.

Рольовий конфлікт як рушійна сила розвитку особистості (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
215 1708
Скачать документ

Реферат на тему:

Рольовий конфлікт як рушійна сила розвитку особистості

Психологічні ролі, які грає індивід в різноманітних життєвих ситуаціях,
далеко не завжди гармонійно доповнюють одна одну. Рольове функціонування
особистості занадто складне, щоб не виникало ніяких суперечностей.
Насправді, суперечності в сфері психологічних ролей – річ досить
поширена. Всі ці протиріччя об’єднуються поняттям “рольовий стрес”, який
включає три його різновиди: рольові конфлікти, рольову неоднозначність
та рольове перевантаження.

Рольові конфлікти характерні для всіх типів психологічних ролей. Коли
йдеться про соціальні ролі, ми переважно маємо справу з проблемами в
сфері міжособових стосунків і комунікації, хоча часто ці проблеми
пов’язані з особистісними факторами. Суперечності в сфері особистісних
ролей – це, як правило, особистісні проблеми різного ступеню складності.
Протиріччя, що супроводжують зміни життєвих ролей в процесі рольового
розвитку людини, ми спостерігаємо в формі життєвої кризи (див.
Психологія життєвої кризи, 1998). Інші суперечності в сфері життєвих
ролей проявляються як різноманітні рольові дисгармонії особистості.

Життєвих ситуацій, в яких відбуваються рольові конфлікти, дуже багато.
Їх можна класифікувати в залежності від описуваних параметрів,
покладених в основу класифікації за ступенем проблемності, складності,
контексту, в якому вони відбуваються. Опишемо основні типи ситуації в
залежності від взаємовідношення основних параметрів ролей: рольової
поведінки, рольових очікувань, рольової Я-концепції тощо.

1. Неприйняття рольової поведінки інших людей. Приклади: поведінка
дружини не співпадає з ідеальними уявленнями чоловіка про типову роль
дружини (та/чи навпаки); рольова поведінка нового керівника не співпадає
з очікуваннями до цієї ролі з боку підлеглих, що склалися при старому
начальникові. (Типові висловлювання клієнта психологічної консультації,
що звернувся з подібною проблемою: “Він (вона) не такий, яким повинен
бути”; “Не виконує своїх обов’язків”; “Спочатку він показався мені
ідеальним чоловіком, надто пізно я зрозуміла, що він не такий”; “Не
робить елементарного”).

2. Неприйняття власної рольової поведінки іншими. Це буває в тих самих
випадках, що описані в попередньому абзаці. Тільки там суб’єктом
звертання за допомогою був той (чи та), хто незадоволений іншими. У
цьому випадку суб’єктом звертання є той (та), ким не задоволені інші.
(Типові висловлювання: “Я намагаюся бути ідеальною дружиною, а йому я
цікава тільки в ліжку”; “Я все робив правильно, незрозуміло, чому це їх
не влаштовує”; “Вона не може мені пробачити, що я не такий, як її
батько”).

Можливі ситуації, коли незадоволеними є обидві конфліктуючі сторони
(тобто фактори, що наведені в двох попередніх абзацах діють одночасно).
У цьому випадку ми говоримо про варіанти дивергентних ролей, чи повну
рольову несумісність.

3. Неможливість одночасно задовольнити очікування різних людей. Ситуації
виникають тоді, коли на виконання ролі здійснюються суперечливі вимоги з
боку різних людей із значущого оточення особистості, чи вимоги, що
взаємно виключають одне одного. Приклади: роль молодої дружини чоловіком
бачиться інакше, ніж свекрухою; уявлення про роль керівника підрозділу
не співпадають у підлеглих і вищого начальства. (Типові висловлювання:
“Не можу догодити всім”; “Треба вибирати: або подобатися вчителям, або –
однокласникам”; “Кожний бачить мою роль по-своєму, а я не знаю, хто із
них правий”).

4. Неможливість виконувати роль, що не відповідає власній Я-концепції.
Ці ситуації виникають в тому випадку, коли роль, що виконується (чи та,
яку особистості доведеться взяти на себе) не відповідає власним
уявленням людини про роль, а також уявленням про себе як суб’єкта цієї
ролі. Приклади: випадки невірно обраного життєвого шляху (всупереч
своєму покликанню); відсутність однодумців, що приймають людину і її
ролі такими, якими вона їх бачить сама. (Типові висловлювання: “Завжди
почуваю себе “не в своїй тарілці””; “Не знайшов свого покликання”; “Не
можу більше бути таким, яким мене хочуть бачити”; “Сів не в свої сани”;
“Потрапив в чужу колію”).

5. Несумісність різних ролей. Ці ситуації виникають тоді, коли різні
ролі (чи компоненти рольового кластеру) не можуть функціонувати
одночасно, чи коли виконання однієї ролі істотно ускладнює виконання
іншої. Прикладом можуть служити: протиріччя між сімейними і професійними
ролями (жінка не може реалізувати себе як матір так, щоб це не відбилося
на професійній діяльності); суперечності між роллю керівника і фахівця
(директор НДІ керує колективом на шкоду власним науковим задумам).
(Типові висловлювання: “Не можу бути одночасно і тим, і цим”; “В моїй
ситуації бути хорошим працівником, означає бути поганою матір’ю”;
“Поступово моя робота “з’їла” всі інші мої заняття, і зараз я про це
дуже шкодую”).

6. Суперечливість чи несумісність різних вимог до виконання якої-небудь
ролі (рольова неоднозначність). Ситуації виникають тоді, коли в
суспільних нормативах відносно якоїсь ролі існують протиріччя. Приклади:
на підприємстві, за умов, що склалися, можна виконати завдання лише
порушуючи правила техніки безпеки; відсутність посадових нормативів для
працівника створює сприятливі умови для всіляких психологічних ігор як з
боку працівника, так і з боку начальства. (Типові висловлювання: “Моя
робота – суцільна невизначеність, завжди можна знайти, за що лаяти”;
“Коли неможливо виконати всі вимоги, тоді гарним будуть вважати лише
слухняного”).

7. Недостатність ресурсів для виконання якої-небудь ролі (рольове
перевантаження). Подібні ситуації виникають тоді, коли для повноцінного
виконання ролі не вистачає мотивації, емоційного задоволення від
результату, часу для виконання чи інших ресурсних компонентів. Подібні
ситуації часто супроводжуються ефектом емоційного вигоряння. Приклад:
Лікар, який багато років з любов’ю виконував свою роботу, починає
ненавидіти своїх пацієнтів. (Типові висловлювання: “Якби мені вистачало
часу, хіба я могла б так погано виконати цю роботу”; “Згодом наступила
емоційна втома, і робота пішла на спад”; “Мені не вистачає сил любити її
як колись”).

Описані ситуації зв’язані з різними типами рольових конфліктів.
Незважаючи на велику кількість класифікацій рольових конфліктів в
науковій літературі, більшість авторів (зокрема, в літературі з теорії
психодрами) називають такі основні їх види: а) інтерперсональний –
конфлікт між різними ролями різних людей; б) інтраперсональний –
конфлікт між роллю і рольовими очікуваннями інших; в) інтеррольовий –
конфлікт між несумісними ролями, що їх грає один індивід; г)
інтрарольовий – конфлікт між роллю, яку необхідно грати і внутрішніми
потребами особистості (рольовою Я-концепцією). Ми розташували типи в
порядку зростання глибини особистісної проблематики. Хоча немає якоїсь
відповідності між видами рольових конфліктів і типами ролей, описаними
раніше (в кожному виді конфліктів можуть бути залученими будь-які ролі),
однак перші два типи найчастіше стосуються соціальних ролей, а два інших
найчастіше пов’язані з особистісними ролями.

Усі рольові конфлікти так чи інакше передбачають необхідність вибору. У
перших двох ситуаціях (другий і частково перший типи рольового
конфлікту) – це вибір між рольовою поведінкою і рольовими очікуваннями,
або між своїми потребами і потребами іншої людини. У цих ситуаціях
завжди задіяні двоє, і вибір вони можуть здійснювати по-різному. У
третій і шостій ситуаціях (другий тип рольового конфлікту) це вибір між
суб’єктами значущого оточення особистості. У четвертій ситуації
(четвертий тип рольового конфлікту) це вибір між необхідністю грати роль
і собою, власними потребами. У п’ятій ситуації (третій тип рольового
конфлікту) це вибір між різними ролями індивіда. У сьомій ситуації
(третій і четвертий типи рольового конфлікту) – це вибір пріоритетів,
вибір між важливими потребами особистості, перерозподіл ресурсів.

На перший погляд здається, що в описаному розмаїтті протиріч важко
зорієнтуватися. Проте, після детального аналізу можна зробити висновок,
що всі типи ситуацій і всі види рольових конфліктів підкоряються одній
закономірності. Всіх їх можна звести до протиріччя між внутрішніми і
зовнішніми чинниками функціонування особистості, або між внутрішніми
(тобто, пов’язаними з власною особистістю) і зовнішніми (тобто
пов’язаними з соціумом) цінностями індивіда. До внутрішньої системи
чинників входять: рольова Я-концепція, власна рольова поведінка людини,
компоненти когнітивної структури індивіда, його уявлення про рольові
очікування інших людей, особистісні потреби (зокрема, потреби в
рольовому самовизначенні), система значущих відношень. До зовнішньої
системи чинників входять: система суспільних нормативів виконання
соціальних (та інших) ролей, рольові очікування значущого оточення
індивіда, психологічні ролі інших людей, система значущих стосунків. В
описаних прикладах ми бачили конкретні форми суперечностей між зовнішнім
і внутрішнім. Навіть у третьому випадку (протиріччя між значущими
людьми) і в сьомому випадку (протиріччя між внутрішніми пріоритетами),
де йдеться, здавалося, б про одну систему цінностей, насправді вибір
зводиться до вибору між глибоко прихованими особистісними потребами (які
з певних причин не отримали розвитку) і соціально бажаними діями (які не
завжди відповідають потребам особистості, а часто виступають свого роду
незасвоєними інтроектами). Суперечності між внутрішніми і зовнішніми
детермінантами розвитку (найчастіше вони виступають як суперечність
рольової Я-концепції з рольовими очікуваннями) є одним із джерел
рольових конфліктів. Відповідно, рольові конфлікти можуть протікати в
міжособистісній і внутрішньоособистісній сферах.

Внутрішні і зовнішні детермінанти функціонування і розвитку особистості
– це фундаментальні складові біосоціальної природи особистості, про яку
йшлося на початку розділу. Поняття “роль” як ніяке інше підходить для
опису соціально-індивідуального дуалізму особистості, тому що в ньому
перетинаються соціальні і особистісні детермінанти. Особистісний вибір в
умовах рольового конфлікту завжди включає в себе вибір між зовнішньою і
внутрішньою системами цінностей. Особистості притаманна тенденція знайти
“золоту середину” між прагненням до самореалізації і прагненням
задовольнити суспільні очікування. Це протиріччя можна розглядати як
одну з базових тенденцій функціонування особистості.

Використана література

Барц Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму: Пер. с нем.-
М., 1997.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих
взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой
судьбы: Пер. с англ. – М., 1988.

Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением. – М., 1989.

Васьковская С. В., Горностай П. П. Психологическое консультирование:
Ситуационные задачи. – К., 1996.

Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического
консультирования: Проблемный подход. – К., 1995.

Гройсман А. Л. Проблемы ролевой психотерапии // Психологические
механизмы регуляции социального поведения. – М., 1979.

Иоффе А. Ф. Встречи с физиками. – М., 1962.

Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Пер. с англ. – М.,
1993.

Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.
Морено: Пер. с нем. – М., 1994.

Максимов М. Как преодолевать кризисы // Физкультура и спорт. – 1986. – N
10-12.

Морено Дж. Театр спонтанности: Пер с англ. – Красноярск, 1993.

Психодрама: вдохновение и техника / Под ред. П.Холмса, М.Карп.: Пер. с
англ. – М., 1997.

Титаренко Т. М. Жизненный мир личности: этапы становления // Философ. и
социол. мысль. – 1991. -N 1.

Тойч Дж. М, Тойч Ч. К. Второе рождение, или Искусство познать и изменить
себя: Пер. с англ. – М.; Лос-Анжелес, 1995.

Толстых А. В. Возрасты жизни. – М., 1988.

Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ., нем. – М., 1990.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020