UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФіляк Оксана – поет рідного краю (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось686
Скачало199
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з української літератури

 

Філяк Оксана – поет рідного краю

 

Народилася 20 серпня 1974 року в селищі Отинія Коломийського району на

Івано-Франківщині. У 1994 році закінчила Прикарпатський університет.

Працює вчителем української мови та літератури Отинійської ЗОШ І-ІІІ

ступенів. Двічі (у 1999 та 2004 році) ставала переможцем районного етапу

конкурсу “Учитель року”.

 

Шість років веде в рідній школі літературну студію “Провесінь”. Друкує

роботи свої та перші поетичні проби вихованців в періодиці.

 

Випустили власні альманахи поезії “Ті, що носять зорі у серцях” і “За

крок до одкровення”.

 

 

*** *** А любові так мало треба:

 

Трішки сонця й шматочок неба,

 

Синь блакитну в долонях сина,

 

На городі мами хустину,

 

І щоб тішили внуки тата.

 

Так любові треба багато...

 

Щоб щодня у погожу днину

 

Дарував він щастя хвилину,

 

Щоби десь не летів далеко,

 

А в капусті гніздились лелеки,

 

Щоб добро приходило в хату...

 

Так любові треба багато.

 

А любові не треба нічого:

 

Жодний інший, окрім того, свого,

 

Ніжне, миле обличчя доні,

 

Світ зрадливий в твоїй долоні

 

І заквітчана щастям хата...

 

Хай любові буде багато!

 

***

 

Зраненою птахою

 

Б’ється

 

В твоє скляне серце

 

Моя душа

 

А ти зчинився

 

На тисячі замків

 

Щоб ніколи не почути

 

Її зойків.

 

***

 

Мелодії серця – тужливії звуки.

 

На денці відерця – тополині руки...

 

Покромсане небо в долонях поета,

 

Якому не треба достатку – лиш лету.

 

У хаосі доріг тебе я відшукала,

 

У мерзостях життя тебе

 

я віднайшла.

 

Зоря горіла свічкою і впала.

 

То наша доля стороною йшла.

 

***

 

Ти приніс учора три гвоздики...

 

Три спокути, стежки, долі три.

 

Ти мовчав. Лице твоє безлике

 

Обдували холодом вітри.

 

Ти мовчав, як вмієш ти, несміло,

 

Поглядом благаючи “прости”!

 

А я тільки зараз зрозуміла,

 

Хто є хто і ким не був мій ти.

 

Покохати – бракувало честі,

 

Та чи слід тій з пам’яті зітру?

 

І ридає дощ на перехресті,

 

І регоче гілка на вітру.

 

***

 

Не стомлюйся казати про любов.

 

Нехай вона і вдень тобі зоріє,

 

Нехай тривожить думи, душу, кров,

 

Хай вона буде нездійсненна мрія...

 

Не прогіркни від грошей і посад,

 

Не замули душі своєї світу:

 

Нехай її далекий пишний сад

 

Примріється комусь найкращим

 

в світі...

 

 

0

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ