збільшення, тобто як кількісне перетворення існуючого поза
якісними змінами, стрибкоподібним розвитком, коли виникає нова якість на
основі кількісних змін.

4. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється також в
розумінні спрямованості розвитку. Чи йде розвиток сутнього по прямій, по
колу чи якимось іншим шляхом? Це досить важливе філософське питання, яке
з’ясовується, тлумачиться метафізикою і діалектикою протилежно.
Діалектика, як відомо, виходить з того, що розвиток йде не по колу, не
по прямій, а по аналогії зі спіраллю, оскільки в процесі розвитку є
повтори, повернення назад, відтворення того, що було, однак повторення,
повернення, відтворення на більш вищій, ніж попередня, основі,
виникнення тих елементів, яких не було і які набуваються в процесі
розвитку, даючи свідчення про поступ, якісне зростання, становлення
нового. Таке уявлення, звичайно, дає діалектика як сучасна методологія
відображення дійсності.

5. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в самому стилі
мислення, усвідомлення дійсності. Для метафізики характерна
однобічність, абсолютизація, прямолінійність, закостенілість,
негнучкість. З точки зору діалектики, щоб справді знати предмет,
необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки і
опосередкування. Треба брати предмет в його розвитку, саморусі, зміні.
Практика людини повинна ввійти в повне визначення цього предмета як
критерій істини.

6. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні суті
істинного знання. Якщо діалектика виходить з того, що істинне знання
предмета досягається через суперечливий синтез його протилежних
визначень, то метафізика істинність такого знання обмежує принципом
“або-або”, “або те, або інше”, синтез протилежних визначень
виключається.

7. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні і
самої суті пізнання. Метафізика розглядає його як результат, діалектика
– як процес. Останнє дозволяє охопити суперечливу єдність абсолютної і
відносної істин, показати їх складність, діалектику зв’язку, якісні
переходи від емпіричного до теоретичного рівнів.

8. І, нарешті, останні. Альтернативність метафізики і діалектики
виявляється в тяжінні першої до побудови однозначної, статичної і
умоглядної картини світу, до підміни дійсно цілісного осягнення його
абстрактними конструкціями, перенесенням закономірностей розвитку
окремих сфер дійсності на весь світ в цілому, намагаючись дати завершену
і незмінну світоглядну систему, що, з точки зору діалектики, є
недостатнім і тому неприйнятним.

Говорячи про альтернативність метафізики і діалектики, необхідно, однак,
підкреслити, що метафізика – це не є щось нелогічне, нерозумне,
безрезультатне. Метафізика – це історично неминучі філософська теорія
розвитку і метод пізнання, котрі мають певні здобутки в розвитку
філософії, її категорійного апарату. Наприклад, метафізика дала
змістовну трактовку таких важливих проблем, як співвідношення свободи і
необхідності, з’ясувала природу загальних понять, суттєво збагатила
понятійний і термінологічний словник філософії тощо. Однак з розвитком
науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як
більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності.

Таким чином, історично склались дві альтернативні концепції – метафізика
і діалектика. Вони є протилежними з ряду важливих, фундаментальних
начал, а саме: джерела розвитку, руху та зміни; розуміння зв’язку
старого і нового; переходу від старої якості до нової; спрямованості
розвитку; в розумінні суті істинного знання; суті пізнання; стилі самого
мислення, а також в побудові наукової картини світу.

Такі альтернативні підходи до процесу пізнання, до зміни розвитку всього
сутнісного, безумовно, накладають відбиток і на світогляд людини, її
світоуявлення і світорозуміння.

Література

1. Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х томах, т. 1, М., 1976, стр. 66,
67, 68, 69, 71.

2. Гурина Мишель. Философия. Перевод с французского, М., 1998, стр. 119.

3. Гегель. Энциклопедия философских наук, т. 1, М., 1974, стр. 347,
402.

4. Гегель. Лекции по истории философии. Соч. в 3-х томах, т. 3, М.,
1976, стр. 66.

5. Гегель. Соч. в 3-х томах, т. 3, М., 1972, стр. 296.

6. Зотов А. Ф., Мельвиль Ю. К. Западная философия ХХ века. М., 1998,
стр. 371.

7. Гумбольт Вильгельм. Избранные труды по языкознанию. М., 1984, стр.
230.

8. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия. М., 1991, стр. 10.

9. Спиркин А. Г. Философия. Учебник для вузов. М., 2000.

10. Философский энциклопедический словарь, 2-е издание, М., 1989.

11. Конке В. А. Основы философии. М., 2000.