РЕФЕРАТ
На тему:
Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил.
ПЛАН
Закономірності розміщення продуктивних сил.
Принципи розміщення продуктивних сил.
Фактори розміщення продуктивних сил.
1. Закономірності розміщення продуктивних сил.
Поняття простір і територія не є тотожними. Територія – це поверхня
суходолу, яка характеризується двомірністю, а поняття простору пов’язане
з поняттям часу. Простір має такі властивості: протяжність, єдність
перервності і безперервності. Якщо є зв’язок виробництва з територією,
то це буде елементом географічного простору. Географічний простір – це
сукупність відносин між географічними об’єктами, які розташовані на
конкретній території і розвиваються в часі.
Економіко-географічний простір формується господарськими об’єктами і
їхніми зв’язками на конкретній території. Підприємство впливає на
навколишню територію в трьох напрямах: виробництво, населення, природа.
Формується три ареали впливу: виробничий, соціальний, економічний. Вони
разом створюють економіко-географічне поле підприємства. Якщо
розглядається не територія, а організаційно-господарські зв’язки,
виявлені через систему управління, то вживається термін “економічний
простір”.
РПС є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та
суб’єктивної волі людини.
Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між
явищами у природі і суспільстві.
Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ
природи з громадським життям.
Закони і закономірності не залежать від волі людей.
Закономірності РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю
людей і територією, на якій вони діють.
Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної
організації території, згідно закономірностей розміщення називаються
принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної
соціально-економічної політики.
Існують наступні закономірності:
– ефективне розміщення продуктивних сил;
– територіальний поділ праці;
– економічна цілісность регіону;
– регіональна інтеграція господарства;
– територіальна комплексність продуктивних сил;
– територіальна концентрація продуктивних сил;
– зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;
– соціальна спрямованість;
– усталеність розвитку;
– національна безпека;
– планомірність;
– керованість;
– комплексність;
– конкурентоспроможність;
– ефективність господарства економічних районів.
2. Принципи розміщення продуктивних сил.
До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на
здійснення пізнаних закономірностей. Найважливіші принципи:
– принцип раціонального розміщення виробництва;
– принцип оптимальності розміщення виробництва;
– принцип збалансованості і пропорційності;
– принцип комплексного розміщення виробництва;
– принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами
суспільної організації виробництва;
– принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;
– принцип збереження економічної рівноваги;
– принцип обмеженого централізму.
Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики. Регіональна
політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним
розвитком країни у просторовому, регіональному аспектах. Регіональна
політика характеризується наступними напрямами:
– співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в
державному, коопераційному, приватному та ін. секторах національної
економіки;
– співвідношення державних і регіональних аспектів;
– зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;
– регіональні аспекти демографічної та економічної політики.
Мета регіональної політики – це забезпечення населенню гідних умов
життя.
Її принципи:
– пріоритет інтересів регіону над інтересами галузей, відомств і т.д.;
– всебічне врахування передумов і факторів розміщення продуктивних сил;
– пріоритет ресурсозберігаючого підходу до РПС;
– потреба поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку
регіонів.
3. Фактори розміщення продуктивних сил.
Фактор розміщення є одним з центральних понять. Слово “фактор” в
перекладі з латинського “factor” – той, хто робить, виробник. Фактор –
це повне співвідношення між об’єктом розміщення і територією, де вони
розміщуються.
y=f(x), де х – фактори, у – територія.
Праця, сировина і транспорт є найважливішими факторами виробництва.
Сировинний фактор ще називають факторами матеріаломісткості. Витрати на
матеріаломісткість виробництва у більшості галузей промисловості
складають понад половину сукупних витрат на весь обсяг виробництва.
Ступінь матеріаломісткості – це відношення витрат на сировину до обсягу
виробленої продукції. Ці величини виражають у грошових і натуральних
показниках. Якщо кратність перевищує 2, то матеріаломісткість вважається
високою. Для матеріаломісткого виробництва характерна висока
концентрація.
В світовому виробництві постійно іде процес зниження матеріаломісткості
виробництва, внаслідок чого вплив сировинного фактора поступово спадає.
Паливно-енергетичний фактор близький до сировинного за характером впливу
на виробництво, тому що паливо теж є мінеральним ресурсом.
Енергомісткі – це виробництва, які зазнають сильного впливу
паливно-енергетичного фактора. Вони поділяються на електромісткі та
паливомісткі.
Енергомісткі виробництва поділяються на високоенергомісткі (частка
паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на виробництво
продукції), середньо місткі (15-30%) та неенергомісткі (менше 15%).
До паливомістких відносяться виробництва, які поглинають багато тепла.
Особливе місце належить ТЕС.
Вплив водного фактора базується на використанні природних ресурсів.
Мається на увазі прісна вода, яка використовується у процесі
виробництва. Вода річок і озер, яка використовується для водного
транспорту, безперечно, є водним ресурсом, але не вважається складовою
частиною водного фактора. Споживання прісної води у світі має тенденцію
до зростання. Вода використовується у промисловому і
сільськогосподарському виробництві, але пропорції споживання у різних
країнах різні. Водоспоживання залежить від розвитку зрошування в
регіоні.
/т).
Дефіцит води є лімітуючим фактором для розміщення водомістких
виробництв.
Дія фактору робочої сили (трудового) залежить від демографічного
потенціалу регіону, чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації,
статево-вікової структури.
Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на одиницю
продукції. Можна його порахувати шляхом обчислення питомих витрат на
зарплату в собівартості продукції, однак даний метод не завжди точний,
тому що, якщо вартість вихідної сировини є висока, то в кінцевій
собівартості готової продукції її питома вага буде великою, що понизить
питому вагу зарплати. На неї істотно впливає рівень механізації праці.
Точнішим є метод натуральних показників, наприклад витрати людино-години
на одиницю продукції. Цей метод використовується в сільському
господарстві.
Працемісткість також можна визначити через розрахунок маси продукції,
яка припадає на одного виробника.
До фактора “працемісткості” наближений фактор “наукомісткості”
виробництва. В деякій випадках наукомістке виробництво виноситься разом
з науковою бібліотекою за межі великого міста (Новосибірське
академмістечко).
Дія споживчого фактора виявляється у наближенні виробництва до місць
споживання готової продукції. Він посилюється в наступних випадках:
– коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані
істотно вплине на його вартість;
– коли масове споживання готової продукції локалізується в певних
центрах.
Наприклад, хлібопекарське виробництво обслуговує територію з радіусом до
10 км., транспортування свіжого молока до 25-30 км., радіус подавання
тепла від ТЕЦ становить не більше 30 км. і т.д.
Транспортний фактор посилює дію попередніх факторів, його складова в
структурі витрат в багатьох випадках є високою. У залежності від
розмірів транспортних витрат виробництво розміщують ближче до сировини
або до споживача. Дешеві вантажі перевозити на великі відстані
невигідно, тому що частка транспортних витрат буде становити в цих
випадках 25% і більше. Для порівняння – у вартості дорогих вантажів вона
становить 0,1-1,5%.
Вплив транспортного фактору дається в ознаки через забезпеченість
території транспортними сполученнями (конфігурація транспортної мережі,
щільність доріг і т.д.). високий економічний розвиток регіону і
розвиненість транспортної мережі є прямопропорційними величинами.
Фактор науково-технічного прогресу істотно впливає на РПС. Тобто, на
території регіону може виникнути виробництво, яке раніше тут було
неефективним.
Наприклад, до 20 ст. підприємства чорної металургії орієнтувались у
розміщенні переважно на вугілля, тому що його було потрібно більше, ніж
руди на одиницю металу (виник металургійний район Донбас). При зміні
технології витрата вугілля значно знизилась і виробництво чорної
металургії почало тяжіти у розміщенні до залізорудних басейнів (Кривий
Ріг).
НТП у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші
галузі економіки. Наприклад, до середини 19 ст. провідними були с/г і
текстильна промисловість, згодом – металургія і транспортне
машинобудування, зараз – енергетика, машинобудування, хім..
промисловість, електроніка.
Ринкова кон’юнктура враховує конкретні умови відтворення товарів,
послуг, робочої сили. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних
паперів, розмір виробництва та зайнятості населення.
Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка
здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними
цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує
пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо
навпаки, то виробництво доцільно скорочувати.
Ринкова кон’юнктура тісно пов’язана з НТП. Товари вищої якості, якщо
задовольняють вищі потреби, мають високий попит і на них ростуть ціни.
Економіка витримує темп НТП при умові врахування тенденції ринкової
кон’юнктури.
Також має вплив фактор егономіко-географічного положення.
Економіко-географічне положення об’єкта – це сукупність його відношень
до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Тобто
об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою
реальних і потенційних зв’язків з іншими об’єктами. Зміна економічного
простору біля об’єкту впливає істотно на економічний потенціал даного
об’єкту.
Наприклад, Київ став політичним і економічним центром України, тому що
він розташований на перехресті водних шляхів та у центрі серед політично
пов’язаних між собою князівств.
Макроположення характеризує економічні відносини об’єкта за відношенням
до компактної і відносно невеликої за розміром території його оточення.
Мікрорівень характеризує зони впливу міст на навколишню територію та
об’єкт відносно невеликого оточення.
Від економіко-географічного положення залежить створення зон спільного
підприємництва, які формуються навколо великих портово-промислових
комплексів.
Вплив розташування виробництва на навколишнє середовище почав
враховуватися в
2-й половині 20 ст. Екстенсивне ведення с/г виробництва призвело до
вирубування лісів та ерозії земель. Промислова революція істотно
прискорила ресурсовикористання. 6 млн. га. земель на планеті щорічно
перетворюється на пустелі, 11 млн. га. лісів щорічно вирубається, лише
від пожеж. В цілому, екологічний фактор набув глобального значення. В
159 країнах, які входять до ООН, створені спеціальні служби охорони
навколишнього середовища. Вони у взаємодії з регіональними органами ООН
розробляють екологічні проекти.
Впливи є безпосередні і опосередковані, коротко- і довготривалі,
виявляються у вигляді механічних порушень, руйнування, теплового ефекту.
Наслідки є оборотні і необоротні, первинні та вторинні.
Екологічний фактор
Екологізація виробництва є складовою економічної політики держави.
Основи екологічної політики України визначені “Законом про охорону
навколишнього природного середовища”.
Врахування екологічного фактору в РПС виявляється в наступних ситуаціях:
– недопустима концентрація шкідливих видів виробництва;
– треба врахувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови;
– проектування промислових підприємств має врахувати розу вітрів;
– створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені
від постійного проживання людей.
Література
Статистичний щорічник Тернопільської області: Корот. стат. довід.
Тернопільське обласне управління статистики: Під ред. В.Г. Кирича.
Ковтун В.В. Горда України: Економіко-географічний справочник.-К,: Вища
школа. – 1990. с. 208-217.
Тернопілля – погляд зблизька: Корот. стат. довід. Тернопільська обласна
державна адміністрація.
Географія Тернопільської області: Навчальний посібник для учнів 8-9
класів.-Тернопіль, 1994. 88с.
Економічна географія Росії, навчальний посібник, частини I, II-III,
Москва 1996
Автомобільна промисловість, № 7, 1993
“Розміщення виробничих сил” за редакцією Кистанова В.В. і Копылова
Н.В., М.1994
“Географія промисловості СРСР” Хрущев А.Т., “Вища школа” М.1990
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
