Реферат на тему:
Жанна Д’арк
Навколо її життя і смерті дотепер точаться дискусії. Ким вона була
насправді – простою селянкою чи сестрою короля Франції? Як змогла
здобувати перемоги французька армія під керівництвом 17 річної дівчини,
яка діяла як відмінний стратег і бувалий полководець? Історія залишила
нам дуже мало фактів про життя Жанни Д’Арк. З покоління в покоління
переходила історія її подвигів і смерті. Все це тісно перепліталося з
домислами – поступово народилася легенда. І нині практично неможливо
відрізнити правду від міфу.
Заперечувати не можна тільки одного – Жанна Д’Арк найвідоміший персонаж
часів Столітньої Війни. І чи настільки важливо, була вона самостійним
військовим лідером чи свого роду “талісманом”, була святою чи звичайною
дівчиною? Саме її поява на арені історії викликала небувалий
патріотичний підйом по усій Франції, докорінно змінила хід подій.
Не дивно, що для співвітчизників Жанни, те що відбувалося здавалося
чудом – за кілька місяців балансуючий над прірвою Карл VІІ повернув
фортеці і землі, які здавалось непереможні англійці і бургундці
захоплювали протягом багатьох років, шляхом важких облог і довгих
кампаній. В історії небагато подібних прикладів, і тому ніхто не може
заперечувати її почесного звання Визволительки Франції. Жанна народилася
6 січня 1412р. в невеличкому селі Домремі, що розкинулося у верхів’ях
ріки Маат у селянській родині Жака Д’Арка й Ізабелли Ромі. Йшов 75 рік
Столітньої Війни…
Після битви під Азенкуром успіх перейшов на сторону англійців.
Божевільний король Карл VІ не міг керувати країною. Частина феодалів на
чолі з герцогом Бургундським перейшла на сторону англійців. Герцог
Бургундський і дружина Карла VІ Ізабелла Баварська змусили короля
підписати договір з Англією. Фактично Карл VІ позбавив престолу свого
сина, законного феодала Карла, і заповідав французьку корону
англійському королю.
Після смерті французького короля Карла VІ, його син, не визнаючи
зрадницького договору, прийняв корону і звів бойові укріплення до півдня
від ріки Луари. У руках англійців був Париж. У 1428 році вони оточили
місто Орлеан, підкорення якого відкривало ворогам шлях до завоювання
всієї країни. Біля стін Орлеану вирішувалась доля Франції.
Чутки і звістки про ситуацію, що склалася швидко поширювались по всій
Франції, в тому числі в Домремі. Релігійну й вразливу Жанну почали
відвідувати видіння, їй чулися голоси, що призивали до подвигу. Жанна
жадібно усмоктувала старі пророцтва і легенди. Одна з них пророкувала,
що Францію зруйнує жінка, але врятує дівчина. Здавалося, що пророцтво
збувається. Лиходійкою стала королева Ізабелла. Але хто врятує
батьківщину? Жанна повірила у свою особливу, божественну місію.
Коли в селі стало відомо про облогу Орлеана, Жанна Д’Арк остаточно
зважилася брати участь у війні, зняти облогу з Орлеана і коронувати
дофіна Карла. У травні 1428 року Жанна переконала свого дядька Дюрана
Лассара, щоб він супроводжував її до прилеглої фортеці Вокулер. Вона
мала на меті переконати коменданта в своїй особливій місії, і з листом і
охороною відправиться до дофіна. Пізніше усі – і вороги і друзі
відзначали її дивну чарівність і вміння переконувати. Тільки одні
приписували це Дияволу, а інші Богу.
Подальші події розвивалися стрімко і носили фантастичний характер! Після
прийому в коменданта фортеці Робера де Бодрикура Жанна Д’Арк була
відіслана в замок Шинон до дофіна. Карл погодився включити її до числа
полководців війська, яке відправлялося на визволення Орлеана. Спеціально
для неї виготовили білу збрую. Бойового коня подарував їй герцог
Алансонський, заворожений умінням Жанни триматися в сідлі.
Бойове хрещення Жанна Д’Арк пройшла під Орлеаном, при чому настільки
вдало, що перший успіх, перша перемога принесли їй надзвичайний
авторитет серед городян, які називали її Орлеанською Дівою. Вона
завоювала повагу серед воєначальників і віру у свою особливість серед
простих солдатів. Все це звичайно відіграло позитивну роль у подальших
битвах під її керівництвом.
Найвідоміший епізод війни – штурм Турелі, під час якого Жанна отримала
поранення. Вона, як завжди, боролася попереду всіх – закидала в’язками
рів, усіляко підбадьорювала своїх вояків. Французи атакували з
неймовірною відвагою й енергією, за словами сучасника “вони боролися
так, начебто вважали себе безсмертними”. Але й англійський гарнізон
складався з добірних солдатів, ветеранів війни під командуванням
хороброго капітана Вільяма Гласдейла (“Класидас”). Натиск французької
армії помітно слабшав. Солдати втомилися, і вже з меншою енергією йшли в
атаку. Тоді Жанна схопила драбину, приставила її до стіни і з закликом:
“Хто любить мене, за мною!” – почала підніматися на гребень фортеці.
Вона подолала декілька сходинок, як була поранена арбалетною стрілою.
Жанну підняли і винесли з поля бою. Однак, за свідченням очевидців, вона
повернулась на бойову позицію. Вражені й налякані англійці відступили,
даючи можливість французькій армії захопити фортецю.
Своєю важливою місією Жанна вважала коронацію Карла, тому після
декількох перемог, вона зустрічається з дофіном і починає вмовляти його
зробити цей крок. Карл VІІ оголошує похід на Реймс. А 17 липня 1429р.
коронується там. Щодо Жанни, то її популярність в той час була
надзвичайною. До неї зверталися з проханнями, простий народ боготворив
її. По усій Франції ходили легенди і міфи про її життя.
Незважаючи на такий її вплив, серед французької знаті починає наростати
невдоволення, підкріплене недовірою деяких священнослужителів.
Наближення короля вбачало в дівчині неабияку загрозу. Навколо Жанни
почали плестися зрадницькі змови. Існує версія за якою, король таємно
домовився з англійцями, що Париж залишиться в них. Незнаюча про це,
позбавлена війська, Жанна Д’Арк з невеликим загоном намагалася взяти
Париж. Однак була важко поранена. Під виглядом турботи про її здоров’я
Жанну тримали під домашнім арештом.
У травні 1430 року вона знову взяла участь у воєнних діях. З крихітним
загоном вірних прихильників, прийшла на допомогу фортеці Комп’єн,
обложеної ворогами. Але підкуплений французькою знаттю комендант
Комп’єна закрив перед дівчиною ворота. Жанна потрапила в полон до
англійців. Король і пальцем не поворухнув заради неї. За іронією долі,
ще задовго до відступництва короля, Жанна Д’арк передбачила ці події. “Я
боюся тільки зради” – сказала вона своїм землякам після чергової
перемоги.
Про її перебування в полоні теж нічого достеменно невідомо. Однак, за
записами процесу над Орлеанською Дівою стає зрозумілим, що тримали її в
Буврейській фортеці. Варто відмітити неймовірну витримку дівчини,
незважаючи на жахливі умови утримування й постійні знущання. Спочатку її
запроторили до залізної клітки. Потім, коли почалися допити, перевели в
одиночну камеру. Вузьке віконце майже не пропускало світло. У камері
стояв дерев’яний тапчан, який пізніше замінили залізним ліжком, намертво
прикріпленим до кам’яних плит підлоги. Засуджена була закована в
кайдани. Їх знімали, коли Жанну виводили на черговий публічний допит.
Вдень її заковували ланцюгом, який кріпилася до масивної балки. На варті
постійно стояли п’ятеро англійських солдатів. Очевидець подій залишив
запис: “Я чув від одного англійського лицаря, що англійці боялися її
більше, ніж сотні солдатів. Сам спогад про здобуті нею перемоги наводили
на них жах”.
Можна припустити, що така безприкладна витримка пояснюється частково
тим, що Жанна Д’Арк до останнього моменту вірила у свій порятунок.
Схоже, тільки 24 травня, коли їй оголосили вирок, привели на ешафот,
поставили перед біснуючою юрбою, вона відчула наближення смерті й
усвідомила, що порятунку не буде. Вона почала давати хибні свідчення і
згодилась з усім в чому її звинувачували. За таке визнання інквізиція
обіцяла їй помилування: “… ми засуджуємо тебе остаточно на вічне
ув’язнення, на хліб прикрості і воду розпачу, щоб там, оцінивши наше
милосердя, ти оплакувала свої вчинки …”.
Однак англійцям була потрібна смерть Жанни Д’Арк, а не її ув’язнення.
Тож замість церковної в’язниці її повернули до фортеці і знову закували
в кайдани. У відповідь на невиконання суддями своїх обіцянок вона
заперечила свої останні свідчсння.
30 травня 1431 року дев’ятнадцятирічну Жанну Д’Арк було спалено на
багатті в місті Руан. Місце спалення і понині відзначено білим хрестом.
Через 25 років її справа була переглянута, Орлеанську Діву визнали
безневинно засудженою, а у 1920 – канонізували.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
