Реферат з фізики
Методичні рекомендації щодо роботи вчителя фізики в школі
ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ
Роботи з удосконалення сучасного уроку
Загальновідомо, що основною формою організації навчальних занять у школі
є урок. Саме ця форма організації навчальних занять дозволяє поєднувати
роботу класу в цілому й окремих груп учнів з індивідуальною роботою
кожного учня. Урок — вирішальна ланка у навчальному процесі, і якість
знань учнів з предмета залежить перш за все від науково-методичного
рівня кожного уроку і системи уроків в цілому.
Протягом всієї педагогічної діяльності постійно працюю над
удосконаленням уроку. Твердо переконаний, що нова структура уроків
передбачає новий зміст, новий рівень навчання.
Від чого відштовхуюсь у системі роботи з вдосконалення уроку?
Для забезпечення виконання дидактичних завдань уроків відповідно до їх
мети використовую різні форми роботи, надаючи перевагу активним методам
навчання, здійснюю діалог із учнями, пропоную різні форми самостійної і
творчої роботи. Я — за проблемно-пошуковий метод викладання нового
матеріалу, створення на уроці ситуацій успіху, використання системи
дидактичних посібників, різнорівневих вправ і тестових завдань.
Значну увагу приділяю визначенню форм взаємодії вчителя й учнів, добору
таких методів роботи, які роблять процес навчання осмисленим, сприяють
формуванню й розвитку в учнів логічного мислення, бажання вчитися,
самоосвіті й самореалізації учнів.
Головним недоліком на уроці вважаю подання учням готових знань.
Розробляючи моделі сучасного уроку, застосовую психодіагностику,
мікродослідження, практичне впровадження технології. Зробивши головним
об’єктом уваги індивідуальність учня, працюю над створенням «банку
даних» про індивідуальні можливості учнів, розробляю методики
анкетування, тестування, спостереження. Основну увагу приділяю
проведенню порівняльного аналізу результатів атестацій, тематичних та
семестрових заліків, підсумків ДПА, участі в предметних олімпіадах,
творчих конкурсах.
У зв’язку з цим розробив пам’ятку про вимоги до уроку:
1. Кожний урок розглядаю як окрему ланку у загальному ланцюгу уроків
теми.
2. Кожний урок повинен мати закінчений характер і розв’язувати певні
навчальні і виховні завдання.
3. На кожному уроці слід залучати учнів до активної участі у навчальному
процесі, вчити їх самостійно здобувати знання.
4. Кожний урок повинен бути ефективним!
Як приклад опишу модель уроку з використанням інтерактивних форм
навчання.
І. Розминка. Її головна функція — створення сприятливого психологічного
клімату для розвитку дитячої особистості.
II. Обґрунтування навчання. Кожна тема уроку має бути обґрунтованою,
усвідомлюватись теоретично і використовуватись на практиці.
III. Ступінь актуалізації. На даному етапі учні активно пригадують, що
вони знають з цієї теми, встановлюють рівень власних знань, доповнюють
наявні відомості новими знаннями.
IV. Ступінь усвідомлення змісту. На даному етапі учень здобуває нову
навчальну інформацію. Вчитель всебічно сприяє, щоб учень самостійно
аналізував та отримував інформацію, перевіряв своє особисте розуміння
цієї інформації.
V. Ступінь рефлексії. Учень висловлює засвоєну інформацію своїми словами
і стає власником ідеї. Між учнями відбувається обмін думками, їх аналіз,
відбір, приймаються рішення.
Вже вкотре переконуюсь, що сучасні уроки — це уроки, на яких мають
переважати:
• інтелектуальна активність;
• допитливість;
• компетентність;
• вміння дискутувати;
• незалежність мислення;
• самокритичність.
У сучасному уроці надзвичайно важливо продумувати кожен окремий його
елемент. Необхідно вміти визначати педагогічні ситуації, що ведуть до
розпізнавання, упорядкування й систематизації знань, виявлення і
пояснення суті досліджуваного, перетворення і застосування знань на
практиці.
Якою повинна бути робота вчителя з виділення основних моментів уроку?
Це перш за все:
• визначення місця уроку в розкритті теми. Підставою для визначення
місця уроку служить загальноприйняте планування теми. Воно дає вчителю
можливість усвідомити значення певного уроку в системі інших;
• виділення основної дидактичної мети: засвоїти знання; конкретизувати
їх чи розширити; поглибити, застосувати, проконтролювати уже наявні
знання; опанувати нові вміння;
• формулювання освітніх, виховних й розвиваючих завдань уроку. Вимоги
програми до знань і умінь, а також аналіз змісту матеріалу в підручнику
дають можливість сформулювати завдання уроку.
Аналізуючи зміст матеріалу, виділяють те, що підлягає вивченню. Зміст
матеріалу дозволяє виділити можливості ознайомлення учнів з методами
наук (експериментальний, теоретичний, спостереження та ін.).
Аналізуючи зміст матеріалу, слід уточнити завдання з виховання і
розвитку учнів, що будуть розв’язуватися на цьому уроці.
Свою головну роль — роль педагога — на кожному уроці бачу в наступному:
навчити учнів самостійно аналізувати інформацію, бачити прорахунки у
висловлюваннях однокласників, аргументувати свою думку, вміти
відстоювати або переглядати її в разі необхідності, відшукувати
оптимальні рішення.
Наукова організація роботи вчителя фізики
Головне завдання наукової організації педагогічної праці, на мій погляд,
полягає в тому, щоб підвищувати ефективність навчально-виховної роботи
при мінімумі затрат енергії і часу.
За час роботи у вчителя накопичується багато друкованого матеріалу, який
він застосовує під час підготовки до уроків, у процесі позакласної
роботи з учнями. Для того, щоб краще орієнтуватися в цьому матеріалі,
використовувати його повторно, корисно мати власну картотеку (банк
даних). Таку картотеку я складаю впродовж багатьох років.
Картотека має розділи:
• «Видатні вчені»;
• «Сторінки історії фізики»;
• «Фізика і техніка»;
• «Винаходи, відкриття»;
• «Позакласна робота»;
• «Експеримент»;
• «Методика викладання»;
• «Астрономія»;
• «Новітні освітні технології».
Одним із найбільших розділів є «Методика викладання». Він розділений по
класах і має свої підрозділи:
• «Загальні питання методики»;
• «Методика, досвід, пошук»;
• «Методика, практика, досвід»;
• «Особливості особистісно орієнтованого уроку».
Розділ «Позакласна робота» містить підрубрики «Вечори», «Олімпіади»»,
«Декади фізики», «Гуртки», «Дослідницька робота школярів», «Фізична
стінгазета».
Розділ «Експеримент» має три частини:
1) опис складних приладів, установок;
2) експеримент для учнів 7—8 класів (за темами курсу);
3) експеримент для учнів 9—11 класів (також за темами)
Розділ «Новітні освітні технології» має такі складові: «Творчість.
Ініціатива. Пошук», «Мистецтво педагогічного діалогу «вчитель — учень»
на уроці», «Творчо-розвивальні технології на сучасному уроці»,
«Тренінгові технології в сучасній школі», «Урок майстра», «Знайомтесь з
колегою».
Картотека складається із карток, на кожній із них я записую назву
публікації, матеріалу, її автора, назву видання (журналу, газети,
методичного посібника), рік видання, сторінку.
Картки розміщенні за роками видань.
Уже багато років щоденні плани уроків пишу на окремих листах і складаю
їх у невеликі папки за темами. Це зручно. У такий конспект завжди можна
додати дещо, забрати непотрібне, записати зауваження, легко внести
корективи, переставити у разі необхідності теми уроків. Під час змін у
програмі плани також легко переглянути.
Велику допомогу мені надають складені мною розробки позакласних заходів.
У мене набралось близько 60 різних підбірок матеріалів для бесід,
лекції. Звичайно, не всі вони є завершеними, але під час підготовки
якогось заходу я уже маю можливість вибору тем.
Твердо переконаний: впорядкованість матеріалів є необхідною умовою в
науковій організації педагогічної праці для підвищення ефективності
навчально-виховної роботи.
Навчання учнів самоконтролю під час вивчення фізики
Спостерігаючи за своїми учнями, я переконався в тому, що дехто з них
можуть самостійно опанувати новий матеріал. Я одержав такі статистичні
дані: можуть самі засвоїти навчальний матеріал приблизно 12 % учнів 7
класу, 16 % восьмикласників, близько 20 % дев’ятикласників, 25 % учнів
10-11 класів. Більшість учнів не готові до самоосвіти навіть у
випускному класі.
На мою думку, кожен творчо працюючий вчитель прагне, щоб учні свідомо
оволодівали фізикою (предметом, що формує сучасне розуміння
закономірності будови світу) та розуміли, як отримуються наукові знання;
вчилися використовувати спостереження, висувати гіпотези, робити
теоретичні висновки та проводити експерименти.
Щоб навчити учнів самостійно працювати, я формую у них прийоми
навчальної діяльності за допомогою структурно-логічних схем, блок-схем,
різноманітних алгоритмів, які не допускають хибних кроків, спільно з
ними складаємо «правила» проведення спостережень, постановки
експерименту, розв’язку задач і т. ін. Серед цих дій важливе місце
посідає навчання учнів самоконтролю за своєю діяльністю.
Як я це здійснюю? Перш за все привчаю їх систематично ставити собі
запитання, починаючи із загальних: «Яка мета даної дії (Для чого я це
роблю?)», «Чи правильно я чиню?» — і, згідно з відповідями, коригувати
свою роботу. Далі навчаю учнів оперувати фізичними величинами і
формулами, а перевіряти свої дії — за допомогою математики.
Справа в тому, що багато хто скаржиться на слабку математичну підготовку
школярів, і, дійсно, впадає в очі невміння проводити навіть найпростіші
перетворення, формул; наприклад, дехто з учнів класу не може визначити
масу із формули
але досить легко знаходить величину b із алгебраїчного виразу .
Значить, «винна» тут не погана математична підготовка учнів, а
психологічна проблема переходу від математичних позначень до фізичних.
Саме тому я раджу учням, виконавши перетворення фізичних формул,
провести над отриманим результатом самоконтроль: оцінити його
правильність за допомогою математичних дій (наприклад, відшукати фізичну
величину як частку чи дільник).
Проводжу також уроки, які спрямовані на формування і розвиток вмінь
аналізувати свою роботу, знаходити і виправляти допущені помилки. Це
уроки обговорення результатів виконаних самостійних та контрольних
робіт, уроки аналізу тематичного оцінювання. Щоб учні набули такого
вміння, організовую поетапну самооцінку виконаних завдань. Під час
аналізу, наприклад, перших контрольних робіт показую на дошці правильне
розв’язання завдань, щоб кожен міг порівняти їх із власними, побачити
свої помилки і записати правильний розв’язок. Тим. Хто помилився, ставлю
запитання: «В чому була твоя помилка?», «Що слід знати, щоб не повторити
її?» і т. ін. На наступному етапі під час аналізу контрольної роботи
учні знову отримують її текст, а на дошці я записую лише правильні
відповіді до завдань. Знаючи правильну відповідь, учні повинні відшукати
свою помилку (якщо вона була допущена) і виправити її. Якщо хтось із них
зробити це не може, на допомогу приходять консультанти. Самостійне
виправлення помилки оцінюється додатковими балами. На третьому етапі
виконання контрольної роботи піддається уже самоперевірці: учні вдома за
допомогою підручника і записів у робочому зошиті аналізують правильність
свого розв’язку завдань, а потім на уроці коротко характеризують свою
роботу: якщо є необхідність, то говорять про те, з чим не впорались і
яких припустилися помилок (у зошитах у них повинні бути записані
правильні розв’язки).
Вважаю, що навчити своїх вихованців самоконтролю — одне з важливих
завдань, які повинен вирішувати вчитель-предметник.
Література
1. Державна національна програма «Освіта». Україна XXI століття.
2. Матеріали II Всеукраїнського з’їзду працівників освіти // Освіта.-
2001.—,№ 57-58.
3. Пометун О, Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технологі
навчання: Науково-методичний посібник.— К.: А.С.К.,2003.
4. Балл Г. О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка
і психологія.— 1994.— № 2.
5. Онищук В. О. Типи, структура, методика уроку в школі.— К., 1983.
6. Пехота О. М. та ін. Освітні технології: Навч.-метод, посіб-ник.-К.:
А.С.К., 2001.
7. Сучасні уроки // Завуч.— 2002.- № 35 (149).
8. Калініченко Н. А. Сучасні уроки. Використання інтерактивних форм
навчання: Методичний вісник.— Кіровоград, 2003.
9. Сучасні шкільні технології. Завуч,— 2004.— 112 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
