музика
Аналіз на твір: “Пісня про Олексу Довбуша” українська народна пісня в
обробці Б.Крижанівського
Відомості про автора
Відомостей про композитора Б.Крижанівського немає. Слова і музика цієї
пісні народні. Композитор твір обробив для мішаного хору. Тут
оспівується український національний герой Олекса Довбуш. Ця пісня
передавалася з покоління в покоління, із вуст в вуста, від батька до
син. І так з часів ХVІІ ст. дійшла до наших днів. Вона набувала
постійних змін і доповнень, але основа твору не змінювалася ніколи.
Зміст пісні ідейно-патріотичний, в якому відображена туга за народним
месником і захисником українського народу.
Хоровий жанр
Пісня написана для мішаного хору із супроводом.
Літературний текст
В пісні розповідається про легендарного героя нашого краю – Олексу
Довбуша, про його загибель, про тугу за ним його любимої дівчини.
Тема твору
Показати в пісні, яка велика туга рідного народу за своїм національним
героєм.
Музично виражальні засоби
Жанр твору – патріотична, лірична пісня.
Форма твору – куплетна.
Характеристика мелодії
Ця мелодія незалежно від числа голосів своєю інтонацією і хвилеподібним
рухом викликає почуття смутку і жалю. Вона є одним із головних
виражальних засобі, які допомагають композиторові глибше розкрити зміст
твору.
Основою мед олії цього твору являється гуцульський лід.
Це мінорний лад з підвищеними ІV і VІ ступенями. Звуковисотна лінія
мелодії має хвилеподібну будову.
Зустрічаються в мелодії і скачки на ч.4 ч.5 ч.8.
Це використав композитор для того, щоб показати патріотичний настрій
мелодії.
В заспіві мелодія рухається в висхідному порядку.
Голоси співають Кононом.
(Вступ)
В приспіві мелодія рухається у нисхідному порядку.
Пісня починається з програму, який уже надає певної інтонації творові.
Спочатку вступають баси, (І такт) потім у 2-му такті підхоплюють альти.
Так звучать перші дві фрази. Другі дві фрази співає цілий хорі і
повторює їх два рази. Перші дві фрази звучать більш гостро патріотично
піднесено. Тут використано інтонаційні ходи на ч.4. ч.5. ч.8 особливо в
басах (пр. 1).
Перша фраза починається в тональності ре-мінор (d-mol) а друга в
фа-мажорі (f-dur). Цим підкреслюється висхідний рух мелодії і являється
яскравим виражальним засобом щодо розкриття змісту твору. Другі дві
фрази звучать методичніше, наспівніше (сопрано, альт, тенор).
Немає широких інтонаційних ходів, лиш іноді в басах (пр.2). мелодія
рухається в нисхідному напрямку спокійно, хвилеподібно. Звучить в
тональності ре-мінор (d-mol). Друге речення в пісні звучить не як
контраст до першого, а як доповнення, з послідовним розвитком думки.
Метроритмічні та ладові особливості
Ладо тональна тема викладена:
І – речення у ре-мінорі, ІІ речення у фа-мажорі. Наступні два речення в
токань ості ре-мінор.
Отже, в хоровому творі Б.Крижанівського є досить багатий музичний
матеріал. Все це взято в української народної творчості нашого краю.
Багато є обробок цієї пісні, для мішаного хору, і інші. В обробці
Б.Крижанівського повністю врахований і використаний пісенний мелос
нашого краю. Він зумів точно передати зміст і характер твору, незважаючи
на зміни мелодії і фактури. Використані ходи гуцульського ладу, його
особливості і своєрідну окрасу.
Ритмічні особливості
Характерний ритмічний малюнок мелодії
Для цього твору характерні витримані тривалості, які являються
особливістю цього жанру. Вони зустрічаються в кінці кожної фрази і в
середині.
Темп Modefato (помірний, не швидкий)
В творі композитор використав такі паузи:
Характеристика факту
В даному хоровому творі використовується голо фонічний виклад. Але також
зустрічається і підголосна поліфонія.
Взаємозв’язок фактури із змістом твору виражальними засобами. Фактура
досить виразно допомагає розкрити зміст твору. При обробці цього твору
Б.Крижанівський користувався музикою із народних джерел, з врахуванням
територіальних особливостей музики, її мелосу, відтінків. Він зумів
своєю фактурою повністю розкрити зміст твору, передати його настрій,
любов і тугу за нашим національним героєм – Олексою Довбушем. Він зумів
надати творові національного колориту і пафосу, а це означає, що він
надавав особливого значення засобам музичної вихованості. Великого
значення для розкриття змісту твору відіграє гармонія. Тут використані
функції, взяті з народної музики гуцульського краю.
Місцями використовується варіаційна форма викладу, тобто тривалості
(синкоповані і несикноповані), які характеризують музику цього краю.
Особливе значення в даній партитурі має текстурний розвиток. В партитурі
завжди співпадає текстовий смуток і туга за національним героєм із
текстурним хвилюванням.
Відповідно до змісту твору іде і динамічний розвиток. В творі є
кульмінаційні моменти. На слова “Чи го порубали гострими мечами” хор
звучить на “f”, рішучу, гостро, а на слова “Чи го поховали, ще й з
свічками”, хор звучить на “р”, тихо, з жалем і смутком.
Якщо аналізувати загальну форму твору, яка відіграє важливу роль у
розкриття ідейно-тематичного змісту, що її розвиток є цілком довільний.
Розвиток музики тісно зв’язаний з текстовим розвитком.
Вокально-хоровий аналіз.
Тип і вид хору: мішаний чотирьохголосий хор з голосовими партіями:
С,А,Т,Б.
Діапазони хорових партій і цілого хору
Дихання: по фразове
Звуковедення: Legato
Теситурні умови
Сопрано
Розглядаючи цю хорову партію можна сказати, що в неї зручна середня
теситура. Партія повинна звучати легко, лірично, наспівно. В цілому
партія зроблена зручно для досягнення ансамблю і строю, для виконання в
ліричному характері пісні.
Альт
Теситурні умови цього голосу також досить зручні. Весь робочий діапазон
звучить в середній теситурі. Партія досить мелодійна і легко
запам’ятовується.
Тенор
Тенорова партія також написана в зручній теситурі. Потрібно звернути
увагу на ті місця, де є стрибки через октаву. Треба слідкувати за тим,
щоб тенори стійко ставили верхні звуки, без під’їзду.
Бас
У цієї хорової партії використаний майже весь діапазон. Басова партія
багата інтонаційними ходами, але це не затьмарює мелодійності цілого
хору, тобто мелодії.
Багато треба точно інтонувати звуки, твердо без під’їздів.
Хоровий ансамбль.
Визначивши теситурні умови кожної партії і спів ставивши з динамічною,
можна сказати, що весь розвиток і медичний і динамічний іде природно,
особливих навантажень немає. Основний матеріал у сопрановій партії.
Ансамблева злагодженість досягається завдяки майже однаковими
теситурними умовами між сопранами і альтами.
Ступінь вокального навантаження відповідає у всіх партіях робочому
діапазону. Тому можна зробити висновок, що створивши природний ансамбль,
твір буде звучати мелодично, приємно на слух. Він буде створений завдяки
тому, що використані майже однакові теситурні умови та рівномірне
використання регістрів кожної з хорових партій. У ньому найбільш повно
розкриваються характерні властивості всіх голосів, партій, хору в
цілому.
Використання динамічних нюансів відповідають потуральній природі
звучання партій, зумовили ансамблевий ефект.
У гармонічному ансамблі всі голоси мають таке мелодійно-інтонаційне
навантаження, що під час виконання акордів він досить певно звучить. У
звучанні партій і акомпанементі є звучання.
Особливості інтонування
Особливості інтонування полягають у правильному висонному положенні
мелодії кожної хорової партії.
Для того, щоб добре звучав акорд у хорі, крім правильного інтонування
мелодії сопранової партії, також необхідно добитися правильного
інтонування у всіх інших хорових партіях. Слід велику увагу звернути на
ходи у Б.партії. Ці ходи повинні звучати точно, чітко, інакше акорд
цілого хору не буде строїти. Скачки в басових ходах можуть привести до
пониження.
Композитор не використовує збільшених, чи зменшених інтервалів, тому
справитися з усіма іншими легко. Тут використовується гуцульський стрій,
бо основа пісні взята з народної творчості. Треба стійко попадати на
підвищені ступені.
Диригентсько-виконавчий аналіз
Твір написаний в двохдольному розмірі (2/4), який не міняється до кінця
твору.
Основний штрих nоn legato.
Перед співом хору звучить вступ (8 тактів). Він служить для підготовки і
настройки хору. Застосовується середня позиція руху, плавно в помірному
темпі.
В кінці вступу робиться знаття, восьма пауза служить для того, щоб
зосередити хор на виконання. Замахом служить для вступу хору 2-га доля.
Аплітура рухів повинна бути середньою. Всі довгі тривалості витримуються
лівою рукою, до них потрібно робити замах за рухом долі. Потрібно
диригувати виразно, басом витримати стоячу ноту, а альтом про
диригувати.
Це коли бас з альтом співають каноном.
Баси вступають перші, треба показати точний вступ рукою і кивком голови
(1 такт). В другому такті вступають альти, треба правою рукою показати
альтам вступ, (замах), а лівою басом витримується ( ) і на ( ), коли
права рука зробила першу і другу долю, то лівою робиться жест. В кінці
перших двох фраз робиться зняття. Треба витримати ( ) ноту, тоді
знімається на І-й долі, а друга – служить одночасно і замахом і другою
долею для ( ).
Зняття в кінці фрази:
В приспіві тривалі ноти витримуються так само, як і в заспіві.
Динамічні зміни в цьому творі міняються відповідно змісту. Вступ звучить
на . Починається твір на р(“хто там овічночі, по лісі блукає”…),
потім іде наростання на другу фразу (“То Олекса Довбуш легінів збирає”).
Хор співає на першу фразу і стихає до р. друга фраза йде на р в
повторюється. Другий куплет співається так само як і перший. В третьому
куплеті є культиваційний момент.
Після приспіву грається ще раз вступ, фраза (“Чи го порубали гострими
мечами”) звучить на , а фраза (“Чи го позовали ще й з свічками) на р.
Ці всі нюанси треба показати руками і виразити обличчям. Для диригента
твір має велике значення, які з технічної строки так із виконавчої.
Дикція і орфоепія
Питання дикції в творі стоїть на досить важливому місці. Потрібно
виразно і чітко вимовляти слова. Бо в цьому творі слова з діалектом (чи
говимовляється чи й го), багато слів з шиплячими буквами (Довбуш,
бовтичками), Треба чітко вимовляти слова, особливо басам і сопрано, де
вони співають каноном, щоб добре прослуховувалися партії, і був ансамбль
при співі. Треба стежити за виразністю при співі, щоб слухачі зрозуміли
слова тексту.
Значення твору
Обробка української народної пісні Б.Крижанівського має велике значення
як і для диригента, так і для виконавців. Пісня про Довбуша – це дуже
популярний твір в наш час його співають і старі люди і молоді. Ця пісня
передавалася із покоління в покоління. А композитор Б.Крижанівський
зробив обробку для мішаного хору. Тепер цю пісню можна почути зі сцени.
Її співають також і професійні хори.
Твір має велике значення з різних точок зору. Для хориста, співака це є
добра школа вокальної техніки, де закріплюються набуті навики.
Розвивається слух і відчуття хорового строю.
Диригент в даному творі засвоює багато технічних навиків, які необхідні
для концертного виконання твору. Тут і пластика жестів і особливий
розвиток динаміки і елементарні технічні засоби, щодо показу вступу та
зняття.
Твір має загальне виховне значення, як для виконавця. Так і для
слухачів. В ньому закладена висока ідея, щодо вшанування пам’яті
загиблих героїв, народних месників нашого краю, скорбота українського
народу за своїми вірними синами. Він виховує глибоку любов до
української народної пісні, її традицій, до народу, який їх слухає. Дає
зрозуміти, що всі джерела в музиці ведуть в народ.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
