РЕФЕРАТ
На тему:
Основи транспортних перевезень.
План
Вступ
1. Характеристика видів вантажів.
2. Автоматизовані складські приміщення.
Висновок
Література.
Вступ.
В цілому світі ведеться інтенсивний пошук методу гармонійного розвитку
транспорту в ХХІ столітті в основу якого закладені наступні критерії:
Задоволення потреб економічних зв’язків;
Принципи розподілу праці в умовах ринкових відносин по регіонах і
континентах;
Оптимізація взаємодії різних видів транспорту;
Удосконалення транспортних технологій.
Історія міжнародних перевезень вантажів тісно пов’язана з розвитком
економічних і політичних відношень. Під міжнародною системою переміщень
вантажів та людей варто розуміти кількість національних транспортних
систем, які функціонують на взаємних договорах, які можуть бути як
двосторонніми так і багатосторонніми. В міжнародному розподілі праці
транспорту відведена особлива роль.
В своїй праці “Transportation” американський економіст Джон Кейл пише:
“Транспорт являється одним із інструментів, необхідних цивілізованій
людині, щоб внести порядок в світ хаосу. Транспорт входить в кожну сферу
нашого життя. З усіх точок зору ? економічної, політичної, військової ?
це безспірно важлива галузь в світі. Без транспорту не можливо
утримувати овочевий кіоск чи пивну, а тим паче перемогти у війні. Чим
складнішим стає наше життя, тим більше ми відчуваємо потребу в послугах
транспорту.”
Виникає необхідність пошуку ефективної матеріалізованої системи, яка
забезпечує економічні зв’язки між країнами світу. Цією системою стала
міжнародна система товароперевезення.
З подальшим розвитком міжнародних економічних зв’язків між країнами
особливу актуальність отримала проблема удосконалення організації
перевезення вантажопотоків в світовій торгівлі.
Транспорт поступово трансформується в більш великі інтернаціональні
комплекси, які по формі залишаються на якийсь період міжнародними, а по
змісту стають єдиною глобальною системою.
Таким чином, в майбутньому сформується інтегрована глобальна система
товароперевезень, яка успішно буде обслуговувати світове господарство на
єдиній правовій і технічній базі.
1. Характеристика видів вантажів.
Весь товар, який з початком процесу транспортування стає вантажем, може
бути класифікований по багатьох ознаках, серед яких основними є
наступні:
Природнє походження;
Біохімічний склад;
Ступінь обробки;
Споживче призначення.
За природним походженням можна розрізнити вантажі мінерального
походження (характиризуються наявністю і вмістом в них різних елементів
неорганічної хімії). Вантажі тваринного походження характеризуються
вмістом великої концентрації жирів та білків. До них можна віднести
м’ясо і м’ясопродукти, продукти моря, птицю і інше. Товари рослинного
походження в основному характиризуються високим вмістом вуглеводів
(зерно, злаки, крупи, масла, фрукти, овощі, льон, бававна і ін.).
Виходячи з ознак біохімічного складу вантажі поділяють на неорганічні і
органічні. До перших відносяться мінеральні вантажі, до других ? вантаж
тваринного та рослинного походження.
За ступенем обробки вантажі можна поділити на наступні підгрупи:
сировина; напівфабрикати; готова продукція.
Виходячи з споживчого призначення вантажі можуть бути класифіковані як
продовольчі та промислові.
До продовольчих відносяться: продукти харчування, напої, приправи; до
промислових ? обладнання, будівельні матеріали, взуття, одяг,
манофактура, лісоматеріали і т.д.
Крім класифікації товарів за ознаками природного походження,
біохімічного складу, ступеня обробки і споживчого призначення, виділяють
класифікацію ? торгові, тарифні і транспортні.
Міжнародним стандартом товарної класифікації стала Гармонізована система
(ГС) ? синтез Брюссельської митної номенклатури (БМН), Стандартної
міжнародної торгової класифікації (СМТК) ООН і ще дванадцяти різних
міжнародних і національних класифікацій, включаючи митні і транспортні
номенклатури.
ГС складається з Уніфікованої товарної номенклатури, Основних правил
класифікації і Алфавітного вказівника. В ГС застосовується шестирозрядна
система кодування товарів.
Тарифна класифікація (або номенклатура) вантажів побудована за ознаками
виробничого походження вантажів, за розмірами тарифів за перевезення і
розмірами ставок зборів.
Транспортна класифікація вантажів здійснюється за способами перевезення
і перевантаження. За нею вантажі діляться на генеральні, масові та
спеціальні.
Генеральні вантажі.
Генеральні вантажі ? це штучні вантажі в упаковці і без неї. За видом
упаковки ? це тарно-упаковані вантажі (в мішках, коробках, ящиках), а
також вантажі в укрупненних і транспортних одиницях (пакети, на
піддонах, трейлерах, контейнерах, ліхтерах).
Рутинні вантажі ? це вантажі без тари і упаковки (труби,
металоконструкції і ін).
Генеральні вантажі поділяють за розмірами, масі та габаритах.
До легковагових вантажів відносяться вантажі, які на 1 т веса займають
об’єм більше 2 м3 (шерсть, тютюн, пух, вата і т.п.).
До довгометрових відносяться вантажі, довжина грузового місця яких
перевищує 3 м.
Негабаритними називаються вантажі, які за своїми розмірами не вписуються
в габарити судових приміщень, жилізнодорожних вагонів, платформ і шляхів
і т. д.
В залежності від транспортних характеристик і фізико-хімічних
властивостей вантажів, дальності перевезення і використовуваних видів
транспорту всі генеральні вантажі можна також поділити на:
Контейнеропригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива і
економічно цілеспрямована на даному напрямку;
Контейнеронепригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах
можлива, але економічно нецілеспрямована в даному напрямку;
Вантажі, які цілеспрямовано перевозити укрупненими одиницями в пакетах,
на підддонах, палеттах, роллтрейлерах або на спеціальних багатоосьових
візках;
Вантажі, навантаження і розвантаження яких цілеспрямовано проводити
своїм ходом або методом буксирування (автотехніка, сільгостехніка і т.
д.).
Масові вантажі.
Масові вантажі, складають основну (по масі) частину транспортуючих всіма
видами транспорту вантажів, поділяються на чотири основні категорії:
наливні, навалочні, насипні та лісові.
До наливних відносять рідкі вантажі, представлені до транспортування
наливом. Основну масу складає нафта і нафтопродукти. До них також
відносяться продукти хімічної промисловості та продукти харчової
промисловості.
Нафтопродукти складають особливу групу. Вони поділяються на світлі
(бензин, керосин і ін.), темні (мазут, важкі сорти палива, сира нафта),
рідкі змазувальні матеріали.
Навалочні вантажі. До даної категорії відноситься широка номенклатура
вантажів, які перевозяться без тари і розподіляються по вантажних місцях
навалом (вугілля, руда, зерно, сіль і т. д.).
В залежності від розмірів частинок (або грануломеричному складу)
навалочні вантажі діляться на наступні основні групи: особливо великі,
великі, маленькі, зернисті, порошкоподібні, пилоподібні.
Насипні вантажі. До даної категорії відносяться сипучі вантажі, які як і
навалочні, які приймаються до транспортування без врахування тари, але
на відміну від навалочних ? не навалом, а насип’ю.
Лісні вантажі діляться на наступні групи: круглий ліс, півкруглі
пластини, пиломатеріали, рудостійкий і кріплений ліс, шпали, стрілкові і
мостові бруси, фанера, дрова і ін.
Спеціальні вантажі.
До категорії “спеціальні вантажі” відносяться вантажі які потребують при
транспортуванні і зберіганні особливих умов. До них відносяться:
небезпечні, швидкопсуючіся, живі тварини та птиця.
Небезпечні вантажі ? це речовини та придмети, які володіють небезпечними
властивостями, і в силу цього потребують при транспортуванні чи
збереженні дотримування особливих мір небезпеки (вибухонебезпечні,
вогненебезпечні, токсичні, інфекційні, радіаційна небезпека і ін.).
Швидкопсуючіся вантажі ? це вантажі, які потребують в дорозі захисту від
високої або низької температури, тобто спеціальних умов транспортування
? охолодженння, отоплення, вентеляції, догляду та контролю за їх станом.
Живі тварини, птиця і вантажі тваринного походження. Особливість
транспортування даного виду вантажу в тому, що вони підлягають
обов’язковому ветеринарно-санітарному контролю і потребують особливого
обладнання для перевезення (клітки, стійла, акваріуми і т. п.).
Транспортування тварин здійснюють під наглядом працівників Державної
ветеринарної служби. Транспортування хворих тварин можуть бури дозволені
тільки в спеціальних ізоляторах або карантинних бойнях з обов’язковим
дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Перевезення тварин, птахів і
сирих тваринних продуктів проводять при наявності ветиринарного
посвідчення.
2. Автоматизовані складські приміщення.
Технічні засоби, в першу чергу складські комплекси (СК) відносяться до
одних із найбільш важливих складових логістичної системи (ЛС). Багато
технічних засобів (візки з автоматичним напрямком руху, транспортні і
погрузо-розгрузочні роботи, транспортно-розподільді системи, прогресивні
вирішення планування та інші) з’явились як відповіді на проблеми
поставлені логістикою.
Логістика будується на приміненні сучасних досягнень в області
інформатики і автоматизації. Найбільш суттєвими компонентами ЛС
являються автоматизовані транспортно-складські комплекси (ТСК). Набір
технічних засобів автоматизованих ТСК доволі великий ? стелажі,
погрузо-розгрузочні і складські машини, грузорозпридільчі системи,
вимірюванні прилади, пакетоформуючі, обв’язочні і т.д.
Технологічні схеми і технічні засоби розглядаються з позиції інтеграції.
Хоча доставка “точно в термін” позволяє суттєво знизити рівень запасів,
тим не менше навіть в умовах високої точності і функціонування ЛС не
вдається минути збоїв та помилок в доставці матеріалів. Цикл виробництва
і споживання рідко співпадають один з одним.
Вихідною функцією складу в цих умовах являється ліквідація негативних
наслідків тимчасової невідповідності між постачанням сировиною,
матеріалами, заготовками і їх використанням на окремих фазах
виробництва. В таких ситуаціях склад як аккумулятор дозволяє здійснити
відомий принцип вчасної доставки, виключити простої агрегатів із-за
дефіциту сировини.
Технічні засоби ТСК повинні задовільняти головні вимоги ? бути органічно
зв’язаними елементами технічної системи і в поєднанні з інформатикою
представляти цілісну інтегровану структуру управління. Це означає,
погрузо-розгрузочні машини, грузорозподільчі, складські і вимірювальні
прилади повинні бути не тільки оснащені системами автоматичного
управління, бортовими мікропроцесорами, але і мати датчики процесу для
передачі інформації про хід його перебігу в центральну ЕОМ ЛС. Звичайно,
що засоби автоматизації по своїм технологічним параметрам повинні
відповідати світовому рівню розвитку техніки. Виконання цієї умови
гарантує надійність і ефективність гнучкої виробничої ситеми на ТСК.
Прогресивним направлення складуванням грузів в умовах автоматизації
являється застосування різних способів їх зберігання в рухомих стелажах.
Покращення використання площі зони зберігання в інтегровану систему
автоматизації. Головна перевага стелажів динамічного зберігання ? в
тому, що вони добре взаємодіють зі суміжними грузорозпридільчими
системами, напольними навісними конвеєрами, стелажними штабелерами. З їх
допомогою формуються суцільні без проходів масиви стелажів. Вони
забезпечують автоматичні переміщення і видачу грузових одиниць із зони
зберігання.
Інтеграція технічних засобів зберігання, складських і перегрузочних
машин досягається осначенням стелажів індекаторами. В якості індикаторів
застосовуються рідкі кристали або світлочутливі діоди. Призначення
індикаторів ? відображення інформації про нумерацію текучої партії
грузу, ділянок де здійснюється відбір вантажу і його кількість.
Індикатор номеру замовлення, вмонтований у складському відсіку,
постачається клавішою для підтвердження виконання відбору грузів для
даної партії і виклику наступного. Після завершення комплектації
оператор, натискаючи на клавішу, посилає інформацію про виконання цієї
процедури в центральну ЕОМ СК.
Осначення підіймально-транспортних машин бортовими мікропроцесорами, які
мають інтерфейс з ЕОМ вищевказаного рівня управління, також являється
необхідною умовою побудови інтеграційної системи управління ТСК.
Доволі характерним направленням в розвитку прогресивних типів моделей
засобів транспортування грузів являється широке розповсюдження візків з
автоматичним управлінням руху (ВАНР). В країнах Західної Європи і Японії
близько в 4 тисячах систем автоматичного транспортування експлуатуються
більше 80 тис ВАНР. На окремих складських комплексах одночасно працюють
до 30-40 машин і більше, а сумарна вартість їх виготовлення кожного року
зростає і досягає 1 млрд. доларів в рік. Між тим історія інтенсивного
розвитку і розповсюдження ВАНР налічує не більше 20 років. Початковий
період їх розвитку характеризувався приміненням різноманітних переважно
пасивних електромеханічних, а потім індуктивних і оптичних систем
стабілізації курсу.
Зараз будують ВАНР без попередньої прокладки траси руху тим чи іншим
способом. Маршрути трансробота програмуються, а його рухомість
управляється бортовим мікропроцесором, а для забезпечення безпеки руху
машини монтуються локаційними датчиками ближньої дії, які реагують на
перешкоди в проходах між штабелями вантажів.
Сфера примінення роботозованих ВАНР суттєво розширилося. По своїм
функціональним можливостям, конструктивним параметрам і структурі
системи управління вони наблизилися до промислових роботів. Тому сучасні
ВАНР часто називають транспортними роботами, які можуть переміщувати і
перегружати грузові одиниці масою від 50-100 кг до 2 т і більше.
Наступний етап еволюції ВАНР ? це побудова і серійне виготовлення
надійних і економічних автоматів, які працюють в грузових приміщеннях
вагонів і напівприцепів. ВАНР використовуються в якості
грузорозподільчих систем для внутрішньоскладського переміщення грузів.
Вони мають ряд переваг порівняно з конвеєрними системами: більш надійні
і мобільні маршрути їх руху строго не фіксовані. Можна регулювати число
ВАНР в залежності від об’єму робіт, перезподіляти їх парк між участками
складу і грузового фронту в залежності від характеру і об’єму робіт,
ефективно планувати при обслуговуванні матеріальних потоків оптимальні
маршрути їх руху.
В останні роки чітко визначились слідуючі тенденції в конструюванні ВАНР
і промислових роботів:
Примінення маніпуляторів, які піднімають вантажі масою від 3 до 10 т;
Використання в якості засобів пересування повітряної подушки і лінійних
двигунів;
Побудова нових систем управління рухом, основаних на приміненні
пристроїв інерційного руху з гіроскопами і аналого-цифровими
приміненнями, сервомеханізмами для корекції відхилення від траси;
Використання інфрачервоного проміння при індетифікації маршруту з
відображенням для позиціонування ВАНР і лазерних пристроїв для
зчитування штрихових кодів, нанесених на вантажних одиницях;
Використання ультразвуку для напрямку руху;
Використання технічних засобів взаємодії ВАНР з іншими елементами
грузорозподільчої системи ? конвеєрами, автоматичними стелажними
штабелерами, стелажами;
Використання радіоканалів, індуктивних кабелів і інфрачервоного
випромінювання для передачі команд управління і інформації про їх
використання в ЕОМ;
Головна проблема автоматизації транспортних роботів полягає в реалізації
активних методів управління рухом, до яких відносяться застосування
програмного управління стабілізації курсу з допомогою карти маршруту
руху записаного на інтегральних системах.
Фірмою “Сьюпак систем Ко” (США) створена автоматична поточна лінія
упакування, пакетировання і обертування пакетів синтетичною плівкою. Всі
активні елементи цієї лінії з’єднані ділянками роликових конвеєрів,
завдячуючи чому забезпечується непирервний процес обслуговування
матеріального потоку, який надходить з виробничих ділянок підприємства.
Вантаж який надходить з виробничого конфеєра зважується на автоматичних
терезах. Терези не тільки виміряють масу вантажу, але і датчиком
транспортного процесу, передаючи інформацію про потік вантажів. Післі
провірки маси роликовим контейнером грузові одиниці даставляються до
упаковочного автомата. Тут проводиться пакування вантажу в коробку та їх
герматизація. Потім на упаковку автоматом наноситься код, який
характеризує призначення грузової одиниці.
Кодові дані на вантаж наносяться різними методами: розподіленням фарби
на точно визначене місце упаковки спеціальною головкою, друкований код,
або наклеювання на поверхню упаковки ярлика.
Після закінчення операцій пакування пакети вантажів перемішаються ВАНР в
зону зберігання складу готової продукції.
Висновок.
Вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та
інфраструктура, наявність наукового й освітнього середовища робить нашу
країну потенційно привабливою для залучення в систему Євро-Азіатських
міжнародних транспортних коридорів. Це реальний крок до її
повномаштабної участі у європейській інтеграції. Але шлях у Європу для
нас буде далеко не безхмарним і легким. Причин для такого песимістичного
висновку більше ніж досить. Передусім, це повільність виконавчих
структур і неузгодженість їх дій з позицією законодавчої гілки влади.
Сьогодні невідкладним завданням українського Уряду є передача ВРУ для
затвердження трьох основних документів:
Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних
транспортних коридорів (Постанова КМУ від 16.12.1996 р № 1512);
Про затвердження Концепції створення і функціонування національної
мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від
04. 08. 1997 р № 821);
Про затвердження Програми створення і функціонування національної мережі
міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від 20. 03.
1998 р № 346).
Прийняття відповідної Постанови або Закону України ВРУ буде вагомим
аргументом у переговорах щодо залучення інвестицій під реалізацію
проектів з Програмою створення та функціонування національної мережі
МТК. Даний документ міг би стати базовим для уточнення
структурно-інвестиційної політики стосовно розвитку
транспортно-дорожного комплексу країни.
Надзвичайно важливим для сучасного етапу робіт зі створення національної
мережі МТК є формування ринкової інфраструктури. Необхідно створити
Український транспортно-інвестиційний банк, страхові компанії,
лізингові, інноваційні та консалтингові фірми. Україна сама повинна
увійти до численних міжнародних транспортних організацій і сприяти
входженню до них вітчизняних транспортних організацій і фірм.
Найважливішим завданням, про яке вже йшлося вище, є повномаштабна
інформатизація всіх процесів, що мають пряме і непряме відношення до
національної мережі міжнародних транспортних коридорів.
Вкористана література.
В. М. Назаренко, К. С. Назаренко. Транспортное обеспечение
внешнеекономической деятельности. Москва.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter