.

Робота машин постійного струму в якості електричного двигуна (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
592 6404
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Робота машин постійного струму

в якості електричного двигуна

ПЛАН

1. Будова машин постійного струму в якості електричного двигуна

2. Типи і характеристики машин постійного струму

Список використаної літератури

1. Будова машин постійного струму

в якості електричного двигуна

Одна й та сама машина постійного струму в принципі може працювати і як
генератор, і як двигун. (Ця властивість машини постійного струму, що
називається оборотністю, дає змогу не розглядати окремо будову
генератора чи двигуна.) Проте кожну електричну машину завод випускає з
певним призначенням — працювати тільки як генератор або тільки як
двигун. Дуже рідко використовують машини постійного струму, призначені
для роботи як генератором, так і двигуном.

Генератори постійного струму застосовують тоді, коли потрібно мати
самостійне джерело струму, наприклад для живлення деяких видів
електромагнітів, електромагнітних муфт, електродвигунів, електролізних
ванн, зварювальних установок тощо.

Електродвигуни постійного струму застосовують тоді, коли потрібно плавно
регулювати швидкість, наприклад у тролейбусах, електровозах, деяких
типах підйомних кранів, у пристроях автоматики.

Статор машини постійного струму складається зі станини (рис. 1) і
осердя. Станину виготовляють з маловуглецевої сталі, яка має значну
магнітну проникність. Тому станина є також і магнітопроводом. Одночасно
це основна деталь, що об’єднує інші деталі й складальні одиниці машини в
єдине ціле. Так, до станини із середини прикріплюють болтами полюси,
котрі складаються з осердя, полюсного наконечника і котушки.

Рис. 1. Будова машини постійного струму:

1 — задній підшипниковий щит; 2 — затискачі; 3 — станина; 4 — головний
полюс; 5 — обмотка головного полюса; 6 — вентилятор; 7 — обмотка якоря;
8 — осердя якоря; 9 — колектор; 10 — вал; 11 — траверса із щитковим
механізмом; 12 — передній підшипниковий щит

Рис. 2. Якір машини постійного струму:

а — якір без обмотки; б — сталевий лист осердя якоря; 1 — натискні
шайби; 2 — зубець; З — паз; 4 — вентиляційний отвір

Розрізняють основні й додаткові полюси. Основні полюси збуджують
магнітне поле; тому обмотки їх котушок називають обмотками збудження.
Додаткові полюси встановлюють у машинах підвищеної потужності (понад 1
кВт) для поліпшення роботи машини; обмотку додаткових полюсів з’єднують
послідовно з обмоткою ротора (якоря).

Ротор (якір) (рис. 2) машини постійного струму складається з осердя й
обмотки. Осердя якоря набирають з тонких листів електротехнічної сталі,
ізольованих один від одного лаковим покриттям, що зменшує втрати на
вихрові струми. У пази осердя вкладають обмотку якоря. В осерді якоря
роблять вентиляційні канали. Щоб струм від обмотки якоря в зовнішнє коло
(у генераторі) або із зовнішнього кола до обмотки якоря (у двигуні)
проходив в одному й тому самому напрямі, у машині постійного струму
встановлюють колектор (рис. 3). Набирають його з мідних пластин,
ізольованих одна від одної міканітовими прокладками. Кожну пластину
колектора з’єднують з одним або кількома витками обмотки якоря. Осердя
якоря і колектор закріплюють на одному валу (див. рис. 1). Отже,
колектор — це пристрій, який конструктивно об’єднаний з якорем (ротором)
електричної машини і є механічним перетворювачем частоти. По ізольованих
один від одного і приєднаних до витків обмотки якоря пластинах, що
становлять колектор, ковзають струмознімні щітки (рис. 65). Через ці
щітки й колектор обмотка якоря приєднується до зовнішнього електричного
кола. Щітки вставляють в обойми щіткотримача і притискують до колектора
пружинами.

Рис. 3. Будова колектора:

1 — корпус; 2 — болт; З — натискне кільце; 4 — міканітова прокладка; 5 —
«півник»; 6 — «ластівчин хвіст»; 7 — колекторна пластина 130

Рис. 4. Щітковий механізм машини постійного струму:

а — траверса; б — щіткотримач; 1 — щітковий палець; 2 — ізоляція кільця
від траверси; З — стопорний болт; 4 — мідний провід; 5 — натискні
пластини; 6 — місце розміщення пружини; 7 — обойма; 8 — щітка

Під час роботи машини щітки ковзають по колектору. Щіткотримачі кріплять
до траверси.

2. Типи і характеристики машин постійного струму

Машини постійного струму розрізняють за способом збудження.

У машинах з незалежним збудженням обмотка збудження живиться від
побічного джерела струму (рис. 5, а). Якщо обмотка збудження дістає
живлення від затискачів якоря і з’єднана з ними паралельно, таку машину
називають машиною з паралельним збудженням (рис. 5, б). Таку саму
машину, але з послідовним з’єднанням обмотки збудження із затискачами
якоря називають машиною з послідовним збудженням (рис. 5, в). У машинах
зі змішаним збудженням є дві обмотки збудження, одна з яких з’єднана із
затискачами якоря послідовно, а друга — паралельно (рис. 5, г).

Рис. 5. Схеми машин постійного струму (пускові й регулювальні реостати
не показано):

а — з незалежним збудженням; б — з паралельним збудженням; в — з
послідовним збудженням; г — зі змішаним збудженням

Характеристики машини постійного струму показують її робочі якості.
Характеристику генератора, яка виражає залежність між напругою на його
затискачах і силою струму в обмотці якоря, називають зовнішньою
характеристикою (рис. 6). З рисунка видно, що залежно від способу
збудження генератора можна дістати як стабільні, так і регульовані
напруги.

Характеристики двигунів постійного струму виражають також залежність
обертаючого моменту від сили струму в обмотці якоря (рис. 7) і частоти
обертання від обертаючого моменту (рис. 69). Залежність частоти
обертання від обертаючого моменту називають механічною характеристикою
двигуна. Ці характеристики показують, що залежно від способу живлення
обмотки збудження можна в широких межах регулювати як значення
обертового моменту, так і частоту обертання двигуна постійного струму.

Рис. 6. Зовнішня характеристика генератора постійного струму:

а — з незалежним і паралельним збудженням; б — з послідовним збудженням;
в — зі змішаним збудженням

Рис. 7. Залежність обертаючого моменту на валу електродвигуна постійного
струму від сили струму в обмотці якоря:

а — з незалежним і паралельним збудженням; б — з послідовним збудженням;
в — зі змішаним збудженням

Рис. 8. Механічна характеристика електродвигуна постійного струму:

а — з незалежним і паралельним збудженням; б — з послідовним збудженням;
в — зі змішаним збудженням

Список використаної літератури

Титаренко М.В. Електротехніка: Навчальний посібник для студентів
інженерно-технічних (неелектротечнічних) спеціальностей вузів.- К.:
Кондор, 2004

Електротехніка. Навчальний посібник.Рябенький В. М., Кінаш А. Т.,
Краюшкін А. В. – К.: ВД «Професіонал», 2005.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020