Плацента
Плацента – дуже важливий орган, за допомогою якого
відбувається дихання, живлення і виведення продуктів обміну плода.
Плацента заміщує функцію легень, органів травлення, нирок, шкіри та
інших органів плоду. У плаценті утворюються ганадотропні гормони,
естрогенні гормони і прогестерон.
Плацента (placenta), або дитяче місце, являється тимчасовим
органом, який утворюється в слизовій оболонці під час вагітності
і зв’язує організм плоду з материнським. Плацента захищає
організм плоду від попадання в нього шкідливих речовин. Кров
матері та плоду не змішується дякуючи наявності так званого
гематоплацентарного бар’єра. Цей бар’єр утворений близько
розташованими в плаценті стінками судин матки і плоду та
прилеглими тканинами. Плацента має форму диска діаметром близько
20см і товщиною в центрі близько 5см. Від плаценти до плоду
виходить пупковий канатик, який містить пупкові судини. До кінця
вагітності плацента займає площу близько половини внутрішньої
поверхності матки. Плацента формується з базальної частини
децидуальної оболонки і дуже розрослих ворсин гіллястого хоріона.
Ворсини хоріона, що становлять основну масу плаценти, являють
собою деревовидні, багато разів розгалужені утвори. Судини, які
проходять у великих ворсинах, поділяються в міру розгалуження
ворсин; у кінцевих ворсинах проходять тільки петлі капілярів. У
міру розвитку вагітності кількість ворсин зростає, що сприяє
збільшенню пограничної поверхні між течією крові матері та
плода. Ця погранична поверхня, що визначає газообмін, живлення і
виведення продуктів обміну плода, в зрілій плаценті значно
перевищує поверхню тіла дорослої людини. Поверхня усіх ворсин у
зрілій плаценті людини дорівнює 6 – 10м. Загальна довжина ворсин,
складених поздовжньо, складає 50км.
Окремі ворсини зростаються з материнськими тканинами, вони
називаються закріпляючими, або якірними ворсинами. Більшість ворсин
розміщується вільно, вони занурені безпосередньо в кров, що
циркулює у між ворсинчастому просторі. Поверхня ворсин вкрита
двома шарами епітелію.
Зовнішній покрив плаценти складається з шару
протоплазматичної маси, в якій розміщуються ядра, цей шар
називається синцитієм або плазмадіотрофобластом. На поверхні
синцитію містяться мікро волосини, які ще більше збільшують
резорбційні властивості синцитію.
Крім резорбційної здатності, синцитій виконує дуже важливі
функції щодо переробки поживних речовин, які надходять із крові
матері, виведення продуктів обміну плода, в ньому також
відбувається синтез білків та інших речовин. Синцитій містить
ферменти, які розплавляють материнські тканини, що забезпечує
процес імплантації і вростання закріпляючих ворсин у децидуальну
оболонку, має здатність розплавляти клітини і судини децидуальної
оболонки. Під синцитієм лежить шар хорального епітелію, який
складається з клітин – цитотрофобласт. У перші місяці вагітності
цитотрофобласт утворює суцільний шар, надалі окремі клітини
зникають. Ворсини майже повністю втрачають цитотрофобласт у другій
половині вагітності. Цитотрофобласт виконує важливі функції: у
ньому відбуваються процеси обміну, синтез гормонів, він є
клітинним шаром для синцитію тощо. У центрі ворсин розміщуються
плодові капіляри.
Материнська частина плаценти являє собою потовщену частину
децидуальної оболонки, розміщеної піл розрослими волосинами
хоріона. У материнській плаценті утворюються заглибини, в які
занурені ворсини та омиваючи їх материнська кров. Між цими
заглибинами є виступи децидуальної тканини, до яких прикріплюються
якірні ворсини. У перегородках проходять артерії, які приносять
материнську кров у між ворсинчастий простір. Кров виливається з
артерій в результаті розплавлення їхніх стінок синцитієм ворсин.
Венозна кров із між ворсинчастих просторів відводиться через
крайовий синус плаценти і вени матки. Через міжворсинчастий
простір проходить велика кількість крові, циркуляція крові між
ворсинами сповільнена, що забезпечує добру утилізацію кисню і
поживних речовин із крові матері.
Таким чином, артеріальна кров надходить у міжворсинчасті
простори, збагачує кров плода киснем і поживними речовинами,
забирає вуглекислоту і продукти обміну плода, венозна кров із
міжворсинчастих просторів надходить у вени матки.
Материнська кров, що омиває ворсини, не зсідається і не
змішується з плодовою кров`ю, яка тече по судинах, що містяться
всередині ворсин. Між кров`ю матері, яка омиває ворсини, і кров`ю
плода, що тече в судинах ворсин, відбувається постійний
інтенсивний обмін речовин. Із крові матері в кров плода
проникають кисень, поживні та інші речовини, які необхідні для
розвитку і життєдіяльності плода. У кров матері надходять
продукти обміну і вуглекислота, що підлягають видаленню організму
з плода.
Таким чином, плацента виконує функції зовнішнього дихання,
видільні функції, визначає умови доставки до плода поживних
речовин, у ній відбувається синтез фетальних білків. Процеси
обміну в плаценті дуже інтенсивні, особливо на ранніх стадіях
розвитку, про що свідчить значний вміст у синцитії і
цитотрофобласті нуклеїнових кислот, дихальних, протеолітичних та
інших ферментів, мітохондрій, рибосом та інших ультраструктур.
Плацента виконує внутрішньо секреторну функцію. У
цитотрофобласті синтезується хор іонічний гонадотропін, кількість
якого особливо велика в перші місяці вагітності. Наприкінці
вагітності в плаценті утворюються фракції, які посилюють збудливість і
скоротливу діяльність матки (естрадіол, естрон).
Починаючи з III—IV місяця вагітності в плаценті утворюється
прогестерон. На цей час припиняється внитрішньосекторна функція жовтого
тіла вагітності, і функцію цієї залози (синтез прогестерону) починає
виконувати плацента.
Велику увагу приділяють вивченню проникності плаценти для різних
речовин. Доведено здатність хоріального епітелію ворсин пропускати до
плода одні речовини і гальмувати або затримувати перехід інших.
Наприклад, трипанблау, конгорот, кураре та багато інших речовин через
плаценту до плода не переходять, бром переходить від матері до плода
швидше, ніж у зворотному напрямі, фтор проникає до плода, але зворотний
перехід його через плаценту гальмується.
У зв’язку з зазначеними спостереженнями було висловлено
припущення про бар’єрну функцію плаценти, тобто про її здатність
затримувати перехід до плода речовин, не потрібних або, шкідливих для
його організму (Л. С. Штерн та ін.). Зокрема, є думка, що неушкоджена
плацента гальмує перехід до плода мікробів, у тому числі І патогенних.
Проте бар’єрна функція плаценти обмежена. Доведено, що через плаценту в
кров плода проникають ефір, закис азоту та інші гази, алкоголь, морфін,
атропін, пантопон та інші наркотичні речовини, нікотин, . хлоралгідрат,
ртуть, миш’як, отрути, сульфаніламіди, антибіотики, барбітурати,
саліцилати, серцеві глікозиди, хінін та інші фармакологічні речовини,
токсини, антитіла, що утворюються в організмі матері. Багато які з цих
речовин шкідливо впливають на плід навіть у невеликих дозах (морфін,
ртуть, миш’як, нікотин, алкоголь та ін.).
До плода переходять мікроби — збудники інфекційних захворювань,
віруси, найпростіші (типу токсоплазм), патогенна і непатогенна кокова
флора та інші мікроорганізми. Переходові мікробів звичайно сприяють
зміни в плаценті, які виникають при захворюваннях вагітних жінок.
Зовнішнім виглядом плацента схожа на круглий, товстий, м’який корж.
Наприкінці вагітності і на момент родів діаметр плаценти досягає 15—18
см, товщина 2—3 см, вага 500—600 г. Плацента має дві поверхні:
материнську, що прилягає до стінки матки, і плодову, обернену всередину,
в порожнину амніона (мал. 42, а). Плодова поверхня вкрита гладенькою,
блискучою водною оболонкою, під якою проходять до хоріона судини, що
йдуть у радіальному напрямі від місця прикріплення пуповини до периферії
плаценти.
Материнська поверхня плаценти сірувато-червоного кольору, поділена
більш-менш глибокими борозенками на часточки, що складаються з багатьох
розгалужених ворсин, у яких розміщені кровоносні судини (мал. 42, б)
(котиледони). Сіруватого відтінку материнській поверхні плаценти надає
децидуальна оболонка, що вкриває роз-рослі ворсини, які становлять
основну частину плаценти. Плацента звичайно прикріплюється у верхньому
відділі матки на передній або задній стінці; прикріплення в ділянці дна
і трубних рогів трапляється рідко.
Список використаної літератури
1. Акушерство „Бао” Київ-1997р.
2. Анатомия человека – Москва-2003р.
3. Oxford „Росмен” Київ-2003р.
плодова поверхня
Материнська поверхня
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
