.

Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні (на матеріалах ТзОВ “Мегатрейд”) (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 7483
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні (на
матеріалах ТзОВ “Мегатрейд”)

План

Вступ.

Розділ 1.

1.1.СУЧАСНА СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ.

1.2.ОРГАНИ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ.

Розділ 2

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТзОВ „МегаТрейд”.

2.2. ВІДКРИТТЯ ТА ВЕДЕННЯ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ.

2.3. КУПІВЛЯ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ.

2.4. ПРОДАЖА ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ.

Розділ 3

3. АНАЛІЗ ЗЕД ТзОВ „МегаТрейд”.

ВИСНОВОК.

Вступ

Невід’ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Без
вказаної структури валютні відносини позбавляються свого реального
економічного змісту.

Валютні ринки – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж
іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують
міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань
юридичних або фізичних осіб різних країн.

Необхідною умовою розрахунків у сфері зовнішньої торгівлі при наданні
послуг, кредитів, інвестицій тощо є обмін однієї валюти на іншу у формі
купівлі чи продажу іноземної валюти платником чи одержувачем.

Функціями валютних ринків є:

забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків,
страхування валютних ризиків;

диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав,
регулювання валютних курсів;

отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці
курсів валют;

регулювання економіки.

Операції з обміну валют відомі з давніх часів. Однак валютні ринки в
сучасному розумінні сформувалися в ХІХ столітті. Цьому сприяли такі
передумови:

розвиток міжнародних економічних зв’язків;

розвиток світової валютної системи, поширення кредитних засобів
міжнародних розрахунків;

розвиток банківських систем та кореспондентських зв’язків між банками
різних країн;

вдосконалення засобів зв’язку та інформації – модемний, мережевий
зв’язок, телеграф, телефон, телекс.

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів,
функціонування яких покликане забезпечити купівлю та продаж національних
грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для
обслуговування міжнародних платежів.

Структурно валютні ринки являють собою сукупність транснаціональних
банків, брокерських фірм, корпорацій. Більшість валютних операцій
здійснюється через банки, які виконують на договірній основі доручення
іноземних банків-кореспондентів. Це дає змогу здійснювати валютні
операції безготівковим шляхом.

Розвиток валютного ринку неможливий без створення ефективної системи
контролю, метою якого є забезпечення виконання норм валютного
законодавства України усіма резидентами та нерезидентами під час
здійснення операцій з валютними цінностями.

Операції з іноземною валютою на території України здійснюються
відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про систему валютного
регулювання та валютного контролю” та інших документів, які визначають,
що учасниками валютного ринку в Україні є:

уповноважені комерційні банки;

кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право
проведення валютних операцій;

юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну
іноземних валют;

кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які отримали індивідуальні
ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

Головними органом валютного контролю в Україні є Національний банк
України. НБУ не тільки контролює виконання правил регулювання валютних
операцій на території України, а й забезпечує виконання уповноваженим
банками функцій щодо здійснення валютного контролю за операціями, які
проводяться через ці банки.

З метою кращого розуміння значення контролю валютного ринку та органів,
які здійснюють регулятивну функцію, була написана дана курсова робота.

Дана тема досліджується багатьма банкірами та науковцями, але досі
думки з приводу доцільності приєднання України до валютного союзу
Європейських держав чи держав СНД різняться. Тому у своїй роботі я
вважаю за правильне об’єктивно висвітлити усі позитивні та негативні
наслідки участі України у інтеграційних об’єднаннях. Такий огляд дасть
змогу прийняти рішення щодо правильності валютної та
зовнішньоекономічної політики.

Дослідження функціонування валютного ринку України проводилось на базі
публікацій провідних спеціалістів Національного банку України, річних
звітів НБУ та монографічних праць науковців. При вивченні принципів
інтеграції дуже корисними виявилися роботи західних економістів. Таким
чином, було порівняно зарубіжну та вітчизняну точки зору на одну і ту ж
проблему та зробити об’єктивні висновки.

РОЗДІЛ 1.

1.1. Сучасна система регулювання валютного ринку в Україні.

Операції з іноземною валютою на території України здійснюються
відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про систему валютного
регулювання та валютного контролю” та інших документів, які визначають,
що учасниками валютного ринку в Україні є:

-уповноважені комерційні банки;

-кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право
проведення валютних операцій;

-юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну
іноземних валют;

-кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які отримали індивідуальні
ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

Банківські операції з іноземною валютою в країні здійснюються
уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію
НБУ на проведення операцій з іноземною валютою.

До валютних операцій взагалі належать операції, пов’язані:

з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій,
що здійснюються між резидентами у валюті України;

з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобів
платежу, з передаванням заборгованості та інших зобов’язань, предметом
яких є валютні цінності;

з ввезенням, переказом і пересиланням на територію України та
вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Валюта та валютні цінності. Валютними цінностями на території України
вважаються:

Валюта України, під якою розуміють грошові знаки у вигляді банкнот,
казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу і
є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з
обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові
знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в
банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Платіжні документи та інші папери (акції, облігації, купони до них,
бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські
накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші банківські
документи), виражені у валюті України.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот,
казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також
вилучені з обігу або такі, що не підлягають обміну на грошові знаки, які
перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях, що перебувають на
рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових
установ за межами України.

Платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до
них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські
накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи),
виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Монетарні метали: золото і метали іридієво-платинових груп у будь-якому
вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів
з цих металів і з брухту цих металів.

Резиденти та нерезиденти. Учасниками валютних операцій можуть бути
юридичні та фізичні особи, які з точки зору валютного регулювання
розглядаються як резиденти та нерезиденти.

До резидентів належать:

Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без
громадянства), які мають постійне місце проживання на території України,
у тому числі і ті, що тимчасово перебувають за кордоном.

Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу
юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на
території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів
України.

Дипломатичні, консульські, торговельні та інші представництва України за
кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а
також філії і представництва підприємств та організацій за кордоном, що
не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами вважаються:

Фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без
громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в
тому числі і ті, що тимчасово перебувають на території України.

Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу
юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за
межами України, які створені і діють відповідно до законодавства
іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти
підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів
підприємницької діяльності України.

Розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські,
торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та
їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а
також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють
підприємницької діяльності на підставі законів України.

Згідно з законодавством України резиденти і нерезиденти мають право
бути влаcниками валютних цінностей, що знаходяться на території України,
крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і
нерезиденти мають право також здійснювати валютні операції з урахуванням
валютних обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів “Про систему
валютного регулювання та валютного контролю” та іншими нормативними
актами.

1.2.Органи валютного контролю в Україні.

Розвиток валютного ринку неможливий без створення ефективної системи
контролю, метою якого є забезпечення виконання норм валютного
законодавства України усіма резидентами та нерезидентами під час
здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного
регулювання та валютного контролю” валютні операції з участю резидентів
та нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю
підлягають також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та
іншого майна. При цьому органи, що здійснюють валютний контроль, мають
право вимагати та одержувати від підприємств та громадян повну
інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських
розрахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає
декларуванню.

Головними органом валютного контролю в Україні є Національний банк
України. НБУ не тільки контролює виконання правил регулювання валютних
операцій на території України, а й забезпечує виконання уповноваженим
банками функцій щодо здійснення валютного контролю за операціями, які
проводяться через ці банки.

Інші державні органи також мають певні повноваження у сфері валютного
контролю. Так, державна податкова адміністрація України здійснює
фінансовий контроль за валютними операціями, державна митна служба
контролює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний
кордон України, а міністерство зв’язку доглядає за дотриманням правил
поштових переказів та пересилання валютних цінностей через кордон.

Проблема валютного регулювання є актуальною не тільки тому, що держава
відіграє тут основну роль, але і тому, що цей процес впливає на
економічні показники діяльності суб’єктів підприємницької діяльності,
зачіпаючи певною мірою інтереси кожного з нас.

Сьогодні можна часто почути, що в Україні втручання держави в
економічну сферу, і в першу чергу у сферу валютного регулювання,
надзвичайно велике. Справді, адміністративні методи керівництва
економічними процесами в багатьох країнах світу продемонстрували
неспроможність враховувати інтереси всіх суб’єктів господарської
діяльності. Проте, як свідчить історичний досвід, ігнорування ролі
держави щодо регулювання економіки призводить до глобальних кризових
явищ у суспільстві. За сучасних економічних умов простежується
об’єктивна тенденція міжнародної кооперації виробництва та розширення
міжнародної торгівлі, що обумовлено виходом процесу концентрації та
централізації капіталу за межі національних кордонів. Саме це створює
сприятливі умови для обігу національних валют, які мають найбільшу
купівельну спроможність, стабільність, тобто високий ступінь
конвертованості за межами країн-емітентів. У зв’язку із цим зростає
роль національного законодавства у визначенні статусу іноземної валюти,
порядку її обігу з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету
обігу національної валюти і захисту її купівельної спроможності та
врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість
національної валюти. Отже, необхідно зазначити, що поглиблення
міжнародної економічної інтеграції та структуризація валютного ринку
кожної країни потребують політики державного регулювання економіки та
певного втручання державних органів у валютно-кредитні та фінансові
відносини.

Мета валютного регулювання полягає у підтримці економічної стабільності
та утворенні міцної основи для розвитку міжнародних економічних відносин
шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти. Політика
валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і
валютного контролю. У всьому світі валютні обмеження передбачають певні
заходи щодо регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів
країни. Валютне регулювання перш за все спрямоване на організацію
міжнародних розрахунків, встановлення порядку здійснення операцій з
іноземною валютою та іншими валютними цінностями і, крім цього, є формою
державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни.

Найбільш поширеним методом валютного регулювання зовнішньої торгівлі у
всьому світі є обов’язковий продаж валютної виручки від експорту за
національну валюту. “Продаж експортної виручки центральним валютним
органам або її репатріація є обов’язковою в Італії, Іспанії, Португалії,
Бельгії, Данії, Норвегії та Туреччині.” Наявність валютного регулювання
і контролю з боку держави є не просто світовою практикою, а об’єктивною
економічною необхідністю.

Незважаючи на об’єктивність та загальні риси цього процесу, кожна
країна має тут свої особливості, а Україна яскравий приклад цього.
Обмеження обігу валютних цінностей складаються з того, що для них
встановлені особливі правила. Відмінною рисою України в цьому плані є
наявність великої кількості підзаконних актів. Необхідно зазначити, що
основний пласт валютного законодавства було розроблено до прийняття
Конституції України, проте, кардинальні зміни в цьому можливі лише після
прийняття нового Цивільного кодексу України, в якому будуть закріплені
основні правові засади функціонування цивільних правовідносин.

Не дивлячись на всю складність українського валютного законодавства,
можна з впевненістю констатувати, що в Україні функціонує досить міцна
система валютного регулювання та контролю, правовою базою якої є такі
законодавчі акти, як Конституція України, Декрет Кабінету Міністрів
України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Закон
України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та
нормативні акти Національного банку України.

Безперечно, нині Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання та валютного контролю” – основний правовий
документ у цій сфері, де закріплені термінологія, принципи та порядок
контролю валютного ринку з боку держави. Але на практиці нерідко
виникають питання з приводу застосування його положень. Одне із них –
здійснення операцій із валютними цінностями, які потребують наявності
індивідуальної ліцензії Національного банку України. Перерахування за
межі країни валютних коштів завжди викликало велику зацікавленість. Це
питання набуло нових рис із поширенням розрахунків через
кореспондентські банківські рахунки (типу “ЛОРО” та “НОСТРО”). Порядок
функціонування цих рахунків у валюті України та проведення через них
операцій регулюються “Порядком бухгалтерського обліку та розрахунків за
рахунками “ЛОРО” банків-нерезидентів у валюті України”, затвердженим
Правлінням НБУ 23.09.96р. Згідно з цим порядком розрахунки між
резидентами України через рахунки “ЛОРО” банків-нерезидентів у валюті
України забороняються.

Виходячи із ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках, НБУ може
запроваджувати особливий режим резервування залишків коштів на рахунках
“ЛОРО” банків-нерезидентів. Треба зазначити, що перерахування коштів на
кореспондентський рахунок іноземного банку, відкритий в українському
банку (“ЛОРО” – рахунок для українського банку), згідно із статтею 1
Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” є переказом валютних коштів
за межі України. Отже, здійснюючи подібні операції, необхідно
враховувати всі особливості, передбачені Декретом Кабінету Міністрів
“Про систему валютного регулювання та валютного контролю” для вивезення,
переказування та пересилання валютних цінностей за межі України. Для
здійснення платежів на виконання зобов’язань перед нерезидентами щодо
оплати продукції не потрібно індивідуальної ліцензії НБУ. Але для
перерахування коштів на депозит іноземного банку така ліцензія
необхідна.

Завдання комерційних банків полягає у здійсненні функції органу
валютного контролю за операціями своїх клієнтів, що проводяться за
допомогою рахунків “ЛОРО” банків-нерезидентів у валюті України.

Що стосується здійснення інвестицій за кордон, то дуже часто виникає
запитання, чи потрібно отримувати індивідуальну ліцензію НБУ, коли,
наприклад, один резидент України купує у іншого резидента України акції
цього резидента або інші цінні папери, що підтверджують його право
власності за кордоном? Тобто, чи можна таку операцію називати
інвестуванням за кордон? Зробивши правовий аналіз можемо дійти такого
висновку.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів “Про систему
валютного регулювання та валютного контролю” індивідуальна ліцензія
обов’язкова при здійсненні інвестицій за кордон, у тому числі і шляхом
придбання цінних паперів. Отже, резидент України при купівлі акцій
іноземної компанії у іншого резидента України повинен одержати в
Національному банку України індивідуальну ліцензію на здійснення
інвестицій за кордон. Розрахунки за цими операціями відбуваються лише у
грошовій одиниці України.

При здійсненні нерезидентами в Україні інвестиційної діяльності виникає
не менше, а часом і більше проблем, ніж при здійсненні резидентами
інвестицій за межі України. Процес акціонування українських підприємств
та можливість утворення нових у формі товариств порушили питання
подальшої реалізації акціонерами своїх акцій. Цікавим моментом тут є
з’ясування можливості купівлі резидентом України у нерезидента України
акцій, що емітовані іншим резидентом.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами у цьому випадку
регулюються спеціальним законодавством і належить до сфери валютного
регулювання.

РОЗДІЛ 2.

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТзОВ „МегаТрейд”

Згідно з законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 26.04.
1991 р.

ТзОВ „МегаТрейд”, як юридична особа є суб’єктом ЗЕД, та може
самостійно, у визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.

ТзОВ „ МегаТрейд ” здійснює такі види ЗЕД:

1.Експортує будівельні матеріали.

2.Імпортує сировину і обладнання для її переробки.

3.Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.

ТзОВ „ МегаТрейд ” є товариством з обмеженою відповідальністю.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері
України є товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про господарські товариства”
товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має
статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається
установчими документами. Називаючи цей вид товариства “товариством з
обмеженою відповідальністю”, законодавець не має на увазі обмеження
відповідальності товариства як суб’єкта господарського права (юридичної
особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад,
лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження
відповідальності учасників товариства, які несуть її ризик у межах своїх
вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з
обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не
повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями товариства також
у межах невнесеної частини вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд,
розмір якого має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним
заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати,
діючої на момент створення товариства.

Однією з особливостей змісту установчих документів товариства з
обмеженою відповідальністю є те, що вони, крім відомостей, загаданих для
всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір
часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними
вкладів.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з
учасників зобов’язаний внести не менше 30 відсотків зазначеного в
установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими
банківською установою. Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад
не пізніше одного року після реєстрації товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти
учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком
учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими
документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються
переважним правом придбання частки учасника, який її відступив,
пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому,
погодженому між ними розмірі.

У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний
перехід до неї всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який
відступив її повністю або частково. Частку учасника товариства (після
повного внесення ним вкладу) може придбати саме товариство, яке протягом
одного року зобов’язане передати її іншим учасникам або третім особам.
Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою його
вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному
фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути
повернений повністю або частково в натуральній формі.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників,
що складаються з учасників або призначених ними представників. До
компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю
належить;

1) визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження
його планів та звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної
комісії;

4) затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і
висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;

5) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та
представництв, затвердження їхніх статутів та положень;

6) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності
посадових осіб товариства;

7) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів
товариства, визначення його організаційної структури;

8) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових
вкладів;

9) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

10) виключення учасника з товариства;

11) визначення умов оплати праці посадових осіб товариства;

12) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує
зазначену в статуті товариства;

13) прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути
віднесені й інші питання.

З питань, зазначених у пунктах 1, 2 і 10, у вищому органі необхідна
одностайність. З решти питань рішення приймаються простою більшістю
голосів (учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхніх
часток у статутному фонді). Збори учасників товариства з обмеженою
відповідальністю скликаються не рідше як два рази на рік, якщо інше не
передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними,
якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у
сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, що потребують
одностайності, — всі учасники. У товаристві з обмеженою відповідальністю
створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий
(директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого
органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за
винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її
повноваженнями цьому визначено ст. 62 Закону України “Про господарські
товариства” та установчими документами товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою
відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами
учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб, її
діяльність регламентовано ст. 63 Закону України “Про господарські
товариства” –

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою
відповідальністю, мас товариство з додатковою відповідальністю.
Особливість його (і головна відмінність від товариства з обмеженою
відповідальністю) полягає в тому, що учасники товариства з додатковою
відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до
статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм
майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску
кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників
передбачається в установчих документах.

2.2.Відкриття та ведення валютних рахунків.

Для того щоб здійснювати розрахунки за з іноземними партнерами ТзОВ
“МегаТрейд” дотримується порядку відкриття та ведення валютних рахунків
в Україні який визначає Національний банк України. Для відкриття рахунку
юридичні особи надають банку певні документи:

копію свідоцтва про реєстрацію та копії реєстраційних документів,
засвідчені нотаріально;

заяву встановленого зразка;

нотаріально засвідчені картки зі зразками підписів осіб, уповноважених
проводити розрахункові операції, та відбитком печатки ( для юридичних
осіб ).

Банк оформляє відкриття рахунку клієнта на підставі договору про
розрахунково-касове обслуговування за валютними рахунками.

Взагалі банківські рахунки в іноземній валюті можна поділити на:

-розрахункові;

-субрахункові;

-позичкові;

-депозитні ( за вкладами ).

Розрахункові рахунки призначені для проведення розрахунків у
безготівковій та готівковій формах для проведення поточних торговельних
та неторговельних операцій, які визначаються законодавством з питань
валютного регулювання та нормативними актами НБУ.

Одночасно з відкриттям розрахункового рахунку в іноземній валюті
юридичним особам – резидентам відкривається розподільчий рахунок. При
цьому усі надходження в іноземній валюті на користь резидентів,
включаючи виручку від реалізації товарів, робіт, послуг за іноземну
валюту, на території України підлягають попередньому зарахуванню на
розподільчі рахунки цих резидентів в уповноваженому банку.

Таким чином, процес обігу валюти за розрахунковим рахунком юридичних
осіб – резидентів України фактично відбувається по двох паралельних
рахунках: розподільчому то поточному валютному рахунках.

Розподільчий ( блокований або транзитний ) рахунок – це валютний
рахунок, на який зараховується сума валютних надходжень від продажу
товарів та послуг за іноземну валюту, незалежно від джерел її
надходження. Зазначена сума підлягає обов’язковому та повному
зарахуванню на спеціальні розподільчі рахунки, які відкриваються та
ведуться стосовно кожного з клієнтів у комерційних банках України, що
мають ліцензію НБУ.

На поточний валютний рахунок ( або валютний рахунок в країні )
зараховується решта валютних коштів, які залишаються у розпорядженні
підприємства, організації, установи після обов’язкового продажу частини
надходжень в іноземній валюті.

Чинним законодавством передбачаються певні випадки, коли надходження на
користь резидентів України не зараховуються на розподільчий рахунок і не
підлягають обов’язковому продажу уповноваженим банкам.

Субрахункові рахунки в іноземній валюті відкриваються для філіалів або
інших відокремлених підрозділів підприємств, які мають право на
використання іноземної валюти ( за згодою власника рахунку – головного
підприємства ), відповідно до діючого валютного законодавства.

На субрахунковий рахунок можуть бути зараховані валютні кошти за
реалізовані товари та послуги ( відповідно до нормативних актів НБУ ),
перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському
валютному ринку. Виручка за реалізовані товари та послуги після
зарахування на субрахунковий рахунок підлягає перерахуванню у повному
обсязі на основний рахунок. Що стосується коштів, які перераховані
головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку,
то вони можуть витрачатись філіалами або іншими відокремленими
підрозділами ( згідно з затвердженими кошторисами ) на оплату службових
відряджень за кордон, забезпечення експлуатації власних транспортних
засобів за кордоном, на оплату праці нерезидентів в іноземній валюті, а
також на придбання обладнання для власних потреб згідно з контрактами з
нерезидентами.

Позичкові рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженими
банками на договірних засадах юридичним особам ( резидентам та
нерезидентам ), а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів.
Позичкові рахунки призначені для обліку позик, які надані шляхом сплати
розрахункових документів або перерахуванням на розрахунковий рахунок
позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні ( за внесками ) рахунки в іноземній валюті відкриваються
фізичним та юридичним особам ( резидентам та нерезидентам ), а також
представництвам юридичних осіб – нерезидентів на підставі депозитного
договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі
термін. Кошти на депозитний рахунок юридичної особи – нерезидента
перераховуються з розрахункового рахунку в іноземній валюті власників
коштів, а після закінчення терміну їх зберігання повертаються на цей же
розрахунковий рахунок.

Кошти на депозитний рахунок юридичної особи – нерезидента
перераховуються через кореспондентський рахунок уповноваженого банку
України з рахунку нерезидента, відкритого ним в іноземному банку. Після
закінчення терміну їх зберігання кошти повертаються на зазначений
нерезидентом рахунок в іноземному банку. Аналогічний порядок діє щодо
відсотків за депозитними внесками.

Виконання розрахункових операцій та видача готівки з депозитних
рахунків юридичних осіб забороняється.

Порядок обов’язкового продажу частини надходжень у іноземній валюті.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного
регулювання та контролю” від 19 лютого 1993 р. усі надходження на
користь резидентів у іноземній валюті підлягають обов’язковому продажу
через уповноважені банки на міжбанківському ринку України протягом п’яти
банківських днів з моменту зарахування таких надходжень на
кореспондентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого
початку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий порядок
використання надходжень в іноземній валюті, який визначено за Декретом
Кабінету Міністрів України “Про тимчасовий порядок використання
надходжень в іноземній валюті” від 19.02.1993 р.

Зазначений порядок було введено з метою створення необхідних умов для
запровадження внутрішньої конвертації української національної валюти,
стабілізації її курсу та стимулювання експорту. Обов’язковому продажу
через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України
підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь
резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів
і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Законодавчими актами з питань валютного регулювання передбачається ряд
випадків, коли резиденти звільняються від обов’язкового продажу
надходжень в іноземній валюті. Так, обов’язковому продажу не підлягають:

1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному
ринку України через уповноважені банки протягом терміну, встановленого
валютним законодавством для розрахунків з нерезидентами;

2) кошти в іноземній валюті, отримані фізичними особами резидентами,
включаючи оплату праці, за винятком коштів, отриманих від
підприємницької діяльності;

3) кошти в іноземній валюті, що належать дипломатичним, консульським,
торговельним та іншим офіційними представництвам України, які
користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіям та
представництвам за кордоном, що не здійснюють підприємницької
діяльності;

4) кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим
кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію НБУ на право
здійснення валютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за
свій рахунок у фізичних осіб резидентів і нерезидентів з урахуванням
правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;

5) кошти в міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які
використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також
кошти в конвертованій іноземній валюті, які використовуються у
неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень
міжнародних договорів України;

6) кошти в іноземній валюті, отримані від приватизації державного
майна.

Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово не підлягають
обов’язковому продажу суми виручки в іноземній валюті, які:

надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажі продукції
(робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидента
– суб’єктам підприємницької діяльності, за дорученням яких на підставі
комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено
вказаний продаж;

повністю спрямовуються нерезидентами на погашення заборгованості в
іноземній валюті за кредитами, отриманими резидентами на підставі
індивідуальної ліцензії НБУ або гарантованими Урядом України чи НБУ;

перераховуються на територію України з метою їх внесення до статутних
фондів підприємств з іноземними інвестиціями;

надійшли на користь підприємств з іноземними інвестиціями за експорт
продукції (робіт, послуг) власного виробництва.

Порядок розрахунків при імпорті товарів (робіт, послуг). При укладанні
контрактів на імпорт продукції в Україну резидент повинен
використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним
законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених Національним банком
України на момент здійснення розрахунків. Імпортні операції резидентів,
які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке
відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення
авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника
продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуального
дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем
реєстрації резидента.

Підставою на продовження законодавчо встановлених термінів надходження
продукції (робіт, послуг) в Україну згідно п. 6 Закону України “Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є наявність висновків
відповідних міністерств і відомств, які підтверджують надійність
контракту резидента з іноземною фірмою. В інших випадках клопотання щодо
продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк не
розглядає.

Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на
користь іноземного партнера вважається дата списання коштів з валютного
рахунку резидента або дата виписки векселя.

За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно
конвертованою валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну,
уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іноземної валюти у
валюту контракту за курсом купівлі.

У випадку, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату продукції в
іншій ВКВ, що передбачена контрактом, перерахунок вартості контракту у
валюті, в якій буде здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на
останню дату публікації у “FINANCIAL TIMES” перед здійсненням платежу
або за даними системи “REUTERS” на дату здійснення платежу. За
відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата
продукції, що імпортується в Україну, здійснюється, у разі згоди на це
іноземного партнера, у наявній ВКВ, яка перераховується за крос-курсом
(на дату здійснення платежу) у валюту контракту, де застосовуються
зазначені терміни до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді
заставної суми для участі в міжнародних торгах для отримання замовлення
на здійснення будівництва чи поставок обладнання для будівництва за
кордоном, які після закінчення торгів повертаються резидентам.

Імпортні розрахунки резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення
поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь
постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, обов’язково
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для
забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані
здійснювати перерахунок таких сум на валютні рахунки резидентів.
Порушення резидентами передбачених термінів, тягне за собою стягнення
пені за кожен день прострочення у розмірі 0.3% від суми не отриманої
виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованій за офіційним поточним курсом на день нарахування пені.
Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру
заборгованості.

У разі порушення резидентами зазначених термінів, придбана валюта
продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на
міжбанківському валютному ринку України.

2.3. Купівлі іноземної валюти

При купівлі й оплаті платіжних документів у вільно конвертованій валюті
слід користуватися Класифікатором .

Кошти у валюті України, призначені резидентом для купівлі іноземної
валюти, що відносяться до групи 1 Класифікатора іноземних валют, можуть
бути перераховані тільки з основного поточного рахунку або кредитного
рахунку, відповідно до типової заявки.

Підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному
ринку України (МВРУ) при розрахунках із нерезидентами по торгових
операціях вважаються такі документи:

• договір із нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного
законодавства України, або інший документ, що відповідно до чинного
законодавства України має силу договору;

• вантажна митна декларація, у випадку, якщо товар завезений на
територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне
оформлення тимчасово завезених вантажів під зобов’язання про їхній
зворотний вивіз, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

• акт здачі-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший
документ, що свідчить про надання послуг, виконання робіт;

• документи, передбачені при документарній формі розрахунків
(акредитив, інкасо);

• довідка державної податкової адміністрації (інспекції), у якій
резидент зареєстрований як платник податків, із вказівкою інформації про
основний поточний рахунок резидента в гривнях і поточний рахунок в
іноземній валюті, визначений резидентом як рахунок, із якого
здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов’язань резидента
перед нерезидентами в цій іноземній валюті (термін дії довідки – 90
днів).

В оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта,
проставляється оцінка уповноваженого банку про обсяг придбаної валюти.
Копії цих документів із позначеною оцінкою завіряються печаткою і
підписом керівника (заступника керівника) суб’єкта господарської
діяльності або нотаріусом (копія вантажної митної декларації завіряється
круглою гербовою печаткою і підписом керівника або заступника керівника
відповідної митниці) і зберігаються в уповноваженому банку.

Підставою для купівлі іноземної валюти резидентами (юридичними і
фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю без
створення юридичної особи, крім постійних представництв нерезидентів)
при здійсненні неторгових операцій є такі документи:

а) заявки з розрахунком витрат:

• на відрядження за кордон;

• на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за
кордон;

б) документи, що мають силу договору і можуть використовуватися
контрагентами-нерезидентами відповідно до міжнародної практики:

• для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах,
конференціях і інших міжнародних зустрічах;

• для оплати за навчання, лікування, патентування і т.п.;

• для сплати митних платежів;

• для здійснення платежів за користування авторськими правами;

• для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних,
правоохоронних органів іноземних держав;

в) укладені трудові договори (контракти) із нерезидентами;

г) рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів і
т.п.;

д) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в
іноземній валюті;

є) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України
поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти з метою виконання зобов’язань по
капітальних операціях і інших зобов’язаннях резидентів в іноземній
валюті є такі документи:

• кредитна угода (угода позики), що свідчить про необхідність виконання
юридичними особами і фізичними особами – суб’єктами підприємницької
діяльності України зобов’язань в іноземній валюті, довідка з інформацією
про стан погашення заборгованості за кредитом (позикою) і документи,
передбачені чинним законодавством щодо легітимності виконання таких
зобов’язань (реєстраційні свідчення, індивідуальні ліцензії
Національного банку України, гарантії Кабінету Міністрів України і
т.п.);

• договір про інвестиційну діяльність, у тому числі про інвестиційну
діяльність без створення юридичної особи, документи про фактичне
внесення інвестиції, що свідчать про правомірність переказу за кордон
прибутку, отриманого нерезидентом на законних основах в Україні; копія
рішення загальних зборів засновників, підприємств з іноземними
інвестиціями, які діють в Україні про розподіл прибутку; копія
декларації про прибуток підприємства із позначкою ДПА про її прийом;
копія податкового звіту про результати спільної діяльності на території
України без створення юридичної особи і копія декларації про прибуток з
позначкою ДПА про їхній прийом;

• виписки з рахунку клієнта банку про надходження іноземної валюти (із
копією СВІФТ – повідомлення і т.п.) і підтвердження конвертації її у
гривні для придбання облігацій внутрішньої державної позики, довідка
депозитарію Національного банку України або уповноваженого банку,
довідка уповноваженого банку про сплату податку в бюджет із прибутку,
отриманого нерезидентом на території України (копія платіжного
доручення, відповідно до якого здійснене перерахування коштів) у
випадках, передбачених законами України;

• депозитний договір, ощадна книжка, ощадний (депозитний) сертифікат,
що підтверджують необхідність виконання уповноваженим банком зобов’язань
в іноземній валюті перед власником депозиту (внеску);

• усі види договорів про забезпечення виконання зобов’язань в іноземній
валюті і договори, для забезпечення виконання яких останні видані.

Підставою для купівлі іноземної валюти з метою виконання зобов’язань по
операціях, що потребують одержання індивідуальних ліцензій (дозволів)
Національного банку України, є індивідуальні ліцензії (дозволи)
Національного банку України на здійснення операцій із валютними
цінностями, що передбачають купівлю іноземної валюти, і документи,
передбачені умовами цих ліцензій (дозволів).

Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через уповноважені
банки й уповноважені кредитно-фінансові установи на Міжбанківському
валютному ринку України (МВРУ), повинна бути використана резидентом
протягом п’ятьох робочих днів із часу зарахування її на його поточний
рахунок на цілі, зазначені в заяві на купівлю іноземної валюти, тільки
за реквізитами контракту, що був основою для допуску на участь у торгах
на біржах.

У випадку порушення резидентами термінів перерахування придбана іноземна
валюта продається уповноваженим банком протягом п’ятьох робочих днів на
МВРУ. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою
операцією, щокварталу направляється до Дерлжавного бюджету України, а
негативна курсова різниця відноситься на результати господарської
діяльності резидента.

У випадку повернення на адресу резидента коштів в іноземній валюті,
куплених на МВРУ і перерахованих на користь нерезидента, у зв’язку з тим
що взаємні зобов’язання частково або цілком не виконані, ці кошти не
можуть бути використані в інших цілях і підлягають продажу з
розподільчого рахунку. Обмеження щодо терміну продажу іноземних валют не
поширюється на іноземні валюти, що не належать до групи 1 Класифікатора.

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання
власних зобов’язань перед нерезидентами тільки з поточного рахунку в
іноземній валюті, визначеного резидентом як рахунок, із якого
здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов’язань резидента
перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

2.4.Продаж іноземної валюти.

Придбана на біржі іноземна валюта й іноземна валюта на рахунках
клієнтів, що відноситься до групи 1 Класифікатора іноземних валют, може
бути перерахована за межі України тільки з основного поточного валютного
рахунку в іноземній валюті або з кредитного рахунку в іноземній валюті
(без наявності довідки Державної податкової адміністрації).

Обов’язковий продаж експортних надходжень відновлений з 4 вересня 1998
року. Відтоді його ставка сягала 75 %. З 15 вересня 1998 року вона
становить 50 % надходжень в іноземній валюті групи 1 Класифікатора
іноземних валют Національного банку України на користь резидентів –
юридичних осіб.

Обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті групи 1
Класифікатора іноземних валют Національного банк}’ України:

• які надходять у вигляді кредитів (позик, фінансової допомоги) від
уповноважених банків і уповноважених кредитно-фінансових установ, від
нерезидентів, міжнародних фінансових організацій, а також кошти,
перевідступлені Національним банком України уповноваженим банкам по
гранту Кредитної установи для відновлення (KfW, Німеччина); суми
надходжень в іноземній валюті, що цілком направляються резидентами на
погашення заборгованості за цими кредитами, позиками, фінансової
допомоги і зобов’язаннями

міжнародного лізингу. Засоби по залучених від нерезидентів кредитах,
позиках, зворотній фінансовій допомозі не підлягають обов’язковому
продажу, якщо на проведення таких операцій у відповідності з чинним
законодавством України отримана гарантія Кабінету Міністрів України,
індивідуальна ліцензія або реєстраційне посвідчення Національного банку
України;

• що перераховуються на територію України з метою здійснення
інвестицій;

• придбані на МВРУ через уповноважені банки й уповноважені
кредитно-фінансові установи протягом терміну, встановленого валютним
законодавством України для розрахунків із нерезидентами;

• перераховані на користь нерезидента і повернуті у зв’язку з тим, що
взаємні зобов’язання цілком або частково не виконані, за умови, що ці
засоби не були куплені на МВРУ;

• доручення, що надійшли на користь резидентів-посередників по
договорах комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами і
такі, що підлягають перерахуванню резидентами нерезидентам.
Резиденти-посередники здійнюють обов’язковий продаж тільки отриманої від
нерезидентів комісійної винагороди;

• які належать уповноваженим банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим
установам;

• депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках і
уповноважених кредитно-фінансових установах (включаючи відсотки,
нараховані по них), а також інвестиції, здійснені резидентами за межі
України, у випадку їхнього повернення власнику;

• які надходять транспортним організаціям (авіаційним, судноплавним,
залізничним, автомобільним) і підприємствам зв’язку від експорту власних
послуг і що спрямовуються ними на експлуатаційні витрати, пов’язані з
обслуговуванням їхніх транспортних засобів (надання послуг зв’язку) за
межами України, а також ті, що надходять рибальським суднам і що
спрямов)’ються ними на експлуатаційні витрати, пов’язані з
обслуговуванням цих суден за межами України. Підставою для віднесення
транспортних послуг і послуг зв’язку до власних послуг є документ
(сертифікат і т.п.) Торгово-промислової палати України;

• які надходять безкоштовно у вигляді добровільних пожертвувань.

Ввезення іноземної валюти в Україну в сумі: S до 10 000 доларів США або
еквівалента цієї суми в іншій іноземній валюті вирішується без
документів, що підтверджують джерело походження цієї валюти; S від 10
000 до 50 000 доларів США або еквівалента цієї суми в іншій іноземній
валюті, з урахуванням платіжних документів в іноземній валюті і дорожніх
чеках, дозволяється за умови подачі резидентами заяви на ввезення валюти
готівкою з вказівкою мети ввезення, а також подання до митниці
документів про джерела походження валюти; S понад 50 000 доларів США або
еквівалента цієї суми в іншій іноземній валюті здійснюється у
безготівковому порядку або за допомогою платіжних документів. На
ввезення валюти готівкою, що перевищує 50 000 доларів СІЛА, необхідно
мати спеціальний дозвіл Національного банку України. Ввезення раніше
вивезеної національної валюти України дозволяється за умови надання
митної декларації на вивіз цієї валюти з України.

Національна валюта, сума якої перевищує зазначену норму, може бути
завезена тільки в касах транспортних засобів (пароплавів, поїздів,
літаків), що належать резидентам України і здійснюють торгівлі в кафе,
ресторанах, барах, буфетах за межами України на українські гривні або за
ліцензією Національного банку України.

При порушенні встановлених норм ввезення іноземної валюти
громадянами-резидентами і відсутності документів про джерела походження
валюти пропускається валюта в сумі, еквівалентній 10 000 доларів США, а
різниця приймається митницею на збереження. У випадку, якщо протягом
трьох років громадянин-рези-дент не подасть до митниці документи про
джерела походження іноземної валюти, зазначена валюта надходить у
прибуток держави.

РОЗДІЛ 3.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТзОВ „ МегаТрейд ”

Оцінку ефективності ТзОВ „ МегаТрейд ” здійснюємо на основі
бухгалтерських звітів за 2005-2006рр. Необхідні для розрахунку дані
зводимо в таблицю (1).

Таблиця 1.

Показники експортно-імпортної діяльності ТзОВ „ МегаТрейд ” протягом
2005-2006 р.

№ п/п Показники експортно-імпортної діяльності підприємства протягом
Звітний період

2005р. 2006р.

1 Контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн. 17378,8 15027,92

2 Акцизні збори, тис. грн. 37,24014 37,56983

3 Мито і митні збори, тис. грн. 80,68797 87,66341

4 Транспортні витрати, тис. грн. 1179,275 1377,56

5 Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн. 620,6715 626,1633

6 Складські витрати, тис. грн. 310,335 125,2332

7 Експедиторські витрати, тис. грн. 297,9226 200,3729

8 Страхові витрати, тис. грн. 74,48029 50,09358

9 Інші витрати на ЗЕД, тис. грн. 62,06641 125,2332

10 Виробнича собівартість продукції, тис. грн. 41030,82 35783,48

11 Поза виробничі витрати, тис. грн. 6206,715 6261,635

12 Ціна імпорту, тис. грн. 12,41388 13,14908

13 Кількість імпорту, т. 2730,955 2504,653

14 Коефіцієнт кредитного впливу 1,269416 1,280708

15 Експортна виручка за умова надання комерційного кредиту, тис. грн.
78272,55 80873,9

Оцінку ефективності ТзОВ „ МегаТрейд ” здійснюємо в такій послідовності:

Визначимо накладні витрати в аналізованому і базовому році.

СН = СТ + СЗР + ССКЛ + СЕКСПЕД + ССТР + СІН (1),

де

СТ – транспортні витрати за базисом постачання, тис.грн.

СЗР – вантажно-розвантажувальні витрати, тис.грн.

ССКЛ – складські витрати, тис.грн.

СЕКСПЕД – експедиторські витрати, тис.грн.

ССТР – страхові витрати, тис.грн.

СІН – інші витрати на ЗЕД, тис.грн.

СН 2006=1377,56+626,1633+125,2332+200,3729+50,09358+125,2332=2504,6561
(тис.грн.)

СН 2005 =
1179,275+620,6715+310,335+297,9226+74,48029+62,06641=2544,7507(тис.грн)

Витрати на імпорт в аналізованому та базовому році.

СЗТ ІМП = СК + СН + СА + СМ (2),

де

СК – контрактна вартість імпортної сировини, тис.грн.

СН – накладні витрати, тис.грн.

СА – акцизні збори, тис.грн.

СМ – мито і митні збори, тис.грн.

СЗТ ІМП 2006= 15027,92+2504,6561+37,56983+87,66341=17657,808(тис.грн.)

СЗТ ІМП 2005 =17378,8+2544,7507+37,24014+80,68797=20051,477(тис.грн.)

Виручка від експорту за готівку в аналізованому та базовому році.

ВРЕКС К

ВРЕКС Г = (3),

ККВ

де

ВРЕКС К – виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту,
тис.грн.

ККВ – коефіцієнт кредитного впливу

80873,9

ВРЕКС Г 2006 = = 63147,805 (тис.грн.)

1,280708

78272,55

ВРЕКС Г 2005 = =61660,283(тис.грн.)

1,269416

Виручка від імпорту в аналізованому та базовому році.

ВРІМП = ЦІМП х NІМП (4),

де

ЦІМП – середня ціна імпорту, тис.грн.

NІМП – кількість імпорту, т.

ВРІМП 2006=13,14908 *2504,653=32933,882(тис.грн.)

ВРІМП 2005 =12,41388*2730,955=33901,747 (тис.грн.)

Витрати на експорт в аналізованому та базовому році.

СЗТ ЕКС = СВИР + СПВ (5),

де

СВИР – виробнича собівартість, тис.грн.

СПВ – позавиробничі витрати, тис.грн.

СЗТ ЕКС 2006=35783,48+6261,635=42045,115(тис.грн.)

СЗТ ЕКС 2005 =41030,82+6206,715=47237,535 (тис.грн.)

Прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році.

ПІМП = ВРІМП – СЗТ ІМП (6),

де,

ВРІМП – виручка від імпорту, тис.грн.

СЗТ ІМП – витрати на імпорт, тис.грн.

ПІМП 2006=32933,882-17657,808=15276,074 (тис.грн.)

ПІМП 2005 =33901,747-20051,477=13860,27(тис.грн.)

Прибуток від експорту в аналізованому та базовому році.

ПЕКС = ВРЕКС Г – СЗТ ЕКС (7),

де

ВРЕКС Г – виручка від експорту за готівку, тис.грн.

СЗТ ЕКС – витрати на експорт, тис.грн.

ПЕКС 2006=63147,805-42045,115=21102,69 (тис.грн.)

ПЕКС 2005 =61660,283-47237,535=14422,748 (тис.грн.)

Експортно-імпортні витрати в аналізованому та базовому році.

ВЕКС-ІМП = СЗТ ЕКС + СЗТ ІМП (8),

де

СЗТ ЕКС – витрати на експорт, тис.грн.

СЗТ ІМП – витрати на імпорт, тис.грн.

ВЕКС-ІМП 2006=42045,115+17657,808=59702,923(тис.грн.)

ВЕКС-ІМП 2005 =47237,535+20051,477=67279,012 (тис.грн.)

Прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому та базовому
році.

ПЕКС-ІМП = ПЕКС + ПІМП (9),

де

ПЕКС – прибуток від експорту, тис.грн.

ПІМП – прибуток від імпорту, тис.грн.

ПЕКС-ІМП 2006=21102,69+15276,074=36378,764 (тис.грн.)

ПЕКС-ІМП 2005 =14422,748+13860,27=28283,018(тис.грн.)

Ефективність ЗЕД в аналізованому та базовому році.

ПЕКС-ІМП

ЕЗЕД = х 100 (10),

ВЕКС-ІМП

де

ПЕКС-ІМП – прибуток від експортно-імпортних операцій, тис.грн.

ВЕКС-ІМП – експортно-імпортні витрати, тис.грн.

36378,764

ЕЗЕД 2006 = *100% = 60,9%

59702,923

28283,018

ЕЗЕД 2005 = *100% =42 %

67279,012

Отримані результати зводимо в табл. 2

Таблиця 2

Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності

ТзОВ „ МегаТрейд ”

Показники Індекси Одиниці виміру Величина Відхилення

Аналізована 2006

Базова 2005 Абсолютне Відносне %

1 2 3 4 5 6 7

Ефективність ЗЕД ЕЗЕД % 60,9 42 18,9 145

Прибуток від експорто-імпортних операцій ПЕКС-ІМП тис. грн.

36378,764 28283,018 8095,746 128,6

Експортно-імпортні витрати ВЕКС-ІМП тис. грн. 59702,923 67279,012
-7576,089 88,7

Прибуток від експорту ПЕКС тис. грн. 21102,69 14422,748
6679,942 146,3

Прибуток від імпорту ПІМП тис. грн. 15276,074 13860,27
1415,804 110,2

Витрати на експорт СЗТ ЕКП тис. грн. 42045,115 47237,535
-5192,42 89

Витрати на імпорт СЗТ ІМП тис. грн. 17657,808 20051,477
-2383,669 88,1

Виручка від експорту за готівку ВРЕКС Г тис. грн. 63147,805
61660,283 1487,522 102,4

Виручка від імпорту ВРІМП тис. грн.. 32933,882 33901,747
-967,865 97,1

Коефіцієнт кредитного впливу ККВ част . од. 1,280708 1,269416
0,011292 100,9

Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту ВРЕКС К
тис. грн. 80873,9
78272,55 2601,35 103,3

Виробнича собівартість СВИР тис. грн. 35783,48 41030,82
-5247,34 87,2

Поза виробничі витрати СПВ тис. грн. 6261,635 6206,71 5
54,92 100,9

Середня ціна імпорту ЦІМП тис. грн. 13,14908 12,41388 0,7352
105,9

Кількість імпорту NІМП Т. 2504,653 2730,955 -226,302
91,7

Контрактна вартість сировини накладні витрати СК тис. грн. 15027,92
17378,8 -2350,88 86,5

Накладні витрати СН тис. грн. 2504,6561 2544,7507
-40,0946 98,4

Акцизні збори СА тис. грн. 37,56983 37,24014 0,32969 100,9

Мито і митні збори СМ тис. грн. 87,66341 80,68797 6,97544
108,7

Транспортні витрати за базисом постачання СТ тис. грн. 1377,56
1179,245 198,315 116,8

Вантажно-розвантажувальні витрати СЗР тис. грн. 626,1693 620,6715
5,4918 100,9

Складські витрати ССКЛ тис. грн. 125,2332 310,335
-185,1018 40,4

Експедиторські витрати СЕКСПЕД тис. грн. 200,3729 297,9226
-97,5497 67,3

Страхові витрати ССТР тис. грн. 50,09358 74,48029
-24,38671 67,3

Інші витрати СІН тис. грн. 125,2332 62,06641 63,16679 201,8

Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД „ МегаТрейд ” в
аналізованому періоді (АП) ( 2006 р.) становило 60,9 % , а в базовому
періоді (БП) ( 2005 р.) склало 42% . Це означає , що в АП ефективність
ЗЕД на 18,9% більше за абсолютним відхиленням і за відносним відхиленням
становило 145% , ніж у БП.

Ефективність ЗЕД залежала від експортно-імпортних витрат , що
становили в БП – 67279,012 тис.грн. , а в АП – 59702,923 тис.грн., тобто
в АП витрати менші на 7576,089 тис.грн ніж в БП; а за відносним
відхиленням витрати в АП є меншими від витрат в БП на 11,3%.

На величину експортно-імпортних витрат вплинули витрати на
експорт і витрати на імпорт. Витрати на експорт в БП становили 47237,535
тис.грн. , а в АП – 42045,115 тис.грн. Витрати на експорт за абсолютним
відхиленням зменшилися в АП на 5192,42 тис.грн., а за відносним
відхиленням витрати на експорт в АП становили 89% від витрат на експорт
в БП.

Витрати на імпорт склали :

1) в БП – 20051,477 тис.грн. ;

2) в АП – 17657,808 тис.грн.

Отже, витрати на імпорт в АП менші від витрат на імпорт в БП на
2383,669тис.грн., і за відносним відхиленням становлять 88,1% від
витрат на імпорт БП.

Також ефективність ЗЕД зросла за рахунок прибутку від
експортно-імпортних операцій, що склали в АП 36378,764 тис.грн., а в БП
28283,018 тис.грн., тобто абсолютне відхилення більше на 8095,746
тис.грн., а відносне відхилення в АП склало 128,6% прибутку від
експортно-імпортних БП.

Прибуток від експортно-імпортних операцій зріс завдяки
прибутку від експорту і прибутку від імпорту. Прибуток від експорту в АП
становив 21102,69 тис.грн.,а в БП – 14422,748 тис.грн., значить прибуток
від експорту в АП за абсолютним відхиленням більший на 6679,942 тис.грн.
ніж прибуток від експорту у БП , а за відносним відхиленням прибуток
від експорту в АП більший на 46,3% від прибутку в БП. Прибуток від
імпорту теж збільшився за абсолютним відхиленням на 1415,804 тис.грн. в
АП і склало 110,2% за відносним відхиленням прибутку від імпорту в БП;
тому що в АП прибуток становив 15276,074 тис.грн., а в БП – 13860,27.
Прибуток від експорту був отриманий за рахунок зменшення витрат на
експорт і збільшення виручки від експорту за готівку . Розрахунки витрат
на експорт були розглянуті вище . Виручка від експорту за готівку в АП
становила 63147,805 тис.грн. , а в БП – 61660,283 тис.грн. Збільшення
виручки від експорту в АП за абсолютним відхиленням становить 1487,522
тис. грн., а за відносним – 102,4% від виручки в БП.

Прибуток від імпорту залежав від виручки за імпорт і витрат
на імпорт. Витрати на імпорт були розглянуті вище. А виручка від імпорту
склала :

1) в АП – 32933,882 тис.грн.;

2) в БП – 33901,747 тис.грн.

Це означає , що в АП виручка від імпорту була менша . За
абсолютним відхиленням менша на 967,865 тис.грн., а за відносним –97,1%.

Виручку від імпорту отримали за рахунок середньої ціни імпорту
та кількості імпорту. Середня ціна імпорту в БП склала 12,41388 тис.грн
., в АП-13,14908 тис.грн., а за абсолютним відхиленням в АП ціна
збільшилась на 0,7352, а за відносним – 105,9% . Кількість імпорту в БП
становила 2544,7507 т., а в АП – 2504,653 т. За підрахунком абсолютного
відхилення кількість імпорту зменшилась на 226,302 т., а за відносним –
на 8,9% .

Виручка від експорту за готівку зросла завдяки виручці від
експорту за умов надання комерційного кредиту і коефіцієнту кредитного
впливу . В БП коефіцієнт кредитного впливу складав 1,269416 част.од., а
в АП – 1,280708 част.од. Коефіцієнт збільшився за абсолютним відхиленням
на 0,011292 част.од., а за відносним – на 0,9%. Виручка від експорту за
умов надання комерційного кредиту в БП склала 78272,55 тис.грн., а в АП
– 80873,9 тис.грн. Значить в АП виручка зросла за абсолютним відхиленням
на 2601,35 тис.грн., а за відносним вона становила 103% від виручки БП.

Витрати на експорт відбулися за рахунок виробничої
собівартості та позавиробничих витрат. Виробнича собівартість в БП
становила 41030,82 тис.грн., а в АП – 35735,48 тис.грн., за абсолютним
відхиленням в АП собівартість зменшилась на 5247,34 тис.грн., а за
відносним відхиленням вона становить 87,2%.

Поза виробничі витрати становили в БП 6206,715 тис.грн. , а в
АП – 6261,635 тис.грн.. За абсолютним відхиленням витрати в АП
збільшилися на 54,92 тис.грн., тобто на 0,9%.

Накладні витрати в БП склали на 2544,7507 тис.грн., а в АП –
2504,6561 тис. грн., тобто за абсолютним відхиленням витрати в АП
зменшилися на 40,0946 тис. грн., тобто на 1,6%.

Накладні витрати зменшилися в АП за рахунок :

1) транспортних витрат за базисом постачання ;

2) вантажно-розвантажувальних витрат ;

3) складських витрат ;

4) експедиторських витрат ;

5) страхових витрат ;

6) інших витрат.

Транспортні витрати за базисом постачання в БП склали 1179,245
тис.грн., а в АП становили 1377,56 тис.грн. За абсолютним відхиленням в
АП транспортні витрати збільшилися на 198,315 тис.грн., тобто на 116,8%.

Вантажно-розвантажувальні витрати в БП становили 620,6715
тис.грн., а в АП становили 626,1633 тис.грн. За абсолютним відхиленням
вантажно-розвантажувальні витрати збільшилися на 5,4918 тис.грн., що за
відносним становило 100,9% вантажно-розвантажувальних витрат БП.

Складські витрати в АП зменшилися , через те, що в БП витрати
складали 310,335 тис.грн., а в АП – 125,2332 тис.грн. Вони зменшилися за
абсолютним відхиленням на 185,1018 тис.грн., а за відносним відхиленням
становило 40,4% складських витрат БП.

Експедиторські витрати в БП становили 297,9226 тис.грн., а в
АП – 200,3729 тис.грн. Експедиторські витрати теж зменшилися – за
абсолютним відхиленням на 97,5497 тис.грн., а відносне відхилення склало
67,3% експедиторських витрат БП.

Страхові витрати становили в БП 74,48029 тис.грн., а в АП – 50,09358
тис.грн., ці витрати зменшилися в АП .За абсолютним відхиленням страхові
витрати зменшилися на 24,38671 тис.грн., тобто на 32,7% від страхових
витрат БП.

Інші витрати в БП склали 62,06641 тис.грн., а в АП – 125,2332 тис.грн.
За абсолютним відхиленням витрати в АП збільшилися на 63,16679 тис.грн.,
а відносне відхилення становило 201,8%.

Витрати на імпорт в АП зменшилися завдяки контрактній вартості сировини,
накладним витратам , акцизним зборам , миту і митним зборам.

Контрактна вартість сировини в БП становила 17378,8 тис.грн., а в АП –
15027,92 тис.грн. За абсолютним відхиленням вартість в АП зменшилась на
2350,88тис. грн., а відносне відхилення склало 86,4%.

Накладні витрати розглядалися вище.

Акцизні збори в БП склали 37,24014 тис.грн., в АП – 37,56983 тис.грн. За
абсолютним відхиленням збори в АП збільшилися на 0,32969 тис.грн., а
відносне відхилення становило 100,9%.

Мито і митні збори в БП становили 80,68797 тис.грн., а в АП 87,66341
тис.грн., за абсолютним відхиленням мито і збори збільшилися на 6,97544
тис.грн., а відносне відхилення склало 108,6%.

Згідно з табл. 2 можна побачити, що ефективність ЗЕД ТзОВ „МегаТрейд” в
аналізованому році порівняно із базовим зросла на 18,9 %, тобто фактично
збільшилась в два рази. Цьому, безумовно, задовільному показнику
передували:

Збільшився прибуток від експортно-імпортних операцій на 28,6 %, що
склало 8095 тис. грн.

При цьому експортно-імпортні витрати у аналізованому 2006 році
зменшилися на 11,3 % і ці витрати у порівнянні з 2005роком знизились на
7576,089 тис. грн.

При цьому, витрати на експорт зменшились на 11 %, а витрати на імпорт
зменшились у порівнянні з базовим роком на 11,9%, що відповідно складає
5192,42тис.грн. та 2383,669тис. грн.

Виручка від імпорту у порівнянні з базовим 2005 роком знизилась на
967,865 тис. грн., що становить 2,9 %.

Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту у 2006 році
збільшилась на 3,3%, що складає 2601,35 тис. грн.

Висновок

Валютно –курсова політика є визначальною для стабільного розвитку
економіки . Водночас протиріччя між довгостроковими та короткостроковими
наслідками її впровадження особливо в період трансформаційних процесів в
економіці, породжує численні помилки у виборі альтернативних варіантів
політики.

Зростання експорту –один з ключових факторів економічного піднесення
України. Тому можливе зміцнення гривні викликає стурбованість щодо
обмеження експорту і зниження конкурентоспроможності української
економіки.

По-перше, на цінову конкурентоспроможність впливає ревальвація
реального обмінного курсу, яка в Україні відбувається швидше, через
інфляцію, ніж через зміцнення номінального обмінного курсу .

По-друге, з огляду на динаміку реального ефективного обмінного курсу,
українська економіка має значний запас цінової конкурентоспроможності.

НБУ як ключовий учасник валютного ринку може дозволяти змінюватися
обмінному курсу в значно ширшому коридорі під впливом зміни попиту та
пропозиції.

В Україні вже відносно давно проголошено стратегічний напрямок на євро
інтеграцію . Слід зауважити , що будучи прив”язаною до долара, гривня
протягом останнього періоду суттєвого коливалася відносно євро.
Незважаючи на це , частка товарообігу з країнами, що входять до євро
зони, або валюти яких прив”язані до євро становила понад третину від
його загального обсягу.

Незважаючи на несприятливі умови, валютна політика в Україні впродовж
минулого року спрямовувалася на підтримку стабільності вітчизняної
валюти. Для Національного банку України це було непросте завдання.
Фінансова криза та відплив іноземного капіталу призвели до втрати
валютних резервів – запоруки стабільності національної грошової одиниці
– і викликали стрімку девальвацію національних грошей.

Варто сказати, що падіння курсу гривні могло бути ще більшим, якби НБУ
не вживав у практиці валютного регулювання рішучих адміністративних
заходів щодо обмеження валютних операцій. Серед них:

заборона проводити операції з валютою на міжбанківському валютному
ринку;

поновлення обов’язкового продажу валюти від експортних надходжень у
розмірі 50%;

обмеження комерційним банкам ліміту відкритої валютної позиції;

жорстка прив’язка готівкового курсу валюти до безготівкового;

збільшення переліку документів, необхідних для купівлі валюти на
біржовому ринку.

Введення прямих обмежень на валютному ринку негативно позначилося на
обсягах продажу валюти і докорінно змінило структуру ринку.

Оцінюючи ревальвацію 2006 року з позиції сьогодення навряд чи суб”єкти
господарювання будуть настільки категоричними. Після чергового шоку,
цього разу “газового” , ревальвація стала тим факторов , який пом”якшує
негативну дію зовнішнього ціннового чинника . Проте це не знімає
проблеми обгрунтування валютно курсової політики, спрямування її на
забезпечення стабільного розвитку країни та підвищення
конкурентоспроможнеості національного виробництва у довгостроковій
перспективі.

З метою утримання оптимального рівня інфляції в країні курсова політика
НБУ має концентруватися на подальшій підтримці стабільності номінального
валютного курсу гривні та запобіганні його стрімкім змінам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.
№185/94 – ВР від 23 вересня 1994 року.

Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 “Про систему валютного
регулювання та валютного когтролю” від 19 листопада 1993 року.

Буторина О. Перекуем доллары на евро//ДЕЛОВЫЕ ЛЮДИ № 83 НОЯБРЬ 1997

Буторина О. Трудный путь к единой европейской валюте//МЭМО №1 1998

Валютная политика капиталистических стран. Ред. Корнев П.П,, М., Наука,
1990.

Валютный рынок и валютное регулирование.//Под редакцией И.Н. Платоновой.
М., 1994.

Валютный союз по-европейски / Вл. Крайний // Интерфакс-АиФ. – 1996 №16

Вопросы формирования валютной политики Европейского Валютного
Союза.//Вопросы Экономики.-1999.-№1.

Гальчинський С.А. Сучасна валютна система.//Київ.-1996.

Денежное обращение и кредит при капитализме. Ред. Красавиной Л.Н., М.,
Финансы и Статистика, 1989.

Долан Э.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика /
Пер. с англ. В.Лукашевича ы др.; Под общ. ред. В.Лукашевича, М.Ярцева. –
СПб., 1994. –496с.

Евро – валюта “Соединенных Штатов Европы” / М. Погорелый // Ревизор 1996
№9

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020