.

Національний природний парк „Гуцульщина" (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
394 2105
Скачать документ

Реферат з екології

Національний природний парк „Гуцульщина”

Природа вражає людину розмаїттям своїх проявів. Але на шляху до
цивілізації людство зробило відчутний негативний вплив на навколишнє
середовище. Тільки за останні три століття повністю знищено близько 50
видів ссавців, 150 видів птахів, багато видів катастрофічне скоротили
свою чисельність [1]. З метою збереження флори і фауни створюються
заповідники, національні парки, заказники тощо.

Національний природний парк „Гуцульщина” розташований в мальовничій
лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат, яка є чи не найцікавішим
регіоном України. де найвиразніше і найповніше збереглися прадавні
самобутні ремесла, промисли, традиції, звичаї унікального етносу
гуцулів; ця територія відзначається великою історико-культурною
цінністю, своєрідністю геологічної будови, рельефу, флори і фауни,
багатством і розмаїттям рекреаційних ресурсів.

Парк створений у 2002 році в межах Івано-Франківської області з метою
збереження, відтворення та раціонального використання генетичних
ресурсів рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів,
етнокультурного середовища, які мають особливу природоохоронну,
оздоровчу, історичну, наукову, пізнавальну, освітньо-виховну, естетичну
та рекреаційну цінність.

Площа земель парку – 32271 гектар, в тому числі 7606 гектарів надані у
постійне користування, та 24665 гектарів, включені до його складу без
вилучення у землекористувачів. Протяжність парку з північного заходу на
південний схід біля 29 км, а з північного сходу на південний захід – 20
км.

Рельєф складний і неоднорідний, він формувався впродовж тривалого часу в
процесі підняття з дна колишнього океану Теніс нашарувань різних
геологічних епох, які піл дією екзогенних факторів набули сучасного
вигляду. Тут виділяють передгірну височинну область – Покутське
Передкарпаття з переважаючими висотами 350-500 м над рівнем моря, та
область Зовнішніх Карпат. Низькогірні та середньогірні хребти
простягаються паралельними пасмами з північного-заходу на південний
схід. Найвища вершина НПІІ ..Гуцульщина” – гора Грегіт (1472 м н.р.м.).
її схили вкриті кам’яними розсипами-греготами. На деяких хребтах,
зокрема на Сокільському, виступають скелі висотою 20-40 м. які є місцем
тренувань туристів та альпіністів.

Клімат на території парку помірно-континентальний з достатнім та
надлишковим зволоженням, нежарким літом, м’якою зимою, теплою осінню,
сприятливий для розвитку туризму та відпочинку. Тут виділяють дві
термічні зони прохолодну, яка охоплює райони середньо- та низькогір’я
Зовнішніх Карпат, та помірну – Покутське Передкарпаття.

Флора і рослинність НІШ „Гуцульщини” відзначаються багатством і значним
розмаїттям, які зумовлені строкатістю грунтово-кліматичних умов,
неоднорідністю рельєфу і геологічної будови, тривалістю і складністю
історичного процесу. Тут одночасно зростають види характерні для минулих
(релікти) та сучасної геологічних епох і приналежні до різних
флористичних елементів – бореального (північного), монтанного
(гірського), неморального (лісовою), європейського, степового. Рослинний
покрив краю зазнав великих змін і трансформації внаслідок господарської
діяльності людини – зменшилась лісистість території, збільшилась
кількість розораних земель, змінився кількісний і якісний видовий склад.

Переважаючим типом рослинності с лісові формації, які в горах займають
60 % а в передгір’ях біля 24 % території. У структурі деревостанів 58 %
складають твердолистяні, біля 4 % м’яколистяні і 34 % хвойні породи.
Основними лісоутворюючими породами виступають бук. смерека (ялина), дуб,
ялиця, граб, на заболочених місцях і річкових долинах вільха клейка і
вільха сіра. Угруповання дуба скельного модрини європейської, сосни
гірської, сосни кедрової європейської та бука поєднанні з іншими
породами занесені до Зеленої книги України. У низинній частині
переважають листяні ліси, переважно дубові. Крім дубів в деревному ярусі
ростуть бук. граб, на вологих місцях – ясен, береза. в’яз, в підліску
ліщина, глід, крушина, бузина та інші. Крайні від передгір’я хребти
вкриті буково-грабовими лісами з домішками ялиці, смереки, явора,
берези; вищі хребти вкриті смереково-буковими, смерековими лісами, а
схили найвищих хребтів – вторинними смерековими лісами, які починаються
з висоти 450-600 м н.р.м. Під Греготом і Ігрецем збереглися смерекові
праліси. а на хребтах Сокільський і Каменистий – природні букові ліси 5
домішкою ялиці та явора.

Праліси мають важливе екологічне науково-практичне, пізнавальне
значення. Вони є еталонами, реліквіями живої природи, сприятливим
середовищем для збереження популяцій рідкісних і зникаючих видів флори і
фауни, можуть бути зручними і довготривалими моделями досліджень змін
клімату, рослинності тощо.

Лучна рослинність представлена лісовими галявинами, заплавними,
суходільними і гірськими луками (полонинами). Найбільші площі займають
злакові, осокові, злаково-різнотравні, бобово-злаково-різнотравні луки.
Видовий склад лук досить багатий в окремих угрупованнях налічується від
25 до 55 видів вищих рослин.

Загалом флора парку включає понад 950 видів судинних рослин, десять
відсотків яких належать до ендемічних, рідкісних і зникаючих. До
Червоної книги України занесено 61 вид. серед них: арніку гірську, любку
дволисту, лунарію оживаючу, плаун колючий, баранець звичайний, беладонну
звичайну, скополію карніолійську, модрину польську, підсніжник
білосніжний, пізньоцвіт осінній, сосну кедрову, тис ягідний, шафран І
ейфелів, лілію лісову, 18 видів орхідних тощо.

Ландшафтне і флористичне розмаїття, специфіка природно-історичного
процесу зумовили формування своєрідної і багатої фауни. Варто відмітити,
що чисельність видів хребетних тварин в Карпатах значно вища ніж в інших
регіонах України. Відповідно до зоогеографічного районування територія
Косівщини належить до передгірного та гірсько-лісового фауністичних
комплексів, гірського, лісового середньоєвропейського, тайгового,
середземноморського типів фауни.

У лісах водяться: кабан дикий, олень благородний, козуля європейська,
лисиця, бурсук, куниця лісова, видра, кіт лісовий, вище в горах –
ведмідь бурий, рись. Із малих ссавців – білка карпатська, горностай,
бурозубка звичайна, полівка руда, миша лісова, соня лісова, їжак тощо.
Видовий склад птахів не однаковий за сезонами. Тут знаходять для себе
притулок осідлі, перелітні і мігруючі птахи, загалом орнітофауна парку
включає біля 190 видів.

В силу різних причин – антропогенних, географічних, кліматичних і інших,
чисельність деяких видів тварин невпинно-скорочується, стан популяцій
окремих видів загрозливий. Із видів, які занесені до Червоної книги
України в парк) виявлені ссавці: ведмідь бурий, рись звичайна, бурозубка
альпійська, кутора мала, кіт лісовий, підковоніс малий (кажан); птахи —
лелека чорний, глухар, беркут, пугач; плазуни – мідянка; земноводні –
саламандра плямиста, тритон карпатський, жаба прудка; комахи –
подалірій, джміль моховий, бражник мертва голова, аполлон, вусач
мускусний і інші; риби – чоп малий, лосось дунайський, мінога
українська. Спільно з науково-дослідними установами НАН України ведуться
роботи з інвентаризації фауни, флори і рослинності парку, розробляються
і запроваджуються заходи щодо ренатуралізації раритетних і загрожених
об’єктів!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020