Реферат на тему:
Коксування вугілля
Коксуванням називають метод термічної переробки переважно кам’яного
вугілля, що полягає в їх нагріванні без доступу повітря до 1000-1100 0С
і витримані, при цій температурі, внаслідок чого паливо розкладається з
утворенням летючих продуктів і твердого залишку коксу. Основним цільовим
продуктом цього процесу є кокс, що використовується головним чином як
відновник і паливо в металургійній промисловості.
Кокс характеризується наступними основними показниками:
істинна щільність – 1800-1950 кг/м3;
насипна щільність – 400-500 кг/м3;
пористість – 49-53 %;
вихід летючих речовин – 0,7-1,2 %;
зміст вуглецю – >96,5 %;
вогкість – 60
% водню і > 30 % СО. Вихід газу становитиме 650 м3/т сухої шихти.
Основними продуктами КХЗ буде кокс і відновлений газ, придатний для
виробництва енергії або відновника в процесі прямого отримання заліза.
При двопродуктовому КХЗ витрати знижуються на 30 % і більше.
У США відроджують технологію коксування вугілля в печах без уловлювання
хімічних продуктів. Головним продуктом такого коксово-енергетичного
комплексу є кокс, а побічним – електроенергія.
У Дослідницькому центрі матеріалів і технологій фірми “Ніппон Кокан”
(Японія) вивчають процес низькотемпературного коксування вугілля, що
поєднує механічне стиснення вугільного завантаження і підвищений
атмосферний тиск.
Параметри процесу встановлені в ході лабораторних досліджень на
дослідній печі вертикального типу безперервної дії при різних умовах
процесу в діапазоні 650-950 0С. Нагрів завантаження можна здійснювати як
паралельно, так і перпендикулярно напряму прикладеного механічного
навантаження. При тривалості коксування 6 годин під навантаженнями
0,125; 0,250 і 0,375 МПа, прикладеними на різних стадіях процесу,
встановлено, що краща якість коксу може бути досягнута під навантаженням
0,25 МПа протягом 0-3 години або 1,5-4,5 години. Більш висока міцність
коксу досягається при нагріві, паралельному напряму навантаження.
Вивчення впливу тиску газу на властивості коксу показало, що між тиском
і параметрами міцності коксу, його виходом і реакційною здатністю існує
пряма залежність. У даному процесі зменшенням товщини шару коксу,
збільшенням щільності завантаження і попереднім її підігріванням можна
досягнути такої ж продуктивності, як у звичайних коксових печах.
Безперервність процесу забезпечується регулюванням швидкості опускання
вугільного завантаження і коксу в печі. Механічний тиск на завантаження
у верхній частині печі забезпечує як ущільнення, так і просування
завантаження, що дозволяє при більш низьких температурах коксування
досягнути хорошої міцності коксу.
ЛІТЕРАТУРA
Саранчук В.И., Айруни А.Т., Ковалев К.Е. Надмолекулярная организация,
структура и свойства углей.- К.: Наукова думка.
Саранчук В.И., Бутузова Л.Ф., Минкова В.Н. Термохимическая деструкция
бурых углей.- К.: Наукова думка, 1984.
Нестеренко Л.Л., Бирюков Ю.В., Лебедев В.А. Основы химии и физики
горючих ископаемых.- К.: Вища шк., 1987.-359с.
Бухаркина Т.В., Дигуров Н.Г. Химия природных энергоносителей и
углеродных материалов.-Москва, РХТУ им. Д.И. Менделеева,-1999.-195с.
Агроскин А. А., Глейбман В. Б. Теплофизика твердого топлива.– М. Недра
1980.– 256 с.
Глущенко И. М. Теоретические основы технологии твердых горючих
ископаемых.– К. : Вища шк. Головное изд-во, 1980.– 255 с.
Еремин И. В., Лебедев В. В., Цикарев Д. А. Петрография и физические
свойства углей. — М. : Недра, 1980. — 266 с.
Касаточкин В. И., Ларина Н. К. Строение и свойства природных углей.– М
: Недра, 1975.– 159 с.
Раковский В. Е., Пигулееская Л. В. Химия и генезис торфа.–М. : Недра,
1978.–231 с.
Саранчук В. И. Окисление и самовозгорание угля.– К. : Наук. думка,
1982.– 166 с.
Стрептихеев А. А., Деревицкая В. А. Основы химии высокомолекулярных
соединений.– 3-е изд., перераб. и доп.– М. : Химия, 1976.– 436 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
