UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСелянська преса Галичини (реферат)
Авторdimich
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1136
Скачало228
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Селянська преса Галичини

 

Припинення війни на території Польщі і встановлення державного кордону

між “Совдепією”, як тоді казали, тобто Українською соціалістичною

радянською республікою, і Польщею по річці Збруч - означало встановлення

миру й початок повоєнного життя. Від 1923 р. західноукраїнські галицькі

землі рішенням держав-переможниць у І світовій війні відійшли до Польщі.

На них відновилася і, попри спротив польських влад, почала активно

розвиватися українська преса.

 

Східна Галичина останні сто років була подвійною колонією, перебуваючи

водночас під цісарською владою австро-угорської імперії та під місцевим

порядкуванням польських панів. Економічно нерозвинена, вона являла

собою сільськогосподарські райони, які не можна було порівняти з

районом, скажімо, Лодзі, де було багато фабрик з численним і розвиненим

пролетаріатом. Вона відрізнялася в етнічному плані й від західної

Галичини, де жили здебільшого поляки і де метрополія виділяла набагато

більше коштів на освіту, культуру тощо.

 

Населення західної України і, зокрема, Галичини було переважно

сільським, це були землероби й вівчари-гуцули з верховин, а українська

інтелігенція була представлена священиками, вчителями початкових шкіл,

діячами культури, досить нечисленними. Це й була аудиторія, на яку

українська преса повинна була працювати в першу чергу.

 

Про те, якими були її початки, свідчить А. Животко:

 

“Умови, в яких довелося існувати українській пресі з перших днів

польської влади, ... характеризуються низкою фактів ліквідації

поодиноких органів та ув(язнення редакторів і тими конфіскатами, що

сипалися з боку прокуратури”. Польською жандармерією було піддано

розгрому редакцію і друкарню “Діла” у 1918 р., потім ще раз у 1922 р.,

тоді було заарештовано його головного редактора Ф. Федорцева, який якраз

хворів на гострий катар, та провідних співробітників, а газету закрито.

 

Такі обставини обумовили досить помітний розвиток української преси саме

для селянства. Вона була провідною за обсягом аудиторії до середини

1930-х років, коли набрала силу українська інтелігенція і почали

розвиватися видання саме для неї.

 

Найбільш інтенсивним був вихід сільських газет в таких містах як Львів

(фактично столиця Галичини), Коломия, Кам(янець-Подільськ, Станіслав

(нині Івано-Франківськ), Рівне, Ужгород, Мукачево, Чернівці, Стрий.

 

Дослідники Е. Огар та О. Холодова зі Львова подають у збірці

“Українська періодика: історія і сучаснсть” такий показовий факт: у

Львові у 1919-1939 рр. виходило друком 26 назв часописів для селян.

 

Помітною подією в розвитку друкарства і преси того часу було створення

видавничого концерну Івана Тиктора “Українська преса” у Львові. Він був

заснований на початку 1920-х рр. і до початку ІІ світової війни (1939

р.) працював дуже інтенсивно, це був дійсно самостійний український

видавничий центр. Окрім випуску великої кількості книжок, і серед них

таких відомих і нині, як “Велика історія України” чи “Історія

українського війська”, тут виходило кілька видань для селян, жінок,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ