РЕФЕРАТ
На тему:
Чинники, що визначають інвестиційні якості фінансових інструментів.
Оцінювання інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів, що
обертаються на ринку, є одним з найважливіших завдань процесу здійснення
фінансових інвестицій. Воно являє собою інтегральну характеристику
окремих їх видів, здійснену інвестором з урахуванням цілей формування
інвестиційного портфеля.
Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:
інвестиційні операції з традиційними інструментами;
придбання похідних цінних паперів (деривативів);
депозитні операції підприємств;
пайова участь у спільних підприємствах.
Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час
усе більше орієнтується на ринок цінних паперів, різні інструменти якого
становлять сьогодні приблизно 90 % загального обсягу фінансових
інвестицій підприємств. Це вимагає детальнішої характеристики
інвестиційних якостей окремих цінних паперів.
Перелік видів цінних паперів, що можуть випускатися та обертатися в
Україні, визначається ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову
біржу» від 18 червня 1991 р. Відповідно до цього Закону, до випуску та
обігу в нашій країні допущено: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх
державних позик, місцевих позик, підприємств, казначейські зобов’язання
держави; ощадні сертифікати; інвестиційні; векселі; приватизаційні
папери.
Перераховані в Законі цінні папери є традиційними, і в їхній основі
лежать майнові права на будь-який актив (зазвичай на товар, гроші,
капітал, майно, різні ресурси тощо).
Окрім традиційних цінних паперів, існують інструменти фондового ринку,
що поєднують у собі елементи кількох видів цінних паперів або являють
собою настільки специфічні документи, що їх неможливо віднести до якоїсь
однієї категорії. Такі інструменти отримали назву похідних цінних
паперів (деривативів).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку
цінних паперів» від 30.02.96 р. № 448/96-ВР, «похідні цінні папери — це
цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний із правом на
придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором
(контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних
ресурсів». Як базисні активи можуть розглядатися товари (зерно, м’ясо,
нафта, золото тощо), традиційні цінні папери (акції та облігації). До
похідних цінних паперів відносять варанти, опціони, ф’ючерси та ін.
За інвестиційними якостями цінні папери можна класифікувати так, як це
показано на рис. 9.1.
Рис. 9.1. Класифікація цінних паперів
за специфікою їхніх інвестиційних якостей
1. За ступенем передбачуваності інвестиційного доходу розрізняють
боргові та пайові цінні папери.
Боргові цінні папери характеризуються чіткою передбачуваністю
інвестиційного доходу, розмір якого можна визначити в будь-який момент
їхнього обігу. Передбачуваність рівня інвестиційного доходу дає змогу
без будь-яких проблем зіставити інвестиційні якості боргових цінних
паперів як за шкалою «дохідність-ризик», так і за шкалою
«дохідність-ліквідність». Крім цього, боргові цінні папери мають
пріоритетні права погашення зобов’язань у разі банкрутства емітента.
Пайові цінні папери відрізняються низькою передбачуваністю
інвестиційного доходу за ними, що оцінюється за двома параметрами —
рівнем виплат дивідендів і приростом курсової вартості папера. За цими
цінними паперами за ефективної господарської діяльності емітента можна
отримати вищий рівень доходу порівняно з борговими цінними паперами того
самого емітента. При цьому для пайових цінних паперів характерний вищий
ступінь кореляції доходів з темпами інфляції. Разом з тим нестабільність
інвестиційного доходу робить їх більш ризиковими інструментами
інвестування. Низька ефективність господарської діяльності емітента може
призвести не тільки до втрати інвестиційного доходу за пайовими цінними
паперами, а й до часткової (у разі банкрутства — повної) втрати
вкладеного в них капіталу.
2. За рівнем ризику, пов’язаного з характером емітента, цінні папери
поділяють на такі види:
Державні цінні папери, що представлені в основному борговими
зобов’язаннями та мають найменший рівень інвестиційного ризику. Окремі
види державних цінних паперів розглядаються навіть як еталон
безризикових інвестицій. Разом з тим рівень інвестиційного доходу за
такими цінними паперами, як правило, найнижчий. При цьому зміною
облікової ставки НБУ держава має можливість впливати на реальний рівень
інвестиційного доходу за своїми цінними паперами в періоди різких
коливань кон’юнктури фінансового ринку.
Цінні папери місцевих органів влади (як правило, боргові) відрізняються
тим, що рівень їхніх інвестиційних якостей залежить від ступеня
інвестиційної привабливості відповідного регіону. Такі цінні папери
важко віднести до безризикових, хоча рівень інвестиційного ризику за
ними зазвичай невисокий (як, відповідно, і ступінь інвестиційного
доходу).
Цінні папери, емітовані банками, мають достатньо високі інвестиційні
якості, оскільки рівень дохідності за ними значно вищий, ніж за цінними
паперами держави й місцевих органів влади. Крім цього, система
економічних нормативів банківської діяльності та високий рівень
держаного контролю за нею знижують потенційний ризик інвестування в
цінні папери цих емітентів (хоча нерідко трапляються випадки фінансової
неспроможності банків).
Цінні папери підприємств мають в Україні найменші інвестиційні якості,
що викликано низькою ефективністю господарської діяльності більшості
підприємств, унаслідок чого за акціями багатьох з них не виплачуються
дивіденди. Рівень інвестиційного ризику за цінними паперами підприємств
(особливо венчурними) найвищий. Крім цього, вони характеризуються
найнижчим рівнем ліквідності на ринку цінних паперів.
3. За рівнем ризику та ліквідності, пов’язаних з періодом обігу,
виокремлюють короткострокові та довгострокові цінні папери.
Короткострокові цінні папери мають високий рівень ліквідності на ринку.
Крім цього, короткий період їхнього обігу значною мірою знижує рівень
інвестиційного ризику, пов’язаного зі зміною кон’юнктури фінансового
ринку й фінансового стану емітентів. Разом з тим відносно низький рівень
ризику й достатньо високий рівень їхньої ліквідності визначають відносно
невисокий рівень інвестиційного доходу за такими цінними паперами.
Довгострокові цінні папери мають суперечливі характеристики — низький
рівень ліквідності й високий рівень інвестиційного ризику. Відповідно
вони мають і вищий рівень інвестиційного доходу.
4. За рівнем ліквідності, пов’язаної з характером випуску та обігу,
цінні папери поділяють на іменні та на пред’явника.
Іменні цінні папери мають найнижчу ліквідність, що пов’язано зі складною
процедурою їх оформлення та більш жорстким контролем емітента за їхнім
обігом.
Цінні папери на пред’явника. Зазначена особливість випуску таких
інструментів не перешкоджає процесу їхнього вільного обігу, а,
відповідно, підвищує потенційний рівень їхньої ліквідності.
За метою випуску цінні папери можуть поділяються на фондові та
комерційні.
Фондові цінні папери призначені для формування капіталу (акції,
облігації та ін.), а комерційні — для опосередкування товарних відносин
(векселі, акредитиви та ін.). Такий поділ цінних паперів наближається до
розмежування цінних паперів за сферою обігу (на фондовому та грошовому
ринках). Як правило, фондові цінні папери є безстроковими або діють
понад рік, а комерційні переважно короткостроковими. Усі без винятку
комерційні папери є борговими й випускаються недержавними емітентами та
без спеціального забезпечення (застави). У певному розумінні комерційні
папери є кредитними грошима й лише частково служать для інвестування
капіталу. З огляду на цільове призначення цінних паперів їх можна
класифікувати на папери для інвестування, кредитування й розрахунків за
постачання та зобов’язання.
За ознакою дроблення цінні папери поділяють на роздроблювані й
нероздроблювані.
Роздроблювані — це такі цінні папери, номінальну вартість яких може бути
змінено (деноміновано), а нероздроблювані — такі, номінальна вартість
яких залишається незмінною протягом усього строку існування паперу.
Деномінація — це зміна номінальної вартості всіх цінних паперів певного
виду, що супроводжується або їхнім дробленням, або консолідацією.
Дроблення полягає в емісії цінних паперів певного виду меншої
номінальної вартості та їх пропорційному розміщенні серед усіх власників
таких цінних паперів. Консолідація — це заміна всіх цінних паперів
певного виду на меншу їхню кількість із пропорційними зниженням
кількості цінних паперів у всіх власників і збільшенням номінальної
вартості. Існують також і безномінальні цінні папери.
Взагалі потрібно підкреслити, що кількість типів, видів, різновидів і
модифікацій цінних паперів значно більша, ніж термінів, які їх
називають.
Вище було розглянуто загальні властивості цінних паперів, що визначають
їхні інвестиційні якості відповідно до наведеної класифікації. Разом з
тим головним завданням у процесі фінансового інвестування є оцінювання
інвестиційних якостей конкретних видів цінних паперів (акцій, облігацій,
депозитних сертифікатів тощо), що обертаються на ринку цінних паперів.
Цінні папери інших емітентів
Цінні папери підприємств
Цінні папери, емітовані банками
Цінні папери місцевих органів влади
Державні цінні папери
За рівнем ризику, пов’язаного
з характером
емітента
За рівнем ліквідності, пов’язаної з випуском
та обігом
Цінні папери на пред’явника
Іменні цінні папери
Довгострокові цінні папери
Короткострокові цінні папери
За рівнем ризику та
ліквідності, пов’язаних
з періодом обігу
Пайові цінні папери
Боргові цінні папери
За ступенем
передбачуваності інвестиційного доходу
КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
ЗА ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ЯКОСТЯМИ
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
