КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
“Мікроекономіка”
1. Поясність зміст граничної корисності товару, покажіть її відмінність
від загальної корисності Закон спадної граничної корисності. 2. Яка
взаємодія фірми в умовах олігополії впливає на встановлення цін й
обсягів виробництва. Модель курно. Криві реакції фірм і точка рівноваги
Курно. 3.Задача
ПЛАН
1. Поясність зміст граничної корисності товару, покажіть її відмінність
від загальної корисності Закон спадної граничної корисності.
2. Яка взаємодія фірми в умовах олігополії впливає на встановлення цін й
обсягів виробництва. Модель курно. Криві реакції фірм і точка рівноваги
Курно.
3.Задача
Список використаної літератури
1. Поясність зміст граничної корисності товару, покажіть її відмінність
від загальної корисності Закон спадної граничної корисності.
Загальна величина задоволення, яку отримує споживач від всіх спожитих
благ, називається сукупною корисністю (ТU). Залежність сукупної
корисності від кількості спожитих благ відображає функція:TU = f(X,Y,…),
де Х, Y… – кількості споживаних благ. Для випадку споживання одного
блага (Х) функція сукупної корисності має вигляд: TU = f(X).
Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощування споживання блага Х
застосовують поняття „гранична корисність”.
.
Спостереження за поведінкою споживача виявили, що кожна наступна одиниця
блага приносить споживачу менше задоволення, ніж попередня. Це дало
можливість німецькому економісту Г.Госсену сформулювати закон спадної
граничної корисності (перший закон Госсена): величина задоволення від
споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до
досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби.
Таблиця 1
Одиниці блага Х за порядком Сукупна
,
ютилів Гранична
,
ютилів
0 0
12
22
30
36
40
42
42
40 12
10
8
6
4
2
0
-2
1
2
3
4
5
6
7
8
Цей закон ілюструють дані таблиці 1, на основі яких побудовані криві
сукупної та граничної корисності (рис 2) для споживача, що нарощує
споживання блага Х від 0 до 8 одиниць. Зауважте, що значення граничної
корисності у таблиці пишемо між рядками, щоб показати, що це прирістні
величини.
Крива сукупної корисності (рис. 2. а) представляє зростаючу опуклу
вгору функцію, що є наслідком дії закону зростаючої сукупної корисності:
з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності
зростає, але прирости корисності зменшуються. Графік граничної
корисності (рис. 2. б) представлений гістограмою та спадною кривою.
Між кривими сукупної та граничної корисності існує геометричний зв’язок:
сукупна корисність досягає максимального значення, коли гранична
корисність стає рівною нулю;
відхиляється донизу, але цей відрізок (пунктир) не включається у
функцію корисності.
Отже, раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо
припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої
спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого
задоволення.
Перевага кардиналістської версії полягала у тому, що вона не тільки
досить просто пояснювала мотивацію поведінки споживача, але й могла бути
застосована до аналізу вибору серед набору благ – двох, трьох і більшої
кількості товарів, що в інших моделях зробити важко. Набір товарів, який
купує споживач, називається ринковим споживчим кошиком. Сукупна
корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної
корисності кожної одиниці товарів. Функція сукупної корисності
визначається присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику.
Таким чином можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків:
раціональний споживач вибере кошик з найбільшою сумою корисності
(ютилів).
Проте в реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно
оцінити різницю в корисності благ, визначити, наприклад, на скільки
ютилів буханець хліба корисніший за пакет молока. Радше споживач здатний
визначити, наскільки один споживчий набір привабливіший для нього за
інший.
2. Яка взаємодія фірми в умовах олігополії впливає на встановлення цін
й обсягів виробництва. Модель курно. Криві реакції фірм і точка
рівноваги Курно.
Олігополістичне ціноутворення виявляє дві взаємопов’язані тенденції: з
одного боку, ціни олігополістичного ринку негнучкі, вони змінюються
рідше, ніж в умовах досконалої конкуренції і навіть чистої монополії; з
іншого боку, – найбільш імовірно, що коли ціни змінюються, то одночасно
у всіх фірм, – це відображає схильність олігополістів до таємної змови.
Розроблені моделі олігополістичного ціноутворення призначені для
пояснення його стабільності.
Модель „ламаної кривої попиту” ілюструє негнучкість олігополістичних
цін. Модель описує імовірну поведінку фірм-конкурентів у ситуації, коли
одна з них почне змінювати ціну. Інші фірми можуть або слідувати зміні
ціни, або її ігнорувати.
(рис.3).
на рис.3.
має розрив.
ніяк не вплине на обсяг виробництва чи ціну, що є додатковим
свідченням негнучкості олігополістичного ціноутворення.
„Дилема олігополістів” – це модель олігополістичного ціноутворення, в
якій кожна фірма, вирішуючи проблему рівня цін, діє в умовах, що
виключають співробітництво, самостійно реалізує свій потенціал, але
зважає на своїх конкурентів (рис. 4). На ринку лише два продавця (фірма
1 і фірма 2), кожен з яких може встановити або низьку, або високу ціну.
Якщо обидві фірми встановлюють високу ціну, то кожна одержить прибуток в
розмірі 20 тис. грн., а якщо обидві встановлять низьку ціну, то прибутки
кожної становитимуть лише 15 тис. грн. Таким чином, тут є стимул як до
змови, так і до обману суперника.
соку ціну, то друга фірма максимізує прибуток, знижуючи свою ціну. Якщо
фірма 1 призначить низьку ціну, то фірма 2 одержить більше, якщо також
знизить ціну, уникаючи зменшення прибутку. Таким чином, фірма 2
максимізує свій прибуток, встановлюючи низьку ціну при будь-якому
рішенні суперника. Розрахунки першої фірми аналогічні, тому фірма 1
також завжди призначає низьку ціну. Стан обох фірм утім є гіршим, ніж у
випадку змови і призначення обома високих цін.
Для учасників таємних і явних змов характерна тенденція до максимізації
сукупних прибутків всіх учасників. Їх поведінка схожа на поведінку
монополіста. Найбільш поширеною формою явної змови є картель.
, а кожна фірма за рівноважною ціною не одержувала б економічного
прибутку (рис. 5 б), перебуваючи у стані беззбитковості.
(рис. 5 а). Цим пояснюється нестійкість картелювання.
Дотримання картельної угоди суперечить ефективності виробництва і
зменшує суспільний добробут, подібно до монополії. Тому картелювання
забороняється антимонопольним законодавством у багатьох країнах.
Таємні угоди не оформляються офіційно, їх важко виявити. Проте вони
дозволяють досягти згоди відносно цін на продукцію чи ринкової частки
кожного учасника. В результаті змови олігополія стає подібною до
монополії за рівнями виробництва і цін.
Модель „лідерства в цінах” є поширеним засобом координації поведінки
олігополістів за відсутності змови. З мовчазної згоди учасників ринку
найбільшій або найефективнішій фірмі галузі відводиться роль цінового
лідера, решта встановлюють ціни слідом за ним і не змінюють їх доти,
доки лідер не проголосить про нову зміну своєї ціни. Поступово
підвищуючи ціни, галузь може досягти такого високого рівня цін, як
картель. Ціновий лідер вдається до зміни цін не часто. Він не реагує на
незначні зміни у витратах або у попиті на його продукцію. Перегляд цін
відбувається лише тоді, коли зміни стосуються всієї галузі і є досить
значними.
Модель ціноутворення „витрати плюс” – це практичний метод, за яким фірма
оцінює свої витрати на деякому плановому рівні і встановлює процентні
накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній
прибуток у довгостроковому періоді – приблизно 15% на весь вкладений
капітал. Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого
коригування її рівня.
Оскільки олігополія є структурою, близькою до монополії, вона має
подібні економічні наслідки для суспільства: у більшості випадків високі
бар’єри вступу в галузь призводять до обмеження випуску і встановлення
вищих цін, виникають безповоротні суспільні втрати, не забезпечується ні
виробнича ефективність, ні ефективність розподілу ресурсів.
Модель Курно – це модель простої дуополії, – олігополії з двома фірмами,
які виробляють однорідну продукцію (рис. 6). Кожна фірма вибирає обсяг
випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо
можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва
іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних
виробничих рішень.
– обсяги випуску фірми 1 і фірми 2.
визначатиметься рівнянням:
.
.
, згідно своїх функцій реакції:
.
Функція реакції – це крива, що показує, який обсяг продукції буде
виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягу виробництва
іншого.
на перетині двох кривих реакції.
, називають рівновагою Курно,
Використана література
Базилевич В., Филюк Г. Роздержавлення природних монопольних структур в
Україні // Економіка України. – 2002. – №3. – С. 35-42.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань:
Навч.посіб. – К.: Вища шк., 1998. – 544 с.
Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посібник / За ред.
Ватаманюка З., Панчишина С. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001. –
606 с.
Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник. У 2 ч. / С.Будаговська,
О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; За ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998.
– 517 с.
Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник. – М.: Издательство НОРМА,
2001. – 572 с.
Основи економічної теорії: Підручник / Крупка М.І., Островерх П.І.,
Реверчук С.К. – К.: Атіка, 2001. – 344 с.
Полуянов В. Монополізованість промисловості України і тенденції
формування ринкових суб’єктів господарювання // Економіка України. –
2001. – №9. – С. 36-42.
Филюк Г. Олігополія: теоретичний аспект // Вісник КДТЕУ. – 2000. – №4. –
С. 34-43.
Фролов П. Деформації в промисловості України та шляхи їх усунення //
Економіка України. – 2001. – №10. – С. 88-90.
Рис 2. Функції сукупної та граничної корисності
а)
б)
а)
б)
Рис. 3. Модель ламаної кривої попиту
Рис. 4. Цінові стратегії у
випадку дилеми олігополістів
Рис. 5. Модель картелю
Рис. 6. Максимізація прибутку
дуополістом в моделі Курно
Рис. 7. Криві реакції фірм і
рівновага Курно
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
