Реферат на тему:
Кіровоградський протон – потенційно алмазоносна структура українського
щита
Розташована у центральній частині Українського щита (УЩ)
Кіровоградський блок за всіма ознаками щодо алмазоносних структур
відповідає протону [8, 11] (див. рисунок). Блоком (або протоном) він є
відносно щита (або кратона). Це частина нижньопротерозойської
протоплатформи, яка пізніше неодноразово активізувалася. Структура має
двоповерхову будову. Основа, що збереглася фрагментарно, сформувалася в
археї; в аспекті алмазоносних структур її можна розглядати як
стабілізований в археї архон, що був деструктурований, розбитий на блоки
та перекритий протоплатформним чохлом у ранньому протерозої, коли
структура остаточно припинила активно розвиватися [12].
У західній частині протона основа протоплатформи складена фрагментами
чарнокіт-гранулітового, а у східній – плагіограніт-амфіболітового
структурно-форма-ційних комплексів (СФК). Вони нарощують, відповідно,
Подільський та Придніпровський мегаблоки, які в археї були зчленовані.
Проточохол складений відкладами інгуло-інгулецької серії потужністю до
4–5 км. Вони представлені у простих структурах (Інгульська, Райгородська
та ін.) головно високометаморфізованими відкладами чечеліївської світи
(або флішоїдною метаграуваковою формацією).
Особливо треба наголосити на співвідношенні неподільних (стосовно
ранньопротерозойського метаморфізму й ультраметаморфізму) СФК основи й
чохла, які представлені гранітоїдно-метатеригенним СФК. В основі
сформувалися гранітоїдні осередки; мобілізати протикали, як
параавтохтонні утворення (Новоукраїнський плутон), проточохол, де
утворилися й алохтонні гранітоїдні формації (Кіровоградсько-Бобринецький
та інші масиви), гранітогнейсові куполи (Криничеватський та ін.).
Особливо вони помітні на західному схилі Інгулецького
плагіограніт-амфібо-літового виступу основи.
Структурно-мінерагенічна схема Кіровоградського блока (протона),
спеціалізована на алмази:
1–6 – структурно-формаційні підрозділи: 1 – архони (монофаційні СФК); 2
– Кіровоградський протон; 3 – присхилові прогини; 4 – прогини у зонах
зчленування блоків (а – Звенигородський, б – Криворізький); 5 –
внутрішньоблокова Кіровоградська зона розломів і активізації; 6 –
зеленокам’яні прогини; 7 – гранітоїдні плутони й масиви (1 –
Корсунь-Новомирго- родський, 2 – Новоукраїнський, 3 – Кіровоградський,
4 – Долинський); 8 – глибинна протозона, що розділяє
грануліт-базитовий і зеленокам’яний сегменти земної кори; 9 – вибухові
структури (1 – Бовтиська, 2 – Тернівська, 3 – Ротмистрівська, 4 –
Зеленогайська); 10 – прояви алмазів: а – кімберліт-лампроїтових, б –
метаморфогенних, в – різного й невизначеного генезису; 11 –
Центральноукраїнська наскрізна рудоконцентрувальна структура; 12 –
структурно-мінерагенічні зони (1 – Кіровоградська, 2 –
Криворізько-Кременчуцька, 3 – Первомайсько-Звенигородська); 13 –
мінерагенічні зони (І – Марківська, ІІ – Захарівська, ІІІ – Криворізька,
IV – Тясминського грабена?); 14 – тектоно-флюїдизитові зони; 15 – поля
трубок і дайок: а – кімберлітів, б – рівненськітів–іллінцитів, в –
вибухових структур, виповнених формаціями невизначеного генезису (Т –
Тясминське, Рв – Рівненське, Рд – Родіонівське (Кордашівське), В –
Високопільське); 16 – окремі прояви: а – лампроїтів, б – формацій
невизначеного генезису; 17 – прояви метаморфічних формацій: а –
еклогітів, б – “філітів”; 18 – межі Кіровоградського астеноліту [10]; 19
– гравітаційні аномалії [1]; 20 – Новоукраїнська морфоконцентрична
структура [9]; 21 – зони розтягу та молодої експлозивної діяльності; 22
– розломи (1 – Криворізько-Кременчуцький, 2 – Кіровоградський, 3 –
Первомайсько-Трахтемирівський, 4 – Суботсько-Мошоринський, 5 –
Девладівський); 23 – Советсько-Мелітопольський лінеамент; 24 –
перспективні площі (цифри в чорних кружечках): 1 – Тясминська, 2 –
Кіровоградсько-Новоукраїнська, 3 – Криворізька, 4 – Скальовська, 5 –
Первомайська.
В облямуванні куполів нерідко розвинені відклади
вулканогенно-кременисто-сланцевої формації, з якими асоціюють
концентрації заліза (Правобережний район).
У тілі протоплатформного блока, а також на його східних і західних
кордонах у ранньому протерозої були закладені, відповідно, Криворізький
і Звенигородський прогини. Вони виповнені відкладами, які ізофаціальні
проточохлу блока, проте суттєво відрізняються за набором і характером
формацій, зниженим їхнім метаморфізмом, незначним розвитком гранітоїдів.
Особливістю обох прогинів є наявність грубоуламкових формацій, а
Криворізького – ще й залізорудних. Цей прогин розвивався аж до палеозою
[12].
У межах Кіровоградського блока розташований зеленокам’яний прогин та
інтрузії тоналітового типу, що асоціюють з ним [14]; вони за багатьма
ознаками близькі до відповідних структур Середнього Придніпров’я.
Кіровоградський протон є блоком, як зазначено вище, лише в межах УЩ.
Насправді ж ця структура простягається в субмеридіональному напрямі, її
можна простежити в основі Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) та
південніше. В такій позиції блок трактують як фрагмент або складову
частину рудоконцентрувальної структури, що простягається від Південної
Африки до Кольського півострова [9]. На етапах протерозойської
активізації вона виявила себе формуванням коростенського плутонічного
комплексу (у тім числі Корсунь-Новомиргородського плутону габро,
анортозитів, рапаківі та інших гранітів, лужних порід) та системи
субмеридіональних глибинних розломів з притаманними їм родовищами
золота, урану тощо.
За будовою й перспективами з Кіровоградським протоном можна зіставити
Волинський (північна частина УЩ) [1] та Дністерський, розташований на
захід від Подільсько-Білоцерківського архона [15] під покривом
палеозойських відкладів.
Як блок УЩ описувана структура є складовою частиною Східноєвропейської
платформи, яка замкнулась у докембрії.
Фанерозойська історія ознаменувалася формуванням малопотужного (до
80–100 м) платформного чохла, кір звітрювання та осадових відкладів
крейди, палео-
гену, неогену й антропогену. Особливо активно вони формувалися на етапах
активі-зації. З ними у пізньодокембрійський і фанерозойський час
пов’язане вкорінення дайок і утворення брекчій різного складу, у тім
числі кімберлітів і лампроїтів (Знам’янсько-Устинівське та інші поля),
різноманітна експлозивна діяльність. Докембрійські породи такого типу
зазвичай слабко метаморфізовані, фанерозойські – не метаморфізовані. У
фанерозої сформувалися також вибухові структури блока, що їх звичайно
зачислюють до астроблем (Бовтиська, Ротмистрівська та ін.).
Особливе місце посідають молоді, неогенові трубки вибуху типу
Зеленогайської, пов’язані, ймовірно, з формуванням на завершальному
етапі розвитку Канівського присхилового прогину північно-західного
орієнтування на межі з ДДЗ. Тоді ж, напевно, виявилися Тясминський
грабен і субширотні розломи як структури розтягання
(Суботсько-Мошоринський, що продовжує на захід Девладівський давнішого
закладення, та ін.). Важливе значення для локалізації вибухових апаратів
і дайок мали структури перетинання розломів та їхні зони
(Кіровоградського з Девладівським, Кіровоградського з розломами на межі
з ДДЗ).
Кіровоградському блоку властиві знижені значення потужності земної кори
(40–45 км), однак у прилеглих прогинах, особливо у Криворізькому, вона
дещо вища. В основі блока розміщений астеноліт [10].
У межах Кіровоградського протона й у зонах його зчленування з сусідніми
архонами відомі й виявлені конкретні ділянки розвитку алмазоносних і
потенційно алмазоносних формацій (див. рисунок), які тяжіють до названих
вище структур другого рангу.
Звенигородський прогин містить давню конгломерато-брекчієву, алмазоносну
еклогітоподібну формації, лампроїтові, метаморфізовані кімберлітові(?)
прояви, пеліканітову та галечникову формації (табл. 1, 2).
До Криворізького прогину й ділянок, що примикають до нього, приурочені
прояви метаморфізованих кварцових конгломератів, Родіонівське
(Кудашівське) поле метаморфізованих кімберлітів(?), філітова,
кімберлітова, рівненськітова формації, Високопільське поле бокситів
брекчієподібної та оолітової будови, формація манганоносних кір
звітрювання експлозивних порід (Інгулецький прояв).
Кіровоградська зона розломів з синклінальними структурами
протоплатформного чохла містить прояви алмазів, пов’язані з
еклогітоподібними породами, іллінцитову формацію в експлозивних
структурах, кімберлітову – у межах Знам’янсько-Устинівського пояса,
бокситову Смілянського поля. Поблизу розташоване Руськополянське поле
дайок(?) метаморфізованих лейцитових лампроїтів. Воно також тяжіє до
Тясминського грабена, як і поля неоген-палеогенових експлозивних
структур типу Зеленогайської та бокситоподібних порід Смілянського
району.
Одноранговою за розміром структурою є виявлений геоморфологічно
Новоукраїнський купол трахітоїдних гранітів, у межах якого розташоване
поле рівненськітів з трубками й дайками брекчієподібних порід,
флюїдизитів, які називають мінетами, іноді – лампроїтами. До великих
кільцевих структур близького рангу (діаметр 30 км) належить Бовтиська
вулканотектонічна депресія. Менші розміри мають такі купольні структури,
як Захарівська, Усть-Тікицька (діаметр від 30 до 12–10 км), Тернівська
на Синюсі; вони також виявлені геоморфологічно. Ці структури містять
дайки і трубки вибуху, виповнені брекчієподібними та флюїдизитовими
породами різноманітного складу, головно сублужного.
Таблиця 1
Алмазоносні структури та формації центральної частини Українського щита
(Кіровоградський протон)
Структури Кіровоградський блок
(протоплатформа) Криворізький прогин (примежовий)
Виступи основи Інгулецький вал
Синкліналі Інгульська, Райгородська, Казанківська, Братська Криворізька
та ін.
Поля проявів експлозивних структур Усть-Тікицьке, Липнязьке, Рівненське,
Тясминське. Інгульське (Кіровоградське), Артемівське, Петрівське
Родіонівське (Кудашівське), Високопільське
Тектоно-експлозивні куполи (морфоконцентричні структури) Першого рангу –
Новоукраїнський;
другого рангу – Захарівський, Лебедівський, Верблюзький, Криничеватський
та ін.
Тектоно-експлозивні
депресії Першого рангу – Бовтиська;
другого рангу – Ротмистрівська, Скальовська, Мигійська, Стецівська та
ін. Тернівська, Криворізька
Тектоно-експлозивні зони Троянівсько-Липнязька, Клинцівська,
Лелеківська, Марківська Саксаганська насувна, поперечна
Глибинні розломи (зони) Советсько-Мелітопольський,
Первомайсько-Трахтемирівсь-кий, Кіровоградський, Криворізький,
Інгуло-Кам’янський, Девладівський, Суботсько-Мошори-нський,
Лукашівський, Бобринецько-Криворізький
До лінійних структур такого рангу можна зачислити Лелеківську,
Липнязько-Коробчинську та інші тектоноексплозивні (тектонометасоматичні)
зони, до яких приурочені філітоподібні сланці, можливо, в минулому –
кімберліти й лампроїти, флюїдизити у вигляді дайок, іноді –
концентричних вибухових структур. Зони виявлені на аерокосмознімках і в
геофізичних полях. Треба мати на увазі, що деякі трубки “порожні” або
містять дуже мало мантійного матеріалу (наприклад, структури с.
Захарівка). Всі ці дрібні вибухові прояви розміщені як у кристалічній
основі, так і в чохлі, аж до неогенових відкладів.
Потенційно алмазоносні формації Кіровоградського протона представлені
майже всіма відомими типами; вони формувалися на етапах активізації від
протерозою до неогену.
Таблиця 2
Структурно-формаційні комплекси та формації центральної частини
Українського щита
Структурно-формаційні комплекси Приклади проявів
та їхній вік
Формаційні комплекси Вмісні геологічні формації Рудні формації
Плагіограніт-амфі-болітовий
Філітоподібна*
Брекчієподібна бокситова* Поперечненський (PR2)
Високопільський та ін. (PZ–MZ)
Інгуло-інгулецький, криворізько-білозерський* Метаморфічні
Флішоїдна метаграувакова Еклогітоподібна Клинцівський, Марківський
(PR1)
Джеспілітова, залізистих кварцитів Філітоподібна Липнязький,
Артемівський (PR2)
Олігоміктових конгломератів* Олігоміктових кварцових конгломератів*
Скелеватський (PR1)*
Гранітова Гранітизована аркозова Захарівський та ін. (PR1–2 )
Кімберлітова Лелеківський (PR2),
Родіонівське поле (PR2)
Лампроїтова Руськополянський (PR2)
Експлозивні
Флішоїдна метаграувакова* Кімберлітова Тернівський (PZ1)*
Гранітова Лампроїтова Скальовський (К2)
Рівненськітова Тернівський*
Рівненське поле (PZ2)
Іллінцитова Зеленогайський (N)
Гранатитова Новоархангельський
Кори звітрювання латеритного типу
Залізисті брекчієподібні, оолітові Криворізькі, скальовські дайкоподібні
та інші тіла
Бокситові брекчієподібні, оолітові Високопільські трубкоподібні (PZ3?)*
Осадові
Бокситоподібні оолітові та інші стратиформні Смілянське поле
Пеліканітова, каолінітова брекчієподібна та стратиформна Тернівський та
інші (KZ)
Гравеліт-пісковикова “Шари Виржиківського” (К2)
Балтська теригенна
(покривна) Галечникова Оксаніно та ін. (N)
Алювіальна теригенна Палеодолини і відклади русел (N–Q)
* Підрозділи Криворізького району.
Протерозойські утворення зазвичай метаморфізовані різною мірою,
перетворені у кристалічні сланці, сланці, метаконгломерати тощо.
Первинні породи інколи змінені до невпізнанності. До того ж, інтенсивне
розсланцювання й високотемпературний метаморфізм не сприяли збереженню
алмазів. Фанерозойські утворення не мета-морфізовані. Прикладом
промислово алмазоносних метаморфізованих утворень за межами УЩ є так
звані філіти Бразилії, метаконгломерати Вітватерсранда та ін. Наявні
також гранітоподібні вмісні формації – кварцові й аркозові, в породах
яких цемент заміщений калішпатом. Така калішпатизація в чохлі пов’язана,
ймовірно, з лужними утвореннями типу лампроїтів, мінет, рівненськітів в
основі блока.
Алмазоносні й потенційно алмазоносні брекчієподібні та флюїдизитові
формації утворюють парагенетичний ряд:
кімберлітова–лампроїтова–рівненськітова–іллінцитова формації.
Кімберлітова формація у Кіровоградському блоці представлена дайками біля
м. Кіровограда (Щорсівська та Лелеківська ділянки). Їх виявили досить
давно [6]. Підтверджено, що це типові кімберліти. Породи мають
нижньопротерозойський вік, слабко метаморфізовані, розміщені в масиві
гранітової формації. Кімберліти молодшого, палеозойського віку, що їх
описали у Криворізькому прогині в районі Тернівської експлозивної
структури [7], також мають форму дайок. За наявними даними, і ті, й інші
містять дрібні алмази в незначній кількості. Відоме Родіонівське
(Кудашівське) поле експлозивних кімберлітоподібних (слюдяних) утворень
(пониззя р. Бокової), проте їх ще не достатньо досліджено. Породи
метаморфізовані, тому, ймовірніше, належать до відповідних формацій.
Брекчієподібні метаультрабазити виявлено також у зоні Девладівського
розлому поблизу Криворізької смуги.
Лампроїти як власне лужні (лейцитові) утворення описані сьогодні лише у
вигляді дайкоподібних тіл у Руськополянському гранітоїдному масиві, що
належить до коростенського комплексу [2]. Як і кімберліти
Кіровоградського району, вони слабко метаморфізовані, мають
докембрійський вік. Уважають, що перспективи виявлення лампроїтів у
Кіровоградському протоні достатньо високі.
Рівненськіти як член кімберлітового ряду – більш лейкократовий і менш
лужний – виділені під такою назвою нами [18]. Породи утворюють
Рівненське поле трубок і дайок у межах Новоукраїнського масиву
трахітоїдних гранітів; за віком – палеозойські. Раніше породи називали
мінетами, оскільки вони містять у значній кількості флогопіт (а також
звичайну рогову обманку, діопсид і гранати різного складу). Наявні
брекчії, однак більшу частину порід ми зачислюємо до флюїдизитів [18]. У
них виявлено дрібні алмази трубкового типу. Подібні породи описали також
у Криворіжжі, як і кімберліти поблизу Тернівської вибухової структури.
Іллінцити як формація ряду, який розглядають, його найкисліший член,
також виділені вперше. Породи названо за проявами у Вінницькій області
(смт Іллінці). На описуваній території вони виявлені у складі деяких
“астроблем”, ними виповнені трубки (Зеленогайська, Лебедівська та ін.) і
дайки Тясминського поля. Час прояву – від пізньої крейди до неогену. Це
флюїдизити, туфоподібні, склуваті, брекчієподібні, зазвичай інтенсивно
звітрілі породи. Алмази в подібних утвореннях знаходили, проте наразі цю
проблему ще вирішують.
Наведений ряд формацій – це не послідовність виділення (кристалізації)
магматичних формацій; члени ряду пов’язані парагенетично. Вони звичайно
містять спільні породотвірні мінерали глибинного походження
(піроксени, олівін, гранати,
слюди), проте в різній кількості. Уламковий породний матеріал –
глибинний і коровий, наявний також у різних співвідношеннях, кількість
його зменшується від кімберлітів до рівненськітів. Спільними ознаками є
певні акцесорні мінерали (алмаз, муасаніт, корунд, шпінелі, циркон,
апатит, різноманітні гранати, мінерали титану тощо) і некогерентні
елементи. Формації складені брекчіями або флюїдизитами, які були
пересичені газами, що й зумовило інтенсивний розвиток експлозивних
процесів. Флюїдизити часто слугують цементувальним матеріалом брекчій.
Метаморфічні алмазоносні формації можна розділити на достатньо
високометаморфізовані та метаморфогенні [15]. Метаморфізовані містять
видозмінені утворення описаного вище ряду й осадові.
Метаморфізовані (амфіболітова фація) кімберлітоподібні породи наявні у
Клинцівській тектонометасоматичній золотоносній зоні у складі дорудного
метаморфізованого комплексу дайок. У породах подекуди збережені
брекчієподібні текстури, уламки різного складу й основності, акцесорні
мінерали, у підвищеній кількості трапляється графіт; наявні некогерентні
елементи. Вік метаморфічних утворень – нижній протерозой. Брекчії
виявлено й у Звенигородському прогині, однак стосовно можливої
належності їх у минулому до кімберлітів вони ще мало досліджені.
Метаморфізовані породи кисліших членів ряду (лампроїти, рівненськіти,
іллінцити) наявні у прогинах і зонах розломів (тектонофлюїдизитові
структури) і мають здебільшого протерозойський вік. Вони всюди
розсланцьовані; їм властиві мінеральні асоціації амфіболітової та нижчих
фацій метаморфізму, зазвичай поширені новоутворені слюди.
У розрізі відкладів Криворізького прогину часто трапляються талькові,
тальк-карбонатні, тальк-серицитові й інші сланці. Це головно
метаморфізовані осадові утворення або метаультрабазити, однак є й
дискордантні лінзоподібні тіла брекчієподібних серицитових,
гранат-серицитових, ставроліт-талькових та інших філітоподібних сланців,
які мають валовий хімічний склад, петрологічні й геохімічні ознаки
експлозивних порід. Одне таке тіло розкрили на глибині (св. № 18152) між
олігоміктовою конгломератовою (скелеватська світа) та джеспілітовою
формаціями. Трапляються подібні утворення й серед відкладів
Правобережних магнітних аномалій. Більшість проявів близькі за будовою і
складом до дометаморфічних лампроїтів і рівненськітів. Брекчії схожих
метаморфічних порід виявлено в районі Тернівської трубки вибуху та
Криворізької надглибокої свердловини. Серед уламків у них наявні
слюдисто-карбонатні сланці з лужним амфіболом.
Філітоподібні сланці також характерні для тектонофлюїдизатних зон, де
вони асоціюють із залізистими утвореннями, кварцитоподібними
пісковиками, кварцитами, фібролітовими сланцями. Представницькою з цього
погляду є Трояно-Карбівська зона на р. Чорний Ташлик. Тут із
філітоподібних сланців виділено частинки глибинних порід і мінералів.
Первинно ж це були флюїдизити, можливо, члени формацій кімберлітового
ряду. Подібні зони характерні для Середнього Побужжя
(Хащевато-Улянівська, Завалівська та ін.) й Волинського блока (сланці у
бортах Овруцького та інших прогинів).
Описувані зоні поновлювалися неодноразово, вкорінення повторювалися.
Поряд із метаморфізованими утвореннями наявні й молоді, аж до
неогенових, прояви. У філітоподібних сланцях виявлено мінерали-супутники
алмазу, хоча з погляду алмазоносності “філіти” Кіровоградського блока
майже не вивчені.
До алмазоносних метаморфізованих відкладів належать конгломерати
скелеватської світи (формація олігоміктових кварцових конгломератів),
які залягають в основі розрізу. В них у складі галькового матеріалу
домінує кварц, однак суттєва частина уламків представлена гірше
обкатаними філітоподібними сланцями. Трапляються фуксит, хроміт, проте
алмазів поки не знайдено, хоча за багатьма ознаками ці метаконгломерати
подібні до відповідних порід Вітватерсранда.
Метаморфогенні алмазоносні породи наявні в тектонометасоматичних зонах,
Клинцівській [19] та Марківській [3], які належать до різних систем
глибинних розломів – відповідно, Кіровоградської та
Первомайсько-Звенигородської. Тут в еклогітоподібних, амфіболо- і
піроксеновмісних та інших супутніх сланцях виявлено алмази
кокчетавського типу [4].
Зони бластомілонітів, мілонітів типу Інгуло-Кам’янської нерідко містять
мінерали глибинного походження (гранат, муасаніт, корунд тощо), які
привносилися з флюїдизатами під час розкриття структур. Потім породи
метаморфізувалися, внаслідок чого кристалізувалися слюди, вкраплення
кварцу й польових шпатів.
Локальна гранітизація цементу аркозових товщ, метапісковиків подекуди
призводила до утворення гранітоподібних порід. Їх описано на
Захарівській, Руськополянській та інших ділянках. Проникнення лугів
(головно, калію) від експлозивних структур зумовило кристалізацію на
місці цементу пісковиків калієвого польового шпату або гранофірів, а
також пегматоїдних відособлень. У тектонофлюїдизитових структурах під
час надходження кременистих компонентів відбувалося заміщення
флюїдизитів і цементу пісковиків кремнеземом з утворенням
кварцитоподібних та кременистих порід, які містять різноманітні
модифікації SiO2. Ймовірно, таким же способом сформувалося Бахтинське
родовище флюориту на західному схилі УЩ, де флюорит замістив цемент
пісковиків і гравелітів чохла, що залягає на кристалічній основі поблизу
експлозивних структур. Флюорит – характерний мінерал гранітоїдів
Корсунь-Новомиргородського плутону (коростенський комплекс).
З верхнім структурним поверхом, фанерозойським чохлом пов’язані формації
кір звітрювання: залізисті й манганові породи, боксити, монтморилонітові
й каолінітові глини та відповідні стратиформні відклади, прямо або
посередньо також пов’язані з експлозивними туфоподібними утвореннями. Це
Високопільське та Смілянське поля різноманітних бокситів,
залізорудно-брекчієві, заміщені гідроксидами заліза дайкоподібні тіла,
заміщені оксидами мангану флюїдизити Інгулецького манганового прояву,
пеліканітизовані “піщанисті туфи” експлозивних структур сіл Рівне,
Скальове, Велика Чечеліївка та ін. Первинно це були здебільшого
пісковики, зрідка – конгломерати, які сформувалися у кратерних водоймах.
Їхній цемент, що містив матеріал флюїдизитів, замістився опалом з
каолінітом (пеліканітом). Пеліканітова формація пов’язана зі структурами
крейди–неогену. Її утворення містять акцесорні мінерали (у тім числі
алмаз) порід кімберлітового ряду, головно рівненськітів і лампроїтів
(Рівненська дайка). Алмазоносними, вірогідно, можуть бути й різні
фосфорити, у тім числі юрські фосфатизовані брекчії (с. Стецівка на
правому березі Кременчуцького водосховища), та глауконітові відклади,
формування яких пов’язане з експлозивними проявами.
Загалом експлозивна активність контрольована етапами активізації.
Відповідні формації легко звітрювалися завдяки нерівноважності
складового матеріалу, розташуванню поблизу поверхні, пухкості порід
і проникності структур. На їхньому
місці утворювались кори, матеріал яких руйнувався, а під час
транспортування, диференціюючи, започатковував осадові формації. Чітко
виділяється перший, середньопротерозойський етап активізації, слабше –
ранньо- і пізньопалеозойський (позначені головно часом формування
експлозивних структур тернівського й рівненського типів, за деякими
уявленнями – і Високопільських). У юрі сформувалася передбачувана трубка
в районі с. Стецівка на березі Кременчуцького водосховища. Характерним є
крейдовий, сеноманський етап – структури Бовтишки (початок формування),
Скальового, основа розрізів експлозивних утворень Тясминського поля,
формування якого завершилося в неогені.
Алмазоносність схарактеризованих формацій відома, решти – передбачена,
потребує підтвердження новими дослідженнями. Знайдені прояви не належать
до промислових, оскільки розміри зерен зазвичай становлять десяті частки
міліметра. Виявлено алмази різних типів: метаморфогенні (Клинцівський і
Марківський прояви), що виникли, ймовірно, за участю газоподібних
флюїдизатів після формування вмісних порід; “трубкові”, характерні для
кімберлітів і лампроїтів; лонсделеїт – наявний у розсипах і експлозивних
утвореннях Білилівської астроблеми на північ від Кіровоградського блока,
де утворює родовище.
У нижньодокембрійських породах алмази могли зруйнуватися внаслідок
підвищених температур під час метаморфізму та окиснювальних умов, тому
переважну увагу в разі розшуків цього мінералу треба, напевно, приділяти
верхньодокембрійським і фанерозойським потенційно алмазоносним формаціям
(палеозойським і мезозойським).
На рисунку показано найперспективніші щодо розшуків алмазів ділянки
Кіровоградського протона. Вони різні за насиченістю проявами, їхньою
різноманітністю та структурною позицією, так само по-різному вивчені й
усі недостатньо опошуковані, хоча сьогодні критерії розшуків алмазів уже
достатньо розроблені.
На підставі отриманих даних у межах досліджуваної території виділено
п’ять перспективних ділянок, головно за ознаками наявності експлозивних
структур і формацій в основі, включаючи непереміщені кори звітрювання,
та експлозивних утворень у чохлі. Передбачено вихід на корінні джерела.
Площі оконтурені умовно. Загальна територія становить понад третину
блока. Можливі колектори в осадовому чохлі (палеодолини та ін.) не брали
до уваги.
На Тясминській площі розташовані Руськополянський прояв лейцитових
лампроїтів і низка експлозивних структур Тясминського поля
(Зеленогайська, Лебедівська, Райгородська та ін.). За наявними даними,
це наймолодші утворення, виповнені зміненими брекчієподібними породами
іллінцитової та, можливо, інших формацій. На пильну увагу заслуговують
западини в основі, де виявлено залізисті пізоліти (с. Володимирівка) та
інші подібні утворення, боксити (Смілянське поле), особливо крейдового
віку. Загалом це площа наймолодшої активізації на стику Кіровоградського
протона і ДДЗ.
Кіровоградсько-Новоукраїнська площа об’єднує експлозивні утворення
кімберлітового (дайки біля м. Кіровограда) і лампроїтового
(рівненськітового) характеру (Рівненське поле в межах Новоукраїнського
масиву). На цій площі в зоні Кіровоградського розлому розташований також
Клинцівський прояв алмазів. На Кіровоградській і Липнязькій ділянках
виявлено тектоноексплозивні зони (відповідно, Трояни-Карбівська та
Лелеківська).
У разі оцінювання цієї території, як і в інших випадках, треба брати до
уваги, що не всі експлозивні, навіть однакові на вигляд прояви однаково
перспективні. З цим, напевно, пов’язані вагоміші, порівняно з іншими
об’єктами п?ля, результати з вивчення дайки, що її розкрили свердловини
№ 3001–3003 та ін. У межах таких структур треба ретельно опробувати
прояви пеліканітової формації, які зазвичай розташовані у верхній
частині експлозивних структур. Ці утворення, ймовірно, замістили
“піщанисті туфи”; у них виявлено алмази та їхні мінерали-супутники
такого ж типу, що й у незмінених флюїдизитах трубок і дайок, однак
подекуди в більших концентраціях.
На увагу заслуговують також тектоноексплозивні зони, де наявні “філіти”
й молодші прояви. Конкретних матеріалів з цих структур поки недостатньо.
Після виконання необхідних досліджень прояви метаморфічних алмазів,
імовірно, можна буде перевести в ранг родовищ, однак на такі алмази поки
ще немає попиту.
Криворізька площа найбільша і специфічна, оскільки розташована на стику
Кіровоградського протона й Азово-Нижньодніпровського архона. Тут
виявлено прояви алмазоносних формацій багатьох типів в архейській основі
та протерозойських відкладах прогину, а також у чохлі. Визначальними
структурами є Криворізький і Девладівський розломи, Саксаганський насув,
Тернівська трубка вибуху на їхніх перетинаннях. Виявлено формації
кімберлітового ряду, метаморфізовані докембрійські й неметаморфізовані
фанерозойські (палеозойські та молодші), метаморфізовані конгломерати,
поля бокситів над експлозивними(?) утвореннями, “філіти” в
тектоноексплозивних зонах. Треба брати до уваги доступність низки
об’єктів для опробування в корінному заляганні (в шахтах і кар’єрах).
Криворізька площа – це самостійна мінерагенічна область, яка за складом
і віком геологічних формацій тяжіє до Кіровоградського блока, чим значно
треба керуватися в разі вибору об’єктів для розшуків.
Скальовська площа розташована в місці, де зливаються Гірський та Гнилий
Тікичі з Великою Виссю. Цей складний щодо геоморфології, гідрографії,
тектоніки, набору формацій, метаморфізму вузол давно привертав увагу
геологів завдяки проблемам золота, графіту, сульфідів, проте суттєвих
практичних результатів тут поки не отримали. Настав час алмазів. На
Скальовській площі в тектонічній зоні відшукано алмази метаморфогенного
типу [3], виявлено тектоноексплозивні зони з “філітовими” та
флюїдизитовими формаціями (можлива й кімберлітова). У корах звітрювання
визначено мінерали-супутники алмазу. Головні зусилля доцільно зосередити
на з’ясуванні їхніх першоджерел. Зокрема, є прямі ознаки наявності в
тектоноексплозивних зонах (можливо, і трубках) “філітів” і порід
лампроїтового типу. Вірогідний вік експлозивних порід – верхньокрейдовий
(пізня крейда – одна з найпродуктивніших епох кімберлітоутворення).
Первомайська площа розташована на продовженні до півдня структур
Звенигородського прогину, в зоні зчленування Кіровоградського протона й
Подільсько-Білоцерківського архона. За складною будовою, активними
неотектонічними рухами, набором формацій вона подібна до Скальовської.
Особливо зазначимо формацію покривних галечників балтської світи
(алмазоносну в межах Бузько-Дніс-терського вододілу), а також
алмазоносність алювію рік Південний Буг і Синюха. Відомі також
метаморфізовані конгломерато-брекчієві формації нижньопротерозойського
віку.
У разі оцінювання загалом Кіровоградської мінерагенічної області треба
брати до уваги наявність поодиноких перспективних об’єктів за межами
схарактеризованих вузлів та родовищ-супутників алмазу – золота, урану
(як у Вітватерсранді), заліза. Їхнє сумісне розташування, вірогідно,
зумовлене впливом мантії.
Для подальшого вирішення проблеми алмазів центральної частини УЩ
необхідне виконання раціонального комплексу розшукових робіт, передусім
на виявлених перспективних площах. Ці ділянки фактично відображають
результати тектонічних, структурно-формаційних, формаційних,
геофізичних, геоморфологічних, аерокосмічних методів виявлення
перспективних структур великого й середнього розміру. Подальша
деталізація покликана відшукати конкретні об’єкти – розломи,
тектоноексплозивні зони, трубки, дайки. Багато з них виникли у
фанерозої, мають палеозойський, навіть мезозойський і кайнозойський вік
та більш або менш чітко виявлені в рельєфі. Тому доцільне застосування
аерокосмічних, детальних геофізичних, неотектонічних та інших методів і
безумовне завіряння відшуканих ділянок літологічним і
шліхо-мінералогічним методами, що дасть змогу виявити першоджерела й
оцінити перспективи їхньої алмазоносності.
Флюїдизатам властиві велика проникна здатність у вмісні утворення та
своєрідний склад компонентів (суміш газів і твердих частинок). Склад
флюїдизатів та умови проникнення під час повторних і загасальних
вкорінень суттєво змінювалися. Багато компонентів “уловлювалося” на
мінеральному рівні, деякі – на геохімічному. Елементи, що привносилися,
взаємодіяли з породами субстрату і сприяли формуванню нових, не
властивих йому мінералів. Наприклад, окрім високобаричних модифікацій
SiО2 (коусит, стишовіт), утворювалися кварц, кристобаліт, тридиміт,
опал, халцедон, кварцин. Кварц нерідко представлений дрібними кристалами
октаедричного габітусу (успадковує форму заміщених зерен кристобаліту).
Зазначимо, що мінерали шок-метаморфізму завдяки високим РТ-умовам (хоча
й короткочасним) дрібні, проте правильно огранені, часто прозорі й
чисті. Крім кварцу, до них належать новоутворені гранати (нерідко у
вигляді кубоїдів), шпінеліди, муліт, топаз та інші, у тім числі дрібні
алмази (в певних умовах). Експлозивні утворення можна виявити також за
наявністю скляних і рудних кульок різного складу, глазурі (у глинистих
породах, алевролітах по тріщинках), прожилків стекол, пелітоморфного
вигляду карбонатів, пухирчастих текстур. Досить характерні частинки
самородних металів – золота, срібла, міді тощо; вони виникають на різних
стадіях формування виповнення експлозивних структур. Новоутворення
доповнюють набір і відомі особливості породотвірних і акцесорних
мінералів порід кімберліт-лампроїтового ряду, переносяться в чохол.
Більшість із названих утворень сконцентрована в мінералогічних пробах у
фракції до 0,5 мм. Під час вивчення природних і штучних шліхових проб
необхідно досліджувати і породотвірні мінерали, які дають характерні
асоціації й мають свої особливості (піроксени, амфіболи, гранати, слюди
тощо). Вивченню підлягають і фракції розміром 2,0–0,5 мм, де можна
виявити частинки первинних і змінених порід, їхні збережені
структурно-текстурні ознаки, зрощення мінералів.
Мінералами глибинного походження є відомі супутники алмазу, а також
(особливо у рівненськітах) корунд, муасаніт, силіциди, циркон, шпінелі,
вюстит тощо.
Манган – один із привнесених маркувальних елементів у багатьох
експлозивних структурах (села Скальове, Свердликове та ін.), наявний як
у породах трубок, так і у відкладах, що їх перекривають. Утворюються
спесартин, мангановмісні піроксени, ільменіт, Mn-антофіліт, рідше –
родоніт. Новоутворення здебільшого визначені складом субстрату.
Наприклад, спесартин заміщує амфіболи, плагіоклази (прояв у с. Карл
Маркс у Приазов’ї), гіперстен (ділянка Скальова на р. Велика Вись та
ін.) [5]. Манган у вмісних породах і чохлі нерідко сконцентрований у
карбонаті. Вмісні мінерали легко окиснюються, тому манганоносні
утворення розпізнають за оксидами Mn чорного кольору. Таке походження
мають окисні руди мангану на родовищах Хащевато-Завалівського району в
Середньому Побужжі, Інгулецького району у Криворіжжі.
Залізо поводиться подібно, однак завдяки значному поширенню, широкому
розвиткові у корах звітрювання під час розшуків дає неоднозначні
результати в аспекті, який розглядаємо. Іноді належність залізовмісних
порід до експлозивних утворень можна з’ясувати за текстурними ознаками
(ооліти, пізоліти, пузирчасті, уламкові утворення).
Вуглець у формі графіту нерідко розвивається пов’язано з експлозивними
процесами в чохлі; його новоутворення наявні в карбонатах, опалі, що їх
замістив, і навіть черепашках, наприклад устриць (Інгулецький район)
[13]. Проте як корисні копалини графіт і алмаз сконцентровані нарізно.
Титан у різних мінеральних формах є характерним компонентом експлозивних
проявів, наявний у підвищеній кількості навіть у крайніх кислих членах
кімберліт-лампроїтового ряду формацій. Є первинні та вторинні його
мінерали. Серед новоутворень примітний анатаз у вигляді висипок дрібних
добре огранених, іноді поліхромних кристалів і друзових кірочок.
Хорошим індикатором є фосфор. У складі апатиту він міститься у вихідних
флюїдизитах, вторинних і вмісних породах. Виявлено декілька генерацій
апатиту. Для експлозивних утворень, як і для порід золоторудних родовищ
у гнейсових комплексах, характерний блакитний апатит. У корах
звітрювання трапляється колофан. З експлозивними структурами пов’язані
фосфорити в чохлі. На прикладі багатьох проявів Кіровоградського блока
з’ясовано, що в деяких експлозивних структурах (с. Скальове, с. Терни на
лівобережжі р. Синюхи, с. Яришівка на р. Велика Вись) фосфор
сконцентрований у монациті, який “зв’язує” і рідкісноземельні елементи.
Виявлено певний антагонізм монациту й апатиту. Наприклад, у брекчіях
експлозивного прояву на р. Тернівці наявний монацит, а екзоконтакти
збагачені апатитом [7]. Досить характерні фосфати групи гамлініту, в
яких зв’язані також барій і стронцій, притаманні низці родовищ алмазів
Бразилії й Африки (трапляються у філітах, інших алмазоносних породах,
річковому алювії). У Кіровоградському блоці мінерали групи гамлініту
виявили у породах графітових родовищ Інгулецького району, відомі вони і
на Завалівському родовищі графіту [16].
Зазначимо й такі особливості мінералів експлозивних структур, як широка
кольорова гама (корунд, шпінель, муасаніт, алмаз), зношеність зерен,
уламкова форма, оплавленість та опалесценція (корунд, апатит, опал).
Багато процесів відбувалося під час укорінення повторних порцій
флюїдизатів, наведення високих температур на кори звітрювання попередніх
утворень. Це добре помітно на прикладі деяких силікатів і
алюмосилікатів. У каолініті, який замістив польові шпати, фельдшпатоїди,
силіманіт, кристалізувався муліт. Одним із виражень таких явищ є
пеліканіти як суміш каолініту й опалу (спочатку, можливо, кристобаліту).
Пеліканіти маркують багато експлозивних структур [17].
На завершальних стадіях у трубках і дайках кристалізувалися сульфіди у
вигляді дрібних правильно огранених кристалів, трапляються частинки
самородних стибію, бісмуту й золота. Над експлозивними структурами в
осадовому чохлі сформувалися характерні фації – опали, кременисті,
вапнисті, залізисті, манганові, фосфатні оолітові, пізолітові,
конкреційні та інші руди. Вони певною мірою відповідають
схарактеризованим маркувальним елементам і мінералам експлозивних
утворень.
Наведені матеріали з вивчення флюїдизатно-експлозивних структур, порід і
мінералів стосуються не тільки алмазу, а й у цілому нових аспектів
формування порід, мінералів і руд, особливо пов’язаних із мантією. З
погляду металогенії це нелінійна її гілка, породо- і рудоутворення –
експлозивна модель: формуються самостійні типи порід і руд нарівні з
магматичними, метаморфічними й осадовими.
У Кіровоградському блоці, як і загалом на УЩ, експлозивних проявів
багато. Проте необхідно зважати на те, що не всі вони можуть бути
потенційно алмазоносними, а алмазоносні – не завжди містять промислові
концентрації алмазів (це добре відомо на прикладі кімберлітових трубок).
У цілому Кіровоградський блок, як і Волинський, не менш перспективний,
ніж архейські структури такого рангу – архони, однак суттєво
відрізняється за різноманітними особливостями алмазоносних структур і
формацій.
Література
Гейко Ю.В., Металиди В.С., Приходько В.Л. Перспективы алмазоносности
северо-западной части Украинского щита // Мін. ресурси України. 1999. №
3. С. 13–15.
Гейко Ю.В., Орлова М.П., Филоненко В.И. Псевдолейцитовые лампроиты
Украины // Зап. Всесоюз. минерал. об-ва. 1991. Ч. 120. № 5. С. 52–55.
Глубинное геологическое картирование масштаба 1:50 000 территории листов
М-36-110-А (в.п.), Б, В (в.п.) : Отчет. Кн. 1 / Отв. исп. А.Л.
Фалькович. К., 1990.
Екимова Т.Е., Лаврова Л.Д., Надеждина Г.Д. и др. Новый тип коренных
месторождений алмазов // Руды и металлы. М., 1993. С. 69–80.
Кулиш Е.А., Яценко Г.М., Кулиш Л.Н. и др. Метаморфогенная марганцевая
минерализация в архейских комплексах Побужья (Украинский щит) //
Процессы и закономерности метаморфогенного рудообразования. К., 1988. С.
125–134.
Никольский А.П. Слюдяные пикриты центральной части Украинского щита //
Докл. АН СССР. 1974. Т. 215. № 6. С. 1451–1453.
Паранько І.С., Плотніков О.В., Гладких В.І. Про кімберлітовий магматизм
і алмазоносність Тернівської структури Кривбасу // Вісник Львів. ун-ту.
Сер. геол. 1999. Вип. 14. С. 56–62.
Тектоніка Українського щита / Каляєв Г.І., Крутиховська З.О., Жуков Г.В.
та ін. К., 1972.
Фаворская М.А., Виноградов Н.В., Волчанская И.К. и др. Новые данные об
особенностях развития и признаках рудоконцентрирующих структур //
Сквозные рудоконцентрирующие структуры. М., 1989. С. 29–34.
Чекунов А.В., Оровецкий Ю.П. Астенолиты настоящего и прошлого // Докл.
АН УССР. Сер. Б. 1987. № 9. С. 32–35.
Янсе А.Д. Новый подход к классификации кратонов // Геология и геофизика.
1992. № 10. С. 12–32.
Яценко Г.М. Нижний докембрий центральной части Украинского щита. Львов,
1980.
Яценко Г.М., Яценко В.Г. Про марганцевисту та вуглецеву брекчійову
формації докембрію Українського щита // Мінерал. зб. 1999. № 49. Вип. 1.
С. 146–153.
Яценко Г.М., Жихарев А.П., Паранько И.С. О формациях Ташлыкского
зеленокаменного пояса // Петрология и корреляция кристаллических
комплексов Восточно-Европейской платформы: Тез. докл. III регион. совещ.
К., 1979. С. 137–139.
Яценко Г.М., Сливко Є.М., Росихіна А.І. Метаморфізм алмазоносних
формацій щитів // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геол. 2001. Вип. 15. С.
58–67.
Яценко Г.М., Лавренко Е.И., Мамчур Г.П., Росихина А.И. О генезисе
графита докембрийских формаций Ингулецкого района и Криворожья //
Минерал. сб. 1986. № 40. Вып. 1. С. 80–85.
Яценко Г.М., Сливко Е.М., Росихина А.И., Грицык В.О. О минерализации и
происхождении пеликанитизированных пород брекчиевых структур центральной
части Украинского щита // Геол. журн. 1991. № 6. С. 84–91.
Яценко Г.М., Бабинін О.К., Паршина М.О. та ін. Мінералого-петрографічні
особливості і перспективи алмазоносності порід вибухових структур
центральної частини Українського щита // Мінерал. зб. 1994. № 47. Вип.
1. С. 44–54.
Яценко Г.М., Гурський Д.С., Бабинін О.К. та ін. Нові перспективи
алмазоносності південно-західної окраїни Східно-європейської платформи
// Мін. ресурси України. 1998. № 3. С. 32–37.
PAGE 18
Г.М. Яценко, О.М. Братчук, Є.М. Сливко та ін.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
