.

Особливості технічних процесів у деревообробній промисловості (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 3045
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Особливості технічних процесів у деревообробній промисловості

ПЛАН

Вступ

1. Поняття технологічного процесу

2. Класифікація технологічних процесів

3. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів

4. Техніко-економічні показники технологічних процесів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Деревину різних порід у машинобудуванні застосовують у
натуральному вигляді для виготовлення модельних комплектів: кузовів,
вагонів, суден, сільськогосподарських машин, різних апаратів.

Серійний випуск деревообробних машин почався на початку 19 ст. за цей
час створена спеціалізована галузь машинобудування по виробництву
деревообробного обладнання, яка включає в себе спеціалізовані
конструкторські бюро, машинобудівні заводи, проектні та науково-дослідні
організації.

Деревообробне обладнання відноситься до технологічного різновиду робочих
машин і ділиться на верстати, преси і пакуючі пристрої.

Верстати призначені для зміни форми і розмірів заготовки. Преси — це
машини, що здійснюють обробку тиском. Сортувальні або пакетуючі пристрої
називають просто машинами. У широкій практиці ці назви не мають чітких
границь. Наприклад, верстати для розпилювання колод називають
лісопильними рамами.

Процес удосконалення деревообробних машин безперервний. Про основні
напрямки їх розвитку на майбутнє можна судити, аналізуючи сучасне
обладнання, результати міжнародних виставок і ярмарків. До цих напрямів
відносять:

розширення типів спеціалізованих машин за видами виробництв, що дозволяє
збільшити продуктивність, підвищити точність та сприяти автоматизації;

підвищення надійності досягається за рахунок кращих конструктивних
рішень, використання кращих марок сталей, підвищення стійкості проти
спрацювання окремих деталей;

удосконалення технології деревообробного машинобудування дозволить
зменшити металоємкість і вартість машин. Це досягають завдяки
використанню полімерних матеріалів, нормалізацією і уніфікацією,
агрегатуванням, а також впровадженням прогресивних машинобудівельних
технологій та ін.

Покращення форми, дизайну і комфортності машин, їх патентна
спроможність, новизна нормативної схеми — це ті показники, що
характеризують сучасне деревообробне обладнання.

На сьогодні в Україні технології верстатів значно відстають від
зарубіжних верстатів, які є більш продуктивними і удосконаленими.

Важливе завдання найближчого майбутнього—розширення мереж заводів
випуску сучасних верстатів для великих і малих підприємств, становлення
деревообробного верстатобудування в Україні.

1. Поняття технологічного процесу

Технологічний процес складає основу будь-якого виробничого процесу, є
важливою його частиною, пов’язаною з переробкою сировини і перетворенням
її в готову продукцію.

Технологічний процес включає в себе ряд стадій (стадія по грецькі
“ступень”). Підсумкова швидкість процесу залежить від швидкості кожної
стадії. В свою чергу стадії розподіляються на операції.

Операція – це закінчена частина технологічного процесу, що виконується
на одному робочому місці і характеризується сталістю предмета праці,
засобів праці і характером дії на предмет праці.

Практично будь-який конкретний технологічний процес можна розглядати як
частину більш складного процесу і сукупність менш складних технологічних
процесів. У відповідності з цим технологічна операція може служити
елементарним технологічним процесом. Елементарний технологічний процес –
це найпростіший процес, подальше спрощення якого призводить до втрат
характерних ознак технологічного процесу.

Робочий хід – це закінчена частина операції, безпосередньо пов’язана із
зміною форми, розмірів, структури, властивостей, стану чи положення в
просторі предмета праці. Робочий хід – це головна частина технологічного
процесу. Всі інші його частини по відношенню до робочого ходу є
допоміжними.

В будь-якому виробничому процесі мають місце затрати живої і
матеріалізованої праці. Удосконалення кожного технологічного процесу
здійснюється при підвищенні ефективності використання минулої праці і
зниженні затрат живої праці. Для характеристики технологічного процесу
необхідно знати співвідношення живої й матеріалізованої праці в даному
процесі.

Доцільність цих параметрів пояснюється ще і тим, що вони пов’язані з
такою основоположною характеристикою як продуктивність праці.

Одним із відносних показників співвідношення живої і матеріалізованої
праці в конкретному технологічному процесі є технологічна озброєність,
що представляє собою долю технологічних фондів, які приходяться на
одного працюючого в даному технологічному процесі.

,

де Фт – технологічні фонди грн./рік;

К – кількість працюючих.

Технологічні фонди – це річні затрати минулої праці в технологічному
процесі. Вони визначаються як сума річних амортизаційних відрахувань від
вартості обладнання, зайнятого у технологічному процесі і всіх річних
технологічних затрат в цьому процесі, за виключенням затрат на предмет
праці.

2. Класифікація технологічних процесів

В основу класифікації технологічних процесів покладені різні признаки,
такі як: вид впливу на сировину і характер її якісних змін, спосіб
організації, кратність обробки сировини і т.ін.

По характеру якісних змін сировини технологічні процеси підрозділяються
на фізичні, механічні, біологічні, хімічні, фізико-хімічні.

При фізичних і механічних процесах переробки сировини проходять зміни
розмірів форми та фізичних властивостей сировини. При цьому внутрішня
будова і склад речовини не змінюється. Наприклад, виготовлення металевих
деталей методом обробки різанням, подрібненням, приготування розчинів і
т.д. Хімічні процеси характеризуються зміною не тільки фізичних
властивостей, але і агрегатного стану, хімічного складу і т.д.

Однак розподіл процесів на фізичні, механічні і хімічні є умовним, тому
що важко провести чітку межу між ними, оскільки, механічні процеси часто
супроводжуються зміною і фізичних і хімічних властивостей. Хімічні
процеси, як правило, супроводжується механічними на всіх виробництвах.

По способу організації технологічні процеси поділяються на дискретні
(переривисті або періодичні) і безперервні.

Дискретний технологічний процес характеризується чергуванням робочих і
допоміжних ходів з чітким їх розмежуванням за часом реалізації
Наприклад, при металообробці проходить установка деталі в патрон станка
(допоміжний хід), підвід ріжучого інструменту (допоміжний хід), обробка
заготовки ріжучим інструментом (робочий хід), контроль (допоміжний хід),
зняття деталі з станка (допоміжний хід), установка в патрон нової деталі
і т.д.

Такі технологічні процеси частіше всього розповсюджені в
машинобудуванні, будівництві, видобувних галузях промисловості.
Недоліком дискретних технологічних процесів є витрати робочого часу в
процесі виконання робочих ходів.

Безперервні процеси відрізняються тим, що вони не мають різко вираженого
чергування (під час здійснення) робочого і допоміжних ходів. В них
завжди можна виділити групу допоміжних ходів, які здійснюються одночасно
з робочими, і групу допоміжних ходів, які періодично повторюються в
часі, в залежності від результатів робочого ходу. Такі процеси
характерні для хімічної промисловості.

По кратності обробки сировини технологічні процеси підрозділяються на
процеси з відкритою (розімкнутою) схемою і процеси з циркуляційною
(замкнутою) схемою. В процесах з розімкнутою схемою сировина проходить
однократну обробку.

У процесах із замкнутою схемою сировина не однократно повертається на
початкову стадію процесу для повторної обробки. Прикладом процесу може
служити конверторний спосіб виплавки сталі. Процеси із замкнутою є більш
досконалими, більш економічними і екологічно чистими, хоча і
відрізняються більшою складністю. Ці процеси необхідні при переводі
технології на безвідходну.

В загальному вигляді будь-який технологічний процес можна розглядати як
систему, яка має входи і виходи. Входами можуть бути: склад сировини, її
кількість, температура і т. Ін., виходами – готова продукція, її
кількість, якість і т.д.

Схема:

Вхід Технологічний процес Вихід

3. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів

Виходячи із структури технологічного процесу можна виділити два напрямки
удосконалення технологічних процесів – удосконалення допоміжних ходів і
удосконалення робочого ходу. Одночасні удосконалення допоміжних і
робочих ходів можна представити як сукупність дій за двома цими
напрямками, тому для елементарного технологічного процесу таке ділення
на два напрямки є обґрунтованим.

Удосконалення допоміжних ходів, яке пов’язане з рухом виконавчих
механізмів, може здійснюватись по наступній схемі. Дії людини можна
замінити діями механізмів, потім здійснюється перехід до комплексної
механізації, яку в свою чергу замінює автоматизація допоміжних ходів.
Одночасно з цим здійснюється заміна обладнання на більш потужне і
прискорюється рух виконавчих механізмів. Практично будь-який
кінематичний рух можна реалізувати за допомогою різних механізмів, не
представляє собою технічної складності і автоматизація цих рухів.
Обмеження можуть виникнути по економічним міркуванням, міркуванням
надійності або доцільності.

Можна сформулювати головні властивості технічних рішень, що реалізуються
при розвитку технологічних процесів по еволюційному або революційному
шлюху.

Група технічних рішень еволюційного типу характеризується такими
властивостями:

1. Впровадження механізації і автоматизації обов’язково пов’язане із
збільшенням озброєності працівника, і відповідно, з ростом минулої праці
в одиниці продукту.

2. Впровадження еволюційних технічних рішень зменшує кількість
затраченої живої праці в одиниці продукту і в більшості випадків
викликає підвищення продуктивності.

3. Ефективність технічних рішень еволюційного типу падає по мірі
зростання продуктивності праці.

Зниження ефективності обумовлене тим, що по мірі ускладнення
технологічного обладнання його модернізація потребує ще більшого
ускладнення, ще більших затрат.

Група технічних рішень революційного типу характеризується такими
властивостями:

1. Технічні рішення революційного типу завжди більш ефективні, ніж
еволюційного того ж призначення.

2. Зменшення сумарних затрат праці при революційних рішеннях може
здійснюватись в результаті зменшення як живої, так і минулої праці на
одиницю продукту.

Слід пояснити, що більша ефективність рішень революційного типу по
відношенню до технічних рішень еволюційного типу є деяка абсолютна
властивість всіх рішень такого типу. Так як реалізація революційних
рішень потребує додаткових досліджень, заміну технології і основного
технологічного обладнання, інших затрат, то їх впровадження стає
реальним тільки після реалізації вказаної властивості, в протилежному
випадку розвиток буде йти по еволюційному шляху.

Для виявлення варіантів розвитку технологічних процесів необхідно знати
можливий характер зміни абсолютних величин живої і минулої праці в
одиниці продукції з ростом продуктивності праці.

Ріст продуктивності праці можливий тільки при зменшенні величини живої
праці в міру розвитку технологічного процесу. Технічно можливий варіант
розвитку в результаті зменшення сумарної праці при збільшенні живої і
зменшенні минулої праці. Характер подібних рішень не співпадає із
загальним напрямком розвитку техніки і послідовний розвиток таким шляхом
йти не може.

Варіанти динаміки живої і минулої праці по характеру зміни сукупної
праці і типу їх технічного забезпечення можна розділити на три групи:

1. що забезпечуються технічним рішенням еволюційного типу;

2. що забезпечуються технічним рішенням революційного типу;

3. що забезпечуються рішенням еволюційного і революційного типів,
застосування яких здійснюється по черзі.

Еволюційним називається шлях розвитку технічних процесів, в якому
приріст продуктивності сукупної праці проходить при збільшенні затрат
минулої праці за рахунок механізації і автоматизації допоміжних ходів і
переходів технологічних процесів і який принципово обмежений.

Революційним називається шлях технічного розвитку технологічних
процесів, в якому приріст продуктивності сукупної праці проходить при
зниженні затрат минулої праці за рахунок заміни технологічних процесів
(їх робочого ходу) і який принципово не обмежений.

Технічний розвиток технологічного процесу, при якому поперемінно
реалізуються два цих шляхи розвитку може привести до обмеженого
розвитку, якщо буде переважати еволюційний шлях, і до необмеженого – при
перевазі технічних рішень революційного типу.

4. Техніко-економічні показники технологічних процесів

Рівень технології будь-якого виробництва показує вирішальний вплив на
його економічні показники, тому вибір оптимального варіанту
технологічного процесу повинен здійснюватись виходячи із важливіших
показників його ефективності: продуктивності, собівартості, якості
продукції що виробляється.

Продуктивність – показник, що характеризує якість продукції,
виготовленої за одиницю часу.

Собівартість – сукупність матеріальних і трудових затрат підприємства у
грошовому виразі, необхідних для виготовлення і реалізації продукції.
Така собівартість називається повною.

Затрати підприємства, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції,
називають фабрично-заводською собівартістю. Співвідношення між різними
видами затрат, що складають собівартість, представляє собою структуру
собівартості.

Всі витрати , що необхідні для виготовлення продукції, поділяються на 4
групи:

1. витрати, пов’язані з придбанням сировини, напівфабрикатів, допоміжних
матеріалів, палива, води, електроенергії;

2. витрати на зарплату всієї кількості працівників;

3. витрати, що пов’язані з амортизацією, тобто відрахування на покриття
зносу основних виробничих фондів;

4. інші грошові витрати (цехові, загальнозаводські витрати на утримання
і ремонт будівель, обладнання, техніку безпеки, плату за оренду
приміщень, оплата відсотків банку).

При складанні калькуляції собівартості одиниці продукції застосовують
витратні норми по сировині, матеріалах, паливу і енергії в натуральних
одиницях, а потім перераховують в грошовому виразі.

Співвідношення витрат по різним статтям собівартості залежить від виду
технологічного процесу.

Доля зарплати в собівартості продукції тим нижча, чим вища ступінь
механізації та автоматизації праці, її продуктивність.

Амортизація складає приблизно 3-4% собівартості і залежить від вартості
обладнання, його продуктивності, організації роботи підприємства
(відсутність простоїв).

Розрізняють основні витрати (на основні матеріали, пальне, енергію,
напівфабрикати, зарплату основних працівників) і витрати, пов’язані з
обслуговуванням процесу виробництва і управління.

Аналіз структури собівартості необхідний для виявлення резервів
виробництва, інтенсифікації технологічних процесів. Основними шляхами
зниження собівартості при збереженні високої якості продукції є:
економне використання сировини, матеріалів, палива, енергії,
застосування високопродуктивного обладнання, підвищення рівня
технології.

Від рівня застосування технології залежить і якість продукції, що
виготовляється. Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що
обумовлюють її придатність задовольняти відповідні потреби суспільства
на протязі встановленого періоду часу.

Висновок

Технологічний процес складає основу будь-якого виробничого процесу, є
важливою його частиною, пов’язаною з переробкою сировини і перетворенням
її в готову продукцію.

В основу класифікації технологічних процесів покладені різні признаки,
такі як: вид впливу на сировину і характер її якісних змін, спосіб
організації, кратність обробки сировини і т.ін.

По характеру якісних змін сировини технологічні процеси підрозділяються
на фізичні, механічні, біологічні, хімічні, фізико-хімічні.

Виходячи із структури технологічного процесу можна виділити два напрямки
удосконалення технологічних процесів – удосконалення допоміжних ходів і
удосконалення робочого ходу. Одночасні удосконалення допоміжних і
робочих ходів можна представити як сукупність дій за двома цими
напрямками, тому для елементарного технологічного процесу таке ділення
на два напрямки є обґрунтованим.

Рівень технології будь-якого виробництва показує вирішальний вплив на
його економічні показники, тому вибір оптимального варіанту
технологічного процесу повинен здійснюватись виходячи із важливіших
показників його ефективності: продуктивності, собівартості, якості
продукції що виробляється.

Список використаної літератури

Грубе А.Е., Санев В.М. “Основи теории и расчета деревообрабатывающего
оборудования, станков, машин и автоматических линий”.—М.: Лесная
пром-сть. 1973.-301с.

Любченко В.И., Дружков Г.Ф. “Станки и инструменты мебельного
производства”. “Лесная про-сть”. 1990.-360с.

Любченко В.И. “Резаниэ древесины и древесных материалов”. – М.: “Лесная
пром-сть”. 1986,-296с.

Лаптев А.Г. “Станки и инструменты по обработке древесины”. “Пособиэ по
выполнению курсового проэкта”. –М.:1966,-161с.

Иванищев Ю.П. “Справочник механика лесопильного-деревообрабатывающего
предприятия”. – М.: “Лесная пром-сть”. 1980,-326с.

Шостак В.В., Пишніх І.М. “Технічна експлуатація і ремонт деревообробного
обладнання”. – Київ,; 1990,-232

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020