.

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (дипломна робота)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
3 8470
Скачать документ

Дипломна робота.

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради
Коломийського району Івано-Франківської області.

Зміст

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1. Огляд літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2. Характеристика об’єкту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3. Існуючий стан ведення державного земельного кадастру. . . . . . . . .
. . . . . . . .

3.1. Кадастрові зйомки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2. Кадастрове зонування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2.1. Встановлення місця розташування обмежень

щодо використання земель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2.2. Визначення меж кадастрових зон та кварталів. . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . .

3.2.3. Встановлення кадастрових номерів (території

адміністративно-територіальної одиниці). . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . .

3.3. Застосування даних державного земельного кадастру. . . . . . . . .
. . . . . . . . . .

3.3.1. При купівлі – продажу земельних ділянок. . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . .

3.3.2. При обґрунтуванні розміру земельного податку і орендної плати. .
. . . . . .

3.4. Державна реєстрація земельних ділянок. . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . .

3.5. Облік кількості та якості земель. . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.6. Бонітування ґрунтів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.7. Економічна оцінка земель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.8. Нормативна грошова оцінка земель. . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .

3.8.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських земель. . . . . .
. . . . . . 3.8.2. Нормативна грошова оцінка населеного пункту. . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . .

3.9. Аналіз ефективності і вирощування сільськогосподарських культур та
продуктивність тваринництва ………………………………………………………

4. Економіка, організація і планування робіт. . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .

5. Охорона навколишнього середовища . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . .

6. Охорона праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Бібліографічний список . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Графічні матеріали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ВСТУП

Земля є вихідною матеріальною основою добробуту як кожної людини окремо,
так і суспільства в цілому, оскільки виконує функції головного засобу
виробництва в сільському і лісовому господарствах; просторового базису
для розміщення виробничих сил і розселення людей; є основою для
відтворення трудових, матеріально-технічних і природних ресурсів. Тому у
всі часи задоволення потреб людини вимагали знань про землю.

Нині інформація про земельні ресурси набуває все більшої ваги і стає
надзвичайно актуальною, тому що в ній зацікавлені не тільки державні
органи і господарські структури, але й практично всі громадяни та
юридичні особи, які є учасниками земельних відносин. Центральним
об’єктом, вихідним джерелом такої інформації є окрема земельна ділянка,
яка розглядається не тільки, як матеріальний об’єкт, тобто об’єкт
користування, а , в першу чергу, як об’єкт права.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею
(земельні відносини) перебувають у постійному розвитку.

Трансформація земельних відносин завжди, на всіх етапах людської
цивілізації, належала до найбільш складних проблем і найважливіших
напрямів реалізації соціально-економічної політики взагалі та аграрної
політики зокрема. Це зумовлюється тим, що реформування торкається перш
за все питань власності на землю, тобто володіння, користування і
розпорядження землею як головним засобом виробництва в сільському і
лісовому господарстві та просторовою базою розміщення всіх продуктивних
сил.

Основа загальнолюдських цінностей, прав та інтересів людини, свобода у
виборі форм і методів господарювання – це, насамперед, перетворення
відносин власності на землю у сільському господарстві та в суміжних з
ним галузях і сферах економіки. Якщо немає реального власника, то немає
і справжнього інтересу, немає відповідальності і соціальної
справедливості, немає впевненості в майбутньому. Від остаточного
вирішення проблеми власності на землю залежить подальший
соціально-економічний розвиток України, українського села. Так вважають
і прибічники приватної власності на землю і їх опоненти.

У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем
є проблема економічного використання і відтворення природніх ресурсів.
Зміна економічного механізму господарювання, перехід до економіки
ринкового попиту і докорінна перебудова соціально-економічної структури
суспільства торкаються земельних відносин, управління земельними
ресурсами й організації раціонального їх використання, землекористування
і земельного кадастру. Сьогодні значно зростає роль державного
земельного кадастру, оскільки він є інформаційною базою для ефективного
управління земельними ресурсами, ведення земельної статистики,
землеустрою, регулювання земельних відносин, підтримки податкової та
інвестиційної політики держави, розвитку ринку землі і обґрунтування
розмірів плати за землю. Це, у свою чергу, вимагає реформування існуючої
системи землевпорядкування, створення нового її типу, який відповідав би
сучасним умовам розвитку суспільства і земельних відносин. Виконання
ролі державного земельного кадастру у суспільстві залежить від
достовірності і повноти його даних, оперативності їх одержання і надання
споживачу, а відповідно, й від рівня підготовки фахівців.

Реформування земельних відносин на сучасному етапі спирається на наукові
рекомендації та виробничий вивід зміни форм власності на землю,
формування нових землеволодінь, землекористувань та організації
використання й охорони земель.

У ринкових умовах регулювання земельних відносин та управління
земельними ресурсами передбачає реєстрацію і розповсюдження інформації
про власність на землю, вартість і використання землі та пов’язаних з
нею ресурсів; визначення прав на землю та меж земельних ділянок в
порядку землеустрою; детальне підтвердження належними документами і
надання відповідної інформації, яка необхідна для функціонування обігу
земельних ділянок.

У сучасному земельному кадастрі першочергова увага приділяється не
зведеним даним, а детальній інформації на рівні індивідуальних
землекористувачів, тоді як він повинен відповідати потребам як окремих
землевласників або користувачів землі, так і суспільства в цілому.
Застосування даних земельного кадастру має переваги в таких питаннях:
передача власності на землю; забезпечення кредитів; управління
розвитком; оцінка дії на довкілля; спадкування землі; земельні реформи;
територіально просторове планування; контроль статистичних даних;
бережливе використання та охорона земель; інформування громадськості.

Нині відбувається третій етап земельної реформи, який передбачає
формування нових землеволодінь, землекористувань на основі
приватно-орендних відносин у сільському господарстві, які базуються на
об’єднанні середніх земельних часток у крупні масиви земель.

При формуванні землеволодінь нового типу необхідно розробити механізм
обґрунтування оптимальних розмірів нових агроформувань. У найближчий
час, коли формуються нові організаційні структури сільськогосподарських
підприємств, необхідно негайно зайнятися внутрігосподарською
організацією території, яка повинна спрямовуватися на детальну
організацію раціонального використання і охорони земель.

Поруч з організацією використання землі на орендних засадах без
контурного виділення таких земель конкретних громадян, які стають
реальними власниками землі з видачею їм Державних актів на право
власності на землю.

З метою належного регулювання земельних відносин слід впроваджувати такі
важелі економічного стимулювання раціонального використання і охорони
земель, як ціна, купівля-продаж землі, плата за використання землі,
застава (іпотека) землі, земельні аукціони. Це потребує налагодження
роботи органів інфраструктури ринку землі (податкова інспекція, банки,
біржі тощо) з участю кваліфікованих землевпорядних органів.

Державний земельний кадастр – це єдина державна система
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту
виникнення або припинення власності і права користування земельними
ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце
розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію
земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників
землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для
ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Державний земельний кадастр займає особливе місце в кадастрі природних
ресурсів. Це пов’язано з особливостями землі як об’єктом земельного
кадастру і її значенням як одного з найважливіших компонентів
навколишнього природного середовища.

Земля – різновидність природних ресурсів, складений елемент біосфери. В
її надрах наявні великі поклади корисних копалин, органічно пов’язані з
землею водні і лісові ресурси, без яких життя не можливе.

Земля, як об’єкт земельного кадастру, – першооснова будь-якої
діяльності. Так, в обробній промисловості і транспорті земля є
територіальною основою, на якій здійснюється процес виробництва. У
добувній промисловості вона виступає не тільки територіальним базисом,
але й предметом праці, у процесі якої здійснюється видобування корисних
копалин.

Державний земельний кадастр відповідно до Земельного кодексу України
являє собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка
встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права
власності на земельні ділянки і права користування ними та містить
сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий
режим цих ділянок і їх оцінку , класифікацію земель, кількісну і якісну
характеристику, розподіл серед власників та землекористувачів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування
єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних
ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та
її достовірності.

Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування; кадастрові
зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку
земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік
кількості та якості земель.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої
влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення державного земельного
кадастру встановлюється законом.

Ринок землі передбачає добре налагоджену інфраструктуру, тобто таку
систему підприємств і організацій, які забезпечували б вільний обіг
землі в товарно-грошових відносинах. Це стосується, насамперед,
земельного банку, страхових компаній, інформаційно-маркетингових бірж.
Останні практично є товарними біржами, де купівля-продаж землі
проводиться за допомогою посередників-маклерів без представлення
земельної ділянки.

Не можна обминути і такого важливого питання, як забезпечення ринку
землі кадастровими даними. Зокрема, у нас функціонує система державної
реєстрації землеволодінь, землекористувань і об’єктів нерухомості,
згідно з якою оформляється право власності на землю з видачею Державних
актів громадянам.

Враховуючи важливе значення земельного кадастру в сучасних умовах, мною
була вибрана тема дипломної роботи: „Земельний кадастр і використання
земель Ковалівської сільської ради Коломийського району
Івано-Франківської області “.

При розробці дипломної роботи використані наступні матеріали:

1. Проект формування території і встановлення меж Ковалівської сільської
ради Коломийського району Івано-Франківської області.

2. Технічний звіт по користуванню матеріалів крупномасштабного
обстеження ґрунтів Ковалівської сільської ради Коломийського району
Івано-Франківської області.

Дипломна робота представлена у вигляді пояснювальної записки і
планово-картографічних матеріалів:

1. План існуючого використання земель Ковалівської сільської ради
Коломийського району Івано-Франківської області.

2. Карта агровиробничих груп ґрунтів Ковалівської сільської ради
Коломийського району Івано-Франківської області.

3. Індексна кадастрова карта Ковалівської сільської ради.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.

Зміна земельних відноси в Україні, в основі яких лежить форма власності
на землю, ще не забезпечує сама по собі ефективного використання і
охорони земельних ресурсів, спрямованих на запобігання не обґрунтованого
вилучення земель сільськогосподарського призначення, захисту їх від
шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості
ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення
особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення.

Але, не применшуючи ролі земельних відносин, потрібно зазначити, що це
тільки перший крок аграрно-селянського відродження, перший крок до
продовольчої безпеки нації охорони земельних ресурсів.

Наступним важливим кроком для досягнення поставленої мети є створення
ефективної системи управління земельними ресурсами, яка би з допомогою
відповідних методів, прийомів або способів забезпечила реалізацію
земельної політики держави в життя. Загальний висновок з вищесказаного
полягає в тому, що зміна форм власності на землю ї майно плюс ефективна
система управління земельними ресурсами дадуть переконливу відповідь на
проблеми раціонального використання і охорони земельних ресурсів;
подальшого зростання добробуту суспільства; відродження у селян почуття
дбайливого власника і господаря землі, їх приватновласницької і
підприємницької психології. Розглядаючи проблеми доцільності і
необхідності створення ефективної системи управління земельними
ресурсами, особливої уваги заслуговує система «рамкових» законів,
основою для яких є Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, що
містить основні засади земельного ладу в державі, визначило
конституційну структуру та статус органів державної влади та місцевого
самоврядування.

Реформування земельних відносин в Україні базується на все сторонніх
даних про землю, які містить державний земельний кадастр. Земля, виконує
багато різних функцій (включаючи і функції основного засобу виробництва
в сільському і лісовому господарстві та об’єкта нерухомості в народному
господарстві в цілому). Є в сучасних умовах одним із важливих ресурсів і
факторів функціонування економіки територій. Земельний кадастр як наука
вивчає загальні відомості, принципи і закономірності формування і
функціонування земельних ділянок як об’єктів земельно-правових відносин,
просторового базису, головного засобу виробництва в сільському і
лісовому господарстві та природного ресурсу.

Інститутом державного регулювання земельних відносин нових власників
землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, безперечно, мають бути
дані земельного кадастру, на підставі яких державні органи забезпечують
диференційовані ставлення плати за землю, залежно від якості земельних
ділянок та їх розташування, здійснюють заходи щодо економічного
стимулювання раціонального використання та охорони земель, відшкодування
збитків власникам землі та землекористувача і втрат
сільськогосподарського виробництва.

Отже, успішна реалізація земельної реформи в Україні тісно пов’язана із
станом організації державного земельного кадастру, призначеного для
забезпечення органів державної влади і органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій і громадян відомостями про
використання земель.

Земельний кадастр, як система відомостей і документів є сукупністю
земельно-кадастрової документації, матеріалів та інформацій про правовий
режим земельного фонду, його розподіл серед власників землі,
землекористувачів, про кількісні характеристики і народногосподарську
цінність земель.

Земельний кадастр, як система організаційно-управлінських дій і заходів
– це сукупність конкурентних земельно-кадастрових заходів, дій робіт з
реєстрації, обліку й оцінки земельних ділянок. Отже, перш ніж розкрити
напрями розвитку державного земельного кадастру, потрібно мати чітке
уявлення, на які питання повинна відповісти система земельного кадастру.
Постає декілька питань:

1) фіксувати визнання державного факту виникнення, існування або
припинення існування земельних ділянок як об’єктів права власності та
права користування і їх кадастрову оцінку;

2) враховувати всі зміни (правові, кількісні, якісні, просторові і
оціночні), що стосуються конкретних земельних ділянок, власників і
орендарів;

3) забезпечувати оперативний доступ до матеріалів земельного кадастру на
всіх рівнях управління;

4) мати аналітичну базу (програмне забезпечення) для безпосереднього
ряду оцінок з окремих проблем використання земельних ресурсів;

5) забезпечувати у взаємозв’язку з моніторингом земель одержання
інформації, пов’язаної з деградацією ґрунтів і забезпеченням земель;

6) бути інтеграційною ланкою між усіма видами кадастрів, які існують в
Україні;

7) забезпечувати необхідною інформацією майнові відносини, пов’язані з
володінням і користуванням землею, включаючи судові і фінансові органи,
заходи з охорони довкілля.

Таким чином, державний земельний кадастр в Україні – це єдина державна
багаторівнева система земельно-кадастрових робіт та процедура визнання
факту виникнення або припинення існування земельних ділянок як об’єктів
права власності та права користування і їх оцінки, що містить сукупність
необхідних даних і документів про правовий режим земельних ділянок, їх
вартість і розподіл серед власників землі, землекористувачів, категорії
земель, а також кількісні, якісні й оціночні характеристики земельних
ділянок.

Основними функціями державного земельного кадастру повинно бути визнання
факту виникнення або припинення існування земельної ділянки як об’єкта
права власності та права користування і забезпечення інформацією органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених
підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання
земельних відносин, раціонального використання та охорони земель,
визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних
ресурсів та ресурсного потенціалу агропромислового комплексу, контролю
за використанням і охороною земель, економічного та екологічного
обґрунтування проектів землеустрою.

Державний земельний кадастр є основою для інших відомчих і галузевих
кадастрів та інформаційних систем.

Основними принципами ведення державного земельного кадастру є:

– забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки в межах
України;

– запровадження єдиної системи просторових координат та ідентифікації
земельних ділянок;

– запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та
забезпечення її достовірності.

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх
основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво
впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у
конкретних природо-кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою для відповідних
сільськогосподарських культур. Вищим балом оцінюються ґрунти, які мають
найбільшу природну продуктивність.

Суспільні роботи з бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського
призначення в Україні вперше проведенні в 1993 році. Бальна оцінка
характеризувала агровиробничі групи ґрунтів за такими природними
властивостями, як глибина генетичного горизонту, вміст гумусу, в міст
фракцій фізичної глини, кислотність та ін. Як зазначається в методичних
рекомендаціях з проведення бонітування ґрунтів в Україні, його дані
служать для встановлення розмірів плати за землю і вартісної оцінки.

В Україні проведене загальне і часткове бонітування ґрунтів. Загальне
бонітування проведене за основними природними властивостями. Вони
характеризують грунт як природно-історичне тіло, що задовольняє
усередненні потреби всіх сільськогосподарських культур у поживних
речовинах і волозі, в конкретних умовах повітряного, теплового і водного
режимів. Часткове бонітування ґрунтів, проведене за природними
властивостями, що найбільш повно корелюють з урожайністю озимої пшениці,
озимого жита, вівса, кукурудзи на зерно, соняшнику, цукрових буряків,
картоплі, льону.

Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і
засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та просторового
базису у суспільному виробництві за показниками, що характеризують
продуктивність земель, ефективність їх використання за прибутковість з
одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного цільового призначення проводиться для
порівняльного аналізу їх ефективного використання. Дані економічної
оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного
цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається за
методикою затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади
з питань земельних ресурсів.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну
земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні
угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що
впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Державний земельний кадастр України ведеться за системою, яка
складається з трьох рівнів:

– базовий (на рівні району в розрізі адміністративно-територіальних
одиниць, крім районів у містах, міст обласного значення);

– регіональний (на рівні Автономної Республіки Крим, області, міст Києва
і Севастополя);

– національний (по Україні в цілому).

Структурним блоком Державного земельного кадастру є державний
кадастровий облік земельних ділянок. Процедура державного кадастрового
обліку земельної ділянки включає:

– перевірку повноти і правильності формування кадастрової справи
земельної ділянки;

– присвоєння земельній ділянці ідентифікаційного (кадастрового) номера,
занесення даних про земельну ділянку в державну кадастрову книгу;

– заповнення реєстраційної карти земельної ділянки, яка передається в
державний реєстр земель разом з кадастровою справою.

Державний реєстр земель – це правова сторона земельного кадастру
(процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і
припинення прав власності або інших прав). Він забезпечує дотримання
принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав
власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку
землі.

Основними напрямами ведення Державного земельного кадастру є:

– проведення кадастрового зонування всієї території України і спеціальна
ідентифікація земельних ділянок;

– завершення інвентаризації земельних ділянок по всіх категоріях земель
та занесення даних про земельні ділянки в Поземельну книгу;

– проведення бонітування сільськогосподарських угідь землеволодінь,
землекористувань;

– завершення (повторне проведення на землях сільськогосподарського
призначення) грошової оцінки земель;

– створення Державного реєстру земель;

– продовження розгортання автоматизованої системи ведення земельного
кадастру.

Створення в Україні цивілізованого, простого і зрозумілого Державного
земельного кадастру є об’єктивною, необхідною умовою розвитку ринкової
економіки. Стратегічної мети вдосконалення земельних відносин може бути
досягнуто при створенні простої і чіткої організаційної структури
Державного земельного кадастру.

Оцінка земельного фонду країни – це оцінка землі як природного ресурсу і
засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та просторового
базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують
продуктивність землі, ефективність їх використання та прибутковість з
одиниці площі. Оцінка землі в Україні розрізняється як: порівняльна
оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями
бонітування ґрунтів; економічна оцінка; грошова оцінка.

Державний облік кількості земель включає відомості про природній і
господарський стан їх. Він характеризує кожне землеволодіння і
землекористування за складом угідь та їх підвидами відповідно до
прийнятої класифікації.

Облік якості земель доповнює характеристику природного і господарського
стану земель; він базується на всесторонній класифікації земельного
фонду з виділенням загальних типів земель, категорій придатності земель,
класів, видів земель і характеризує земельні угіддя за ґрунтовим
покривом, гранулометричним складом, фізико-хімічними властивостями
ґрунтів, геоботанічним і меліоративним станом земель.

Логічним завершенням комплексу ґрунтових обстежень, узагальнюючим етапом
порівняльної оцінки земель за їх родючістю на основі природних та
набутих ознак є бонітування ґрунтів.

Найбільший інтерес у складі земельного кадастру представляють собою дані
економічної оцінки земель як завершальної його складової частини, що
характеризують землю як природний ресурс і головний засіб виробництва
щодо їх продуктивності, ефективності використання і прибутковості.

Кількісний облік земель також потребує удосконалення в сучасних умовах,
зокрема, методи одержання картографічних матеріалів крупних масштабів
для забезпечення необхідної точності обчислення площ земельних ділянок.
В зв’язку з тим, що Україна перейшла на міжнародну систему обліку і
статистики, запроваджену у 1993 році необхідно переглянути статистичну
звітність щодо земельних ресурсів та доповнити її показниками, які
застосовуються у міжнародній практиці.

Згідно з діючим Положенням про порядок ведення державного земельного
кадастру облік земель за якістю ведеться за всіма категоріями земель і
містить класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за
придатністю з виділенням особливо цінних земель; характеристику за
вмістом гумусу та поживних речовин, механічним складом ґрунтів,
крутизною схилів, еродованістю, кам’янистістю, заболоченістю,
засоленістю, кислотністю, забрудненням продуктами хімії сільського
господарства, включаючи радіонуклідне; характеристику кормових угідь,
класифікацію населених пунктів за функціональним призначенням та їх
земель за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості
соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною
інфраструктурою і інше. Це дуже обширна інформація, збір якої на даний
час в Україні не забезпечується навіть на землях сільськогосподарського
призначення і на землях населених пунктів.

Дані якісного обліку земель служать базою для проведення бонітування
ґрунтів, дані якого набирають актуальності при переході до нових форм
господарювання на селі. Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні
діагностичні ознаки: глибина гумусового горизонту, вміст гумусу в орному
шарі, вміст фізичної глини. При цьому враховують ознаки, що негативно
впливають на родючість ґрунтів. Останній раз бонітування ґрунтів в
Україні проводилось у 1993р. в двох аспектах: як земельне – за основними
природними властивостями, які характеризують ґрунти як природно
історичне тіло, що задовольняє середні потреби всіх
сільськогосподарських культур у поживних речовинах і волозі в конкретних
умовах повітряного, теплового і водного режимів; та як часткове.
Часткове бонітування ґрунтів проведене за природними властивостями, які
найбільш тісно корелюють з урожайністю озимої пшениці, озимого жита,
вівса, кукурудзи на зерно, соняшника, цукрових буряків, картоплі та
льону. Ці дані бонітування мають різне застосування, так, наприклад,
дані загального бонітування застосовуються при визначенні грошової
оцінки, а часткового бонітування – при розміщенні сільськогосподарських
культур на відповідних ґрунтах, при плануванні урожайності, орендної
плати тощо.

Економічна оцінка земель, в залежності від мети і завдань, також
поділяється на загальну і часткову. Загальна оцінка проводиться за
результатами господарської діяльності, а часткова – за ефективністю
вирощування сільськогосподарських культур, зокрема.

Загальна оцінка проводиться за трьома показниками: вартістю валової
продукції, окупністю затрат та диференціальним доходом; часткова
економічна оцінка – за урожайністю, окупністю затрат та диференціальним
доходом.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ

Село Ковалівка Ковалівської сільської ради розташоване в південній
частині Коломийського району, на віддалі 10км від районного центру,
міста Коломиї, та на віддалі 75км від обласного центру, міста
Івано-Франківськ.

Рельєф території населеного пункту, в основному горбистий за винятком її
північно-східної частини, де рельєф частково рівнинний.

Село є адміністративно-культурним центром Ковалівської сільської ради,
який витягнутий з півночі на південь – 2.2км, із заходу на схід – 3.5км.

Чисельність населення села Ковалівка складає – 1268 чоловік, і в
населеному пункті нараховується – 454 двори. Площа населеного пункту
складає 378.2га.

Основною структурно-планувальною одиницею населеного пункту є квартали
забудови садибного типу з одно-двоповерховими будинками.

Територію села із заходу на схід та з півдня на північ пересікають
автомобільні дороги, які в даний час мають в основному задовільний стан.
Село електрифіковане, теплопостачання і каналізація відсутня.

Землі Ковалівської сільської ради знаходяться в південній частині
Коломийського району. Південна частина сільської ради межує з землями
Стопчатівської сільської ради Косівського району та Мишинської сільської
ради Коломийського району. З північної сторони границя земель
Ковалівської сільської ради проходить Мишинська сільська рада. Із сходу
межа проходить із землями Спаської сільської ради та частково
Стопчатівської сільської ради Косівського району.

Територія Ковалівської сільської ради складає один земельний масив
компактної форми. Ґрунтовий покрив території сільської ради
різноманітний. Орних земель спілки селян по території сільської ради не
має.

В межах території сільської ради народних депутатів один населений пункт
село Ковалівка, що пролягає з півночі на південь приблизно на 3.0км.

Територія Ковалівської сільської ради сформована із земель запасу,
населеного пункту села Ковалівка та інших землекористувачів, яким надані
земельні ділянки в установленому порядку для цільового призначення.

Загальна площа сільської ради по проекту становить 430.8га що на 52.8га
більше, ніж по матеріалах коректури 1992 року. Дане збільшення площі
сталося в зв’язку з тим, що частина території, яка належить до сільської
ради не була нанесена на графічні матеріали і при коректуванні планового
матеріалу площа не приховувалась.

Склад та площа земельних угідь в розрізі власників землі та
землекористувачів визначені шляхом набору контурів.

Межі населеного пункту зазнали змін. Згідно матеріалів коректури
планового матеріалу площа населеного пункту становила 240.0га, а по
проекту 370.1га.

Площа населеного пункту збільшилась на 130.1га. Збільшення площі
населеного пункту сталося в зв’язку з тим, що збільшилась територія
сільської ради на 52.8га, а 77.3га ріллі перейшло з земель спілки селян
Мишина в присадибні ділянки громадян села Ковалівки і були включені в
межі населеного пункту. На території сільської ради створено резервний
фонд площею 2.6га.

Таблиця 2.1 Склад земельних угідь сільської ради

Назва угідь

Площа, га

Закріплених

земель, %

Орні землі, включаючи городи

82,3 21,8

Сіножаті

25,2

6,67

Пасовища 29,4 7,78

Лісові площі

43,9

11,61

Дерново-чагарникові насадження

29,0 7,67

Під водою

5,5 1,46

Під шляхами і прогонами

2,9 0,77

Під громадськими дворами і вулицями вувулицями 0,7 0,19

Під громадськими будовами 0,5 26,46

Інші землі 1,8 0,48

Глинища, ями 1,8 0,48

Присадибні землі 156,8 41,48

Всього 378,2 100

На території сільської ради проживає 1268 чоловік, в тому числі
працездатних 623 чоловік, з них працюють в сільському господарстві 240
чоловік. Навантаження ріллі на одного працюючого становить 1,2га.

Господарські двори розміщені біля населеного пункту, забудовані
капітальними приміщеннями. Місця, на яких вони розміщені відповідають
організаційно-господарським, санітарно-гігієнічним і протиерозійним
вимогам.

Навколо виробничих центрів встановлені санітарно-захисні зони, в межах
яких забороняється будівництво житлових будинків, дитячих установ,
спортивних споруд, парків, посадки плодово-ягідних дерев та ягідників, а
також вирощування овочевих культур.

Санітарно-захисні зони і режим використання в них земель визначено
будівельними нормами.

Внутрігосподарська мережа шляхів представлена магістральними та
польовими шляхами, які з’єднують населені пункти з полями сівозмін,
обслуговують сільськогосподарські виробничі процеси, перевезення добрив,
насіння, урожаю, переміщення сільськогосподарських машин і механізмів.

З метою створення найкращих умов для постійного росту урожайності
сільськогосподарських культур і систематичного підвищення родючості
ґрунтів, під кожне із угідь відведено земельні ділянки, які по своїх
природних властивостях найбільш відповідають культурам відповідної
сівозміни або угіддям.

Відносно балу бонітету орні землі з оціночними показниками 54-58 балів
відведено під польову зерно-просапну сівозміну, з нижчим (42-50)
балом-під польову зерно-трав’яну ґрунтозахисну сівозміну.

Площа сіножатей по Ковалівській сільській раді складає 25,2га
розташовані на підвищених елементах рельєфу, де переважають
дерново-глибокі опідзолені глейові середньосуглинкові ґрунти та
дерново-середньопідзолисті поверхнево глейові середньосуглинкові ґрунти.

На території сільської ради по проекту нараховується 1,8га інших
несільськогосподарських угідь. Ліси займають в с. Ковалівка 43,9га.
Існуючі лісонасадження знаходяться у задовільному стані і потребують
лише охорони та відповідних рубок догляду. Всі лісові насадження
відносяться до 1-ї групи, а отже виконують полезахисні, протиерозійні,
водоохоронні, санітарно-гігієнічні та інші функції.

3. ІСНУЮЧИЙ СТАН ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

3.1. Кадастрові зйомки

Кадастрові зйомки – це складова частина державного земельного кадастру.
Вони є комплексом робіт, який виконують для визначення та відновлення
меж земельних ділянок. Без відображення меж земельних ділянок в натурі
не забезпечується гарантія права на них.

Кадастрова зйомка передбачає:

– геодезичне встановлення меж земельних ділянок;

– погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та
землекористувачами;

– відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

– встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження та
обтяження щодо використання землі;

– виготовлення кадастрового плану .

Кадастрові зйомки виконуються особами, які мають ліцензію на проведення
робіт з кадастрових зйомок, видану органом Держкомзему у встановленому
законодавством порядку. Порядок проведення кадастрової зйомки, склад і
форми документів, які подаються за результатами її виконання, вимоги до
точності робіт визначаються нормативними актами Держкомзему України
та головного управління по геодезії, картографії та кадастру при
Кабінеті Міністрів України.

Одним із таких нормативних документів є Положення про кадастрові зйомки,
де визначаються методи проведення кадастрової зйомки, а також ті норми,
дотримання яких необхідно забезпечити. Визначаються необхідні рівні
кваліфікації виконавця цих робіт.

Роботи з кадастрових зйомок проводяться у два етапи, перший –
підготовчий; другий – виробничий.

Підготовчий етап полягає у:

– розробці технічного завдання на виконання робіт;

підготовці робочого кадастрового плану (схеми) виконання робіт;

збиранні, вивченні забезпечення правовими земельно-кадастровими та
планово-картографічними матеріалами.

Вивченню й аналізу підлягають графічні, текстові і правові документи на
земельні ділянки, матеріали попередніх зйомок, наявні кадастрові плани,
топокарти та карти найбільших масштабів.

На основі зібраних і проаналізованих матеріалів складається технічне
завдання на виконання робіт, в якому вказують:

– черговість виконання обстежень та кадастрових зйомок земельних
ділянок;

– способи виконання зйомок;

– необхідність встановлення обмежень (обтяжень) щодо використання
земельних ділянок;

– вимоги до оформлення документації.

На основі наявних планово-картографічних матеріалів створюються робочі
кадастрові плани (схеми) та готується договір на проведення робіт.

За наявності необхідних матеріалів роботи проводяться в такому порядку:

– на планово-картографічний матеріал наносяться межі земельних ділянок і
кадастрових зон та їх номери (у населених пунктах);

– наносяться межі кварталів та їх номери;

– наносяться межі зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних
ділянок.

Виробничий етап виконується підрядчиками і передбачає:

– складання списку власників земельних ділянок та землекористувачів;

– польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж;

– геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок;

– погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та
землекористувачами;

– встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних
ділянок.

Виробничий етап починається зі складання списків всіх власників землі
та землекористувачів. Від кожного власника (землекористувача)
отримуються копії правовстановлюючих документів (держактів або рішень
органів державної влади про надання, передачу земельних ділянок у
власність). Відомості про власників землі і землекористувачів групуються
в переліки, окремо щодо юридичних та фізичних осіб.

Польове обстеження включає пошук та уточнення розташування поворотних
точок меж земельних ділянок. У процесі польового обстеження виконується
зйомка способом промірів і засічок мірною стрічкою. Ведеться абрис
встановлення і відновлення меж, обмежень і обтяжень.

Встановлення меж – це процес закріплення в натурі межовими знаками і в
правовому документі меж власності з узгодженою і зареєстрованою точною
лінією.

Межі земельних ділянок, що надаються або передаються у власність чи у
користування, встановлюються або відновлюються в натурі за наявними
планово-картографічними матеріалами і закріплюються довгостроковими
межовими знаками установленого зразка.

Встановлення в натурі або відновлення усіх поворотних точок меж
земельних ділянок здійснюється геодезичними методами з прив’язкою їх до
пунктів державної геодезичної мережі і закріпленням довгостроковими
межовими знаками. Здійснюється зйомка з наступним вирахуванням координат
поворотних точок меж і площі ділянки.

Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості
супроводжується погодженням меж земельної ділянки з власниками землі та
землекористувачами суміжних із нею земельних ділянок. Результат
погодження меж оформляються протоколом, до якого додається кадастровий
план земельної ділянки з нанесеними погодженими межами. Закріплення на
місцевості меж здійснюється за наявності протоколу погодження меж.

Спори відносно меж земельної ділянки регулюються місцевими органами
Держкомзему України.

Камеральні роботи передбачають обробку результатів польових робіт та
складання кадастрового плану, який є складовою частиною технічної
документації.

Кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який
забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план
наносяться:

– межі земельної ділянки з описом суміжних власників і
землекористувачів;

– поворотні точки меж земельних ділянок;

– лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки;

– всі лінії, які є суходільними межами;

– річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи рельєфу, що
збігаються з межами земельної ділянки;

– межі вкраплених земельних ділянок сторонніх власників і
землекористувачів;

– межі зон обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки.

Межі викреслюються суцільною або пунктирною лінією чорною тушшю
відповідно до умовних позначень.

Кадастрові зйомки земель, які нині застосовуються в системі державної
землевпорядної служби, зародилися ще наприкінці XVII століття у
Північній Америці як засіб створення та організації нових поселень.
Насамперед, мова йшла про створення мережі опорних точок, до яких потім
прив’язувались межі землеволодінь. Лінія між двома опорними точками
називається контрольною. Часто в якості таких ліній використовують межі
адміністративно-територіальних утворень (рад базового рівня, населених
пунктів), які відносяться до державної геодезичної мережі.

Зйомка меж земельних ділянок для цілей земельного кадастру декілька
століть велася традиційним наземним способом з допомогою теодоліта і
мірної стрічки. В останні роки для проведення кадастрових зйомок
застосовують нові прилади і технології. Традиційний у минулому теодоліт
нині поступово витісняється електронним далекоміром, який
дозволяє вимірювати лінії за допомогою світла. Створюються так звані
“тотальні станції”, що об’єднують функції багатьох інструментів у одному
блоці, який дозволяє одержувати, накопичувати і зберігати необхідну
інформацію.

На початку 90-х років XX ст. нову сторінку у проведенні
земельно-кадастрових зйомок започатковано здійснення глобальних
позиційних систем (ГПС), за допомогою яких одержується набагато точніша
земельно-кадастрова інформація, ніж традиційними способами. Система
включає два приймачі: один – пересувний, а другий виступає як базова
станція на певну територію, після зйомок якої пересувається на іншу
базову територію.

Порядок зйомки території полягає в тому, що фахівець обходить межі з
пересувним приймачем і збирає необхідні дані за допомогою вмонтованого
до приладу комп’ютера. Приймач вимірює відстань, яку проходять
радіосигнали, що передаються від одного або двох орбітальних супутників,
а також сигнали від приймача базової станції. Прилад робить
“диференціальну корекцію” та модифіковані тріангуляційні розрахунки, а
комп’ютерний процесор приймача визначає місце розташування точки
визначення координат з точністю до міліметра.

Система для потреб кадастрової зйомки земель має переваги в тому, що дає
значно більші можливості щодо швидкого та ефективного проведення зйомок
на великих територіях. При цьому система визначає положення точок в
системі географічних координат і тому немає потреби “прив’язуватися” до
існуючих поворотних точок, на що затрачається багато часу.

За допомогою двох приймачів система дозволяє встановити місцеву
геодезичну мережу і при цьому досить характерним є те, що не потрібна
лінія бачення між точками зйомки і виконання робіт не залежить від
погодних умов, що є суттєвим при проведенні зйомки місцевості
традиційним способом за допомогою теодоліта.

Застосування системи відзначається високою ефективністю праці
знімальників. Так, за допомогою інструментів можна зняти дані на тисячі
точок, в той час як максимальна кількість точок із застосуванням
традиційної технології обмежується лише кількома сотнями. За даними
зйомок точок не виникає проблем з визначенням меж земельних ділянок,
оскільки при цьому використовується спеціальне програмне забезпечення
для розрахунку площ, відстаней та напрямків ліній.

Звичайно, що для застосування розглянутої системи у землевпорядному
виробництві необхідно підготувати кваліфікованих фахівців з числа
геодезистів, землевпорядників, які забезпечили б високу якість цих
робіт.

Слід зазначити, що на даний час застосування системи є ще достатньо
проблематичним, оскільки вартість кожного із двох її приймачів становить
близько 25 тис. доларів США, а обладнання для обробки та використання
даних – ще 10-20 тис. доларів. Проблематичним може бути застосування
цієї системи ще й тому, що використання космічних супутників під час
надзвичайних політичних ситуацій між державами може бути неможливим.

3.2. Кадастрове зонування

3.2.1. Встановлення місця розташування обмежень щодо використання
земель

З прийняттям Земельного кодексу України однією із складових частин
державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове
зонування включає встановлення:

місця розташування обмежень щодо використання земель;

меж кадастрових зон та кварталів;

меж оціночних районів та зон;

кадастрових номерів.

У наш час відбувається інтенсивний процес створення, вдосконалення і
освоєння норм і правил земельних відносин нового типу, які базуються на
державній, комунальній та приватній власності на землю, чіткому обліку
земельних ділянок і прав на них, а також захисті прав власників і
користувачів земельних ділянок. Земельну ділянку можна купити, продати,
подарувати, заставити, внести в статутний капітал, здати в оренду. Такі
операції з земельними ділянками набувають масового характеру, що вимагає
забезпечення юридичної повноти прав на них, повноти опису самої ділянки,
її правового статусу, в тому числі обмежень, пов’язаних з їх
використанням.

Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо використання
земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх правами
інших осіб виникають, як правило, у зв’язку з тим, що ці землі
знаходяться в середині або примикають до територій і об’єктів, які
особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в
зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і
підземних вод, або на них прокладено різні комунікації.

Відповідно до ст. 91 і ст.96 Земельного кодексу України власники
земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечувати
використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог
законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників
суміжних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил
добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних
сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні
споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наявність обмеження земельної ділянки щодо її використання в
господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або
землекористувача щодо розпорядження нею. Можливе також надання права
обмеженого використання земельної ділянки або її частини іншим
громадянам і юридичним особам для визначення дозволених цілей у порядку
встановлення земельного сервітуту. В умовах функціонування різних форм
власності на землю, різкого збільшення кількості власників земельних
ділянок, складної економічної системи, права обмеження щодо користування
земельною ділянкою, необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно
розвивати і вдосконалювати.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі державного
земельного кадастру сьогодні є єдиним доказом існування зареєстрованого
права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Обмеження прав на земельну ділянку – це встановлення обмеження на
використання власності земельної ділянки або її частини в порядку
передбаченому законом або договором.

Право власності на земельну ділянку не припиняється при встановленні
обмеження (обтяження).

Земельним Кодексом України ст..90, 91, 95, 96 встановлено права і
обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів. Статті 162,
163, 164 визначають норми охорони земель,

Обмеження прав на земельну ділянку. Право на земельну ділянку може бути
обмежено законом або договором шляхом встановлення:

а) заборони на продажу в оренду (суборенду);

б) умови прийняття спадщини тільки визначених спадкоємцем;

в) заборони на провадження окремих видів діяльності;

г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту
та зовнішнього вигляду нерухомого майна;

д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених
робіт; умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих
рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в у установленому
порядку;

є) інших зобов’язань, обмежень або умов.

Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації
і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об’єктів, культурної спадщини,
гідрометеорологічних станцій з метою охорони і захисту їх від
несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв’язку, електропередач, земель транспорту, навколо
промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації,
запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей
та довкілля, суміжні землі. Правовий режим земель охоронних зон
визначається законодавством України.

Зони санітарної охорони створюються навколо об’єктів, де є підземні та
відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди,
водопроводи, об’єкти оздоровчого призначення та інші, для їх
санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони
забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним
та відкритим джерелам водопостачання, водоочисним спорудам, об’єктам
оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами
виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації і
ультразвукових і електромагнітних хвиль, іонізуючих випромінювань тощо,
з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових
об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури та інших об’єктів,
пов’язаних з постійним пересуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством
України.

Зони особливого режиму використання земель створюються навколо
військових об’єктів збройних сил України та інших військових формувань,
утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення
функціонування цих об’єктів, збереження озброєння, військової техніки та
іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також
захисту населення, господарських об’єктів, довкілля від впливу аварійних
ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах.

Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у
межах якої діє особливий режим використання земель.

У сучасній соціально-орієнтованій ринковій економіці мають місце
обмеження прав власності на землю з двох причин. По-перше, держава має
великий обсяг завдань створити такий економічний і соціальний лад, щоб
забезпечити гідне людини життя та процвітаючу економіку.

Другою причиною обмеження прав власності це принцип соціальної держави.
Ідея соціальної держави як вимога основного закону здобула визнання в
Німеччині.

До сфери впливу соціальних факторів держави передусім належать:

економічне життя;

трудова діяльність;

довкілля.

Для цих трьох сфер повинні бути розроблені правила, згідно з якими
власність на землю (особливо приватна) підпорядковується соціальній
державі.

3.2.2. Визначення меж кадастрових зон та кварталів

Створення умов для ефективної обробки матеріалів та управління
інформацією, для підтримки зв’язку з земельними та іншими галузевими
кадастрами, інформаційними системи вимагає створення єдиної системи
ділянок.

Кадастровий номер надається земельній ділянці в процесі її кадастрового
обліку і зберігається на весь час існування земельної ділянки.

Кадастрова зона – це сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які
розташовані за межами населених пунктів на території сільської ради або
об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. Номер кадастрової
зони складається з двох чисел.

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як
правило, на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території.

Головним в земельно-оціночній структуризації є встановлення відносної
однорідності території за рентоутворюючими факторами, які впливають на
потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від
використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу
гарантує врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території
на різних ієрархічних рівнях (від населеного пункту в цілому до окремої
земельної ділянки).

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

аналіз природно-планувальних особливостей території населеного пункту як
просторової бази;

виділення земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно
однорідними споживчими властивостями;

по факторну та інтегральну оцінку ступеня цінності території населеного
пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;

об’єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні
зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села Ковалівка передбачає визначення ступеня
територіальної неоднорідності функціонально-планувальних,
соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших
умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті,
визначає якість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення картографічних
і ґрунтових матеріалів, а також натурного обстеження території було
виділено 16 оціночних районів.

Територія населеного пункту, яка використовується для ведення особистих
селянських фермерських господарств, сінокосіння та випасання худоби
оцінюється окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило, кожна загально-оціночна одиниця характеризується за такими
факторами:

Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступності до
центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності,
центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку.

Рівень інженерно-транспортного забезпечення та благоустрою території. Ця
характеристика включає аналіз і оцінку мереж інженерних і транспортних
комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх головних споруд,
які оцінюються з позиції місткості та зон впливу, оцінку зелених
насаджень загального користування та спеціального призначення.

Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характеристика
включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємствами
громадського обслуговування, комплексності та різноманітності її
функцій.

Екологічна якість території. Ця характеристика описується схемами
поширення різних видів забруднення повітря, води, ґрунтів, рівнем цього
забруднення, а також витратами, пов’язаними з їх усуненням.

Привабливість середовища. Основними складовими цієї характеристики є
різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних,
архітектурних та природних пам’яток, завершеність
архітектурно-просторової забудови, її цінність та ступінь розвинутості
планувальної структури.

Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається
наявністю чи можливістю організації під’їзних залізничних колій,
можливість використання акваторій у виробничих цілях, наявність
особливих вимог до режиму і характеру використання території (охоронні
зони, зони регулювання забудови, планувальні обмеження та інше).

Показники бальної оцінки споживчих властивостей забудованих земель
характеризуються як дуже добрі, добрі, задовільні, погані та дуже
погані.

3.2.3. Встановлення кадастрових номерів (території
адміністративно-територіальної одиниці)

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами,
певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки – встановлення її технічних, економічних
характеристик та юридичного статусу в процесі кадастрових зйомок та
землеустрою.

Кадастровий номер – унікальний (не повторюється на всій території
України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і
зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал (для земель сільськогосподарського призначення
кадастровий масив) – компактне об’єднання земельних ділянок, яке
обмежене вулицями, інженерними спорудами або природними межами.

Кадастрова зона – сукупність (об’єднання) кадастрових кварталів.

Кадастрова облікова одиниця – земельна ділянка, будівля і споруда та їх
частини, кадастровий квартал, кадастрова зона,
адміністративно-територіальна одиниця.

Індексний кадастровий план – спеціальний план розміщення кадастрових
облікових одиниць, який містить межі облікових одиниць та їх нумерацію.

Кадастрові номери земельних ділянок запроваджуються з метою їх
однозначної ідентифікації в базах даних та на кадастрових планах для
забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення
державного земельного кадастру, системи реєстрації земельних ділянок,
об’єктів нерухомості та прав на них, забезпечення можливостей ефективної
обробки і управління інформацією, підтримки інформаційного зв’язку з
іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами.

Головним критерієм формування структури кадастрового номеру є
забезпечення його унікальності в межах України протягом всього періоду
існування земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки – це унікальний на території України
код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації
і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного та юридичного
існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Сформований кадастровий номер використовується тільки для кодування
земельних ділянок, несе в собі інформацію щодо місцеположення земельної
ділянки в межах адміністративно-територіального устрою і не обов’язково
повинен слугувати об’єктом синтаксичного чи семантичного аналізу з метою
отримання будь яких інших даних похідного характеру.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій
території України. Кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам
всіх форм власності. При переході прав на земельну ділянку від одного
власника до іншого та при зміні самого виду прав кадастровий номер
земельної ділянки залишається без змін.

Сформованим новим земельним ділянкам в результаті виділення або поділу
чи об’єднання їх, присвоюються нові кадастрові номери. При цьому
попередні кадастрові номери отримують статус архівних і в подальшому не
використовуються для ідентифікації земельних ділянок.

Кадастрові номери земельним ділянкам присвоюються місцевими органами
виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій
території України і має наступну ієрархічну структуру:

| КОАТУУ |:| НКЗ |:| НКК |:| НЗД |

|КОАТУУ| – код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

| НКЗ | – номер кадастрової зони;

| НКК | – номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

| НЗД | – номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу;

Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має вигляд:

: : :

Номер земельної ділянки (чотирьохзначний)

Номер кадастрового кварталу (трьохзначний)

Номер кадастрової зони (двохзначний)

Код об’єктів адміністративно-територіального устрою України
(десятизначний)

Складові кадастрового номера відокремлюються одна від однієї знаком
“двокрапка” |:|.

Перша складова частина кадастрового номера відповідає кодовому значенню
об’єктів класифікації КОАТУУ введеному в дію Наказом Держкомстандарту
України від 31 жовтня 1997 року №659 і складається з десяти знаків. Для
забезпечення повного покриття території України об’єктами
адміністративно-територіального устрою використовуються коди наступних
об’єктів: сільських (селищних) рад; міст районного значення та міст
обласного значення. Інші об’єкти адміністративно-територіального устрою,
що знаходяться в межах цих земель, розглядаються як кадастрові зони
(одна чи декілька). Так, наприклад, якщо в межах сільської ради
знаходяться один і більше населених пунктів, то їх землі розглядаються
як зони. Друга складова частина кадастрового номера відповідає номеру
кадастрової зони (НКЗ) в межах території, визначеної кодом
адміністративно-територіального устрою. Номер кадастрової зони
складається з двох чисел. Таким чином, максимальна кількість кадастрових
зон в межах одного об’єкта адміністративно-територіального устрою
становить 99.

Третя складова частина кадастрового номера відповідає номеру
кадастрового кварталу (НКК) в межах кадастрової зони. Номер кадастрового
кварталу складається з трьох чисел. Таким чином, максимальна кількість
кадастрових кварталів в межах кадастрової зони становить 999.

Четверта складова частина кадастрового номера відповідає номеру
земельної ділянки в межах кадастрового кварталу. Номер земельної ділянки
складається з чотирьох чисел. Максимальна кількість земельних ділянок в
межах кадастрового кварталу може становити 9999.

Кадастровий номер вперше присвоюється земельній ділянці на стадії
кадастрових зйомок. При цьому використовується індексний кадастровий
план об’єкта адміністративно-територіального устрою з поділом на
кадастрові зони і кадастрові квартали та їх нумерацією.

3.3. Застосування даних державного земельного кадастру при:

3.3.1. Купівлі-продажу земельних ділянок

Відповідно до указу Президента України „Про заходи щодо розвитку та
регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель
сільськогосподарського призначення” від 4 лютого 2000 р., розроблено
положення про порядок продажу земельних ділянок. Відповідно до цього
предметом продажу є земельна ділянка, або право її оренди з
установленими межами і правовим режимом використання.

Об’єктом купівлі-продажу є:

земельні ділянки, або право їх оренди на яких знаходяться об’єкти
незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти, що підлягають
приватизації згідно законодавства України;

земельні ділянки, які вільні від забудови та розміщені у межах населених
пунктів, а також земельні ділянки сільськогосподарського призначення
поза їх межами.

Продавцями земельних ділянок, або права їх оренди є місцеві ради,
державні адміністрації, які здійснюють продаж через місцеві державні
органи земельних ресурсів. Продаж земельних ділянок, що є у комунальній
власності здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Продажу земельної ділянки, її визначення до переліку ділянок, які
готуються на продаж, здійснюється після погодження місця розташування
об’єкту, розміру ділянки та правового режиму її використання. Матеріали
погодження місце розташування земельної ділянки включають:

акт вибору земельної ділянки;

викопіювання із топографічного плану масштабу не дрібніше 1:2000 в межах
населених пунктів, 1:10000 поза їх межами з нанесеними розмірами і
формою та площею земельної ділянки, наявними комунікаціями;

план земельної ділянки;

письмові висновки районного відділу земельних ресурсів, районного
відділу містобудування та архітектури, представлення інспекції
державного управління екологічної безпеки, головного державного
санітарного лікаря району, землекористувача, із земель якого вилучається
земельна ділянка, у випадках вилучення земель державної власності У разі
наявності землевпорядної та містобудівної документації по зонуванню
земель населених пунктів, акт вибору земельної ділянки не складається і
погодження проводиться тільки із землекористувачами і місцевими
державними органами земельних ресурсів.

При підготовці купівлі-продажу земельних ділянок проводиться визначення
ціни земельної ділянки та встановлюється технічний паспорт земельної
ділянки. Визначення оцінки земельної ділянки проводиться за експертною
грошовою оцінкою. Нормативними та інструктивними (методами) документами,
що регламентують порядок проведення експертної оцінки, у якості основних
визначені такі методи оцінки:

1. Метод зіставлення цін продажу подібних ділянок.

2. Метод, що враховує витрати на спорудження об’єктів нерухомого майна.

3. Метод капіталізації чистого доходу, який ґрунтується на капіталізації
грошових коштів одержаних власником земельної ділянки.

4. Метод грошової оцінки земельної ділянки.

5. Узгодження та інтенсифікація результатів визначення розміру
(діагнозу) вартості ділянки на основі співставлення різноманітних
результатів, утворених у процесі виконання процедур оцінювання
різноманітними методами.

Розробка технічного паспорта на земельні ділянки, які підлягають
продажу, проводиться за указом Президента України від 19 січня 1999 р. №
32 „Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення”.
Технічний паспорт розробляється місцевими органами земельних ресурсів на
основі земельно кадастрових даних.

Технічний паспорт земельної ділянки включає:

дані про місце розташування ділянки;

кадастровий план земельної ділянки з описом суміжних землеволодінь та
землекористувань;

правовий режим земельної ділянки;

розмір земельної ділянки, склад земельних угідь, якісну характеристику
ґрунтів, інженерну Інфраструктуру, шляхи сполучення;

цільове призначення земельної ділянки і можливі зміни;

обмеження на використання земельної ділянки;

документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, що
знаходиться на ділянці.

експертну грошову оцінку земельної ділянки та передбачуваний розмір
земельного податку;

технічну документацію із складання і видачу державних актів.

Для складання технічного паспорта крім технічної інформації з даних
державного земельного кадастру додатково можуть використовуватись
матеріали землевпорядної та містобудівної документації,
санітарно-гігієнічних, геоботанічних та інших обстежень.

Усі матеріали та інформація, які були використані при складанні
технічного паспорта (експертні висновки та розрахунки, план земельної
ділянки, з матеріалами узгодження меж, копії держакта, відомості
обмеження площ, каталоги координат товарних точок зовнішньої межі тощо)
формуються в окрему справу, яка зберігається в місцевому органі
земельних ресурсів.

3.3.2. При обґрунтуванні розміру земельного податку і

орендної плати

Згідно із статтею 206 Земельного Кодексу України „Про плату за землю”
використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у
вигляді земельного податку або орендної плати.

Земельний податок – це обов’язковий платіж передбачений Законом України
„Про систему оподаткування”, який сплачується до бюджету власниками
землі та землекористувачами (крім орендарів, які сплачують орендну
плату) у терміни, встановлені законодавством.

Основна форма, яка поширена в Україні – це встановлення об’єктом
оподаткування ставок залежно від родючості ґрунтів та місця знаходження
ділянки. Ці показники інтегровано враховує величина земельної ділянки.

Базою для оподаткування є грошова оцінка земель. Основою запровадження
земельного податку для усіх землекористувачів України є нормативна
оцінка землі.

Ставка земельного податку для 1га земель сільськогосподарського
призначення встановлюється у відсотках від грошової оцінки відповідних
сільськогосподарських угідь і їхній розмір не залежить від розташування
у межах населеного пункту чи за його межами.

У межах населених пунктів ставки земельного податку для 1м
встановлюються у відсотках від грошової оцінки земельних ділянок.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру, який включає дані реєстрації прав власності, права
користування землею і договір на оренду землі, обліку кількості та
якості земель, бонітування ґрунтів, зонування території населених
пунктів, економічної і грошової оцінки земель.

До земельно-кадастрової документації, яку використовують при нарахуванні
земельного податку чи орендної плати відносяться кадастрові плани і
карти; матеріали, які містять дані про межі
адміністративно-територіальних одиниць, земельних ділянок; правовий
режим земель, їхню кількість, якість, народногосподарську цінність і
продуктивність по власниках землі та землекористувачах.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або
комунальній власності централізується на спеціальних бюджетних рахунках,
розподіляється і використовується відповідно до Закону України Про плату
за землю» справляється виключно в грошовій формі.

Орендар земельної ділянки має право приступати до використання земельної
ділянки після державної реєстрації договорів оренди.

Ставки земельного податку визначаються виходячи із середніх ставок,
установлених у Законі України „Про плату за землю”.

Для визначення ставки земельного податку за вихідний показник береться
диференціальний (рентний дохід), який створюється в сільському
господарстві при використанні земель середньої та кращої якості з
урахуванням їх місцезнаходження, а в межах населених пунктів і інших
галузях народного господарства – при використанні земель різного
історико-культурного значення з урахуванням їх місцезнаходження. На
землі сільськогосподарського призначення ставки земельного податку за
групами ґрунтів визначаються по видах сільськогосподарських культур
(угідь).

Ставки земельного податку за землі у межах населених пунктів
визначаються у розрізі зон економічної оцінки території. У межах кожної
зони ставки податку встановлюються з урахуванням функціонального
призначення цих зон, історико-культурного значення території,
місцезнаходження земельних ділянок відносно громадських центрів
обслуговування, зупинок транспорту, інженерних мереж тощо. Для
обчислення суми податку на ділянки сільськогосподарських угідь,
застосовуються ставки визначені за групами ґрунтів, а за відсутності
матеріалів ґрунтового обстеження середні ставки податку за
сільськогосподарські угіддя, які до них прилягають. За землі під
виробничими спорудами сільськогосподарських підприємств загальний
податок справляється за середньою ставкою податку за групами ґрунтів
сільськогосподарських угідь цього підприємства. Ставка податку з одного
гектара ріллі сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від
їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей, пасовищ –
0,1; для багаторічних насаджень – 0,03.

При платі за землі населених пунктів: ставки земельного податку з
земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного
відсотка від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок
не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюють в таких
розмірах: в населених пунктах з чисельністю населення до 0,2 тисячі
чоловік середня ставка податку становить 1,5 копійок за 1 м2; від 0,2 до
1 – 2,1; від 1 до 3 – 2,7; від 3 до 10 – 3,0; від 10 до 20 – 4,8; від 20
до 50 – 7,5; від 50 до 100 – 9,0; від 100 до 250 – 10,5; від 250 до
500-12,0; від 500 до 1000 -15,0; від 1000 і більше – 21,0.

Ставки земельного податку по земельних ділянках (за винятком с/г угідь)
диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради,
виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та
місцезнаходження земельної ділянки.

Податок за земельні ділянки надані для потреб підприємств промисловості,
транспорту, зв’язку чи іншого призначення справляється в розрахунку 5%
від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні
ділянки, надані для залізничного транспорту, збройних сил України та
інших військових формувань створених відповідно до законодавства України
справляється у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі
області, крім земель військових підприємств.

Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
призначення справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки
одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, наданих на землях лісового фонду, за
винятком земель справляється як складова плата за використання лісових
ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду
і зайняті виробничими, культурно-побутовими жилими будинками та
господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3
відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду справляється
у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по
області.

3.4. Державна реєстрація земельних ділянок

Державна реєстрація земельних ділянок – це юридичне оформлення
закріплених меж землеволодінь і землекористувань в натурі та видача
власникам чи землекористувачам документів на право власності на землю,
право користування землею та запис їх у відповідних землереєстраційних
книгах.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного
реєстру земель, який складається з двох частин:

1) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю
та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із
зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

2) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та
на право постійного користування землею, договорів оренди землі – це
документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру
земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право
власності на земельну ділянку, на право постійного користування
земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням
кадастрових номерів земельних ділянок.

Поземельна книга – це документ, який є складовою частиною державного
реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в т.ч.
кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на
землю, державний акт на право постійного користування землею, договір
оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) і
формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного
кадастру (АС ДЗК).

Реєстраційно-обліковою одиницею при державній реєстрації є
землеволодіння і землекористування. Землеволодіння, землекористування –
це земельна ділянка передана у встановленому порядку у власність чи
користування громадянам, підприємствам, організаціям для цілей,
визначених

земельним законодавством.

Право власності на землю посвідчується державним актом на право
власності на землю, право постійного користування землею – державним
актом на право постійного користування землею. Форми державних актів на
право власності на землю та право постійного користування землею
затверджується Верховною Радою України. Право тимчасового користування
землею (на умовах оренди) оформлюється договором за формою, затвердженою
Кабінетом Міністрів України.

Підставою для державної реєстрації землеволодінь і землекористувань є
рішення компетентного державного органу про передачу або надання
земельної ділянки власникам землі і землекористувачам для певних цілей,
документ про перенесення в натуру землевпорядного проекту та закріплення
на місцевості меж земельної ділянки. Обов’язковою умовою для реєстрації
землеволодінь і землекористувань є характер цільового призначення
використання земель, який регламентується рішенням відповідного
державного органу при передачі земель у власність чи користування.

Послідовність робіт при веденні державного реєстру земель

Після завершення комплексу топографо-геодезичних і землевпорядних
робіт по виготовленню правовстановлюючих документів, виконавець робіт
формує та надає оператору, за місцем розташування земельної ділянки,
обмінний файл на цифровому носії разом з технічною документацією.
Обмінний файл надається на гнучких магнітних носіях або компакт-дисках
(далі – Цифрових носіях). Цифрові носії повинні бути марковані.
Маркування повинно відображати таку інформацію:

– кадастровий номер кварталу, до якого належать земельні ділянки;

– порядковий номер носія та загальна кількість носіїв в комплекті

– назву Виконавця робіт, прізвище, ім’я та по батькові представника
Виконавця робіт

– дату запису Обмінного файлу на цифровий носій.

Оператори районних (міських) відділів Регіональної філії приймають
цифрові носії з обмінними файлами та технічну документацію на перевірку
лише від представника виконавця робіт згідно поданого клопотання.

Приймання обмінних файлів здійснюється без попередньої оплати.

Обмінний файл, що сформований на один або декілька об’єктів, повинен
відповідати вимогам опису формату обміну.

В пояснювальній записці технічної документації повинно чітко
вказуватись якими інструментами проводилось виконання робіт та в якій
системі координат.

Крім того, інформація, яка приводиться в технічній документації і в
обмінному файлі повинна бути однакова.

В обов’язковому порядку в технічній документації перевіряється журнал
польових вимірювань. Кадастровий план земельної ділянки повинен бути
складений за результатами робіт, що здійснені геодезичними методами з
прив’язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Вирахуванням
координат поворотних точок меж повинне бути виконане у державній або
умовній системі координат 1963 року (СК-63). (Інструкція про порядок
складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право
власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною
ділянкою та договорів оренди землі).

Виконавці робіт можуть і надалі використовувати при виконанні
землеустрою та наданні інформації в електронному вигляді місцеві системи
координат в межах відповідних адміністративно-територіальних утворень,
де вони використовувалися до 01.08.2002 року. Подальше використання
місцевих систем координат можливе лише за умови, що на відповідні
місцеві системи координат існують або будуть передані фізично до
регіональної філії Центру ДЗК ключі переходу від місцевої до державної
системи координат СК-42 або умовної системи координат 1963 року та
існує технічна можливість переобчислення координат метричних даних,
представлених у встановленому форматі обміну земельно-кадастровими
даними на магнітних носіях з застосування прикладного програмного
забезпечення.

Попередня перевірка відповідності структури обмінного файлу виконується
утилітою In4VisualTester, яка розроблена і розповсюджується Центром ДЗК
при Держкомземі України. Якщо структура обмінного файлу відповідає
вимогам, то подальша перевірка виконується програмою “Гектар” (надалі ПК
“Гектар”), що розроблена і поширюється Івано-Франківською регіональною
філією Центру ДЗК.

В програмі “Гектар” перевірка обмінного файлу проводиться в такій
послідовності :

перевіряється блок “КВАРТАЛ” і наявність в ньому всіх обов’язкових
дескрипторів і полів. Особливу увагу слід звернути на позначення системи
координат та відповідність поданим у файлі координатам ;

перевіряється блок “ДІЛЯНКА” і наявність в ньому всіх обов’язкових
дескрипторів і полів. Особливу увагу слід звернути на : номер ділянки,
відомості про землекористувача, цільове використання, підставу
виникнення права власності;

перевіряється блок “УГІДДЯ” і наявність в ньому всіх обов’язкових полів,
код угіддя, відсутність розривів між угіддями, правильність подання
вкраплених угідь;

перевіряється блок “СУМІЖНИКИ”. В метричних даних цього блоку повинні
бути подані частина границі ділянки, що межує із даними суміжниками, а в
семантичних даних подається назва суміжника;

перевіряється топологічний зв’язок між вузлами контурів.

Далі перевіряється правильність поданої в обмінному файлі інформації і
її відповідність технічній документації, коректність подання метричної
інформації блоків .

Перевірений і, в разі потреби, виправлений обмінний файл експортується
для нанесення на електронну карту для перевірки координат і розміщення
ділянки відносно інших ділянок, формат експорту залежить від ГІС, що
використовується оператором. Якщо координати подані в СК-63, то
використовуються растрові електронні карти, що створені в Регіональній
філії або електронні карти крупнішого масштабу створені районними
відділом регіональної філії ДЗК. Для контролю метричних даних в місцевих
системах координат використовуються наявні у відділі растрово-векторні
електронні карти у відповідних системах координат.

Якщо структура, обсяг обов’язкової інформації та координати обмінного
файлу не відповідають вимогам, то технічна документація разом з цифровим
носієм, на якому подавався обмінний файл, повертається виконавцю робіт
для доопрацювання разом зі списком конкретних вимог та зауважень у
вигляді протоколу перевірки, відповідно до яких необхідно внести зміни і
доповнення. Також виконавцю виписується рахунок за повторне приймання
обмінного файлу – коди послуг : 06, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, який
оплачується виконавцем.

Після здійснення процедури перевірки і позитивному висновку на
титульному листі робиться відмітка про приймання обмінного файлу.

Прийнятий обмінний файл, протягом одного робочого дня, надсилається
оператором електронною поштою до управління державної реєстрації
Регіональної філії. Відправку рекомендується робити ввечері, перед
закінченням робочого дня – надсилаються всі прийняті за день обмінні
файли.

У разі негативного висновку державної землевпорядної експертизи або
необхідності доопрацювання технічної документації, відмітка про
приймання обмінного файлу анулюється, що вимагає оновлення обмінного
файлу згідно змін, які повинні бути проведені у технічній документації
та проходженні процедури повторного приймання обмінного файлу. Відмітка
дійсна протягом трьох місяців.

Виконання державної землевпорядної експертизи технічної документації або
державної реєстрації договорів оренди землі можливо тільки за наявності
відмітки про приймання обмінного файлу.

Якщо рішення про надання земельної ділянки є кінцевим, оператор
заповнює реєстраційну картку, відомості в якій підтверджуються підписом
із зазначенням прізвища, ініціалів керівника виконавця робіт та
печаткою. Реєстраційна картка друкується за відомостями, що зчитуються з
обмінного файлу при допомозі ПК “Гектар”, або при допомозі програмного
комплексу “Друк РК”, який розроблений і розповсюджується Центром ДЗК.

Реєстраційна картка заповнюється згідно вимог Тимчасового порядку
ведення державного реєстру земель.

Якщо рішення про надання земельної ділянки не кінцеве (наприклад –
проект відводу) реєстраційна картка не заповнюється.

Заповнена реєстраційна картка разом з технічною документацію передається
виконавцем робіт до територіального органу земельних ресурсів. Після
звіряння відомостей в технічній документації, правовстановлюючому
документі та реєстраційній картці, перевірки наявності відмітки про
приймання обмінного файла територіальний відділ погоджує їх і передає за
актом приймання-передавання реєстратору реєстраційну картку та
правовстановлюючий документ для державної реєстрації та видачі.

Реєстратор приймає від територіального органу земельних ресурсів
правовстановлюючі документи, реєстраційні картки та технічну
документацію. У разі виявлення розбіжностей в технічній документації,
правовстановлюючому документі та реєстраційній картці, вони за
актом приймання-передавання повертаються до територіального
органу земельних ресурсів для доопрацювання.

У разі оформлення договору оренди (суборенди) землі територіальний
орган земельних ресурсів надає за актом
приймання-передавання оператору реєстраційну справу для створення
реєстраційної картки.

Оператор у 10-денний термін заповнює реєстраційну картку.

Оператор при допомозі ПК “Гектар” по зчитаній з обмінного файлу
інформації друкує заявку і рахунок на оплату послуг по реєстрації по
чотирьох пунктах (наказ Центру державного земельного кадастру при
Державному комітеті України по земельних ресурсах № 69 від 15.12. 2003р.
„Про встановлення єдиних вимог до порядку оформлення фінансових
документів) :

1) перевірка та обробка інформації на магнітних носіях;

2) реєстрація державних актів, договорів оренди в державному реєстрі
земель;

3) внесення відомостей до бази даних автоматизованої системи ведення
державного земельного кадастру;

4) внесення записів до Поземельної книги.

Реєстратор здійснює державну реєстрацію державних актів та договорів
оренди лише після пред’явлення документів, що посвідчують особу та
підтверджують повноваження діяти від імені юридичної особи, надання
копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера власнику,
копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької
діяльності – юридичної особи або копії довідки про включення до
Єдиного державного реєстру (дане положення стосується як орендарів так і
орендодавців), а також копії документа про сплату послуг за
внесення записів до державного реєстру земель.

Реєстратор здійснює реєстрацію та видачу державних актів, договорів
оренди (суборенди) землі, яка супроводжується внесенням запису
про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації.
При цьому реєстратор відображає дані державної реєстрації на
всіх примірниках державних актів та договорів оренди (суборенди)
землі.

До реєстраційної картки реєстратором вносяться відомості про державну
реєстрацію згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру
земель.

Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної
картки вона засвідчується підписом керівника реєстратора з
зазначенням прізвища, ініціалів та печаткою і передається оператору
районного (міського) відділу .

Другий примірник державного акта, примірники договору оренди
(суборенди) землі реєстратор передає до територіальних органів
земельних ресурсів за актом приймання-передачі.

3.5. Облік кількості і якості земель.

У минулому державний земельний кадастр України, який був призначений для
вирішення аграрних завдань, мав усі риси земельної інформаційної
системи, де переважала інформація про кількість і якість земель,
технічні та екологічні характеристики землекористування тощо.

З прийняттям у 2001 р. Земельного кодексу України державний земельний
кадастр набуває нового змісту і призначення. Йому відводиться важлива
роль у реформуванні земельних відносин. Однією з його складових частин є
облік кількості та якості земель. Інформація про площі земельних
ділянок, склад земельних ґрунтів та їх якісний стан є найбільш вживаною
споживачами.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення,
систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення,
господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан.

Земля є загальною умовою процесу будь-якого виробництва, забезпечує
умови проживання людей і виступає територіальним базисом розміщення
природних ресурсів, тому обліку підлягають усі землі в межах території
України.

Основне завдання обліку кількоті земель полягає в тому, щоб дати
характеристику кожній земельній ділянці, землеволодінню і
землекористуванню що до їх розмірів, складу угідь, їх підвидів
відповідно до прийнятої класифікації.

Земельно-обліковою одиницею є земельна ділянка – частина земної поверхні
з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо
неї правилами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.

Облік земель ведеться за окремими земельними ділянками, власниками землі
і землекористувачами, у тому числі орендарями. При обліку земель
виділяють землі населених пунктів, які є просторовим операційним базисом
для житлового, адміністративного, культурно-побутового та
виробничого будівництва в містах, селищах міського типу і сільських
населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками та землі поза
ними. Це переважно землі сільськогосподарського призначення, лісового
фонду, які виступають головним засобом виробництва відповідно в
сільському й лісовому господарстві та інші.

Кожна земельна ділянка характеризується відповідною сукупністю земельних
угідь за категоріями земель, в основі яких лежить її цільове
призначення. При цьому слід мати на увазі, що цільове призначення
земельної ділянки може уточнюватися або змінюватися обмеженнями прав на
неї, внаслідок чого може змінюватися склад земельних угідь.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у
власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель,
які перебувають в оренді. Виділяється також інформація про землі, що
оподатковуються і не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він
ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і
використанням меліоративних земель. Однак цей облік ведеться не тільки
за угіддями та їх підвидам, але й за ступенем зрошуваності й
осушуваності, способами зрошення й осушення, станом зрошувальної й
осушувальної мережі.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання
і щорічно доводиться до відома всіх загальногосподарських і державних
органів управління земельними ресурсами.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок.
Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок є
вимоги до точності та детальності відображення земельно-облікових
одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці,
особливо при оподаткуванні її власників і землекористувачів та при
купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим
призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на плані
земельно-облікових одиниць та інформації.

Щоб забезпечити необхідну точність обчислення площ земельних ділянок в
умовах переходу до дрібних за розмірами землеволодінь і
землекористувань, необхідний якісний великомасштабний картографічний
матеріал.

Рекомендуються такі масштаби земельно-кадастрових планів (карт): для
ділянок за межами населених пунктів – не дрібніше 1:5000; в містах
республіканського і обласного підпорядкування – не дрібніше 1:5000; у
містах районного підпорядкування і селищах – не дрібніше 1:1000; у селах
-1:2000.

В усіх випадках здійснюється обов’язкове координування меж облікових
одиниць для подальшого аналітичного вирахування площ.

З обліку кількості земель проводиться статистична звітність в рамках
програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики,
затвердженої в 1993 р. Вона включає форми №№: 6-зем-звіт про наявність
земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями
та видами економічної діяльності; 6б-зем-звіт про наявність зрошуваних
земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями;
6а-зем-звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками
землі, землекористувачами, угіддями.

Форму цієї звітності приведено у відповідність із Стандартною
статистичною класифікацією землекористування Європейської економічної
комісії та з класифікацією видів економічної діяльності, затвердженою
Держстандартом України. Це дозволяє застосовувати її у міжнародній
практиці.

Стандартна класифікація земель має таку структуру:

1) сільськогосподарські землі;

2) ліси та інші лісовкриті площі;

3) забудовані землі;

4) відкриті заболочені землі;

5) сухі відкриті землі;

6) відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним
покривом;

Облік кількості земель, як і державний земельний кадастр в цілому,
ведеться за системою, яка складається з трьох рівнів: базовий,
регіональний і національний.

На базовому рівні, який є вихідним, розробляється і впроваджується
текстова земельно-кадастрова документація. Одержані тут
земельно-облікові дані узагальнюються на наступних рівнях і ведуться в
автоматизованому режимі. Значним кроком у процесі автоматизації обліку
кількості земель стала розробка програмного комплексу “Земля”.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують
земельні угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на
їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

У системі державного земельного кадастру він передбачає проведення
класифікації не тільки фунтів, але й земель. У природничих науках під
ґрунтом переважно розуміють верхній пухкий шар земної суші, сформований
під впливом різних чинників ґрунтоутворення. Ґрунти покривають всю
поверхню суші (окрім льодовиків і голих скель) суцільним шаром товщиною
від декількох сантиметрів до 1 – 3м і більше. Класифікація ґрунтів
будується за принципом їх походження і розвитку. Розміщаються ґрунти на
території країни за певною закономірністю. Відповідні типи і підтипи
ґрунтів добре ув’язуються з широтними зонами.

Поняття земля включає всю економічну систему, в якій знаходиться
земельна ділянка, тобто весь комплекс чинників навколишнього середовища,
природних умов виробництва, які визначають ріст і розвиток рослин, умови
сільськогосподарського використання земель і, значить, впливають на
кінцевий результат господарської діяльності людини. При класифікації
земель виділяють ділянки території з характерним не тільки конкретним
ґрунтовим покривом, але й усіма іншими умовами, від яких залежить спосіб
їх використання. До таких умов належать: клімат, характер водного і
теплового режимів ґрунту та прилеглих шарів атмосфери, рельєф
місцевості, експозиція схилів окремих ділянок, їх конфігурація, розміри
й розміщення, природна рослинність і придатність земель для вирощування
певних культур, господарська діяльність людини (удобрення, меліорація
земель тощо).

Землі, згідно з класифікацією земельного фонду, – це генетично
самостійні ділянки верхньої, найбільш активної частини суші, головний
засіб виробництва сільського і лісового господарства з характерними
природно-господарськими властивостями, які визначають призначення і
використання земель, а також заходи щодо їх охорони й окультурення.

Основні принципи класифікації земель побудовані на положенні про їх
динамічність, розвиток у часі та просторі. В основу класифікації земель
покладені їх стан і відповідні до нього виробничі можливості їх
використання у сільському господарстві.

Основні таксономічні одиниці класифікації земельного фонду – це зональні
типи земель, виділені у процесі природно-сільськогосподарського
районування, категорії придатності земель, класи земель. Характеристика
класу в межах кожного зонального типу відображається видами земель або
групами ґрунтів.

Зональні типи земель територіальне збігаються з межами
природно-сільськогосподарських зон і виражають зональні умови природного
середовища та загальні напрямки переважаючого використання земель — для
землеробства, тваринництва, лісового господарства тощо.

Категорії придатності земель виділяють за основними стадіями їх
утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного
сільськогосподарського призначення. Основою для виділення категорій
придатності є якісний стан земель і можливість їх використання під
сільськогосподарські угіддя (ріллю, сінокоси, пасовища).

В таблиці 3.5.1. показана площа земель, що закріплена за Ковалівською
сільською радою.

Таблиця 3.5.1. Площа земель, що закріплена за сільською радою

Назва угідь

Площа, га

% співвідношення

Всього земель

378,2 100,0

Рілля

212,6 5,63

Багаторічні насадження

17,0 4,49

Сінокоси

28,9 7,64

Пасовища

33,2 8,78

Лісові площі

4,2 1,11

Чагарники

24,9 6,58

Одно і двоповерхові житлові забудови

11,1 2,93

Промислові об’єкти 10,7 2,83

Громадські забудови

4,2 1,11

Вулиці 15,5 4,10

Кладовище

1,2 0,32

Відкриті землі

8,4 18,66

Річки і струмки 6,3 1,67

З таблиці видно що за Ковалівською сільською радою закріплено 378,2га
земель з них сільськогосподарські угіддя займають 232.0га ліси та
чагарники – 29,1га одно і двох поверхові житлові забудови – 11.1га,
відкриті землі – 8,4га, і води 6,3га.

Стан існуючого використання земель наведено в таблиці 3.5.2.

Таблиця 3.5.2.

Назва землевласника, землекористувача Всього земель, га Всього с/г угідь
Сільськогосподарські угіддя Не с/г угіддя

Рілля Сінокіс Пасовище Баг. плод. насад.

Громадяни 243,1 232,0 210,0 5,0 – 17,0 11,1

Заклади культури освіти, торгівлі 4,9 – – – – – 4,9

Промисловість, транспорт, зв’язок 10,7 – – – – – 10,7

Землі комерційного використання 0,5 – – – – – 0,5

Державна власність 92,5 33,2 – – 33,2 – 59,3

Разом по с/р 351,7 291,7 210,0 5,0 33,2 17,0 86,5

На території Ковалівської сільської ради за механічним складом
переважають дерново-глибокі опідзолені-глейові середньо суглинкові
грунти.

Таблиця 3.5.3. Список агровиробничих груп грунтів Ковалівської
сільської ради.

Шифр

агрогруп

Назва агрогруп

Площа, га

Співвід-ношення, %

19д Дерново-середньопідзолисті поверхнево-глейові середньо суглинкові
ґрунти; 1,0 0,34

25д Дерново-середньопідзолисті поверхнево-глейові середньо підзолисті
ґрунти; 44,0 15,08

176д Дерново-глибокі карбонатні слабокамянисті глейоваті середньо
суглинкові грунти 85,0 29,14

178д Дерново-глибокі опідзолені глейові середньо суглинкові ґрунти 22,4
7,68

178е Дерново-глибокі опідзолені глейові важко-суглинкові ґрунти 20,1
6,89

179д Дерново-глибокі опідзолені глейові осушені середньо суглинкові
ґрунти 53,7 18,4

188в Дернові слаборозвинені карбонатні сильнокамянисті супіщані ґрунти
0,5 0,17

218 Розмиті легкоглинисті грунти з плямами лучно-болотних та елювіальних
пісковиків та слаборозвинених грунтів 16,2 5,55

Всього 291,7 100

3.6. Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів – це характеристика ґрунтів, що проводиться на
основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та
істотно впливають на урожай сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь, сільськогосподарських
підприємств та організацій проведено в 1993 році. Отримані показники
використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського
призначення. Значно ширше використання даних бонітування забезпечувало б
проведення внутрішньогосподарського бонітування ґрунтів, що дало б
можливість оцінити кожну окрему земельну ділянку за об’єктивними сталими
природними властивостями.

Бонітування ґрунтів є продовженням комплексних обстежень земель і
передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування ґрунтів полягає
у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто
встановлення, в скільки разів один ґрунт кращий від іншого за своїми
природними властивостями. Об’єкт бонітування – ґрунт, виражений суворо
визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами
детального ґрунтового обстеження.

У зв’язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими
різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінних за господарською
достойністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу, подібних
за умовами зволоження і внаслідок цього, близьких за агрофізичними і
агрохімічними та іншими природними властивостями, які впливають на
урожайність сільськогосподарських культур.

При бонітуванні ґрунтів необхідно брати до уваги урожайність на різних
виробничих групах ґрунтів у межах земельно оціночного району при
порівняльному рівні агротехніки і інтенсивності землеробства.

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові
показники бонітету. Щоб визначити ці показники складається шкала
бонітування ґрунту, яка являє собою систему цифрових даних, що
відповідають певним значенням природних показників на різних групах
ґрунтів.

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель тісно пов’язані між собою
спільністю мети, опираються на єдині дані реєстрації землеволодінь,
обліку кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерела
статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних
земель. Економічна оцінка дає кількісну характеристику ґрунтової
родючості, яка об’єктивно склалася за економічними показниками. Під
економічною оцінкою розуміється оцінка якості землі як природного
ресурсу і головного засобу виробництва у сільському господарстві.
Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів
полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без
врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва.
Вона встановлює відносну їх придатність за основними факторами природної
родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує
виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. При
економічній оцінці земля розглядається як головний засіб виробництва у
сільському господарстві. Економічна оцінка землі має велике призначення
для розвитку народного господарства країни. Дані оцінки використовуються
як нормативні і нормативно-утворювальні фактори при вирішенні таких
завдань, як науково обґрунтований розподіл земельного фонду для
планомірного і пропорційного розвитку всіх галузей народного
господарства, економічне обґрунтування об’ємів виробництва.

3.7. Економічна оцінка земель

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель – це єдиний оціночний
процес визначення їх продуктивної здатності. Це обумовлено тим, що цілі
і завдання бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель співпадають і
спираються на єдині дані обліку кількості і якості земель, матеріали
спеціальних обстежень і джерела економіко-математичної інформації про
виробничі показники використання оцінених земель.

У межах сільської ради земельно-оціночні роботи полягають в узагальненні
матеріалів оцінки земель, проведеної в конкретному господарстві і
визначенні середньозважених показників оцінки у сільській раді в цілому.

Отож, оцінка земель за природними властивостями ґрунтів проводиться за
даними суцільних обстежень ґрунтів. При цьому за показниками природних
властивостей ґрунту складається 100-бальна шкала, за якою оцінюється
відповідний тип ґрунту на території кожної земельної ділянки власників
землі і землекористувачів.

На території Ковалівської сільської ради бал загального бонітету
становить: для ріллі – 32,2, сіножатей – 20,8, пасовищ – 23,66,
багаторічних насаджень – 12,0.

Дані оцінки земель, які характеризують їх продуктивність, використання і
прибутковість на території сільської ради повинні розв’язувати такі
завдання:

а) виявлення і високе використання всіх ресурсних можливостей земель з
метою підвищення рівня суспільного виробництва;

б) розподіл земель у міжгалузевому аспекті, виходячи з пріоритету
використання цінних земель в сільському господарстві;

в) визначення втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні
(викупі) продуктивних земель для несільськогосподарський цілей;

г) визначення міри і розмірів стягнень за порушення земельного
законодавства;

д) розміщення сільськогосподарського виробництва;

е) надання земельних ділянок для ведення сільського (фермерського)
господарства, виходячи з середньої у спілці власників оцінки земель;

є) об’єктивний аналіз рівня використання земель і господарської
діяльності сільськогосподарських підприємств, госпрозрахункових
виробничих підрозділів:

ж) планування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції;

з) економічне обґрунтування організації території;

й) визначення розмірів плати за землю передану у власність або надану у
користування залежно від якості і місцеположення земельної ділянки.

Найчастіше порушується порядок використання земель в системі сівозмін
через те, що при розробці проекту внутрігосподарського землеустрою
недостатньо враховувалась придатність ріллі для вирощування
сільськогосподарських культур, під якою слід розуміти відповідність,
пристосованість ґрунтового середовища до конкретних біологічних умов.
Такий взаємозв’язок найбільш точніше виявляється шляхом проведення
часткових економічних оцінок, тобто оцінок земель за ефективністю
вирощування сільськогосподарських культур, за показником окупності
затрат. Цей показник найбільш повно інтегрує в собі величину
продуктивності земель при такому рівні інтенсивності землеробства, який
забезпечує необхідну рентабельність виробництва відповідної культури.

За даними часткових економічних оцінок земель проводять об’єднання
рівноцінних агровиробничих груп ґрунтів в масиви ріллі придатні для
вирощування сільськогосподарських культур. Придатними рахуються ті
землі, які забезпечують окупність затрат більше одиниці.

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться
окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями,
сінокосами пасовищах за рентним доходом, який формується залежно від
якості, місця розмежування та економічної оцінки земель і створюється
при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної
оцінки землі, проведеної в 1988р.

Грошова оцінка земель визначається як добуток річного рентного доходу за
економічною оцінкою з виробництва зернових, ціни центнера зерна (Ц);
терміну його капіталізації (Т) за формулою:

Гоз = Рздн х Ц х Тк

де Рздн — загальний рентний дохід на орних землях, землях під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами в
Україні.

Ц— ціна центнера зерна, грн.;

Т- термін капіталізації рентного доходу, який встановлюється на рівні
33 років.

3.8. Нормативна грошова оцінка земель

3.8.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь

У період демократичних перетворень в суспільних відносинах, переходу до
ринкової економіки та приватизації землі, виникає потреба у грошовій
оцінці земель.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населених пунктів розроблено у відповідності з
постановами Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213
„Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення
та населених пунктів”. Вона здійснюється з метою регулювання відносин
при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні,
купівлі-продажу, визначенні ставок земельного податку тощо.

Розрахунок нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь

с. Ковалівка подано в таблиці 3.8.1.1.

Таблиця 3.8.1.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в
межах населеного пункту

Назва угідь Шифр

агро-групи Площа, га Бал бонітету Грошова вартість агрогрупи,

грн. Загальна вартість, грн.

1

2

3

4

5

6

Рілля 25д 19,9 13,8 333,0 662,67

28д 82,3 31,8 767,3 631487,9

176д 11,2 43,5 10497 117566,4

178д 36,9 30,1 7263 268004,7

178е 11,1 28,4 6853 76068,3

179д 51,2 40,0 9652 494182,4

Разом

212,6

7777,9 1653576,7

Багаторічні насадження 25д 6,7 11,4 4877 32675,9

178д 6,9 12,4 5305 36604,5

178е 3,4 12,2 5219 17744,6

Разом 17,0

7802,5

Сіножаті 25д 9,6 15,2 1422 13651,2

176д 7,8 50,6 4734 36925,2

178д 0,8 36,4 3405 2724

178е 0,6 34,8 3256 1953,6

218 10,1 1,1 102,9 1039,3

Разом 28,9

1947,9 56293,3

Пасовища 19д 1,0 28,6 2654 2654

25д 7,8 15,2 14,10 10998

28д 2,7 34,8 3229 8718,3

176д 3,4 50,1 4648 15803,2

178д 4,2 33,8 3136 13171,2

178е 5,0 32,3 2997 14985

179д 2,5 50,4 4676 11690

188е 0,5 3,3 306 153

218 6,1 0,8 74 451,4

Разом 33,2

2368,2 78624,1

Всього 291,7

6429,6 1875519,1

Характеризуючи таблицю 3.8.1.1., можна сказати, що нормативна грошова
оцінка сільськогосподарських угідь по населеному пункту с. Ковалівка
складає: по ріллі (площа 212,6га) — грн., по багаторічних насадженнях
(площа 17,0га) — 8702,5 грн., сінокосах (площа 28,9га) — 56293,3
грн., пасовищах (площа 33,2га) — 78624,1 грн. В цілому нормативна
грошова оцінка сільськогосподарських угідь складає 1875519,1 грн.

3.8.2. Нормативна грошова оцінка населеного пункту

Практичне здійснення земельної реформи, впровадження приватної власності
на землю, платного характеру потребують економічного механізму
регулювання земельних відносин, основою яких є оцінка землі.

Наявність оцінки землі дає можливість органам місцевого самоврядування,
поряд з нормативно-організаційними методами управління розвитком
території, реалізувати свої повноваження на підставі створення
економічних умов раціонального використання земель, забезпечити їх
фінансово-економічну базу за рахунок отримання плати за землю.

Нормативна грошова оцінка земель села здійснена відповідно до чинного
законодавства України з метою створення умов для економічного
регулювання земельних відносин при передачі землі під заставу, при
даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки, здійснення оренди,
ціноутворенні, визначенні ставок земельного податку.

Законодавчими актами України визначено, що грошова оцінка земель є
невід’ємною складовою державного земельного кадастру.

Нормативна грошова оцінка земель села проведена відповідно до Порядку
грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених
пунктів (затвердженого наказом Держкомзему України,
Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та УААН від 27
листопада 1995р. №76/230/325/150).

Нормативна грошова оцінка земель визначається поетапно.

На першому етапі визначена базова оцінка одного квадратного метра
земель. На другому етапі – вартість земель для економіко-планувальних
зон.

На останньому етапі – визначалась нормативна грошова оцінка одного
квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання
з урахуванням локальних факторів у межах економіко-планувальних зон.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель є матеріали
інвентаризації земель населеного пункту, проект роздержавлення і
приватизації земель, матеріали економічної оцінки земель та бонітування
ґрунтів, земельно-облікові матеріали, генеральний план забудови,
статистичні та нормативні дані про витрати на облаштування території.

В основу нормативної грошової оцінки земель населених пунктів покладено
витрати на освоєння та облаштування території, норму прибутку і норму
капіталізації доходу, функціональне використання та місце розташування
земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь у межах населеного
пункту розрахована за рентним доходом, що створюється при виробництві
зернових культур на різних ґрунтах і визначається за даними економічної
оцінки земель, проведеної в 1988 р. та матеріалів бонітування ґрунтів
1993 року.

Нормативна грошова оцінка земель села визначена окремо для забудованих
територій та сільськогосподарських угідь.

Нормативна грошова оцінка населеного пункту розрахована на прикладі с.
Ковалівка Ковалівської сільської ради Коломийського району
Івано-Франківської області.

Село Ковалівка розташоване на віддалі 10км від районного центру, з
чисельністю населення 1268 осіб. Площа села становить 378,2га. За
функціональним призначенням територія населеного пункту є сільська. Село
електрифіковане. Централізоване водопостачання, теплопостачання та
каналізація відсутні.

Вихідними даними для проведення нормативної грошової оцінки є
правоустановчі документи про статус населеного пункту та його межі, дані
державного земельного кадастру про правовий природний та господарський
стан земель, дані державної та відомчої статистичної звітності, що
характеризують інженерно-транспортне облаштування.

Для визначення базової вартості одного квадратного метра земель с.
Ковалівка були використані дані статистичної звітності окремих вартісних
показників інфраструктурного облаштування території. Ці та інші витрати
показані в таблиці 3.8.2.1.

Таблиця 3.8.2.1. Витрати на облаштування с. Ковалівка

Показники та одиниці виміру Натуральних одиниць Сума,

грн.

Електропостачання: головні споруди

8 39272

Магістральні споруди

23,04 125094

Разом:

164366

Телекомунікації: станційні споруди 1 19412

Лінії зв’язку

40370

Разом:

59782

Вулично-дорожня мережа: асфальтові вулиці 4,6 197540

Вулиці з твердим покриттям 8,2 168590

Разом 12,8 366130

Вода

Насосна станція

5644

Всього:

595922

Базова вартість одного квадратного метра землі залежить від регіональних
факторів населеного пункту (Км1). Даний коефіцієнт враховує значення,
статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій
системах розселення і виробництва. Для с. Ковалівка приймається на рівні
Км1 =1,0.

Нормативна грошова оцінка села Ковалівка передбачає визначення ступеня
територіальної неоднорідності функціонально планувальних,
соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших
умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті,
визначає якість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення картографічних
і ґрунтових матеріалів, а також натурального обстеження території було
виділено 16 оціночних районів.

Для встановлення економіко-планувальних зон був застосований експертний
метод оцінки оціночних районів села, який полягає в наступному:

1. Заповнення анкети експертної оцінки.

2. Оцінка окремого фактору.

3. Визначення суми балів оцінки факторів.

4. Визначення середнього балу по кожному району та середньозваженого
балу для населеного пункту.

5. Врахування комплексного індексу цінності території.

Було виділено дві економіко-планувальних зон.

Важливу роль при розрахунку грошової оцінки земель населеного пункту
відіграють функціональні та локальні чинники.

В основі нормативної грошової оцінки земель с. Ковалівка лежить рентний
дохід, що виникає завдяки місцю розташування його у загальнодержавній,
регіональній і місцевій системах виробництва та розселення.

Грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки в населеному пункті
визначається за формулою:

Цн = В х Нп / Нк х Кф х Км

де Цн – грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки, грн.;

В – витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку
на 1м2, грн.

В = 380156:186000м2 = 2,044грн./га.;

Нп – норма прибутку, 6%;

Нк – норма капіталізації, 3%;

Кф – коефіцієнт, який характеризує функціональне використання ділянки;

Км – коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Перший етап визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки
заключається у визначені базової вартості одного квадратного метра
населеного пункту, яка визначається за формулою:

Цнм = В х Нп / Нк х Км1

де Км1 – коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту
у загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва та
розселення.

Згідно формули базова вартість становить:

Цнм = 2,044х2= 4,088 грн/м2

Другий етап визначення нормативної грошової оцінки є визначення вартості
одного квадратного метра села по економіко-планувальних зонах (Цнз),
який розраховується за формулою:

Цнз = Цнм х Км2

де Км2 — коефіцієнт, який враховує будівну цінність території в межах
економіко-планувальної зони населеного пункту. (Таблиця 3.8.2.2.).

Таблиця 3.8.2.2. Вартість 1м2 земель по економіко-планувальних зонах

Економіко-планувальні зони Цнм Км2 Цнз=ЦнмхКм2

1 4,38 1,01 4,42

2 4,38 0,89 3,90

Основною таксономічною одиницею для визначення нормативної грошової
оцінки земель прийнято оціночний район певної економіко-планувальної
зони населеного пункту. В межах оціночного району оцінюються всі землі в
залежності від їх функціонального використання та місця розташування.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь на території

с. Ковалівка здійснена відповідно до Порядку грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого
наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України,
Мінсільгосппроду України та УААН.

Загальна нормативна грошова оцінка земель населеного пункту за певним
функціональним використанням з врахуванням локальних факторів подана в
таблиці 3.8.2.3.

Таблиця 3.8.2.3. Нормативна грошова оцінка земель с. Ковалівка

Функціональне використання

земель Площа, га Загальна,

сума, грн.. Середньо зважена грошова

оцінка, грн./м2.

1

2

3

4

Землі житлової забудови

11,1 502920 4,53

Землі громадської забудови 4,2 129570 3,95

Землі промисловості 10,7 552670 5,16

Землі комерційного використання 05, 61450 12,29

Землі рекреаційного призначення 36,6 757820 2,07

Інші відкриті землі 8,4 175980 2,09

Сільськогосподарські угіддя 291,7 1875519,1 0,64

З них: рілля 212,6 1633576,7 0,78

Багаторічні насадження 17,0 87025 0,51

Сіножаті 28,9 56293,3 0,19

Пасовища 33,2 78624,1 0,24

Разом 654,9 4055929,1 1,13

Проаналізувавши дані таблиці 3.8.2.3., можна сказати наступне:
нормативна грошова оцінка земель с. Ковалівка складає 4055929,1 грн., а
середньозважена нормативна грошова оцінка становить 1,13 грн./м2.

3.9 Аналіз ефективності вирощування сільськогосподарських культур та
продуктивності тваринництва.

Сільське господарство – це одна з найголовніших галузей матеріального
виробництва людства, що забезпечує його харчовими продуктами рослинного
і тваринного походження, а багато галузей промисловості – сировиною.

Основу сільськогосподарського виробництва становить рослинництво. Серед
кількох сотень культурних рослин, що культивуються в с. Ковалівка
Коломийського району основну кількість харчової продукції дають такі
рослини як пшениця, жито, кукурудза, картопля. У таблиці показано, що
загальна посівна площа складає 188.80га. Із загальної площі посівів
збереглося озимих на зерно до закінчення сівби ярих культур – усього
26га; з них пшениці – 13га; ярі зернові і зернобобові культури 30.40га;
картопля 96.30га; овочі відкритого та закритого ґрунту – 13.80га;
кормові культури – 22.30га з них кормові – 6.63га; сіяні однорічні та
багаторічні трави – 15.67га; загальна посівна площа у домогосподарствах,
членам яких надані земельні ділянки для ведення особистого селянського
господарства 177.80га.

Таблиця.3.9.1.1. Посівні площі с/г культур у домашніх господарствах на
території сільської ради під урожай 2006 року.

№ рядка Найменування показників Усього

А В 1

1. Посівна площа – усього 188.80

2. Із загальної площі посівів збереглося озимих на зерно до закінчення
сівби ярих культур – усього 26.0

2.1. З них: пшениці 13.0

2.2. жита –

3. Ярі зернові і зернобобові культури – усього 30.40

3.1. З них: ячмінь –

3.2. Кукурудза на зерно 3.4

4. Технічні культури – усього –

4.1. З них цукрові буряки –

4.2. Соняшник на зерно –

5. Картопля 96.30

6. Овочі відкритого та закритого ґрунту – усього 13.80

7. Баштанні культури – усього –

8. Кормові культури – усього 22.30

8.1. З них: кормові коренеплоди 6.63

8.2 Сіяні однорічні та багаторічні трави 15.67

9. Загальна посівна площа у домогосподарствах, членам яких надані
земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 177.80

Важливим джерелом поповнення продуктових ресурсів є особисте підсобне
господарство.

На території села налічується на даний час 443 господарства з них 29
відсутні більше року. За останніми підрахунками в селі зареєстровано 111
корів; 19 телят до одного року і один бугай-плідник.

Також в селі розводять свиней, за підрахунками налічується 25 поросят
до двох місяців; 5 свинок від дев’яти місяців і старше; 92 ремонтні
свинки від 4 до 9 місяців.

Кіз в селі нараховується 52, у тому числі: 45 козоматок від 1-го року і
старше.

З таблиці видно, що коней всього в селі нараховується 13, у тому
числі: 4 кобили від 3-х років і старше і 4 лошати до одного року.

Кролів налічується 40, у тому числі: 20 кролематок, також 2 нутрії, 60
бжолосім’їв; 1850 штук птиці.

Таблиця.3.9.2.1. Велика рогата худоба

№ рядка

Велика рогата худоба Свині

Всього У тому числі У тому числі

корів Телят до 1 року Телиць від 1 до 2 років (осіменених) Телиць від
2-х і старше (осіменених) Телиць від 2-х і старше (неосіменених) Бугаї
плідники Всього Поросят до 2-х місяців Свиноматок від 9 і старше місяців
Ремонтних свинок від 4 до 9 місяців

А Б 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

1 Господарства населення 119 111 19 – – – 1 162 25 5 92

Таблиця 3.9.2.1.

№ рядка

Вівці всіх порід Кози Коні Кролі Хутрові звірі Бджоло сім’ї Птиця

Всього У тому числі вівцематок і ярок від 1 року і старше Всього У тому
числі козематок від 1 року і старше Всього У тому числі кобил від 3
років і старше Лошат до 1 року Всього У тому числі кролематок Нутрії
всього

А Б 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

1.

– – 52 45 13 4 4 40 20 2 60 185

Таблиця. 3.9.2.2. Сільськогосподарська техніка в приватній власності
домогосподарства в сільській місцевості

№ п/п Число господарств що мають техніку Трактори – усього У тому числі
міні-трактори (Садово-городніх) та мотоблоки Вантажні автомобілі
Комбайни усіх видів – усього У тому числі зернозбиральні комбайни

А Б 1 2 3 4 5

6 5 – 2 – –

4. ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ РОБІТ

Для написання цього розділу мною використовувався кошторис на виконання
робіт по грошовій оцінці земель населеного пункту с. Ковалівка,
виконаний Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою.

Роботи по грошовій оцінці с. Ковалівка Коломийського району виконувались
Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою на замовлення
обласного управління земельних ресурсів в період з 20 серпня по 10
жовтня 1999 року.

Інженер інституту землеустрою, який прибув на територію Ковалівської
сільської ради громадським транспортом на час виконання робіт був
забезпечений спецодягом, проживанням та харчуванням.

Для обстеження території сільської ради інженер був забезпечений
транспортом, використовував матеріали інвентаризації населеного пункту,
проект формування території і встановлення меж Ковалівської сільської
ради та населеного пункту с. Ковалівка, матеріали ґрунтових обстежень
земель, матеріали економічної оцінки земель та бонітування ґрунтів,
земельно облікові матеріали, генеральний план забудови с. Ковалівка,
статистичні та нормативні дані про витрати та облаштування території
населеного пункту.

Вимогою Замовника щодо виконання поставлених перед Виконавцем завдань
було виготовлення технічної документації з грошової оцінки земель
населеного пункту с. Ковалівка Ковалівської сільської ради Коломийського
району.

При розробці даного проекту було дотримано наступну технологічну схему
робіт: – кадастрове зонування;

– кадастрові зйомки;

– бонітування ґрунтів;

– економічна оцінка земель;

– грошова оцінка земельних ділянок;

– державна реєстрація земельних ділянок;

– облік кількості та якості земель.

Складено календарний графік виконання робіт на період з 20 серпня по 10
жовтня 1999р.

Таблиця 4.1.

Виконавці серпень вересень

20 21 23 24 25 26 27 28 30 31 1 2 3 4 6 7

1 інженер Збір матеріалів

Польове обстеження ґрунтів в натурі, уточнення їх границі шляхом
рекогностіровки камеральні роботи

проведення розрахунків для складання технічної документації

Виконавці вересень

8 9 10 11 13 14 15 16 17 18 20 21 22 23 24 25

1 інженер камеральні роботи

Проведення розрахунків для складання технічної документації Складання
пояснювальної записки

Виконавці вересень

27 28 29 30 1 2 4 5 6 7 8 9

1 інженер камеральні роботи

Скла-дання поясню-вальної записки Виготовлення графічних креслень (3
плани) Перевірка та затвердження технічної доку-ментації з гро-шової
оцінки села Ковалівки Ковалівської сільської ради Здача технічної
документації з гро-шової оцінки села Ковалівки Ковалівської сільської
ради

З даного календарного плану видно, що весь комплекс робіт завершено до 5
жовтня 1999р., а перевірка, затвердження технічної документації та здача
технічної документації з грошової оцінки села Ковалівки Ковалівської
сільської ради проведена до 9 жовтня 1999 року (включно).

4.1.1 Загальна характеристика процесу робіт.

Грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов щодо
регулювання економічних відносин при передачі земель у власність,
спадщину, під заставу, а також визначенні ставок земельного податку та
розмірів внеску до статутних фондів селянських спілок, акціонерних
товариств та інших колективних та господарських підприємств, формування
ціноутворення при купівлі-продажу земельних ділянок.

Грошова оцінка земель дозволяє встановити більш чи менш об’єктивні

стартові ціни на аукціонах.

При нестабільній економічній ситуації оцінку земель виражають не в

національній валюті, а. в твердих умовних одиницях. Такою умовною

одиницею, як правило, служить центнер зерна.

Грошова економічна оцінка базується на матеріалах державного

кадастру, тобто включає в себе кількісну і якісну характеристику
ґрунтів, їх

економічну характеристику, їх економічну оцінку за матеріалами

землеустрою та інвентаризації земель, перспективних планах розвитку

населених пунктів.

При відсутності економічної оцінки земель сільськогосподарського

призначення грошову оцінку їх визначають за агровиробничими групами

ґрунтів.

4.1.2. Технологічна схема.

Технологічна схема включає:

Підготовчі роботи.

Уточнення планово-картографічної основи населеного пункту.

Складання карти ґрунтового покриву території населеного пункту.

Визначення базової вартості земель.

Земельно-оціночна структуризація території населеного пункту.

Виділення оціночних районів.

Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта
місця розташування земельної ділянки (Км2).

Визначення функціональних та локальних факторів у межах
економіко-планувальних зон.

Грошова оцінка земель річного функціонального використання.

Грошова оцінка земель не сільськогосподарського призначення.

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення.

Грошова оцінка окремої земельної ділянки населеного пункту.

4.1.3. Опис процесів.

Комплекс проектних робіт включає: збір вихідних даних, розрахунок
базової вартості квадратного метра землі в населеному пункті; виділення
оцінних одиниць; по факторну оцінку їх споживчих якостей та
економіко-планувальне зонування території; виявлення локальних факторів;
обґрунтування їх значень; картографування зон впливу локальних факторів;
грошову оцінку земель сільськогосподарського використання в межах
населеного пункту; картографування основних агро виробничих груп
ґрунтів; розрахунок грошової оцінки окремих категорій земель; підготовка
картографічного матеріалу та пояснювальної записки.

Результатом робіт з грошової оцінки земель населених пунктів є:
пояснювальна записка у двох примірниках (з них один архівний); графічні
матеріали у вигляді карт або схем (паперові носії) – у двох примірниках:
економіко-планувальне зонування території, розповсюдження локальних
факторів, основні агровиробничі групи ґрунтів.

4.1.4. Складання кошторису.

Для визначення вартості робіт з грошової оцінки земель населених пунктів
за основу приймається масштаб карт (схем) згідно з таблиці 1:

Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. чол. Масштаб карт
(схем)

Економіко-планувальне зонування території Розповсюдження локальних
факторів Основні агро групи ґрунтів

1 2 3 4

До 1,0 1:2000 1:2000 1:2000

1,0 – 1,9 1:2000 1:2000 1:2000

2,0 – 4,9 1:2000 1:2000 1:2000

5,0 – 9,9 1:2000 1:2000 1:2000

10,0 – 19,9 1:2000/1:5000 1:2000/1:5000 1:10000

20,0 – 49,9 1:5000/1:10000 1:2000/1:5000 1:10000

50,0 – 74,9 1:5000/1:10000 1:5000 1:10000

1 2 3 4

75,0 – 99,9 1:5000/1:10000 1:5000 1:10000

100,0 – 249,9 1:10000 1:5000 1:10000

250,0 – 499,9 1:25000 1:5000 1:25000

500,0 – 699,9 1:25000 1:10000 1:25000

700,0 – 99,9 1:25000 1:10000 1:25000

1000,0 – 1999,9 1:25000 1:10000 1:25000

Від 2000 і більше 1:25000 1:10000 1:25000

При виконанні робіт з грошової оцінки земель населених пунктів за основу
беруться нормативи часу згідно з таблиці 2:

Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. чол. Час
виконання роботи (місяці)

До 1,0 3

1,0 – 1,9 3

2,0 – 4,9 3

5,9 – 9,9 4

10,0 – 19,9 4

20,0 – 49,9 6

50,0 – 74,9 8

75,0 – 99,9 10

100,0 – 249,9 12

250,0 – 499,9 12

500,0 – 699,9 16

700,0 – 999,9 18

1000,0 – 1999,9 18

Від 2000 і вище 24

Вартість виконання грошової оцінки земель населених пунктів при
зазначеному вище нормативі часу при повному комплекті документації
визначається за формулою:

Вартість (грн.) = Б * Н*К1*К2*К3*К4*К5;

Де: Б – базовий показник вартості (тис. грн.);

Н – чисельність населення населеного пункту (тис. чол.);

К1, К2, К3, К4, К5 – підвищувальні коефіцієнти;

Базовий показник вартості, та підвищувальні коефіцієнти визначаються
згідно таблиці 3:

Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. грн.. Базовий
показник вартості, Б (тис. грн. На одну тисячу жителів) Додатковий
підвищувальний коефіцієнт

На щільність населення,

К2 На ускладнені інженерно-геологічні умови, К3 На історико-культурний
статус, К4 На курортно-рекреаційний статус, К5

До 1,0 4,50 1,05 1,05 1,05 1,05

1,0 – 1,9 3,75 1,05 1,05 1,05 1,05

2,0 – 4,9 3,30 1,1 1,1 1,1 1,1

5,0 – 9,9 1,73 1,1 1,1 1,1 1,1

10,0 – 19,9 1,00 1,1 1,1 1,1 1,1

20,0 – 49,9 0,56 1,2 1,2 1,2 1,2

50,0 – 74,9 0,39 1,2 1,2 1,2 1,2

75,0 – 99,9 0,36 1,2 1,2 1,2 1,2

100,0 – 249,9 0,25 1,2 1,2 1,2 1,2

250,0 – 499,9 0,15 1,2 1,2 1,2 1,2

500,0 – 699,9 0,10 1,2 1,2 1,2 1,2

700,0 – 99,9 0,09 1,2 1,2 1,2 1,2

1000,0 – 1999,9 0,05 1,2 1,2 1,2 1,2

Від 2000 і більше 0,04 1,2 1,2 1,2 1,2

Примітки: 1. підвищувальний коефіцієнт К1 застосовується згідно Порядку
грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених
пунктів, затверджено наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування
України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук.

2. підвищувальний коефіцієнт К2 застосовується у випадку, коли щільність
населення у населеному пункті менша 20 чол./га.

3. Під ускладненими інженерно-геологічними умовами розуміється прояв
неменше ніж двох несприятливих інженерно-геологічних та геоморфологічних
факторів на території населеного пункту, кожний з факторів займає не
менше ніж 30 % від загальної площі населеного пункту: ухил рельєфу
вищій за 15 %, наявність яружної ерозії, підтоплення ґрунтовими водами,
паводкове затоплення, наявність карсту та зсувів, наявність териконів та
породних відвалів, просадка і підробка території.

4. історико-культурний та курортно-рекреаційний статус для населеного
пункту визначається згідно з відповідними законодавчими і нормативними
документами.

5. У разі виконання грошової оцінки для території міських або селищних
рад вартість грошової оцінки здійснюється по кожному населеному пункту
міськради (сільради).

6. Вартість грошової оцінки земель населеного пункту може бути збільшена
згідно з угодою, але не більше ніж на 30 %.

7. Вартість виготовлення додаткової кількості текстових та графічних
матеріалів, а також додаткових поліграфічних робіт (ламінування,
тиснення тощо), визначаються додатково.

8. Уразі виконання графічних карт (схем) у масштабі, якій крупніший за
вказаний в таблиці 1, вартість грошової оцінки може бути збільшена
згідно з угодою, але не більше ніж на 30 %.

9. Вартість виконання додаткових робіт із створення електронних цифрових
карт грошової оцінки земель населених пунктів, а також розробки
програмного забезпечення для розрахунків грошової оцінки встановлюється
додатково.

Кошторис складено з використанням збірника цін “Розцінки оплати
земельно-кадастрових робіт та послуг”.

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

У зоні розміщення господарства водна ерозія завдає значної шкоди
сільському господарству.

Процеси змиву та розмиву ґрунту проявляються по всій території
землекористування.

За матеріалами ґрунтового обстеження з площі сільськогосподарських угідь
291,7га, зазнають ерозії 106,4га (22,5%). Серед них слабозмиті ґрунти
займають 106,4га. З метою підвищення продуктивності земель та для
успішної боротьби з водною ерозією ґрунтів проектом передбачено,
запровадження комплексу організаційно-господарських, агротехнічних
заходів.

До організаційно-господарських заходів відносяться уточнення
спеціалізації господарства і виробничих підрозділів, уточнення структури
посівних площ і протиерозійна організація території.

У зв’язку з тим, що ерозійні процеси найбільш інтенсивно проявляються на
розораних землях, при вирощуванні сільськогосподарських культур провідне
місце у боротьбі з водною ерозією належить агротехнічним протиерозійним
заходам.

При виконанні сільськогосподарських робіт всі види обробітку ґрунту на
схилах крутизною більше І° передбачено проводити впоперек схилу. На
схилах складної форми напрямок обробітку ґрунту повинен максимально
наближатись до напрямку горизонтами місцевості. Такий обробіток
запобігає стіканню води і змиву ґрунту на схилах крутизною до 3° та
являється самостійним заходом боротьби з водною ерозією.

Досить ефективним агротехнічним прийомом регулювання поверхневого стоку
являється безвідповідальне розпушування ґрунту, при якому на поверхні
залишається біля 80% стерні, ґрунти менш розпилюються, добре
розпушування. Встановлено, що при осінньому обробітку ґрунту із
збереженням стерні потужність снігового покриву в кінці зими звичайно в
1,5-2 рази більша, ніж після оранки.

Для глибокого плоскорізного обробітку застосовують плоскорізи,
глибокорозпушувач КПГ-250, КПГ-2-150, ГПГ-2,2 (на глибину до 30 см).

Неглибоке плоскорізне розпушування здійснюється культиваторами
плоскорізами КПГ-2,2, КПС-3,8, КПШ-9.

Добре зарекомендувало себе поєднання плоскорізного обробітку із
щілюванням, що приводить до значного збільшення запасів вологи в ґрунті,
запобігає утворенню поверхневого стоку. Застосовують для цього
комбіноване знаряддя ЩПН-2,5; з допомогою якого одночасно здійснюється
плоскорізне розпушування, щілювання і боронування.

Поверхневий обробіток ґрунту під озимі культури сприяє накопиченню і
зберіганню вологи в ґрунті, одержанню дружних сходів озимих та запобігає
ерозії ґрунту.

Під сільськогосподарські культури, що розміщуються на еродованих ґрунтах
передбачається внесення підвищених доз мінеральних добрив. Норми їх
збільшуються на слабозмитих ґрунтах на 20-25%, середньозмитих – на
30-40%, на сильнозмитих на 40-50% в порівнянні з незмитими аналогічними
ґрунтами.

В інтенсивних польових сівозмінах з зизооким насиченням просапними
культурами норми органічних добрив збільшуються, а в грунтозахисних, де
компенсація передбачається використанням багаторічних трав –
зменшуються.

У підвищенні продуктивності сільськогосподарських культур на еродованих
землях велике значення мають якість посівного матеріалу, строки,
способи, норму висіву і глибина загортання насіння.

Норма висіву на схилових землях збільшується на 10%. Сівбу ярих
проводять у більш ранні строки вузькорізним чи перехресним способом, на
еродованих ґрунтах особливо на схилах південної експозиції насіння
загортають на 1-2 см глибше, ніж на незмитих ґрунтах.

З метою створення на схилових землях постійного травостою широко
запроваджуються проміжні посіви, посіви сидеральних культур, а також
збільшення посівних площ під багаторічними травами. Для запобігання
змиву рекомендується також залишати частину рослинних решток
(подрібненої соломи, стебел кукурудзи), як мульчуючого матеріалу і
поповнення органіки.

На ґрунтах з гумусовим шаром невеликої глибини, щоб не вивертати на
поверхню нижні, менш родючі шари ґрунту, проводиться оранка з поступовим
(2-3 см) грунтопоглибленням.

Для залуження на орних схилових землях рекомендується такі травосуміші:

1. Стоколос безостий 10-12 кг + вівсяниця лучна 7-8 кг, конюшина червона
5-6 кг, люцерна 8-9 кг.

2. Вівсяниця лучна 8-Ю кг, стоколос безостий 10-12 кг, еспарцет 30-35 кг
люцерна синя 4-5 кг на гектар.

Накопичення вологи досягається шляхом снігозатримання, регулювання
сніготанення, та застосування щілювання.

На ділянках з прикордонним травостоєм повинні бути створені умови для
його росту і густоти.

Споруди, що розташовані на території першого поясу зони санітарної
охорони, повинні мати каналізацію, їх територія повинна бути
впорядкована з тим, щоб уникнути забруднення території.

У комплексі захисних, і водоохоронних заходів важливе місце займають
захисні лісові насадження, які в значній мірі розжелюють концентровані
потоки поверхневого стоку, зменшують їх швидкість, створюють сприятливі
умови для поглинання зливових і талих вод ґрунтом, регулюють сніговий
покрив, підтримують сприятливий водний режим.

На території Ковалівської сільської ради розташоване село Ковалівка, яке
за площею та кількістю жителів характеризуються наступними даними:

площа населеного пункту: с. Ковалівка – 378,2га,

кількість населення, чол.: с. Ковалівка -1268,

щільність населення, чол./га: с. Ковалівка – 0,3;

З точки зору економіки, запровадження контурно-меліоративної організації
території в якості захисту ґрунтів від ерозії, підвищення урожайності
сільськогосподарських культур, поліпшення економічного стану, зміцнить
економічну основу господарств, дасть можливість частину грошових
надходжень направити на соціальний розвиток сіл.

6. ОХОРОНА ПРАЦІ

Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути
забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю механізованого
транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом,
харчуванням. На початку безпечна техніка і технологи передбачаються у
технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті.

Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт
складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в
конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і
економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення,
начальники партії при участі бригадирів складають робочий проект
геологічних ходів і загальну схему маршрутів руху бригад.

При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують
можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт,
намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки
шляху (труднопрохідні) більш безпечними. З цією метою межі ділянок
окремих бригад намічають по берегах рік, а не по рамках трапеції. В
місцях підходу до бази розміщених по одну сторону ріки, для частих
переходів на другу сторону, проектують будівництво мостів або обладнання
постійних човникових переправ.

Групові схеми безпечних маршрутів руху бригад складають на район дії
трьох або чотирьох бригад і на район дії однієї або двох партій. Після
цього, об’єднують ці схеми укладають карти маршрутів на зону дії всієї
експедиції. Така карта використовується керівництвом експедиції для
служб безпеки і організації робіт партій і бригад. Вона уточнюється і
змінюється в залежності від зміни видів робіт, засобів транспорту і
інше. На схемах маршрутів, крім мінімальної географічної основи, більш
наочно наносять: шляхи руху бригад, місця і дати стоянок бригад, місце
радіозв’язку і місце зустрічі бригад з начальником партії розміщенням
продовольчих точок, без партії і штабу експедиції. Робочі проекти
організації робіт і схеми руху бригад затверджуються начальником або
головним інженером експедиції, і після цього вони стають засобом
оперативного планування диспетчеризацією і управління експедиції і
партії.

Трудове законодавство зобов’язує підприємства забезпечувати безпечні
умови праці всім працівникам, тому в період підготовки до польових робіт
керівникові експедиції і партії проводять заходи, що забезпечують
профілактику захворювання і травматизму.

Перш за все виникає проблема підбору кадрів, яким не протипоказано
виконання робіт, передбачених планом у даних географічних умовах. З цією
метою проводяться обов’язкові медичні обстеження усіх працюючих. При
цьому в направленні, на медогляд указується прохання дати закінчення про
можливість даного працівники в. експедиційних умовах, з пішими
переходами, з нічлігом у палатках, в певних географічних умовах на
роботі зв’язаній з підніманням на високі споруди, дерева і інше. Для
деяких робіт проводиться обстеження зору (на стерео-приладах,
альпіністські випробування для роботи в горах ).

В підготовчій період встановлюється наявність в районі робіт ділянок
місцевих інфекційних захворювань (туляремії, енцефаліту, лейшманіозу,
бруцельозу і інші). У випадку виконання робіт в районах, ендемічних до
тієї чи іншої інфекційної хвороби, керівництво експедиції своєчасно
організовує прививки людям, які будуть працювати в даних умовах.
Спецодяг і спецвзуття повинні відповідати місцевим умовам і витримувати
установлені терміни. Поряд із спецодягом відповідним працівникам
видаються захисні пристрої рятувальні і інші засоби техніки безпеки,
передбачені типовими табельними положеннями. До їх числа належить видача
бригадирам бойової зброї з відповідним запасом набоїв, якщо в даному
районі можливий напад диких звірів. Персонально закріплена зброя
реєструється в місцевому відділенні міліції. Передача місцевої зброї
іншим особам і їх використання для полювання забороняється.
Індивідуальний недоторканий запас продуктів видасться бригадирам при
віддаленні пішими переходами бригад в малообжиті райони. В кінці
підготовчих робіт перевіряють стан готовності кожної бригади до
безпечного виконання доручених їм робіт, що оформляється спеціальним
актом, що підтверджує відповідне спорядження бригади. Велику допомогу в
роботі експедиції і партії при нещасних випадках надають місцеві
мешканці і місцеві органи влади. Тому керівники експедиції і партії при
першому знайомстві з районом робіт повинні ознайомити про роботу і
районну адміністрацію, міліцію господарства, на території яких будуть
проводитись топографо-геодезичні роботи.

Перед виїздом на роботу проводиться обов’язкове навчання і інструктаж
польових робітників. Вступний інструктаж обов’язковий для нових
робітників і студентів-практикантів. Після призначення їх на конкретну
роботу здійснюється інструктаж на робочому місці, з практичним навчанням
безпечних умов і методів праці. Крім роботи, кожний навчається
організації безпечних переходів, переїздів, переправ, орієнтації на
місцевості, наданню першої долікарської допомоги потерпілим. Працівники,
прийняті на роботу на механізмах, або на роботи підвищеної небезпеки,
яка вимагає технічної підготовки спочатку проходять спеціальне навчання,
потім практична робота на місцевості, в полі, морі і в горах. Після
перевірених випробувань вони одержують посвідчення на право виконання
робіт. Для навчання і інструктажу на базі повинен бути кабінет по
техніці безпеки, забезпечений літературою, плакатами, наочними
посібниками і засобами техніки безпеки.

При проведенні робіт в районах, що мають вогнища інфекційних
захворювань, проводиться інструктаж по мірах захисту від цих
захворювань, вивченням норм і форми застосування репелентів. У всіх
експедиціях до початку робіт необхідно повторити вивчення засобів і
методів надання першої долікарської медичної допомоги потерпілим.

Значення транспорту на всіх видах геодезичних робіт важко переоцінити.
Виконання всіх польових геодезичних робіт по тріангуляції,
полігонометрії, нівелюванню і зйомках зв’язані з постійними переїздами з
пункту в пункт. Більш того різні транспортні засоби: автомобілі, літаки,
пароплави — приймають участь в процесі геодезичних робіт, як знаряддя
праці. Переїзди і переходи при геодезичних роботах складають особливу
категорію норми часу і в різних видах робіт, в різних географічних
умовах вони складають від 30 до 40 % норми часу. Тому видно і травматизм
при переїздах на топографо-геодезичних роботах складає від 20 до 30% від
усіх нещасних випадків. Ця обставина заставляє звернути увагу на
організацію і упорядкування переїздів, дисципліну і режим переїздів, на
надійну механізацію засобів пересування, підвищення відповідальності і
якості транспортних робіт, скорочення водних переправ і виховання
дисципліни у водіїв.

Вимоги безпеки:

1. Відповідність наявних транспортних засобів процесу робіт, якості
доріг, мостів, умовам перехідності.

2. Відповідність погодних умов для польоту, плавання, переходу,
переправи.

3. Технічна справність і придатність транспортних засобів.

4. Наявність кваліфікованих і дисциплінованих водіїв і контроль за
станом їх здоров’я.

5. Наявність комплекту слюсарних інструментів, запасних частин і
матеріалів для дорожнього руху.

6. Забезпечення продуктами харчування, пальними і змащувальними
матеріалами.

7. Наявність протиаварійних і рятувальних засобів.

8. Наявність засобів зв’язку (радіозв’язку) з базою партії (експедиції)
в будь-якій точці пункту.

9. Правильна укладка і розміщення вантажу, без перевищення маси і
габаритів.

10. Зручне рівномірне розміщення сидячих місць для пасажирів.

11. Дотримання правил руху, плавання, польотів.

12. Наявність точних повідомлень про шляхи переміщення і уміння
орієнтуватись на шляху руху.

Крім загальних правил безпеки потрібно знати безпечні умови, що
відносяться тільки до автомобільного транспорту. Кожна автомашина має
пройти технічний огляд (ТО-І) (ТО-2) на основі якого видасться довідка
про технічну справність автомашини.

Технічна справна машина має:

1. Добре діючі гальма .

2. Добре діючий стартер, що полегшує запаси двигуна.

3. Справне рульове управління, з люфтом руля не більше 25 градусів.

4. Справне вітрове скло з діючими очисниками.

5. Справну електропроводку освітлення і сигналізацію.

6. Відрегульовано зчеплення і коробка передач.

7. Справну систему охолодження .

8. Надійні замки дверей кабіни і запари бортів кузова.

9. Надійні камери і шини коліс .

10. Справні ресори.

11. Відсутність витікання бензини від бензобаку до карбюратора .

12. Разом з людьми не можна возити в тій же машині пально-мастильні
матеріали, важкі бочки, бетонні моноліти, труби.

Вимушені в процесі робіт водні переправи порушують режим, ритми польових
геодезичних робіт і нерідко створюють велику небезпеку. Водні переправи
здійснюються: в брід (пішки, верхи, автомашиною, всюдиходом),
перевозом-переплавом на (човнах, плотах, пароплавах, всюдиходах),
перелітаючи на літаках і вертольотах, переходом (по льоду, греблі,
мосту). Перепливи в брід через гірські річки починають зранку при
низькому рівні води з 6-8 год. ранку. Піші переходи через річки в брід
повинні здійснюватися з охороною по канату. Для використання автомобілів
в рейсах необхідно перевірити їх гальма і при цьому встановити, щоб
довжина гальмівного шляху на сухій рівній дорозі з твердим покриттям при
швидкості ЗО км/год, не перевищувала величин, які вказані в таблиці
6.1..

Таблиця 6.1.

№ п/п Тип автомобіля і їх навантаження Гальмівний шлях, м

1. Легкові автомобілі без навантаження 7,2

2. Вантажні автомобілі масою до 9 тон:

а) без навантаження;

б) повним навантаженням

9,5

11,5

3. Вантажні автомобілі масою більше 9 тон:

а) без навантаження;

б) повним навантаженням

11,0

13,5

4. Автобуси без навантаження 11,0

Кожна автомашина закріплюється за певним водієм, який відповідає за
техніку безпеки при переїздах на автомобілях людей і при транспортуванні
вантажів. До управління автомобілями, що виїжджають у важкі рейси
польових геодезичних робіт, призначаються водії 1 або 2 класу, або
досвідчені водії 3 класу із стажем роботи не менше трьох років, які
пройшли спеціальну підготовку і перевірку стану здоров’я .

Перед виїздом у рейс керівник геодезичних робіт видає водію технічний
опис з зазначенням завдання і путівку, а водій виконує попередню
перевірку автомобіля: роботу двигуна, заправку пальним, стан гальм,
запалювання, рульове керування, освітлення, сигналізацію, відсутність
витікання бензини і масла.

Вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей, повинні бути
обладнані надійно закріпленими лавками, драбинками для посадки і висадки
пасажирів, твердим металічним каркасом, надійно закритим тентом. Лавки
вздовж бортів розміщені на ЗО см нижче верхнього краю борта. Па такому
автомобілі вантажопідіймальністю 1.5-2.0 т, дозволяється перевозити не
більше 16 чоловік, на автомобілях вантажопідіймальністю 2.5-3.0 т., не
більше 20 чоловік, на автомобілі 3.5 – 4.0т., не більше 24 чоловік, на
автомобілі вантажопідіймальністю 5 тон, не більше 30 чоловік. При
переїзді бригад експедиції з геодезичними приладами в кузові автомашини
не повинно бути більше 10 чоловік, які забезпечені сидячими місцями. В
нічний час перевезення людей заборонено. Швидкість руху на дорогах з
твердим покриттям не більше 50км/год., по ґрунтових дорогах не більше 30
км/год., в степу без доріг не більше 10км/год.

Під час руху водій повинен слідкувати за дотримання правил техніки
безпеки усіма пасажирами. Разом з людьми в тій же автомашині не можна
перевозити пальне і змащувальні матеріали, важкі бочки, бетонні
моноліти, труби, троси. При переїзді мостів необхідно скрупульозно
оглянути необхідність мостів у справності і вантажу піднімання.

На неглибоких чорних річках з швидкою течією в брід переходять з опорою
шляхом взаємної страховки двох-трьох чоловік. При виконанні геодезичних
робіт поблизу населених місць можливі водні переправи на човнах вантажу
підіймальних не менше 500кг при ширині річки 300м і вантажу підіймальних
1000кг при ширині річки більше 300м. Не можна допускати переправи при
перевантаженні човна вище ватерлінії. Кожен човен повинен мати надійні
рятувальні засоби.

Команда до відплиття подається тоді, коли всі пасажири одягли і надули
рятувальні пояси, нагрудники або жилети. Одночасно в човні перевозити
людей і вантажі забороняється. В малонаселених районах, що мають багато
річок, слід застосовувати надувні човни, які входять в спорядження
польових бригад. У лісі можна будувати плоти, щоб при нахилах плоту вода
не замочила речі, вантаж. Поверх плоту роблять настил із віток, або
коротких полін посеред плоту на висоту до 30см. Керування плотом
здійснюється веслами. Переправа на плотах дозволяється тільки в
безвітряну погоду при швидкості руху до 2м/с. В зимовий час переходом
через річку служить лід. При виборі місця для льодової переправи
потрібно вибирати місця без тріщин льоду біля берега і на шляху
переміщення. При підготовці льодової переправи необхідно визначити
товщину льоду і його вантажу піднімання. В місцях з’їзду з берега на лід
і на місці виїзду з льоду на берег потрібно зробити помости, відвернуть
утворення тріщин біля берегу. Перед виїздом на лід люди повинні зійти з
машини і йти за нею на відстані 20м, маючи при собі два канати довжиною
30м. Водій повинен вести машину з відкритими дверцятами, які прив’язані
до кузова. Швидкість руху по льоду не більше 8км/год.

В період потепління льодової переправи слід проводити в ранній час. Для
зменшення числа водних переправ необхідно будувати тимчасові мости і
поромні переправи біля бази партій. При виробничій необхідності мости
можуть бути пішохідні.

ВИСНОВОК

При розробці даної дипломної роботи проведено аналіз існуючого
використання земель на території Ковалівської сільської ради
Коломийського району Івано-Франківської області за даними земельного
кадастру про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і
землекористувачів, за категоріями земель, про якісну характеристику,
народногосподарську цінність земель. Робота складається із шести
розділів.

В перший розділ включено загальні відомості з використаних джерел
необхідної для складання дипломної роботи літератури.

В другому розділі подано фізико-географічний опис Ковалівської
сільської ради та аналіз земель, які закріплені за цією територією. З
даного розділу бачимо, що земельний фонд по сільській раді становить
378,0га.

На землях сільськогосподарського призначення переважають дерново-глибокі
опідзолені глеєві середньосуглинкові ґрунти, дерново-середньопідзолисті
поверхнево-глеїві середньо суглинкові ґрунти. (19д та 178д)

Державний земельний кадастр (другий розділ проекту) включає такі
складові частини:

1) кадастрове зонування;

2) кадастрові зйомки ;

3) бонітування ґрунтів;

4) економічну оцінку земель;

5) грошову оцінку земель;

6) державну реєстрацію земельних ділянок;

7) облік кількості та якості земель.

Кадастрове зонування включає встановлення: місця розташування обмежень
щодо використання земель; меж кадастрових зон та кварталів; меж
оціночних районів та зон; кадастрових номерів.

Кадастрова зйомка – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та
відновлення меж земельних ділянок.

Важливе значення мають дані бонітування ґрунтів – порівняльної оцінки
якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають
сталий характер та суттєво впливають на урожайність
сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів проводиться за
100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюється ґрунт з кращими
властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. На території
Ковалівської сільської ради – це ґрунти 19д із балом бонітету
(дерново-глибокі опідзолені глеєві середньо суглинкові ґрунти
дерново-середньопідзолисті поверхнево-глеїві середньо суглинкові
ґрунти), та 178е (дерновоглибокі опідзолені глеєві вашкосуглинкові
грунти) .

Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і
засобу виробництва за показниками, що характеризують продуктивність
земель, ефективність їх використання та прибутковість з одиниці площі
Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для
порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної
оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки
сільськогосподарського цільового призначення.

Одночасно з посиленням ролі даних державного земельного кадастру значно
зросла роль грошової оцінки земельних ділянок. Залежно від призначення
та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути
нормативною та експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок
використовується для визначення розміру земельного податку, втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, економічного
стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка
земель сільськогосподарського призначення с. Ковалівка становить: ріллі
– 1653576,7 грн. , багаторічних насаджень – 8702,5 грн., сінокосів –
56293,3 грн., пасовища – 78624,1 грн.

Значення даних державної реєстрації земельних ділянок особливо зростає
тепер, із здійсненням земельно-правових угод. Це дуже важливо для
забудованих земель, коли разом з купівлею-продажем об’єктів нерухомості
продається-купується право власності на земельні ділянки. Державна
реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру
земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

– Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю
та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із
зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок ;

– Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну
земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні
угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на їх
родючість, за ступенем забруднення ґрунтів.

Кошторис по нарахуванню заробітної плати та складання календарного
графіку на виконання робіт по складанню технічної документації з
грошової оцінки земель населеного пункту с. Ковалівка Коломийського
району подано в четвертому розділі дипломної роботи.

У дипломній роботі приділяється увага охороні навколишнього середовища
(розділ 5) та охороні праці (розділ 6). Приведено сучасний екологічний
стан основних природних ресурсів: земельних, водних, атмосферного
повітря та заходи по підвищенню родючості ґрунтів.

Використавши знання, отримані в процесі вивчення основ наукової
організації праці, описано організацію безпечних умов праці у польових
роботах, загальні вимоги безпечного пересування на всіх видах
транспорту.

Отже, в даній дипломній роботі охоплено весь комплекс робіт, необхідних
для ведення державного земельного кадастру.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Гнаткович Д.І., Возняк Р.П., Гулько Р.Й., Ступень М.Г.
Науково-методичні положення оцінки земель України у світових цінах.
Львів.-1995.-68с.

2. Гнаткович Д.І. Земельна реформа в Україні. (Сучасний стан і
перспективи). – Львів. 1993. – С.36.

3. Гнаткович Д.І., Ступень М.Г., Гулько Р.И. Проблемні аспекти
приватизації земель в умовах різних форм господарювання. /Вісник ЛДАУ.
Економіка АПК № 4.- 1998.- С.412-416.

4. Земельна реформа на Україні: Збірник законодавчих і урядових актів. –
Київ: Україна, 1991.- 96 с.

5. Земельний кодекс України. – Львів.-2001.- 80 с.

6. Казьмір П.Г., Мицай М.А. Землеустрій – основа реалізації земельної
реформи//3емлевпорядкування в умовах нових форм використання земель. –
36. наук. праць. ЛСГІ.- Львів. – 1992.- С.4-12.

7. Кисіль В.Г. Проблема організації використання і впорядкування земель
в умовах реформ / Проблеми реформування земельних відносин в умовах
західного регіону України. – Вісник ЛДАУ. – № I.-1997.-С.173.

8. Конституція України, – К,- 1996.

9. Магазинщиков Т.П. Земельний кадастр. – Львів. – Світ.-1991.

10. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення
та населених пунктів. – 1995.

11. Методичні рекомендації по виробничій перевірці і визначенню
ефективності роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських
підприємств. – Чернівці, 1996.

12. Про земельну реформу. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня
1990 р.

13. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки. Указ Президента України від 3 грудня 1999р.

14. Про порядок ведення державного земельного кадастру. Постанова
Кабінету Міністрів № 15.- Київ.-1993,

15. Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного
земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів від 2 грудня 1997р.

16. Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах
ринкової економіки. Монографія / Під ред. Д.І.Гнатковича. -Львів, ЛДАУ,-
1996.- 104с.

17. Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я., Ковалишин О.Ф., Кисіль Л.Ф.,
Шпік Н.Р., Музика Н.М., Радомський С.С., Нестеренко Г.Б. Теоретичні
основи державного земельного кадастру. – Львів. – 2003, ст.166-288.

18. Шворак А.М., Сохнич А.Я., Кисіль Л.Ф. Моніторинг земель в системі
управління земельними ресурсами / Використання та впорядкування земель.
– Зб. наук праць. – Львів, – 1995.- С.41-47.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020