UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія козаччини (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3129
Скачало822
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

історія України

 

Реферат

 

Історія козаччини

 

Історія козаччини

 

Початок козаччини

 

Як занепала українська держава, що була за князів, Україна потрапила під

чужу владу – польське панування. То були важкі часи.

 

Найбільше терпіли від панів польських селяни. Селянин був підданим

панам, не був господарем на своїй українській землі, не мав волі. Пан

мав над ним право життя й смерті. Селянин без дозволу пана не міг нічого

ні продати, ні купити, не міг навіть піти в друге село.

 

Селяни були якби прикріплені до свого села. Тому називали їх кріпаками,

а їхню неволю – кріпацтвом. Селянські діти не мали права на освіту й

просвіту. Розумних хлопчиків пани польські брали до двора за слуг,

робили з них своїх гайдуків. За найменший непослух жорстокі пани карали

канчуками, били до крові, замучували до смерті.

 

Страшно терпіли наші люди від панського панування. Справедливості ніде

не було, бо суд також був у панських руках.

 

Один був вихід – покинути рідне село, родину, домівку і десь далеко

шукати кращої долі. Хто був молодий, сильний і відважний, той прощався з

родиною і з невеличким клуночком у руках ніччю втікав із села. Одні – у

гори Карпати, де приставали до розбишацьких ватаг і нападали на

панів-кривдників, відплачували їм за свою недолю.

 

Та більшість селян – втікачів мандрували в інші далекі сторони, - на

славне, вольне Запорожжя.

 

Запорожжя було багате: вся південна Україна аж до Чорного моря покрита

безмежними степами, високими травами, плавними, повноводними ріками,

наповнена всякою дичиною, рибою, різноманітною звіриною, птаством.

 

Дніпрові води утворили 9 найбільших порогів: Кайдак, Сурський,

Поханський, Звонець, Ненаситець, Внук або Вовніч, Будило, Вільний,

Гадючий.

 

Саме біля них на островах у плавнях поселилися втікачі, українські

селяни. І назва їх – козак (що означає “вільний”).

 

Та життя козаків було небезпечне від татарви, що кочувала у степах.

Татари, це був дикий нарід, що прийшов до нас із Азії. Татарське військо

робило напади на українські степи, висилали шпигунів, щоб дізнатися, де

можна знайти найбільшу здобич.

 

Було страшне горе тому селу, на котре напали татари. Вони окружали село

з чотирьох сторін, підпалювали крайні хати, щоб викликати великий

переполох у мешканців. Вчиняли розбій, грабували. З хат селянських

виносили все: міхи муки, одяг, постіль, - все, що попадало в руки.

 

Хто боронився, того убивали, хто був безпомічний, того брали в полон або

ясир. Куди пройшли татари, там лишалися тільки згарища, порожні хати,

кров, тіла убитих.

 

Татари забирали наш люд у турецьку неволю. Під арканом, палючим сонцем,

голодних і нещасних вони провадили бранців-українців до Криму. Кожен

ішов, витираючи сльози, гірко ридаючи, бо кожний з них потерпів утрату:

одному убили батька, другому – дитину, іншому – пропала вся родина.

 

У татарських містах Бахчисараю, Кафі були величезні торговиці, на яких

вони продавали невільників. Нещасливі люди стояли рядами і чекали своєї

долі. Купці з різних далеких сторін (найбільше турки і араби приходили і

оглядали їх, так як на торзі оглядають худобу). Купець платив татарину

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ