UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДеревяні духові та ударні інструменти (реферат)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6382
Скачало473
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Деревяні духові та ударні інструменти

 

До найдавніших ударних відносять бубон, бугай, тулумбас. Крім того, для

створення шумових ефектів використовували деякі предмети побуту —

підкову, рубель, качалку тощо.

 

Бубон — дерев’яний обруч діаметром близько 50 см, на якому

закріплювалась мембрана зі шкіри. В обручі робили прорізи, куди

вмонтовували маленькі дзвіночки, металеві пластинки — брязкальця.

 

На Запорізькій Січі набули великого поширення тулумбаси — металеві,

часто мідні, казани, затягнуті шкіряною мембраною, по якій вдаряли

дерев’яним молотком. Любили українці і бугая — інструмент у формі

невеликого конусоподібного барильця.

 

На мембрані був проріз, куди вставляли пучок кінського волосся

(“хвіст”). При смиканні його вологими пальцями добувався сильний звук,

схожий на ревіння бугая (звідси походить і назва).

 

Співучий народ створив також цілий ряд духових інструментів: сопілку

(денцівку, зубівку, флояру), трембіту, ріг, сурму, трубу, волинку.

Найулюбленішою була сопілка — інструмент, виготовлений із калинової

гілки, бузини, ліщини, очерету та ін.

 

Довжина сягала 30–40 см, у нижньому кінці просвердлювали 5–6 дірочок. У

західних регіонах побутували різновиди сопілки — денцівка, дводенцівка,

флояра, а також трембіта — довга (до 3 м) конічна дерев’яна труба без

отворів. Діаметр її поступово збільшувався від 25 до 60 см, утворюючи

розтруб (голосницю). Така конструкція надавала трембіті потужного

звучання. У козацьких полках бойовий запал піднімала сурма — дерев’яна

трубка із 7-ма дірочками і розтрубом у нижній частині. Старовинним

народним інструментом була волинка (коза, дуда), що виготовлялася із

овечої чи козячої шкіри, трубок, клапанів, вставлених у міх.

 

З моменту свого виникнення духові народні інструменти не зазнали великих

змін. Народні духові інструменти являють собою пусті трубки виготовлені

з дерева або кори. Звук в них утворювався завдяки коливання повітря в

самій трубці. Коливання досягається за допомогою губ або спеціальним

приладом – язичком.

 

ВОЛИНКИ. Дуда, коза, баран, міх – все це назви одного і того самого

народного музичного інструмента, що відомий багатьом народам світу.

Найбільш розповсюджена його назва – волинка. Вона виготовляється з

вичиненої шкіри кози, або теляти. З цієї шкіри роблять суцільний міх,

який служить резервуаром повітря. В один з отворів міха вставляють

трубку, через яку музикант вдуває повітря. Друга трубка – ігрова. У ній,

крім пищиків, є 6 отворів для зміни висоти звуку. Третя трубка з басовим

пищиком забезпечує бурдонний (постійний) звук. Наповнивши міх повітрям,

музикант натискує на нього ліктем і посилає повітря в ігрову та бурдонну

трубку, викликаючи верескливе звучання пищиків.Волинки дійшли до нас із

давніх часів. Грали на них переважно пастухи.У Стародавньому Римі

волинка звучала в театрі й військовому оркестрі. У Франції XVIII

століття на ній віртуозно грали професіональні музиканти. В Шотландії

ансамбль волинщиків й у наш час супроводжує урочисті паради. В Україні

цей інструмент входив до складу оркестру війська Запорізького, а тепер

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ