Гендерний розвиток та гендерна ідентичність особистості, особливості чоловічої та жіночої соціалізації (реферат)

Реферат на тему:

Гендерний розвиток та гендерна ідентичність особистості, особливості
чоловічої та жіночої соціалізації

Гендерно-рольова поведінка людини має свою історію. Гендерні ролі не
виникають зразу з народженням дитини, вони розвиваються в залежності від
багатьох умов і факторів протягом людського життя. Цей розвиток має свої
закономірності, протиріччя. Від нього залежить характер життєвого
сценарію людини, стиль життя і стратегії поведінки в різноманітних
життєвих ситуаціях. З іншого боку, розвиток гендерних ролей, чи
гендерний розвиток пов’язаний з багатьма характеристиками особистості,
зокрема, з ідентичністью. Про закономірності гендерного розвитку і
йдеться в даній лекції.

Рольова і статево-рольова соціалізація людини. Процес розвитку гендерних
ролей, як соціально зумовлених варіантів статевих ролей та
статево-рольової поведінки, відбувається в контексті досить важливого
для життя особистості процесу, який називається соціалізація. За
більшістю означень, соціалізація особистості – це засвоєння людиною
суспільного досвіду, суспільних норм і цінностей. Ми вважаємо, що одною
з основних складових соціалізації людини є засвоєння нею соціальних
ролей. По-перше, в соціальних ролях закріплені норми і правила
соціальної поведінки у вигляді рольових експектацій, тобто нормативних
вимог до виконання соціальних ролей. По-друге, рольова поведінка – це
найважливіший вид соціальної поведінки, а соціальні ролі – це засіб
включення особистості в групу, в соціум, форма соціальної адаптації і
особистісного самовираження одночасно. Особливості рольової соціалізації
полягають не лише в засвоєнні суспільних очікувань до соціальних ролей,
а й рольовий розвиток особистості, тобто формування психологічних ролей,
як соціальних, так і особистісних, міжособистісних, характерних,
життєвих тощо.

Серед великої кількості ролей, що їх засвоює людина, для нормальної
соціалізації особистості велике значення мають статеві та гендерні ролі.
Ці ролі тісно пов’язані з усвідомленням себе представником певної статі
і з нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі.
Статеві та гендерні ролі тісно пов’язані зі статевою та гендерною
ідентичністю особистості. Розглянемо це детальніше.

Рольова ідентичність та її складові. Ідентичність – це одна з
найістотніших характеристик людини, без якої вона не може існувати як
свідома автономна особистість. Ідентичність – це збереження і підтримка
особистістю власної цілісності, тотожності, нерозривності історії свого
життя, а також стійкий образ “Я”, усвідомлення у собі певних
особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис
характеру, способів поведінки, які визнаються своїми, достовірними.
Психосоціальна ідентичність є запорукою психічного здоров’я особистості.
Формування ідентичності починається з моменту відділення дитини від
матері і продовжується все життя до самої смерті [11, с. 40].

Рольова ідентичність – це, відповідно, усвідомлення себе суб’єктом
психологічних ролей. Американський соціолог Чед Гордон виділяє такі 5
видів рольової ідентичності:

1. Статева ідентичність, в основі якої лежить гендерна ідентифікація
людини як чоловіка або жінки, одна з найістотніших із усіх рольових
ідентичностей. В житті людини також мають велике значення
статево-рольові ідентичності, пов’язані з такими ролями, як наприклад,
“незаймана”, “кнопка”, “нечепура”, “скромниця”, “брудний старий” і т.д.

2. Етнічна ідентичність, тобто ідентифікація людини як члена расової,
релігійної, національної спільноти або мовної групи, субкультури чи
іншої соціальної структури. Від наявності специфічної етнічної
ідентифікації залежать цінності і стилі міжособистісної взаємодії людей.

3. Ідентичності членства, що базуються на зв’язку між людиною й
організаційним життям суспільства завдяки всім формам групового
членства. Вони спираються як на формальний зміст (“студент”, “член
правління”, “ротарианець”, і т.д.), так і на неофіційні форми асоціацій
дозвілля (членство в специфічних гуртках, компаніях, кліках і групах).

4. Політична ідентичність базується на таких самохарактеристиках, як
ліберал, консерватор або радикал, які впливають на більш пізню
ідентифікацію себе як республіканця або соціаліста. Набагато раніш, ніж
стають істотними дорослі політичні відносини, з Я-концепцій типу лідера,
програного або миротворця розвиваються типові паттерни відношення людини
до конкуренції, влади і прийняттю рішення.

5. Професійна ідентичність, тобто система рольових ідентичностей щодо
роботи, як в домашньому господарстві (дружина, батько, і т.д.) так і за
його межами (адвокат, водопровідник, і т.д.). Вони і пов’язані з ними
Я-концепції (типу “чесна людина” або “працьовита людина”) – серед
найбільш важливих у пантеоні ідеалізованих рольових ідентичностей
індивідуума [17, p. 407].

Ч. Гордон не даремно вважає статеву чи гендерну ідентичність однією з
найістотніших з усіх рольових ідентичностей. На підтвердження цього
можна навести приклад транссексуалізму, згідно якому статева
ідентичність (тобто, психічна якість) вважається більш істотною
характеристикою людини, ніж її біологічна стать. Детальніше про це трохи
нижче.

Закономірності чоловічої й жіночої психології. Особливості гендерної та
статевої психології приваблювали багатьох дослідників психології
особистості. Немає практично жодної з відомих теорій особистості, яка б
не розглядала закономірності чоловічої й жіночої психології як
характеристик сутності особистості.

В теорії Фрейда відмінності між чоловіками і жінками зумовлені
відмінностями будови статевої сфери, зокрема, наявністю у представників
чоловічої статі пенісу, який вважається ознакою переваги. З цим
пов’язані такі психологічні феномени, як “комплекс кастрації” у
хлопчиків (тобто страх втрати ознак мужності, а з ними і статевої
ідентичності) і “заздрість до пенісу” у дівчаток (тобто відчуття певної
статевої неповноцінності). Ці особливості характерні для так званої
фалічної стадії психосексуального розвитку за Фрейдом. Пізніше, на
едипальній стадії проявляється так званий “едипів комплекс” (у дівчаток
він еквівалентний “комплексу Електри”), тобто статевий потяг до батьків
протилежної статі з прагненням усунути батьків однієї статі. Нормальне
подолання едипового комплексу полягає в ідентифікації з батьками однією
з дитиною статі і частковою відмовою від батьків протилежної статі, що є
дуже важливим для розвитку повноцінної статевої ідентичності. Сучасні
психоаналітичні дослідження піддали критиці ортодоксальні погляди Фрейда
на природу сексуальності, справедливо вважаючи, що сексуальність людини
і відповідна ідентичність розвивається в значній мірі не під впливом
біологічної інстинктивної природи, а за участю соціуму, тобто
збільшується акцент не на статевих, а на гендерних аспектах ідентичності
особистості.

В аналітичній психології Юнга жіночність і мужність розглядається як
сукупність якостей, притаманним як чоловікам, так і жінкам, причому і
ті, і інші мають як чоловічі, так і жіночі риси. Чоловічі риси в жінці
Юнг назвав Анімусом, а жіночі риси в чоловікові, відповідно – Анімою.
Основою ідеєю аналітичної психології є ідея індивідуації, тобто
розширення свідомої частини особистості і збільшення здатності до
рефлексії своєї самості. Процес індивідуації обов’язково передбачає
примирення людини зі своїми тіньовими сторонами, а також інтеграцію
чоловіком зі своїм фемінним елементом, а жінки відповідно з маскулінним.
Ці процеси не такі вже й очевидні, адже чоловік ідентифікуючись зі своєю
маскулінністю ховає свою фемінність, йому нелегко примиритися зі своєю
Анімою. Так само жінці нелегко примиритися зі своїм Анімусом, вона
витісняє природну маскулінність і не завжди перебуває в гармонії з нею.

Фемінність, маскулінність та андрогінність. Фемінність і маскулінність,
про які згадувалося у попередніх параграфах, поряд з ідентичність
вважаються дуже істотними характеристиками особистості, що визначають
гендерні особливості особистості, вважаються ознаками мужності чи
жіночності. Розглянемо це детальніше.

Маскулінність – це система властивостей особистості, що традиційно
вважаються чоловічими. Вони передбачають відповідність власній статевій
приналежності, прийняття статево-рольових стереотипів, дотримання
чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки,
способів самореалізації. Маскулінність пов’язується з такими якостями,
як незалежність, активність, допитливість, схильність до ризику,
здатність до досягнень. Внутрішній світ чоловіка вважається більш
упорядкованим і систематизованим, ніж світ жінки. Серед негативних рис
маскулінності найчастіше вважається брутальність, авторитарність,
агресивність, надмірний раціоналізм [12, с. 71].

Фемінність – це властивість особистості, що передбачає відповідність
жінки власній психологічній статі, дотримання жіночих статево-рольових
норм, типової для жінки поведінки, цінностей, установок. Фемінність
пов’язується з емоційністю, м’якістю, чуйністю, нормативністю,
комунікативними навичками, сензитивністю, здатністю до эмпатії. Фемінна
жінка вважається більш реалістичною, практичною, уразливою,
безпосередньою і пасивною, ніж жінка з не такою однозначно домінуючою
жіночністю. Виражена фемінність передбачає переважання несвідомого рівня
саморегуляції, схильність до інтуїтивного осягнення дійсності, чітку
материнську орієнтацію [12, с. 141].

Згідно суспільних стереотипів, які значною мірою визначають особливості
соціальної поведінки людини, для чоловіка нормативною і бажаною
вважається виражена маскулінність. Для сучасної європейської жінки,
навпаки, надмірна фемінність не є в тій же мірі нормативною і бажаною, в
якій маскулінність – для чоловіка.

Маскулінність не обов’язково притаманна чоловікам так само, як
фемінність – не є виключно жіночою характеристикою. Такі фемінні
властивості, як щиросердність, емоційність, інтуїтивність, вітальність,
у значній мері властиві і чоловікам, набуваючи виразності у міру
наближення до особистісної зрілості. З іншого боку, серед жінок нерідко
зустрічаються такі маскулінні якості, як безкомпромісність,
наполегливість, розвинута мотивація досягнення, ініціативність, високий
інтелект і свобода від стереотипів. В житті сучасного суспільства
зустрічається чимало фемінних чоловіків і маскулінних жінок. Звичайно в
даному контексті йдеться переважно не про фізичні властивості, а про
психологічні характеристики.

Тривалий час вважалося, що маскулінність та фемінність – це протилежні
полюси однієї шкали, тобто висока маскулінність розглядається як низька
фемінність (і навпаки). В сучасних психологічних концепціях статі і
статево-рольової поведінки ці властивості розглядаються, як відносно
незалежні один від одного конструкти. Тобто можливе одночасно високий
розвиток обох характеристик, або одночасно низький рівень цих
статево-рольових проявів. Поєднання високого розвитку фемінності та
маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) отримало назву
андрогінність. У психології особистості андрогінія розглядається як
особистісна характеристика, не пов’язана з порушеннями статевого
розвитку або статево-рольової орієнтації. Розвинута андрогінія в людини,
незалежно від її статі, передбачає багатий арсенал і гнучкість її
рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності й інші важливі
якості. Наприклад, помічено, що обдарованим людям часто властива висока
андрогінія [12, с. 12-13].

Поняття андрогінії ввів в психологічну термінологію вже згадуваний Карл
Юнг, пояснюючи її поняттями Аніма та Анімус. Американський психолог
Сандра Бем створила психологічну методику вимірювання маскулінності і
фемінності “Статево-рольовий опис” (the Bem Sex-Role Inventory), згідно
з якою можна діагностувати чотири типи людей незалежно від їхньої
фізіологічної статі: 1) маскулінні (з вираженими чоловічими якостями);
2) фемінні (з вираженими жіночими якостями); 3) андрогінні; 4)
невизначені (без виражених якостей маскулінності і фемінності) [4, с.
197-200]; [16].

Особливості і труднощі соціалізації чоловіків та жінок. Від самого
народження дитини вона потрапляє в соціальне оточення, яке задає безліч
стереотипів статево-рольової поведінки. З самого малку дитина чує від
своїх батьків, вихователів: “Це не гарно, це не личить дівчинці
(хлопчикові)”; “Не плач, хлопчики не плачуть!”; “Не бийся, так не гарно
себе вести дівчинці!”. З першими проявами усвідомлення себе
представником певної статі дитина зв’язує це з цілою низкою ознак: з
одягом, з правилами поводження, з проявами почуттів (чи з забороною
таких). На природні диференціально-психологічні відмінності між статями,
які безперечно мають місце, накладаються моделі чоловічих і жіночих
ролей, які існують в суспільній свідомості, часом не маючи нічого
спільного зі справжньою психофізіологічною природою статі.

Ці суспільні моделі існують не просто як система поглядів на норми
статево-рольової поведінки. Вони виступають як соціальні експектації,
очікування, вони відіграють активну роль в формування соціальної
поведінки людини. Якщо реальна поведінки не співпадає з нормативами, то
суспільство здійснює певний тиск на свідомість людини, використовує
певні санкції. Інколи ці санкції є досить жорсткими (в архаїчних
суспільствах за порушення статево-гендерної ідентичності та інші
відхилення від суспільних стандартів винних карали вигнанням, або навіть
більш суворими покараннями), проте в сучасному суспільстві подібні
санкції носять переважно психологічний характер: осуд, негативні оцінки
тощо. Як результат – людина переживає почуття провини, сором, внутрішні
чи зовнішні рольові конфлікти, про які детальніше буде йти мова в
наступних лекціях. Щоб уникнути неприємних переживань, людина прагне
задовольнити суспільні очікування, засвоюючи більш чи менш адекватні
форми гендерно-рольової поведінки.

Процеси гендерно-рольової соціалізації чоловіків і жінок мають багато
відмінностей. Для жінки, згідно з історично сформованими патріархальними
стереотипами, які, не зважаючи на суспільний прогрес, ще мають місце,
переважає орієнтація на сім’ю та сімейні цінності, ведення домашнього
господарства тощо. Для чоловіка, згідно тих самих стереотипів,
нормативно бажаною є більша активність за межами сім’ї: професійна
діяльність, суспільна активність. Не даремно, існує поговірка, що “для
жінки сім’я – це друга робота, а для чоловіка робота – це друга сім’я”.
Згідно з таким розмежуванням важливою умовою самореалізації для жінки
вважається успішний і вчасний шлюб. Жінка, яка не створила сім’ю,
вважається невдахою, її називають “старою дівою”. Чоловіка, який ніколи
не одружувався, ніхто не називає невдахою, і для нього немає
відповідного прізвиська. З іншого боку, успішність самореалізації
чоловіка пов’язується з його кар’єрою, часто зі статусом в суспільстві.

Такі стереотипи впливають на свідомість дитини, що тільки починає шлях в
суспільному житті. Так, дівчатка часто ростуть з переконанням, що вони
не можуть бути такими цінними працівниками в професійній сфері, як
чоловіки, що впливає на самооцінку і певною мірою “виправдовує” той
факт, що серед жінок дуже мало лідерських ролей (тим менше, чим вище
статус цієї ролі). За результатами деяких досліджень, дівчатка в школі
мають більш низькі оцінки з математики, ніж хлопчики, не тому, що мають
нижчі математичні здібності, а тому, що мають занижену самооцінку в цій
сфері і стикаються з відповідними очікуваннями педагогів. Якщо
врахувати, що існують цілком реальні соціальні і економічні умови, що
закріплюють такі перекоси, то стає цілком зрозумілим, що існує серйозна
соціально-психологічна проблема, пов’язана з соціально-психологічною
самореалізацією жінки. Ці проблеми спричинили появу численних
феміністичних рухів, покликаних допомогти жінкам в подоланні цих
труднощів.

Але не треба думати, що труднощі гендерної соціалізації мають лише
жінки. Хлопчик в процесі гендерного розвитку стикається з численними
проблемами, в першу чергу пов’язаними з визнанням в оточенні однолітків,
з лідерством, суперництвом тощо. Якщо для дівчинки проблема лідерства
полягає в тому, що вона, з точки зору суспільних стереотипів, не повинна
до нього прагнути, то для хлопчика – навпаки, суспільна думка змушує
вважати його невід’ємною цінністю свого буття. Чоловік, не реалізований
в сфері лідерства, часто тією ж громадською думкою вважається менш
компетентним, ніж чоловік з високим статусом, інколи навіть – невдахою.
Ця думка нерідко тисне на свідомість, змушує відмовлятися від покликання
на користь сходження щаблями влади. Для хлопчика прагнення відповідати
взірцям маскулінності (крім влади – це необхідність бути сильним,
хоробрим, компетентним, емоційно стриманим тощо) є не стільки
внутрішньою потребою, скільки суспільною нормою, і невідповідність їй
спричиняє більш критичне ставлення до нього, ніж для дівчинки
невідповідність стандартам фемінності. Особливі вимоги висуваються до
чоловіка в сфері інтимних стосунків, наприклад, завжди мати потенцію
(для порівняння – жінка таких проблем практично не має). Як результат
всіх перелічених проблем – велика кількість стресових ситуацій, в які
потрапляє чоловік, внутрішні конфлікти, неврози, проблеми зі здоров’ям
тощо.

Наслідки порушення гендерно-рольової ідентичності та гендерно-рольової
поведінки. В рамках нашого курсу нас цікавлять насамперед порушення в
сфері статевих та гендерних ролей. З точку зору рольової теорії можна
розглядати механізм так званої інверсії статевих та гендерних ролей,
тобто зміна компонентів чоловічих та жіночих ролей на протилежні, заміна
одних іншими тощо. Одним з найпоширеніших випадків таких девіації
вважається гомосексуалізм, тобто зміна спрямованості статевих почуттів
на протилежну, зміна об’єкту цих почуттів (замість представника
протилежної статі об’єктом почуття стає людина тієї ж самої статі).
Гомосексуалізм, як правило, не призводить до глибинних змін статевої
ідентичності, тобто чоловіки продовжують усвідомлювати себе чоловіками,
а жінки – жінками. Проте – це вважається девіацією статево-рольової
поведінки, відхиленням від традиційних статево-рольових норм.

Існує багато форм і видів порушень статевої та гендерної ідентичності,
які не обов’язково пов’язані з функціональними та органічними розладами
статевої сфери. Серед таких порушень можна назвати трансвестизм та
транссексуалізм. Перший з названих вважається легшою формою порушення
статевої ідентичності, ніж другий. Трансвестизм – це прагнення грати
роль протилежної статі, що проявляється в перевдяганні, використанні
імені та запозиченні інших рольових атрибутів протилежної статі, хоча це
не супроводжується повним усвідомленням себе особою протилежної статі.
Трансвестизм не слід плутати з проявами фемінності чоловіків чи
маскулінності жінок, хоча трансвестит часто відповідає таким
характеристикам. Існують перехідні, недевіантні прояви часткового
запозичення статевих та гендерних ролей, які не призводять до значної
статево-рольової інверсії. Вони часто бувають наслідками відповідного
статевого та гендерного виховання, особливо у випадках, коли, наприклад,
батьки хотіли мати хлопчика, а народилася дівчинка, чи навпаки.

Транссексуалізм – це усвідомлення себе представником протилежної статі.
Він вважається однією з найсерйозніших статево-рольових девіацій. Навіть
якщо в людини немає ніяких біологічних змін (тобто з біологічної точки
зору людина є цілком здоровою жінкою чи чоловіком), така інверсія
статевої ідентичності дає підстави для хірургічної зміни біологічної
статі. Статева ідентичність, яка належить цілком до психологічної сфери,
вважається важливішою ніж біологічна стать, і людина свідомо йде на
операцію, навіть ціною втрати можливості мати в майбутньому власних
дітей. Прагнення фізично відповідати статевій Я-концепції виявляється
навіть сильнішим за материнський чи батьківський інстинкт.

Ці та інші випадки порушень в сфері статевих та гендерних ролей неминуче
призводять до великої кількості статево- та гендерно-рольових
конфліктів. Фактично, кожну з таких девіації можна трактувати як
внутрішній статево-рольовий конфлікт, (протиріччя між суперечливими
компонентами статевих ролей та статево-рольовою ідентичністю) і
зовнішній гендерно-рольовий конфлікт (протиріччі між гендерно-рольовою
поведінкою і соціальними стереотипами та нормами). Такі проблеми
потребують не лише специфічної допомоги сексолога чи сексопатолога.
Рольові конфлікти потребують психологічної допомоги для їх розв’язання.

Гендерно-рольові дисгармонії як наслідки порушення гендерного розвитку.
Крім гендерно-рольових девіацій існує багато психологічних проблем,
пов’язаних з труднощами та порушеннями гендерного розвитку людини. Серед
різних видів гендерно-рольових дисгармоній слід насамперед назвати такі:
гендерно-рольовий конфлікт, гендерно-рольовий інфантилізм та
гендерно-рольову недостатність. Гендерно-рольовий конфлікт, як ми вже
казали, так чи інакше присутній в усіх формах гендерно-рольових
дисгармоній. Про це піде мова в наступних лекціях курсу, а зараз трохи
детальніше зупинимось на інших її формах.

Гендерно-рольовий інфантилізм – це невідповідність гендерної ролі
віковій стадії гендерного розвитку, заміна або компенсація одних ролей
іншими, що відповідають більш ранньому періоду життя. Це проявляється в
переважанні дитячих форм гендерно-рольової поведінки, наприклад: в сфері
сімейних ролей роль “чоловіка” (чи “жінки”) заміщається роллю “дитини”.

Гендерно-рольова недостатність буває в двох основних формах
гендерно-рольовий дефіцит та атрофія гендерної ролі. Гендерно-рольовий
дефіцит – це затримка рольового розвитку, блокування важливих потреб у
рольовому розвитку, внаслідок чого гендерна роль не формується, або
розвивається в скороченому вигляді. Рольовий дефіцит може розвиватись
тоді, коли гендерні ролі прямо чи непрямо заборонялися в дитинстві, не
заохочувалися, або зустрічали негативну оцінку значимого соціального
оточення. Наприклад: внаслідок того, що в дівчинки не підтримувалися
прояви чуттєвої жіночності, в неї не розвинулась роль “коханки”. Атрофія
гендерної ролі – це втрата роллю її функціональних особливостей,
скорочення сфер застосування в результаті обмеження рольової поведінки,
тривалого перебування гендерної ролі в латентному вигляді тощо. Атрофія
ролі виникає тоді, коли внаслідок соціальних причин виконання гендерних
ролей стає неможливим. Наприклад, після тривалого ув’язнення людина
частково чи повністю може втратити таку гендерну роль, як “шлюбний
партнер”.

Таким чином ми бачимо, що гендерний розвиток та гендерна соціалізація
особистості – це складні і різноманітні процеси, які підкоряються
багатьом закономірностям і на їх шляху виникають багато протиріч,
проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей повинне допомогти
уникненню цих проблем і протиріч розвитку. Це шлях не лише до
гармонійності розвитку гендерної сфери людини, а й до гармонійності
особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами
протилежної статі і з соціальним світом взагалі.

Література

Барц Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму: Пер. с нем. –
М.: Независ. фирма “Класс”, 1997. – 144 с.

Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 320 с.

Вейнингер О. Пол и характер: Принципиальное исследование: Пер. с нем. –
М.: Терра, 1992. – 480 с.

Говорун Т. В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: Психологічний
ракурс. – Тернопіль: Нова книга – Богдан, 1999. – 383 с.

Горностай П. П. HYPERLINK “http://users.i.com.ua/~p_gorn/publ04.html”
Социализация личности и психологические роли // Теоретические и
прикладные вопросы психологии (материалы юбилейной конф-ии “Ананьевские
чтения-97”.-Вып.3.- Ч.1.-СПб, 1997.- С. 325-330.

Джонсон Р. А. Он. Глубинные аспекты мужской психологии: Пер. с англ. Х.:
Фолио; М.: Ин-т общегуманит. исслед. 1996. – 190 с.

Джонсон Р. А. Она. Глубинные аспекты женской психологии: Пер. с англ.
Х.: Фолио; М.: Ин-т общегуманит. исслед. 1996. – 124 с.

Зеленский В. В. Аналитическая психология. Словарь (с английскими и
немецкими эквивалентами). – СПб.: Б.С.К., 1996. – 324 с.

Кон И. С. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с.

Кочарян А. С. Личность и половая роль: Симптомокомплекс
маскулинности/фемининности в норме и патологии. – Х.: Основа, 1996. –
127 с.

Мниховский А. Женственность. – 3-е изд. – К., 1885. – 74 с.

Психология личности: Словарь справочник / Под ред. П. П. Горностая и Т.
М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 320 с.

Толстых А. В. Возрасты жизни. – М.: Мол. гвардия, 1988. – 223 с.

Хорни К. Женская психология: Пер. с англ. – СПб.: Вост.-Евр. ин-т
психоанализа, 1993. – 224 с.

Эриксон Э. Идентичность: Юность и кризис: Пер. с англ. – М.: Прогресс,
1996. – 344 с.

Bem S. L. The measurement of psychological androgyny. Journal of
Consulting and Clinical Psychology, 1974, 42, 115-162.

Gordon Ch. Development of evaluated role identities // Annual Review of
Sociology. – 1976. – V. 2. – P. 405-433.

Короткий глосарій

Андрогінність – це поєднання високого розвитку фемінності та
маскулінності в одній людині (незалежно від її статі і не пов’язана з
порушеннями статевого розвитку або статево-рольової орієнтації).
Розвинута андрогінія в людини передбачає багатий арсенал і гнучкість її
гендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності й інші
важливі якості.

Аніма – згідно з Аналітичною психологією К. Юнга – це сукупність жіночих
рис в чоловікові.

Анімус – згідно з Аналітичною психологією К. Юнга – це сукупність
чоловічих рис в жінці.

Атрофія гендерної ролі – це втрата роллю її функціональних особливостей,
скорочення сфер застосування в результаті обмеження рольової поведінки,
тривалого перебування гендерної ролі в латентному вигляді.

Гендерна роль – це сукупність суспільних норм і стереотипів поведінки,
що визначає приналежність людини тій чи іншій статі.

Гендерно-рольова ідентичність – вид ідентичності особистості, що полягає
в усвідомленні своєї відповідності суспільним стереотипам, характерним
для представника певної статі.

Гендерно-рольова соціалізація – засвоєння людиною гендерних ролей,
суспільних очікувань до цих ролей, а також гендерний розвиток
особистості, тобто формування психологічних характеристик, що
відповідають гендерним ролям.

Гендерно-рольові дисгармонії – сукупність психологічних проблем,
пов’язаних з труднощами та порушеннями гендерного розвитку людини,
наприклад, гендерно-рольовий конфлікт, гендерно-рольовий інфантилізм,
гендерно-рольова недостатність (гендерно-рольовий дефіцит, атрофія
гендерної ролі).

Гендерно-рольовий дефіцит – це затримка рольового розвитку, блокування
важливих потреб у рольовому розвитку, внаслідок чого гендерна роль не
формується, або розвивається в скороченому вигляді.

Гендерно-рольовий конфлікт – протиріччя в сфері гендерних ролей людини,
що відбувається внаслідок невідповідності суспільним нормам і цінностям,
що висуваються до цих ролей.

Ідентичність – це збереження і підтримка особистістю власної цілісності,
тотожності, нерозривності історії свого життя, а також стійкий образ
“Я”, усвідомлення у собі певних особистісних якостей,
індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів
поведінки.

Інверсія статевих та гендерних ролей – зміна компонентів чоловічих та
жіночих ролей на протилежні, заміна одних іншими. Серед них можна
назвати гомосексуалізм, трансвестизм, транссексуалізм.

Рольова ідентичність – це усвідомлення себе суб’єктом психологічних
ролей. Американський соціолог Чед Гордон виділяє 5 видів рольової
ідентичності: статеву, етнічну, ідентичності членства, політичну,
професійну.

Соціалізація – це засвоєння людиною суспільного досвіду, суспільних норм
і цінностей, соціальних ролей.

Соціальні експектації – система норм рольової поведінки людини, що
виступають у формі вимог до особистості, які висуває суспільство.
Дотримання С. е. заохочується, а недотримання, навпаки, піддається
санкціям.

Статева ідентичність – гендерна ідентифікація людини як чоловіка або
жінки, одна з найістотніших із усіх рольових ідентичностей.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter