.

Фінансова звітність (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1136 11617
Скачать документ

Курсова робота

з дисципліни ”Бухгалтерський облік”

Фінансова звітність

Зміст

1 Вступ

2 Поняття та принцип побудови звітності.

3 Класифікація звітності та її користувачі.

4 Порядок складання, подання, оприлюднення фінансової звітності.

5 Форми фінансової звітності.

5.1 Баланс: склад, порядок заповнення, використання для потреб
управління;

5.2 Про фінансовий результат;

5.3 Про рух грошових коштів;

5.4 Про власний капітал;

6 Примітки до фінансової звітності.

Висновок

Додатки

Список використаної літератури.

1 Вступ

Сучасний механізм обліку був відомий і працював ще до моменту появи
першої публікації на облікову тему. З розвитком економічних відносин
облік удосконалюється як надбудова суспільної формації, зростає його
значення в доказах майнової відповідальності. Поняття обліку є досить
широким і багатогранним, так як він пов’язаний з господарською
діяльністю людей.

З огляду на це він перетворився на міжнародну мову бізнесу – став
обов’язковою передумовою успішної діяльності всіх господарюючих
суб’єктів. Він тісно пов’язаний із такими науками, як статистика,
фінанси, менеджмент, із правовими та соціальними науками.

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн
світу до нового якісного стану , нового типу цивілізації третього
тисячоліття . Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних
рівнях та у різноманітних сферах суспільства. Облік вступає на новий
щабель свого розвитку.

Перехід підприємств у 2000-2001 роках на Національні стандарти
бухгалтерського обліку дозволяє суб’єктам підприємницької діяльності
самостійно визначати облікову політику підприємства, обирати форму
бухгалтерського обліку, затверджувати правила документообігу,
встановлювати межі та форми ведення обліку. Бухгалтерський облік є, так
би мовити, літописом діяльності будь-якого господарства, дає йому змогу
поновити кожен господарський факт з усіма подробицями .Бухгалтерська
інформація надає суцільну, без будь-яких пропусків, картину бізнесу і
має найбільшу повноту. Така повнота інформації забезпечує підприємцям
достатню свободу в прийнятті управлінських рішень, а підсумкове
узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що
характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання
звітності за звітний період.

Поняття та принципи побудови звітності

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про
діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Підсумкове
узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що
характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання
звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової
звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня.
Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з
початку звітного року. Баланс підприємства складається станом на кінець
останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного
підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15
місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття
прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня —
по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що
ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації
підприємства.

Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів,
вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх
еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і
визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату
заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно
повертати позики, сплачувати дивіденди.

Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати
грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні
узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової
звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності
підприємства.

Отже, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для
прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення
інформаційних потреб користувачів звітність має відповідати певним
вимогам. Залежно від потреб управління, чинних законодавчих та
нормативно-правових актів можна сформувати систему вимог до звітності

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей
регламентуються Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку II
“Баланс”, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 31
березня 1999 № 37. Бухгалтерський баланс складається за формою,
встановленою Міністерством фінансів України.

У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.

Статті балансу групуються за певною ознакою.

Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу.

Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку відповідно до
фактичної наявності за результатами інвентаризації.

Оцінка статей здійснюється відповідно до положень національних облікових
стандартів.

Порівняння структури балансу за національними та міжнародними
стандартами наведено в табл. 10.2. Слід зазначити, що міжнародні
стандарти, на відміну від національних, не передбачають суворо
фіксованої, конкретної форми балансу, а лише містять мінімальний перелік
показників (П(С)БО 1, параграф 66), які необхідно відобразити в ньому.
До того ж цей перелік може бути збільшений за рахунок додаткових статей,
якщо керівництво підприємства вважає ці статті істотними для
достовірного відображення фінансового стану.

Класифікація звітності та її користувачі

З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими
найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном
подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання,
охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного
господарства, характером спрямування і використання, ступенем
використання обчислювальної техніки.

Насамперед слід розрізняти звітність за будовою:

— звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона
містить моментні показники);

— звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її
складають інтервальні показники).

За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову,
податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для
статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови
макроекономічних показників.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище,
результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний
період, її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової
інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній
і між формовій ув’язці показників.

Податкова звітність містить інформацію про валові доходи та валові
витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають
сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають
відшкодуванню.

Спеціальна звітність подається з питань розрахунків і використання
коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості
тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну
інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і
розробляється підприємством самостійно.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що
використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського
обліку.

За термінами подання розрізняють нормативну і строкову звітність.
Нормативна подається на певну дату, строкова — у термін до 25 днів після
закінчення звітного періоду.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається
підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у
межах міністерств і відомств.

За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і
скорочену звітність.

За періодом часу, за який характеризується діяльність підприємства,
тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну
(щоквартальну, щомісячну) звітність.

З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види
діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним
із них.

З погляду поширення на галузі народного господарства звітність є типовою
і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення
облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за
специфічними видами діяльності.

За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену
для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за
межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим
користувачам.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим
зв’язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.

Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності

Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає
користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом
й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові
результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та
приміток до звіту. Підготовка та складання річного фінансового звіту має
свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю
виконуваних робіт. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення
в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними
документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і
доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків з
дебіторами і кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та
фінансовими органами, у необхідних випадках відрегулювати її; визначити
обсяги валових доходів і валових витрат і списати відповідні суми на
фінансові результати та закрити рахунки; відобразити чисті прибутки
(збитки) і їх розподіл чи погашення. Під час проведення цієї роботи
перевіряють правильність облікових запасів, звіряють дані синтетичного й
аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених
помилок.

Якісна відмінність між квартальним і річним фінансовим звітом полягає в
тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а
показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації
активів та зобов’язань, що забезпечує їх достовірність. Правові основи
порядку складання, подання та оприлюднення фінансової звітності
закладені в статті 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” від 16 липня

1999 p. № 996-XIV та у Порядку подання фінансової звітності,
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого

2000 р. № 419.

Підприємства подають фінансову звітність таким адресатам:

— органам, до сфери управління яких належать підприємства;

— трудовим колективам на їх вимогу;

— власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

— іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики
щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету,
органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань,
одержаних з місцевих бюджетів, — відповідно фінансовим відділам
держадміністрацій.

Термін подання фінансової звітності визначає уряд. Так, квартальна
фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається
підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за
звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним
року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства
подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний — не
пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний — не
пізніше 22 січня наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену
фінансову звітність про виконання кошторисів доходів і видатків
розпорядниками бюджетних коштів Державному казначейству та Рахунковій
палаті щокварталу не пізніше ЗО числа місяця, що настає за звітним
кварталом, та щороку не пізніше 1 березня наступного за звітним року.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про
власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність
власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів
після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за
звітним року.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день
фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою —
дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства
зв’язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності
випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після
вихідного робочий день.

Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і
головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві
бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або
фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення
бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали
звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених
законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової
звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної
податкової адміністрації України, Фонду державного майна,
Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за
страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих
актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від
суб’єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про
фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це
передбачено законодавством.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій,
банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди,
інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди,
страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше 1
червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову
звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних
виданнях або розповсюджувати її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні здійснюють відповідні органи в межах їх
повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при перевірці поданої на їхню адресу звітності
встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність
всіх звітних форм, взаємозв’язок і погодженість між окремими показниками
та формами звітності.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформлюється
актом (протоколом), у якому дається також оцінка діяльності підприємства
та пропозиції щодо поліпшення його діяльності.

Форми фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства включає в себе: баланс, звіт про
фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний
капітал та примітки до звітів.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на
певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Можна виділити
такі особливості складання балансу.

Для суб’єктів малого підприємництва і представництв суб’єктів
господарської діяльності національними Положеннями (стандартами)
встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі
балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення
встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання
фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством
фінансів такими національними Положеннями (стандартами):

— П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

— П(С)БО 2 “Баланс”;

— П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”;

— П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”;

— П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.

Призначення форм фінансової звітності розглянуто в додатку 1.

Форми фінансових звітів є взаємозв’язаними, взаємодоповнюючими, оскільки
вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших.

5.1 Баланс: склад, порядок заповнення, використання для потреб
управління

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей
визначаються П(С)БО 2 ”Баланс”.

П(С)БО 2 має наступну структуру

Встановлюється мета складання балансу, основні принципи складання,
наводяться визначення термінів

Встановлюються основні правила
відображення активів, зобов’язань і капіталу в статтях балансу

Визначається зміст записів в окремих статях
звіту

Зазначається, що подальша оцінка та розкриття
окремих статей здійснюється згідно з відповідними стандартами

В П(С)БО 2 використовується наступні терміни: активи, власний капітал,
довгострокові зобов’язання, пов’язані сторони, зобов’язання, еквіваленти
грошових коштів, фінансові інвестиції, поточні зобов’язання, необоротні
активи, операційний цикл.

Згідно з П(С)БО 2 баланс має таку структуру:

необоротні активи;

оборотні активи; АКТИВ

витрати майбутніх періодів;

власний капітал;

зобов’язання; ПАСИВ

доходи майбутніх періодів

Розглянемо кожний розділ окремо.

Ресурс не визнається активом, якщо понесені на його створення витрати,
на думку бухгалтера, не призведуть до отримання економічних вигод у
майбутньому.

Економічна вигода, заключна в активі, може бути отримана протягом
операційного циклу.

Операційний цикл розраховується як сума середнього часу збереження
запасів, середнього часу виробництва. Середнього часу збереження готової
продукції для відвантаження (продажу) і середнього часу одержання грошей
від покупців. У торгівлі операційний цикл визначається як сума часу
збереження товарів і часу надходження грошей від покупців. У сфері робіт
і послуг операційний цикл розраховується так само, як у сфері
виробництва продукції.

Традиційно за операційний цикл беруть проміжуток часу, що не перевищує
12-ти місяців, тобто одного календарного року.

В балансі інформація про активи, зобов’язання і власний капітал може
бути наведена за наступних умов:

1) актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути
достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних
вигод, пов’язаних з його використанням;

2) зобов’язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути
достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у
майбутньому внаслідок його погашення;

3) власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням
активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Визначення витрат та доходів майбутніх періодів буде розглянуто далі при
коментуванні відповідних розділів активу і пасиву балансу.

Порядок заповнення балансу. Згідно П(С)БО 2 у статтях балансу повинна
відображатись правдива, достовірна інформація, що дає змогу оцінити
теперішні і майбутні події.

Для заповнення балансу використовуються дані про залишки по балансових
рахунках.

Рахунки доходів і витрат у Балансі підприємства не відображається, а
використовуються для складання Звіту про фінансові результати.

I розділ активу Балансу

У статті ”Нематеріальні активи” (рядки 010-012) відображається вартість
об’єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з
відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо
первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також
нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість
визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Детальніша інформація про оцінку, облік та знос нематеріальних активів
розглядається в П(С)БО 8.

У статті ”Незавершене будівництво” (рядок 070) показується вартість
незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що
здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі
для фінансування такого будівництва.

У статті ”Основні засоби” (рядки 030-032) наводиться вартість власних та
отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних
майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з
відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться
вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума
зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку Балансу
включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між
первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на
дату Балансу.

У статті ”Довгострокові фінансові інвестиції” (рядки 040-045)
відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а
також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який
момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з
відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в
капіталі.

Фінансові інвестиції визнаються в балансі як довгострокові, якщо
виконуються такі вимоги:

існує ймовірність отримання в майбутньому підприємством економічних
вигід від фінансових інвестицій;

їх оцінка може бути достовірно визначена;

строк утримання перевищує один рік;

інвестиція не може бути вільно реалізована в будь-який момент.

Якщо всі ці вимоги по відношенню до інвестиції виконуються, її слід
класифікувати як довгострокову фінансову інвестицію.

Первісна оцінка довгострокових фінансових інвестицій при зарахуванні на
баланс здійснюється за фактичною собівартістю. Подальша оцінка
довгострокових фінансових інвестицій здійснюється за однією з наступних
видів оцінки:

за собівартістю;

за сумою переоцінки;

для ринкових цінних паперів, що надають право власності, за нижчою з
двох оцінок: собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі
інвестиційного портфеля. Якщо застосовується сума переоцінки, то
підприємство повинно прийняти політику щодо періодичності переоцінки.
Переоцінку довгострокових інвестицій варто проводити по всій категорії
одночасно.

Збільшення балансової вартості, яке виникає від переоцінки
довгострокових інвестицій, слід визначити як ”Інший додатковий капітал”.

Зменшення балансової вартості згортається з попереднім збільшенням
однієї і тієї ж інвестиції у статті ”Інший додатковий капітал”. У всіх
інших випадках зниження балансової вартості слід визнавати як витрати в
Звіті про фінансові результати.

У статті ”Довгострокова дебіторська заборгованість” (рядок 050) показує
заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході
нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців
з дати Балансу.

У статті ”Відстрочені податкові активи” (рядок 060) відображається сума
податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах
внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Відкладені податкові активи виникають у випадку перевищення величини
податку на прибуток, обчисленої згідно з даними декларації, над
величиною цього податку, обчисленою з фактично обчисленого прибутку.

Приклад

За результатами звітного періоду фінансовий прибуток склав 100грн.

Оподаткований прибуток згідно з декларацією про прибуток – 1500грн.

Сума податку згідно з декларацією: 1500*30%=450грн.

Податок розрахований по фінансовому прибутку: 1000*30%=300грн.

Визначаємо різницю між сумами податків: 450-300=150грн.

Це і є відстрочений податковий актив. При цьому здійснюються такі
проводки:

Кореспондуючі рахунки Сума,

грн.

Дебет Кредит

981”Податки на прибуток від звичайної діяльності” 641”Розрахунки за
податками” 300

17”Відстрочені податкові активи” 641”розрахунки за податками” 150

641”розрахунки за податками” 311”Поточні рахунки в національній валюті”
450

Отже, якщо для сплати в бюджет не вистачає податку, нарахованого за
рахунок прибутку, отриманого протягом періоду (Д-т рах. 98), то різниця
нараховується як відкладені активи (Д-т рах. 17), тобто за рахунок
майбутнього прибутку.

В оберненому випадку, тобто якщо прибуток за результатами фінансового
обліку більшим, ніж за результатами податкового, виникають відстрочені
податкові зобов’язання і здійснюються такі записи:

Кореспондуючі рахунки Сума

грн.

Дебет Кредит

981”податки на прибуток від звичайної діяльності” 641”розрахунки за
податками” 300

981”податки на прибуток від звичайної діяльності” 54”Відстрочені
податкові зобов’язання” 150

641”розрахунки за податками” 311”поточні рахунки в національній валюті”
300

В кінці звітного періоду рахунки 17 ”Відстрочені податкові активи” та 54
”Відстрочені податкові зобов’язання” кореспондують між собою.

Такі маніпуляції здійснюються, виходячи з того, що в кінцевому підсумку
оподаткуванню підлягає дійсний (тобто фінансовий) прибуток і різниці, що
виникають, в ході реального оподаткування, з часом компенсуються.
Наприклад, оподаткувавши отриману передоплату податком, ми ніби
підтверджуємо майбутню реалізацію. Таким чином, у момент відвантаження
зазначена різниця зникне.

У статті ”Інші необоротні активи” (рядок 070) наводяться суми
необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище
статей розділу ”Необоротні активи”.

II розділ активу Балансу

Інформація про запаси розкривається в Балансі і в Примітках до
фінансових звітів. За встановленою П(С)БО 2 формою баланс передбачає
розкриття інформації по запасах в таких статтях:

виробничі запаси;

тварини на вирощуванні та відгодівлі;

незавершене виробництво;

готова продукція;

товари.

У статті ”Виробничі запаси” (рядок 100) показується вартість запасів
сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних
напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин тари,
будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в
ході нормального операційного циклу.

У статті ”Тварини на вирощуванні та відгодівлі” (рядок 110)
відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі,
птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних із основного
стада для реалізації та молодняку тварин.

У статті ”Незавершене виробництво” (рядок 120) показуються витрати на
незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги)

За П(С)БО 2 ”Баланс” у статті ”Незавершене виробництво” відображаються
витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги).

Незавершене виробництво відноситься до запасів підприємства. Методологія
обліку запасів і порядок розкриття інформації про них у фінансовій
звітності визначається П(С)БО 9 ”Запаси”.

Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає
витрати, розподілені на продукцію, обробка якої не закінчена. Для
підприємства, що надає послуги, запаси включають витрати з надання
послуг, для яких підприємство не визнало дохід.

До складу витрат, що включаються до незавершеного виробництва,
відносяться:

прямі витрати сировини та основних матеріалів, на оплату праці та інші
прямі витрати;

накладні виробничі витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці
управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання
робіт з обслуговування та ремонту основних виробничих запасів тощо.

У статті ”Готова продукція” (рядок 130) показуються записи виробів на
складі, обробка за яких закінчена та які пройшли випробування,
приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і
відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає
наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником,
показуються у складі незавершеного виробництва.

У статті ”Товари” (рядок 140) показується вартість товарів, які придбані
підприємствами для наступного продажу.

У статті ”Векселі одержані” (рядок 150) показується заборгованість
покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію
(товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

У статті ”Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядки
160-162) відображається заборгованість покупців або замовників за надані
їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка
забезпечена векселем). У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна
вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської
заборгованості резерву сумнівних боргів.

У статті ”Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” (рядок
170) показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових
органів. А також передплата за податками, зборами та іншими платежами до
бюджету.

У статті ”Дебіторська заборгованість за виданими авансами” (рядок 180)
показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок
наступних платежів.

У статті ”Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів”(рядок 190)
показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті, тощо, які
підлягають надходженню.

У статті ”Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків” (рядок
200) показується заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська
заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті ”Інша поточна дебіторська заборгованість” (рядок 210)
показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших
статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі
оборотних активів.

У статті ”Поточні фінансові інвестиції” (рядок 220) відображають
фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути
вільно реалізовані в будь-який момент ( крім інвестицій, які є
еквівалентами грошових коштів).

Фінансові інвестиції визнаються в балансі як поточні, якщо дотримуються
такі вимоги:

існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод
підприємством від фінансових інвестицій;

їх оцінка може бути достовірно визначена;

строк утримання не повинен перевищувати один рік;

інвестиція може бути легко реалізована.

Якщо перші три вимоги по відношенню до інвестиції виконуються, але вона
не може бути легко реалізована, її слід класифікувати як довгострокову
фінансову інвестицію.

Первісна оцінка поточних фінансових інвестицій при зарахуванні на баланс
здійснюється за фактичною собівартістю.

Подальша оцінка поточних фінансових інвестицій здійснюється або за
ринковою вартістю, або за нижчою з двох оцінок – собівартістю чи
ринковою вартістю.

Зменшення балансової вартості поточних фінансових інвестицій необхідно
визнавати як витрати, а збільшення – як доходи.

У статті ”Грошові кошти та їх еквіваленти” (рядки 230, 240)
відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які
можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти
грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та
іноземних валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом
одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу
внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та
відображати як необоротні активи.

У статті ”Інші оборотні активи” (рядок 250) відображаються суми
оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей
розділу ”Оборотні активи”.

Для заповнення розділу II активу балансу необхідно використовувати
інформацію з рахунків 2 і 3.

III розділ активу Балансу

У складі витрат майбутніх періодів (рядок 270) відображаються витрати,
що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але
належать до наступних звітних періодів.

Прикладом таких витрат може бути наперед сплачені орендна плата,
страховка, рекламні послуги, передплата періодичних видань тощо.

По стаття ”Витрати майбутніх періодів” можуть відображатися як оборотні
(витрати, які стосуються наступного облікового періоду), так і
необоротні активи (витрати, які будуть віднесені на більш пізні
періоди). Якщо їх величина є суттєвою, то у Балансі їх слід відображати
окремо.

Для заповнення розділу III активу балансу слід брати дані з одноіменного
рахунку 39.

I розділ пасиву Балансу

У статті ”Статутний капітал” (рядок 300) наводиться зафіксована в
установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників
(учасників) до капіталу підприємства.

У статті ”Пайовий капітал” (рядок 310) наводиться сума пайових внесків
членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими
документами.

У статті ”Додатковий вкладений капітал” (рядок 320) акціонерні
товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій
перевищує їхню номінальну вартість.

У статті ”Інший додатковий капітал” (рядок 330) відображаються сума до
оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих
підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види
додаткового капіталу.

Стаття ”Додатковий вкладений капітал” відображає тільки ту суму, на яку
вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.
Частково зміст статті ”Додатковий капітал” відображається в статті
”Інший додатковий капітал”, оскільки в цю статтю включається сума до
оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих від
інших юридичних і фізичних осіб, інші види додаткового капіталу.

У статті ”Резервний капітал” (рядок 340) наводиться сума резервів,
створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів
за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті ”Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” (рядок 350)
відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або
сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та
вираховується при визначені підсумку власного капіталу.

У статті ”Неоплачений капітал” (рядок 360) відображається сума
заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.
Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначені підсумку
власного капіталу.

У статті ”Вилучений капітал” (рядок 370) господарські товариства
відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток,
викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу
наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку
власного капіталу.

Підсумок по розділу I обчислюється наступним чином: Статутний капітал +
Пайовий капітал + Додатковий вкладений капітал + Резервний капітал +
Нерозподілений прибуток – Непокритий збиток – Неоплачений капітал –
Вилучений капітал.

Для заповнення балансових статей розділу I і II пасиву балансу необхідно
користуватися даними з рахунків класу 4.

II розділ пасиву Балансу

У складі забезпечень наступних витрат і платежів (рядки 400-430)
відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі
(витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо),
величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки
шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового
фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших
джерел.

В балансі виділяють такі види забезпечень:

– забезпечення виплат персоналу;

– інші забезпечення;

– цільове фінансування.

Забезпечення виплат персоналу включають витрати на оплату майбутніх
відпусток та на пенсійне забезпечення.

Інші забезпечення включають гарантійні зобов’язання, непередбачені
зобов’язання та інші забезпечення.

Цільове фінансування включає залишки коштів цільового фінансування і
цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

У розділі 2 пасиву балансу ”Забезпечення наступних витрат і платежів” за
статтею ”Інші забезпечення” відображають непередбачені зобов’язання.

Непередбачені зобов’язання відображаються в балансі, якщо:

вони є дійсними;

існує ймовірність їх погашення у майбутньому;

можлива їх експертна оцінка.

Приклад

ТзОВ ”Беверс” вимагає відшкодування моральних збитків від ПП. ”Касандра”
за поставку неякісних товарів. Загальна сума претензії становить
200000грн. Судові витрати становлять 10000грн. і відшкодуються винною
стороною. У разі виграшу справи ТзОВ ”Беверс” може одержати компенсацію
моральних збитків.

Згідно з принципів обачності ПП. ”Касандра” повинно визнати у цьому
випадку короткострокове зобов’язання на суму 210000грн.

Приклад

ПП. ”Таміла” реалізує кольорові телевізори та здійснює їх обслуговування
протягом двох років.

Витрати на гарантійне обслуговування, за оцінкою попередніх періодів,
становить близько 5% від загальної вартості реалізованих телевізорів.

Протягом з. р. чистий дохід від реалізації становив 100000грн. Отже, у
балансі на 31.12 з. р. у II розділі пасиву по статті ”Інші забезпечення”
необхідно відобразити непередбачене зобов’язання у сумі:

100000*0,05=5000грн.

III розділ пасиву Балансу

У статті ”Довгострокові кредити банків” (рядок 440) показується сума
заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка
не є поточним.

У статті ”Інші довгострокові фінансові зобов’язання” (рядки 450)
наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо
зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на
які нараховуються відсотки.

У статті ”Відстрочені податкові зобов’язання” (рядки 460) показується
сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах
внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Відстрочені податкові зобов’язання виникають у випадку перевищення
величини податку на прибуток, обчисленої з величини фактично отриманого
прибутку, над величиною цього податку, обчисленою згідно з даними
декларації.

У статті ”Інші довгострокові зобов’язання” (рядок 470) показується сума
довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей
розділу ”Довгострокові зобов’язання”.

Для заповнення розділу III пасиву балансу необхідно використовувати
інформацію з рахунків класу 5.

IV розділі пасиву Балансу

У балансі виділяють такі види поточних зобов’язань:

– короткострокові кредити банків;

– векселі видані;

– поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

– кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

– поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом,
з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками,
із внутрішніх розрахунків;

– інші поточні зобов’язання.

У статті ”Короткострокові кредити банків” (рядок 500) відображається
сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отримання від
них позиками.

У статті ”Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”
(рядок 510) показується сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає
погашенню протягом дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті ”Векселі видані” (рядок 520) показується сума заборгованості,
на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт,
послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

Сума заборгованості дорівнює номінальній вартості векселя, яка у випадку
відсоткового векселя не містить, нарахованих відсотків, а у випадку
безвідсоткового векселя може містити і суму нарахованих відсотків.

У статті ”Кредиторська заборгованість за товари, роботи , послуги”
(рядок 530) показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам
за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім
заборгованості, забезпеченими векселями).

У статті ”Поточні зобов’язання за одержаними авансами” (рядок 540)
відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок
наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

У статті ”Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом” (рядок 550)
показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів,
передбачених чинним законодавством.

У статті ”Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів” (рядок 560)
показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів,
передбачених чинним законодавством.

У статті ”Поточні зобов’язання зі страхування” (рядок 570)
відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного
фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та
індивідуальне страхування його працівників.

Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці – це сума
заборгованості підприємства по нарахованій, але не сплаченій сумі оплати
праці, а також по депонованій заробітній праці.

У статті ”Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками” (рядок 590)
відображається заборгованість підприємства цього учасникам
(засновникам), пов’язана з розділом прибутку (дивіденди тощо) і
формуванням статутного капіталу.

У статті ”Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків” (рядок 600)
відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та
кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті ”Інші поточні зобов’язання” (рядок 610) відображаються суми
зобов’язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у
розділі ”Поточні зобов’язання”.

Для заповнення розділу IV пасиву балансу необхідно використовувати
інформацію з рахунків класу 6.

V розділ пасиву Балансу

До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отримані
протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до
наступних звітних періодів.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або
зменшення зобов’язань, які призводять до зростання капіталу (за винятком
зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Прикладом доходів майбутніх періодів можуть бути нараховані відсотки за
фінансовими інвестиціями, які відносяться як до звітного, так і до
майбутнього облікового періоду.

Рахунки витрат (клас 9) і доходів (клас 7) у Балансі підприємства не
відображаються, а використовуються для складання Звіту про фінансові
результати.

Примітки до балансу

У примітках до бухгалтерського Балансу (форма 1) подається оцінка та
розкриття окремих його статей згідно з відповідними Положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО 7-14).

При складані приміток до першого розділу балансу ”Необоротні активи”
описується склад необоротних активів, методи оцінки, перелік та розмір
фінансових інвестицій.

У примітках до другого розділу активу балансу ”Оборотні активи”
конкретизуються залишки за видами запасів, за дебіторами, а також
залишки грошових коштів, як в національній, так і в іноземній валюті.

Примітки до розділу ”Витрати майбутніх періодів” повинні містити
розшифровку залишків витрат майбутніх періодів за видами на початок і
кінець року.

У розділі ”Власний капітал” пасиву балансу розкривається структура
власного капіталу на початок і кінець року, його збільшення і зменшення
за рік за даними аналітичного обліку.

У розділах пасиву балансу ”Забезпечення майбутніх витрат і платежів”,
”Довгострокові зобов’язання” та ”Поточні зобов’язання” характеризуються
залишки на початок і кінець року за видами забезпечень, довгострокових
та поточних зобов’язань. Крім того, по цих статтях вказуються строки
погашення заборгованості перед кредиторами, а також порядок повернення
кредитів.

По розділу ”Доходи майбутніх періодів” складають примітки про залишки
доходів майбутніх періодів за видами на початок і кінець року.

5.2.Про фінансові результати

Це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності
підприємства. Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також
загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”,
затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999
р. № 87.

У звіті про фінансові результати зіставляються доходи і витрати від
здійснення різних видів діяльності підприємства: операційної, фінансової
та інвестиційної.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства тобто
операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів,
робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і
забезпечують основну частку його доходу. До операційної також належать
інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Змістом інвестиційної діяльності є придбання та реалізація необоротних
активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів
грошових коштів.

Фінансова діяльність приводить до змін розміру і складу власного та
позикового капіталу підприємства.

З погляду передбачуваності виділяють також надзвичайні доходи та
витрати, що утворилися внаслідок надзвичайних подій. Надзвичайна подія —
будь-яка подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності
підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або
в кожному наступному звітному періоді.

Результатом діяльності підприємства є чистий прибуток або збиток, який
відповідно збільшує або зменшує величину власного капіталу підприємства
і відображається у балансі.

5.3.Звіт про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів складається відповідно до вимог Положення
(стандарту) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 квітня 1999 №
87. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам
фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про
зміни, що відбули ся у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах
за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються в
розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що показує

Звіт про фінансові результати показує прибутковість діяльності
підприємства, але не показує надходження і вибуття грошових коштів у
результаті цієї діяльності. Причина тут полягає в тому, що звіт про
фінансові результати складається згідно з принципом нарахування: доходи
і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент
їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових
коштів.

Для визначення руху грошових коштів внаслідок поточної діяльності
підприємства необхідно трансформувати дані звіту про фінансові
результати згідно з касовим методом, за яким доходи і витрати
визнаються, якщо мали місце надходження або сплата грошових коштів

Існують два методи трансформації звіту про фінансові результати для
отримання інформації про рух грошових коштів:

прямий метод, що вимагає коригування кожної статті звіту. Грошові
надходження від реалізації продукції зменшують на суми, витрачені у
зв’язку з придбанням запасів, поточними витратами тощо;

непрямий метод, згідно з яким трансформується безпосередньо сума чистого
прибутку.

Використання зазначених методів приводить до однакових результатів.

У П(С)БО 4 використовується непрямий метод складання звіту про рух
грошових коштів.

5.4.Звіт про власний капітал

Це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства
протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а
також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний
капітал”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31
березня 1999 р. № 87.

У міжнародній практиці поширені дві концепції капіталу:

фінансова — прийнята більшістю підприємств при складанні фінансових
звітів. Згідно з фінансовою концепцією капітал, такий як інвестовані
кошти або інвестована купівельна спроможність, є синонімом чистих
активів або власного капіталу підприємства;

фізична, згідно з якою капітал, такий як виробнича потужність,
розглядається як продуктивність підприємства.

Наведені концепції капіталу приводять до таких концепцій збереження
капіталу:

збереження фінансового капіталу, згідно з якою прибуток заробляється,
якщо тільки фінансова (або грошова) сума чистих активів на кінець
періоду перевищує фінансову (або грошову) суму чистих активів на початок
періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників
протягом даного періоду;

збереження фізичного капіталу — прибуток заробляється, якщо тільки
фізична виробнича потужність (або продуктивність)підприємства (або
ресурси, необхідні для досягнення такої потужності) на кінець періоду
перевищує фізичну виробничу потужність на початок періоду після
вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом
даного періоду.

Вибір підприємством відповідної концепції має базуватися на потребах
користувачів фінансових звітів.

6.Примітки до фінансової звітності

Це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й
обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація,
розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

У примітках розкривають:

1) облікову політику підприємства — як сукупність принципів, методів і
процедур, які підприємство використовує для складання та подання
фінансової звітності;

2) інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є
обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);

3) інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний
для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих
документів підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну
фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать,
власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам
(податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення
показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з
метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З
огляду на це державні органи встановлюють єдині правила та форми
складання і показники звітності. За порушення цих правил та вимог на
керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені
адміністративні стягнення.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку,
за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний
бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних
фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера.
Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть
відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й
складання фінансової звітності.

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для
користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з
яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнювання звітності.

Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових
звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається,
що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності
та. бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою
ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути
включені до фінансових звітів у зв’язку з їх доречністю для прийняття
економічних рішень користувачами, не повинна вилучатися тільки на тій
підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має
містити дані про:

підприємство (повну назву, організаційно-правову форму, місце
знаходження, назву органу управління, якому підпорядковується
підприємство, назву материнської (холдингової) компанії тощо);

дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено
фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого
Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього мають бути розкриті
у примітках до фінансової звітності;

валюту звітності та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності
відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то
підприємство має розкрити причини цього і методи, використані для
переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду. Така
інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку
та аналізу зрушень у структурі, побудові динамічних рядів для потреб
економічного аналізу;

облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має висвітлювати
обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності,
методів обліку щодо окремих статей звітності;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями
(стандартами).

Щоб бути корисною, інформація має бути доречною, відповідати потребам
користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо
впливає на економічні рішення користувачів, допомагаючи оцінюванню ними
минулих, нинішніх чи майбутніх подій, або допомагає їм підтвердити чи
виправити їх минулі оцінки.

Передбачувальна та підтверджувальна ролі інформації пов’язані між собою.
Наприклад, інформація стосовно поточного рівня та структури утримуваних
активів має цінність для користувачів, коли вони намагаються
спрогнозувати здатність підприємства вигідно користуватися можливостями
та здатність реагувати на несприятливі ситуації. Та сама інформація
підтверджує минулі прогнози, наприклад, щодо структури підприємства або
результату запланованих операцій. Інформація щодо фінансового стану та
результатів діяльності часто використовується як основа для
прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності та
інших питань, якими безпосередньо зацікавлені користувачі (виплатою
дивідендів та заробітної плати, рухом цін на цінні папери та
спроможністю підприємства виконати свої зобов’язання вчасно). Щоб мати
прогнозну цінність, інформація не повинна набирати форми чіткого
прогнозу. Проте можливість робити прогнози, виходячи з фінансових
звітів, посилюється завдяки способу викладу інформації стосовно минулих
операцій та подій. Наприклад, передбачувана цінність звіту про фінансові
результати підвищується, якщо окремо розкриваються надзвичайні статті
доходу чи витрат.

На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. У деяких
випадках достатньо самого характеру інформації для визначення її
доречності. Наприклад, звітність нового підрозділу може вплинути на
оцінку ризиків і можливостей, властивих підприємству, незалежно від
суттєвості результатів, досягнутих новим підрозділом за звітний період.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може
вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі
фінансових звітів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки,
допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском чи неправильним
відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом
або точкою відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має
бути притаманною інформації, аби вона стала корисною.

Інформація є достовірною тоді, коли вільна від суттєвих помилок та
упередженості, і користувачі можуть покластися на неї тією мірою, якою
вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

Інформація може бути доречною, але настільки недостовірною за своїм
характером або внаслідок подання, що її визнання може стати

потенційно помилковим. Наприклад, якщо триває судова справа щодо
правомірності та суми претензій за збитки, для підприємства може бути
недоцільним визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно
розкрити цю суму й обставини висунення претензії.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції та
інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким
чином, баланс, наприклад, має правдиво відображати всі операції та інші
події, результатом яких є зміна активів, зобов’язань або капіталу
підприємства на дату звітності, що відповідають критеріям визнання.

Інформація буде більш корисною для користувачів за наявності рівноваги
між доречністю та достовірністю.

Є два обмеження доречності й достовірності інформації.

Своєчасність. У випадку надмірної затримки з наданням звітної інформації
вона може втратити свою доречність. Керівництву необхідно знайти
оптимальне співвідношення між відносними перевагами своєчасного надання
звітності та забезпеченням достовірності інформації. Зі своєчасним
наданням інформації може виникати необхідність складати звіт раніше, ніж
стануть відомі всі аспекти операції або іншої події, що може поставити
під загрозу достовірність інформації. І навпаки, якщо затримати
звітність до моменту, коли стануть відомі всі аспекти, інформація може
бути абсолютно достовірною, але малокорисною для користувачів, які мали
прийняти рішення раніше. Для досягнення оптимального співвідношення між
доречністю та достовірністю перш за все слід керуватися необхідністю
задовольняти потреби користувачів, які приймають економічні рішення.

Співвідношення вигід і витрат. Вигоди, отримані від інформації, мають
перевищувати витрати на її надання. Але оцінка вигід та витрат значною
мірою робиться на основі міркувань. Більше того, витрати необов’язково
несуть ті, хто отримує вигоди. Вигоди можуть отримувати не тільки
користувачі, для яких готується інформація; наприклад, надання подальшої
інформації кредиторам може знизити витрати підприємства на позику.

Порівнянність. Фінансова звітність має надавати можливість користувачам
порівнювати:

— фінансові звіти підприємств за різні періоди;

— фінансові звіти різних підприємств.

Важливою передумовою забезпечення якісної характеристики зіставності є
надання користувачам інформації щодо облікової полі тики, якою керується
підприємство при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій
політиці та впливу таких змін. Користувачі мають бути спроможні
визначати відмінні риси різних облікових політик щодо схожих операцій та
інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством у різні
проміжки часу та різними підприємствами.

Оскільки користувачі бажають із часом порівнювати фінансовий стан,
результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства,
важливо, аби фінансові звіти відображали відповідну інформацію за
попередні періоди.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких
принципів:

— автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як
юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і
зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності
підприємства;

— безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань
підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

— періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні
періоди часу з метою складання фінансової звітності;

— історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки
активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

— нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення
фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного
періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При
цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх
виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

— повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю
інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка
може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

— послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування
підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має
бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в
бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань та
витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

— превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись
відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

— єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та
узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в
єдиній грошовій одиниці.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших
подій, об’єднуючи їх в основні класи згідно з економічними
характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових
звітів. Елементи, що безпосередньо пов’язані з визначенням фінансового
стану підприємства:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання
економічних вигід у майбутньому (економічна вигода є потенційною
можливістю отримання підприємством грошових коштів внаслідок
використання активів).

зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок
минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить
зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов’язань.

Елементи, які безпосередньо пов’язані з оцінкою результатів діяльності
підприємства:

доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або
зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (за
винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або
збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу
(за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або
розподілення власниками).

стаття, яка відповідає визначенню елементу, має бути визнана (наведена)
у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

— існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод,
пов’язаних з цією статтею. Дана концепція ймовірності відповідає
невизначеності, що характеризує середовище, в якому діє підприємство.
Оцінка ступеня невизначеності стосовно припливу майбутніх економічних
вигід робиться на основі свідчення, наявного на момент складання
фінансових звітів. Наприклад, якщо існує ймовірність погашення
дебіторської заборгованості підприємству, визнання такої заборгованості
як активу буде виправданим в разі відсутності свідчень протилежного. Але
у випадку наявності значної кількості рахунків дебіторів, як правило,
певний ступінь несплати вважається ймовірним, і, таким чином, визнаються
витрати, які відображають очікуване зменшення економічних вигід;

— оцінка статті може бути достовірно визначена. Якщо не можна зробити
такої достовірної оцінки, стаття не визнається у фінансових звітах.
Наприклад, надходження, які очікуються в результаті успішного судового
процесу, можуть відповідати визначенню як активу і доходу, так і
критерію ймовірності при визнанні; проте, якщо неможливо достовірно
визначити претензію, вона не повинна визнаватись як актив або дохід (але
існування претензії може розкриватися у примітках, пояснювальному
матеріалі)дод. 1.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про
власні господарські операції, складають та подають

консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність
відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її
дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Об’єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають
зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до
їхнього складу. Об’єднанням підприємств є з’єднання окремих підприємств
у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок
одержання контролю одним підприємством над чистими активами та
діяльністю іншого підприємства. Об’єднання підприємств може відбуватися
у вигляді придбання або у вигляді злиття (у цьому випадку жодна зі
сторін не може бути визначена як покупець). Все це зумовлює вимоги до
розкриття інформації, особливості складання фінансових звітів об’єднань
підприємств.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери
управління яких належать підприємства, засновані на державній власності,
та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на
комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену
фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх
управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову
звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких
перебувають відповідно в державній та комунальній власності. Зведена
фінансова звітність складається за підприємств промисловості,
будівництва, сільського господарства, торгівлі, побутового
обслуговування, транспорту, зв’язку, житлово-комунального господарства,
наукових організацій, організацій з ремонту й утримання автомобільних
шляхів.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

— придбання, продажу та володіння цінними паперами;

— участі в капіталі підприємства;

— оцінки якості управління;

—оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

— забезпеченості зобов’язань підприємства;

— визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства, інших рішень.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори,
працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та
урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони
використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у
фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

— інвестори — особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти,
стурбовані ризиком, властивим інвестиціям, і доходам від цих інвестицій,
їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити:
купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в
інформації, що дає їм змогу оцінити спроможність підприємства сплачувати
дивіденди;

— працівники і групи їх представників, які зацікавлені в інформації щодо
стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в
інформації, яка дає їм змогу оцінити здатність підприємства
забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість;

– позикодавці, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу
визначити, чи будуть їхні позики та відсотки із суми позик сплачені
своєчасно;

— постачальники та інші торгові кредитори, котрі зацікавлені в
інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть вчасно сплачені
заборговані їм суми» Ймовірно,, що торгові кредитори будуть цікавитися
підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з
позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства
як головного клієнта;

— клієнти, які виявляють інтерес до інформації щодо безперервності
діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають
довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього;

— уряд та урядові установи, які зацікавлені у розміщенні ресурсів, а
отже, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для
того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову
політику і як основа статистичних даних про валовий внутрішній продукт
(ВВП) тощо;

— громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства
по-різному. Наприклад, підприємства можуть робити істотний внесок у
місцеву економіку різними шляхами, у тому числі забезпечуючи зайнятість.
Фінансові звіти можуть допомогти громадськості наданням інформації щодо
останніх тенденцій і досягнень у соціальній сфері підприємства та
обсягів його діяльності.

З погляду відношення до підприємства користувачів фінансової інформації
можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та
ін.) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи та ін.). Останні, у
свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто
бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства — інвестори,
кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).

Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби тих
користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням
їхніх інформаційних потреб.

Висновок

Бухгалтерський облік, як відомо, — це процес виявлення, вимірювання,
реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації
про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень.
Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників,
що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання
звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової
звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня.

Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів,
вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх
еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для
прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими
найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном
подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання,
охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного
господарства, характером спрямування і використання, ступенем
використання обчислювальної техніки.

Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає
користувачам відповідно до чинного законодавства. Фінансова звітність
підприємства є відкритою, крім випадків передбачених законодавством.
Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові
результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та
примітки до звітів.

Примітки до фінансової звітності — сукупність показників і пояснень, яка
забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а
також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними
положеннями (стандартами). Фінансова звітність має задовольняти потреби
тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням
їхніх інформаційних потреб.

Нормативні та регулюючі документи, додаткова література

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”
від 16 липня 1999 p. № 966-XIV.

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському
обліку, затверджене Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 р.
№ 88.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом
Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від ЗО
листопада 1999 р. № 291.

„Бухгалтерський облік в Україні” за редакцією Хом’яка Р. Л.,

Львів 2003 р., навчальний посібник.

„Теорія бухгалтерського обліку” Грабова Н. М., Київ 2002 р., навчальний
посібник.

ДОДАТОК 1

Форми фінансової звітності та їх призначення

Форми фінансової звітності Зміст Використання інформації

1 2 3

Баланс Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством,
на дату балансу Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності
та платоспроможності підприємства

Прогнозування майбутніх потреб у позиках

Оцінка та прогнозування змін економічних ресурсів, які підприємство,
ймовірно, контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати Доходи, витрати і фінансові результати
діяльності підприємства за звітний період Оцінка та прогноз
прибутковості діяльності підприємства, структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал Зміни у складі власного капіталу підприємства
протягом звітного періоду Оцінка та прогноз змін у вланому капіталі

Закінчення табл.

1 2 3

Звіт про рух грошових коштів Генерування та використання грошових
коштів протягом звітного періоду Оцінка та прогноз операційної,
інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Примітки до звіту Обрана облікова політика

Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але
обов’язкова за П(С)БО Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для
забезпечення її зрозумілості Оцінка та прогноз облікової політики
ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та
зобов’язання; діяльності підрозділів підприємства тощо.

Структура фінансових звітів узгоджена зі структурою Плану рахунків
бухгалтерського обліку.

План рахунків Фінансовий звіт

Клас Назва класу

1 Необоротні активи Баланс Розділ 1 активу

2 Запаси

Розділ 2 активу

3 Кошти, розрахунки та інші активи

Розділи 2 і 3 активу

4 Власний капітал та забезпечення зобов’язань

Розділи 1 і 2 пасиву

5 Довгострокові зобов’язання

Розділ 3 пасиву

6 Поточні зобов’язання

Розділи 4 і 5 пасиву

7 Доходи і результати діяльності Звіт про фінансові результати

8 Витрати за елементами

9 Витрати діяльності

10 Позабалансові рахунки Примітки до фінансових звітів

Зміст статей п.14-61

балансу

Вивчення статей п.10-13

балансу

Загальні положення п.1-9

Оцінка та розкриття п.62

статей балансу

Розподілити між власниками підприемства

Використовувати для погашення заборгованості

Обміняти на інші активи

Використовувати окремо або разом з іншими активами при виробництві
товарів або надані послуг, призначених для реалізації підприємством

Актив можна

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020