UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку аптек (реферат)
АвторPetya
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2066
Скачало166
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Історія розвитку аптек

 

ПЛАН

 

1. Зародження аптечної справи на території України

 

2. Розвиток аптечної справи в ХІХ столітті

 

Список використаної літератури

 

1. Зародження аптечної справи на території України

 

Першими документами, що дають відомості про історію розвитку

лікознавства на Русі, є літописи. Одне х найбільш ранніх джерел, в якому

згадується про існування лікарів у Київській Русі, - церковний устав

Володимира Святославовича, написаний у Х ст. (996 р.).

 

Оскільки на Русі ліки називалися зіллям, то й установи, що готували та

відпускали їх, називалися “зеленями” (звідси зелейник).

 

Джерелом лікарських засобів медичної практики в основному були рослини,

з яких готували “лікарське зілля” і для внутрішнього, і для зовнішнього

вживання, Найчастіше використовували аїр, лопух (кореневище); березу

(листя, бруньки, сік); борщівик, буркун, любисток, хвощ (траву);

бобівник, суниці, м’яту, подорожник, черемху, шавлію (листя); дуб,

дягель, півонію. редьку, хрін (коріння); яловець (ягоди); часник, цибулю

(цибулини) тощо.

 

У розвитку української фармації від зародження її в XIII ст. і до

формування прообразу сучасної аптеки на початку ХХ ст. виділяються три

основних етапи, які припадають на певні історичні періоди: князівської

доби (1256-1349), перший польський (1349-1772) і австрійський

(1772-1918).

 

Для князівської доби, що зайняла менше століття, характерне виникнення

храмової медицини. У цей час стали з'являтися медичні осередки з

аптеками при львівських храмах Іоанна Хрестителя (XIII cт.),

Домініканському соборі (XIV ст.), монастирі Св.Юрія (XIV ст.).

Лікувальна практика і застосування лікарських засобів базувалися в

основному на традиціях народної медицини.

 

Особливістю другого етапу, який тривав понад чотири століття і був для

галицького краю неблагополучним в епідеміологічному відношенні (епідемії

1348, 1362, 1365, 1464, 1467 рр.), стало будівництво у Львові першого на

території сучасної України водогону питної води (1404) й очисної

системи; запрошення у XV ст. з європейських країн до Львова перших

дипломованих лікарів і аптекарів; поява аптекарів-українців (Василь

Русин, 1445); відкриття у Львові першої офіційної публічної аптеки

(1490); заснування на західноєвропейський зразок цеху цирульників

(1512).

 

На початку XVI ст. у Львові виникли національно-релігійні братства та

позацехові об'єднання умільців, які, поряд з іншим, взяли на себе

створення шпиталів і притулків для хворих і убогих.

 

Проте розвиток медичної та аптечної справи в Галичині XVI ст. мав

хаотичний характер, а кількість шпиталів і аптек змінювалася без

урахування потреб населення.

 

В XVII ст. у Львові працювали 15 дипломованих лікарів, 5

цирульників-хірургів і 15 аптекарів. В ієрархії середньовічного міста

останні посідали проміжне місце між купцями й ремісниками. Їхній

соціальний стан уперше був визначений статутом Львівського цеху

аптекарів (парфумерії) в 1611 р.: "... аптекарі, що добре опанували свою

справу, як і лікарі, приносять місту славу й користь благородним розумом

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ