UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПреса радянської України часів перебудови (1985-1991 рр.) (реферат)
Авторdimich
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1859
Скачало251
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Преса радянської України часів перебудови (1985-1991 рр.)

 

У 1982 р. пішов з життя Л.І.Брежнєв, людина, яка уособлювала собою

неосталінізм. Протягом п(ятнадцяти років, за винятком розстрілів і

масових тортурів, практично все лишалося, як було при Сталіні. За

неповні два десятиліття в країні було відновлено й зміцнено

командно-адміністративну систему управління всіма сторонами суспільного

життя. Вона не передбачала ні в економіці, ні в культурі, ні, тим

більше, в пресі ніяких дій, які не були би узгоджені з керівництвом.

Ініціатива дозволялася лише в межах того, як краще виконати вказівки

партії.

 

Преса являла собою повністю підпорядкований партійним комітетам

інструмент виконання партійних рішень. Наслідком цього стало припинення

зростання продуктивності праці, в економіці, в політичному житті все

більше наростали кризові явища, викликані саме відсутністю свободи й

ініціативи.

 

Новий генеральний секретар, який прийшов після Л.І.Брежнєва, Ю. В.

Андропов, прагнув “затягнути гайки” і, як багаторічний голова комітету

держбезпеки, взявся не до демократизації життя, а до впорядкування

насильства, яке мало покласти край розпаду соціалістичного суспільства.

Серед заходів, до яких вдалося керівництво країни, були і дуже

непопулярні, наприклад, було дано команду зупиняти людей на вулицях та

в кінотеатрах за те, що вони в робочий час перебували не на роботі.

Журналісти, які також гостро реагували на зростаючий вал прикладів

недисциплінованості, безгосподарності, в масі своїй (за командою

парткомів, але і за власним бажанням) стали на бік андроповських реформ,

почали активно викривати негативні явища в повсякденному житті, визнаючи

їх як відступ від ленінського стилю роботи, від ідей соціалізму. Потім,

у роки перебудови, це прагнення журналістського “розгрібання бруду”

набуло надзвичайних розмірів і форм, буквально охопило всю пресу від

центральної до низової.

 

Наступний генеральний секретар ЦК КПРС К. У. Черненко повернув країну

назад, на рейки застою, до брежнєвських часів. Знову і партію, і пресу

охопила апатія, а економіка й соціальна сфера продовжували втягуватися в

повномасштабну кризу.

 

Чому партійно-радянська преса, ніби голка за ниткою, слухняно слідувала

за всіма вигинами політичного життя величезної держави? Чому не мала

власного голосу (хоч і охоплювала впливом сотні мільйонів людей) під час

визначення долі країни та й власної теж? Відповідь міститься в

ленінській настанові: “Партийная пресса не может не быть частью

общепартийного дела”. Отже, ще великий вождь мимохіть заклав у партійний

апарат механізм його самознищення, і преса стала одним з визначальних

“гвинтиків” власного руйнування.

 

Історична трагедія всієї преси цього типу полягає в тому, що, чим краще

вона виконувала свої завдання, чим бездоганніше слугувала хибній

політиці, тим швидше наближала власну загибель. Воістину велич

піднесення визначає глибину падіння!

 

“ПЕРЕБУДОВА” В КРАЇНІ Й ПРЕСІ

 

Врешті в квітні 1985 р. до найвищої партійної влади в СРСР прийшов новий

генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов. Квітневий пленум знаменував

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ