Дипломна робота
Розробка технології виготовлення жіночого пальто у спортивному стилі
ЗМІСТ
Вступ
1. Огляд девізу колекції «Натхнення осені», як джерела творчого процесу
створення композиції костюму.
2. Характеристика елементів формоутворення костюму, на яких базується
колекція.
3. Характеристика колекції, що розробляється.
3.1. Сучасні тенденції моди та відповідність до них моделей колекції.
3.2. Характеристика матеріалів для виготовлення моделей.
3.3. Композиційне рішення головного вбрання, взуття та аксесуарів
колекції.
4. Модельно-конструкторська документація моделі.
4.1. Опис зовнішнього вигляду моделі.
4.2. Характеристика системи конструювання деталей моделі.
4.3. Розрахунок та побудова конструктивної основи для моделі.
4.4. Моделювання деталей крою.
4.5. Аналіз та усунення дефектів посадки моделі на фігурі.
5. Технологічна обробка моделі.
5.1. Вибір способів обробки моделі.
5.2. Вибір обладнання для пошиття моделі.
5.3. Розкрій деталей моделі.
5.4. Ступінь готовності моделі до примірок.
6. Економічна частина.
6.1. Організація обслуговування населення.
6.2. Види оплати праці.
6.3. Розрахунок вартості послуги виготовлення моделі з матеріалів
замовника.
6.4. Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів підприємства.
Висновки
Література
ВСТУП
Серед утилітарних речей, що складають матеріальне середовище
життєдіяльності людини, костюм представляється найбільш складною й тонко
організованою структурою. Він винятково багатофункціонален, завдяки чому
знаходиться в тісному взаімозв’язку зі всіма предметними і непредметними
елементами середовища життя людини і з самою людиною – його власником, і
з суспільством – як продукт його культурних, соціальних економічних
можливостей. Костюм динамічний, підвернений частим змінам форм, одною із
причин яких являється мода.
Розвиваючись за певними законами, мода швидко і точно реагує на усі
події в житті суспільства. Людина не може жити поза модою. Навіть
відхиляючи і заперечуючи її, вона тим самим висловлює своє відношення
до неї і до визначних проявів життя.
Джерела існування моди і двигун психологічного механізму наслідування їй
кореняться в явищі соціального престижу, в прагненні виділитися із маси
собі подібних, стати лідером. Особиста перевага пов’язана з
наслідуванням, що виражає природну схильність людини порівнювати себе з
іншими і здаватися не менш значним, ніж інші. Закон наслідування діє і
коли прагнуть не відстати від лідерів моди, і коли бажають бути як всі.
Він являється елементарним проявом механізму моди, тобто засобом
поширення і зміни естетичних оцінок в суспільстві.
Мода може виступати в якості захисного механізму особистості, коли
посередництвом нової моди, відхилення від відстояних модних стандартів
прагнуть відрізнитися від навколишнього середовища.
Існує також проміжне положення методу «відрізнитися» і «наслідувати»,
прихильність до вибору класичних форм і принципів класичної організації
костюму, тобто таких форм, які вивірені часом.
Як бачимо, мода в певній мірі виражає, втілює тип поведінки, стиль життя
особистості, тобто стиль відносин людини до самого себе і до інших
людей. В цьому виявляється найбільш важливий, початковий, основний
соціально-психологічний аспект моди, на якому утримуються інші її
характеристики.
В сучасному світі мода і економіка – нерозривні поняття. При знанні
законів моди і точному економічному розрахунку мода обов’язково
приносить прибуток підприємству. І там, де вміло використовують її
механізм, фірми надзвичайно збагачуються. Достатньо згадати такі імена,
як Крістіан Діор, П’ер Карден, це не тільки відомі талановиті французькі
художники-модельєри, але перш за все бізнесмени.
Випускаючи різноманітні товари під своєю маркою, відомі художники для
отримання додаткового прибутку експлуатують двигун психологічних
механізмів прямування моді, які кореняться в явищі соціального престижу.
Таким чином, серед сучасних тенденцій моди виникають індивідуальні стилі
художників, імена яких приносять величезні прибутки. З’яються нові
відносини між модою, мистецтвом, середовищем, людиною і художником.
Взаємозв’язок «по вертикалі» (мода – мистецтво) ускладнюється
відношенням «по горизонталі» (виробництво – споживач). Художник все
більшою мірою становиться диригентом, керівником виробничого циклу
створення модних речей.
В даний час все більш зростають вимоги до якості одягу, критерієм якого
є художнє оформлення (дизайн). Одяг повинен бути як красивим за формою,
так і якісним по виконанню. Все це диктується законами ринку і твердою
конкуренцією. Ринок вимагає глибоких знань і творчого підходу до справи.
Головним у творчий діяльності художника-модельєра є створення нових форм
костюма, які б відповідали вимогам сучасної моди й удосконалювали
зовнішній вигляд людини.
Пошуки нової форми можуть йти різними шляхами, але завжди необхідно
виходити насамперед з основної ідеї, що спонукала дизайнера до
творчості.
Творчий акт створення костюма завжди починається з визначення теми
моделі чи колекції, що обумовлює образність майбутнього вибору. Цей етап
проектування надзвичайно важливий, тому що правильний вибір теми багато
в чому забезпечує актуальність і успіх завершеної роботи. Наступна
ступінь – накопичення інформаційного матеріалу по даній темі. Для цього
художник-модельєр збирає необхідні відомості, вивчає їх, аналізує за
допомогою виконання замальовок і копій різних першоджерел.
На основі вивчення накопиченої інформації в художника-модельєра виникає
образне рішення проектованого костюма чи цілої колекції, що він втілює в
ескізах. По змісту розрізняють фор-ескізи; робочі, чи конструктивні; і
творчі, чи художні ескізи; всім ним відповідають своя графічна манера,
ступінь умовності і міра відображення форми, матеріалу, конструкції
майбутнього костюма. У кожного з цих ескізів своя задача, свій рівень
технічної майстерності, визначений набір формальних прийомів, що
дозволяють максимально виразити ідею форми з художньої і технічної
позицій.
При сучасному промисловому виготовленні одягу художник-модельєр не може
обмежитися тільки рішенням художніх завдань оформлення одягу. Він
повинен урахувати специфіку виробництва одягу на сучасних підприємствах,
де немаловажне значення мають такі фактори, як собівартість продукції,
економія матеріалу і раціональна організація технологічних процесів.
Технічний прогрес і швидка зміна моди диктують необхідність різкого
скорочення терміну розробки й зниження витрат часу, засобів, матеріалів
на створення та запровадження у виробництво нових моделей одягу
одночасно з розширенням асортименту і покращенням якості продукції.
Умови ринку разом з жорсткою конкурентністю вимагають від виробника
одягу постійного пошуку резервів економії, зниження собівартості одягу.
Одним із факторів, які визначають конкурентноздатність тієї чи іншої
продукції промислових підприємств є її економічність. Економічність
відображає економічну ефективність витрат на розробку, проектування і
технологічну підготовку, промислове виробництво одягу, а також споживчі
витрати на його експлуатацію.
Вимоги економічності виробництва виробу обумовлюють пошук способів
оптимізації розробки, проектування, технологічної підготовки моделі до
виробництва. Оптимально короткі терміни розробки і проектування можливі
за допомогою комп’ютеризації цих процесів.
Вже на цій стадії виробництва одягу модельєри, конструктори і технологи,
розробляючи проектну модель, ураховують технологію її виготовлення,
проробляють можливості економічної витрати тканини при розкрої, тобто
намічають можливий розклад лекал залежно від ширини тканьового полотна;
визначають конфігурацію деталей, сполучення їх у вузли, що дозволяють
спростити виготовлення одягу. Отже при проектуванні нової моделі
враховуються всі особливості виробничого процесу, максимальна
механізація й автоматизація праці, раціональний поділ технологічного
процесу на окремі операції.
Сьогодні неможливо проектувати вироби для промислового виробництва без
стандартизації, що лежить в основі проектування й опирається на гармонію
і єдність предметного світу.
Сьогодні стандарт у проектуванні одягу – це не тільки набір певних
функціональних елементів костюма, але й ансамблева система уніфікованих
вузлів або деталей, неодмінною умовою якою є варіантність перетворень
без втрати образності. Нові цивілізовані умови диктують певний підхід до
проектування костюма, викликають необхідність у створенні нової системи
зв’язку художник – виробництво – споживач, тобто нової методики
проектування. Методика проектування покликана об’єднати всі питання, що
стосуються моди, тимчасового формоутворення костюма, особливостей його
будови, соціальних аспектів і образності в умовах промислового
виготовлення виробів.
Ось чого виробіток естетичних вимог до промислових виробів і художня
творчість модельєра зливаються воєдино, перетворюючи промислове
проектування одягу в самостійну сферу художньої творчості. В сучасних
умовах тільки промислове виробництво, що включає в себе неодмінну участь
художника, здатне забезпечити всіх членів суспільства високоякісною й
модною продукцією.
Робота над даним курсовим проектом дозволила автору виступити у ролі
художника-модельєра, і в ролі стиліста, і в ролі модельєра-конструктора.
Розроблена колекція моделей пальто відноситься до верхнього весняного
одягу. Вона може виступати в ролі повсякденного одягу, призначеного для
роботи та різних занять (навчання, прогулянок, відвідувань виставок,
здійснення покупок, тощо), можна носити протягом усього дня. Характер та
стиль повсякденного одягу залежить від роду діяльності людини, образу
життя, що вона веде. Через те, що життя сучасної людини надзвичайно
різностороннє, то й повсякденний одяг різноманітний. Кожна людина
пред’являє до одягу свої вимоги, намагається виразити свою
індивідуальність, проявити своє ставлення до світу і самого себе.
Повсякденний одяг має бути зносостійким, виконаним у діловому,
класичному або спортивному стилі з помірною кількістю прикрас і
оздоблень. Але можна виявити, напевно, найважливішу вимогу до сучасного
одягу – він повинен бути максимально зручним, а також відповідати
ситуації. Колекція моделей пальто зможе задовольнити перелічені вимоги.
Споживчі показники якості і вимоги до одягу визначають безпосередньо
суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини. До цих показників
належать: соціальні (вказують на відповідність розмірно-ростового
асортименту одягу на внутрішньому і світовому ринках, а також на
відповідність прогнозу споживчого попиту), функціональні (визначають
ступінь відповідності виробів конкретному призначенню, умовам
експлуатації; ступінь відповідності розмірним і віковим характеристикам
споживача, його зовнішньому вигляду і психологічним особливостям),
естетичні (визначають художню концепцію одягу і ступінь відповідності
його сформованому суспільному естетичному ідеалу, новизну моделі і
конструкції, ступінь досконалості композиції моделей, товарний вигляд;
одяг має бути відображенням свого часу), ергономічні (визначають ступінь
відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і
психофізичним особливостям людини; його гігієнічну відповідність
санітарно-гігієнічним нормам; зручність користування виробом у різних
побутових і виробничних умовах), експлуатаційні (визначають ступінь
стабільності збереження якості одягу при носінні, його надійність).
Запропонована колекція моделей пальто відповідає напрямку моди, тобто
задовольняє сукупність звичок та смаків, що панують у даний час.
Одяг створює навколо тіла певний мікроклімат, який забезпечує оптимальні
умови для підтримки теплового балансу і постійної температури, що є
необхідною умовою нормальної життєдіяльності людини, збереження її
здоров’я і працездатності на високому рівні. Тому вимоги, що ставляться
до виробів, мають визначатися із взаємозв’язків системи «одяг – людина –
навколишнє середовище».
Особливе значення при задоволенні фізіологічних потреб людини і
створенні комфортності одягу має маса виробу та його елементів. Значна
маса одягу викликає додаткові витрати енергії людини, ускладнює її
рухову активність. У такому одязі людина швидко втомлюється, особливо це
стосується людей похилого віку.
Запропонована колекція моделей пальто розроблена для жінок молодого та
середнього віку. Пальто забезпечує міцність та надійність в
експлуатації, забезпечує вільність рухів та дихання людини, вільне
одягання та знімання його. Зручність користування визначається
конструкцією окремих ділянок, наприклад: доступним розміщенням застібки,
кишень.
На комфортність одягу, поліпшення самопочуття людини, задоволення його
фізіологічних потреб значно впливають гнучкість і пружність матеріалів і
такі характеристики, як жорсткість, драпірування, зминання і не
зминання. Ці ж показники впливають і на естетичність одягу і на
технологічні показники матеріалів.
Від правильного й обґрунтованого вибору матеріалів для пакета залежить
якість і конкурентоспроможність одягу, стабільність його зовнішнього
вигляду в процесі носіння і легкість догляду за одягом.
Обрана для колекції моделей пальто тканина вельвет-рубчик відповідає
гігієнічним вимогам та включає в себе захист тіла від впливу
несприятливих факторів зовнішньої середи, від механічних ушкоджень,
забезпечує життєдіяльність організму (шкіряне дихання, газообмін,
виділення поту), підтримка теплового балансу (стабільну температуру на
поверхні тіла людини.
Виготовлення даних моделей планується в умовах експериментального
виробництва, де основним фактором виступають бажання і платоспроможність
замовника, а також наявний парк устаткування. При незначних змінах, чи
корегуванні, доповненнях технологічного процесу, кожна із запропонованих
моделей може випускатися в умовах дрібносерійного чи масового
виробництва.
1. ОГЛЯД ДЕВІЗУ КОЛЕКЦІЇ «НАТХНЕННЯ ОСЕНІ»,
ЯК ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ
КОМПОЗИЦІЇ КОСТЮМУ
Художній образ – це відображення дійсності, причому не точна копія того,
що бачить художник, а осмислена ним реальність, яка відображена з певної
точки зору. З відображеної ним дійсності художник виявляє переважно те,
що він свідомо або інтуїтивно вважає особливо цінним, головним, що
надало вплив на його почуття, викликало певні емоції, асоціації…
Ось і прийшла осінь. Незвичайно стає холодно вранці й уночі. Лише вдень
пригріває сонечко! Всюди відчувається прохолодний подих осені.
Листя змінило свій колір, тільки ялинки витримали натиск осені і
створюють зелені острівки літа на червоно-жовтому тлі парку. Та,
мабуть, найбільше змінився вітер, який нещодавно ніби обпалював своїм
подихом, а зараз його подув пронизує тебе наскрізь і змушує закутуватися
у теплий одяг. Все стає якимось похмурим і безрадісним.
Тільки у ті дні, коли сонце сильніше засвітить, коли від його проміння
заграють різноманітними кольорами дерева, а вітер стає безсилим проти
нього. Тільки тоді розумієш, що не така вже сумна і безнадійна ця осінь,
що вона швидко промине і врешті-решт треба насолоджуватися кожною миттю,
що дає нам життя. І як же приємно пройтися парком теплої осінньої днини,
відпочити у цій суцільній прохолодній тиші; подивитись, як з дерев
повільно опадає жовте листя. Воно замріяно кружляє у повільному таночку,
поки тихо долетить до землі.. як чудово сяє воно в останніх променях
сонця! Осінні листочки мають безліч відтінків: світло-брунатний,
золотавий, тьмяно-жовтий, жовтогарячий, і червоний. Таке враження, що
чарівна красуня – осінь – тихою ходою водить нас осінніми алеями,
залитими яскравими фарбами.
Скромна краса пізньої осені. Природа ніби причаїлася, чекаючи зимових
холодів. Спохмурніло, насупилось, стало свинцово-сірим небо. Потекли з
нього ниточки осіннього дощу, холодно і непривітно. І тому людина ніби
теж якось завмирає, заспокоюється.
А як гарно сидіти дома біля вікна і слухати як іде дощ. Дома сухо,
затишно, є гарячий чай, є час роздумів наодинці, час самоаналізу і мрій,
а на вулиці злива, пливуть над асфальтом різнокольорові парасольки.
Обґрунтовуючись на моїх враженнях, відчуттях, спостереженнях, настрої
одержані на прогулянці по осінньому парку була обрана автором тема
колекції під девізом «Натхнення осені». Так як колекція – цілісний твір,
то вона, як художній твір будується на визначених законах – законах
композиції.
Композиція колекції моделей пальто гармонічна, має єдність концепції,
побудована на єдиній конструктивній основі, єдина по стильовому рішенню,
єдина по характеру і образу, будується на супідрядності всіх частин
колекції, елементів по ознаках контрасту, нюансу.
Одним з компонентів композиції є лінії. Лінії в композиції костюма
грають велику роль, тому що володіють однією важливою особливістю:
вести наш погляд по поверхні об’ємної форми, створюючи рух, динаміку.
Крім того, за допомогою ліній ми маємо можливість і затримати рух нашого
погляду, що сковзає по поверхні об’ємної форми костюма.
Емоційний вплив ліній різний: горизонтальна лінія асоціюється з
горизонтом, передає спокій, вертикальна – прагнення вверх, динамічність,
повідомляє формі стрункість; похила – нестійкість, падіння; ламана лінія
– перемінний рух; хвилеподібна – рівномірний рух, хитання; спіральна –
обертання.
Емоції, що виникають у цьому випадку, пояснюються тим, що форми
предметів і одягу, їхній колір, контури й інші якості зв’язані з
уявленнями про спокій, рух, зліт, падіння і т. д.
Одним з важливих засобів композиції є ритм. Він підсилює звучання
головної теми і повідомляє динаміку усієї колекції.
Напрямок руху форми костюма, її поверхні визначається зміною силуетних і
конструктивних ліній.
Пластичні рухи конструктивних і декоративних ліній: швів, рельєфів,
обробки – розчленовують форму, вносячи в неї ритмічні порядки. Ритмічні
членування утворюються і завдяки сполученню в деталях різних матеріалів
(вельвету і гобелена), сполученню форми одягу з формою головного убору,
взуття. Ритмічні рухи доповнюють і розвивають пластичні.
Кишені, клапани, листочки, коли вони плоскі, злиті з формою можуть
виконувати роль орнаменту на площині. А можуть бути активними елементами
форми, коли вони об’ємні, що збільшують рельєф, форми, її масу.
Цікаве конструктивне та декоративне рішення з’являється «ізюминкою»
даної колекції; кожна нова модель «повертається новою межею», в колекції
подані усі можливі нюанси розвитку ідеї.
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ ФОРМОУТВОРЕННЯ
КОСТЮМУ, НА ЯКИХ БАЗУЄТЬСЯ КОЛЕКЦІЯ
Зовнішня форма одягу є з основних елементів композиції. При дослідженні
форми костюму виділяють чотири рівня:
фактура тканини, колір, декор, лінії, оздоблення, видимі шви –
матеріально-декоративний рівень;
ступінь свободи костюма, що висловлюється в ступені прилягання до фігури
матеріалу в різноманітних її точках (що також характеризують моду) –
рівень додатків на свободу облягання (додатки на модне оформлення);
структура, як геометрична внутрішня характеристика форми (пропорції,
геометрія, симетрія) та зв’язок між частинами – структурний рівень;
класична форма самої фігури – рівень пластики фігури.
Форма, як один із структурних елементів костюма приймає участь в
передаванні певної інформації про стиль, моду, естетичні і наукові
концепції даного часу, рівень матеріальної культури суспільства, а також
образу певної людини. Костюм стає костюмом тільки тоді, коли він
одягнутий на фігуру, а людська фігура рідко буває в статичному стані.
Виходить, форму костюма можна розглядати тільки з образом людини,
пропорціями і рухами його фігури. Рух є одним із самих суттєвих факторів
в визначенні форми костюма, так як костюм є динамічною системою, яка
постійно змінює свої положення.
Зовнішня форма одягу багато в чому визначається силуетними,
конструкторськими та декоративними лініями.
Силуетні лінії, чи площинне зорове сприйняття об’ємних форм, обмежених
контурами, дає уяву про силует одягу. Якщо взяти за вихідну схему
людську фігуру з занесеними на ній конструктивними поясами і точками,
з’єднати ці точки лініями, то вийдуть різні плоскі геометричні фігури –
аналоги форм одягу пропонованої колекції. Переважною фігурою в колекції
є прямокутник.
Якщо вихідні точки з’єднати під прямим кутом, виходить прямокутний
силует одягу.
Прямокутний силует одягу зручна, художньо виразна форма, раціональна за
своїм розкроєм. Одяг цих форм практично ледве облягає фігуру, не
обтягуючи її, не розширюючи набагато.
Відомо, що у моді одночасно може існувати декілька силуетів, тому
перехід від пластики старого силуету до нового обумовлюється виникненням
пластичних ознак нової форми.
Зроблені силуети сполучають в собі різні риси основного силуету і
варіації формоутворюючих (моделі №7, 8, 9, де по плечовому контуру
проглядається овальність, бо бічному – прямокутність).
Одним із факторів моделювання є конструктивність, коли лінії –
вирішальний, діючий засіб в створенні моделі.
Конструктивні лінії (шви) розчленовують поверхню одягу на окремі частини
(деталі) з метою утворення його об’ємної форми конструктивним способом
(завдяки крою). Основними конструктивними швами є: плечові, бічні,
пройми, горловини, шви рукавів, ці шви (якщо не передбачено навмисно)
залишаються малопомітними на поверхні одягу. До
конструктивно-декоративних формоутворюючих ліній в одязі відносять також
виточки. Окремі шви, наприклад, рельєфні, шви кокеток, виконують дві
функції: конструктивну та декоративну. До декоративних ліній відносять
лінії, що утворюються різноманітним оздобленням, а також контурні лінії
країв деталей (коміра, лацкана, борта та інше).
Розглядаючи запропоновані моделі, можна помітити, що вони монолітні.
Лінії, що проходять по їх поверхні, розчленовують одяг на складові
частини. Розчленованість залежить від форми тіла людини, технологічного
процесу виготовлення одягу, матеріалу і призначення одягу. Форма і
розміри основних деталей одягу залежить від її покрою.
Покрой – це вид, який надається одягу тим чи іншим способом викроювання
або шиття. Він визначає загальну характеристику конструктивної побудови
одягу.
Основною ознакою крою плечового одягу є покрій рукава, тобто, форма
його з’эднання з проймою; членування основних деталей – спинки та
пілочки – подовжніми (рельєфами) і поперечними швами (з’єднання ліфа з
спідницею, наявність кокетки).
В пропонованій колекції були використані вшивний рукав (модулі №1, 2, 3,
4, 5, 6, 9, 10) і реглан (моделі №7, 8, 11, 12). Ці покрої рукавів були
отримані при різній кількості складових деталей: з одним нижнім швом
(моделі №1, 3, 5, 6, 7, 11), двома – переднім і ліктьовим швами (моделі
№12, 4), двома – верхнім і нижнім швами (модель № 2).
Членування основних деталей – спинки і полочки – подовжніми (рельєфами)
швами використані в моделях №1, 2, 4, 11, 12; поперечні шви (з’єднання
ліфа з спідницею, наявність кокетки) використані в моделях №11, 10, 9,
8, 7, 6, 4, 2; також у колекції присутні моделі прямого силуету №3, 5,
6, 7, 10.
Об’ємну форму за рахунок зборок ми побачимо в моделях №10, 9, 8, 7, 10.
Пропорції – це розмірне співвідношення частин форми. В основі будови
людської фігури лежить принцип золотого січення, що виражає природне
членування пропорційно складеної фігури лінією талії на дві частини.
Однак зводити усі випадки проектування одягу до принципу «золотого
січення» було б невірно. Кожна мода в якій то мірі змінює пропорції форм
костюма; тим самим силует одягу сприяє новому сприйняттю фігури людини.
Так в моделі №11 з завищеною талією і в моделях №8, 9 з заниженою талією
складається враження контрастності; відношення великих і малих частин
пальто відображено чітко, відчувається динаміка і якість членування;
модель №11 складає враження більш високої.
Що стосується довжини пальто, то зводити їх до принципу «золотого
січення» чи обмежувати в чому-небудь фантазію споживача було б невірно.
У даний історичний період покупцю, замовнику, клієнту ідеї не
нав’язуються, а пропонуються. В усім різноманітті довжин потрібно просто
вибрати свою, саме йому придатну.
Немаловажним елементом формоутворення в композиції костюма є ритм. Один
з найважливіших проявів ритму – це повторюваність елементів, форм і
інтервалів між ними, об’єднаних подібністю.
Пропонована колекція розроблена не тільки на єдності стилю, але й
об’єднуючою ознакою є також єдність структури матеріалів і кольорової
гами.
Ритмічний порядок костюма вертикальний та горизонтальний. Відштовхуючись
від середньої вертикальної лінії розчленування форми вертикалями і
горизонталями дається в повній відповідності з горизонтальними поясами і
центральною вертикаллю, які об’єктивно присутні у формі та з’являються
контролюючими лініями в процесі пропорціонірованія.
Ритмічна організація показує собою чергування рівних по величині
елементів крізь рівні проміжки і чергування площини фактур, показує
собою осьову метрику, вона виявляється в розташуванні кишень, клапанів
(моделі №3, 5, 7). ритмічний ряд великих форм доповнюється ритмикой
дрібних розчленувань. Ритмічний рух підлягає загальному композиційному
рішенню костюма і пластиці силуету.
Ритм також виявляється в чергуванні ґудзиків (моделі №12, 9, 5, 3, 2),
аксесуарах (моделі №1, 2, 8, 9, 11).
Створення гармонічного костюма – основна мета модельєра. Композиційна
цілісність виробу передбачає насамперед рівновагу, тобто такий стан
форми, при якому всі її елементи і частини збалансовані між собою.
Однією з основних умов рівноваги людської фігури є її симетричність.
Саме слово «симетрія» перекладається з грецької як домірність. У костюмі
симетрія – одне з найбільш яскравих проявів композиції. Під симетрією в
костюмі насамперед розуміється рівність правої і лівої частин форми щодо
центральної вертикалі, що розділяє фігуру людини на дві рівні частини.
Як бачимо, симетрія костюма в його композиції визначається природною
симетрією і функціональністю фігури.
Класична людська фігура володіє своєю власною (відносно) дзеркальною
симетрією форм. Модні пальто запропонованої колекції розроблені в
спортивному стилі також не відрізняються в цьому плані особливою
оригінальністю: дані моделі спроектовані за законами дзеркальної
симетрії, найбільш простої для сприйняття і розповсюдженої (моделі №1,
2, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12). Симетрія спостерігається в силуетному
рішенні, в конструктивній основі (покрою), розподіленні накладних
деталей (кишень, клапанів, хлястиків); в розподіленні площин, зайнятих
тканинами, які мають різноманітні малюнки і фактури.
Симетричний одяг більш зручний, але при цьому трохи нуднуватий. Вирішити
це протиріччя допомагає дисиметрія, тобто часткове порушення симетрії.
Будь-яке відхилення в симетричній системі, усунення чи додавання хоча б
дрібної деталі, здатне привернути увагу, внести в композицію деяку
напруженість. Дисиметрія використовується як художній засіб композиції в
тому випадку, коли симетрична форма викликає зайво строге враження.
Дисиметричним акцентом стає функціональна деталь (наприклад, шарф –
модель №1, 2).
Асиметрія в костюмі існує на міцній симетричній основі. В сучасному
костюмі є елементи асиметрії, які викликані функціональною необхідністю,
вони примелькалися і сприймаються нами скоріш як симетрія речі, ніж як
її асиметрія. Наприклад, кінець поясу, просмикнутий крізь пряжку,
асиметричний, також як асиметричні поли пальта. Вони неминуче
асиметричні, не тільки по композиції, але і по своїй функціональній ролі
– заходячи за середню лінію, вони організують форму і зберігають тепло
тіла.
Композиція костюму в цілому складається з композиції форми основних
елементів, органічно пов’язаних з фігурою, і доповнюючих, «накладних»,
які утворюють додаткові форми до основного силуету, змінюючи його.
Асиметричний початок в симетричній формі костюму можна отримати в
результаті асиметричності покрою, використання асиметричних деталей
(модель №4, 6). Симетрична в цілому композиція отримує тоді свою
своєрідність і оригінальність.
Ще один з важливих засобів композиції – масштабність. Під масштабністю
слід розуміти співвіднесеність маси і розмірів виробу з масою і
розміром людського тіла. Правильно знайдена в процесі проектування
відповідність маси костюму розмірам тіла людини може не тільки
підкреслити його красу, але й сховати, нівелювати недоліки.
Розподіл масштабних характеристик даної колекції обумовлене її
призначенням, стильовими і модними особливостями. При визначенні
масштабних характеристик форми враховувались антропологічний,
структурний і композиційний рівні формоутворення.
Так як автором створена колекція під девізом «Натхнення осені», а осінь
– це своєрідний підсумок активної діяльності сил природи. То й основне
її звучання складають насичені, але приглушені контрасти кольорів. Її
характеризує червонувато-коричнево-охриста гама.
Одним з елементів композиції одягу являється обробка. Вона повинна бути
ув’язана з лініями, формами, тканиною, конструкцією, узгоджена у
кольорі.
Обробка, як прикраса, посилює і збагачує художньо-образну задумку
костюму.
В запропонованій колекції використані різноманітні матеріали і форми
обробок.
Перш за все, звернемо увагу на всілякі машинні строчки, які немов би
підкреслюють, посилюють лінії, шви, рельєфи виробу, краї деталей роблять
їх більш примітними.
Застосовуючи тканину, як оздоблювальний елемент, можна виділити зв’язок
одної тканини з іншою: тканина однієї і той же фактури сумісна по
принципу різних кольорів і тканини різних фактур, сумісні в різних
кольорах по принципу гармонії.
В запропонованій колекції пальто автором використана різноманітна
фурнітура: кнопки, застібки, різної величини і форми пряжки, ґудзики.
3. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЇ, ЩО РОЗРОБЛЯЄТЬСЯ
3.1. Сучасні тенденції моди та відповідність до них моделей колекції.
З давніх часів костюм – це ритуал, об’єкт вираження більшості, акт
упізнавання, знайомства. Тобто, з точки зору динаміки культури, костюм
розглядається як певний вид комунікацій, так як він навіть в самій
загальній формі завжди несе інформацію.
Костюм, як інформаційна система, на кожному етапі свого розвитку виражає
відношення до моди, яка, в свою чергу, являється особливим способом,
образом і мірою обробки соціальної інформації.
Мода здійснює роль узгодження, інтеграцій дій членів певного
суспільства, в зв’язку з чим вона прагне створити знакову систему, за
допомогою якої можна розпізнавати, виділяти деякі групи або окремих
людей, образи, а також виділяти знаки рівня матеріалу або структурних
змін форми.
Костюм, як система, знаходиться в постійному розвитку. Модні зміни, які
чергуються, в костюмі утворюють непереривний рух форми.
Мода, яка характеризується короткостроковими і поверхневими змінами
зовнішніх форм, виникає в межах панування стилю, що є фактором
художнього процесу, його стрижнем, його віссю, навколо якої відбуваються
усі коливання.
У теперішньому столітті мода все ще знаходиться на роздоріжжі. Немає
поки що цілісності в оформленні стилів і образів, хоч успішні спроби вже
зроблено, проте ідеалом, як і раніше, лишається минуле. Стилізуються
20-і та 60-і роки з їхнім виразним геометричним силуетом,
мілітаристський образ 40-х, романтика і елегантність 50-х, класика 70-х.
Споживач вже тепер не хоче одягатись «як усі». Він прагне, змішуючи
стилі, образи і деталі, створити свій власний стиль і продемонструвати
свою індивідуальність: романтика – в джинсовому одязі, шифон – в одязі
для вулиці, м’якість – в конструктивному вирішенні, легкість – в
зимовому одязі. Новий крій створює нові об’еми. А через те, що в центрі
уваги люди – скорочення об’ємів, в моду водночас входять ефекти
ритмічності, кручення, нахилу, які руйнуючі традиційний баланс, вносять
певні рухи до силуету.
Ретро мода. У верхньому одязі віддається перевага вузькому довгому
силуету, або класичному тренчу з вільними об’ємами і трапецієподібним
силуетом, проте не надто розширеним. Основою стає найбільш тонка вовна,
оксамит і тканини зі структурованою поверхнею. Предмети верхнього одягу
залишаються маленькими, досить щільно прилягають до тіла. Часто
зустрічаються моделі з поясами, вузькими і середньої ширини. Плечовий
пояс залишається на своєму місці. Сучасна мода особливо акцентує коміри:
класичні з лацканами різної ширини і конфігурації, стійки або й зовсім
без комірів. Досить часто коміри доповнюються хутровими боа чи
горжетками у відповідності з модою 40-х років. Для комірів із хутра
пропонуються виключно хутро з довгим ворсом: лисиця, песець, єнот,
сніговий барс.
До моди знов повертається плаття-пальто, яке сьогодні часто складає
основу комплекту.
Комплект з укороченим пальто (з велюру, замші або товстого сукна, твіду)
в комбінації з шифоновими платтями чи спідницями і зараз зберігають свою
актуальність. Проте частіше короткі пальта доповнюють вузькими брюками.
До комплекту можуть входити також різні трикотажні светри, «полувери»,
джемпери. У стилі 70-х оформлюються великі трикотажні коміри – «хомути».
Цікавою новинкою є комбіновані пальта з коротко-ворсового хутра за
мотивами моди 70-х років. Повертається ідея хутрових комірів, які
знімаються, у вигляді «хомутика» або ж шарфа. Пальта двобортні та
однобортні, однаково модні.
Стиль «метрополітен». Мода на пальто з набивних тканин продовжується,
проте видозмінюється орнамент, в якому важко вловити рапорт. Пальта
можуть бути щільно прилягаючими, або широкими, майже схожими сорочки.
Такі пальта часто доповнюють поясом, декоруються металевою фурнітурою і
шнурами.
Стиль «спорт-сіті». Ця тема розшифровується, як проникнення спортивного
стилю і деталей спортивного одягу в повсякденні ансамблі, які
вибудовуються за принципом комплектності. При цьому акцент робиться на
комфортності і функціональності.
Великі пальта і куртки – пуховики викликають асоціації зі спорядженням
альпіністів. М’які та легкі, в них відсутні застібки, вони запинаються
або скріпляються поясом – особливу затишність вони мають завдяки
великим, у тому числі шалевим комірам. Комплекти доповнюються довгими,
вільного крою брюками і яскравими трикотажними виробами: джемперами,
полуверами, светрами, гетрами з яскравими норвезькими орнаментами.
Інші комплекти нагадують про кінний спорт: це брюки-галіфе, жокейські
чоботи і, певною мірою, дивовижні куртки. Моделі виразного спортивного
стилю мають хутряні коміри. Куртки можуть бути як шкіряними, так і
текстильними. Окремі комплекти створені за мотивами англійського
провінційного костюма: основу його складають коротке пальто та
куртка-дафлкот з товстого сукна.
Жодний комплект даної теми не буває без трикотажу: джемперів, полуверів,
суконь і модних в сезоні великих шарфів з орнаментом північних народів.
«Фантазія». Ця тема – своєрідний протест проти уніфікації моди в одязі.,
бажання і здатність створити свій індивідуальний оригінальний стиль.
Саме тут змішування стилів, образів і деталей виступає так виразно, як
ні в жодній іншій темі. Кожна модель має власний неповторний характер.
Основним критерієм створення модного одягу за цією темою виступає
оригінальність. Проте у своєму прагненні бути неповторною тема
«фантазія» часто доходить до кітчу. При всьому старанні бути
оригінальною в темі, все ж виділяються кілька груп, в основи яких
закладено одну й ту ж саму ідею.
В групі пальт виразно виділяються деталі класичного стилю і маленьке
пальто, яке існувало кілька десятиліть. Незвичайність полягає у
використанні тканин з малюнком, який нагадує декоративно-драпірувальні
тканини. Крім традиційних матеріалів для пальт пропонуються тканини з
досить натуралістичним малюнком, характерним для гобеленів. Багато
моделей оздоблено хутром, причому оздоблення на бортах пілочок частіше
буває контрастного кольору. Незвичайним в оздобленні є поєднання двох
видів хутра з контрастною фактурою. Доповненням виступають також дуже
вузькі шарфи, які зовсім позбавленні функціональності.
Ще одна група, яка орієнтується на індивідуальність звертається до
етнічних прототипів. Основний предмет запозичення – костюм півночі,
орнаменти і малюнки якого знаходять своє відображення у трикотажі.
Таким чином, переглядаючи стандарти поєднаності мода експериментує і
співставляє креативне зі звичайним, традиційним, нове зі старим,
стримане з надмірним.
Велика різноманітність образних і стильових пропозицій моди останніх
років часто призводить до зніяковіння не дає уявлення про те, що ж
насправді є модним. І при цьому, очевидно, ледве не єдиним і найбільш
важливим критерієм оцінки модності одягу стає колір, який правомірно
називають ключовим елементом сучасної моди.
У кольоровій палітрі, яку пропонує мода, спостерігається рівновага
холодних і теплих тонів. Характерні контрасти насиченого і побляклого,
ніби вигорілого. Інтенсивні темні та глибокі кольори оригінального
поєднуються з дуже світлими.
Мода пропонує комбінувати і змішувати кольори, порушуючи звичні
стандарти, поєднуючи те, що здавалось би, не поєднується, тобто
абсолютно не традиційно використовувати колір.
Контрастними є й матеріали, які використовуються для одягу. Лідерство
серед матеріалів для верхнього одягу належить пістрявим тканинам
найрізноманітнішого вигляду. По-новому, сучасно виглядають пістряві
тканини з непсом (маленькими кольоровими козликами, що як зірочки,
спалахують на темному тлі).
Модними є також сукна, одночасно пружні та пластичні, у тому числі з
касторовою оздобою, що надає поверхні атласний блиск, або більш грубого
вигляду, схожі на шинельні.
У пропозиціях моди для повсякденного одягу велика увага приділяється
твідам. Їхній асортимент дуже широкий: від канонічних варіантів до
виразних, рельєфних, у стилі «Шанель». Фактура твідів та інших пістрявих
тканин збагачується прикрутами у вигляді стовщених кольорових ниток,
що інколи стирчать, як рідкий ворс, і просновок – суцільних, або
переривчастих, що тануть у тлі. У складі тканин можуть використовуватися
таки види пряжі, муліне, жаске, букле, стрічкові хвилясті, вузликові
пряжі флаше. Різниця у характері пряж підсилює виразність фактури, надає
рельєфність поверхні тканини та злегка шорсткуватий рустикальний
вигляд.
Продовжується захоплення моди чорно-білою графікою, але сьогодні
замість різких контрастів пропонується взаємопроникнення та рівновага
чорного та білого кольорів в одній тканини. Маленькі чорно-білі пістряво
тканні малюнки часто утворюють тло для другого шару малюнків, набивних
або текстильних, інколи чітких, інколи стертих, неясних, утворюючих на
поверхні тканини м’які напівтони.
Актуальними є жакардові тканини. Вони можуть нагадувати ковдри або
декоративні тканини. Із складними малюнками рослинного характеру, тонко
проробленими, умовними та стилізованими, що уявляють собою легку
графічну в’язь застилістого візерунку, який суцільно покриває тканину.
Також малюнки можуть бути чіткими або по краях наче розпливчатими,
такими, що вислизують у тло, тануть, роблять тканину більш вишуканою та
дорогоцінною. За структурою модні жакардові тканини – щільні,
наповненні, об’ємні за рахунок складного переплетення. Вовняні пряжі у
них можуть сполучатись із віскозними та поліамідними нитками, які
надають тканинам легкий шляхетний блиск. На зміну «відвертому»
металевому приходить завуальований, що лише де-не-де спалахує іскрами
блиск напівпрозорого пластилексу, подекуди вкрапленого люрексу, або
оптичних волокон.
В осінньо-зимовому сезоні стають модними набивні та жакардові малюнки у
манері ліберті, модерн та у більш ранньому, вікторианському стилі.
Особливо вдало й талановито втіленого в роботах основоположника дизайну
– художника 19-го століття, Вільяма Моріса. Нове оформлення текстилю
нагадують його малюнки для шпалер та інтер’єрних тканин. Для сучасних
малюнків характерна та ж сама складна візерунчастість, вигнуті, звивисті
форми. Незвичайність ліній та барв, лише видалено співвідноситься із
обрисом та кольором реальних рослин. Вони замінюються фантастичними,
уявними квітами та листям. Квіткові мотиви докладно внутрішньо
розроблюються, та включаються у застилістий візерунок.
Усі перелічені матеріали пропонуються не лише для пальто, але й в
облегшеному варіанті, для костюмів. Крім того, для них пропонуються
класичні костюмні тканини – щільні компактні, жорсткі не лише на вигляд.
Нова тенденція збільшення жорсткості та формостійкості відчувається у
матеріалах для плащів.
Модні плащові тканини мають жорсткий сухий гриф, схожий на папір.
Щільні, але тонкі, вони добре тримають форму, відстають від фігури,
створюючи своєрідний каркас або захисну капсулу.
Для зимових курток, спідниць, жилетів пропонуються дубльовані матеріали
«сандвічі». Це багатошарові системи, де у якості середнього шару й
використовуються нові несумісні матеріали типу тинсулейту, що створюють
відчуття комфорту.
Лідери зимової моди – матеріали з оксамитною поверхнею, щільні, але
пластичні, що чудово драпіруються: оксамит, вельвет – ідеальні для
створення м’якої форми модного овального силуету. Вони пропонуються не
лише для класичного асортименту одягу (жакетів, суконь, спідниць), але і
для виробів спортивного стилю6 курток, брюк, пальто, тощо.
Окрім оксамиту та вельвету дуже актуальний фліс та плюш, особливо із
віскозних волокон – матеріали м’які, рухливі, що добре драпіруються,
переливаються шовковим блиском. Вони чудово підходять як для вузьких
виробів, так і для вільних, як окутують фігуру моделями жакетів та
курток, що елегантно загортаються, з широкими вирізами горловини, з
великими комірами, які закривають плечі.
Не менш, ніж тканини, різноманітним є і зимовий трикотаж. У холодну пору
року кращим буде важкий трикотаж, у вазі пальто. Велико рельєфний,
схожий чи в дійсності зв’язаний вручну на спицях та гачком з об’ємної
пряжі.
У сучасних обробках приховується не менше творчих ідей, ніж у тканинах.
Головні ритми фестонів, вишукана світлотінь мережева та енергійний
рельєф в’язаний гачком, світлість англійського шиття… Ажурні обробки
так подобаються зараз, що й фурнітура наслідує їх: ґудзики, бусини та
наконечники з прозорої пластмаси частково нефарбовані, що прозорий
рельєфний орнамент виділяється на матовому білому тлі; металеві пряжки
та кільця наче натерті крейдою. Все це рекомендується розмішувати, за
можливістю, не так, як прийнято: шиття та мережеві краї в’ються по
діагоналям, скручуються у спіраль, ґудзики стають прикрасою збираючись
«юрбою».
Пояса та ремені – важлива деталь жіночого одягу. Вони є аксесуарами, що
мають значення «творців стилю». У зоні уваги дизайнерів та споживача
знаходиться найрізноманітніші пояси: декоративні, функціональні, у
воєнізованому стилі, етнічні, авангардні. Головним матеріалом для
виготовлення ременів є шкіра. Шкіряні ремені прикрашають перфорацією,
металевими блоками, заклепками, бахромою, пряжками, брошками, тисненням,
чеканкою, ланцюжками. У якості гідної альтернативи шкіри дизайнери
пропонують такі актуальні матеріали, як пластик, метал, текстиль.
Останнім часом дизайнери звернули увагу на найконсервативніший аксесуар
костюму – парасольку. Форми парасольок стали найрізноманітнішими –
квадратні, прямокутні, овальні з підвищеним куполом, з двома ручками,
глибокі парасольки з кишенями на внутрішній частині купола,
парасолька-шляпка, парасолька-тростина, парасолька-сумка. Матеріалами
для виготовлення парасольок стали більш різноманітними –
водовідштовхувальний нейлон, натуральний шовк, прогумовані тканини, та
такі, що відбивають світло. Крім того, як альтернативні матеріали можуть
застосовуватись прозорий пластик, хутро, шкіра та трикотаж із
спеціальним просоченням. За кольором парасолька може сполучатись із
сумкою, верхнім одягом або утворювати кольоровий контраст по відношенню
до інших частин костюму.
Взуття відіграє у дизайні костюму вельми значну роль. У цьому сезоні
домінують округлі носочні частини колодок. Носи чобіт і туфель стануть
ще більш круглими й сильно наповненими, що особливо ярко проявиться в
новомодних «мушкетерських» чоботах з об’ємною союзкою і прямою
невисокою халявою з обов’язково широким ремінцем з пряжкою в області
під’йьому або шкіряними «шпорами».
Пропонуються і інші форми колодок: загострені і каре подібні. Перші
тепер не відрізняються великою витянутістю – колодки знову наближаються
до природної форми стопи без великого декоративного припуску, інші –
також скорочені, об’ємні і немов би обрубані на кінці (але квадратних
носів поки ще небагато).
На хвилі актуального стилю 70-х років в моду знову повернулися масивні
платформи. Вони перекочували в зимові лоафери і чоботи з літніх
босоніжок, також як і танкетки у вигляді окремих клиноподібних підборів
і блок-підошв з платформами.
Знову популярні і високі підбори-стовпчики, оздоблювальні «під
наборні», як прямі, так і ті що звужуються до низу.
Як і раніше залишаються в моді шпильки, особливо характерні для ошатного
взуття. Альтернатива їм – низенькі прямокутні або круглі підбори висотою
від 0,5 до 2 см. Однак слід відмітити перевагу тенденції до потовщення і
збільшення висоти підборів, відповідній актуальним стилям 40-х та 70-х
років минулого століття.
Кольорова гамма взуття змінюється у бік практичних темних відтінків.
Знову в фаворити вийшли чорні і коричневі кольори, останній – у всьому
різноманітті відтінків: від мокко до кофе з молоком. Доповнення до них –
бежево-пісочні відтінки, рудий і білий, який знову дуже популярний.
Окремо варто відмітити модні червоні, сині, бордові, крейдові тони, а
також металізовані та ламіновані матеріали під золото, срібло і бронзу.
У відношенні матеріалів особливо різнопланове. Актуальні, як гладка
лицьова шкіра, так і матеріали з ворсовою поверхнею: замша, велюр,
спилок і нубук. В моді також лаки і шкіри рептилій : змії, ящірки,
крокодила, а також їх імітації. Модні шкіри з тисненням рослинними
орнаментами й фігурно вистриженим коротко ворсовим хутром.
Як ніколи популярні текстиль й трикотаж. Верх взуття може буди
виповненим з них цілком, також вони використовуються для окремих деталей
і декору. Що стосується текстилю, то в вечірньому взутті найчастіше
використовуються шовк і бархат, у повсякденній – вовняні твіди, фетри,
бавовняні або змішувальна джинсова тканина.
Самим модним й поширеним видом декору взуття являються візерунки з
металевих заклепок, блочок і пуклєй різної форми і розміру. Часто
зустрічаються вишивки кольоровими й однотонними нитками. Візерунки в
техніці «арабески» і «ришельє, декоративні ремінці з невеликими
пряжками, навісні змінні ланцюжки і мініатюрні бантики. З новинок –
незвичайний для взуття декор у вигляді помпонів, виготовлених з хутра
або з вовняних ниток.
Як і раніше актуален декор з натурального хутра: вставки, аплікації,
зовнішні шви, жантовки і навіть змінні халяви.
Чоботи мають різну висоту халяв: від скорчених – нижче щиколотки, до
височенних – до середини стегна. Актуальні і полу чоботи, і моделі 3/4.
Черевики також можуть бути з різною висотою берцев: як коротких, так і
таких що доходять до коліна. Цікавий гібрид черевиків і чоботів: на
високу халяву настрочені невеликі берці з декоративною шнурівкою. Що
стосується форми халяв, то вона може бути така що облягає, або пряма.
Поширені моделі з полу прилягаючими халявами без застібки, з застібками
на нозі тонкими шнурками або широкими ремінцями з пряжками.
Головний убір, як складова частина костюму в цілому приймає участь у
створюванні образу.
Сьогодні все більш популярні становиться берет. Якщо недавно цей
головний убір був переважно моделлю для середнього і старшого віку то
тепер потенційний покупець цього головного убору значно змолодів. Це
дозволяє дизайнерам пропонувати вельми гострі рішення форми. Берети
різного об’єму і силуету, різної пластики й образного рішення завжди
були присутні в творчих колекціях модельєрів.
Сьогодні затребувані м’які пластичні берети помірного об’єму. Акцент –
на оригінальну конструктивну проробку голівки, нетрадиційне рішення
кашпена або декоративна прикраса.
Популярний берет з голівкою незвичайного – в рамках класичного рішення –
крою, а також дуже пластичні берети – ковпачки на високому (7-10 см)
кашпене.
Як і раніше актуальні м’які хутряні берети; цікаво виглядають берети,
виконані з хутряного трикотажу або ж в’язані з вовняної пряжі і рясно
прикрашені хутром.
3.2. Характеристика матеріалів для виготовлення моделей.
Одяг є багатошаровим і багатокомпонентним виробом, що складається з
основних і допоміжних (але не другорядних) матеріалів. У пакет виробу
звичайно входять покривний, підкладковий, прокладкові матеріали.
Для раціонального і правильного вибору матеріалів для пакета, потрібно
використовувати знання асортименту та властивостей матеріалів, вимог до
одягу.
Під асортиментом текстильних матеріалів розуміють сукупність полотен,
які застосовуються для виготовлення текстильних виробів. Асортимент
тканин дуже широкий, динамічний, видозмінюється залежно від напрямку
моди. Нових технологій, способів оздоблення та друку, соціальних явищ та
інше. Оновлення асортименту текстильних матеріалів виявляється в новому
художньо-колористичному оформленні, оздобленні та розробці нових
структур.
Обрана для колекції пальто тканина вельвет-рубчик відноситься до
бавовняних костюмних тканин. До цих тканин також належать класичні
тканини (діагональ, трико, молескін), джинсові тканини, вельвет-корд і
меланжеві тканини з триацетатними і поліамідними нитками, які імітують
джинсові, оксамитові.
Вельвети мають на лицевій поверхні ворсові повздовжні рубчики. Залежно
від ширини рубчиків розрізняють вельвет-рубчик (з вузькими рубчиками),
та вельвет-корд (з широкими рубчиками). Вельвети виробляють з кардної
пряжі, поверхневою щільністю 275-325.
Вельвет-рубчик виробляють з гребінної, крученої пряжі в основі та
одиночної пряжі в пітканні, різної лінійної густини. Висота ворсу
становить 0,8-0,9, ширина рубчика 2-3 мм, поверхнева щільність 220-270
г/м2. за оформленням виготовляються гладко фарбованими, друкованими.
Іноді виготовляють фасонний (ворс на лицьовому боці розташований у
вигляді малюнка), можуть при виготовленні використовувати металеві нитки
– люрекс, які надають тканинам святкового вигляду.
Вельвет-корд – це тканина складного піткановорсового переплетення, в
основі з кардної крученої пряжі, в пітканні з одиночної, з поверхневою
щільністю 290-320 г/м2. висота ворсу до 1,5 мм, ширина рубчика 3-5 мм.
Вельвет-корд тканини чисто бавовняні та бавовняно-лавсанові, бавовняні з
еластином (3%) та бавовняні з поліестером і еластаном. За оформленням
виготовляють гладкофарбовані вибивні, зі спецобробкою. Виробляють
вельвет-корд зі структурованим укладенням ворсу, у вигляді смуг та інших
візерунків.
Важливою характеристикою вельвету є розсування ниток. Бавовняний вельвет
має мале розсування ніж вельвет з еластаном.
Добротність вельвету обумовлюється міцністю закріплювання ворсу. Усадка
вельвету не перевищує 3%.
Вельвети володіють добрими теплозахисними властивостями та
зносостійкістю. Вельвети, що містять синтетичні волокна володіють
підвищеною розтяжністю. Недоліком ворсових бавовняних тканин є
обсипання.
Поповнення асортименту вельветів здійснюється за рахунок випуску тканин
з широкими (до 1 см) рубчиками, з рубчиками різної ширини або з фасонною
стрижкою. Також є мікровельвет, макровельвет, вельвет-фрост (з
характерним вибіленим ворсом, що імітує іній), вельвет зі складним
рубчиком, манчестерський вельвет, оксамитовий вельвет, вельвет з
орнаментом, еластичний вельвет, вельвет фасонний.
Вельвети можна комбінувати з тканинами: бельсет, джинсовими тканинами,
замша, репс, сукно, шкіри, штучної шкіри, лоден, твід, фланель,
шотландка.
Підкладкові матеріали, що використовуються для оформлення внутрішнього
боку виробу та охороняють його від зношування, мають насамперед
забезпечувати добру посадку пальто на фігурі людини, мати достатню
стійкість фарбування до тертя і дії поту, бути стійкими до тертя, мати
гладку поверхню з малим коефіцієнтом тертя; за кольоровим рішенням
відповідати матеріалу напрямку моди, мати термін служби, що відповідає
терміну експлуатації основного матеріалу і виробу в цілому.
Підкладкові матеріали повинні мати повітрепроникливість не менше 100 дм3
(м2с), бути вологопровідними і гігроскопічними, не мають
електризуватися, більшість з підкладкових тканин – шовкові (віскозні й
віскозноацетатні) і напівшовкові (містять віскозну і бавовняну пряжу).
Деякі підкладкові тканини виробляються з поліамідних комплексних ниток в
основі та утоку; незначна частина підкладкових тканин бавовняні.
Підкладкові матеріали з гідрофільних волокон, що становлять значну
частину асортименту, в основному задовольняють гігієнічні вимоги. З
гігієнічного погляду, недоцільно використовувати для підкладки однорідні
гідрофобні матеріали. Вміст синтетичних і ацетатних волокон у
підкладкових матеріалах не має перевищувати 50%.
Підкладкові тканини виробляють полотняним, сатиновим, атласним,
саржевим, комбінованим та великовізерунковим переплетінням. За
колористичним оформленням їх випускають вибіленими, гладкофарбованими,
пістрявотканими і друкованими, а за оздобленням – малоусадковими,
стабілізованими.
Підкладкові тканини виробляються з поверхневою щільністю 60-150 г/м2 ,
шириною 90-140 см. Класичними підкладковими тканинами є саржа, атлас,
сатин-дубль, шотландка.
Обраний для пальто підкладковий матеріал – саржа, зможе задовольнити
перелічені вимоги.
Саржа виробляється з віскозних ниток в основі, а в утоку – з бавовняної
або віскозної пряжі саржевим переплетінням. За колористичним оформленням
випускають гладкофарбованою або вибіленою з поверхневою щільністю
120-140 г/м2. Лицева сторона тканини гладка та блискуча з діагоналевим
рубчиком, зворотна – матова. Саржу виробляють лінійної щільності 16,6
текс в основі та 18,2-25 текс в утоку.
Клейовий метод з’єднання деталей швейних виробів знаходить все більше
використання в швейному виробництві. Використання клейових з’єднань дає
можливість замінити ручні операції на машинні, значно продуктивність
праці підвищує, поліпшує зовнішній вид та якість швейних виробів, знижує
їх собівартість.
В зв’язку з поліпшенням якості клейових матеріалів, розширення їх
асортименту, збільшенням випуску прокладкових матеріалів з клейовими
покриттями область застосування клейових матеріалів та економічна
доцільність їх використання постійно зростають.
Дублерини, які знаходять широке використання при виготовленні
різноманітного асортименту швейних виробів з сучасних текстильних
матеріалів, випускають з клейовими покриттями і виробляють різними за
волокнистим складом, структурою, оздобленням та забарвленням. За складом
це переважно тканини з хімічних волокон, однорідні або змішані: з
віскозної, віскозно-лавсанової, віскозно-бавовняної, капронової пряжі
або ниток, а також тканини, які складаються з суміші трьох видів
волокон. Виробляють їх переважно полотняним переплетенням, різними за
щільністю та товщиною. Деякі види тканин випускають під ворсованими з
неробочої сторони, для надання їм поверхневої м’якості. За забарвленням
такі тканини випускають відбіленими, гладко фарбованими або меланжевими.
Використовують такі тканини при виготовленні швейних виробів за
технологією фронтального дублювання деталей.
Дублерин виробляється простими переплетеннями (переважно полотняним), з
невисокою щільністю і має мінімальну жорсткість та поверхневу щільність
(90-161 г/м2). Використовують для фронтального дублювання деталей
пілочок швейних виробів з метою надання їм необхідної форми та
жорсткості.
Швейні нитки – це основний вид матеріалу для з’єднання деталей швейних
виробів. Крім того, нитки можуть використовуватися і як оздоблювальний
матеріал. За волокнистим складом швейні нитки поділяються на бавовняні,
шовкові, синтетичні, штучні та штапельні.
За структурою існують такі види швейних ниток: скручені, однониткові,
армовані, текстуровані.
За оздобленням та забарвленням швейні нитки випускають: чорними, білими,
кольоровими, глянцевими або матовими; бавовняні – мерсеризованими.
Швейні нитки повинні задовольняти такі основні вимоги: бути міцними,
мати рівномірну товщину та ступінь скручування, бути зрівноваженими за
скручуванням, мати міцне фарбування або достатній ступінь білизни, не
мати дефектів.
Обрані для пальто найбільш поширені нитки – армовані бавовною мають
сердечник з поліамідних або поліефірних комплексних ниток, який
обвивають волокнами бавовни або полінозними. Вони більш блискучі, міцні
та еластичні, ніж бавовняні, і значно більш теплостійкі, ніж бавовняні.
Їх випускають торговими номерами: 20 ЛХ, 30 ЛХ, 44 ЛХ і використовують
замість бавовняних швейних ниток відповідної товщини, або замість
шовкових та синтетичних.
Обрані для пальто нитки товсті з натурального шовку – гарус –
використовують для прокладання оздоблювальних строчок, обметування
петель. Їх випускають двох номерів: №33 (333 текс) і №7 (143 текс) і
виробляють з 90 ниток шовку-сирця.
Ґудзики використовують для застібання та оздоблення виробу. Асортимент
ґудзиків дуже різноманітний. Ґудзики класифікують за різними ознаками.
За призначенням ґудзики поділяють на пальтові, піджачні, брючні,
білизняні, формені та дитячі.
За матеріалом розрізняють ґудзики пластмасові, металеві, керамічні,
дерев’яні, кістяні, перламутрові, комбіновані та інші.
За зовнішнім видом ґудзики розрізняються на види:
з формою: круглі, овальні, напівкулевидні, квадратні та прямокутні,
циліндричні та інші;
за забарвленням: чорні, білі, кольорові, пістряві, з різними
декоративними ефектами, а також імітації під черепаху, янтар, перламутр,
перлину та інші.
За способом прикріплювання до одягу ґудзики бувають з двома або чотирма
отворами, з вушком та з напівтаємним вушком.
За способом оздоблення ґудзики бувають рядові та оздоблювальні: з
перламутровим ефектом, з поверхневим фарбуванням кольоровими лаками, з
ювелірною тонкою металізацією у вигляді окантовок і інкрустацій та інше.
Розмір ґудзиків прийнято визначати діаметром; товщина ґудзиків повинна
бути не менш 1,6 мм.
Для даного швейного виробу обрані металеві ґудзики, з декоративними
ефектами, з вушком, за кольором пропонуючого матеріалу, діаметром 25 мм.
Пряжки служать для застібання, оздоблення, прикріплення деталей та для
зручності користування одягом. Виготовляють їх зі сталевого дроту,
стрічки, сталевих та латунних листів або з пластмаси. Сталеві вироби
нікелюють або обробляють лаками для захисту від корозії.
Для даного виробу обрана пряжка з пластмаси, з поверхневим фарбуванням
кольоровими лаками, за кольором відповідно пропонуючого матеріалу.
3.3. Композиційне рішення головного вбрання, взуття та
аксесуарів колекції.
Розроблювальна колекція проектована на осінній сезон. Модулем
виділяється костюм у системі ансамбль. Усі частини ансамблю
взаємозалежні між собою, підлеглі один одному і єдиному
художньо-композиційному задуму. Завдяки строгої взаємопідпорядкованості
і єдності стилю, його частин, ансамбль має особливу властивість, повно
виражає образ людини.
Почуття стилю, міри і реальне відношення до навколишнього миру допомогли
автору курсового проекту домогтися образної завершеності цілісного
ансамблю – актуального, елегантного, комфортного, живого, динамічного,
образного, і завжди привабливого.
Головний убір, як складова частина костюма в цілому приймає участь у
створюванні образу, може підкреслити достоїнство і приховати недоліки
свого володаря. В процесі проектування головного убору використовуються
прийоми і засоби, які дозволяють домогтися структурної цілісності форми,
логічно завершеної за всіма своїми параметрами. Важливе значення має
сприйняття, як форми в цілому так і її складових – об’ємів, різних
ліній, кутів, які в підсумку надають суттєвий вплив на сприйняття
обличчя людини.
В курсовому проекті головні убори створені по принципу тотожності
(прагнення к повторенню об’єму голови) і нюансу (по об’єму більше
голови). Всередині форми використовувані вертикальні і горизонтальні
лінії. По принципу «золотого перетину» знайдені оптимальні пропорційні
співвідношення частин головного убору, співвідношення головного убору з
обличчям людини і головного убору з костюмом.
Обробка виконана з основних і оздоблювальних матеріалів. Використані
всілякі шнури, канти, бейки, ремінці; застосовується фурнітура –
ґудзики, блочки, пряжки.
Взуття грає в дизайні костюма велике значення, перетворюючись іноді з
елементу другорядного в першорядний. Взуття в костюмі свідчить про
статус і загальному культурному рівні їх власника. Взуття, як елемент
костюму, має велике естетичне значення, так як в значній мірі впливає
на зовнішній облік людини, створює цілісність образу, виконуючи тим
самим естетичну функцію.
Пошуки доцільної краси і засобів емоційної виразності в гармонії взуття
знаходять свій вираз в композиційнім рішенні її форми.
Основними елементами форми взуття являються лінії, колір, фактура,
декоративні елементи, пропорції.
Лінії створюють загальний контур виробу, виявляють обрис окремих
деталей, сприяють найкращому зоровому сприйняттю основної композиційної
ідеї. Контурні лінії обумовлюють силует носочної частини, побудова
підбору, розміри і контури декору, з’єднуючи їх в єдину форму.
Конструктивні лінії, або шви, поділяють форму на певні частини,
створюють певні оптичні ілюзії, штучно зменшуючи або збільшуючи окремі
частини взуття.
Декоративні лінії прикрашають форми (строчки). Колір в композиції взуття
надає різноманітний емоційний вплив.
Сприйняття маси і розмірів у більшості випадків пов’язано з відчуттям
кольору: теплі сприймаються важкими, світлі – більш легкими.
Рівновага кольору взуття досягається завдяки пропорціональному
співвідношенню кольорових відтінків: великі поверхні більш спокійні по
кольору, а малі – контрастні.
В композиції костюма аксесуари – сумки, рукавички, пояси, окуляри,
парасольки, біжутерія і інше – виконують роль не тільки додаткових
деталей, а й беруть участь в створюванні загального стилю костюма.
Рукавички являються одним із важливих доповнень костюма. Вони,
захищають руки від кліматичних впливів, крім того, декоративно
завершують костюм. Рукавички підкреслюють пластику руху в костюмі. В
залежності від зміни довжини і форми рукавів змінюється довжина і
конструкція рукавичок. Якщо рукав скорочується, довжина рукавичок
збільшується, з’являються застібки – кнопки, ґудзики, застібки.
Вироблені рукавички із різних матеріалів: шкіри (гладка, лакова,
замша); сучасних синтетичних матеріалів, імітуючих шкіру; різноманітних
сіток, трикотажу.
Серед аксесуарів окуляри знаходяться на другому місті після взуття.
Окуляри – це не тільки випробуваний засіб для корекції зору, а й ще
модний аксесуар, який носять усі – і дорослі, і діти.
Окуляри – аксесуар примітний. За допомогою окулярів обличчю можна
надавати вираз загадковості, інтриги, сексуальності, зворушливої
беззахисності, інтелектуальної зосередженості і аристократичного шарму.
Підкреслити показність і респектабельність можна за допомогою вишуканих
стекол, а також формою, кольором і фактурою окулярів.
Таким же чином можна скорегувати індивідуальні недоліки обличчя,
використовуючи «вічні» властивості кольору: світлі кольори виступають,
якби наближаються, а темні – скрадають форму, видаляються, відступають.
Пояса і ремінці – важлива деталь жіночого одягу. В наш час пояса і
ремінці являються аксесуарами, які мають стилєстворююче значення. За
конструкцією і способу носіння пояса можна підрозділити на що
зав’язуються і що застібаються.
Крім свого прямого призначення – підтримувати одяг, пояс або ремінь
виконують і другі важливі функції: нівелюють недоліки тіла, роблять
фігуру стрункою, підтягнутою, підкреслюють красу жіночої талії.
4. МОДЕЛЬНО-КОНСТРУКТОРСЬКА ДОКУМЕНТАЦІЯ
МОДЕЛІ
4.1. Опис зовнішнього вигляду моделі
Пальто з вельвету для жінок молодого та середнього віку, прямого силуету
з ременем по лінії талії, рукав вшивний, двошовний.
Пілочка пряма, не відрізна на лінії талії, з прямими кокетками, з
верхніми клапанами вихідними з-під кокеток, верхніми фігурними
накладними кишенями, бічний зріз яких входить в пройму. З нижніми
клапанами – хомутиками, нижніми прямокутними накладними кишенями. На
клапанах застібка на один ґудзик та одну вертикально розташовану
обметану петлю.
Спинка з двох частин зі швом посередині, фігурною кокеткою, на лінії
талії хомутик шириною 6,5 см.
Пройма класична, рукав вшивний, двошовний, довгий, по низу із переднього
шва рукава виходить пата шириною 4,5 см, котра застібається на один
ґудзик та одну горизонтально розташовану обметану петлю, з плечовими
накладками.
Комір вшивний, відкладний, з прямокутними кінцями.
Центральна застібка доверху, підборт відрізний. По краю борту
розташовано п’ять горизонтальних петель на рівній відстані друг від
друга, причому верхня – на відстані 1,5 см від верхнього краю борту, а
нижня петля – на відстані 34 см від лінії низу виробу.
Ремінь шириною в готовому вигляді 5 см, з пряжкою.
По краю борту, коміра, кокеток, клапанів, кишень, пат, ременя, хомутика
прокласти по дві оздоблювальні строчки 0,1-0,5 мм нитками в колір
запропонованої тканини.
Підкладка зі швом на спинці та бічними швами, по спинці на рівні лопаток
складка, по низу виробу підкладка пришивна.
Розмірна характеристика моделі, см:
зріст 175
обхват грудей 88
обхват стегон 96
4.2. Характеристика системи конструювання деталей моделі
Конструкція одягу є пристрій, основними характеристиками якого є силует,
покрій, взаємо розміщення деталей, їх конструктивна побудова, вид
з’єднувальних швів.
Будь-яку конструкцію одягу можна побудувати різноманітними методами:
муляжним, пропорціонально-розрахунковим, розрахунково-графічним та
методом розрахунку розверток деталей одягу по зразку моделей.
Муляжний метод узагальнює процеси моделювання та конструювання одягу
безпосередньо на фігурі або манекені способом наколки. При цьому
використовується макетна тканина, папір, або безпосередньо основна
тканина. Конструювання одягу методом накладки вимагає значної витрати
часу, високої кваліфікації виконавця, та застосовується при виготовленні
окремих індивідуальних замовлень та в моделюючих організаціях.
Пропорціонально-розрахункові системи. В більшості систем конструювання
одягу креслення виробу будують на базі вимірювань фігури (мірок),
отриманих розрахунковим шляхом, виходячи з принципу пропорційної
залежності окремих частин тіла людини. Початковими показниками для
розрахунку є мірка напівобхвату грудей (С2), довжини тіла (Р). в умовах
масового виробництва ці мірки беруть з таблиць вимірів. При виготовленні
виробів по індивідуальним замовленням населення основні мірки визначають
шляхом вимірювання фігури замовника, допоміжні – шляхом розрахунку.
Формули розрахунку в кожній системі конструювання, що входять в цю
групу, в принципі однотипні та відрізняються лише цифровими показниками.
Результати розрахунків приблизно однакові, вони характеризують
умовно-пропорційний тип, будова тіла людини того географічного району,
де утворювалась система конструювання, тому що в основу будь-якої
пропорційно-розрахункової системи закладено емпіричні дані, що отримані
дослідним шляхом. З усіх пропорційно-розрахункових систем найбільше
поширення та застосування у виробництві на певному етапі отримали
системи Короткова (координатна система), Царьова, Виноградова та інші.
В координатній системі І.М. Короткова спостерігається часткове
обґрунтування формул розрахунку мірок, детально розглядається послідовне
побудування креслення в повному зв’язку з будовою тіла. Багато уваги
виділено формоутворенню.
В теперішній час пропорційно-розрахункові системи поступово замінюють
новими, які мають теоретичне обґрунтування.
Основним недоліком пропорційно-розрахункових систем є те, що виміряння
фігури (мірки) базується на формулах, стверджуючих пропорційну
залежність окремих частин тіла людини, що суперечить дійсності.
Метод розрахунку розверток деталей одягу засновано на елементарних
поняттях чебишевської сітки та геодезичних ліній і на розрахункових
методах їх визначення на кривих поверхнях.
Розрахунково-графічна система конструювання одягу розроблена ЦНІІШП на
базі розрахунково-аналітичного методу (автор І.А. Тер-Овакімян), згідно
котрому креслення конструкцій будують, застосовуючи геометричні та
графічні розвертки згладжених контурів фігури людини. При цьому
враховуються необхідні додатки на вільне облягання фігури та декоративне
оформлення виробу.
Вихідними даними до побудови креслень є розмірові характеристики фігур,
що взято з таблиць антропометричних вимірів жіночих, чоловічих та
дитячих фігур, або мірки, що отримано шляхом безпосереднього обмірювання
фігури при виготовленні виробів по індивідуальним замовленням населення.
В основу побудови кожного вузла конструкції покладено виміри відповідної
ділянки фігури.
Таким чином усе креслення основи по натуральним вимірам фігури без
пропорційних розрахунків. В практичній роботі, у випадку незручності
отримання того чи іншого розмірного признаку шляхом обмірювання,
дозволяється взаємозамінювання розмірних ознак, які мають між собою
достовірний зв’язок, встановлену матеріалами антропометрії.
При побудові конструктивних ліній, що розкривають форму окремих вузлів
конструкцій або контурів фігури (побудова ліній горловини, ліній пройми)
застосовують метод геометричних розверток.
Якщо в основу побудови того чи іншого вузла покладені два вимірювання, а
шукані конструктивні точки займають просторове положення, застосовують
геодезичний метод, або метод засічок (знаходження плечової точки,
вершини пройми та інші).
При використанні одного розмірного признаку для побудови того чи іншого
вузла конструкції (ширини спинки, довжини виробу та інші) застосовують
графічний метод.
Всі розрахункові формули для побудови креслення конструкції відображають
дійсний зв’язок між окремими ділянками тіла або результати математичного
аналізу окремних вузлів конструкції. На базі розрахунково-графічної
системи розроблена єдина методика конструювання одягу, що забезпечує
єдність принципів конструювання чоловічого, жіночого, та дитячого одягу.
Структура розрахункових формул в єдиній методиці зберігається,
змінюються лише параметри-коефіцієнти при перемінних, а також абсолютні
величини вільних членів, що залежать від статево-вікових особливостей
фігури та виду виробів.
В Центральній дослідно-технічній швейній лабораторії (ЦДТШЛ) розроблено
єдиний метод конструювання одягу, що застосовують для виготовлення
виробів по індивідуальним замовленням населення. В основу цього методу
взята єдина методика. В єдиному методі деякі складні розрахунки спрощені
або замінені мірками. Відмінність від єдиної методики в тім, що в
розрахункові формули єдиного методу введено показники постави.
На базі розрахунково-графічної системи розроблено методику
Республіканського будинку моделей (РБМ). Застосовуючи цю методику можна
конструювати одяг будь-яких напрямків моди, так як структура кожної
розрахункової формули дозволяє вводити в неї всі елементи, враховуючи
особливості моди теперішнього періоду.
При виготовленні виробів по індивідуальним замовленням вихідними даними
для побудови креслень є інформація про будову тіла людини; мірки
отримані шляхом безпосереднього обмірювання фігури; а про форму виробу –
додатки.
Метод побудови креслення деталей одягу базується на графічних прийомах
перенесення розмірних ознак фігури на площину в певній послідовності з
використанням формули I виду:
Р=М+П
Тільки одна розрахункова формула II виду використовується для визначення
ширини пройми і рукава. Цим пояснюється велика кількість розмірних
ознак, які приймають участь в побудові, більш 30.
Частина розмірних ознак, використаних в методиці, відсутня в ОСТах, вони
додатково вводяться для більш точної розгортки одягу на площині.
Це наступні розмірні ознаки:
ширини – Шг1 – ширина груди з урахуванням виступу грудних залоз;
Шпп, Шпс – ширини пройми, що визначає ракурс або розворот плеч;
висоти, Впкп – що визначають розхил бокової виточки на живіт;
глибина горловини – Гг – яка приймає участь в побудуванні розгортки
опорної поверхні фігури.
Універсальність розрахункових формул та методи побудови креслень
конструкції, забезпечується реальними закономірностями та зв’язками між
окремими елементами конструкцій, що дозволяє використовувати цю методику
для побудування креслень конструкцій будь-яких моделей для фігур з
будь-якими відхиленнями.
Велике значення для методики РБМ з’являється точне знімання мірок, яке
дозволяє закрійнику визначити будування фігури, виявити її особливості,
установити ступінь відхилення від умовно-пропорційної фігури. Тільки
точне знімання мірок дає можливість одержати більш точну конструкцію
виробу з урахуванням особливостей будови тіла людини.
Відмітними рисами цього методу являються:
Опорна поверхня виробу визначається в незалежності від розхилу нагрудної
виточки.
Розхил нагрудної виточки знаходиться як різниця між виміром, який
проходить крізь виступаючі точки грудних заліз, і не захоплюючим
опуклості.
Ширини горловини переду і спинки неоднакові і залежать від особливостей
статури конкретної фігури.
Розхил виточки плечової може бути розкреслений в два розхили, що важливо
при будуванні спинки з рельєфами.
Усі виміри поділяються на ті, що знімаються спереду, збоку і позаду.
Виміри слід знімати у строгій послідовності для зручності і точності
зняття.
Для побудови конструктивної основи моделі обрана методика
Республіканського будинку моделей (РБМ), яка розроблена на базі
розрахунково-графічної системи.
4.3. Розрахунок та побудова конструктивної основи
для моделі
Для точного вивчення та, особливо, виміру такої складної форми, як тіло
людини, необхідні відправні, або як їх іще називають, орієнтирні точки
на його поверхні. Ці точки відповідають явно вираженим та легко
промацующимся утворенням скелета – кінцям кістяних відростків,
шершавостям, буграм або точно окреслених кордонів на м’яких тканинах.
Антропометричне обстеження починається з розмітки антропометричних точок
на фігурі людини (дермографічним олівцем або кульковою ручкою). Галузеві
стандарти на розмірові ознаки передбачають використування 13
антропометричних точок. Перед вимірюванням конкретної фігури намічують
зазвичай 6 точок, які є початковими для ряду вимірів:
шийна точка б – вершина остистого відростку сьомого шийного хребця;
точка основи шиї в – точка на пересіченні лінії обхвату шиї з
вертикальною площиною, що розсікає плечовий скат навпіл;
плечова точка з – точка на пересіченні зовнішнього краю акроміального
відростку лопатки з вертикальною площиною, що перетинає плечовий суглоб
навпіл;
передній кут підпахвової западини н – найвища точка дуги, яка утворена
переднім краєм під пахвової западини при опущеній руці;
задній кут підпахвової западини о – найвища точка дуги, утворена заднім
краєм підпахвової западини при опущеній руці;
точка висоти лінії талії р – точка на найбільш ввігнутій частині бічної
поверхні тулуба на середині відстані між нижнім ребром та гребенем
півздошної кістки.
Людина, яку вимірюють, повинна стояти в сурово визначеній позі: прямо,
без напруження, зберігаючи звичну поставу, голова фіксується в
очно-вушній горизонталі, руки опущені вздовж тулуба, пальці витягнуті,
ноги в колінах випрямлені, п’ятки разом, відстань між носками ніг 15-20
см. Дихання повинно бути спокійним.
Під час знімання мірок, на примірках або при здачі готового виробу
замовник повинен бути в білизні та взутті, в яких річ буде носитися.
При знімання мірок на фігурі фіксується лінія талії за допомогою плоскої
резинки, яка повинна бути розміщена чітко паралельно до підлоги (ширина
резинки до 1,0 см).
Вимірювання виконують сантиметровою стрічкою та проводять ретельно по
правому боці фігури.
В процесі вимірювання фігури звертають увагу на її особливості:
положення корпуса, висоту плечей, асиметрію фігури, форму шиї, спини,
грудей, живота, стегон, ступінь жировідкладення та їх розподіл, розвиток
м’язів, пропорції тіла.
Для побудови конструкції виробу, крім вимірів фігури, необхідні додатки,
оскільки одяг не прилягає до тіла по усім точкам його поверхні. Від
вірного вибору додатків на вільне облягання, залежить точність утворення
конструкції форми, що проектується.
Додатки на вільне облягання мають суспільне значення – додатки до ширини
усього виробу, або часткове – додатки до ділянок (деталей) конструкції.
Додатки до ширини усього виробу: на рівні грудей – Дг, на рівні талії –
Дт, на рівні стегон – Дс.
Додатки до ділянок (деталей) конструкції: до ширини спинки – Дшс, до
ширини пілочки (перед) – Дшп, до обхвату плеча – Доп.
Додатки на вільне облягання включають припуск, що забезпечує вільне
дихання, вільні рухи, наявність повітряного прошарку для регулювання
теплообміну – названий технічними додатками, та додатки на
декоративно-конструктивне оформлення одягу, яке залежить не тільки від
виду, але і особливостей моделі, силуету, моди та призначення
забезпечити перетворення задуму художника в заданій моделі.
Для спрощення розрахунків використовують сумарний додаток на вільне
облягання, що включає і технічний додаток і додаток на
декоративно-конструктивне оформлення одягу.
Вибір припуску в даному курсовому проекті залежить від:
виду виробу (пальто);
форми виробу (пряме пальто);
від того, як передбачається носити виріб (на тонкі джемпери, блузи,
спідниця – поверх тонких капронових панчіх).
У зв’язку з усім вищевикладеним було обране оптимальне збільшення на
вільне облягання для пальто.
Для вірної посадки виробу на статурі, необхідно при конструюванні одягу
враховувати основні розміри та форми фігури, а також поставу на
пропорції людини.
Постава відображає індивідуальні особливості положення тіла в просторі
та є однією з найважливіших характеристик зовнішньої форми тіла людини,
що виявляє значний вплив на конструкцію одягу.
Постава характеризується наступними факторами: формою хребта, положенням
голови та плечового поясу, нахилу тазу, формою та положенням кінцівок.
Крім форми та взаємного розташування кісток скелету, на поставу також
впливає ступінь розвитку м’язів та жировідкладень.
В залежності від положення корпусу, характеризуючи поставу людини,
розрізняють фігуру нормальну, випрямлену (або перегинисту) та сутулу.
Розробляється модель на сутулу фігуру. Сутула фігура характеризується
плоскими грудьми, дещо нахиленим вперед корпусом, округлою та розширеною
довжиною спини з різко виступаючими лопатками, найчастіше слабко
розвинені м’язи, збільшені в порівнянні з статурою з нормальною поставою
значення ширини та довжини спини та зменшеними значеннями ширини
пілочки.
Мірки:
Дтс 41 Шс 17,5 / Шпс 20 / Шп 13
ДтсI 44 / ВПКС 45 Др 62 / Оп 28 / Оз 16
Впс 40 Дв 105
Гг 38 Сш 20
Дтп 45,5 СгIII 44
Вг 25 / ВПКП 24 Ст 35,5
Впп 38,5 Сс 48
Шпп 19
ШгI 16 / Шг2 18,5 / Цг 9
Вб 18
Додатки: прилягання середнє
Дг 8 Дшг 1,2
Дт 7 Дшс 1,8
Дс 5 Доп 8
Таблиця 4.3.1 – Розрахунок базисної сітки
№ Назва ділянки (лінії або точки) креслення конструктивної основи
Позначення на кресленні Формула та числовий розрахунок або вимір фігури
Величина ділянки,
лінії, вихідні з точки
А
2. Положення лінії груді АТ Вг 25
3. Положення лінії талії АТ Дтп 45,5
4. Положення лінії стегон ТС Вб 18
5. Положення лінії низу АН Дв 105
6. Ширина сітки креслення Аа1 СгIII+Дг+Пр=44+6+0,5 52,5
7. З кожної отриманої точки на вертикалі з точки А провести
горизонтальні лінії до пересічення з вертикаллю з точки а1
13,6
10. Ширина спинки Г2Г10 Шс+Дшс=17,5+1,8 19,3
11. З точок Г1Г2Г10 провести паралелі Т1Т2Т10
12. Положення рівня глибини горловини пілочки
ТС
Гг
38
13. Положення центру груді ГЦ Цг 9
14. Дтс вихідна горизонталь Т10А10 ДтсI 44
Таблиця 4.3.2 – Розрахунок конструктивної основи пальто.
№ Назва ділянки (лінії або точки) креслення конструктивної основи
Позначення на кресленні Формула та числовий розрахунок або вимір фігури
Величина ділянки, см
1 2 3 4 5
Побудування креслення пілочки
1. Положення плечової точки П 1. ) з т. С R=Шпп
2. ) з т. Ц R=Впкп 19
24
2. Ширина горловини пілочки
Оформити горловину пілочки ПА1 Шп
13
3. Положення нагрудної виточки на плечовому зрізі
З‘єднати точку Ц з точкою А2 А1А2
ЦА2 по моделі 4
4. Визначення розхилу нагрудної виточки
З’єднати т. Ц з т. G1, та зрівняти обидва боки виточки GGI
ЦG1 1. ) з т. Ц R=ЦГ1
2. ) з т. G ПГ1Т1-Впп=41-40
ЦА3=ЦА2 10,7
4
24
5. Нове положення плечової точки
З’єднати точки прямою лінією П1
А3П1 1. ) з т. А3 R=А2П
2. ) з т. Ц R=Впкп
9
24
6. Допоміжна точка для побудування пройми пілочки П1П2 з т. П1 зробити )
R=Шпр на вертикаль, яка обмежує ширину пілочки 13,6
7. Положення рівня глибини пройми
З т. П3 управо провести горизонтальну лінію до пересічення з вертикаллю
т. П4 П2П3
П3П4 для 44 розміру постійна величина 5
8. Положення бічного зрізу на лінії глибини пройми П3П5 1/2 Шпр=1/213,6
6,8
9. Допоміжна точка, щоб побудувати лінію пройми пілочки
Оформити лінію пройми по точкам
П31
П1П21П5 0,2П3П4=0,2·13,6 2,7
Продовження таблиці 4.3.2
1 2 3 4 5
Побудування креслення спинки
1. Положення глибини ростка Т10Р Дтс 41
2. Допоміжна точка для знаходження місця розташування плечової точки
Т10Т9 постійна величина 2,5
3. Положення плечової точки П8 1. ) з т. Р R=Шпс
2. ) т. Т9 R=Впкс 20
45
4. Ширина горловини спинки
З’єднати точки прямою лінією П8А9
П8А9
на горизонталь т. А10
з т. П8 ) R=Шп
13
5. Положення вершини плечової виточки А10 у величина відрізку А10 у
залежить від розхилу плечової виточки спинки, чим більше розхил, тим
довше виточка 11
6. Положення плечової виточки спинки відносно найвищої точки плечового
шва у основи шиї
З т. А8 провести вертикаль до точки пересічення з горизонталлю т. УВ
А9А8
В1 по моделі 4
7. Визначення розхилу плечової виточки
Уліво по дузі з’єднати
т. В1 з G3, зрівняти обидва боки виточки G2G3 з т. В1 ) R=В1В
G2G3=П8Г2Т2-Впс=41,5-40
В1А7=В1А8 1
8. Нове положення плечової точки спинки П9 1. ) з т. А7 R=А8П8
2. ) з т. В1 R=В1П8 9
9. Допоміжна точка для оформлення лінії пройми спинки П4П6 П3П2+2=5+2 7
10. Допоміжна точка, щоб побудувати лінію пройми спинки
Оформити лінію пройми по точкам П42
П9П62П3 П31+0,5=2,7+0,5 3,2
11. Положення рівня лопаток А10Л (0,4ДтсI)+2=(0,4·44)+2 19,6
Продовження таблиці 4.3.2
1 2 3 4 5
12. Уточнення положення середньої лінії спинки
по моделі 1
13. Положення бічного шва на рівні глибини пройми
З т. П5 униз провести осьову лінію П5
Т3С1Н1 1/2 Шпр= 1/2 13,6 6,8
14. Визначити положення бічних зрізів по лінії низу
Оформити лінію бічного зрізу пілочки по точкам
П5Т4С2Н2
Н1Н2=Н1Н3 по моделі
5
15. Уточнення положення лінії низу
Оформити лінію низу пілочки по точкам
Оформити лінію низу спинки по точкам
НН2
П5Т5С3Н3=П5Т4С2Н2
Побудування креслення двохшовного рукава з передньою
лінії з пересіченням в точці
34,7
6. Угин переднього перекату рукава по лінії ліктя
З’єднати точки прямою лінією ЛЛ1
РпЛ1М по моделі 1
7. Ширина рукава унизу ММ1 по моделі 15
8. Скос лінії низу рукава
З’єднати точки прямою лінією, точка пересічення
З’єднати точки прямою лінією М1М2
Л2
М2М
1,5
Продовження таблиці 4.3.2
1 2 3 4 5
9. Угин ліктьового перекату рукава на лінії ліктя
З’єднати точки Л2Л3
РЛЛ3М2 по моделі 1,5
10. Побудувати верхню частину оката рукава Рп1
РЛР3
Рп1=П3П2
РЛР3=П4П6 з креслення основи конструк-ції 5
7
0,5
0,5
11. Визначити положення точок
З’єднати точки прямою лінією О5
О6
6,5
4,5
12. Провести бісектрису вугла з точок
Оформити верхню частину оката рукава через точки О5 2
О6 3
постійна величина
постійна величина 2
1
0,5
0,5
7,3
14. Провести бісектрису вугла
З’єднати точки прямою лінією
Оформити нижню
частину оката рукава плавною кривою по точках Рп 8
Пз1+0,5=2,7+0,5
3,2
6,2
з креслення основи конструк-ції
Розгортання ділянок рукава відносно ліній
переднього та заднього перекатів
1. Положення лінії переднього контуру нижньої частини рукава
З’єднати точки
Р5Л5М5 РпР5=Л1Л5=ММ5
по моделі 2,5
Продовження таблиці 4.3.2
1 2 3 4 5
2. Подовжити лінію до пересічення з нижньою частиною оката Р51 та лінією
низу рукава М51
Р51
М51
3. Побудувати лінії переднього контуру верхньої частини рукава
(розгортання відносно переднього перекату)
З’єднати точки
Р1Л4М3 РпР1=РпР5
Л1Л4=Л1Л5
ММ3=ММ5 2,5
2,5
2,5
4. Уточнення лінії переднього контуру верхньої частини рукава
З’єднати точки прямою лінією Р11Л4М31
ММ31 Р1Р11=Р5Р51
М3М31=М5М51
5. Провести бісектрису вугла
3,2
6. Побудувати лінію ліктьового контуру нижньої частини рукава
З’єднати точки прямою лінією РЛР4
М2М4
Р4М4 по моделі
по моделі 2,5
1
7. На пересіченні з лінією ліктя одержали точку
Подовжити лінію до пересічення з нижньою частиною оката
Оформити лінію ліктьового контуру нижньої частини рукава по точкам Л40
Р4Р41
Р41Л41М4 Л40Л41=Л2Л3 1,5
8. Лінія ліктьового зрізу верхньої частини рукава (розгорнення відносно
лінії ліктьового перекату)
З’єднати точки
Р2Л42М41 РЛР2=РЛР4
Л3Л42=Л3Л41
М2М41=М2М4 2,5
2
Побудування креслення коміра
1. Побудувати прямий кут з вершиною О
2. На вертикалі відкласти висоту піднімання середньої лінії коміру ОВ по
моделі 2,5
3. Довжина горловини
З’єднати точки прямою лінією ВА
АВ ) з т. В на горизонталь ОА
СШ+1=20+1 21
4. Побудувати лінію вшивання коміру
Оформити лінію вшивання коміра опукло-увігнутою лінією А1в
а
аа1
вв1
Аа1А1в1В ? АВ= ? 21
1/2 АА1= 1/2 7 7
3,5
0,3
0,5
5. Ширина коміру посередині ВВ2
10
6. Ширина у кінців коміру АА3 ВВ2-0,5=10-0,5 9,5
7. Виступ кінця коміру
З’єднати точки прямою лінією А3А4
АА4
В2А4 по моделі 6
8. Положення лінії відльоту коміру
Оформити лінію відльоту коміру А6
А6А7
В2А7А4 1/2 В2А4= 1/2 27,5
по моделі 13,7
0,7
9. Рівень висоти стійки коміру
Оформити стійку опуклою лінією з’єднуючи точки ВВ1
В1А
3
4.4. Моделювання деталей крою.
В залежності від ступеня змінення базової основи методи конструктивного
моделювання діляться:
1 вид. Нова модель розробляється від змінення силуетної форми БО, або
силуетна форма змінюється за рахунок переведення виточок, уведення
складок, зборки.
Різноманітність модифікацій досягається за рахунок змінення довжини,
положення виточок, уведення додаткового розчленовування, оздоблювальні
деталі, змінення виду застібки, форми та вирізу горловини.
2 вид. При розробленні нової моделі змінюється силует основи по
пропорціям та ступеня прилягання. Основними заходами змінення силуету БО
з’являються: паралельне та конічне розширення, звуження на різних
рівнях, розробка драпіровок та підрізів. Величини замірювань можна
визначити орієнтовно, тому метод другого виду потребує обов’язкової
перевірки та уточнення на попередніх примірках, використовуючи процес
макетування.
3 вид. При розробці нової моделі змінюється крій виробу шляхом
перебудовування БО одягу з вшивним рукавом в конструкцію рукавів реглан,
суцільнокроєні, комбіновані. Як і в попередньому виді модифікацій БО,
необхідна перевірка в області опорних ділянок (балансу). Макетування
обов’язкове.
4 вид. Розробляється нова модель одягу другого виду. Наприклад, з пальто
проектується куртка, плаття. Конструкція уточнюється при виготуванні
зразка-макета (лекала).
Основними елементами технічного моделювання, які застосовуються при
розробці конструкції розробляємої моделі з’являються: переміщення
виточок на пілочці та спинці; побудування кокеток, змінення глибини
горловини, місце розташування кишень, клапанів, хомутика спинки, пат.
Переведення верхньої виточки з типового положення відповідно до моделі
можна шаблонним та графічним способом.
Графічний спосіб має три варіанта: спосіб перпендикулярів, спосіб дуг та
зарубок, комбінований спосіб (спосіб зарубок та перпендикулярів). Він
точний, але трудомісткий.
Спосіб шаблона спрощений, дає добрі результати та широко
використовується в технічному моделюванні. При переміщенні виточок треба
додержуватися наступних обов’язкових умов: розхил виточок повинен
зберігатися; вершина нової виточки повинна бути направлена в центр
опуклості.
В заданій моделі кокетка пілочки має деякий спуск до пройми, це сприяє
деякому зм’якшенню похилості плечового поясу. Так, як кокетка пілочки
розташовані вище лінії груді, частковий розхил виточки залишають, та
оформляють її відповідно з моделлю невеликою виточкою, решту виточки
перевести в лінію відрізу кокетки.
Плечова виточка на спинці повністю переведена в лінію відрізу кокетки.
Поглиблення горловини на пілочці виробляють шляхом зміщення униз по
вертикалі на 1,5 см.
Ширина борта з центральною бортовою застібкою (однобортовою)
визначається: діаметр ґудзика + 1 см, 2+1=3 см. Лінія борта розташована
паралельно середній лінії пілочки. Лінія борта в нижній частині
перпендикулярна лінії низу. Ширина підборта 8 см.
Положення нижньої кишені від лінії талії униз знаходимо по золотому
січенню: ТБ·0,38=18·0,38=6,5 см. Довжина входу в кишеню по моделі
КК1=19,5 см. Горизонтальні лінії нижньої кишені знаходяться паралельно
лінії талії пілочки. Вертикальна лінія кишені по моделі КК2=20 см. Вона
розташована паралельно середньої лінії пілочки.
Положення нижнього клапана-хомутика від лінії талії по моделі 2,5 см
уверх, 3,5 см. униз. Вертикальна лінія клапана-хомутика по моделі АВ=12
см, горизонтальна АА1=19 см. На відстані 6 см місце для прокладання
оздоблювальної строчки. Низ клапана-хомутика фігурний.
Положення верхньої кишені від лінії низу кокетки униз на відстані 1 см
по моделі. Довжина входу верхньої кишені по моделі КК1=12,8 см.
Горизонтальна лінія входу кишені розташована паралельно лінії зрізу
кокетки. Вертикальна лінія кишені по моделі КК2=19,5 см, розташована
паралельно середньої лінії пілочки на відстані 4,5 см по моделі. Низ
кишені фігурний.
Горизонтальна лінія верхнього клапана повторює лінію зрізу кокетки.
Довжина верхнього клапана відповідає довжині кишені АА1=12 см,
вертикальна лінія клапана по моделі АВ=9 см, А1В1=5 см. Вертикальні
лінії клапана розташовані паралельно середньої лінії пілочки. Низ
верхнього клапана фігурний.
Положення хомутика на спинці від лінії талії по моделі 2,5 см уверх, 3,5
см униз. Вертикальна лінія хомутика по моделі 6 см, горизонтальна – 18
см.
Довжина ременя 100 см, ширина по моделі 10 см, в готовому вигляді 5 см.
Положення пати на рукаві від нижнього зрізу уверх 4 см. Довжина пати 15
см, ширина по моделі у готовому вигляді 4,5 см.
4.5. Аналіз та усунення дефектів посадки моделі на фігурі.
Ще одним обов’язком закрійника при примірці з’являється виявлення
дефектів.
Дефекти одягу виникають по різним причинам та зовнішньо виявляються у
вигляді натягувань, зморшок, перекосів, непотрібних складок, утрати
рівноважного стану виробу в цілому та окремих його частин.
Дефекти одягу розподіляють на три групи: конструктивні, технологічні та
дефекти моделювання.
Конструктивні дефекти виникають через невідповідальність розмірів та
форми виробу розмірам та формі постаті людини. Вони виявляються в одязі
у вигляді горизонтальних, вертикальних та нахилених складок та зморшок,
кутових заломів, балансових порушень та дефектів динамічної
невідповідності.
Технологічні дефекти виникають через викривлення конфігурації
конструктивних ліній внаслідок невірного розкрою деталей швацьких
виробів, через невідповідальність сполучених розмірів з’єднання деталей,
зміщення монтажних надсічок. Дефекти технології пошиття виявляються в
недостатньому розташуванні або посадці зрізів деталей, порушенні
встановленої ширині швів, несуміщених монтажних надсічок, кривих
строчках, в викривленні швів та країв виробу, невідповідності розмірів
та перекосів прокладок та підкладки, що складають пакет одягу. Порушення
режимів вологотеплової обробки виявляються при виконанні неправильних
прийомів формоутворення, не передбачених конструкцією розтягувань та
посадок, при викривленні швів та країв виробу.
Дефекти моделювання виникають в одязі в наслідок застосування невірних
прийомів конструктивного моделювання, що призводить до втрати
достоїнств базової конструкції.
На примірці пальто були виявлені наступні дефекти.
Таблиця 4.5.1
Характеристика дефекту посадки Причина виникнення дефекту Схема усунення
дефекту
1 2 3
1. Натяг верхньої частини пілочки біля лінії горловини. Біля лінії
горловини на плечовій ділянці пілочки з’являються нахилені, напружені
зморшки. Недостатня довжина пілочки на ділянці від вершини горловини до
горизонталі, що проходить через точки основи пройми.
2. Напружені горизонтальні зморшки по ліктьовому перекату рукава.
Напруження по ліктьовому перекату рукава, що переходить в горизонтальні
напружені зморшки, викликається недостатньою шириною рукава. Воно
виявляється на ділянці від вершини окату до ліктьового перекату. Рух рук
уперед утруднено.
5. ТЕХНОЛОГІЧНА ОБРОБКА МОДЕЛІ
5.1. Вибір способів обробки моделі
Ринкова економіка ставить перед підприємствами швейної промисловості
України завдання щодо випуску конкурентоспроможної продукції за рахунок
впровадження у виробництво новітніх технологій та сучасного обладнання.
Уніфікація технології виготовлення швейних виробів передбачає введення
єдиних, найбільш раціональних методів обробки при максимальному
використанні прогресивного устаткування, скорочення ручних операцій,
широке застосування клейових матеріалів.
Технологічний процес обробки деталей та вузлів швейних виробів
складається із різних операцій, які виконюються на універсальних
спеціальних машинах та машинах автоматичної дії.
До особливостей процесу виготовлення пальто необхідно віднести наступне.
Для надання необхідної формостійкості і пружності дублюють пілочки,
підборта, кокетки пілочок, кокетку спинки, спинку на ділянках пройм і на
підгин низу, рукав на ділянці окату і припуску на підгин низу, нижній і
верхній комір, обшивку горловини спинки, верхній припуск накладних
кишень, нижні і верхні клапани, нижні і верхні пати, ремінь, нижній і
верхній хомутик спинки, місце розташування хомутика на спинці. Зрізи
прокладки не доходять до зрізів основних деталей на 3-4 мм і при
наступній обробці їх закріплюють строчкой в швах з’єднання деталей.
Технологічний процес виготовлення пальто включає заготовку дрібних
деталей (клапанів, накладних кишень, підбортів, пат, реміня, хомутика);
початкову обробку основних деталей, обробку кишень, застібки, коміра,
рукавів, обробка підкладки; монтаж і оздоблення виробу.
Для обшивання дрібних деталей використовують машину напівавтоматичної
дії. Це дозволяє цю операцію виконати автоматично за заданим контуром.
Припуски швів обшивання закріплюють оздоблювальною строчкою,
використовуючи спецмашину.
До початкової обробки основних деталей відносять з’єднання їх з
кокетками. Спочатку верхній клапан настрочити на пілочку, потім деталь
кокетки з’єднують з пілочкою зшивним швом. Основну деталь спинки
з’єднують з кокеткою настрочним швом, на лінії талії спинки настрочити
хомутик. Останні, одночасно виконуючи оздоблювальні строчки.
Згідно з сучасним напрямком моди, як оздоблення пілочок, використовують
накладні кишені, верхній край котрих обробляють суцільнокроєними з
кишенями припусками. Кишені обшиті підкладною. З’єднання їх з пілочками
виконують на спецмашині, одночасно виконуючи оздоблювальні строчки.
Нижні накладні кишені оздоблені клапанами, які з’єднують з пілочками
настрочним швом, використовуючи спецмашину, одночасно виконуючи
оздоблювальну строчку.
Зрізи бортів обшиваються підбортами, припуски шва обшивання підбортів
висікають. Борта припрасовуються і прокладається оздоблювальна строчка,
що фіксує край бортів. Потім по наміткам обметуються петлі на
спецмашині. Такий метод не відрізняється складністю обробки і є якісним.
Верхні кути бортів по лінії уступів і нижні кути обробляють обшивним
швом.
На нижньому комірі прокладають пружок для пружності. Комір обробляють по
відльоту і кінцях обшивним швом. Верхній комір пришивають к підборту і
обшивці, нижній комір вшивають в горловину виробу, а потім припуски швів
пришивання верхнього коміра та вшивання нижнього коміра з’єднують між
собою.
Пату накласти на передню частину рукава поміж поперечними мітками і
настрочити.
Потім обробка рукавів передбачає зшивання передніх та ліктьових зрізів.
Низ рукавів обробляють за рахунок припусків. До припуску на підгін
пришивають підкладку. Закріплюють низ оздоблювальною строчкою.
В підкладці по спинці застрочують припуск складки по горловині та по
низу. Зшивають плечові зрізи, припосадити зріз підкладки спинки по
плечеві. Зшити бічні зрізи, вставляючи інструкцію та розмірну стрічку.
Зшити передні і ліктьові зрізи рукавів, вшити рукава в пройми.
Підкладку пришивають до внутрішніх зрізів підбортів та обшивки горловини
зшивним швом. Нижній зріз підкладки рукава пришивають к припуску підгина
низу рукава. По низу виробу підкладку пришивають до припуску підгину.
При остаточній обробці петлі обметуються на спецмашині, ВТО виконують на
пресах, пароманекенах, почистити виріб.
5.2. Вибір обладнання для пошиття моделі
Сьогодні різні фірми пропонують широкий вибір обладнання для
виготовлення швейних виробів. Універсальне обладнання замінюється на
більш прогресивні машини, які оснащені механізмами для автоматизованого
виконання закріпок на початку і кінці строчки, піднімання лапки та голки
після шиття, обрізання ниток, тощо.
Така автоматизація виробничого процесу значно полегшує і прискорює його,
підвищує якість виготовлення виробів.
Якість виробів, їхній зовнішній вигляд багато в чому залежать від
волого-теплової обробки як у процесі пошиття, так і при остаточній
обробці. Устаткування для волого-тепловій обробці розділяють на п’ять
основних груп: універсальне пресове устаткування; спеціальне пресове
устаткування; гладильні столи; праски; допоміжне устаткування.
Застосування пресів дає можливість механізувати найбільш трудомісткі
операції волого-теплової обробки, підвищити продуктивність праці,
поліпшити якість обробки і полегшити праця виконавців.
Пароповітряний манекен призначений для остаточної волого-теплової
обробки плечових швейних виробів. Манекен складається з вентилятора,
підстави і кістяка, на який надітий чохол з теплостійкої тканини, що має
форму фігури визначеного розміру.
Гладильні столи випускають різних марок. Гладильні столи мають плоску
прямокутну гладильну плиту, розміри якої залежать від виду оброблюваних
виробів. Їх застосовують для внутрішньопроцесної волого-теплової обробки
різних швейних виробів.
Електропаровий утюг є основним робочим організмом прасувального столу.
Температура підошви праски регулюється терморегулятором. При виконанні
різних операцій застосовують праски, що відрізняються друг від друга
масою, розмірами і потужністю.
Для підвищення продуктивності праці і поліпшення якості обробки виробу
при виконанні волого-теплових робіт застосовують різні пристосування:
колодки, пульверизатори і проутюжильники.
Характеристика обладнання та устаткування для пошиття моделі надається в
таблицях 5.2.1. та 5.2.2.
Таблиця 5.2.1. – Характеристика технологічного обладнання
№
п/п Клас машини Призначення Швид-кість хв Макс. товщина матеріалу під
лапкою , мм Номер голки ГОСТ 22249 – 82 Назва та тип стібки
1 2 3 4 5 6 7
1 DLN – 5410 – 6
„Джукі” (Японія) З’єднання деталей одягу, автоматичне обрізання ниток,
піднімання ниток, піднімання лапкиі виконання закріпки. 5 000 Легкий і
середній 90 301 механізм переміщення матеріалу в комбіно-
ваний
2 АМР – 183
„Джукі”
(Японія) Обшивання клапанів, комірів і інше. Автоматичне обрізання шва,
датчик обривання нитки і аварійної зупинки. 2 000 середній 90 301
3 LH – 1152 S – 5 „Джукі” (Японія) Виконання оздоблювальних строчок 4
500 середній 90 2х301
комбінова-ний
4 697-24155/Е 104 „Дюрколл-Адлер” (терманія) Пришивання плечових
накладок, підокатників, підкладки виробів 1 100 Товстий середній 100 301
верхній транспортер періодичної дії, нижня зубчаста рейка, та галка, що
відхиляється
Продовження таблиці 5.2.1.
1 2 3 4 5 6 7
5 541-15105/Е 101 Вшивання рукавів в пройму, програмування посадки оката
рукава на різних ділянках, автоматичне піднімання лапки, відрізання
ниток, позиціонування ниток, позиціонування голки. 1 800 Середній
товстий 100 301
верхній транспортер періодичної дії та нижня рейка.
6 558-51301 „Дюркопп-Адлер” (Германія) Виготовлення петель у верхньому
одязі. Автоматичне обрізання ниток, лінійка для визначення місця
розташування петлі, автоматичне переміщення готового виробу. 1 800 До 12
100 104
петлі з вічком і без нього, з клиноподібною закріпкою.
7 3337-729/11 „Пфафф” (Германія) Пришивання гудзиків у верхньому одязі.
Автоматичне обрізання ниток 1 800 З двома та чотирма отворами на ніжці і
без неї 100 307
висота ніжки 6
Таблиця 5.2.2 – Характеристика обладнання для ВТО та клейового
з’єднання деталей.
Назва
обладнання Праска Прес
Тип Темпе-ратура нагріван-ня. 0С. Масса кг Марка прасуваль-ного стола
Тип приводу Тип нагрівання подушок Температура нагрівання под.
Продуктивність
циклів
у годину Макс.натуга прасування
Горішня Нижня Горішня Нижня
1.Праска С3-392 „Паноні” електро-паровий 100-200 3 м С3-394
КЕ-2 ? ? ? ? ? ? ?
2.Прес
С3- 371
„Пано
нія” ? ? ? ? Пневма-тичний електричний Паро-вий 50-250 105-
110 60 36
3. Прес
С3- 313
„Пано
нія
електро-механічний електричний Паро-вий 80-250 105-
110 50 20
5.3. Розкрій деталей моделеі.
У відповідності до технічних умов для розкладки застосовують робочі
лекала; при розкладанні враховують напрямок ворсу, напрямок ниток
основи, припустимі відхилення ниток основи; полотна розташовують без
натягування, перекосів, без зморшок.
На тканині з ворсом лекала розкладають так, щоб усі деталі виробу лежали
в одному напрямку. Це попереджає утворення різних відтінків деталей у
готовому виробі.
У швейному виробництві матеріал зазвичай кроять настилом. Настил –
декілька полотен матеріалу, призначених для розрізання, що накладені
одне на інші на настил очному столі. Полотна вирівнюються по місцю
відрізу та по одній з кромок.
В настилі полотна можуть бути розташовані по-різному: врозгорнення
(лицьовим боком униз та лицьовим боком до лицьового боку) та узгин.
При настиланні лицем униз усі полотна настила розташовані лицьовим боком
униз. Таке розташування полотен в настилі прийнятне для виробів та
тканин усіх видів та необхідне для виробів, які мають непарні або
несиметричні деталі.
При настиланні лицьовим боком до лицьового боку полотна почергово
настилаються лицьовим боком уверх та лицьовим боком униз; верхнє полотно
завжди розташовується лицьовим боком униз, отже, число полотен при
такому настилі завжди парне.
Для розробляємої моделі запропоновано настил узгин. Так як модель має
велику кількість деталей, вона трудомістка, тому я пропоную обрати
тканину шириною 150 см, довжиною 180 см, бо лекала наближаються за
формою до прямокутника та укладаються на полотні з меншими між
лекальними відходами. Наявність дрібних деталей у виробі дозволяє
укладати їх у місця, незаповнені великими лекалами.
Для моделі пропоную обрати підкладкового матеріалу: шириною 140 см,
довжиною 170 см; додаткового матеріалу шириною 140 см, довжиною 110 см.
Таблиця 5.3.1 – Специфікація деталей крою моделі та величина припусків
на шви
№ з/п Назва деталі та назва зрізів деталі Кількість Величина припусків
на шви, см
деталей лекал технол. на підгін загальні
1 2 3 4 5 6 7
1. Пілочка:
– верхній зріз пілочки
– зріз пройми
– зріз горловини
– бічний зріз
– зріз середній
– зріз унизу 2 1
1
1,2
0,7
1,2
0,7
4
0,5
0,8
0,8
0,8
0,3
1
1,5
2
1,5
2
1
5
2. Кокетка пілочки:
– зріз плечовий
– зріз горловини
– зріз пройми
– нижній зріз 2 1
1,2
0,7
1,2
1
1
0,8
0,8
0,5
2,2
1,5
2
1,5
3. Спинка:
– середній зріз
– верхній зріз
– зріз пройми
– бічний зріз
– зріз низу 2 1
1
1
1,2
1,2
4
0,5
0,5
0,8
0,8
1
1,5
1,5
2
2
5
4. Кокетка спинки:
– зріз плечовий
– зріз горловини
– зріз пройми
– зріз нижній 1 1
1,2
0,7
1,2
1
1
0,8
0,8
0,5
2,2
1,5
2
1,5
5. Верхня частина рукава:
– зріз окату
– передній зріз
– ліктьовий зріз
– зріз низу
2 1
1,2
1,2
1,2
3
0,3
0,8
0,8
1
1,5
2
2
4
Продовження таблиці 5.3.1.
1 2 3 4 5 6 7
6. Нижня частина рукава:
– зріз окату
– зріз передній
– зріз ліктьовий
– зріз низу 2 1
1
1,2
1,2
3
0,5
0,8
0,8
1
1,5
2
2
4
7. Верхній комір:
– зріз верхній
– зріз бічний
– зріз нижній 1 1
0,5
0,5
0,7
0,2
0,2
0,5
0,7
0,7
1,2
8. Нижній комір:
– зріз верхній
– зріз бічний
– зріз нижній 2 1
0,5
0,5
0,7
0,2
0,2
0,5
0,7
0,7
1,2
9. Обшивка спинки:
– зріз горловини
– зріз плечовий
– зріз нижній 1 1
0,7
1
0,7
0,3
0,5
0,3
1
1,5
1
10. Верхній клапан:
– зріз бічний
– зріз нижній
– зріз верхній 2 1
0,5
0,5
1
0,2
0,2
0,5
0,7
0,7
1,5
11. Верхня кишеня:
– зріз верхній
– зріз бічний передній
– зріз нижній
– зріз бічний вхідний в пройму 2 1
0,5
0,5
0,5
1,2
0,2
0,2
0,2
0,8
0,7
0,7
0,7
2
12. Нижній клапан:
– зріз верхній
– зріз нижній
– зрізи бічні 2 1
1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
1,5
0,7
0,7
13. Нижня кишеня:
– зріз верхній
– зрізи бічні
– зріз нижній 2 1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
0,2
0,7
0,7
0,7
14. Хомутик спинки:
– зріз верхній
– зріз нижній
– зріз бічний 1 1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
0,2
0,7
0,7
0,7
Продовження таблиці 5.3.1.
1 2 3 4 5 6 7
15. Пата:
– зріз верхній
– зріз нижній
– зріз бічний
– зріз бічний вхідний в рукав 2 1
0,5
0,5
0,5
1,2
0,2
0,2
0,2
0,8
0,7
0,7
0,7
0,2
16. Ремінь
– зріз верхній
– зріз нижній
– зріз бічний 1 1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
0,2
0,7
0,7
0,7
17. Підборт
зріз горловини
зріз середній
зріз низу
зріз краю підборта 2 1
0,7
0,7
4
0,7
0,8
0,3
1
0,3
1,5
1
5
1
18. Хомутик для реміня 1 1
19. Вішалка 1 1
Деталі із підкладкових матеріалів
1. Пілочка:
плечовий зріз
зріз пройми
зріз горловини
бічний зріз
середній зріз
зріз низу 2 1
1
1,2
0,7
1,2
0,7
3
0,5
0,8
0,8
0,8
0,3
1
1,5
2
1,5
2
1
4
2. Спинка:
зріз горловини
плечовий зріз
зріз пройми
бічний зріз
зріз низу 1 1
0,7
1
1,2
1,2
3
0,8
0,5
0,8
0,8
1
1,5
1,5
2
2
4
3. Верхній клапан:
зріз верхній
зріз бічний
зріз нижній 2 1
1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
1,5
0,7
0,7
4. Верхня кишеня:
зріз верхній
зріз бічний передній
зріз нижній
зріз бічний вхідний в пройму
2 1
0,5
0,5
0,5
1,2
0,2
0,2
0,2
0,8
0,7
0,7
0,7
2
Продовження таблиці 5.3.1.
1 2 3 4 5 6 7
5. Нижній клапан:
зріз верхній
зріз нижній
зрізи бічні 2 1
1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
1,5
0,7
0,7
6. Нижня кишеня:
зріз верхній
зрізи бічні
зріз нижній 2 1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
0,2
0,7
0,7
0,7
7. Хомутик спинки:
зріз верхній
зріз нижній
зрізи бічні 1 1
0,5
0,5
0,5
0,2
0,2
0,2
0,7
0,7
0,7
8. Пата:
зріз верхній
зріз нижній
зрізи бічні
зріз бічний вхідний в рукав 2 1
0,5
0,5
0,5
1,2
0,2
0,2
0,2
0,8
0,7
0,7
0,7
0,2
9. Верхня частина рукава
зріз окату
передній зріз
ліктьовий зріз
зріз низу 2 1
1
1,2
1,2
3
0,5
0,8
0,8
1
1,5
2
2
4
10. Нижня частина рукава
зріз окату
зріз передній
зріз ліктьовий
зріз низу 2 1
1
1,2
1,2
3
0,5
0,8
0,8
1
1,5
2
2
4
Деталі із додаткових матеріалів
1. Пілочка
верхній зріз пілочки
зріз пройми
зріз горловини
зріз бічний
зріз середній
зріз низу 2 1
0,7
0,9
0,4
0,9
0,4
3,7
0,8
1,1
1,1
1,1
0,6
1,3
1,5
2
1,5
2
1
5
2. Кокетка пілочки:
зріз плечовий
зріз горловини
зріз пройми
нижній зріз
2 1
0,9
0,4
0,9
0,7
1,3
1,1
1,1
0,8
2,2
1,5
2
1,5
Продовження таблиці 5.3.1.
1 2 3 4 5 6 7
3. Кокетка спинки:
зріз плечовий
зріз горловини
зріз пройми
нижній зріз 1 1
0,9
0,4
0,9
0,7
1,3
1,1
1,1
0,8
2,2
1,5
2
1,5
4. Полоска для пройми спинки
верхній зріз
зріз пройми
бічний зріз 2 1
0,7
0,9
0,9
0,8
1,1
1,1
1,5
2
2
5. Полоска по лінії талії спинки 1 1
6. Полоска по лінії низу спинки
бічний зріз
зріз низу 1 1
0,9
3,7
1,1
1,3
2
5
7. Полоска верхньої частини рукава
– зріз окату 2 1
0,9
0,6
1,5
8. Полоска низу рукава
зріз передній
зріз ліктьовий
зріз низу 2 1
0,9
0,9
2,7
1,1
1,1
1,3
2
2
4
9. Полоска верху накладних кишень
зріз верхній
зрізи бічні 4 1
0,2
0,2
0,5
0,5
0,7
0,7
10. Обшивка
зріз горловини
зріз плечовий
зріз нижній 1 1
0,4
0,7
0,4
0,6
0,8
0,6
1
1,5
1
11. Клапан верхній
зріз бічний
зріз нижній
зріз верхній 4 1
0,2
0,2
0,7
0,5
0,5
0,8
0,7
0,7
1,5
12. Клапан нижній
зріз верхній
зріз нижній
зрізи бічні 4 1
0,7
0,2
0,2
0,8
0,5
0,5
1,5
0,7
0,7
Продовження таблиці 5.3.1.
1 2 3 4 5 6 7
13. Комір верхній
зріз верхній
зріз бічний
зріз нижній 1 1
0.2
0,2
0,2
0,5
0,5
0,8
0,7
0,7
1,2
14. Комір нижній
зріз верхній
зріз бічний
зріз нижній 1 1
0,2
0,2
0,4
0,5
0,5
0,8
0,7
0,7
1,2
15. Пата
зріз верхній
зріз нижній
зріз бічний
– зріз бічний вхідний в рукав 4 1
0,2
0,2
0,2
0,9
0,5
0,5
0,5
1,1
0,7
0,7
0,7
2
16. Хомутик спинки
зріз верхній
зріз нижній
зріз бічний 2 1
0,2
0,2
0,2
0,5
0,5
0,5
0,7
0,7
0,7
17. Ремінь
зріз верхній
зріз нижній
зріз бічний 1 1
0,2
0,2
0,2
0,5
0,5
0,5
0,7
0,7
0,7
18. Підборт
зріз горловини
зріз середній
зріз краю підборта
зріз низу 1 1
0,4
0,4
0,4
3,7
1,1
0,6
0,6
1,3
1,5
1
1
5
19. Пружок для коміра 1 1
5.4. Ступінь готовності моделі до примірок
Підготовка виробу до примірки включає наступні операції.
1. Ознайомлення з ескізом моделі, перевірка наявності деталей крою та
правильності викроювання деталей по нитям основи; виявлення текстильних
вад.
2. Продублювати прокладкою з одностороннім клейовим покриттям: пілочки,
підборта, кокетки пілочок, центральну частину спинки на ділянках пройм і
на підгін низу, нижній комір, припуск накладної кишені, нижні клапани,
нижні пати, нижній хомутик, місце розташування хомутика на спинці.
3. Прокласти копіювальні строчки (стежки) на деталях виробу по швам та
конструктивним лініям.
4. Обробка дрібних деталей: верхніх кишень, нижніх кишень, верхніх
клапанів, нижніх клапанів-хомутиків, хомутика спинки, пат. Прокласти
оздоблювальні строчки.
5. Зшити середній зріз спинки, настрочити кокетку спинки на основну
деталь. Настрочити хомутик відповідно з розміткою. ВТО спинки.
6. Настрочити на пілочку відповідно з розміткою: верхній клапан, верхню
накладну кишеню, нижній клапан-хомутик (по клапану прокласти для куліски
поперечну строчку), нижню накладну кишеню, пришити кокетку до основної
деталі. По наміченій лінії заметати борти на виворотній бік. ВТО
пілочки.
7. Настрочити пати на передню частину рукава відповідно з розміткою,
зшити передні зрізи рукавів, зметати ліктьові зрізи рукавів, заметати
низ рукавів, ВТО рукавів.
8. Збирання виробу до примірки: зметування і заметування пілочок і
спинки по бічних і плечових зрізах; вметування в горловину нижнього
коміра, вметування рукавів в пройми, прикріплення верхніх плечових
накладок, заметування низу виробу.
9. Прикріплення паспорта виробу, перевірка якості на манекені і здача
виробу на примірку.
Модель яка розробляється, виготовляється з однією приміркою.
Основними завданнями та моментами примірки виробу на замовнику
з’являються:
1. Виріб примірюють на замовнику в цілях уточнення балансу виробу,
посадки його на фігурі, визначення форм та пропорцій
декоративно-оздоблювальних деталей і місце їх розташування на виробі.
2. В жіночому одязі примірку проводять по правому боці виробу.
3. Правильну посадку визначають на фігурі:
відсутністю перекосів та заломів на ділянці горловини, пройми;
ступінь облягання виробом фігури на плечовій ділянці, на ділянці груді,
лопаток;
вибір оптимальних додатків на свободу облягання (виріб не повинен бути
ні надто вузьким, ні надто широким);
суворо вертикальним розміщенням бічних швів, ліній напівзанесення та
середини спинки при збереженні напрямку ниток основи на деталях,
заданого в крої (тобто вірним балансом виробу).
При проведенні примірки закрійник:
1. Одягає виріб на замовника, сколює борта, сполучаючи лінії
напівзанесення та краї лівої і правої полочок по низу; розправляє виріб
та перевіряє посадку його на фігурі.
2. Випорює рукав з пройми.
3. Уточнює баланс виробу або виправляє його (у випадку порушення) шляхом
переколювання плечових швів.
4. Перевіряє ступінь облягання виробом постаті замовника в залежності
від силуету виробу, його призначення та виду; виявляє необхідність
додаткової волого-теплової обробки та визначає місце розміщення
додаткових накладок, якщо в них виникає необхідність.
5. Визначає ширину борта, розміщення та кількість петель, форму та
розміри коміру; довжину горловини.
6. Уточнює лінію пройми (в жіночому одязі праву); уколює за допомогою
шпильок рукав в пройму, уточнює височину оката; ширину і довжину рукава.
Ставить контрольні позначки на проймі та рукаві, наносячи та уточнюючи
конструктивні лінії. Закрійники використовують умовні крейдові позначки.
7. Уточнює довжину виробу.
8. Перевіряє відповідність місця розміщення, форму та розмір
оздоблювальних деталей, ширину оздоблювальних строчок.
6. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА
6.1. Організація обслуговування населення
Побутом обслуговування в Україні в умовах ринкової економіки
зосереджується на підприємствах.
Підприємство, згідно з Господарським Кодексом, – це самостійний суб’єкт
господарювання, створений компетентним органом державної влади або
органом самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних
та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності,
передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємства, так і
для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство, якщо законом не встановлене інше, діє на основі статуту.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний
баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та
індефікаційним кодом.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Законодавча база діяльності підприємства створювалася в державі вже з
1991 року. Першими законами, що прийняла Верховна Рада УРСР були три
основні закони „Про підприємства в Україні”, „Про підприємство” і „Про
власність”. В цих законах визначені такі поняття, як економічна і
юридична сутність підприємства та його форми, принципи і сутність
підприємницької діяльності, умови реєстрації, реорганізації та
ліквідації підприємства, економічна сутність.
Це забезпечило умови створення і функціювання підприємств, що покликані
обслуговувати населення.
Класифікувати підприємства можна за різними критеріями. Так, за
економічними показниками і чисельністю працюючих підприємства можна
підрозділити на малі, середні і великі. За сферою діяльності розрізняють
підприємства промисловості, торгові, у сфері послуг, тощо.
У Господарському кодексі підприємства класифікують за трьома критеріями:
1) формою власності;
2) способом утворення (заснування) та формування статутного фонду;
3) кількістю працюючих та обсягу валового доходу від реалізацій за рік.
Згідно з ч.1 ст. 63 ГК залежно від форм власності передбачених законом,
в Україні діють підприємства таких видів:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи
суб’єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє в основі колективної власності (підприємство
колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності
територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання
майна різних форм власності).
Згідно з ч.7 ст. 63 ГК підприємства залежно від кількості працюючих та
обсягу валового заходу від реалізації продукції за рік можуть бути
віднесені до малих, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визначаються підприємства, в яких
середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не
перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації (робіт,
послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 Євро за
середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими визнають ті підприємства, в яких середньо-облікова чисельність
працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг
валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік
перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам Євро за середньорічним
курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
Організаційна структура.
Кожне підприємство, незалежно від форми власності чи різновиду
очолюється директором, має в своїй структурі
адміністративно-управлінський персонал, а також виробничі підрозділи. На
формування структури найбільший вплив мають принципи розподілу праці,
реалізація яких відтворюється у структурі виробничих підрозділів, якщо
виготовлення виробу замовника здійснюється одним виконавцем від початку
до кінця, тоді виробничий підрозділ може бути представлений як один
єдиний, без будь-якого поділу на технологічні ланцюжки. В цьому
конкретному випадку можливі такі варіанти розподілу праці (жіночий,
чоловічий одяг, тощо.) Н а такий
розподіл впливають розміри ательє, чисельність кравців, рівень опиту на
послуги, якість продукції та її конкурентоспроможність. Така
організаційна структура притаманна підприємствам малого та середнього
розміру.
Якщо розміри ательє і рівень опиту на послуги досить високий, тоді
з’являється можливість розподілити види робіт за технологією
виготовлення виробу і створити відповідні структурні підрозділи і зняття
мірок і закрійні роботи, підготовка виробу до примірки, пошиття,
виконання оздоблювальних робіт і т.д. Така оргструктура потребує значно
більшої кількості адміністративно-управлінського персоналу. Адже
необхідно призначати керівника кожного підрозділу та їхніх помічників.
Відома також організаційна структура підприємства, яка передбачає, що в
основу розподілу праці покладені принципи малих бригад (повузлові). Це
означає, що найбільш типові види робіт виконуються окремими кравцями
незалежно від власника замовника; тобто повузлове виготовлення виробів.
Закон України про господарські товариства доповнив і розширив різновиди
організаційних форм. Якщо попередні закони акцентували увагу на таких
різновидах підприємств як малі, асоціації, консорціуми, корпорації та
різні види колективних, державних і приватних підприємств, то новий
закон запропонував до впровадження надзвичайно-сучасні і результативні
види: акціонерні товариства, товариства з обмеженою і додатковою
відповідальністю і повні товариства.
Ці різновиди підприємств можуть створюватися як на малих, так і на
великих підприємствах, в основі їх лежить різна форма власності та
відповідальності. Для підприємств побутового обслуговування найбільш
сприятливою є товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Воно
формується на основі статутного фонду із внесків засновників чи членів
ТОВ. Відповідальність зберігається на протязі життєдіяльності
підприємства у межах внесків членів ТОВ до статутного фонду.
6.2. Види оплати праці
Підприємство – це організаційно виокремлена та економічно самостійна
основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що
виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).
Сфера дії внутрішнього ринку праці підприємства полягає в установленні
взаємозв’язку між фактичними результатами праці і рівнем оплати праці
працівника.
Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений у грошовому виразі, що
його за трудовим договором власник або впроваджений ним орган виплачує
працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Системи заробітної плати встановлюються підприємствами самостійно у
колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених
законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення
результатів праці, всі системи підрозділяють на дві групи, що
називаються формами заробітної плати.
Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну і
почасову.
За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками,
установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний)
розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.
Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність
кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного
працівника і піддаються точному обміну, а також необхідність
стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних
можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці.
Виконання цієї форми оплати праці потребує встановлення обгрунтованих
норм виробітку, чіткого обміну їхнього виконання і воно не повинно
призводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних
режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачення сировини,
матеріалів, енергії.
За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється
за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого
часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.
Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно
нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або
вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність
виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження
устаткування тощо).
В сучасних умовах нарахування зарплати за цією формою здійснюється як
для адміністративного – управлінського персоналу, так і для робітників.
1. Оплата для керівників спеціалістів.
Така оплата може здійснюватися за двома видами: згідно встановлених
окладів і по контракту.
На державних підприємствах систему окладів встановлює відповідне
міністерство; на підприємствах інших форм власності оклади встановлює
власник майна.
Для цієї категорії працівників може бути встановлена: контрактна форма
оплати праці – індивідуальна і конфеденційна, розмір якої визначається
на момент укладання контракту. Контракт, як правило носить строковий
характер.
Для цієї категорії працівників можуть передбачатися різноманітні оплати:
за виконанням особливих замовлень, високий рівень рентабельності,
скорочення витрат і т.д.
Розмір доплат на державних підприємствах регламентується законом України
та інструкціями відповідних міністерств, а на підприємствах інших форм
власності розмір доплат та їх види встановлюються власником майна.
2. Оплата для робітників.
На підприємствах побутового обслуговування можно ідентифікувати дві
групи робітників.
а) Це ті, які виготовляють продукцію (кравці). Нарахування зарплати за
такою формою запроваджується останнім часом на підприємствах різних форм
власності і полягає в тому, що робітникам встановлюють
середньо-оптимальний розмір зарплати незалежно від результатів роботи
підприємства. На збільшення цієї зарплати можуть впливати різні фактори
(якісні вироби, високопродуктивна робота).
б) Друга група – це ті, які займаються обслуговуванням (слюсарі,
електрики, механіки). Заробітна плата їм нараховується згідно
кваліфікації, відпрацьованого часу та можливих доплат.
Щоб підвищити стимулюючу роль форм оплати праці, використовують їх
різновиди – системи заробітної плати. Різниця між ними полягає в
способах обчислення заробітку і в рівнях залежності від кількісних і
якісних результатів праці не тільки самого працівника, а й організації
(фірми) в цілому (або її структурних підрозділів).
Системами відрядної форми оплати праці є:
пряма відрядна, відрядна-преміальна, відрядно-прогресивна,
непряма-відрядна, акордна, колективна (бригадна) відрядна; а почасової –
пряма почасова, почасова преміальна, колективна (бригадна) почасова.
Основними умовами застосування тієї чи іншої заробітної плати є рівень
технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та
організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих
потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.
6.3. Розрахунок вартості послуги
виготовлення моделі з матеріалів замовника.
Виробництво одягу на підприємствах сфери побуту і послуг займає особливе
місце в задоволенні потреб населення у швейних виробах.
Особливостями діяльності підприємств сфери побуту і послуг є
індивідуальна спрямованість, а так само можливість особистої участі
замовника в процесі обслуговування.
Звертання значної частини населення до підприємства сфери побуту і
послуг пояснюється визначеними перевагами виготовлення одягу по
індивідуальним заказам перед іншими формами її придбання. Цими
перевагами є можливість виготовлення одягу з урахуванням індивідуальних
особливостей замовника і можливість замовлення одягу самих модних
покроїв. Підприємства сфери побуту і послуг успішно виконують такі
замовлення завдяки специфіці організації виробництва властивої тільки
ним технології, сугубо індивідуальному характеру проектування і розкрою
виробу.
Діючі в нашій країні швейні підприємства, призначені для виготовлення
одягу по індивідуальних замовленнях, підрозділяються в залежності від
категорій на ательє вищої, першої категорії і майстерні.
Запропонована автором модель пальто виготовляється в ательє вищої
ктегорії. Вартість пошиття виробу мінімальної складності та обробки
ускладнюючих елементів визначається згідно прейскуранту Б-01 (01-15).
Мінімальна складність пальто д/с з вельвету (ІІ група) складається з 216
гр. Ускладнюючих елементів 8: 19 – кишені накладні; 21 – клапани
оздоблювальні; 22 – кокетка проста; 36 – ремінь; 38 – хомутик; 39 –
деталі накладні дрібні; 65 – дублювання деталей клейовими прокладочними
матеріалами; 5-21 оздоблювальна строчка 20х1,60. Загальна вартість
обробки ускладнюючих елементів складається 320 гр.
Розрахунок ціни виробу за індивідуальними замовленнями надається в
таблиці 6.3.1.
Таблиця 6.3.1. – Розрахунок ціни виробу за індивідуальними
замовленнями.
Назва статті % Сумма, грн Розрахунок
1 2 3 4
Основна зарплата (пошиття виробу за прейскурантом)
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація технологічного обладнання
ПС
Рентабельність
Прибуток
Ціна виробу
40
15
10 320
128
48
496
49,6
545,6 –
40·п1:100
40·320:100
15·п1:100
15·320:100
п1+п2+п3
ПС·R= 496·10
100 100
ПС + п.6
496+49,6
6.4 Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів підприємства.
Розрахунок вартості матеріалів для пошиття пальто надається в таблиці
6.4.1.
Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів підприємства
надається в таблиці 6.4.2.
6.4.1. – Розрахунок вартості матеріалів для пошиття пальто.
Назва виду матеріалу Одиниця виміру Норма витрат Ціна за одиницю виміру,
грн Вартість виду матеріалу, грн
1 2 3 4 5
Вельветова тканина
Підкладкова тканина м
м
1,80
1,70
30
16
54
27,2
Продовження таблиці 6.4.1.
1 2 3 4 5
Дублерин
Гудзики ?2,5
Пряжка
Нитки армовані
Нитки Гарус
Плечові накладки м
шт
шт
катушка
катушка
пара
1,10
11
1
2
1
1 12,50
3,50
5
1,50
4,50
5 13,75
38,5
5
3
4,50
5
Всього Грн
150,95
ТЗВ 5% Грн
7,54
Разом Грн
158,49
6.4.2. – Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів
підприємства.
Назва статті % Сумма, грн Розрахунок
1 2 3 4
Вартість основних матеріалів
Вартість пошиття за прейскурантом
Відрахування на соцальні заходи
Амортизація технологічного обладнання
ПС
Рентабельність
Прибуток
Ціна виробу
40
15
10
158,49
320
128
48
654,49
65,44
719,93
40·п2:100
40·320:100
15·п1:100
15·320:100
п1+п2+п3+ п4
ПС·R= 654,49·10
100 100
ПС+ п7
654,49+65,44
Розрахунок показників продуктивності праці.
І. Продуктивність праці у натуральному виразі.
а) за місяць
ППнміс= ФРДміс:ЧДВ, штук
ППнміс= 22:5=4,5 штук
б) за рік
ППнрік= ППнрік= · 12, штук
ППнрік= 4,5 · 12 = 54 штук
ІІ. Продуктивність праці у вартісному виразі
а) за місяць
ППвміс= ЦВ · ППнміс, грн
ППвміс= 545,6 · 4,5 = 2455,2 грн
б) за рік
ППврік= ЦВ · ППнрік, грн
ППврік= 545,5 · 54 = 29462,4 грн
Фінансові результати
Прибуток за виробом
а) за місяць
Пр міс= Пр1вир · ППнміс, грн
Пр міс= 49,6 · 4,5 = 223,2 грн
б) за рік
Пр рік= Пр1вир · ППнрік, грн
Пр рік= 49,6 · 54= 2678,4 грн
ВИСНОВКИ
В результаті проведеної роботи по виконанню дипломного проекту був
проаналізований спортивний стиль в одязі та знайдено його з’язок з
сучасними тенденціями моди. Була розроблена колекція моделей у
спортивному стилі та модельно-конструкторська документація для однієї
моделі, яка складається з жіночого пальто.
В ході роботи було зроблено аналіз характеру елементів формоутворення
костюму, що є найбільш характерними для запропонованих моделей колекції.
Також було запропоновано найбільш вдале композиційне рішення головного
вбрання, взуття та аксесуарів колекції, за допомогою яких створюється
певний образ людини.
Під час роботи над дипломним проектом були поглибленні знання та навички
з дисциплін «Композиційна організація форми», «Матеріалознавство»,
«Технологія швейних виробів», «Конструювання виробів», «Художнє
моделювання виробів», «Економіка». Були отримані навики ескізування
моделей, в яких втілився художній образ, створений уявою.
Запропоновану колекцію моделей пальто у спортивному стилі можуть надягти
жінки з вузькими плечами, високого росту, з маленькою груддю, з довгою
шиєю.
Виготовлення запропонованої моделі планується в умовах
експериментального виробництва, або для виготовлення одягу по
індивідуальним замовленням. При незначних змінах, чи корегуванні,
доповненнях технологічного процесу, кожна із запропонованих моделей може
випускатися в умовах дрібносерійного чи масового виробництва.
ЛІТЕРАТУРА
Т.О. Буднік, Т.Т. Неклюдова «Дизайн костюму», Ростов-на-Дону, «Фенікс»,
2000 р.
Г.М. Гусейнов, В.В. Єрмілова «Композиція костюма», Москва, 2004 р.
Ф.М. Пармон «Композиція костюму», Москва, 1985 р.
Т.В. Козлова «Основи теорії проектування костюму», Москва, 1988 р.
Т.В. Ніколаєва «Тектоніка формоутворення костюму»; Київ, 2005 р.
В.І. Сидоренко, Є.І. Рачицька «Моделювання та художнє оформлення
одягу», Ростов-на-Дону, «Фенікс», 2002 р.
Н.П. Супрун, Л.В. Орленко, Є.П. Дрегуляс, Т.О. Волинець «Конфекціювання
матеріалів для одягу», Київ, 2005 р.
Є.М. Мотузова, Н.С. Гончарук «Розробка конструкцій виробів по моделям»,
Москва, 1975 р.
С.М. Саламатова «Конструювання одягу», Москва, 1984 р.
С.Б. Коблякова «Конструювання одягу з сигментами САПР», Москва, 1984 р.
Н.І. Гур’янова, В.Н. Зуйкова «Конструювання одягу», Москва, 1974 р.
С.В. Куренова, Н.Ю. Савельєва «Конструювання одягу», Ростов-на-Дону,
«Фенікс», 2004 р.
Н.Є. Можчиль «Закрійник жіночого одягу», Ростов-на-Дону, «Фенікс»,
2001р.
Г.П. Бескоровайна, С.Б. Коблякова «Конструювання жіночого пальта на
фігурі різної статури», 1990 р.
А.В. Бланк, З.М. Фоміна «Конструювання і конструктивне модулювання
жіночого одягу», 1990 р.
А.Д. Агошков, М.М. Петрик, І.А. Кисленко «Конструювання верхнього
жіночого одягу», Київ, 2007 р.
«Довідник з підготовки і розкрою матеріалів при виготовленні одягу»,
Москва, 1980 р.
В.В. Ісаєв «Обладнання швацьких виробництв», Москва, 1989 р.
Л.Б. Рейбарх і др. «Обладнання швацького виробництва», Москва,
«Легпроміздат», 1988 р.
Довідник «Швацьке виробництво підприємств побутового обслуговування»,
Москва, 1988 р.
Є.П. Туринська, Н.Н. Алькеніна «Повузлова обробка верхнього жіночого
одягу, Київ, 1989 р.
А.І. Назарова «Технологія швацьких виробів по індивідуальним
замовленням», 1986 р.
І.С. Зак і др. «Промислова технологія одягу», Довідник, Москва,
«Легпромпобутіздат», 1988 р.
А.Д. Першина, С.В. Петрова «Технологія швацького виробництва», Москва,
«Легпромпобутіздат», 1991 р.
М.А. Силаєва «Пошив виробів по індивідуальним замовленням», Москва,
2004 р.
Є.К, Амброва, А.Т. Труханова «Технологія швацького виробництва»,
Москва, «Академія», 2004 р.
Журнал «Ательє», 2006-2007 рр.
Журнал «Легка промисловість», 2006-2007 р.
Журнал «Швацька промисловість», 2006-2007 р.
Журнал «Текстильна промисловість», 2006-2007 р.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
