Кафедра природокористування та кадастру
Контрольна робота
з дисципліни:
„ Земельні та майнові відносини”
Юридичне оформлення майнового паю. 2. Роздержавлення і приватизація
земель. 3. Реформування майнових відносин власності.
План.
Юридичне оформлення майнового паю.
Роздержавлення і приватизація земель.
Реформування майнових відносин власності.
1
Майновий пай – це частка кожного члена КСП в майновому пайовому
фонді, розмір якої залежить від трудової участі в діяльності
підприємства. Право на отримання майнового паю визначається відповідно
до Законів України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” і
„Про власність”. Відповідно до вищезгаданих нормативних актів майно КСП
належить його членам на праві спільної часткової власності. Частка
кожного члена товариства визначається на основі його трудового внеску до
підприємства. Пай (частка) є власністю члена підприємства. Право
розпоряджатися майновим паєм за власним розсудом член підприємства
набуває тільки після припинення членства у КСП. Відносини членства або
виходу з КСП регулюються статутом. У процесі реструктуризації
колективного сільськогосподарського підприємства повинні бути визначені
індивідуальні майнові частки (паї) кожного члена КСП. Ця робота
проводиться комісією із реструктуризації і починається із складання
списку осіб, які мають право на отримання майнового паю. Список
претендентів на майновий пай має бут підписаний головою КСП і завірений
печаткою підприємства.
Паювання майна в господарстві регулюється чинним законодавством
та положенням про паювання майна, яке розробляється комісією з
реструктуризації та затверджується загальними зборами. Положення про
паювання майна регулює такі питання:
визначення дати проведення паювання;
визначення категорії осіб, які мають право на майновий пай;
визначення методики розрахунку індивідуальних майнових паїв;
термін проведення інвентаризації;
методика уточнення вартості майна, термін проведення уточнення вартості
майна (у разі необхідності);
методика розрахунку пайового фонду;
методика виділення майна в натурі у разі виходу осіб зі складу КСП.
Сама процедура паювання майна в господарстві складається з
таких етапів:
прийняття загальними зборами рішення про паювання майна;
визначення дати проведення паювання майна;
визначення категорії осіб, що мають право на майновий пай, складання
попереднього списку осіб що мають право на майновий пай, його
оприлюднення;
прийняття заяв та претензій від членів КСП щодо включення їх до списку
осіб, що мають право на майновий пай;
формування остаточного списку осіб, що мають право на майновий пай;
розрахунок індивідуальних трудових внесків осіб, що мають право на
майновий пай;
проведення інвентаризації майна, перевірка правильності індексації
основних засобів;
проведення уточнення вартості майна;
розрахунок пайового фонду;
складання плану розподілу пайового фонду;
складання переліків майна пайового фонду, резервного фонду, соціальної
сфери, для погашення боргів;
визначення розмірів індивідуальних майнових паїв;
виділення майна в натурі у разі виходу з членів КСП.
2
Після того як колгоспи і радгоспи було перетворено на колективні
сільськогосподарські підприємства (КСП), а землю передано з державної в
колективну власність КСП, кожний член господарства отримав право на її
умовну частину – земельну частку (пай). При цьому земельних часток не
виділяли в натурі, бо земельний пай це ще не конкретна ділянка, а тільки
право громадянина (члена КСП) на виділення її із масиву земель КСП. Таке
право засвідчував спеціальний документ – земельний сертифікат.
Земельний сертифікат – це документ, який засвідчує право особи на
земельну частку і містить відомості про її вартість та розмір в умовних
гектарах. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де конкретно
міститься його частка землі і не може її самостійно обробляти. Земельний
сертифікат дійсний доти, поки не буде виділено земельний пай в натурі і
тоді його слід обміняти на державний акт на право власності на землю.
Державний акт – це документ, який засвідчує, що особа, якій його видано,
є повноправним власником земельної ділянки. Державні акти на право
приватної власності видає відповідна місцева рада. В державному акті
визначено розмір, місцеположення, межі ділянки і містить її схему,
вказане цільове призначення ділянки (товарне сільськогосподарське
виробництво, фермерське господарство).
Указом Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у
колективну власність сільськогосподарським організаціям і підприємствам”
(від8 серпня 1995 р.), право на земельний пай отримали:
постійні працівники – члени КСП;
пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишились його членами
незалежно від місця їх проживання;
військовослужбовці строкової служби, якщо вони не вийшли із КСП;
особи, направлені на навчання, якщо вони залишились членами КСП;
жінки, які перебували у відпустці через вагітність чи пологи або у
відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років;
члени КСП, що обіймали виборні посади в органах державної влади або
місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства було
передбачено в статуті КСП.
Паювання землі – це визначення розміру та вартості земельної частки
кожного члена КСП у земельній ділянці колективної власності. Паюванню
підлягали тільки сільськогосподарські угіддя.
Грошова оцінка земель здійснювалась землевпорядною службою Держкомзему
України із залученням науково-дослідних установ і організацій.
Грошова оцінка земель визначається розміром щорічного рентного доходу з
урахуванням терміну його капіталізації. Термін капіталізації залежить
від розміру % ставки за користування довгостроковим кредитом.
Економічна оцінка земель проведена в Україні в 1988 р. на основі
результатів господарської діяльності 1980-1986 рр. (цей період
характеризується стабільністю цін, що дає підстави використовувати
співвідношення рентних доходів, які одержували на землях різної якості).
Ціна на землю виступає як капіталізована рента. Визначається попитом і
пропозицією, а так як кількість землі обмежена, то в основному попитом.
На ціну землі впливають фактори: корисність, відчужуваність, попит,
дефіцитність.
Рента – (від лат. віддана назад) доход, що отримує власник землі від
орендатора за надану можливість її виробничого використання і отримання
прибутку.
Умовами утворення Ренти є відмінності у природній родючості ґрунтів,
неоднакова їх віддаленість від ринків збуту с.-г. продукції.
Диференціальна земельна рента – рента, отримана з більш вигідних ділянок
землі. Вона містить певну позитивну різницю прибутку, що виникає
здійснюючи виробництво на більш родючих або більш вигідно розміщених
землях;
Земельна частка (пай) розраховується в умовних кадастрових гектарах та у
вартісному виразі. Розмір та вартість земельної частки (паю) мають бути
однаковими для всіх членів КСП.
За Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення
земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10
листопада 1994 р., право на земельний пай може бути об’єктом
купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави. Втім, за
Законом України “Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)” від
18 січня 2001 р., власники паїв тимчасово не мають права укладати угоди
щодо відчуження (купівлі-продажу, дарування, обміну, застави) земельної
частки (паю), вони можуть передавати її лише у спадок.
На основі приватної власності на землю громадянам надається можливість
створювати приватні (приватно-орендні), спільні підприємства тощо.
Право на майновий пай визначається законодавством України, а саме
Законом України “Про власність” і Законом України “Про колективне
сільськогосподарське підприємство”. Відповідно до згаданих нормативних
актів в майні колективного підприємства визначаються частки членів
підприємства, які вони можуть отримати в натурі при виході із нього. Пай
є власність члена КСП, а його розмір у відповідності з положенням Закону
залежить від трудового внеску члена підприємства.
Право на майновий пай мають члени підприємства і пенсіонери, які
залишаються його членами, але на відміну від земельної частки, майновий
пай не є рівним для всіх членів КСП, його розмір розраховується за
спеціально визначеними методиками на основі трудового внеску кожного
члена КСП.
Існують різні методи визначення трудового внеску. Але кожне КСП
визначало для себе певний метод, одразу ж після прийняття рішення щодо
реорганізації. Найпоширеніші методи:
Метод врахування оплати праці – за цим методом пай розраховується на
основі того, який розмір заробітної плати та інших видів оплати праці
отримував конкретний член КСП за весь період роботи на даному
підприємстві.
Метод врахування стажу роботи – за цим методом пай залежить від стажу
роботи – кількості відпрацьованих років.
Метод поєднання – поєднання попередніх 2-х методів, шляхом поєднання
загальної суми оплати праці та стажу роботи.
На практиці 3-тій метод використовувався дуже рідко, адже є досить
трудомістким. Найбільш поширеним був 1-ший метод.
Паювання майна – це визначення у вартісному виразі розміру пайового
фонду і паю в ньому кожного члена КСП.
Пайовий фонд – це вартість активів КСП, зменшена на розмір кредиторської
заборгованості та вартості об’єктів соціально-побутового призначення.
На відміну від сертифікату на право на земельну частку, який є
документом загальнодержавного зразка, свідоцтво на право на майновий пай
є внутрішньогосподарським документом. Звідси випливає необхідність
самостійного виготовлення КСП достатньої кількості бланків свідоцтв.
Свідоцтво на право на майновий пай в обов’язковому порядку повинно
включати таку інформацію:
Прізвище, ім’я, по батькові власника права на майновий пай;
Назва КСП і його місцезнаходження;
Дата і номер рішення загальних зборів КСП, на підставі якого видається
свідоцтво;
Розмір майнового паю в грн. та дата, станом на яку його визначено;
Дата видачі свідоцтва.
Свідоцтво має бути підписаним головою правління КСП, головним
бухгалтером та засвідчене печаткою КСП.
Разом з підготовкою свідоцтв готується і книга їхньої реєстрації, вона
містить ту ж інформацію, що і свідоцтва, а також серію і паспорт особи,
що одержала свідоцтво.
3
Розбудова ринкової економіки в Україні супроводжується
роздержавленням великої кількості підприємств, їх приватизацією, під
якою розуміють процес перетворення державної власності у приватну або
змішану шляхом продажу або безкоштовної передачі суспільної власності і
зв’язану з ними появу нових власників (фізичних та недержавних юридичних
осіб), нових форм колективного (але персоніфікованого) володіння.
Приватизація майна державних підприємств становить найважливіший елемент
побудови багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки.
Кожному громадянинові України надається можливість володіти засобами
виробництва, житлом і землею за допомогою відповідних приватизаційних
цінних паперів (сертифікатів, житлових чеків, земельних бонів та інших
цінних паперів), що підтверджують право на безплатне придбання
державного майна, яке підлягає приватизації.
Трудовим колективам і окремим громадянам України в цьому процесі
надаються пріоритетні права, додаткові пільги.
Роздержавленню і приватизації підлягають майно державних підприємств і
організацій, державний житловий фонд і земельні ділянки.
Об’єктами приватизації є підприємства з виробничими цехами, дільницями
та іншими підрозділами і структурними одиницями, які можуть виділитися в
самостійні підприємства, підприємства побутового обслуговування,
роздрібної та оптової торгівлі, харчування, легкої, переробної та
деревообробної промисловості, комерційна кредитно-фінансова мережа,
сільськогосподарські підприємства, житлове і невиробниче будівництво,
автомобільний і річковий транспорт, що надає послуги населенню; великі
підприємства інших галузей, які передбачені програмою приватизації майна
державних підприємств; житловий і не житловий державний, комунальний і
відомчий фонд; підприємства .споживчої кооперації.
Основні форми роздержавлення такі:
акціонування державних підприємств і продаж певної частини акцій
громадянам та їхнім господарським об’єднанням;
оренда майна трудовими колективами, громадянами і юридичними особами
України.
Приватизація може здійснюватись у таких формах:
викуп майна, зданого в оренду з викупом;
викуп майна трудовим колективом, безплатне передавання окремих
підприємств, частини їхнього майна, надання інших пільг;
купівля-продаж неподільних майнових комплексів за конкурсом або на
аукціоні, фондовій біржі та іншими способами, що передбачають
конкуренцію покупців;
ліквідація підприємств відповідно до законодавства України і продаж
їхнього майна за конкурсом на аукціоні.
Приватизація землі полягає у передаванні громадянам України земельних
ділянок у приватну, колективну власність або в довічне спадкове
користування.
Для сільськогосподарського користування земельні ділянки встановленого
розміру на повнолітнього члена сім’ї надаються громадянам безплатно. Ці
розміри диференційовані за територіями з урахуванням якості землі,
місцезнаходження ділянок та інших факторів. Безплатна приватизація
здійснюється з допомогою земельних бонів.
Придбання земельних ділянок, розміри або якість землі яких перевищує
встановлені норми, здійснюється за окремими умовами на власні кошти
громадян.
Земельні ділянки для несільськогосподарського виробництва приватизуються
за плату, розміри якої встановлюють місцеві органи влади. Надання земель
у цьому випадку можливе після погодження з місцевою владою і
затвердження інвестиційного проекту, під контролем державних органів
згідно з їхньою компетенцією.
Земельні ділянки для побутового призначення надаються громадянам у
довічне користування (з правом успадкування). Громадянин сплачує при
цьому купівельне мито, а також щорічну плату за користування землею.
Пріоритетне право на придбання земельних ділянок для
сільськогосподарського користування мають селяни, які орендують їх або
користуються ними.
Роздержавлення і приватизація житла здійснюються за допомогою купонних
чеків, що дають право громадянам України на безплатне придбання частки
державного, комунального, відомчого житла в межах встановленого
середнього розміру загальної площі. Встановлюються також шкала вартості
викупу кожного квадратного метра загальної площі житла, яка перевищує
середній нормативний показник, і шкала грошової компенсації державою
кожного квадратного метра загальної площі, якого не вистачає до
середнього рівня.
На випадок відмови громадян від приватизації житла передбачається
перехід від найму житла до його оренди. Житлові купонні чеки отримають
усі громадяни України, Оплата житла, площа якого перевищує середні
нормативи, може здійснюватися у розстрочку на умовах, визначених
місцевими органами влади. Для соціальне незахищених громадян з низьким
рівнем доходів, які не мають можливості викупити квартиру, місцеві
органи влади можуть використати диференційовану систему пільг.
На громадян, що проживають у потерпілих від Чорнобильської катастрофи
районах, повинні поширюватись пільги про порядок приватизації житла.
Громадяни, що мають індивідуальне житло або стоять на черзі на придбання
безплатного комунального житла, можуть використати свої житлові купонні
чеки на розширення, ремонт, поліпшення благоустрою житла, а також на
оплату орендованого житла. Житлові купонні чеки видаються на
безстроковий період і можуть одержуватися з виплатою податків на
спадщину.
Завданням фінансових служб підприємств державної власності є
активна участь у підготовці підприємства до приватизації, опрацювання
рекомендацій для керівництва і всього трудового колективу з метою вибору
оптимальних термінів і шляхів її здійснення, розробка документації, яка
передбачена приватизаційним законодавством. Фінансові служби підприємств
недержавних форм власності повинні постійно відслідковувати
приватизаційні процеси в країні з метою ефективного інвестування власних
коштів у приватизацію державних підприємств, оскільки таке інвестування
законодавче дозволене за будь-яких форм і методів приватизації.
На сьогодні в Україні створені правові засади як самого процесу
приватизації майна державних (муніципальних включно) підприємств, який,
природно, зачіпає перш за все низку суто фінансових проблем, так і
фінансову діяльність приватизованих підприємств. Основними законодавчими
актами тут є закони України «Про приватизацію державного майна» і «Про
приватизацію невеликих державних підприємств — малу приватизацію».
Останній встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових
комплексів невеликих державних підприємств місцевої, легкої, харчової
промисловості, будівельних матеріалів, підприємств торгівлі,
громадського харчування, побутового обслуговування населення тощо шляхом
їх відчуження лише на користь одного покупця одним актом
купівлі-продажу. Закон України «Про приватизацію державного майна»
регулює правові, фінансові та інші засади відчуження власності державних
підприємств будь-яких галузей виробничої і невиробничої сфер будь-якими
способами, включаючи створення підприємств колективної форми власності —
акціонерних товариств відкритого типу. Низка указів Президента України,
постанов Кабінету міністрів, інших актів законодавчих і виконавчих
органів доповнюють закони і регулюють процес приватизації. Серед них
найбільш суттєві це:
Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому
комплексі» (липень 1996 р.);
Укази Президента України від 15 червня 1993 р. «Про корпоратизацію
підприємств», від 18 лютого 1994 р. «Про єдину систему органів
приватизації в Україні», від 21 квітня 1994 р. «Про введення в
готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів», від 26 листопада
1994 р. «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання
приватизаційних майнових сертифікатів», від 6 травня 1997 р. «Про
Державну програму приватизації на 1997 рік»;
постанови Кабінету міністрів України від 15 серпня 1996 р. «Про
затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації», від
24 лютого 1995 р. «Про затвердження Положення про центри сертифікатних
аукціонів», від 28 березня 1996 р. «Про порядок продажу акцій відкритих
акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати через центри
сертифікатних аукціонів».
Використана література:
Посібник „Приватизація землі та реорганізація колективних
сільськогосподарських підприємств в Україні”, видавництво „Століття”,
1998
Посібник „Паювання сільського господарських земель та структурна
перебудова в сільському господарстві”. Київ, 2000
„Фінансова діяльність підприємства”. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов
П.І., Петрова К.Я., – Київ: Либідь,1998
„Підприємництво і підприємницька діяльність”. Шевеленко С.Д., Федів
І.І., – Київ: Вища шк., 1997
„Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва”.
Каблук П.Т., – Київ, 1999
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
