.

Процедура укладання договорів на проведення аудиту, критерії вибору клієнта аудиторською фірмою і навпаки. Аудит грошових коштів у дорозі. Скласти про

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
334 2927
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

“Аудит”

1. Процедура укладання договорів на проведення аудиту, критерії вибору
клієнта аудиторською фірмою і навпаки. 2. Аудит грошових коштів у
дорозі. 3 Скласти програму аудиту статутного капіталу у вигляді таблиці

План

1. Процедура укладання договорів на проведення аудиту, критерії вибору
клієнта аудиторською фірмою і навпаки

2. Аудит грошових коштів у дорозі

3 Скласти програму аудиту статутного капіталу у вигляді таблиці

Список використаної літератури

1. Процедура укладання договорів на проведення аудиту, критерії вибору
клієнта аудиторською фірмою і навпаки.

В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике
значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке вивчення і
розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250,
визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити
керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому
було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті
зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та
правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства
відповідної країни.

Обов’язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забороняє
повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання
існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов’язком можна
знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких
країнах аудитор зобов’язаний повідомляти органи контролю про виявлені
порушення у фінансових установах). За таких умов у аудитора може
виникнути потреба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще
виконати свій обов’язок служити громадським інтересам.

Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити
надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким
клієнтом може завдати шкоди аудиторові. Проте і в цьому разі
зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за
юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти
правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має
прийняти сам аудитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки
аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже
постраждати його репутація.

Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні ще тільки формується, і
тому небагато підприємств мають досвід співпраці з міжнародними
аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіційними даними, лише близько
10-12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит.
Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку
України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній,
відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного
співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового
клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.

Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька
попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним
клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива
проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або
банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова
позиція, міжнародні зв’язки та результати діяльності за минулі роки
відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора
ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може
сам зв’язатися з представником керівництва потенційного клієнта.
По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання
пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).

Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на
проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у
тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні
процедури:

– ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним
бізнесом;

– отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта
та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки,
юридичні компанії;

– якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв’язатися з попереднім
аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

– проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися
особливо ризикованим;

– оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити
потреби клієнта;

– визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та
правил і кодексу професійної поведінки.

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися
зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та
відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного
клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов’язані з “аудитом
першого року”. Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської
перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на
себе аудитор.

Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення
(звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і
порядок оплати.

Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо
того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з’ясовані такі питання:

чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та де він працює,
щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта?

чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу відповідно
спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень
(доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової
звітності?

чи відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора?

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські
послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було
домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається
“Лист-згода”. Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму
контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є
попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті
виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор.
Типовий лист-згода містить такі положення: – мета аудиту; – очікувана
дата закінчення аудиту; – відповідальність керівництва клієнта за
фінансову звітність; – обсяг аудиту.

Інша інформація щодо результатів аудиту. Зауважимо, що через характер
перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує
ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися
невиявленими. Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до
будь-яких документів, записів та іншої інформації. В українській
практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання
аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг.

ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов’язується здійснити аудиторські
ПОСЛУГИ (далі послуги).

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗОБОВ’ ЯЗАННЯ СТОРІН

Відповідальність ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та
26, а відповідальність ЗАМОВНИКА – статтями 28, 29 та 30 Закону України
“Про аудиторську діяльність”. Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація та
методологія обліку, господарська діяльність не відповідають установленим
правилам, чинному законодавству або Статуту, а порушення тягнуть за
собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в
односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він
письмово попереджає ЗАМОВНИКА. ЗАМОВНИК зобов’язаний на першу вимогу
ВИКОНАВЦЯ надати останньому будь-яку інформацію, незалежно від рівня її
конфіденційності, протягом 1-2 днів з моменту запиту у формі, визначеній
ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з
підписом, усно). Умисне або ненавмисне невиконання ЗАМОВНИКОМ цього
пункту Угоди підпадає під дію п. 4.2 Угоди.

ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов’язаний: утримуватися від
прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу;
зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу;
не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА;

зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та
діяльності ЗАМОВНИКА; не використовувати ім’я ЗАМОВНИКА та закриті за
його рішенням дані у відкритій пресі.

У разі порушення умов цього пункту ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК має право на
судове переслідування ВИКОНАВЦЯ та стягнення з останнього збитків,
розмір яких визначає суд.

Організація (форма, місце, методика, час виконання) послуг є виключною
прерогативою ВИКОНАВЦЯ і регламентується тільки ним. Виконавець має
право залучити до надання послуг окремих спеціалістів, сплачуючи їм
винагороду згідно з положенням про сумісництво та договори підряду з
особистих (власних) коштів. Дозволу на таке використання персоналу
ЗАМОВНИКА з боку останнього не треба. У разі односторонньої відмови
ЗАМОВНИКА в процесі надання послуг ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ
75 % від суми Угоди. У цьому випадку ЗАМОВНИК повинен попередити
ВИКОНАВЦЯ про своє рішення за 12 днів до денонсації Угоди.

За невиконання або неякісне виконання взятих на себе зобов’язань
ВИКОНАВЕЦЬ та ЗАМОВНИК несуть майнову відповідальність згідно з чинним
законодавством, а спори між ними вирішуються судом або арбітражем.

У разі відмови від підписання акта прийому-передання виконаних послуг
без конкретних указаних причин аудиторська фірма має право перераховану
суму віднести на реалізацію.

Нормативом 4 в “Угоді на здійснення аудиторських послуг”, ухваленій
рішенням Аудиторської палати України №73 від 18 12 1998 р визначено
порядок укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1
нормативу “Угода на здійснення аудиторських послуг” чи відповідний
договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення
домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської
перевірки”, а п. 2 наголошує: “Угода документально стверджує, що сторони
дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб
уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов’язків, умов
виконання зобов’язань та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно
максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти
взаємовідносин, які виникають у зв’язку з укладенням договору”. Зокрема,
це стосується ціни на аудиторські послуги. Це особливо важливо у зв’язку
з особливостями аудиту, крім того., аудиторські послуги дуже складно,
якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже
уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи
інших обставин та дії сторін.

Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути
визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному
законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими
особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких
покладені такі обов’язки статутом підприємства, при цьому слід
враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати
договори ці особи.

У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі
доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення.
Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті
проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату
видачі, строк дії (оскільки доручення – терміновий документ). Якщо
номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути
зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок
“представляти інтереси фірми” не тягне за собою жодних юридичних
наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого
доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником
підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім’я якої воно
видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка
повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній
має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.

Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені
власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім
того, договір має бути завірений круглими печатками сторін за договором
(за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на
підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).

2. Аудит грошових коштів у дорозі

Аудитом грошових коштів у дорозі слід встановити законність і
обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 “Інші кошти”. Своєчасність
і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в
банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка 33 “Інші кошти”
(субрахунок 333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”) і
дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому
з’ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів
привласнення цих сум окремими посадовими особами.

         Встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів у
дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у
банку.

На рахунку 333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”
враховується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк
через інкасаторів, пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосередньо в
банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку, коли
вони здані у вечірню касу наприкінці останнього робочого дня, а
зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

         Завдання аудитора — перевірити повноту і своєчасність
зарахування на рахунки в банках кожної суми виторгу.

         Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на рахунку
333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті” (з минулим терміном
перерахування) дебет рахунка зіставляють з документами, що підтверджують
відправлення грошей, а кредит — із випискою банку або прибутковим
касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей
на рахунок у банку негайно повідомляють начальнику контори зв’язку,
адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних
осіб. Якщо у інкасаторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей,
перевіряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств.
Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати
виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці розходжень сум
виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то
виправлення вносять у товарно-грошові звіти.

3. Скласти програму аудиту статутного капіталу.

Програма аудиту статутного капіталу

на підприємстві ВАТ „ХХХ”

№ п/п Етапи аудиторської перевірки статутного капіталу Первинні
документи і бухгалтерські регістри Процедури аудиту

1 ознайомлення з особливостями виробничо – господарської діяльності,
засновницькими або установчими документами Статут, баланс підприємства і
Головна книга по рахунку 40 “Статутний капітал” та 67 “Розрахунки з
засновниками”, прибуткові касові ордери, виписки банку з поточного
рахунку, акти на приймання матеріальних цінностей в рахунок внесків
аудитор здійснює контроль повноти надходження внесків засновників
методом порівняння даних аналітичного обліку з рахунків 40, 67 про суми
внесків з первинними документами про їх оплату.

2 перевірка своєчасності розрахунків з внесків до статутного капіталу
установчі документи, журнал 7 по рахунку 46 „Несплачений капітал” і
Головна книга порівнюють фактичні внески по датах у розрізі засновників
з установленними в документах на заснування підприємства

3 перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного
капіталу господарюючого суб’єкта його засновниками

3 внески у вигляді нематеріальних активів (майнові права, торгові знаки,
права на користування природніми ресурсами, землю, інтелектуальну
власність) акти про приймання з додатками відповідної документації
перевірка достовірності їх наявності, зв”язок з виробничою діяльністю.
Часто мають місце зарахування нематеріальних активів як внесків тільки
на підставі актів приймання, без належно оформленої документації щодо
конкретного виду, із завищенням оцінки. 

4 Перевірка зміни величини статутного капіталу Голоана книга по Кт
рахунку 40

облікові реєстрів з аналітичного обліку по рахунках 40, 67 Перевірка
обгрунтованості змін величини статутного капіталу, та візуального
контролю про наявність змін у засновницьких документах, документі про
перереєстрацію статутного капіталу при новому, додатковому випуску
акцій, підвищенні їх номінальної вартості або зменшенні (при викупі
акцій у власників акцій) чи зниженні їх номінальної вартості. 

Контроль кореспонденції рахунків стосовно правильності ведення обліку
операцій по статутному капіталу, а також методики ведення облікових
реєстрів з аналітичного обліку по рахунках 40, 67. 

5 Перевірка зміни величини статутного капіталу з частині ОЗ Головна
книга за рахунками 10 “Основні засоби” та 15 “Капітальні інвестиції”, 40
„Статутний капітал” баланс, прихідні, розхідні накладні, акти
прийому-передачі. Виявлення реальності, повноти та своєчасності
збудованих чи придбаних об’єктів, облік яких здійснюється у складі ОЗ.
Для цього необхідно перевірити наявність актів прийому і експлуатації
таких об’єктів, їхню інвентарну вартість, вказану у цих актах, та
проектно – кошторисну документацію. 

Якщо перевіркою встановлено факти безкоштовної передачі чи отримання ОЗ
чи МЦ, треба з’ясувати чи відображені ці операції в бухгалтерському
обліку на рахунку 40, а у разі необхідності здійснити необхідні
зустрічні перевірки за відповідними рахунками. При цьому слід перевірити
первинні бухгалтерські документи – накладні на відпуск, визначити у яких
кількостях та за якою ціною були передані цінності або ОЗ.

Використана література:

Закон України „Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91, з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91, з наступними
змінами і доповненнями

Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності „Облік і
аудит” вищих навчальних закладів. — 2-ге вид., перероб. і доп. —
Житомир: ПП „Рута”, 2002. -672с.

Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник/ Ф.Ф.
Бутинець, та ін.; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир: ПП „Рута”,
2001. — 416 с.

Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів
України. — Аудиторська палата України, К.,1999 — 275с.

Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебное пособие. — М.: ИНФРА-М, 1995. —
240 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020