.

Дослідження механізму ЗЕД ТзОВ фірми “Габен” (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
1 14065
Скачать документ

ЗЕД

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до дипломної роботи

на тему:

Дослідження механізму ЗЕД ТзОВ фірми “Габен

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….
………………………………………………

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ТА НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ОЦІНКА
ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ЩОДО МЕХАНІЗМУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ

Сутність механізму зовнішньоекономічної діяльності………………….

Напрями вдосконалення діяльності зовнішньоекономічних підрозділів
торговельних підприємств…………………………………………

Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності………………

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
ФІРМИ “ГАБЕН”

Загальна характеристика та аналіз фінансового стану діяльності ТзОВ
фірми
“Габен”………………………………………………………..
………….

Дослідження тенденцій фінансового стану та зовнішньоекономічної
діяльності фірми “Габен”………………………….

Аналіз системи управління та зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ
фірми
“Габен”………………………………………………………..
…………

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ПОДОЛАННЯ НЕДОЛІКІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ “ГАБЕН”

Дослідження тенденцій та чинників, що впливають на механізм
зовнішньоекономічної діяльності служби зовнішньоекономічної діяльності
ТзОВ
“Габен”………………………………………………………..
……

Результати вивчення можливостей досягнення показників економічного
зростання………………………………………………………
………

Обгрунтування заходів щодо вдосконалення механізму зовнішньоекономічної
діяльності служби зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ фірми “Габен” на
засадах досягнення показників економічного ефекту
………………………………………………………………
….

Розробка рекомендацій з формування відділу зовнішньоекономічної
діяльності та вдосконалення системи
розрахунків…………………………………………………….
…………………………..

ВИСНОВКИ……………………………………………………….
…………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………

ВСТУП

Дана дипломна робота спрямована на вивчення, аналіз і удосконалення
механізму зовнішньоекономічної діяльності, який сформований службою
зовнішньоекономічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю
фірми “Габен”.

Об’єктом визначено саму фірму, по-перше, тому що зовнішньоекономічною
діяльністю займаються декілька відділів, по-друге, механізм
зовнішньоекономічної діяльності взаємопов’язаний із механізмом усієї
діяльності фірми.

Розвиток України, її діяльність на міжнародних ринках вимагає
формування правового, економічного, інформаційного, політичного
забезпечення стійкості своєї позицій, визначення стратегії, тобто
механізму зовнішньоекономічної діяльності на рівні макроекономічному.
Частково цей механізм складатиме базу механізму зовнішньоекономічного
механізму на рівні мікроекономічному, тобто рівні підприємств,
організацій.

З протилежного боку, підприємства самі створюють свій імідж, як і
українського підприємства, ведучи діяльність на зовнішніх ринках. Проте
їх діяльність не буде забезпечена повністю без визначеності на
державному рівні.

У цій роботі розглядаються способи вдосконалення механізму
зовнішньоекономічної діяльності на обох рівнях, з акцентом на ТзОВ фірмі
“Габен”.

У першому розділі описуються різні визначення термінів “механізм”,
“механізм зовнішньоекономічної діяльності”, його складові частини, як
він формується, необхідні умови його побудови. Це теоретична база, яка
також використовується на фірмі “Габен”. Розглядаються перспективи
розвитку торговельних підприємств, зокрема її зовнішньоекономічні
підрозділи. Окремим пунктом виділяється законодавчо-нормативна база, що
забезпечує встановлення зовнішньоекономічних зв’язків із іноземними
контрагентами, ведення зовнішньоторгової діяльності, розглядаються
товари, при імпорті яких вимагається ліцензування, умови ліцензування та
інше.

Другий розділ в загальному характеризує фірму, відображає її фінансовий
стан, зовнішньоекономічну діяльність, систему управління. Для цього
проведено дослідження за один останній рік діяльності фірми та аналіз
усієї одержаної інформації, використовуючи різні методи оцінки.
Здійснено розрахунок основних господарсько-економічних показників
діяльності фірми.

Динаміка розвитку фірми розглядається у розрізі показників за період у
п’ять років. Вивчаються чинники, що впливають на об’єкт і предмет
дослідження, розглядаючи внутрішнє та зовнішнє середовища. Аналізуються
основні економічні, технічні, соціальні та інших показники діяльності.
Проводиться аналіз ділових зв’язків з іноземними партнерами,
зовнішньоекономічних контрактів з ними. Графічно зображаються тенденції
зміни показників і закономірності цього. Шляхом проведеного дослідження
виявлено недоліки у роботі, подаються можливості їх подолання.

Третій розділ подає конкретні заходи щодо подолання виявлених
недоліків, розглядає їх від самого задуму до втілення їх у реальність.
Проводиться розрахунок економії чи втрат на витратах діяльності фірми за
рахунок впровадження пропонованих заходів, їх економічна ефективність у
величині впливу на основні показники діяльності.

Результатом виконаної роботи повинні стати обгрунтовані рекомендації з
удосконалення механізму зовнішньоекономічної діяльності та досягнення
значення показників економічного зростання.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ТА НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ОЦІНКА
ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ЩОДО МЕХАНІЗМУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ

Сутність механізму зовнішньоекономічної діяльності

Приступаючи до вивчення механізму зовнішньоекономічної діяльності,
розглянемо визначення різних авторів поняття “механізм”.

Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера визначає механізм (грец.
mechane – знаряддя, пристрій) як сукупність процесів, прийомів, методів,
підходів; здійснення певних дій задля досягнення мети [1, с. 361].
Подібне визначення дає економічна енциклопедія [2]: механізм – система,
пристрій, спосіб, що визначають порядок певного виду діяльності.

В “Современном словаре иностранных слов” [3, с. 377] термін “механізм”
трактується двояко: і як внутрішній пристрій чого-небудь, і як
сукупність станів і процесів, з яких складається певне явище (наприклад,
управління підприємством). Вигідність такого подвійного визначення
полягає в тому, що спершу потрібно знати, як складений об’єкт, щоб
пізніше можна було приступити до дослідження процесів його
функціонування та розвитку. Відповідно до цього, Пономаренко В.С.
розглядає механізм управління підприємством як сукупність форм,
структур, методів і засобів управління, об’єднаних спільністю мети, за
посередництвом яких здійснюється пов’язуваність і узгодження суспільних,
групових і особистих інтересів, забезпечуються функціонування та
розвиток підприємства як соціально-економічної системи [4, с. 9].

Механізм включає в себе певну послідовність економічних явищ, говорячи
про економічний механізм (система взаємозв’язків економічних явищ, що
виникають в результаті дії об’єктивних економічних законів): його
складовими елементами водночас виступають і вихідне явище, і завершальні
явища, і весь процес, що відбувається в інтервалах між ними. В
практичній діяльності підприємств використовується господарський
механізм, який є сукупністю форм, методів, інструментів управління та
господарювання [5].

Тільки небагато авторів, один з них – Сіденко В.Р. [6, с.5], розглядає
та докладно вивчає власне механізм зовнішньоекономічної діяльності. Він
пише, що за своєю суттю цей механізм є складноорганізованою системою, на
котру розповсюджуються як загальносистемні закони, так і закономірності,
які властиві соціально-економічним системам. Під механізмом
зовнішньоекономічної діяльності в такому випадку слід розуміти систему
форм, методів і засобів (інструментів), за допомогою яких досягається
включення окремих підприємств, організацій, регіонів, країн у
міжнародний розподіл праці та міжнародний обмін. Це конкретний спосіб
організації та самоорганізації в процесі розвитку зовнішньоекономічних
зв’язків.

Механізм зовнішньоекономічної діяльності будь-якого рівня формується та
функціонує, з однієї сторони, спонтанно – в процесі адаптації суб’єктів
цієї діяльності до параметрів зовнішнього середовища, що постійно
змінюються. З іншої ж сторони, він виступає як результат свідомої,
цілеспрямованої регулювальної діяльності суб’єктів різних рівнів
економічного управління (регулювання). В процесі історичної еволюції
відбувається постійна зміна співвідношення вказаних двох начал на
користь свідомо регулювального [9].

Сформувались чотири рівня регулювання економічної, в тому числі й
зовнішньоекономічної, діяльності:

мікрорівень – рівень первинних господарських ланок – підприємств і
організацій, що діють на основі повного комерційного розрахунку (далі
автор називає їх “економічними агентами”);

мезорівень – рівень різного роду національних галузевих і регіональних
об’єднань і організацій (асоціацій, торгових палат, консорціумів,
координаційних рад і т.д.), до котрих входять юридично та економічно
самостійні економічні агенти;

макрорівень – рівень держав;

мегарівень – рівень міжнародних об’єднань, організацій, угруповань.

В структурі механізму зовнішньоекономічної діяльності розрізняють три
якісно відмінні підсистеми, виділені за ознакою функціональної
однорідності та управлінської спрямованості застосовуваних форм, методів
і засобів (інструментів) [6, с.7].

Підсистема економічного механізму здійснює регулювальне діяння шляхом
впливу на економічні інтереси, формування такого економічного середовища
для діючих економічних агентів, при якому відповідно збільшується або
зменшується величина прибутку, який вони одержують, в залежності від
того, діють вказані економічні агенти в напрямах, встановлених
економічною політикою, чи ні. В межах цього економічного середовища
відбуваються процеси саморегулювання зі сторони економічних агентів.

Економічний механізм зовнішньоекономічної діяльності оперує такими
категоріями (інструментами), як повний комерційний (господарський)
розрахунок, самоокупність, самофінансування, економічна
відповідальність, економічне стимулювання, вартість, ціна, витрати,
кредит, банківський курс, конвертованість валюти та ін.

Підсистема організаційно-правового механізму, на відміну від
економічного механізму, прямо встановлює досить жорсткі, інваріантні
зв’язки між економічними агентами та всередині кожного з них, між
регулювальними інститутами, а також між об’єктами та суб’єктами
регулювання. Вона визначає розподіл функцій між ланками організаційної
структури управління, порядок адміністративної та цивільно-правової (а в
ряді випадків і кримінальної) відповідальності. Основою
організаційно-правового механізму виступає організаційна структура
управління економікою, яка визначає склад і співпідпорядкованість
елементів, ланок і рівнів управління (регулювання) та забезпечує процес
організації їх в єдину систему. В цьому значенні організаційна структура
– фундамент будь-якої системи управління (регулювання), чи то
адміністративно-командної, директивної, більш або менш вільної ринкової.

Підсистема соціально-психологічного механізму базується на активізації
людського фактору, мобілізації гуманітарного капіталу шляхом
перманентного підвищення рівня освіти та професійної підготовки,
застосування методів соціальної мотивації до економічної (трудової)
діяльності. Для нього характерне використання таких інструментів, як
суспільне визнання та престиж, апеляція до почуттів лідерства,
самореалізації, задоволення досягненням поставленої цілі, самим процесом
праці. Серед потужних стимулів цього механізму, знаходяться, з однієї
сторони, конкуренція, а з другої, – обмін досвідом.

В процесі історичного розвитку відбувається постійна зміна не тільки у
відносному значенні та співвідношенні економічного,
організаційно-правового та соціально-психологічного механізмів. Мають
місце суттєві якісні зміни і всередині кожного з них. У найбільш
узагальненому вигляді їх можна показати в такому вигляді [6, с.14]:

1. Спостерігається досить сильна позитивна кореляція між рівнем
економічного та культурного розвитку та відносним значенням
соціально-психологічного механізму: чим вищий рівень розвитку, тим
більше значення, за незмінних інших умов, мають соціально-психологічні
форми, засоби (інструменти) регулювання. При цьому типовими ситуаціями
є, коли, навіть на відносно невисокому рівні економічного розвитку,
високорозвинені національні культурні начала, закріплені в релігії,
національних традиціях і звичаях, пануючій системі цінностей, значно
піднімають роль соціально-психологічного механізму. Це особливо
характерно для країн Сходу, багатьох колишніх республік Радянського
Союзу.

Всередині самого соціально-психологічного механізму в міру підвищення
ступеню розвитку збільшується значення диференційованих, індивідуально
специфікованих стимулів і регуляторів при зменшенні ролі
загальнонародних, недиференційованих, котрі населенням сприймаються все
більш як звичайна пропаганда.

2. Існує позитивна кореляція між рівнем економічного розвитку та
відносним значенням економічного механізму: високий рівень розвитку
економіки не тільки не може бути досягнутий без дієвої системи
матеріального стимулювання, ефективного розподілу ресурсів на основі дії
вартісних механізмів, без жорсткої економічної відповідальності
економічних агентів; сам високий рівень розвитку економіки створює, з
однієї сторони, політичну стабільність, з другої, – породжує високий
ступінь індивідуальної відповідальності в суспільстві, пов’язаної з нею
суспільної самоорганізації, яка розширює межі для застосування заходів
економічного впливу замість адміністративних. Ці межі, однак, можуть
суттєво зсуватися в залежності від соціально-культурних традицій тієї чи
іншої країни.

Всередині економічного механізму має місце тенденція до відносного
зменшення ролі прямої державної підтримки у формі дотацій, субвенцій,
субсидій. В протилежність цьому швидко зростає роль створення
стабільного, передбачуваного економічного середовища, що дозволить за
рахунок ефективної конкуренції та гнучкого мікроекономічного
пристосування значно збільшити результативність регулювальних заходів.

3. В міру росту ступеню економічного розвитку відбувається деяке
зменшення ролі організаційно-правового механізму відносно економічного
та соціально-психологічного механізмів. Це, однак, не означає звуження
меж застосування організаційно-правових форм, методів і засобів
(інструментів) у цілому. У відношенні деяких з них, навпаки,
відслідковується тенденція до досить інтенсивного розвитку. Сюди
передусім слід віднести розширення та якісне вдосконалення правової
системи суспільства. З іншої сторони, відбувається звуження меж
застосування заходів прямого адміністративного управління, які
заміщуються більш гнучкими формами, методами та засобами (інструментами)
регулювання. Одним з найважливіших процесів є зміна організаційних
структур управління, їх адаптація до змінних економічних умов.

При аналізі структури механізму зовнішньоекономічної діяльності, як і
механізму економічної діяльності в цілому, необхідно враховувати, що
навіть, на перший погляд, ідеально збалансована по рівнях управління
(регулювання) система, в якій нібито оптимально поєднуються економічні,
організаційно-правові та соціально-психологічні форми, методи, засоби
(інструменти) регулювання, може виявитись малорезультативною з погляду
ефективності управління. Причина такого явища полягає в тому, що
механізм регулювання – це не статична система, а основа регулювального
процесу. Цей процес є певною впорядкованою послідовністю функцій
управління, неперервність якої забезпечується ретельно відлагодженими
прямими й зворотніми зв’язками не тільки між суб’єктами управління
(регулювання), але й між ними та об’єктами управління (регулювання).

Основою таких зв’язків є не тільки відповідні організаційно-правові
форми та приписи. Необхідною умовою виступає наявність адекватного
прямого та зворотнього інформаційного потоку, значення якого постійно
зростає. Причому чим інтенсивніше відбуваються структурні та
кон’юнктурні економічні зміни, тим більше результативность економічного
механізму залежить від ефективності його інформаційної основи.
Недостатність, неточність або необ’єктивність інформації, її повільне
розповсюдження, несвоєчасність надходження в сучасних умовах стають
найважливішим недоліком будь-якої системи економічного регулювання [7,
с.38].

Тільки при наявності адекватних організаційних й інформаційних основ
функції управління – планування, організація, координація, мотивація,
контроль – утворюють ефективні управлінські (регулювальні) ланцюги,
тобто функціональний механізм економічної, в тому числі і
зовнішньоекономічної, діяльності.

Напрями вдосконалення діяльності зовнішньоекономічних підрозділів
торговельних підприємств

Торговельне підприємство, спрямоване на сталий розвиток, гармонізовано
використовує економічні, трудові та матеріальні ресурси з орієнтацією на
безперервне підвищення соціальної ефективності. Торгівля, орієнтуючись у
своїй діяльності передусім на інтереси споживача, або “виховуючи”
споживача на високому рівні, вирішує багато соціальних завдань,
включаючи формування та стабілізацію споживчого ринку для задоволення
соціальних потреб.

Важливе значення для досягнення сталого розвитку має система методів
управління. Головна увага при цьому має бути приділена спрямованості
механізму, який містить ці методи, на погодження економічних і
соціальних параметрів управління, досягненню їх ефективної взаємодії з
організаційною структурою підприємства, задоволенню суспільних і
особистих потреб в умовах ощадливого витрачання ресурсів [11].

Таблиця 1

Механізм управління торгівлею

Загальні функціональні підсистеми

Економічна Організаційна Соціальна

Блоки забезпечення функціонування Спеціальні функціональні блоки
Управління соціальним розвитком підприємства

Методологічне

Інформаційне

Програмне

Технічне

Фінансове

Кадрове Управління господарчими зв’язками підприємства

Управління НТП

Маркетингові дослідження

Управління якістю товарів і послуг Психологічні методи управління

Участь колективу підприємства в управлінні

Значне ускладнення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності,
характерне для світової економіки в цілому та посилене комплексом
факторів невизначеності, об’єктивно вимагає від будь-якого підприємства,
яке хоче вижити в нестабільному та жорстко конкурентному середовищі,
наявності комплексної системи управління такою діяльністю на рівні
підприємства. Така комплексна система управління повинна враховувати
складне переплетення різноманітних факторів ефективності
зовнішньоекономічної діяльності – науково-технічних, виробничих,
збутових, сервісних, інформаційних, кваліфікаційних і інших,
забезпечувати не тільки управління окремими етапами, напрямами та
формами діяльності в області зовнішньоекономічних зв’язків, але й їх
органічне “вбудовування” в механізм функціонування підприємства в
цілому. Цей механізм повинен базуватися на принципах міжнародного
маркетингу. А саме:

1. Основою, відправним елементом для прийняття рішень в області
зовнішньоекономічної та пов’язаних з нею виробничої, інвестиційної,
фінансової, організаційної діяльності, роботи в області
матеріально-технічного забезпечення, коопераційних зв’язків з
постачальниками, кадрової політики підприємства повинно стати постійне
та адекватне вивчення міжнародних ринків з наявної номенклатури товарів
і послуг.

2. Інформація про стан ринків (ринкова інформація) повинна в обмежені
терміни (не довше, ніж у основних конкурентів) перетворюватися в
комплекс рішень, що забезпечать неперервну адаптацію підприємства до
постійно змінних ринкових умов. При цьому швидкість проходження
відповідних управлінських імпульсів і швидкість реалізації прийнятих
рішень обумовлюють в вирішальній мірі рівень конкурентоздатності
підприємства на ринку.

3. Основоположним значенням є реалізація принципу сегментації ринку, у
відповідності з яким підприємства повинно розробляти в рамках
інтегральної стратегії фірми специфіковану політику щодо окремих ринків
збуту: по окремих товарах, окремих регіонах або країнах, окремих
категоріях споживачів. Така специфікація має забезпечити максимально
можливий облік особливостей окремих ринків при формуванні не тільки
загальної виробничо-збутової стратегії підприємства, але й з погляду
знаходження найбільш раціональних каналів товароруху, вироблення
ефективних форм і методів збуту, технічного передпродажного та
післяпродажного сервісу, способів впливу на рішення потенційних
споживачів.

4. Важливим компонентом комерційної діяльності підприємства на ринку є
комплекс заходів з активного впливу на надання переваг і наміри
потенційних споживачів. Це не просто реклама певних товарів і послуг і
вигод від їх споживання, але й реклама самої фірми. Більше того, в
сучасних умовах це створення у споживачів певного сприятливого уявлення
(іміджу) про саму фірму, про сповідувані нею ідеї, стиль поведінки та
життєдіяльності, що об’єктивно веде до переродження простої реклами в
складний комплекс зв’язків з громадськістю.

Перехід до ринкової економіки зовсім не означає применшення значення
такого інструменту управління, яким є план. Швидше йдеться про те, що
він використовується не на макроекономічному, а на мікроекономічному
рівні. Підприємство в умовах такого переходу має “шанс” поринути в
стихію поточного пристосування до змінюваного ринкового середовища.
Однак, як показує практика багатьох закордонних компаній, платою за
фактичну відмову від стратегії довгострокового пристосування, для якого,
безумовно, потрібне чітке довгострокове внутрішньофірмове планування,
виявляється втрата в перстпективі конкурентоздатності на ринку. Хоча, і
для короткострокового пристосування необхідний бізнес-план, який буде
визначати співпорядкованість різних мікроекономічних заходів [9].

Відповідно до вищесказаного важливими вимогами до механізму управління
зовнішньоекономічною діяльністю в перехідний період є наявність в ньому
основ аналітичної, прогнозної та концепційної роботи, пов’язаної з
виробленням зовнішньоекономічної стратегії й тактики поведінки
підприємства у зовнішньоекономічній сфері в цілому та на окремих
сегментах ринку, а також наступного перетворення вироблених
концептуальних підходів у внутрішньофірмових планах і конкретній
програмі дій з їх реалізації. При цьому загальний алгоритм
концептуально-планової роботи підприємства повинен передбачати наскрізне
відображення заходів з пристосування до вимог зовнішніх ринків у
різноманітних аспектах.

Так, заходи в області науково-технічного розвитку, включаючи питання
закупівлі та продажу ліцензій, науково-технічної кооперації, можуть бути
інкорпоровані у відповідний розділ плану “Дослідження та розробки” або
ін.

В розділі плану “Капіталовкладення” можуть бути відображені інвестиції,
які потрібні для підвищення конкурентоздатності та для реалізації
прийнятих міжнародних зобов’язань, особливо для реалізації найбільших
проектів зовнішньоекономічної діяльності.

В розділах плану “Експорт” і “Імпорт” відображаються цілі та завдання,
а також основні напрями діяльності на ключових міжнародних ринках, з
необхідною їх сегментацією.

В розділі “Трудові ресурси та підготовка кадрів” раціонально
відобразити заходи з підбору та підготовки (перепідготовки) кадрів у
відповідності з вимогами розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

В розділі плану “Удосконалення управління” (або в комплексному розділі
“Зовнішньоекономічна діяльність”) важливо передбачити заходи з адаптації
організаційної структури управління підприємством до змінюваного
ринкового середовища, а також розвиток нових форм і методів ринкової
роботи, включаючи методи та засоби підвищення індивідуальної
зацікавленості працівників у освоєнні нових ринків і закріпленні на них,
розширенні операцій та досягненні кращих фінансових результатів на
традиційних ринках. Тут важливо визначити розвиток каналів товароруху,
передусім розгортання закордонної мережі збуту та сервісу, удосконалення
методів роботи з комерційними посередниками та партнерами по кооперації.

Необхідний також адекватний розвиток методів управління, який має
включати [12]:

– методи коротко-, середньо- та довгострокового прогнозування ринку,

технічного розвитку відповідної галузі виробництва;

– програмно-цільове управління великими проектами зовнішньоекономічної
співпраці та важливими напрямами зовнішньоекономічної діяльності в
цілому;

– способи ринкового (а не тільки планового) балансування постачання та
збуту;

– застосування гнучких методів координації між відділами та службами
підприємства, в тому числі з допомогою тимчасових (цільових) робочих
груп для вирішування окремих важливих проблем;

– методи забезпечення наскрізної матеріальної відповідальності за
своєчасне та якісне виконання зобов’язань у зовнішньоекономічній сфері
та наскрізного матеріального стимулювання за досягнення тут високих
кінцевих результатів, що оцінюватимуться на основі відповідних методик
розрахунку ефективності зовнішньоекономічних зв’язків.

Для успішної адаптації до зовнішньоекономічного середовища підприємству
потрібно приділяти велику увагу питанням налагодження адекватного
інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності (як і всієї
діяльності на ринку в цілому).

Одним з важливих питань зовнішньоекономічної діяльності підприємства є
знаходження ефективної організації процесу безпосереднього здійснення
зовнішньоекономічних операцій, раціональних способів виходу на зовнішні
ринки.

Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

Українське законодавство щодо зовнішньоекономічної діяльності почало
розвиватися у 1991 році, власне при набуванні назалежності, бо
Радянський Союз не надавав самостійної можливості підприємствам
здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, а роблячи це на
централізованих засадах, на державному рівні.

Одним з перших законів, які передбачали зовнішньоекономічну діяльність
на рівні підприємств, був Закон України (далі – ЗУ) “Про підприємства в
Україні”. У статті 25 закону зазначено так [17]:

1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є частиною
зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України.

2. Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті
визначається валютним законодавством України.

3. Підприємство має право одержувати кредити від своїх зарубіжних
партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс підприємства і
використовується ним самостійно.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може
відкривати за межами України свої представництва та виробничі
підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

4. Підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності з питань
економічної, технологічної, екологічної та соціальної безпеки
контролюється державними органами.

Основним законом в напрямі зовнішньоекономічної діяльності, звичайно, є
ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” [16]. Закон було прийнято, маючи
на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної
діяльності в Україні. Зовнішньоекономічна діяльність визначається в
законі як діяльність суб’єктів господарської діяльності України та
іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на
взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і
за її межами. Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають
право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з
законами цих держав; мають право на участь у міжнародних неурядових
економічних організаціях.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Габен” в
зовнішньоекономічній сфері імпортує товари, треба зазначити, що ЗУ “Про
зовнішньоекономічну діяльність” визначає товари, що імпортуються на
територію України, такими, які підлягають обов’язковій сертифікації на
предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фітосанітарним,
ветеринарним та екологічним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо
аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами
України. До товарів, що імпортуються на територію України,
застосовується національний режим їх сертифікації. Закон також визначає
принципи зовнішньоекономічної діяльності, види зовнішньоекономічної
діяльності, ким і як здійснюється її регулювання, страхування
зовнішньоекономічних операції, їх ліцензування та квотування, інше.

Ліцензування, якому підлягає діяльність фірми “Габен”, а саме імпорт,
роздрібна та гуртова торгівля пестицидами та іншими засобами захисту
рослин, розглядається у ЗУ “Про підприємництво”, Постанові Кабінету
Міністрів України (далі – КМУ) “Про переліки товарів, експорт та імпорт
яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 2003 році” (щороку), Наказі
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції “Про порядок
ліцензування експорту, імпорту товарів у 2003 році” (видається щороку
відповідно до постанови КМУ, вказаної вище).

У ЗУ “Про підприємництво” [17] перелічуються види підприємницької
діяльності, які підлягають обмеженню (ліцензуванню). Для здійснення
такої діяльності неоюхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись
певних умов і правил здійснення даного виду діяльності (ліцензійні
умови), які встановлює КМУ та уповноважений ним орган. Визначається
порядок надання ліцензій, потрібні для цього документи. Термін дії
ліцензії встановлюється органом, що її видає (в даному випадку
Департамент реєстрації та ліцензування Львівської міської ради – на три
роки), але неможе бути меншим, ніж три роки. Дія ліцензії може бути
продовжена на новий термін за заявою суб’єкта підприємницької
діяльності. Сам закон визначає загальні правові, економічні та соціальні
засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва)
громадянами та юридичними особами на території України, встановлює
гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Постановою КМУ “Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає
квотуванню і ліцензуванню у 2003 році” [19] затверджено перелік
товарів, імпорт яких підлягає ліцензуванню; перелік озоноруйнівних
речовин, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню; перелік
продукції, яка може містити озоноруйнівні речовини і експорт та імпорт
якої підлягає ліцензуванню (крім продукції, яка перевозиться у
контейнерах з особистим майном). Забезпечує ліцензування експорту та
імпорту товарів, визначених відповідно до цієї постанови, Міністерство
економіки та з питань європейської інтеграції.

Згідно із цією постановою імпорт фірми “Габен” підлягає ліцензуванню,
бо це імпорт таких товарів: інсектициди, родентициди, фунгіциди,
гербіциди, інші засоби, що запобігають проростанню паростків, та
регулятори росту рослин (ліцензії видаються за погодженням з Державним
технологічним центром охорони родючості Грунтів Мінагрополітики) з
кодами згідно з УКТЗЕД 3808 10, 3808 20, 3808 30, 3808 90 (крім окремих
партій, які ввозяться безоплатно з дозволу Мінекоресурсів виключно для
державних випробувань, наукових досліджень і демонстраційних дослідів).

У Наказі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
“Про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2003 році”
[20]затверджено таким, що додається Положення про порядок ліцензування
імпорту товарів у 2003 р., дія якого поширюється на всіх суб’єктів
підприємницької діяльності України незалежно від форм власності.
Перелічуються документи, потрібні для одержання ліцензії, подається
бланк заявки на одержання ліцензії на імпорт.

ЗУ “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”
встановлює порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту
сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки (далі –
сільськогосподарська продукція) для створення рівних умов конкуренції
між продукцією вітчизняного виробництва та продукцією нерезидентів, а
також деякі методи цінової підтримки сільськогосподарських
товаровиробників України. Ввізні (імпортні) мита на товари, визначені у
статті 6 цього закону, встановлюються та змінюються Верховною Радою
України. Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну
територію України, підлягає обов’язковій сертифікації,
санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а в разі ввезення об’єктів
державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду – товарів
першої – п’ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої –
шістнадцятої, дев’ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої груп
Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності – ветеринарному
контролю. При цьому іноземні

сертифікати беруться до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання
таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних
договорів. Підставою для перевезення через митний кордон України
продукції першої – двадцять четвертої груп Товарної номенклатури
зовнішньоекономічної діяльності є сертифікат відповідності, виданий
уповноваженим згідно з чинним законодавством органом, або свідоцтво про
визнання іноземного сертифіката. КМУ може тимчасово обмежувати ввезення
сільськогосподарської продукції з країн, де був оголошений або стосовно
яких був оголошений Україною або іншими країнами карантин. Рішення щодо
зазначеного обмеження має бути оприлюднено [21].

Керується фірма також ЗУ “Про Єдиний митний тариф України” і ЗУ ”Про
Митний тариф України”. Перший встановлює, що сплата мита відбувається у
національній валюті України, КМУ має право змінювати ставки мита щодо
товарів і інших предметів, що переміщуються через митний кордон Україні,
крім підакцизних товарів (предметів) і товарів (предметів), щодо яких
ставки мита встановлені законами України [22]. Другий систематизує
згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної
діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що
ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної
схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську
класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на
Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Встановлення нових та
зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України,
здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з
урахуванням висновків Кабінету Міністрів України [23].

Наказ Державної митної служби України “Про затвердження Положення про
відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів” [24] цим
положенням визначає певні основні поняття, що стосуються митного
ліцензійного складу, вимоги до митного складу, порядок його відкриття,
як потрібно ним управляти, визначені товари, які можуть зберігатись на
митному ліцензійному складі, його функціонування та інше.

Правова база зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств,
як і регулювання цієї діяльності державними органами, є сформована на
достатньо високому рівні, проте виявляються певні суперечності, а також
дотримання законів і інших актів ще не всіма виконується або ж
здійснюється, керуючись “подвійними стандартами”.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
ФІРМИ “ГАБЕН”

Загальна характеристика та аналіз фінансового стану діяльності ТзОВ
фірми “Габен”.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Габен” (далі ТзОВ)
засновано у серпні 1994 р. Станом на грудень 2006 р. налічувало 96
працівників, 25 з них – у центральному офісі, решта – у представництвах
(їх є 16) по всій території України. Форма власності – колективна.
Івано-Франківська філія фірми занходиться за адресою вул. Василиянок
8/4.

Товариство створене з метою здійснення на комерційних засадах діяльності
з насичення ринку сільськогосподарською продукцією і надання
торгівельно-посередницьких та інших послуг у сфері
сільськогосподарського виробництва, одержання прибутку шляхом здійснення
виробничої, комерційної та інших видів діяльності, при ефективному
використанні сировинних і трудових ресурсів, налагодженні взаємовигідних
зовнішньоекономічних зв’язків.

Профілем діяльності Товариства на даний момент є гуртова торгівля
хімічною продукцією, цукром, гуртова та роздрібна торгівля
фармацевтичними товарами, загальне будівництво будівель та
спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами. На ці види
діяльності видається Загальна ліцензія на право торгівлі пестицидами
(роздрібної та гуртової) терміном до трьох років, держмито за яку
сплачується у розмірі 340 грн., або окремо на роздрібну та гуртову
торгівлю. Статутом Товариства визначено, що воно має право самостійно
здійснювати експортно-імпортні операції, необхідні для його діяльності.

Товариство створене громадянами України на засадах угоди шляхом
об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання
відповідного прибутку та здійснює свої права у відповідності до Законів
України “Про власнiсть”, “Про пiдприємництво”, “Про господарські
товариства”, “Про підприємства в Україні”, інших нормативних актів,
Статуту та Установчого договору.

Вищим органом управлiння Товариством є Збори Учасникiв Товариства. Вони
складаються з учасникiв або їх представникiв. Учасник Товариства вправi
передати свої повноваження на зборах iншому учаснику або представнику
iншого учасника. Учасники мають кiлькiсть голосiв, пропорцiйну їх частцi
в статутному фондi Товариства.

Створені Товариством представництва надiляються основними i
оборотними фондами за рахунок майна Товариства. Майно представництв
вiдображається на їх окремому балансi та самостiйному балансi
Товариства.

Представництва фірми “Габен” розміщені в таких містах: Вінниця, Житомир,
Запоріжжя, Івано-Франківськ, Каховка, Київ, Крим, Луцьк, Полтава, Рівне,
Сімферополь, Тернопіль, Херсон, Хмельницький, Черкаси та Чернігів.

На сучасному етапі розвитку фірма забезпечує препаратами 15 % ринку
засобів захисту рослин України. “Габен” посідає третє місце після
основних своїх конкурентів фірм “Райз” (перше місце) та “Ерідон” (друге)
у рейтингу за обсягами продажу та територією поширення продукції.

Стратегією фірми є диверсифікація діяльності. Основна перспектива фірми
– надання повного комплексу послуг з ведення сільськогосподарської
діяльності, а саме: постачання насінневого матеріалу, мінеральних
добрив, техніки, засобів захисту рослин, створення механізованих загонів
для обробки землі (обумовлюється аграрними реформами), надання
кваліфікованих консультацій щодо обробки землі.

Основними факторами зовнішнього середовища, що впливають на діяльність
фірми “Габен”, є державні органи влади, що визначають напрями аграрної
політики України, таким чином обмежуючи або розширюючи діяльність фірми;
виконання зобов’язань постачальниками також значно впливає на результати
діяльності на внутрішньому ринку. У сільському господарстві важливе
значення мають погодні умови, які важко передбачити на довгий термін,
тому фірма також перебуває у невизначеності перед початком сезону. НТП є
водночас позитивним і негативним чинником, оскільки розвиток хімічної
промисловості може сприяти винайденню ефективних і менш шкідливих
засобів, проте не кожен споживач буде довіряти новому, або не схильний
до змін. Загалом, фірма може прогнозувати значення певних показників на
майбутні періоди, використовуючи попередній досвід, бо на даний момент
ситуація є стабільна.

Аналіз фінансового стану підприємства припускає декілька варіантів
представлення: по-перше, аналіз – порівняння величин окремих показників
діяльності з відповідними величинами по цьому ж підприємству в
попередньому періоді (буде показано у наступному розділі); по-друге,
аналіз – це виявлення причин зміни показників діяльності підприємства.
Виконують його, знаючи принципи взаємозв’язку показників через
змістовний або статистичний аналіз; по-третє, оцінка чутливості одних
показників до одиничної зміни інших. Обчислюються коефіцієнти чутливості
через порівняння змін показників, що зіставляються (наприклад,
продуктивність, рентабельність); по-четверте, аналіз – це оцінка
сформованої ситуації. Виконується він зіставленням відповідних
характеристик типу платоспроможності, фінансової стійкості, ліквідності
й ін.

Першим кроком в аналізі фінансового стану фірми буде оцінка власних і
позичених коштів, оборотних засобів.

Одною з характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова
незалежність від зовнішніх джерел. Це виражається у коефіцієнті
фінансової незалежності, який обчислюється як відношення загальної суми
власного капіталу до підсумку балансу. У 2006 р. він становив 0,24
(критичне значення встановлене на рівні 0,5). Отже, фінансова залежність
фірми від зовнішніх джерел дуже висока, існує високий рівень ризику
відповідно до цього.

Довгострокових зобов’язань фірма не має.

Аналіз структури кредиторської заборгованості проведений за поточними
зобов’язаннями та оформлений в табл. 2.

Таблиця 2

Структура поточної кредиторської заборгованості у 2006 році

№з/п Показник Баланс, код рядка На початок року На кінець року
Відхилення

Сума, тис.грн % до суми заборго-ваності Сума, тис.грн % до суми
заборго-ваності Сума, тис.грн (+/-) % до початку року

1. Короткострокові кредити банків 500 154,9 14,49 367,2 29,21 212,2
+137,02

2. Поточна заборг-сть за довгостр. зобов’язаннями 510 – – – – – –

3. Векселі видані 520 11,0 1,03 – – 11,0 -100,00

4. Кредит. заборг-сть за товари, роботи, послуги 530 841,6 78,71 889,7
70,78 48,1 +5,72

5. Поточні зобов’язання за розрахунками:

– з одержаних авансів 540 – – – – – –

– з бюджетом 550 0,1 0,01 0,2 0,01 0,1 +50,00

– з позабюджет-них платежів 560 – – – – – –

– зі страхування 570 – – – – – –

– з оплати праці 580 – – 0,1 0,001 0,1 +100,00

– з учасниками 590 61,1 5,71 – – 61,1 -100,00

– із внутрішніх розрахунків 600 – – – – – –

6. Інші поточні зобов’язання 610 0,5 0,05 – – 0,5 -100,00

Всього 620 1069,3 100 1257,1 100 187,8 +17,56

В загальному кредиторська заборгованість зросла з звітний період – 2006
рік. Проте за цей період була повністю погашена заборгованість за
векселями виданими, виконані зобов’язання за розрахунками з учасниками
та інші поточні зобов’язання.

Складовою фінансового стану підприємства є аналіз оборотних засобів.
Оборотними засобами є робочий капітал (оборотний), для визначення якого
слід знайти різницю між поточними активами (оборотні активи та витрати
майбутніх періодів) та поточними зобов’язаннями. Робочий капітал фірми
на початок 2006 р. складав 208,1 тис.грн, на кінець року – 215,4
тис.грн. Маневреність робочого капіталу, характеризуючи частку запасів у
його загальній сумі, на початок року становила 3,34, на кінець року –
3,81.

Аналізуючи далі оборотні засоби фірми, обчислимо значення коефіцієнта
обіговості оборотних засобів на 2006 рік в середньому. Він становив
4,04, а час обороту дорівнював на кінець року 90 днів.

Поповнення та використання запасів можна охарактеризувати коефіцієнтом
оборотності запасів. Значення коефіцієнту вказує на те, що запаси
поновлювались на фірмі у середньому 6,66 разів за звітний 2006 р.
Середня тривалість одного обороту – 55 днів.

Ще один показник оборотності – коефіцієнт оборотності дебіторської
заборгованості, який складав 8,71. Тривалість одного обороту
дебіторської заборгованості – 42 дні, тобто погашення заборгованостей
фірмі досить часте.

Коефіцієнт оборотності всіх активів дорівнює 3,58 рази, тривалість
одного обороту всіх активів у використанні відповідно – 102 дні.

Деякі основні показники господарської діяльності представлені в табл.3.

Таблиця 3

Основні показники господарської діяльності за 2006 рік (тис.грн)

з/п Показники На початок року На кінець року Відхилен-ня (+/-), %

1 2 3 4 5

1. Валовий дохід – 6120,3 –

2. Обсяг реалізованої продукції (з ПДВ) – 6556,8 –

3. Обсяг реалізованої продукції (без ПДВ) – 5553,8 –

4. Собівартість реалізованої продукції – 5041,4 –

5. Прибуток або збиток (-) від реалізації – -337,8 –

6. Повна собівартість продукції – 5891,6 –

7. Умовно-постійні витрати в структурі повної собівартості, % – 14,43 –

8. Капіталовіддача реалізованої продукції, % – 0 –

9. Балансовий прибуток або збиток (-) – 6,8 –

продовження табл.3

1 2 3 4 5

10. Активи 1456,6 1649,1 +13,22

11. Власний капітал 387,3 392,0 +1,22

12. Середньооблікова чисельність усіх працівників, чол. 95 96 +1,05

13. Оборотний (робочий) капітал 208,1 215,4 +3,51

14. Запаси 694,4 820,6 +18,17

15. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 275,1 459,0
+66,84

Відобразимо структуру оборотних активів фірми для виявлення частки
усієї дебіторської заборгованості (рис.1 і рис.2).

Рис. 1. Структура оборотних активів на початок 2006 р.

Рис. 2. Структура оборотних активів на кінець 2006 р.

Як видно із діаграм, частка усієї дебіторської заборгованості в
оборотних активах зросла на 10 %, що повинно бути сигналом до виявлення
недоліків у контролі за розрахунками.

Платоспроможність підприємства визначено за допомогою різних
коефіцієнтів ліквідності:

коефіцієнт поточної ліквідності – 1,17. Це значення свідчить про те, що
фірма своєчасно ліквідує борги;

коефіцієнт швидкої ліквідності – 0,52. Фірму можна вважати не цілком
здатною розраховуватись за своїми першочерговими зобов’язаннями за
рахунок найбільш ліквідних активів (грошові ресурси, ліквідні цінні
папери);

коефіцієнт абсолютної ліквідності – 0,01. Значення є малим, тому фірма
не є готовою негайно погасити короткотермінову заборгованість;

коефіцієнт готівкової ліквідності – 0,01 (аналогічне значення
попередньому, оскільки фірма не має поточних фінансових інвестицій). Є
схожим коефіцієнтом до попереднього. Така його величина означає
недостатню наявність грошових коштів для виконання поточних зобов’язань.

Для аналізу прибутковості фірми проведений розрахунок різних показників
рентабельності за 2006 рік (для розрахунку перших двох показників
використовується значення чистого прибутку). Вони становлять:

рентабельність активів – 0,29 %, тобто ефективність використання
інвестованого в майно фірми капіталу (основного та оборотного) є дуже
мала, на одиницю активів фірма одержує прибуток у розмірі 0,003 одиниці
(гривні);

рентабельність власного капіталу – 1,21 %. Фірма одержує на одну гривню
власного капіталу приблизно 0,01 грн.;

рентабельність виготовленої продукції – 0, оскільки фірмі не було
оплачено всю продукцію, одержано збиток від реалізації (показник
обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до чистого
доходу (виручки) від реалізації продукції).

Фінансовий стан фірми за звітний період – 2006 р. після проведеного
аналізу оцінюється як задовільний.

2.2. Дослідження тенденцій фінансового стану та зовнішньоекономічної
діяльності фірми “Габен”

Початком активної діяльності фірми “Габен” стала весна 1995 року. Цей
сезон для підприємства характеризувався появою перших клієнтів з
постачання засобів захисту рослин; створенням офісної структури;
організацією перших складів засобів захисту рослин, складів
сільськогосподарської продукції; налагодженням основних схем роботи з
клієнтами; набуттям досвіду роботи з державними установами такими, як
обласна державна адміністрація, митниця, станція захисту рослин,
санітарно-епідеміологічна служба; започаткуванням співпраці з основними
іноземними постачальниками – “Рон-Пуленк” (Франція), “Байєр”
(Німеччина), “Зенека” (Великобританія); заявленням себе як потенційного
дистриб’ютора, серйозного партнера у цій сфері.

За сезон весни 1995 р. товарообсяг фірми склав понад 19,2 тис. доларів
США. Чисельність працівників на той час складала 7 чоловік. Тодішня
територія впливу: Львівська та Івано-Франківська області.

За період з 1996 до 1997 року відбувалось активне розширення фірми.
Було створено представництва в Тернопільській та Хмельницькій областях;
збільшилась кількість клієнтів-виробників сільськогосподарської
продукції; зріс штат працівників. Збільшилось коло іноземних партнерів з
поставки засобів захисту рослин, налагоджено контакти з такими фірмами,
як “АгрЕво” (Великобританія), “Ціанамід (США)”, “Дау Еланко” (США), “Дю
Пон” (США), “Монсанто” (США), що дало можливість розширення спектру
пропонованих препаратів. Товарообсяг збільшився до 0,2 млн. доларів США,
що більше ніж у 7 разів, порівнюючи з 1995 р, в тому числі по засобах
захисту рослин у 3,7 рази.

Набутий досвід роботи на ринку засобів захисту рослин на території
західних областей України дав можливість фірмі розширювати свій вплив на
інші регіони України. Протягом 2002-2003 років відкриваються
представництва у Вінницькій, Київській, Рівненській, Волинській,
Черкаській, Чернігівській, Полтавській, Херсонській областях, що
забезпечило покриття майже всієї території України. Було налагоджено
зовнішні контакти з компаніями “Басф” (Німеччина), “Дау Агросайєнсес”
(США). Цей і подальші періоди у міжнародному бізнесі характеризувалися
формуванням корпорацій шляхом злиття потужних підприємств. Так були
створені “Авентіс Кропсайєнс” (головний офіс у Франції) після зляття
“Рон-Пуленк” і “Гоест” (Німеччина). Нещодавно “Авентіс Кропсайєнс”
разом із “Байєр” утворили “Байєр Кропсайєнсес” (з головним офісом у
Німеччині).

Паралельно з цим розвивалась інфраструктура фірми, створювались базові
склади по регіонах, створювався власний автопарк. З’явилися нові
напрямки діяльності фірми. Були створені:

фармацевтичний відділ, що займається гуртовим продажем медикаментів;

відділ дизайну сучасного інтер’єру;

митний ліцензійний склад.

В 2003 р. “Габен” активно почав працювати на ринку насіння овочевих і
технічних культур.

Вивчення основних фінансово-економічних показників і показників
господарської діяльності фірми “Габен” буде зображено за період
тривалістю п’ять років, починаючи з 2002 р. до 2006 р.

Валовий дохід фірми (загальна сума доходу платника податку від усіх
видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території
України, так і за її межами) постійно збільшувався з кожним звітним
роком. Це зображено на рис.4.

Збільшення валового доходу складало такі значення у порівнянні з кожним
попереднім роком: на кінець 2003 р. валовий дохід більший ніж на кінець
2002 р. на 105 %, 2004 рік – на 75 % у порівнянні з 2003 р., 2005 р. –
на 112 %, 2006 р. – на 5 % відповідно.

Рис. 4. Динаміка зміни валового доходу

У 2002 і 2003 роках балансовий прибуток мав від’ємні значення,
відповідно -214,1 і –56,1 тис. грн. Це спричинено втратами фірми
(фінансовими результатами), пов’язаними зі зміною курсу іноземних валют.
В наступних роках податок на прибуток сплачувався, бо балансовий
прибуток складав 245,0 тис.грн. (2004 р.), 676,7 (2005 р.) і зменшився
до 6,8 тис. грн. на кінець 2006 р.

Активи фірми та власний капітал показані на рис.5.

Рис. 5. Динаміка зміни активів і власного капіталу

Діаграма показує, що активи фірми зростали в обсягах, окрім 2003 року,
коли був спад. Власний капітал перші три досліджувані роки був
від’ємного значення, оскільки існував непокритий збиток.

Так само як активи, тобто зменшенням після 2002 р. і подальшим ростом,
характеризується кредиторська заборгованість (рис. 6.).

Рис. 6. Динаміка зміни кредиторської заборгованості

Зростання кредиторської заборгованості зумовлене зростанням
дебіторської заборгованості (у 2003 р. також зменшилась порівняно з 2002
р.), але зі значно більшими темпами, ніж кредиторська. На рис.7
відображено значення дебіторської заборгованості за товари, роботи,
послуги на кінець 2002-2006 рр.

Рис. 7. Динаміка зміни дебіторської заборгованості за товари, роботи,
послуги

Ріст валового доходу відбувався за рахунок збільшення обсягів реалізації
продукції, тобто від основної операційної діяльності фірми. Тому повна
собівартість реалізованої продукції характеризується такою ж тенденцією
росту.

Таблиця 4

Повна собівартість і умовно-постійні витрати в її структурі

Роки 2002 2003 2004 2005 2006

Повна собівартість, тис. грн. 756,7 1372,6 2431,4 5106,7 5891,6

Частка умовно-постійних витрат в структурі повної собівартості, % 11,49
16,20 9,24 11,07 14,43

Відповідно до розрахунків, частка умовно-постійних витрат в структурі
повної собівартості також зростає. Зобразимо співвідношення повної
собівартості та умовно-постійних витрат на рис.8.

Рис. 8. Динаміка зміни умовно-постійних витрат та повної собівартості
в її структурі

Проаналізуємо характеристики платоспроможності, фінансової стабільності
та ліквідності фірми.

Таблиця 5

Ефективність використання оборотних засобів

№ з/п Показники Значення показників за роками

2002 2003 2004 2005 2006

1 2 3 4 5 6 7

1. Коефіцієнт фінансової незалежності 0 0 0 0,27 0,24

2. Коефіцієнт поточної ліквідності 0,76 0,54 0,84 1,19 1,17

3. Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,12 0,13 0,33 0,40 0,52

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,01 0,01 0,05 0,02 0,01

5. Коефіцієнт готівкової ліквідності 0,01 0,01 0,05 0,02 0,01

6. Коефіцієнт обіговості оборотних засобів 1,48 2,44 4,28 4,99 4,04

7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 4,87 14,20 15,62
15,50 10,45

8. Коефіцієнт обіговості всіх активів 1,41 2,30 3,91 4,45 3,58

Коефіцієнт фінансової незалежності, як видно з табл.6, у 2002 – 2004
рр. дорівнював нулю, що є результатом непокритого збитку (або від’ємного
власного капіталу), наявного в ці роки. Існують позитивні тенденції
наростання швидкої ліквідності. Постійність у щорічному збільшенні
значень коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості до 2004 р.
та зменшення у наступних двох роках, ріст значень коефіцієнта обіговості
всіх активів і коефіцієнта обіговості всіх активів (крім зменшення – у
2002 р.). Готівкова та абсолютна ліквідність надалі на низькому рівні.

Обчислимо показники прибутковості діяльності фірми.

Таблиця 6

Деякі показники ефективності діяльності за 2002 – 2006 роки

№ з/п Показники Значення показників за роками

2002 2003 2004 2005 2006

1. Рентабельність активів, % 0 0 27,22 32,52 0,29

2. Рентабельність власного капіталу, % 0 0 0 122,32 1,21

3. Рентабельність виготов-леної продукції, % 3,17 9,24 10,53 2,70 0

4. Капіталовіддача реалізованої продукції, % 3,00 28,52 31,79 9,71 0

Нульові значення рентабельності активів і рентабельності власного
капіталу спричинені чистим збитком (сумарно від усіх видів діяльності) і
від’ємним значенням власного капіталу певних звітних періодів.
Рентабельність виготовленої продукції та капіталовіддача реалізованої
продукції мали тенденцію до збільшення до піку в 2004 р. і пізніше
зменшувались, нульові значення у 2002 р. пов’язане із збитком від
реалізації продукції.

В загальному можна виснувати, що фінансовий стан фірми покращується,
зросла активність на ринку, збільшились обсяги реалізації продукції.

Далі проаналізуємо деякі тенденції зовнішньоекономічної діяльності
(вище вже частково розглядалась), яка є вагомою складовою, визначальною
для діяльності фірми “Габен”. Обсяги імпортних операцій становили: у
2002 році – 544,9 тис. грн., 2003 р. – 866,4, у 2004 р. – 1712,4 тис.
грн., 2005 р. – 3247,0 тис. грн., в 2006 р. – зменшилися до 2527,8 тис.
грн. Відображено на рис.9.

Рис. 9. Динаміка зміни обсягів імпорту Фірма була у збитку в 2002-2003
рр. у зв’язку з витратами, не пов’язаними з реалізацією, і він становив
214,1 тис. грн. і 56,1 тис. грн. відповідно. У наступні роки чистий
прибуток від усієї діяльності фірми зростав у 2004 і 2005 роках,
відповідно становив 245,0 і 473,7 тис. грн. В 2006 р. чистий прибуток
складав 4,7 тис. грн.

Витрати на оплату праці збільшувались впродовж цих п’яти років, крім
2004 р., з 17,2 тис. грн. (2002 р.) до 63,2 тис. грн. (2006 р.), що
пов’язане із розширенням фірми та збільшенням чисельності працівників.

Фірма характеризується розвитком, який можна підтвердити збільшенням
величини основних економічних показників, як обсяг реалізованої
продукції, обсяг імпортних операцій, інші.

Зовнішнє середовище діяльності підприємств характеризується
екстремальною нестійкістю і призводить до нестабільності внутрішнього
середовища окремого підприємства. Важливо є розглянути якомога більше
чинників впливу на діяльність, зокрема зовнішньоекономічну діяльність,
на механізми діяльності.

Спершу зосередимось на чинниках зовнішнього середовища, основними з
яких є фінансові (методи оцінки діяльності на місцях; системи
оподаткування “де факто” і “де юре”; терміни здійснення розрахунків з
дебіторами, постачальниками та кредиторами; потреба в інвесторах тощо),
маркетингові (вартість одержання та доступність даних по ринках; методи
та видатки розподілу; характер конкуренції; державне регулювання цін,
рекламної діяльності), політичні та інші.

Постійна зміна системи обліку та звітності результатів діяльності
підприємств протягом останнього десятиріччя сприяла наявності на
підприємстві тільки податкового обліку під час складання звітності. Тому
на теперішній час керівництво віддає перевагу показникам прибутку
податкового обліку. Підприємства практично позбавлені можливості вибору
облікової політики, не дотримуються принципу порівняння під час
складання показників звітності, оскільки такі вимого лише формальність.
Сучасний механізм формування показників прибутку не дає уявлення про
деякі важливі для проведення дослідження показники, наприклад, суму
торгових націнок, постійні та змінні витрати та т.ін.

Не забезпечено належного механізму розраховування за зобов’язаннями.
Неконтрольованість процедур повернення коштів, як з боку підприємств,
так і держави, створює реальні можливості користання ними неналежними
особами чи структурами без подальшої відповідальності за це.

Щодо інвестування діяльності фірми “Габен”, то, вийшовши на вищий
рівень, вона не має потреби у довгостроковому інвестуванні, забезпечення
здійснюється переважно короткостроковими кредитами банків.

Детальніше розглянемо внутрішній ринок збуту продукції. Постановою
Кабміну № 42 від 24 січня 2005 року “Про організацію виробництва
вітчизняних засобів захисту рослин” проголошено, що хімічний набір
“страв” для поля Україна виготовлятиме сама. Деякі потужності цього
профілю вціліли. У 80-х роках, коли в Україні почали впроваджувати
інтенсивні технології в рослинництві, середньорічне використання засобів
захисту рослин сягнуло понад 100 тис. тонн. Частково виробництво
препаратів зосереджувалось і на хімічних підприємствах України —
первомайському “Хімпромі” Харківської області та столичному хімзаводі
“Радикал”. Згодом, економічно стриножені, обидва призупинили свою
діяльність. Транснаціональним компаніям такі банкрутства дали змогу
міцно вкоренитися на українських теренах (близько 120 інофірм). Сьогодні
Кабмін намагається реанімувати українське виробництво пестицидів,
розширити їх асортимент, удвічі знизити ціну на них і в стільки ж разів
— наростити виробництво. Це, за його розрахунками, дало б змогу
заощаджувати щороку понад 200 млн. гривень або 20 % імпортованих засобів
захисту рослин [31].

Проте на сьогодні забезпеченість агроформувань засобами захисту рослин
становить 20, але не планових тис. тонн, а відсотків, у тому числі
гербіцидами — п’ята частина до потреби. Найбільше їх бракує саме у
зерносіючих регіонах — Дніпропетровській, Харківській, Херсонській,
Черкаській областях (до 8%).

Забезпеченість селян мінеральними добривами складає всього 30 %. Лише
11 кілограмів діючої речовини міндобрив припадає на гектар — у 20 разів
менше, ніж у розвинутих країнах Європи (2004 р. і раніше). Хоча 80%
міндобрив експортується. Фахівці Мінагрополітики звинувачували
українські хімічні підприємства у встановленні “захмарних” цін на
міндобрива, але це не підтвердилось – вони виявилися на рівні
рентабельності 7—11% [30].

В 2003—2004 роках імпорт хімічних засобів (вітчизняне виробництво було
надзвичайно низьким) не перевищував $60 млн, то 2005 року обсяг ринку
був на рівні $110 млн без ПДВ у цінах придбання гуртовими покупцями.
Необхідність здешевлювати продукцію спонукає сільгоспвиробників
підвищувати врожайність. Через це вони з 2005 р. збільшують закупівлі
високоврожайного насіння, добрив і засобів захисту рослин. Відповідно
пожвавлюється дистрибуція в регіонах, а сам ринок хімікатів активно
зростає.

Розвивається й вітчизняне виробництво. Із збільшення цін на міндобрива
у січні виробники пояснювали свої кроки зростанням тарифів на залізничні
перевезення з 10 січня на 7 % – 10 %. Утім, зростання цін на міндобрива
є цілком прогнозованим, враховуючи сезонні фактори на ринку, зокрема
сезонність фінансування вітчизняного АПК, що починається в лютому. В
умовах ажіотажного попиту на добрива, який триває всього 2 місяці,
щороку піднімаються ціни на них. Знаючи про це, аграрії, яким не так
бракує обігових коштів (переважно фермери), запасаються добривами, в 10
– 20% дешевшими [31]. Ринок хімічних засобів є перспективним, враховуючи
те, що існує постійна потреба у підживлюванні врожайності, а
використання таких засобів вшестеро-всемеро нижче за науково
обгрунтовану норму.

Негативними чинниками впливу на діяльність, крім вищезгаданих, є
відсутність державної політики щодо таких напрямів діяльності; подвійна
реєстрація препаратів; некваліфікованість чиновників нижчого рівня;
насиченість ринку неякісним товаром і контрабандою; цінова політика з
боку постачальників; інші. Незважаючи на загальний податковий тиск,
фірма “Габен” визнана, винагороджена за високу культуру в сплаті
податків підтримкою з боку Державної податкової адміністрації, їй
наданий режим максимального сприяння, пільги при ввезенні товарів на
митну територію України.

Дослідження механізму зовнішньоекономічної діяльності фірми “Габен”
передбачає також вивчення його як системи економічного механізму,
організаційно-правового та соціально-психологічного механізмів.
Економічний механізм частково був розглянутий вище, як сукупність певних
економічних категорій, показників. Підсистема організаційно-правового
механізму діяльності фірми формується із заданих державою “нормативів” і
створених самою фірмою. Першими є законодавчо-нормативна база у сфері
діяльності підприємства, зокрема у сфері зовнішньоекономічної діяльності
підприємства; розподіл функцій між ланками організаційної структури
управління. Основними законодавчо-нормативними документами, якими
керується “Габен” у зовнішньоекономічній діяльності, є ЗУ “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, ЗУ ”Про державне регулювання імпорту
сільськогосподарської продукції”, ЗУ “Про Єдиний митний тариф України”,
ЗУ “Про Митний тариф України”, Митний кодекс України. Сама організаційна
структура управління, як створена фірмою, розглядалася вище.
Зовнішньоекономічна діяльність і її забезпечення в основному
здійснюється безпосередньо генеральним директором, який веде переговори
з іноземними партнерами; юридичним відділом, де розробляються
зовнішньоторгові контракти, ведеться їх перевірка “юридичною мовою”;
відділом митного забезпечення, який займається митним оформленням
виконання контрактів. Підсистема соціально-психологічного механізму
фірми сформована на акцентуалізацію людського фактору. Використовується
система мотивації працівників, підвищення їх кваліфікації, створення
сприятливого для роботи середовища. Зовнішньоекономічна діяльність фірми
здійснюється із залученням більшості працівників, деякі опосередковано
впливають на її результати. Колективу надається право участі в
управлінні фірмою шляхом участі у загальних зборах, де трудовий колектив
визначає перелік і порядок надання працівникам товариства соціальних
пільг, бере участь у моральному та матеріальному стимулюванні
продуктивної праці. Генеральний директор авторитарно або шляхом
демократичного стилю управління впливає на діяльність працівників, таким
чином, ситуативно діючи за різних умов, посилюючи свою владу, коли це
потрібно, або послаблюючи та даючи простір для самовиявлення
працівникам.

Економічна підсистема механізму характеризується економічним впливом на
управління фірмою за допомогою методологічного, інформаційного,
програмного, технічного та фінансового забезпечення. Фірма забезпечена
інформаційно на високому рівні, налагоджений спосіб підтримання зв’язків
із представництвами, як от одержання центральним офісом пакетів
замовлень від них, проте недостатньо є інформації про ринки збуту
продукції для прогнозування певних подій. На фірмі створена локальна
комп’ютерна мережа, програмне забезпечення постійно поновлюється,
встановлений Інтернет; налагоджена внутрішня телефонна мережа. “Габен”
має свою веб-сторінку в Інтернеті. Це сприяє розвиткові фірми через
можливість швидкого та повного одержання інформації, підтримання
зв’язків з партнерами, клієнтами та своїми представництвами.

Проведене дослідження та аналіз механізму зовнішньоекономічної
діяльності фірми “Габен” вказує на налагодженість зв’язків із іноземними
контрагентами, на створений імідж надійного партнера в бізнесі.
Позитивний образ фірми створюється також на вітчизняному ринку,
декларуючи це гаслом “Природа – якість – урожай”. Фірма “Габен” (саме
“Габен”, а не продукція) з 2004 року рекламується у потужних
агровиданнях, як от журнали “Агробізнес”, “Пропозиція”,
“Агроперспектива”, до цих пір тільки у газетах.

Фірма визначила свою стратегію як диверсифікацію діяльності, надаючи в
майбутньому весь комплекс товарів і послуг для сільськогосподарської
діяльності, враховуючи техніку. Попередні роки свідчать про постійне
розширення “Габену” в сенсі збільшення кількості партнерів, росту
обсягів продажу продукції, збільшенні чисельності працівників. Це, а
також потреба чітко розмежувати функції та відповідальність працівників,
змушує реструктуризувати фірму.2.3. Аналіз системи управління та
зовнішньоекономічної

діяльності ТзОВ фірми “Габен”.

Згідно зі Статутом ТзОВ – фірми “Габен” компетенцією Зборiв Учасникiв є
визначення основних напрямків дiяльностi Товариства; затвердження рiчних
результатiв дiяльностi Товариства, затвердження звiтiв i висновкiв
ревiзiйної комiсiї, порядку створення i використання фондiв, розподiлу
прибутку, визначення порядку покриття збиткiв; затвердження внутрiшнiх
документiв Товариства, визначення органiзацiйної структури Товариства.

Фірма “Габен” очолювана генеральним директором, якому підпорядковуються
центральний офіс і представництва. Ним забезпечується планування
діяльності фірми; контроль за виконанням поставлених цілей, завдань,
функцій; визначення стратегічних напрямів діяльності. Проте директору
кожного представництва надається право контролю у визначених межах.

Керiвництво поточною дiяльнiстю Товариства здiйснює генеральний директор
на основi єдиноначальностi, в рамках компетенцiї i прав, визначених
Статутом i рiшенням Зборiв Учасникiв. Він самостійно призначає на посаду
та звільняє свого заступника, комерційного директора, виконавчого
директора та фінансового директора. Генеральний директор приймає на
роботу i звiльняє з роботи працiвникiв Товариства, укладає з ними
контракт; визначає умови оплати праці працівників Товариства, його
представництв і філій. Генеральний директор має право без доручення
здiйснювати дiї вiд iменi Товариства.

Фірмове планування діяльності на майбутні періоди відбувається шляхом
аналізу звітів менеджерів з продажу з усіх представництв, які подаються
ними щомісяця у центральний офіс у м. Львові, а також організовуються
щорічні збори працівників щодо результатів їх роботи за річний період,
виявлення відхилень від попередніх планових показників, недоліків
роботи.

Організація взаємодії представлена організаційною структурою управління
фірми, яку можна охарактеризувати як наділену гнучкістю та взаємодією
між усіма підрозділами, інформаційні потоки в якій пронизують всі
відділи. Організаційна структура управління (з висвітленням ієрархії
всіх представництв) зображена на рис.3.

Розглянемо функції підрозділів фірми. Комерційний директор здійснює
організацію та контроль господарської діяльності, веде моніторинг руху
товарів по всіх представництвах, стежить за внутрішнім розпорядком
фірми.

Працівники відділу засобів захисту рослин (ЗЗР), мінеральних добрив
(двоє) і фармацевтичного відділу (один працівник) здійснюють моніторинг
цін, відповідають за зв’язки з клієнтами, звітують комерційному та
генеральному директорам.

Відділ дизайну (шестеро працівників) виконує роботи з проектування
інтер’єру, екстер’єру, будівництва та ремонту; вбудований в структуру
фірми як “Габен-дизайн”.

Фінансовий директор займається питаннями фінансування, розрахунковими,
кредитними операціями та страхуванням ризиків у зовнішньоекономічній
діяльності, контролює рух коштів (з використанням іноземної валюти).

Заступник генерального директора здійснює функції логістичного
спрямування, організовує роботу із забезпечення продажу товарів, збирає
інформацію про правила транспортування, транспортні шляхи, оптимізує
транспортування, стежить за рухом товарів, забезпечує їх завантаження та
розвантаження.

Відділ зберігання та митного забезпечення в особі митного брокера збирає
інформацію про митні правила та документацію, здійснює оформлення
митних процедур при отриманні імпортних товарів і інших предметів,
організовує роботу митного ліцензійного складу. Складське господарство
забезпечує зберігання продукції у відповідних умовах; налічує тринадцять
працівників, з яких шестеро вантажників і четверо водіїв.

У бухгалтерії функції розподілені між п’ятьма бухгалтерами, один з яких
веде облік операцій із засобами захисту рослин і насінням, другий –
облік операцій з мінеральними добривами, третій – матеріально-технічний
облік, четвертий – облік банківських платежів, і головний бухгалтер
відображає у звітних формах всю іншу діяльність, формує всю звітність
фірми у вигляді представлення державним органам.

Юридичний відділ здійснює опрацювання документації та вирішення
правових питань, підготовку проектів договорів цивільно-правового
характеру, зовнішньоторгових контрактів, претензійно-позовну роботу.
Функції розподілені між двома працівниками.

Створення рекламних матеріалів, налагодження співпраці з представниками
періодичної преси та організацію роботи, пов’язаної з цим, здійснює
менеджер з реклами.

Загальний відділ (один працівник) виконує інформування усіх відділів,
здійснює роботу з кадрами, забезпечує процеси підвищення кваліфікації
кадрів.

Консультаційний відділ, який налічує троє працівників, консультує
клієнтів, один з них здійснює грубу розфасовку продукції, другий –
дрібну розфасовку продукції, а також є директором магазину роздрібної
торгівлі та Торговий консультаційний центр (ТКЦ) “Зелений світ” (був
створений за ідеєю компанії “Байєр”, яка також забезпечує його рекламу).

Рис. 3. Організаційна структура управління Товариства з обмеженою
відповідальністю фірми “Габен” Організаційна структура управління фірми
“Габен” не забезпечує достатнього розмежування функцій між працівниками,
відділами, що із постійним зростанням чисельності працівників і обсягів
реалізації набуває ще більшого значення. Структура наділена значною
гнучкістю, враховуючи вимоги ринку та сучасного менеджменту.

Статутом ТзОВ – фірми “Габен” визначено предмет зовнiшньоекономiчної
дiяльностi, деякі пункти якого такі: -експорт товарiв (в т.ч. власного
виробництва) та iмпорт товарiв, капiталiв та робочої сили; -надання
послуг iноземним суб’єктам господарської дiяльностi (в тому числi:
виробничих, транспортно-експедицiйних, маркетингових, посередницьких,
брокерських, агентських (пiсля лiцензiї), консигнацiйних, управлiнських,
облiкових, юридичних, туристських (після ліцензії) та iнших, що прямо i
виключно не забороненi законами України); -надання вищезазначених послуг
iноземними суб’єктами господарської дiяльностi Товариству; -наукова,
науково-технiчна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та iнша
кооперацiя з iноземними суб’єктами господарської дiяльностi;

-навчання та пiдготовка спецiалiстiв на комерцiйнiй основi; -кредитнi та
розрахунковi операцiї мiж Товариством та iноземними суб’єктами
господарської дiяльностi, створення Товариством банкiвських, кредитних
та страхових установ за межами України; -спiльна пiдприємницька
дiяльнiсть з iноземними суб’єктами, в т.ч. здійснення операцій з
давальницькою сировиною; -товарообмiннi (бартернi) операцiї та iнша
дiяльнiсть, побудована на формах зустрiчної торгiвлi мiж Товариством та
iноземними суб’єктами господарської дiяльностi; -інше.

На сучасному етапі розвитку фірма “Габен” має налагоджену співпрацю
приблизно із 15 іноземними партнерами, тобто зв’язки ці вже є
постійними. Це найбільші світові розроблювачі та виробники різноманітної
хімічної та фармацевтичної продукції, транснаціональні корпорації “Байєр
Кропсайєнсес” (Німеччина), “АгрЕво” (Великобританія), “Ціанамід” (США),
“Дау Еланко” (США), “Дю Пон” (США), “Монсанто” (США), “Басф”
(Німеччина), “Дау Агросайєнсес” (США), “Зенека” (Великобританія) та
інші.

Основним видом зовнішньоекономічної діяльності, яким займається фірма
“Габен”, є імпорт. Вся імпортована продукція реалізовується в межах
України. Фірма є дистриб’ютором деяких закордонних виробників хімічних
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, таких як “Байєр
Кропсайєнсес”, “Дю Пон”. Обсяг імпорту становив у 2006 р. 2527,8 тис.
грн.

Велика частка договорів (99 %) укладається фірмою з іноземними
партнерами у формі договору купівлі-продажу, де “Габен” переважно
виступає як покупець. Договори консигнації, в яких фірма виступає
консигнатором, складають 0,5 % від усіх, що укладають в середньому на
рік. Решта 0,5 % складають договори на послуги митного ліцензійного
складу, проте ці договори зазвичай укладаються з резидентами України.

Минулого 2006 року було укладено 19 договорів у поданих вище
співвідношеннях із 12 фірмами-партнерами.

Основними базовими умовами поставки імпортування товарів,
використовуваних “Габеном” і партнерами з-за кордону, є CIP і DAF з
використанням залізничного, але більше автомобільного транспорту.

Продукція, що імпортується фірмою, є готовою до продажу, не потребує
переробки чи доопрацювання, тобто повна собівартість продукції фірми
“Габен” формується з купівельної вартості, транспортних витрат, витрат
на збут і витрат на оплату праці, інших витрат.

На сучасному етапі діяльності фірма має високий рівень дебіторської та
кредиторської заборгованості, недостатньо аналізуються ринки збуту
продукції.

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ “ГАБЕН”

3.1. Дослідження чинників, що впливають на механізм зовнішньоекономічної
діяльності служби зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ “Габен”

Зовнішнє середовище діяльності підприємств характеризується
екстремальною нестійкістю і призводить до нестабільності внутрішнього
середовища окремого підприємства. Важливо є розглянути якомога більше
чинників впливу на діяльність, зокрема зовнішньоекономічну діяльність,
на механізми діяльності.

Спершу зосередимось на чинниках зовнішнього середовища, основними з
яких є фінансові (методи оцінки діяльності на місцях; системи
оподаткування “де факто” і “де юре”; терміни здійснення розрахунків з
дебіторами, постачальниками та кредиторами; потреба в інвесторах тощо),
маркетингові (вартість одержання та доступність даних по ринках; методи
та видатки розподілу; характер конкуренції; державне регулювання цін,
рекламної діяльності), політичні та інші.

Постійна зміна системи обліку та звітності результатів діяльності
підприємств протягом останнього десятиріччя сприяла наявності на
підприємстві тільки податкового обліку під час складання звітності. Тому
на теперішній час керівництво віддає перевагу показникам прибутку
податкового обліку. Підприємства практично позбавлені можливості вибору
облікової політики, не дотримуються принципу порівняння під час
складання показників звітності, оскільки такі вимого лише формальність.
Сучасний механізм формування показників прибутку не дає уявлення про
деякі важливі для проведення дослідження показники, наприклад, суму
торгових націнок, постійні та змінні витрати та т.ін.

Не забезпечено належного механізму розраховування за зобов’язаннями.
Неконтрольованість процедур повернення коштів, як з боку підприємств,
так і держави, створює реальні можливості користання ними неналежними
особами чи структурами без подальшої відповідальності за це.

Щодо інвестування діяльності фірми “Габен”, то, вийшовши на вищий
рівень, вона не має потреби у довгостроковому інвестуванні, забезпечення
здійснюється переважно короткостроковими кредитами банків.

Детальніше розглянемо внутрішній ринок збуту продукції. Постановою
Кабміну № 42 від 24 січня 2001 року “Про організацію виробництва
вітчизняних засобів захисту рослин” проголошено, що хімічний набір
“страв” для поля Україна виготовлятиме сама. Деякі потужності цього
профілю вціліли. У 80-х роках, коли в Україні почали впроваджувати
інтенсивні технології в рослинництві, середньорічне використання засобів
захисту рослин сягнуло понад 100 тис. тонн. Частково виробництво
препаратів зосереджувалось і на хімічних підприємствах України —
первомайському “Хімпромі” Харківської області та столичному хімзаводі
“Радикал”. Згодом, економічно стриножені, обидва призупинили свою
діяльність. Транснаціональним компаніям такі банкрутства дали змогу
міцно вкоренитися на українських теренах (близько 120 інофірм). Сьогодні
Кабмін намагається реанімувати українське виробництво пестицидів,
розширити їх асортимент, удвічі знизити ціну на них і в стільки ж разів
— наростити виробництво. Це, за його розрахунками, дало б змогу
заощаджувати щороку понад 200 млн. гривень або 20 % імпортованих засобів
захисту рослин [31].

Проте на сьогодні забезпеченість агроформувань засобами захисту рослин
становить 20, але не планових тис. тонн, а відсотків, у тому числі
гербіцидами — п’ята частина до потреби. Найбільше їх бракує саме у
зерносіючих регіонах — Дніпропетровській, Харківській, Херсонській,
Черкаській областях (до 8%).

Забезпеченість селян мінеральними добривами складає всього 30 %. Лише
11 кілограмів діючої речовини міндобрив припадає на гектар — у 20 разів
менше, ніж у розвинутих країнах Європи (2000 р. і раніше). Хоча 80%
міндобрив експортується. Фахівці Мінагрополітики звинувачували
українські хімічні підприємства у встановленні “захмарних” цін на
міндобрива, але це не підтвердилось – вони виявилися на рівні
рентабельності 7—11% [30].

В 1999—2000 роках імпорт хімічних засобів (вітчизняне виробництво було
надзвичайно низьким) не перевищував $60 млн, то 2001 року обсяг ринку
був на рівні $110 млн без ПДВ у цінах придбання гуртовими покупцями.
Необхідність здешевлювати продукцію спонукає сільгоспвиробників
підвищувати врожайність. Через це вони з 2001 р. збільшують закупівлі
високоврожайного насіння, добрив і засобів захисту рослин. Відповідно
пожвавлюється дистрибуція в регіонах, а сам ринок хімікатів активно
зростає.

Розвивається й вітчизняне виробництво. Із збільшення цін на міндобрива у
січні виробники пояснювали свої кроки зростанням тарифів на залізничні
перевезення з 10 січня на 7 % – 10 %. Утім, зростання цін на міндобрива
є цілком прогнозованим, враховуючи сезонні фактори на ринку, зокрема
сезонність фінансування вітчизняного АПК, що починається в лютому. В
умовах ажіотажного попиту на добрива, який триває всього 2 місяці,
щороку піднімаються ціни на них. Знаючи про це, аграрії, яким не так
бракує обігових коштів (переважно фермери), запасаються добривами, в 10
– 20% дешевшими [31].

Ринок хімічних засобів є перспективним, враховуючи те, що існує постійна
потреба у підживлюванні врожайності, а використання таких засобів
вшестеро-всемеро нижче за науково обгрунтовану норму.

Негативними чинниками впливу на діяльність, крім вищезгаданих, є
відсутність державної політики щодо таких напрямів діяльності; подвійна
реєстрація препаратів; некваліфікованість чиновників нижчого рівня;
насиченість ринку неякісним товаром і контрабандою; цінова політика з
боку постачальників; інші.

Незважаючи на загальний податковий тиск, фірма “Габен” визнана,
винагороджена за високу культуру в сплаті податків підтримкою з боку
Державної податкової адміністрації, їй наданий режим максимального
сприяння, пільги при ввезенні товарів на митну територію України.

Дослідження механізму зовнішньоекономічної діяльності фірми “Габен”
передбачає також вивчення його як системи економічного механізму,
організаційно-правового та соціально-психологічного механізмів.
Економічний механізм частково був розглянутий вище, як сукупність певних
економічних категорій, показників.

Підсистема організаційно-правового механізму діяльності фірми
формується із заданих державою “нормативів” і створених самою фірмою.
Першими є законодавчо-нормативна база у сфері діяльності підприємства,
зокрема у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства; розподіл
функцій між ланками організаційної структури управління. Основними
законодавчо-нормативними документами, якими керується “Габен” у
зовнішньоекономічній діяльності, є ЗУ “Про зовнішньоекономічну
діяльність”, ЗУ ”Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської
продукції”, ЗУ “Про Єдиний митний тариф України”, ЗУ “Про Митний тариф
України”, Митний кодекс України. Сама організаційна структура
управління, як створена фірмою, розглядалася вище. Зовнішньоекономічна
діяльність і її забезпечення в основному здійснюється безпосередньо
генеральним директором, який веде переговори з іноземними партнерами;
юридичним відділом, де розробляються зовнішньоторгові контракти,
ведеться їх перевірка “юридичною мовою”; відділом митного забезпечення,
який займається митним оформленням виконання контрактів.

Підсистема соціально-психологічного механізму фірми сформована на
акцентуалізацію людського фактору. Використовується система мотивації
працівників, підвищення їх кваліфікації, створення сприятливого для
роботи середовища. Зовнішньоекономічна діяльність фірми здійснюється із
залученням більшості працівників, деякі опосередковано впливають на її
результати. Колективу надається право участі в управлінні фірмою шляхом
участі у загальних зборах, де трудовий колектив визначає перелік і
порядок надання працівникам товариства соціальних пільг, бере участь у
моральному та матеріальному стимулюванні продуктивної праці. Генеральний
директор авторитарно або шляхом демократичного стилю управління впливає
на діяльність працівників, таким чином, ситуативно діючи за різних умов,
посилюючи свою владу, коли це потрібно, або послаблюючи та даючи простір
для самовиявлення працівникам.

Економічна підсистема механізму характеризується економічним впливом на
управління фірмою за допомогою методологічного, інформаційного,
програмного, технічного та фінансового забезпечення. Фірма забезпечена
інформаційно на високому рівні, налагоджений спосіб підтримання зв’язків
із представництвами, як от одержання центральним офісом пакетів
замовлень від них, проте недостатньо є інформації про ринки збуту
продукції для прогнозування певних подій. На фірмі створена локальна
комп’ютерна мережа, програмне забезпечення постійно поновлюється,
встановлений Інтернет; налагоджена внутрішня телефонна мережа. “Габен”
має свою веб-сторінку в Інтернеті. Це сприяє розвиткові фірми через
можливість швидкого та повного одержання інформації, підтримання
зв’язків з партнерами, клієнтами та своїми представництвами.

Проведене дослідження та аналіз механізму зовнішньоекономічної
діяльності фірми “Габен” вказує на налагодженість зв’язків із іноземними
контрагентами, на створений імідж надійного партнера в бізнесі.
Позитивний образ фірми створюється також на вітчизняному ринку,
декларуючи це гаслом “Природа – якість – урожай”. Фірма “Габен” (саме
“Габен”, а не продукція) з 2000 року рекламується у потужних
агровиданнях, як от журнали “Агробізнес”, “Пропозиція”,
“Агроперспектива”, до цих пір тільки у газетах.

Фірма визначила свою стратегію як диверсифікацію діяльності, надаючи в
майбутньому весь комплекс товарів і послуг для сільськогосподарської
діяльності, враховуючи техніку. Попередні роки свідчать про постійне
розширення “Габену” в сенсі збільшення кількості партнерів, росту
обсягів продажу продукції, збільшенні чисельності працівників. Це, а
також потреба чітко розмежувати функції та відповідальність працівників,
змушує реструктуризувати фірму.

3.2. Результати вивчення можливостей досягнення показників економічного
зростання

Показниками економічного зростання визначено рентабельність активів і
умовно-постійні витрати в структурі повної собівартості продукції.

Основними можливостями досягнення більшого значення рентабельності
активів є збільшення чистого прибутку, ефективно використовуючи кошти
фірми; зменшувати обсяг активів фірми. Проте другий варіант вирішення
недоцільний, окрім того, коли фонди є застарілими. Розглянемо перший
варіант.

Напрями інтенсифікації відтворення та напрями ефективного використання
основних фондів підприємства:

збільшення екстенсивного навантаження в межах календарного фонду часу:

скорочення простоїв транспортних засобів, приладів, інвентарю, іншого
обладнання;

зменшення частки недіючого та виведення з експлуатації зайвого
устаткування;

підвищення інтенсивного навантаження (продуктивності за одиницю часу:

впровадження нових схем забезпечення діяльності (напр., постачання),
інтенсифікація процесів;

застосування прогресивних форм і методів організації діяльності;

освоєння у стислі терміни проектних експлуатаційних показників уведених
в дію нових об’єктів нової техніки;

застосування дієвої системи індивідуальних і колективних стимулів
ефективного використання основних фондів.

Ефективніше використання оборотних фондів має передбачати конкретні
завдання (заходи) з економії усіх видів матеріальних ресурсів на
підприємтсві. При цьому розрізняють джерела та напрями економії
ресурсів. Якщо джерела економії показують, за рахунок чого можна
досягнути економію ресурсів, то напрями економії – яким чином, за
допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних
ресурсів [33, с.35].

Основні джерела економії матеріальних ресурсів на підприємствах:

1) зменшення маси, кількості упакування продукції;

2) зниження питомої витрати ресурсів;

3) скорочення відходів і втрат сировини та матеріалів;

4) використання відходів і побічних продуктів.

Основні напрями економії матеріальних ресурсів:

1) виробничо-технічні заходи:

застосування ресурсозберігаючої технології;

запровадження маловідходної та безвідходної технології;

2) організаційно-економічного спрямування:

вдосконалення матеріальних нормативів;

поліпшення організації матеріального забезпечення;

упорядкування системи ціноутворення;

застосування дієвої системи економічного стимулювання.

Оборотні кошти торгових підприємств становлять значну частину фінансових
ресурсів. Для аналізу та оцінки ефективності функціонування оборотних
коштів суб’єктів господарювання застосовують певну систему економічних
показників.

Напрями підвищення ефективності використання оборотних коштів
підприємства:

оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;

скорочення тривалості виробничого циклу;

поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;

пришвидшення реалізації товарної продукції.

Одним з основних напрямів підвищення ефективності використання оборотних
коштів підприємства є оптимізація виробничих запасів. За наявними
розрахунками, якщо частка виробничих запасів становить 50 % від розміру
оборотних коштів, а скорочення запасів сировини та матеріалів – лише
одну чверть, що цілком реально за умови належного матеріально-технічного
забезпечення підприємства, вивільнюється з обороту майже 15 % від
загальної величини оборотних коштів. На середніх за розміром
підприємствах зменшення тривалості виробничого циклу всього на один день
дозволяє зменшити обсяг незавершеного виробництва на значну суму. Якщо
пришвидшити реалізацію продукції також на один день, то можливе
вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно третину обсягу
залишків готової продукції на складі підприємства.

3.3.Обгрунтування заходів щодо вдосконалення механізму
зовнішньоекономічної діяльності служби зовнішньоекономічної діяльності
ТзОВ фірми “Габен” на засадах досягнення показників

економічного зростання

Результати аналізу діяльності фірми “Габен” і досліджень тенденцій її
розвитку свідчать про існування позитивних характеристик, як постійний
ріст обсягів реалізованої продукції, загальне розширення діяльності
фірми. Недоліками в роботі є розпорошення функцій, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності, між різними підрозділами фірми,
наявність значних розмірів дебіторської та кредиторської
заборгованостей.

Доцільно створити на фірмі відділ зовнішньоекономічної діяльності,
об’єднавши з відділом зберігання та митного забезпечення у зв’язку з
послідовністю та поєднанням завдань, пов’язаних із зовнішньоекономічною
діяльністю. Для цього потрібно найняти нового працівника, який займався
б підготовкою проектів зовнішньоторгових контрактів, роботою з
іноземними контрагентами та виконанням інших функцій, пов’язаних із ЗЕД;
також – маркетолога для досліджень внутрішнього ринку збуту товарів.

Ще одним заходом щодо подолання виявлених недоліків є зміна системи
розрахунків із клієнтами, а саме – введення договірної системи
розрахунків з гуртовими покупцями, надання знижок при оплаті в
зазначений невеликий термін, часткова передоплата товарів.

Згідно отриманого завдання рекомендовані заходи повинні забезпечити
зростання рентабельності активів на 7,33 % до 7,62 %. Сформуємо
структурно-логічну схему досягнення заданого значення рентабельності
активів (рис. 10).

Розглянемо саме поняття активів. Активи – це все те, що утворює майно
підприємства і має вартість. Поділяються на поточні (ліквідні) і
постійні

= рентабельність активів (%)

Значення показників за роками

2002 2003 2004 2005 2002 2003

-227,5 -104,0 245,0 473,7 4,7 7,62

827,0 490,0 899,8 1456,6 1649,1

0

(непок-ритий збиток) 0

(непок-ритий збиток) 27,22 32,52 0,29 (зросла дебітор-ська
заборго-ваність)

2) Чинники, які впливають на зміну значення рентабельності активів

Економічні Організаційні Технологічні

Постачальники (менші матеріальні витрати)

Споживачі (вчасна оплата товарів зменшує дебіторську та кредиторську
заборгованості, зменшує активи)

Конкуренти (спричинення пошуку економії коштів, нових ефективних
способів у рекламуванні та збуті)

Система збуту продукції (швидка та вчасно проплачена реалізація
продукції зменшує активи)

Транспортне забезпечення (паливо, інші матеріали; схеми економічно
ефективного постачання на склади представництв)

Матеріально-технічне забезпечення (його вартість і ефективність
використання) Тривалість виробничого циклу (дизайн і будівництво;
укладання угоди, її виконання та реалізація товарів на ринку)

Запаси та незавершене виробництво (їх ефективне використання (зменшення)
зменшує активи)

3) Заходи для досягнення необхідного значення рентабельності активів

Відділ зовнішньоекономічної діяльності

вдосконалення системи управління, аналіз ринків, пошук дешевшої
імпортної сировини та товарів, збільшення чистого прибутку Вдосконалення
системи розрахунків

зменшення дебіторської заборгованості, зменшення кредиторської
заборгованості, зменшення активів

4) Вагові значення заходів у очікуваній величині рентабельності активів

Відділ зовнішньоекономічної діяльності – 8 % Вдосконалення системи
розрахунків – 92 %

5) Розрахунок впливу запропонованих заходів на величину рентабельності
активів

Рис. 10. Структурно-логічна схема досягнення необхідного значення
рентабельності активів

(неліквідні) активи. Поточні активи включають кошти і ті активи, які при
нормальному функціонуванні підприємства протягом року перетворюються в
гроші чи споживаються в процесі виробництва (оборотний капітал).
Постійні активи – це ті активи, які не призначені для продажу, а
постійно використовуються для виробництва продукції, її зберігання,
транспортування, тобто це основний капітал (будинки, споруди,
устаткування, транспорт, нематеріальні активи).

У системі бухгалтерського обліку (балансі) підприємства основний
капітал обліковується під назвою необоротних активів, а оборотний
капітал – оборотних активів.

У реальній практиці господарювання будь-яка діяльність здійснюється у
процесі взаємодії праці людини та засобів виробництва. Останні за своїм
матеріально-речовим змістом є виробничими фондами підприємства,
сукупність яких поділяють на основін та оборотні фонди.

Складовим елементам виробничих фондів властиві характерні ознаки, за
якими розмежовують основні та оборотні фонди (табл.7). це уможливлює
однозначне тлумачення їх сутності та значення для
відтворювально-виробничих процесів.

Таблиця 7

Характерні ознаки основних і оборотних фондів

Ознака Основні фонди Оборотні фонди

Тривалість функціонування у виробничому процесі Функціонують тривалий
період Беруть участь лише в одному виробничому процесі

Зміна споживчої форми Зберігають споживчу форму Змінюють або повністю
втрачають споживчу форму

Ступінь використання у кожному виробничому циклі Частково Повністю

Перенесення вартості на вартість виготовлюваної продукції Переносять
свою вартість частинами в міру спрацювання Вартість повністю відноситься
на витрати на виготовлення продукції

За чинною системою обліку та статистикою на балансі підприємства
постійно знаходяться об’єкти соціального призначення, які умовно
називають невиробничими основними фондами.

За ринкових умов господарювання кожне підприємство для забезпечення
своєї діяльності має відповідні фінансові (грошові) кошти. Під час
створення та функціонування будь-якого підприємства використовуються
певні джерела формування та виокремлюються відповідні види фінансових
(грошових) коштів: інвестиційні (капітальні) витрати та оборотні кошти
(поточні витрати).

Стартовим джерелом формування фінансових коштів підприємства завжди є
статутний (акціонерний) капітал. Останній, розмір якого визначається
статутом, створюється за рахунок реалізації акцій, державних коштів і
приватного капіталу.

Найбільшим за розміром джерелом формування власних фінансових коштів
діючої фірми є чистий прибуток від її діяльності.

Важливим джерелом формування необхідних власних коштів слугують
амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів і нематеріальних
активів. Щорічно розмір амортизаційних відрахувань залежить від їх норми
та балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів. У разі
тимчасової потреби первинні суб’єкти господарювання можуть одержати
банківський та (або) комерційний кредит за умови його поверненя та
сплати певного відсотка (кредитної ставки).

Застосовують декілька видів оцінки основних фондів, а саме: залежно від
моменту проведення оцінки – за первісною або відновоною вартістю, з
огляду на стан основних фондів – за первісною або залишковою вартістю.

Необхідною умовою правильного планування та обліку формування,
відтворення та використання основних фондів є їх класифікація за видами
та групами.

Видова класифікація передбачає розподіл усіх основних фондів за ознакою
подібності їх функціонального призначення та натурально-речового
характеру на певні види. Система обліку та статистики виокремлює ці
види:

земельні ділянки;

будівлі (виробничі приміщення, депо, гаражі, склади, офіси тощо);

споруди (шахти, кар’єри, свердловини, під’їзні шляхи, греблі, мости,
естакади, резервуари тощо);

передавальні пристрої (електомережі, трубопроводи, трансмісійні
системи);

машиний устаткування (у тому числі силові машини й устаткування, робочі
машини й устаткування, вимірювальні та регулювальні прилади та пристрої,
лабораторне устаткування; обчислювальна та комп’ютерна техніка);

транспортні засоби (магістральні трубопроводи, локомотиви, вагони,
цистерни, автомобілі, електрокари тощо);

інструмент (механізовані та немеханізовані різальні, ударні,
ущільнювальні та інші подібні знаряддя праці, а також різні пристрої для
обробки деталей та складання виробів);

виробничий інвентар і приладдя (верстати, робочі столи, групові огорожі
машин, інвентарна тара);

господарський інвентар (офісне обладнання, друкарські та інші
розмножувальні технічні системи, протипожежні засоби);

інші основні фонди (робоча та продуктивна худоба, багаторічні
насадження, бібліотечні фонди, музейні цінності).

Через неоднакову роль окремих елементів основних фондів у процесі
виробництва їх поділяють на дві частини: активну, яка безпосередньо
задіяна у виробничому процесі та завдяки цьому здатна виробляти
продукцію певного обсягу та якості, та пасивну, що створює необхідні
умови для здійснення процесу виробництва продукції (надання послуг). До
активної частини основних фондів переважно належать робочі машини й
устаткування, вимірювальні та регулювальні прилади та пристрої,
обчислюваотна техніка, що використовується в АСУ технологічних процесів,
інструмент, деякі технічні споруди.

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у
відсотках до їх сукупної вартості, характеризує видову (технологічну)
структуру засобів праці. Вона тим прогресивніша й ефективніша, чим
більша у складі основних фондів питома вага активної її частини, що
змінюється під впливом багатьох чинників. Найбільш впливовмим з них є:
особливості та технічний рівень виробництва, відтворювальна структура
інвестицій, вартість будівництва виробничих об’єктів і рівень цін на
технологічне устаткування, територіальне розміщення підприємства тощо.

Фінансові (грошові) кошти у процесі діяльності підприємства здійснюють
певний обіг (проходять грошову, виробничу та товарну стадії кругообігу).

На першій стадії свого кругообігу такі кошти використовуються для
придбання сировини, матеріалів та інших видів ресурсів, тобто переходять
з грошової у матеріальну (товарну) форму, формують необхідні виробничі
запаси, потім вступають в другу стадію – виробничу. На цій стадії у
процесі виробництва включаються різні категорії персоналу (працівників),
які за виконану роботу та виготовлену продукцію одержують відповідну
заробітну плату. Потім задіяні ресурси матеріалізуються у формі готової
продукції (послуг). На третій (останній) стадії кругообігу виготовлена
продукція продається на вітчизняному чи світовому ринку, а підприємство
завдяки цьому має відповідний виторг (суму грошей), яка не тільки
повністю відшкодовує раніше авансовані вирати, а й має певний зиск
(прибуток) за нормальних умов господарювання.

Рухаючись по стадіях кругообігу послідовно та безперервно, поточні
фінансові кошти у певний стадіях. Вони обслуговують сфери виробництва та
обігу, через це ідентифікують вартість оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні кошти – це певна сукупність грошових коштів підприємства,
необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих
оборотних фондів і фондів обігу.

Формування та регулювання окремих елементів оборотних кіштів мають свої
особливості. З огляду на це оборотні кошти виокремлюють у сферах
виробництва та обігу, а також розподіляють їх на нормовані та
ненормовані елементи (рис. 11).

Рис. 11. Типовий елементний склад оборотних коштів підприємства

Істотне значення мають виявлення та оцінювання структури оборотних
коштів підприємства.

Такі кошти використовують тим ефективніше, чим більша їх частка
обслуговує сферу виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу
є лише необхідною умовою забезпечення безперервності відтворювальних
процесів: знаходячись у цій сфері, вони не беруть безпосередньої участі
у формуванні вартості продукції.

До складу оборотних фондів за розрізнювальними ознаками основних і
оборотних фондів включають такі елементи: виробничі запаси, незавершене
виробництво. Напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх
періодів.

Виробничі запаси – це запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів,
купованих напівфабрикатів, палива, тари, ремонтних деталей (вузлів),
малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів
аналогічного призначення, що швидко спрацьовуються.

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не
завершено у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства; вони
перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі
транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виробництва – це предмети праці, які повністю
оброблені (перероблені) у даному вирбничому підрозділі підприємства, але
потребують подальшої оборобки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів – грошові витрати, що мають місце уданому
періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції
(робіт, послуг) у наступні періоди; це – витрати на підготовку
виробництва, освоєння випуску нових виробів, винахідництво та
раціоналізацію, придбання комерційної інформації, передоплату
періодичних видань тощо.

Розглянемо деякі види прибутку. У галузях товарного обігу відомі два
показники прибутку: прибуток від реалізації товарів, або торговельний
прибуток, та прибуток, отриманий з усіх видів діяльності торгового
підприємства, включаючи позареалізаційні доходи та збитки. Крім прибутку
від реалізації, торговельні підприємства можуть мати прибуток від
підсобного, транспортного та інших видів неторговельної діяльності.
Прибуток від усіх видів діяльності називають балансовим. Прибуток від
реалізації товарів отримують шляхом віднімання з головного доходу суми
витрат обігу. Валовий дохід або реалізоване торговельне обкладання – це
сума гуртових і торговельних знижок за усі реалізовані товари. Він
залежить від рівня знижок і націнок, складу та розміру товарообігу.
Витрати обігу характеризують розмір витрати на торговельну діяльність.
Вони складаються з витрат на оплату праці робітників, на амортизацію або
оренду фондів торговельних підприємств, транспортні та інші витрати, що
пов’язані зі зберіганням і реалізацією товарів.

Доходи від перевезення транспортом розраховуються множенням обігу
перевезення на транспортний тариф, що встановлюється для перевезення
визначеного виду продукції (послуг, робіт) та конкретного виду
транспорту. Для отримання загального результату виробничої діяльності
транспорту необхідно підсумувати доходи, отримані від усіх видів
діяльності. Розмір прибутку визначається відніманням з доходів суми
витрат, що включає витрати на оплату праці робітників, амортизацію
основних фондів, вартість витраченого палива, матеріалів,
електроенергії, витрати на утримання доріг та ін. При цьому
розраховується загальний (балансовий) прибуток як підсумок від усіх
видів діяльності та прибуток, що одержано від перевезення.

Для знаходження величини рентабельності активів можна використовувати
декілька формул:

1) показник рентабельності активів (ROA) обчислюють:

,

де ЧП- чистий прибуток підприємства;

А- середньорічна вартість активів підприємства;

РП- обсяг реалізованої продукції;

Ррп- рентабельність реалізації продукції;

КОа- коефіцієнт оборотності активів підприємства.

2) Рентабельність чистих активів = р. 220 ф. 2 / р. 280 ф. 1 – (р. 480
ф. 1 + р. 620 ф. 1 + р. 630 ф. 1),

де р. 220 ф. 2 – прибуток;

р. 280 ф. 1 – підсумок активу балансу;

р. 480 ф. 1 – довгострокові зобов’язання;

р. 620 ф. 1 – поточні зобов’язання;

р. 630 ф. 1 – доходи майбутніх періодів.

3) Рентабельність активів = прибуток від звичайної діяльності (або
збиток від звичайної діяльності)/усі активи =

= Ф.2 р.190 (або р.195) ст.3/[Ф.1 (р.280 ст.3 + р.280 ст.4)] /2.

Рентабельність активів характеризує результативність вкладення коштів у
капітал підприємства та раціональність використання їх діючим
менеджментом. Оскільки активи забезпечують усі види діяльності
підприємства, рентабельність активів розраховують на підставі сукупного
розміру прибутку. Показник обчислюють як “нетто” (“Звіт про фінансові
результати” містить дані, необхідні для розрахунку).

Індикатором рентабельності активів виступають, по-перше, суб’єктивні
вимоги інвесторів щодо дохідності, до якої вони звикли, вкладаючи свої
гроші; по-друге, поточний рівень відсотків по довгострокових банківських
кредитах:

   де WА – область допустимих значень індикатора рентабельності активів
(визначається вимогами інвесторів щодо дохідності власних коштів та
поточним рівнем відсотків по довгострокових банківських кредитах).
Виходячи з того, що один з показників рентабельності розраховують як
“брутто”, а інший – як “нетто”, їх індикатори є непорівнянними.

Ще одним показником економічного зростання є умовно-постійні витрати. Їх
і умовно-змінні витрати виділяють за ступенем реагування на зміну
обсягів діяльності. До умовно постійних відносять такі витрати, розмір
яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообігу, тобто витрати,
пов’язані з управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на
забезпечення господарських потреб виробництва (допоміжні матеріали,
видатки на обслуговування виробництва, паливо на опалення,
електроенергія на освітлення, амортизація основних фондів. Заробітна
плата з нарахуваннями управлінського апарату та ін.). Частково розпишемо
умовно-постійні витрати:

1. Адміністративні витрати. Групуються за такою номенклатурою статей:

Стаття 1.1. Витрати на оплату npaцi адміністративно-управлінського
персоналу.

До статті 1.1 відносять витрати на виплату основної та додаткової
заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу підприємства
та іншого загальногосподарського персоналу (штатних i позаштатних
працівників).

До фонду основної заробітної плати відносять заробітнy плату, нараховану
за виконану роботу (відпрацьований час) за тарифними ставками та/або
посадовими окладами.

До фонду додаткової заробітної плати відносять:

1) надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів у
розмірах, передбачених законодавством, у тому числі:

персональні надбавки;

надбавки керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у
праці або за виконання особливо важливих завдань (на термін виконання);

надбавки за знання іноземної мови у випадках, передбачених
законодавством;

надбавки за суміщення професій (посад), збільшення обсягу робіт, які
виконують;

доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством;

2) оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства
торгівлі, але виконують роботи (надають послуги) згідно з договорами
цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що
розрахунки з працівниками за виконану роботу провадить безпосередньо це
підприємство. При цьому розмір коштів, спрямованих на оплату праці
зазначених працівників визначають, виходячи з кошторису на виконання
poбіт (надання послуг) за договором i платіжним документом;

– оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за
виконання разових poбіт (ремонт інвентарю, побілка та фарбування,
експертиза тощо);

3) оплату щорічних i додаткових відпусток відповідно до законодавства,
надання грошових компенсацій за невикористану відпустку (крім оплати
відпустси у відловідній частці заробітної плати, яку виплачують за
рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства);

4) оплату спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених
законодавством;

5) оплату робочого часу працівників, яких залучаютъ до виконання
державних або громадських обов’язків, якщо вони ці обов’язки виконують в
робочий час відповідно до законодавства;

6) оплату за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, у понадурочний
i нічний час за розцінками, встановленими законодавчими актами України;

7) виплату різниці в окладах працівників, працевлаштованих з інших
підприємств із застереженням протягом деякого часу (відповідно до
законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а
також у разі тимчасового заступництва;

8) суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим до роботи на
підприємствах торгівлі відповідно до спеціальних договорів з державними
організаціями (на надання робочої сили), як видані безпосередньо цим
особам, так i перераховані державним організаціям;

9) оплату праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів
підприємств торгівлі, залучених без звільнення від основної роботи до
перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників до керування
виробничою практикою студектів;

10) суми заробітної плати зa основним місцем роботи робітників,
керівників i спеціалістів підприємств торгівлі за час їx навчання з
відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та
перепідготовки кадрів;

11) оплату відпусток, наданих згідно із законодавством працівникам, що
навчаються в заочних вищих i середніх спеціальних навчальних закладах, в
acпipaнтypi, для участі в сесії та складання іспитів;

12) оплату працівникам-донорам днів медичного обстеження, здачі крові та
відпочинку;

13) плату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної
роботи у випадках, передбачених законодавством;

14) суми вихідної допомоги i середнього заробітку, які виплачують на
період працевлаштування працівникам, звільненим з підприємства торгівлі
у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, а також у
зв’язку з призовом на дійсну військову службу;

15) премії за сприяння винахідництву та раціоналізації;

16) суми нарахованої індексації заробітної плати у випадках,
передбачених законодавством;

17) одноразові заохочення (за виконання особливо важливих виробничих
завдань);

18) премії адміністративно-управлінському персоналу підприємства за
виробничі результати (поліпшення кінцевих результатів господарської
діяльності підприємства торгівлі, відділу, секції) та іншому
загальногосподарському персоналу (за підвищення продуктивності праці);

19) виплату різниці мiж заробітками в разі переведення працівника на
нижчеоплачувану роботу;

20) заохочення, компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Стаття 1.2. Відрахування на соціальні заходи.

До статті 1.2 відносять відрахування на соціальні заходи, базою для
розрахунку яких е фактичі витрати на оплату праці
адміністративно-управлінського персоналу підприємства згідно з чинним
эаконодавством, зокрема:

збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

2) внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням;

3) внески на загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття;

4) внескн на загальнообо’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

5) відрахування на інші соціальні заходи.

Статгя 1.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, нематеріальних активів, що забезпечують
адміністративні потреби.

До статті 1.3 відносять:

1) плату за операційну оренду окремих об’єктів основних засобів
загальногосподарського призначення;

2) плату за операційну оренду окремих об’єктів інших необоротних
матеріальннх активів загальногосподарського призначення;

3) плату зa операційну оренду окремих об’єктів нематеріальних активів
загальногосподарського призначення.

Стаття 1.4. Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, нематеріальних активів, малоцінних та
швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби.

До статті 1.4 відносять:

1) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, каналізацію та iншi
комунальні послуги загальногосподарського призначення (собівартість
палива в разі автономного опалення, плата за перевіряння та таврування
лічильників, вартість ламп i матеріалів, плата стороннім підприємствам
за обслуговування та налагодження систем енергопостачання, чищення
печей, котлів та димарів, увімкнення та вимкнення опалення, перевіряння
та промивання мереж, витрати на утримання свердловин, криниць тощо);

2) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств, пов’язаних з
прибиранням, миттям вікон, дахів, панелей, обладнання, дезінфекцією,
натиранням підлоги, чищенням килимів i м’яких меблів (у приміщеннях
адміністративного або іншого загальногосподарського призначення),
прибиранням прилеглої території в межах закріпленої за ними ділянки
(дворів, вулиць, тротуарів), вивезенням побутового сміття, виробничих
відходів, снігу, льоду, листя тощо;

3) вapтість матеріалів i засобів догляду за приміщеннями, будівлями,
спорудами, територіями, обладнанням, інвентарем загальногосподарського
призначення (вапно, мастика, миючі засоби, кислоти, луги, мастила,
прокладки, фільтри, мішковина, щітки, мітли, віники, картриджі тощо);

4) вартість електроенергії, використаної на роботу ліфтів,
обчислювальної техніки та кондиціонерів, що встановлені в приміщеннях
адміністративного або іншого загальногосподарського призначення та інших
машин і обладнання (крім реєстраторів розрахункових операцій,
підйомників, вантажних ліфтів, транспортерів, торговельних виробничих
автоматів, фасувальних, пакувальних апаратів, обчислювальної техніки
виробничого призначення, вимірювальних приладів, виробничого обладнання
підприємств громадського харчування, холодильного обладнання, рскламних
засобів, транспорту, обладнання гаражів тощо, тобто тих, що забезпечують
виробництво та збут товарів (продукції, робіт, послуг));

5) витрати на проведення протипожежних заходів (встановлення
протипожежної сигналізації, перезарядження вогнегасників тощо), оплату
послуг сторонніх підприємств, пов’язаних із забезпеченням пожежної
сторожової охорони, згідно з укладеними договорами;

6) витрати на поточний ремонт основних зacoбів, інших необоротних
матерiальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів
загальногосподарського призначення відповідно до кошторисів, включаючи
матеріали, запасні частини; оплату праці робітників, відрахування на
соціальні заходи тощо;

7) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств (організацій),
пов’язнаних з виконанням ремонту основних засобів та інших необоротних
матеріальних активів загальногосподарського призначення;

8) витрати на утримання та експлуатацію власних телефонних станцій,
комутаторів, телетайпів, диспетчерського зв’язку, радіозв’язку.

Стаття 1.5. Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів і нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні
потреби.

До статті 1.5 відносять:

1) амортизацію основних засобів;

2) амортизацію інших необоротних матеріальних активів;

3) амортизацію нематеріальних активів.

Нарахування амортизації основних засобів інших необоротних матеріальних
активів, нематеріальних активів здійснюють згідно з національними
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та визначають у
порядку, зазначеному в розділі “Склад витрат операційної діяльності за
економічними елементами”.

Стаття 1.6. Витрати на страхування майна.

До статті 1.6 відносять платежі з обов’язкового страхування майна
підприємства торгівлі та громадського харчування та цивільної
відповідальності, передбачені законодавством.

Стаття 1.7. Податки, збори та iншi передбачені законодавством
обов’язкові платежі.

До статті 1.7 відносять податки (крім тих, які сплачують за рахунок
прибутку), збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством
України, нарахування яких збільшує адміністративні витрати підприємства.

Стаття 1.8. Загальні корпоративні витрати.

До статті 1.8 відносять:

1) витрати, пов’язані з виготовленням i використанням бланків, що
підтверджують сплату пайових, цільових та інших внесків членами
споживчих товариств, акціонерних та iншиx господарських товариств,
членських квитків, та інші витрати, пов’язані з кооперуванням населення,
веденням організаційно-масової роботи з пайовиками;

2) витрати на оприлюднення річного звіту;

3) організаційні та представницькі витрати, пов’язані із забезпеченням
корпоративної діяльності підприємства;

4) витрати на проведения річних зборів;

5) плату за користування електронними засобами масової інформації для
опрнлюднсння результатів фінансово-господарської діяльності підприємства
торгівлі;

6) оплату робіт i послуг консультаційного та інформаційного характеру,
зумовлених зміною структури управління приватизованим підприємством, а
також організацією передбачених законодавством обов’язкових аудиторських
псревірок;

7) сплату передбаченого законодавством збору за реєстрацію підприємств
торгівлі та громадського харчування в органі державного управління;

8) iнші витрати, пов’язані з виконанням обов’язків корпоративного
підприємства.

Стаття 1.9. Інші адміністративні витрати.

До статті 1.9 відносять:

1) витрати, пов’язані із забезпеченням нормальних умов праці та
додержанням правил техніки безпеки праці, які передбачені колективним
договором, укладеним між адміністрацією підприємства та профспілковим
комітетом, та/або трудовими договорами, укладеним між адміністрацією
підприємства та окремим працівником;

2) витрати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням
здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;

витрати, пов’язані з управлінням торговельною діяльністю:

– витрати на службові відрядження адміністративно-управлінського та
іншого загальногосподарського персоналу, які визначають, виходячи з
норм, передбачених законодавством;

– оплату послуг поштового (крім псресилання товарів), телефонного,
телеграфного, факсимільного та інших видів зв’язку;

– витрати на придбання та виготовлення бланків документів, пов’язаних з
фінансово-господарською діяльністю підприємства, придбання
канцелярського приладдя;

– оплату послуг архівних установ за оброблення документів і робіт з
переплітання їx;

– витрати на передплату спеціалізованої преси, придбання прейскурантів,
каталогів, інструктивних та інших службових матеріалів;

– оплату робіт і послуг консультаційного та інформаційного характеру з
питань забезпечення діяльності підприємств торгівлі та громадського
харчування, що не були включені до статті 1.8;

– організаційні витрати, представницькі витрати тощо (організація
прийомів, конференцій та інших офіційних заходів), що не були включені
до статті 1.8, пов’язані з операційною діяльністю підприємства;

4) оплату послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових
установ, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства, включаючи
плату за розрахункове обслуговування; вексельного аваля; отримання
гарантій; факторингових i довірчих операцій; облік боргових вимог i
зобов’язань, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов’язаних з
грошовим oбігом;

5) витрати на перевезення працівників підприємства торгівлі та
громадського харчування до місця роботи i назад, включаючи додаткові
витрати на спеціальні маршрути морського пасажирського транспорту,
організовані відповідно до угод, укладених з транспортними
підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства
торгівлі за діючими тарифами на відповідний вид транспорту або віднесену
на рахунок прибутку, що залишаєтъся в розпорядженні підприємства);

6) винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки
майна тощо);

7) витрати на врегулювання суперечок у судових органах;

8) інші витрати загальногосподарського призначення.

2. Витрати на збут. Групують за такими статтями:

Стаття 2.1. Витрати на оплату праці персоналу, який забезпечує збут
товарів (продукції).

До статті 2.1 відносять витрати на виплату основної та додаткової
заробітної плати торговельно-оперативному персоналу, допоміжному
персоналу, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують
збут.

До фонду основної заробітної плати відносять заробітну плату, нараховану
за виконану роботу (відпрацьований час) за тарифними ставками,
посадовими окладами, відрядними розцінками.

До фонду додаткової заробітної плати відносять:

1) надбавки i доплати до тарифних ставок i посадових окладов у розмірах,
передбачених законодавством, а саме:

персональні надбавки за висі досягнення в праці або за виконання
особливо важливих завдань (на термін їx виконання);

надбавки за знання іноземної мови у випадках, передбачених
законодавством;

надбавки за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування
або збільшення обсягу виконуваних робіт;

доплату до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством;

iншi надбавки та доплати, передбачені законодавством;

2) вартість санітарного та спеціального одягу, який відповідно до
законодавства безоплатно надають працівникам підприємства торгівлі i
який залишаеться в особистому постійному користуванні, або сума пільг у
зв’язку з його продажем за зниженими цінами;

3) оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства
торгівлі, але виконують роботи (надають послуги) згідно з договорами
цивілъно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що
розрахунки з працівниками за виконану роботу провадить безпосередньо це
підприємство. При цьому розмір коштів, спрямованих на оплату праці
зазначених працівників, визначають, виходячи з кошторису на виконання
poбіт (надання послуг) за договором i платіжним документом;

– оплату праці працівників, які не перебуваютъ у штаті підприємства, за
виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побіл i фарбування,
експертиза тощо);

4) оплату щорічних i додаткових відпусток відповідно до законодавства,
надання грошових компенсацій за невикористану відпустку (крім оплати
відпустки у відповідній частці заробітної плати, яку виплачуютъ за
рахунок прибутку, шо залишаеться в розпорядженні підприємства);

5) оплату спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених
законодавством; оплату праці працівників віком до 18 років за скороченої
тривалості їx щоденної роботи; оплату перерв у роботі працюючим матерям
для годування дитини;

6) оплату робочого часу працівників, яких залучають до виконання
державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки вони виконують у
робочий час відповідно до законодавства;

7) оплату за роботу у вихідні та святкові (неробочі) днi, в понадурочннй
час за розцінками, встановленими законодавчими актами;

8) суми заробітної плати за основним місцем роботи робітників
підприємства торгівлі за час їх навчання з відривом від виробництва в
системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

9) оплату відпусток, наданих згідно із законодавством працівникам, які
навчаються у вечірніх і заочних навчальних закладах, в аспірантурі для
участі у сесії та складання іспитів;

10) оплату працівникам-донорам днів медичного обстеження, здачі крові та
відпочинку;

11) плату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної
роботи у випадках, передбачених законодавством;

12) інші.

Стаття 2.2. Відрахування на соціальні заходи.

Стаття 2.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів і нематеріальних активів, що забезпечують збут
товарів (продукції).

Стаття 2.4. Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, що
забезпечують збут товарі (продукції).

Стаття 2.5. Амортизація основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів і нематеріальних активів, що забезпечують збут
товарів (продукції).

Стаття 2.6. Витрати на зберігання, підсортування, оброблення. Пакування
та пепердпродажну підготовку товарів (продукції).

Стаття 2.7. Витрати на транспортування.

Стаття 2.8. Витрати на проведення маркетингових заходів.

Стаття 2.9. Витрати на тару.

Стаття 2.10. Податки, збори та інші передбачені законодавством
обов’язкові платежі.

Стаття 2.11. Інші витрати на збут.

3.4. Розробка рекомендацій з формування відділу зовнішньоекономічної
діяльності

Реорганізація структури управління націлена на підвищення ефективності
роботи в зовнішньоекономічній сфері шляхом зосередження
зовнішньоекономічних функцій. Нові працівники забезпечать аналітику
зовнішньоекономічної діяльності, результати чого вкажуть на відмову від
певних товарів, заміну їх іншими, пошуки нових напрямів роботи.

На даний момент підготовку та перевірку зовнішньоторгових контрактів
веде юридичний відділ, що створює незручності в іншій роботі відділу,
обмежує в часі. Фірмі необхідно також здійснювати аналіз своєї
діяльності, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Пропонується
виконання цих завдань перенести на нових працівників. На рис.11.
зобразимо структуру нового відділу.

Рис. 11. Рекомендована структура відділу зовнішньоекономічної діяльності

фірми “Габен”

Завдання сектору (відділу) зберігання та митного забезпечення вже
розглядались у розділі 2, тому перейдемо до завдань спеціаліста з
імпорту та маркетолога.

Таблиця 8

Функції нових працівників

№ з/п Посада Відповідальність Повноваження

1. Спеціаліст з імпорту Забезпечення імпортних операцій Підготовка та
розсилання запитів і замовлень

Підготовка зовнішньоторгових контрактів

Ведення листування з імпортних поставок

Здійснення закупівель

Відслідковування платежів

Організація забезпечення імпортними напівфабрикатами, будівельними
матеріала-ми та ін.

2. Маркетолог Вивчення зовнішніх і внутрішнього ринків Збір інформації
про продавців, покупців

Систематизація інформації про продаж і рух товарів

Розробка заходів щодо економії імпортних ресурсів і їх здійснення (разом
з спеціалістом з імпорту)

Збір інформації про виставки

Оплата праці спеціаліста з імпорту та маркетолога включає:

Таблиця 9

Оплата праці нових працівників (за місяць)

№ з/п Посада Оклад, грн. Премії Надбавки Су-ма,

грн. Відрахування на соціальні заходи Сума до вип-лати

1. Спеціаліст з імпорту 350 + 1% вартості укладе-ного контракту 12 %
окладу за дешевшу (не менше 5 %) імпортну

поставку 2 % вартості контракту другою інозем-ною мовою 442

1)Пенсійний фонд (2%) – 8,8

2)Фонд загальнообов’-язкового державного соціального страху-вання на
випадок безробіття (0,5%) – 2,2

3)Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності (0,5%) – 2,2

4) Прибутковий податок – 54,4 374,4

2. Маркетолог 340 12 % окладу за дешевшу (не менше 5 %) імпортну

поставку 5 % окладу за терміново виконану роботу 398 1)Пенсійний фонд
(2%) – 8,0

2)Фонд загальнообов’-язкового державного соціального страху-вання на
випадок безробіття (0,5%) – 2,0

3)Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності (0,5%) – 2,0

4) Прибутковий податок – 45,6 340,4

Досвід західних підприємств, розвиток управлінської науки вказує на
іншу, відмінну від організаційної структури управління підприємством “з
радянським минулим”. Захід орієнований на децентралізовану в тій чи
меншій мірі структуру, взаємодію підрозділів підприємства, щоб дії
одного підприємства не були відірвані від потреб іншого підрозділу. В
умовах розширення зовнішньоекономічної діяльності необхідно, щоб у всіх
основних функціональних підрозділах були спеціалісти із
зовнішньоекономічних зв’язків. Поряд з цим на перших стадіях адаптації
до зовнішньоекономічного середовища, коли підприємство ще не подолало
розриву між внутрішньоекономічною та зовнішньоекономічною діяльністю,
можуть утворюватися спеціальні функціональні підрозділи (відділи,
управління, служби) зовнішньоекономічних зв’язків. Їх керівникам повинні
бути підпорядковані спеціалісти із зовнішньоекономічних зв’язків з інших
підрозділів на основі застосування матричної схеми управління, яка
приходить на зміну традиційним лінійним чи лінійно-функціональним схемам
мікроекономічного управління.

Далі проведемо розрахунок економічного впливу запровадження відділу
зовнішньоекономічної діяльності:

1) собівартість виробництва:

А) матеріальні витрати:

сировина і основні матеріали. ТзОВ фірма “Габен” серед інших видів
діяльності здійснює дизайн і будівництво. Для цієї діяльності
закуповуються фарби та тканини. Завдяки укладанню прямих договорів на їх
поставку можна досягти зменшення вартості у розмірі 2,5 %. У 2002 році
їх вартість склала 56 тис. грн. Отже, розмір економії становить 1,4 тис.
грн.;

паливо та енергія. Витрати енергії збільшаться на ту величину, на яку
будуть споживати два придбані комп’ютери, тобто по 0,3 кВт/год, 8 год на
день, працюючи 250 днів у 2003 р., вартість 1 кВт/год коштує 0,16 грн.
додаткові кошти на енергію становитимуть 192 грн. (0,2 тис. грн.);

будівельні матеріали. Прямі поставки будівельних матеріалів зменшать
витрати на 5,3 %. Це складатиме 4,0 тис. грн., оскільки минулоріч
вартість будматеріалів склала 75 тис. грн.;

Всього економія на матеріальних витратах – 5,2 тис. грн.;

Б) витрати на оплату праці:

заробітна плата за окладами і тарифами. Її розмір зріс, тобто втрата
становить 740 грн. у місяць, за рік – 8880 грн.;

премії та заохочення. Відповідно до попередніх розрахунків втрата
складає 1200 грн.;

Всього втрата на витратах на оплату праці склала 10,1 тис. грн.;

В) Відрахування на соціальні заходи:

відрахування на пенсійне забезпечення. За встановленою державою ставкою
у розмірі 32 % становлять 275,2 грн. (річна сума – 3302,4 грн.);

відрахування на соціальне страхування (у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності – 2,9 %). Втрата – 25 грн. в місяць, за рік – 300;

страхові внески на випадок безробіття (2,1 %). Втрата – 17,6 грн. (за
рік – 211,2 грн.);

інші соціальні заходи (внески на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання – 0,9 %) – 7,6 грн. (за рік – 91,2);

Всього втрата на відрахуваннях на соціальні заходи – 3,9 тис. грн.;

Г) амортизація:

основних засобів. На купівлю двох комп’ютерів, потрібних у роботі
спеціаліста з імпорту та маркетолога, потрібно витратити 5,3 тис. грн.,
очікуваний час використання яких 7 років (ліквідаційна вартість – 1,1
тис. грн). Річна сума амортизації, визначена прямолінійним методом,
становить 0,6 тис. грн. Купівля ліцензованого програмного забезпечення
(у двох екзепмлярах) – Windows XP (440 грн.), Microsoft Office XP (800
грн.) – 2480 грн. Амортизаційні нарахування становлять 60 5 у рік. Отже,
сума амортизації дорівнює 1,5 тис. грн. Купівля та встановлення двох
телефонних апаратів сумарно коштує 420 грн. (очікуваний час експлуатації
– 10 років). Амортизаційні відрахування тоді становитимуть 0,04 тис.
грн.

Всього втрата на амортизації – 2,1 тис. грн.;

Д) інші операційні витрати:

на відрядження. Поїздки по представництвах і за кордон збільшать витрати
на 1,2 тис. грн.;

на послуги зв’язку. Зростуть приблизно на 1,8 % порівняно з минулим 2002
р. (тоді склали 50,5 тис. грн.), тобто на 0,9 тис. грн.;

Всього втрата на інших операційних витратах – 2,1 тис .грн.;

2) збутові витрати:

інші витрати. Оптимізація транспортних перевезень, завдяки проведеному
аналізу часових, кількісних і якісних характеристик продажу продукції по
представництвах, що зменшить витрати дизпалива у порівнянні з 2002 р.
на 1330 грн. (950 л економії, 1 л коштує 1,4 грн.);

Всього економія на збутових витратах – 1,3 тис. грн.

Сумарна втрата коштів на витратах складе 12,0 тис. грн.

Вплив створення відділу зовнішньоекономічної діяльності на показники:
збільшення валового доходу, збільшення балансового прибутку (а також
чистого), збільшення активів, зменшення власного капіталу, зменшення
кредиторської заборгованості, збільшення рентабельності власного
капіталу, збільшення рентабельності активів (вагове значення у
очікуваній величині – 8 %), збільшення рентабельності виготовленої
продукції, збільшення капіталовіддачі реалізованої продукції та повної
собівартості.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження та аналіз механізму зовнішньоекономічної
діяльності фірми “Габен” вказує на налагодженість зв’язків із іноземними
контрагентами, на створений імідж надійного партнера в бізнесі.
Позитивний образ фірми створюється також на вітчизняному ринку,
декларуючи це гаслом “Природа – якість – урожай”.

Фірма визначила свою стратегію як диверсифікацію діяльності, надаючи в
майбутньому весь комплекс товарів і послуг для сільськогосподарської
діяльності, враховуючи техніку. Попередні роки свідчать про постійне
розширення “Габену” в сенсі збільшення кількості партнерів, росту
обсягів продажу продукції, збільшенні чисельності працівників. Це, а
також потреба чітко розмежувати функції та відповідальність працівників,
змушує реструктуризувати фірму.

Простежуються тенденції збільшення валового доходу (також повної
собівартості, проте асортимент продукції величезний і повну собівартість
розраховано відповідно до обсягів реалізації продукції) та власного
капіталу з 2002 р., збільшення активів із 2003 р., росту кредиторської
та дебіторської заборгованості з 2003 р. починаючи. Частка
умовно-постійних витрат у структурі повної собівартості зростає впродовж
останніх п’яти досліджуваних роки, що пов’язано з розширенням фірми,
збільшенням обсягів продажу та ростом чисельності працівників.

Пропоновані заходи щодо формування відділу зовнішньоекономічної
діяльності та вдосконалення системи розрахунків викликані тим, що
функції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю є роздроблені, не
забезпечується аналітика результатів діяльності, зростає дебіторська
заборгованість.

Вплив рекомендованих заходів на діяльність фірми розрахований за
допомогою основних показників діяльності. Формування відділу
зовнішньоекономічної діяльності впливає на збільшення рентабельності
активів, проте частка цього заходу в очікуваній величині достатньо мала.
Цей захід більше спрямований на вдосконалення самого механізму
зовнішньоекономічної діяльності, покращення умов діяльності,
спеціалізованості працівників на зовнішньоекономічній сфері, завдяки
аналізуванню ринкових умов досягнення кращих результатів на у збуті
імпортної продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р.Дяківа. – К.:
Міжнародна економічна фундація, 2004. – 704 с.

Економічна енциклопедія / Редкол. С.В.Мочерний та ін. – Київ, Тернопіль,
2004.

Райзберг Б.А., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. –
М.: ИНФРА, 2003. – 479 с.

Пономаренко В.С., Ястремская Е.Н., В.М.Луцковский др. Механизм
управления предприятием: стратегический аспект. – Харьков: ХДЭУ, 2002. –
251 с.

Брюховецька Н.Ю. Економічний механізм підприємства в ринковій економіці:
методологія і практика. – Донецьк, 2003. – 275 с.

Сиденко В.Р. : проблемы системной трансформации при переходе к рынку. –
К., 2002. – 305 с.

А.И.Кредисов, С.Н.Березовенко, В.В.Волошин, Д.П.Расшивалов и др.
Управление внешнеэкономической деятельностью. – К.: Феникс, 1996.

Стровский Л.Е. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. – М.:
ЮНИТИ, 2003. – 823 с.

Дроздова Г.М. Менеджмент внешнеэкономической деятельности предприятия. –
Донецк, 2005. – 154 с.

Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности
менеджмента и маркетинга. – М.: Ось-89, 2004. 287 с.

Литвін А.Ю. Розвиток механізму управління торгівлею // Економіка:
проблеми теорії та практики, вип.69.

Т.Б. Кушнір. Сучасні особливості формування показників прибутку в
підприємствах торгівлі // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх
економічне обгрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми
торгівлі: ЗНП. – харків, 2002. – ч.2. – 536 с.

О.О. Орлов. Планування діяльності промислового підприємства. – К.:
Видавн. дім “Скарби”, 2002. – 336 с.

Внешнеэкономическая деятельность: ЗНП, 2002.

Статут ТзОВ фірми “Габен”.

ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”. ВВР від 1991 р., №29 зі
змінами, внесеними згідно із Законами від 17.01.2002 та 07.02.2002.

ЗУ “Про підприємництво”. ВВР від 1991 р., №14 зі змінами, внесеними
згідно із Законом від 16.01.2003.

ЗУ “Про господарські товариства”. ВВР, 1991, N 49

Постанова КМУ “Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає
квотуванню і ліцензуванню у 2003 році” №1939 від 25 грудня 2005 р. зі
змінами, внесеними згідно із Постановами від 24.02.2003 і 01.03.2003.

Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції “Про
порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2003 році” №36 від
18.02.2003.

ЗУ “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”.
ВВР від 1997 р., №44.

ЗУ “Про Єдиний митний тариф України”. ВВР від 1993 р., №12 зі змінами,
внесеними згідно із Законами від 26.12.2002.

ЗУ ”Про Митний тариф України”. ВВР від 2005 р., №24 зі змінами,
внесеними згідно із Законом від 26.12.2002.

Наказ Державної митної служби України “Про затвердження Положення про
відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів” №592 від
31.12.1996 зі змінами, внесеними згідно із Наказами від 09.01.2005 та
26.06.2005.

ЗУ “Про оплату праці”. ВВР, 1995, N 17

Постанова КМУ від 7 березня 2005 р. N 225 “Про максимальну величину
фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного
доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму
заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори)
до соціальних фондів”

Декрет КМУ “Про прибутковий податок з громадян”. ВВР, 1993, N 10

ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”. ВВР, 1995, N 4

Дениелз Д.Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые
операции. – М.: Дело, 2002. – 784 с.

Галицькі контракти. № 13, квітень, 2002.

Галицькі контракти. № 9, березень-квітень, 2003.

Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. –
656 с.

Економіка підприємства: Навч. посібник/за заг.ред. В.Г.Герасимчука.
А.Е.Розенплентера. – К.: ІВЦ “Вид-во “Політехніка”, 2003. – 264 с.

Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник/за заг.ред.
Петровича Й.М. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 405 с.

PAGE

PAGE 83

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020