Курсова робота
На тему: Облік розрахунків в банку”Дисципліна: 5. 050111 “Бухгалтерський
облік”
Вступ
1. Облік розрахунків на рахунках в банку ведеться на основі таких
нормативних джерел.
2.Облік коштів на рахунках у банку.
2.1. Облік операцій у національній валюті.
3. Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах
банків.
3. Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах
банків.
4. Взяття на податковий облік банківських рахунків.
5.Форми безготівкових розрахунків в Україні.
6.Особливості розрахунків зовнішньоекономічної діяльності.
Вступ
Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на
рахунках в банку та депозити. Для обліку наявності та руху грошових
коштів що знаходяться на рахунках у банках і можуть бути використані
дляпоточних операцій призначено рахунок №31 “Рахунки в банках”. Готівка
– це грошові знаки національної вальти України банкноти і монети, в тому
числі обігові та ювелейні монети які є дійсними платіжними засобами.
Операції за рахунком №31 “Рахунки в банках” відображають на підставі
перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них. На
рахунку № 31 “Рахунки в банках” залишок на кожний даний момент часу має
відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку за рахунком №
31.
Надходження коштів на рахунки №31 має великий діапазон. Найбільша сума
надходження це виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і
послуг, від реалізації інших активів. Також кошти надходять із каси
підприємства – депонентські суми, виручка від реалізації; суми за
висунуті претензії; перерахунки сум фінансовими органами, суми від
окремих осіб у погашення заборгованості з відшкодування матеріального
збитку; суми вкладів, що надійшли від засновників підприємств; суми, що
надійшли від дебіторів у погашення їхних боргів (за виконавчими
листами); надходження від орендарів орендної плати, від орендарів за
продані об’єкти; надходження коштів від внутрішньогосподарських
підрозділів, що мають окремі баланси; одержані кредити банків
короткострокові, довгострокові; надходження коштів цільового
фінансування і цільових надходжень та ін. Розрахунки можуть
здійснюватись не тільки в готівковій , але й в безготівковій формі.
Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку
платника на рахунок отримувача. Фінансовим посередником в цих
розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам. Здійснення
розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє
концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування,
забезпечення їх збереження і більш ефективне використання оптимізує і
прискорює грошовий обіг держави.
Готівкові та безготівкові грошові обороти органічно пов’язані між
собою, що реалізується через перехід однієї форми обороту в іншу. Є такі
види банківських розрахунків: поточний, акредетив, валютний, депозитний,
картковий, кредитний, тимчасовий. При здійсненні безготівкових
розрахунків можуть застосовувати акредитивна, інкасова, вексельна форма
розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, при чому клієнти
банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення,
платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив) і зазначають їх під час
укладання договору.
Банк у якому відкрито рахунки організації, установ всіх форм власності,
фізичних осіб, суб’єктів підприємницької діяльності, банків та їх
установ, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з
операцій чи послуг передбачених Законом України “Про банки та банківську
діяльність” називається обслуговуючим.
1. Облік розрахунків на рахунках в банку ведеться на основі таких
нормативних джерел.
Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
№185/94-ВР від 23.09.94 р.
Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від
06.07.1995 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Вплив змін валютних курсів”
№193 від 10.08.2000 р.
Закон України “Про банк і банківську діяльність” №2131-111 від
07.12.2000
Закон України “Про порядок погашення заборгованості платників податків
перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000
Закон України “Про платіжні системи і перекази грошей в Україні”
№2346-111 від 05. 04.2001 р.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку
з прийняттям Закону України “Про банки і банківську діяльність”
№2922-111 від 10.01.2002 р.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” №349-IV від
24.12.2002 р.
Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 р.
Постанова Правління Національного банку України “Про введення
обов’язкого продажу надходжень у іноземній валюті на користь
резидентів-юридичних осіб” №349 від 04.09.98 р. зі змінами і
доповненнями внесеними Постановами Правління Національного банку України
№365 від 14.09.98 р., № 408 від 01.10.98 р., №39 від 27.01.99 р., № 62
від 12.02.99 р., №141 від 24.03.99 р.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на
відрядження в межах України та за кордон” №663 від 23.04.1999 р.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про службові відрядження” №850 від
30.05.2000 р.
Постанова Правління Національного банку України “Положення про примусове
списання (стягнення) і договірне списання коштів в іноземній валюті з
рахунків платників ( крім банків) на території України” №850 від
30.05.2000 р.
Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження змін
до Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній
валюті” №149 від 16.04.2003 р.
Наказ Державної податкової адміністрації “ Порядок подання податковим
органам про відкриття (закриття) рахунків в установах банків” №306 від
01.08.2001 р.
Постанова Правління Національного банку України “ Інструкція про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від
29.03.2001 р. зі змінами за №173 від 10.05.2002 р.
Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у
національній та іноземній валютах”, затверджена Постановою Правління
національного банку України №492 від 12.11.2003 р.
Інструкція №7 “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті”, затверджена Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р.
Постанова “Про порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з
їх застосування” (затверджена постановою “Правління НБУ №367 від
27.08.2001 р.”).
Постанова Правління Національного банку України “Про встановлення
граничної суми готівкового розрахунку” №32 від 09.02.2005 р.
Лист Національного банку України “Про окремі норми Положення проведення
касових операцій у національній валюті в Україні” №11-111/680-1907 від
01.03.2005 р.
2.Облік коштів на рахунках у банку.
2.1. Облік операцій у національній валюті.
Рахунок №31 “Рахунки в банках” призначено для обліку наявності та руху
грошових коштів що знаходяться на рахунках у банках і можуть бути
використані для поточних операцій.
Рахунок №31 “Рахунки в банку ” має такі субрахунки:
№ 311 “Поточні рахунки в національній валюті”;
№ 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;
№ 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”;
№ 314 “Інші рахунки в банку”;
На дебеті рахунка № 31 “Рахунки в банках” відображається надходження
грошових коштів, на кредиті – їх використання.
Субрахунки № 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, № 314 ”Інші
рахунки в банку в іноземній валюті” призначені для узагальнення
інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.
Операції за рахунком №31 “Рахунки в банках” відображають на підставі
перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них. Якщо у
виписках банку виявляються операції, помилково проведені на рахунку №31
“Рахунки в банку”, то вони відображаються відповідно по дебету або
кредиту рахунка №31 в кореспонденції з рахунком № 374 “Розрахунки за
претензіями”. Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають
їх иправлення. Помилки, допущені в операціях рахунка №31 “Рахунки в
банках”, необхідно своєчасно виявляти і слідкувати за їх обов’язковим і
точним виправленням установою банку. Не виявлені або не виправлені
помилки тягнуть за собою збитки грошових коштів і мають бути зрештою
списані нв збитки підприємства. На рахунку №31 “Рахунки в банках”
залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей,
зафіксованому у виписці банку за рахунком №31 “Рахунки в банках”.
Аналітичний облік на рахунку № 31 “Рахунки в банках” здійснюється за
виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових
субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку
відповідних. У разі необхідності деталізація кожного аналітичного
рахунка здійснюється за виписками банку.
Виписки банку. Основою для запису операуій на рахунку № 31 “Рахунки в
банках” є виписки з цього рахунка. Періодично (здебільшого кожного дня)
банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями
розрахункових операцій. Виписка обов’язково подається на 1-ше число
кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору
відповідності її доданим документам; при цьому встановлюються, чи всі
записи належать до підприємства-власника рахунка. Виписка є основою для
записів у реєстрах (журналу-ордера №2 і допоміжної відомості №2)
операцій на рахунку № 31 “Рахунки в банках”. Записи банку і підприємства
мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що рахунок № 31 “Рахунки
в банках” підприємства є активними, а для банку ці рахунки підприємств є
пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку буде показана сума
коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті – зарахована на
нього сума, відповідно сальдо у Виписці буде на редиті рахунка.
Сальдо на рахунку №31 “Рахунки в банках” завжди має бути однаковим як в
обліку банку, так і підприємства.
Виписка банку змінює регістр аналітичного обліку за рахунком, а тому
обов’язово має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і
суми записів на дебетіі кредиті, а також залишки коштів на пчаток і
кінець періоду. Форма виписки наведена у Додатку 1).
Найбільша сума надходження – це виручка від реалізації продукції,
виконаних робіт і послуг, від реалізації інших активів і т.д. Кошти
надходять також із каси підприємства – депонентські суми, виручка від
реалізації.Оплата (списування коштів) з рахунків №31 “Рахунки в банках”
теж має великий діапазон. Оперограму операцій на поточному рахунку
(№31) в банку наведено в (Додатку 2).
3. Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах
банків.
Інструкція “Про прорядок відкриття, використання і закриття рахунків у
національній та іноземній валютах” затверджена Постановою Правління
Національного банку України №492 від 12.11.200 р. Ця Інструкція
розроблена відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного
кодексу України, Законів України “Про національний банк України”, “Про
банки і банківську діяльність”, “Про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, “Про платіжні системи
та переказ грошей в Україні”, інших законодавчих актів України та
нормативно-правових актів Національного банку України.
Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття
банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють
банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних рахунків у
національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним
особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим
блокам політичних партій.
Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за
ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.
Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування
передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і
не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка
поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні депозитні
рахунки.
Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на
договірній основі для зберігання грошей і здійснення
розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів
відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
До поточних рахунків належать:
Рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у
випадках, передбачених законами України.
Поточні рахунки типу “Н”, що відкриваються в національній валюті
офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів,
які не займаються підприємницькою діяльністю на території України.
Поточні рахунки типу “П”, що відкриваються в національній валюті
постійним представництвам.
Карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними
картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Операції за цими рахунками
здійснюються з урахуванням особливостей, визначених цією Інструкцією та
відповідними нормативно-правовими актами Національного банку,що
регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;
Поточні рахунки виборчих фондів.
Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком
клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються
клієнтом в управління на встановлений термін або без зазначення такого
терміну під визначений відсоток і підлягають поверненню клієнту
відповідно до чинного законодавства України та умов договору.
Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються
в письмовій формі. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначають:
вид банківського вкладу;
сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний)
рахунок;
тармін дії договору;
розмір і порядок сплати відсотків;
умови дострокового розірвання договору;
інші умови за погодженням сторін.
Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формуваня
Статутного фонду господарського товариства (у національній та/або
іноземній валютах) та один поточний рахунок (у національній та/або
іноземній валютах) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без
створення юридичної особи.
Юридичні особи – нерезиденти можуть відкривати в банках України поточні
рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземній валютах у
порядку, встановленому цією Інструкцією. У разі відкриття поточного або
вкладного (депозитного) рахунка підприємцю до отримання банком
повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової
служби операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахуванням
коштів.
Банки зобов’язані здійснити перевірку поданих документів для відкриття
рахунків на відповідність їх чинному законодавству, зокрема:
підписи осіб на заяві про відкриття поточного рахунка мають бути
розшифровані з обов’язковим зазначенням прізвища та ініціалів і звірені
з підписами, що наведені в картці із зразками підписів і відбитка
печатки;
свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
нотаріальне засвідчення документів і копій документів;
документи, подані для відкриття рахунків, які були видані на території
іноземної держави.
У разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноважений
працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві
клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або
уповноваженої ним особи, на яку згідно з внутрішніми положеннями банку
покладається обов’язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків
клієнтів.
Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних
валютах суб’єктом господарювання такий:
Якщо суб’єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття
йому поточного рахунка здійснюється в такому порядку: Особи (особа), які
(яка) від імені юридичної особи або відокремленого підрозділу
відкриваютьпоточний рахунок, мають: пред’явити паспорт або документ, що
його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження; подати
документи (копії документів), засвідчені у встановленому порядку,
визначені Інструкцією. На підставі вищезазначених документів
уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб,
уповноважених розпоряджатися поточним рахунком. Між банком і клієнтом
укладається в письмовій формі договір банківського рахунка.
Якщо юридична особа не має рахунка в цьому банку, то для відкриття
поточного рахунка потрібно подати такі документи: заява про відкриття
поточного рахунка (Додаток 3); копію свідоцтва про державну реєстрацію
юридичної особи в органі виконавчої влади; копію належним чином
зареєстрованого установчого документа, установчого акта.
Якщо фізична особа – підприємиць не має рахунків у цьому банку, то
для відкриття поточного рахунка їй потрібно подати до банку такі
документи:
Заяву про відкриття поточного рахунка, що підписана фізичною особою –
підприємцем;
Копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи;
Копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи на облік в органі
податкової служби;
Копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи у
відповідному органі Пенсійного фонду;
Картку із зразками підписів, засвідчену підписом уповноваженого
працівника банку або нотаріально.
У статті 3 Інструкції також наведено порядок відкриття поточних
рахунків у національній та іноземній валютах: відокремленому
підрозділу, якщо він не має в цьому банку рахунків; професійній спілці
або об’єднанню профспілок; орендному підприємству тощо, а також, якщо
суб’єкт господарювання вже має в цьому банку поточний рахунок або
вкладний рахунок.
Відкриття поточного рахунка фізичній особі здійснюється в такому
порядку:
Фізична особа пред’являє уповноваженому працівнику банку паспорт яабо
документ, що його замінює, а також документ, виданий органом державної
податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера
платника податку;
Фізична особа – резидент заповнює заяву про відкриття поточного рахунку
та картку із зразками підписів;
Між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунка.
Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:
пред’явити паспорт або документ, що його замінює, документи, що
підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додаткового
пред’являть документ, виданий відповідним органом державної податкової
служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника
податку;
подати документи визначені главами 11 та 12 цієї Інструкції для
відкриття іноземним представництвами поточних рахунків типу “H” i “П” у
національній валюті.
На підставі цих документів працівник банку здійснює іденифікацію
іноземного представницва та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним
рахунком в іноземній валюті. Між банком та іноземним представництвом
укладається в письмовій формі договір банківського рахунка. Порядок
відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах вкладено
в статтях 3-17 Інструкції.
Усі юридичні особи незалезно від форм власності та їх відокремлені
підрозділи подають картку із зразками підписів і відбитка печатки у двох
примірниках. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно
до чинного законодавства України та установчих документів юридичної
особи надано право розпорядження рахунком і підпису розрахункових
документів.
Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій
відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право
другого підпису належить головному бухгалтеру, а якщо немає такої посади
– особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, а
акож іншим уповноваженим на це особам.
Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі:
проведення реорганізації в межах одного банку;
проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу,
перетвореня;
зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку;
зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів.
Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:
На підставі заяви клієнта;
На підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо
ліквідації або реорганізації юридичної особи.
На підставі відповідного рішення суду або господарського суду про
ліквідацію суб’єкта господарювання;
У разі смерті власника рахунка – фізичної особи (за зверненням до банку
спадкоємців);
На інших підставах, передбачених чинним законодавством України або
договором між банком і клієнтом.
У разі закриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка
суб’єкта господарювання банк протягом трьох робочих днів з дня закриття
рахунка (включаючи день закриття рахунка) повідомляє про це відповідний
орган державної податкової служби.
Кориспонденцію рахунків з обліку коштів в національній валюті
наведено у Дод. 4
4. Взяття на податковий облік банківських рахунків.
Наказом Державної податкової адміністрації №306 від 01.08.2001р.
затверджено “Порядок подання податковим органам про відкриття (закриття)
рахунків в установах банків”. Цим порядком встановлюється послідовність
дії платників та органів державної служби при взятті на податковий облік
банківських рахунків (Додаток 5).
Повідомлення про відкриття (закриття) рахунка в установі банку суб’єкти
підприємницької діяльності (платники) направляють відповідно до чинного
законодавства України до державного податкового органу, де вони взяті на
податковий облік.повідомлення протягом трьох робочих днів здня відкриття
або закриття рахунка в установі банку (включаючи день відкриття або
закритя) подається платником особисто або направляється поштою на адресу
відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.
Повідомлення раєструється відповідним підрозділом податкової служби з
обробки вхідної кореспонденції за умови заповнення всіх реквізитів.
Корінець повідомлення зі штампом відповідного підрозділу податкової
служби та датою реєстрації повертається платнику.
У триденний тармін після дати одержання повідомленняплатника орган
державної податкової служби направляє до установи банку, у якому
відкритий рахунок, або повертає платнику для наступної передачі до
установи банку корінець повідомлення платника з відміткою про взяття
рахунка на податковий облік.
У випадку відмови про взяття рахунка на податковий облік платнику
направляється повідомлення за формою ДЗ (додаток 3 до Порядку) про
недостатність даних у поданому ним повідомленні та про необхідність
усунення виявлених недоліків та повторного подання повідомлення.
Згідно зі ст. 381 Цивільного кодексу України один із основоположних
принципів безготівкових розрахунків в Україні є самостійне розпорядження
власників коштами, що належать їм і знаходяться на рахунках у банку.
Списання цих коштів без їх згоди можливе тільки у виадках, передбачених
чинним законодавством України, а також за рішеннями судів і виконавчими
написами нотаріусів.
Стаття 10 Закону України “Про порядок погашення заборгованості платників
податку перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від
21.12.2000 р. подає право податковим органам погашати заборгованість
шляхом стягнення коштів, що знаходяться на рахунках платника.
Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” № 2121-ІІІ
від 07.12.2000 р. передбачає право банку на примусове списання сум
боргового зобов’язання за кредитним договором на підставі наказу,
виданого керівником банку (за умови, якщо таке право банку передбачено
крадитним договором).
Відповдно до Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV від
21.04.99 р. (ст. 50) примусове списання коштів з рахунків підприємства
для виконання рішень судів, виконавчих написів нотаріусів та інших
виконавчих документів проводиться державними виконавцями.
Порядок примусового списання коштів із рахунків клієнтів у банках
регулюється Законом України “Про платіжні системи і переказ грошей в
Україні” № 2346-111 від 05.04.2001 р., а також виданою на його основі
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті
, затвердженою Постановою Правління НБУ №135 від 29.03.2001 р.
Списання коштів в іноземній валюті також проводитья на підставі
Інструкції з урахуванням особливостей, викладених у Положенні про
примусове списання (стягнення) і договірне спписання коштів в іноземній
валюті з рахунків платників (крім банків) на території України,
затвердженому Постановою Правління НБУ №416 від 01.10.2001 р.
Примусове списання коштів з рахунка боржника здійснюється шляхом
направлення до його банку розпорядження – на бланку Платіжної вимоги.
Платіжна вимога на примусове списання коштів приймається банком
стягувача протчгом 10 днів з дня її складання, а банком платника
протягом 30 днів. По закінченні цього терміну вимога банком не повинна
здійснюватись і підлягає поверненню стягувачу (п.10 розд. 5 Інструкції).
Статтею 32 Законом України №2346-ІІІ від 05.04.2001 р. передбачена і
відповідальність банків за неправильне і неправомірне списання коштів з
рахунків клієнтів.
Щоб запобігти випадкам халатного ставлення працівників банку до грошей
своїх клієнтів, укладаючи договори на розрахунково-касове
обслуговування, бажано включити пункти, що передбачають відповідальність
банку за неправомірне списання коштів.
5.Форми безготівкових розрахунків в Україні.
В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією “Про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29
березня 2001 р. зі змінами №173 від 10.05.2002 за такими формами:
Платіжними дорученнями;
Платіжними вимогами-дорученнями;
Чеками;
Акредитивами;
Векселями;
Пластиковими картками та ін.;
Електронними розрахунковими документами.
Підприємство самоствійно обирає форму розрахунків з іншими
підприємствами, організаціями й установами. Банк на договірній основі
здійснює касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, списує
грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник
підприємства згідно з Положенням “Про безготівкові розрахунки в
господарському обігу України”.
Якщо на підприємстві накопичилися документи з платежів з безспірним
стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх
проводиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за
календарним надходженням цих документів.
Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер
рахунка в банку, число, місяць, рік виписки. Число вказується цифрами,
місяць – словами, рік – цифрами.
Підприємства, що використовують при виписці первинного документа
обчислювальну техніку, дозволяється : проставити місяць цифрами (1 –
12), повну або скорочену назву платника і одержувача коштів, номер
розрахункових рахунків; назву місця знаходження, номер банку платника
або одержувача, МФО, де знаходяться коррахунки, номер коррахунка; суму
платежу – цифрами та словами у цілих грошових одиницях; мотив для
розрахунків або одержання коштів; підписи платника на першому
примірнику з відбитком печатки.
Платіжні документивиписуються, як правило, під копіювальний папір у
кількості примірників, необхідній банку та всім сторонам,що беруть
участь у розрахунках.
Механізм безготівкових розрахунків, їх стандарти, стандарти документів і
документообіг визначаються Положенням НБУ “Про безготівкові розрахунки у
господарському обігу України” №22001/116 від 1 червня 1993 р. Платіжне
доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає
до обслуговуйочого банку для перерахування визначеної суми зі свого
рахунка (Дод. 6).Банки приймоють до виконання доручення протягом 10
календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до
виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка
підприємства або за рахунок кредиту. Доручення на перерахуваня грошових
коштів у дохід бюджету або позабюджетних коштів на рахунку клієнта. У
разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на
позабалансовому рахунку.
Іншим платіжним документом, який обслоговує безготівковий обіг, є
платіжна вимога-доручення. Це комбінований документ: верхня частина –
вимога постачальника (одержувача грошових коштів) покупцеві (платникові)
сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих
послуг, нижня – доручення платника своєму банкові перерахувати з його
рахунка вказану суму.
У безготівковому обігу широко використовуються також чеки. Чек – це
письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити
чекодавцю зазначену у чеку суму грошових коштів. В Україні нині чеки
використовують юридичні особи при розрахунках між собою. Розрахунки
чеками між фізичними особами не здійснюються. Бланки чеків брошуруються
в окремі чекові книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявами.
Розрізняють чекові книжки двох видів: лімітовані й нелімітовані. Основна
різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок
є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який
зараховуються грошові кошти з розрахункового рахунку, відкритого у цьому
ж банку клієнтом. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові
рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. Термін дії
виписаного чека – 10 робочих днів без урахування дня його заповнення.
Чек виписує чекодавць і проставляє такі реквізити:
– суми – цифрами у спеціальній зоні правової частини чека і словами у
центральній частині чека;
– мотив для перерахування над графою “сума ловами”;
– найменування одержувача платежу в полі “кому”;
– дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.
Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці
формою розрахунків є акредитивна. Акредитив являє собою грошове
зобов’язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь
контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той, що
відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальникові або надавати
ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкривається або за рахунок
власних грошових коштів, або за рахунок кредиту банку й супроводжується
депонуванням коштів.
Акредитиви бувають покриті (депоновані в банку постачальника) і
непокриті (гарантовані). Покритим є акредетив для здійснення платежів, з
якого завчасно відволікаються грошові кошти в повній сумі на окремому
рахунку. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом
забезпечується банком за рахунок наданого кредиту без попереднього
бронювання грошових коштів платника.
Акредитив поділяють також на відзивні та безвідзивні.
Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком платника
за його дорученням без погодження з постачальником, безвідзивний –
тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито.
Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заявку, в
якій зазначає:
– номер договору, за яким відкривається акредитив;
– найменування постачальника і найменування банку, що виконує акредитив;
– вид акредитива, тобто загальну назву товаріва або послуг, що
оплачуються за рахунок акредитиву;
– умови реалізації акредитива;
– суму акредитива.
Акредетиви можуть використовуватись для оплати векселів у тих випадках,
коли місце їх оплати визначене за місцем знаходження векселедавця.
6.Особливості розрахунків зовнішньоекономічної діяльності.
Підприємства, як експортери, так і імпортери, складають договори
зовнішньоекономічної діяльності, визначають у них комерційні умови –
ціну товарів, умови платежу й форми розрахунків.
Найбільш поширеними формами розрахунків є:
– платежі готівкою;
– розрахунки банківськми переказами;
– документарний акредитив;
– документарна інкасова.
Розрахунки банківськими переказами – форма розрахунків, при якій
єкспортер виписує рахунок і в комплекті з іншими документами, що
підтверджують відправку товару, надсилає імпортерові. Платіж має бути
виконанний не пізніше ніж через 30 днів після виписки чека. Розрахунки
між підприємствами здійснюються тільки через уповноважені банки, що
мають ліцензію Національного банку України на здійснення міжнародних
розрахунків. Кожний уповноважений комерційний банк, що має ліцензію,
укладає договори на прямі кореспондентські відносини.
Усі розрахунки із зовнішньоекономічної діяльності здійснюються за
вільними цінами. Чіткість виконання операцій з міжнародних розрахунків
великою мірою залежить від правильного заповнення всіх необхідних
реквізитів у платіжних документах. До них належать: найменування
переказоодержувача; повна його поштова адреса іноземною мовою, сума
цифрами і словами у вказаній валюті, найменування товару, номер і дата
контракту, дата відвантаження.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
