РЕФЕРАТ
на тему:
Соціальний статус і соціальна роль
ПЛАН
Вступ
Людина як соціальна істота взаємодіє з різними соціальними групами, бере
участь у спільній діяльності. Для аналізу ступеня включеності індивіда в
різні групи, а також його становища в кожній з груп та його
функціональних можливостей щодо кожної групи, користуються поняттями
“соціальний статус” і “соціальна роль”.
1. Природа соцiальної структури, її компоненти
В узагальненому планi можна сказати, що соцiальна структура – це
певна сукупнiсть вiдносно повторювальних та упорядкованих вiдносин мiж
елементами соцiальної системи.
Саме завдяки соцiальнiй структурi людське життя справляє враження
органiзованого та регулярного.
Поняття структури дуже поширене у рiзних науках.
Багато можна чути про атомну структуру, молекулярну структуру, клiтинну
структуру, анатомiчну структуру, структуру особистостi.
Значна частина того, що соцiологи називають соцiальною структурою
складається з мережi тих неявних правил та iнституцiональних
установлень, що спрямовують поведiнку людей.
Значна частина iнституцiональних установлень нiколи не викликає
протидiї i не створює нiяких проблем, тому що люди вважають цi
установлення само собою зрозумiлими, а їх виконання – звичайною справою.
До того ж для життєвої практики немає необхiдностi, щоб люди
формулювали вiдповiднi правила та установлення, – навiть щоб вони
мали уяву про всю соцiальну структуру. Типовою є потреба керуватися
дуже обмеженим колом запроваджених порядкiв у певних обставинах :
перш за все дома, по дорозі на роботу та на робочому мiсцi.
Один з шляхiв структурування повсякденного життя – з точки зору
мiкросоцiології – це поєднання певних випадкiв та їх ярликування
(labeling). Маються на увазi такi слова, як “сiм’я”, “церква”,
“уряд”, “оточення”, “Україна” i таке iнше.
Vander Zаnden, наприклад, пише, що “точно кажучи, таких речей немає,
є тiльки зiбрання певних дiй iндивiдiв, якi ми сприймаємо як
упорядкованi та позначаємо певною назвою”.
Для того, щоб повнiше збагнути цю точку зору, уявiть себе iстотами, які
мають розмiри невеликого атома, та споглядають зсередини усi об’єкти –
людину, стіл, склянку з водою на столi та таке iнше.
Для такої мiкроскопiчної iстоти усi цi об’єкти мов би “не iснують”.
Вони є “тiльки зiбраннями певних дiй атомiв..”
З цiєї точки зору – ми розумово спiввiдносимо один випадок з iншими,
щоб створити в уяві бiльш велике цiле, що охоплює бiльш широке коло
випадкiв (або подiй). Це – мiкро соцiологiчне бачення макросоцiальних
структур.
У такому баченнi соцiальна структура виявляється в угрупуваннях
соцiальних позицiй та розподiлi людей по цих позицiях.
У соцiологiї 1соцiальнi позицiї .- це вiдносно стабiльнi (тобто
відносно iнваріантнi щодо часу) ознаки тих суб’єктiв, які приходять
до соцiальної системи та виходять з неї.
Наприклад, люди, що складають Унiверситет, приходять, вчать, вчаться,
потiм виходять з нього, але Унiверситет залишається.
Так само – сiм’ї, оркестри, армiї, корпорацiї, церкви.
Усi такi поєднання соцiальних позицiй . складають певнi елементи
соцiальної структури . Ми сприймаємо їх як незалежну вiд нас
реальнiсть, що формує частину нашого об’єктивного середовища. Вони
iснують як дещо, що ми не можемо iгнорувати, та з чим ми повиннi
постiйно мати справу.
Як наслiдок – соцiальна структура обмежує нашу поведiнку та каналiзує
нашi дiї у певних напрямках.
Але й люди змінюють соціальні структури. (Показати на прикладі
Університету або системи освіти.)
З мiкро соцiологiчної точки зору соцiальні структури мають два
основнi компоненти – статуси . та ролi .
2. Соцiальнi статуси
Статус – це позицiя у певнiй соцiальнiй структурi суспiльства з
певними правами та обов’язками.
Наприклад – студент, професор, декан, завiдувач кафедрою, ректор – це
певнi позицiї у соцiальнiй структурi Унiверситету – певнi статуси.
Статуси вiдрiзняються . правами та обов’язками , які визначаються
соцiальними нормами.
Кожна доросла людина у сучасному суспiльствi має кiлька статусiв
(наприклад, студент, син, приятель, громадський дiяч i т.iн. – в однiй
особi).
Статус визначає, по-перше, де саме – в якiй соцiальнiй позицiї –
людина,”включена” до суспiльства, “з’єднана” з ним. По-друге, статус
визначає, як саме людина має поводитися з iншими людьми – представниками
iнших статусiв.
Наприклад, статус дочки визначає основнi взаємовiдносини тiєї особи,
що займає цей статус, з iншими членами родини.
Статус президента фiрми визначає його основнi вiдносини iз
службовцями, з акцiонерами, з президентами iнших фiрм.
З усiх статусiв кожної людини соцiологи . видiляють той статус ,
який справляє найбiльший вплив на взаємодiї та взаємовiдносини людини
iз соцiальним середовищем, i тому має найбiльше значення для
встановлення соцiальної iдентичностi . Це – головний статус
( master status).
Але iдентифiкацiя тiльки за головним статусом є певним спрощенням .
реальної соцiальної позицiї, яка є багатовимiрним . утворенням.
Вирiшення протирiч мiж вимогами рiзних статусiв, приорiтети, якi носiй
статуса має надавати рiзним вимогам своїх рiзних статусiв – це дуже
мало вивчене поле проблем. Тут поки що не дослiдженнi
спiввiдношення рiзних компонентiв статусiв (особливо – рiзних
обов’язкiв, якi вони покладають на носiя кожного статусу) у
конкретних соцiальних ситуацiях . Це потребує збору та аналізу такого
великого обсягу деталiзованої iнформацiї, до якого соцiологи ще не
дiйшли.
У багатьох випадках рiзнi статуси людини не протирiчать один одному.
Але бувають ситуацiї статусної несумiсностi (inconsistensy), коли
рiзнi аспекти одного або кiлькох статусiв однiєї людини суперечать один
одному.
I мова йде не тiльки про суперечливiсть обов’язкiв, якi пов’язанi iз
статусом. Можуть суперечити один одному і вiдповiднi ставлення iнших
людей до рiзних статусiв однiєї й тiєї ж людини.
Наприклад, за даними американських соцiологiв, у ставленнi до чорного
професора унiверситету iнодi переважає сприйняття його професiйного
статусу , а iнодi – коли спрацьовують расовi упередження – сприйняття
його етнiчного статусу .
Iнший приклад, що наводять американськi соцiологи.
Kоли тi чорнi американцi, що досягли високого становища у своїх
професiйних справах переїздять до багатого житлового району, вони
iнодi зустрiчаються з тим, що комiвояжери, якi приходять в їх дома, щоб
щось продати, звертаються до них, не як до хозяїв, а як до прислуги.
Найбiльш суттєвi вiдмiнностi iснують мiж тими статусами, якi
суспiльство встановлює людинi незалежно вiд її дiй, i тими статусами,
якi людина може набути (або втратити) завдяки своїй дiяльностi.
Першi статуси людина отримує найчастiше вiд народження. Це статуси
зумовленi статтю. Наприклад, статус (дiвчини), мiсцем у родинних
зв’язках (дочка, онучка, сестра), етнiчною належнiстю (українець,
росiянин, білорус, єврей), расовою належнiстю (бiлий, чорний, жовтий),
мiсцем народження (громадянин такої-то країни), прiзвищем сiм’ї.
У феодальному суспiльствi таким же чином встановлювався ще I
соцiальний стан (пан, холоп, дворянин, мiщанин).
У сучасному суспiльствi дитина отримує вiд народження найчастiше
тiльки соцiально-економiчний статус (вищий, середнiй, нижчий; або – з
богатої родини, заможньої, бiдної).
Соцiальна позицiя, що надається людинi суспiльством або групою на
пiдставах,якi вiд неї не залежать , називається у соцiолгiї
приписним статусом (ascribed status – статусом, що приписується).
Крiм статусiв, якi людина отримує вiд народження, приписними є статуси,
якi вона отримує, наприклад, за вiком, а також у зв’язку iз змiною
статусiв родичей (наприклад, дружина студента стає дружиною
президента, а дружина лейтенанта – генеральшою, чи удовицею і таке
iнше).
З iншого боку, у суспiльствi є статуси, якi людина отримує через
власний вибiр та зусилля, якi вона для цього покладає. Такий статус
називають досяжним статусом (achieved status – статусом, що
досягається).
Так людина завдяки своїм зусиллям стає студентом, фахiвцем певного
профiлю, чоловiком (або дружиною), водiєм автомобiля, спортсменом,
членом певної полiтичної партiї, парафiянином певної церкви або
атеїстом.
У деяких випадках приписний статус може заважати людинi набути
конкретний досяжний статус. Наприклад, стати президентом Сполучених
Штатiв, як показують данi американських соцiологiв, набагато важче
жiнцi, що є за нацiональнiстю iспанкою, нiж чоловiку англiйського
походження. В Українi вiдповiдних дослiджень ми поки що не маємо, але
можна припустити, що сьогоднi стати президентом України значно важче,
наприклад, жiнцi, що не є за нацiональнiстю українською, нiж чоловiку
українського походження.
У бiльшостi суспiльств мiжрiзними статусами є значна
нерiвнiсть . Людина, що має статус члена Верховного Суду Сполучених
Штатiв, має бiльшi кошти, владу та престиж, нiж, наприклад, швейцар
готелю. Складнiше навести такий ж беззаперечний приклад рiзницi статусiв
у нашому суспiльствi. Наприклад, я не взяв би на себе
вiдповiдальнiсть стверджувати, що член Верховного Суду України
сьогоднi має бiльше коштiв, нiж швейцар готелю, де “на чай” дають
долари.
Сукупнiсть членiв суспiльства, якi мають приблизно однаковий статус
(за ознаками 1багатства, влади, та престижу ) деякi захiднi
соцiологи називають соцiальним класом , iншi – соцiальною верствою
(стратою).
Члени соцiальної верстви, що не є у суспiльствi найнижчою або
найвищою, мають бiльший доступ до суспiльного багатства та iнших
ресурсiв суспiльства . нiж люди з нижчими статусами, але менший доступ,
нiж люди з вищими статусами. Тобто у суспiльствi iснує iєрархiзованiсть
статусiв , але – не одновимiрна , тому що iєрархiя за багатством,
ієрархія за владою i ієрархія за престижем можуть не спiвпадати . Цей
факт має глибокi соцiальнi наслiдки, про якi ми будемо говорити пiзнiше.
3. Соцiальнi ролi
Статус завжди пов’язаний з деякою очiкуваною поведiнкою, яка
визначається культурою суспiльства. Саме цю очiкувану поведiнку,
пов’язану iз статусом . називають cоцiальною роллю .
Але частіше соціальною роллю називають не саму очікувану поведінку, а
форми ( або сукупнiсть зразкiв) очiкуваної поведiнки .
Iнодi соціальною роллю називають сукупнiсть прав чи обов’язкiв, якi
очикуються щодо певного статусу у певнiй культурi.
Головна рiзниця мiж статусом i роллю полягає в тому, що людина статус
займає (або має), а роль – виконує.
У відповідності з цім, іноді кажуть, що соціальна роль – це
сукупнiсть очiкувань щодо поведiнки людей стосовно певного соцiального
статусу , або сукупність норм . такої поведінки. Тобто, у найбільш
поширеному розумінні роль – це не сама поведiнка , а тiльки, так би
мовити, безавторський ” проект .” поведiнки, соціально очікувана
” схема ” поведiнки.
Очікування щодо рольової поведінки називають рольовими експектацiями .
Рольові експектації як раз і визначають ту чи iншу повединку, як
вiдповiдну або невiдповiдну . певному статусу.
Соцiальнi ролi – це один з поширених об’єктiв
соцiологiчнихдослiджень. Завдяки тому, що ролi мають нормативну природу,
вони дають можливiсть людинi спочатку, так би мовити, “проектувати”
свою поведiнку, а потiм її здiйснювати у вiдповiдний спосiб.
Люди запам’ятовують щонайменше шість сторін поведінки: (1) ХТО робить
(2) ЩО, (3) КОЛИ, (4) ДЕ, (5) ЯК і (6) ЯК на це реагують оточуючi. Таким
чином люди отримують знання рольових норм та експектацiй.
За допомогою ролей людей упорядковуємо наш соцiальний свiт за типами
або категорiями . людей. І по різному реагуємо на ті самі дії людей,
які вони виконують в різних ролях. Коли дехто виконує роль лікаря і
пропонує вам роздягнутися, ви роздягаєтесь. Але коли та сама людина
пропонує вам роздягнутися, коли виконує роль хозяїна дома, що дає званий
обід, ви, мабуть, будете роздягатися дещо інакше.
Виконання ролi (role perfomance) – це реальна (актуальна)
поведiнка особи, що займає той чи iнший статус.
У життi завжди є розбiжнiсть мiж тим, що люди мають робити у певнiй
ролi і що вони дiйсно роблять. Завжди є iндивiдуальнi
вiдмiнностi, якi роблять будь-яке виконання ролi унiкальним.
З кожною роллю пов’язазана щонайменше одна взаємна роль . (лiкар –
хворий пацiєнт). Поняття взаємної ролi є важливим, тому що один з
чинникiв, який поєднує людей у групи, – це мережi взаємних ролей .
Ролевi взаємовiдносини зв’язують нас один з одним, тому що права з
одного боку вiдносин є обов’язками на iншому їх боцi та навпаки. У
той же час виконання ролей може вести до рольової напруги (role
strain) . Вона виникає тоді, коли в однiй ролi є суперечливi
експектацiї.
Наприклад, вiд бригадира очикується, що вiн буде мати добрi стосунки
з робiтниками бригади, але вiд нього очикується також, що вiн буде
вимагати виконання роботи, що iнодi може викликати незадоволення
робiтникiв. Чим краще бригадир вiдповiдає одним експектацiям, тим
гiрше може відповідати іншим.
Від рольової напруги треба відрізняти – рольовий конфлiкт .
Соцiологи кажуть про рольовий конфлiкт, тоді коли двi чи бiльше ролей
однiєї особи мають суперечливi вимоги. Класичний приклад –
полiцейський, що повинен заарештувати власного сина. Це експектації
різних . ролей – професійної та родинної.
Але головним чином ролi виконуються без перешкод, що врештi решт
дозволяє передбачати поведiнку . людей.
Функцiоналiсти . взагалi вважають, що основнi ролi у суспiльствi не
суперечать одні одним, а поєднуються гармонiйно . Конфлiкцiонiсти,
навпаки, вважають, що основнi ролi у iснуючих суспiльствах
принципово конфлiктнi.
Висновок
Соціальний статус особистості – це місце в соціальній структурі групи чи
суспільства. Соціальний статус віддзеркалює той набір конкретних дій, що
їх виконує людина в різних взаємодіях.
Кожна людина має багато статусів у зв’язку з тим, що вона бере участь у
багатьох групах і організаціях (мати, дочка, лікар, кандидат наук,
людина похилого віку, член профспілки та ін.). Сукупність усіх статусів,
які має людина, називається статусним набором. Серед усієї сукупності
статусів людини є головний, котрий визначає стиль і спосіб життя,
соціальне оточення, модель поведінки.
Усі соціальні статуси можна розділити на два основних типи:
– приписані, вроджені;
– набуті, досягнуті.
Приписані статуси – це статуси, що їх надає людині група чи суспільство
незалежно від її здібностей і зусиль. До них належать стать, раса,
національність, членство в королівській сім’ї тощо.
Набуті статуси – це такі статуси, яких особистість досягає завдяки
власним здібностям і зусиллям. Це, зокрема: дружина, професор, банкір,
студент тощо. На відміну від приписаних статусів, набуті перебувають під
контролем людини та набуває вона їх за власним бажанням.
Розрізняють також соціальний і особистий статуси.
Соціальний статус – це місце людини в суспільстві, котре вона посідає як
представник великої соціальної групи (професії, статі, віку, верстви,
релігії та ін.).
Особистий статус – це місце індивіда в малій соціальній групі. Він
залежить від того, як його оцінюють і сприймають члени групи.
Із соціальним статусом тісно пов’язана соціальна роль, іноді її
називають динамічним аспектом статусу.
Соціальна роль – це модель поведінки, очікувана від того, хто має
зазначений соціальний статус. Роль – це дія в межах сукупності прав,
привілеїв і обов’язків, які визначено статусом.
Виконання соціальної ролі має відповідати усталеним у суспільстві нормам
та очікуванням. Загалом людина сама обирає свої ролі, але деякі вже
задані їй від народження.
Соціальним ролям людина навчається в процесі соціалізації.
Рольове навчання має дві мети:
• навчитися виконувати обов’язки й реалізовувати права відповідно до
ролі;
• набувати настанов, почуттів і очікувань, які відповідають певній
ролі.
Людина є носієм різних соціальних ролей, що можуть бути постійними чи
ситуативними. Множинність соціальних ролей, що їх виконує індивід,
призводить до виникнення рольових конфліктів, які найчастіше є боротьбою
мотивів діяльності.
Рольові конфлікти зводять до двох типів:
• міжособистісні, які виникають тоді, коли не збігаються очікування щодо
змісту однієї і тієї ж соціальної ролі. Найчастіше це буває тоді, коли
відсутні чітко окреслені правила якихось ролей. Особливо це стосується
тих ролей, котрі визначаються традицією, культурою, особливостями тих чи
тих груп;
• внутрішньоособистісні – виникають за умов, коли людина виконує багато
ролей і вимоги цих ролей зумовлені нормами соціальних груп, отож можуть
не збігатися чи суперечити одна одній.
Досвід свідчить, що дуже невелика кількість ролей вільна від внутрішньої
напруги та конфліктів. Якщо конфлікт загострюється, це може призвести до
відмови від виконання рольових обов’язків, до внутрішнього стресу.
Люди по-різному ототожнюють себе зі своїми статусами та відповідними
ролями. Максимальне поєднання з роллю називається рольовою
ідентифікацією, а середнє чи мінімальне – дистанціонуванням від ролі.
У соціальній ролі поєднуються особа й суспільство, соціальні ролі
перетворюються на індивідуальну поведінку, а індивідуальні риси
перетворюються на відповідність вимогам соціальних норм.
Список використаної літератури
Погорілий О.І. Соціологічна думка XX століття: Навчальний посібник. —
К.: 1996.
Социология: Наука об обществе. — Харьков: 1996.
Социология: Учебное пособие. — М.: 1995.
Соціологія: Матеріали до лекційного курсу (Піча В., Семашко О., Черниш
Н.) – К.: 1996.
Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. — М.,1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
