UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаш національний характер (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1350
Скачало225
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з психології

 

Наш національний характер

 

І Національний характер - це «дух» народу, найглибші його прояви, які

об'єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних

етапів, які-проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає.

 

Головні причини формування національного характеру, або ментальності,

географічне положення країни, історичні обставини, суспільні умови,

культура та власне особливості психології цього народу. Найяскравішими

представниками вітчизняного світобачення, на думку вчених, були Г.

Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Саме в їхній творчості ми знайдемо

найглибше його розуміння.

 

Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому кожна українська

сім'я могла повністю забезпечити себе і селитись окремо. Від землі

залежала людська доля, тому зв'язок із землею посилювався як запорука

щастя. Українець розумів землю як святу матір, бо з-неї створено людину,

вона освячена кров'ю предків та захисників. Для нації хліборобів земля

була годувальницею; бити її без потреби вважалося таким же страшним

гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою вважалося з'їдання

грудочки землі — форма причастя до найбільшого скарбу. Радіючи роботі на

землі, українець прагнув близькості до природи більше за спілкування з

людьми. Великі простори його землі виховували у ньому поклоніння життю,

сонцю, землі. Маючи природу як основний шлях пізнання Бога, людина

ототожнювала її із Творцем. Такий Бог об'єднував собою небо й землю, а

отож, і Всесвіт із народом та окремою людиною.

 

Українець — індивідуаліст; більше за все він цінував свободу окремої

людини, і перш за все свободу самого себе. Тому не засновував міст та й

узагалі цінував рівність, і демократію аж до крайнощів: стихійності

(вибори в Запорозькій Січі) та анархії, - навіть вузького егоїзму.

 

Зовнішня політика України тривалий час зводилася до вибору «із ким

бути»: із Туреччиною, Литвою, Росією, Австро-Угорщиною чи Польщею. Життя

серед прекрасної природи і постійна загроза — усе це втратити виховували

любов до життя,, напруженість його кожного моменту (як казали козаки,

закликаючи до повстання: «смерті все одно не уникнути, то яка різниця,

від чого помирати — від старості, шаблі чи від палі»).

 

Очевидно, що сім'я та, ширше, рід — головна суспільна одиниця українця.

Правителі мінялися кожен день, сьогоднішня влада карає на горло

прихильників учорашньої, і українець охоче ділив увесь світ на «своїх» і

«чужих». У політиці від мене однаково не залежить нічого, а в

господарстві я все роблю сам. Цікаво, що ідеалом хліборобів був не

батько-мисливець та воїн, а мати-берегиня, тому саме мати була центром

багатьох сімей.

 

Індивідуаліст-українець і взаємини з оточенням теж налагоджувати

особисто; про це зазначає козацьке побратимство. Я відповідаю за самого

себе, сім'ю і за друга, але не більше.

 

Українець сприймав світ не розумом, а серцем. Почуття, інтуїція для

нього важливіші за докази. Він не обмірковує, а переживає життя тому в

українських піснях стільки ліризму, ніжності, суму. Прагнучи до власного

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ