Реферат на тему:
Земельні ресурси України та їх оцінка
Земля – місце проживання населення, яке концентрується в містах,
сільських населених пунктах та здійснює громадську і виробничу
діяльність на прилеглій території. Головне призначення землі як базису
народонаселення залежить від здійснення соціальних функцій в обмеженому
діапазоні. Зазвичай збільшується чисельність населення, зростає його
щільність, удосконалюється розселення при збереженні ролі землі у
поліпшенні рівня життя людини.
У складі природного середовища земля – базовий природний ресурс, навколо
якого формуються водні та повітряні ресурси, рослинний та тваринний
світ. У товщі землі нагромаджено корисні копалини. Це природне
призначення землі не руйнується часом, тому що людина представляє
розумну частину біологічної сфери, змінюючись разом з нею та під її
дією.
Земля – джерело споживчих вартостей. При поєднанні її з живою працею
формується процес виробництва, створюється предмет праці, продукти та
товари. Форми взаємодії праці та землі поліпшуються, хоча принциповий
напрям функціонування землі у виробництві фактично залишається
незмінним.
Останніми роками у зв’язку з прийняттям нового земельного законодавства
у незалежній Україні земля стала об’єктом ринкових відносин – підлягає
купівлі та продажу. Введено земельні платежі (податок, орендна плата
тощо). Вони відображають економічну суть землі як товару та нерухомості.
Ця функція землі радикально змінювалась від заборон державою угод з
землею до державного заохочення земельного обігу.
У сільськогосподарському виробництві земля виступає і як предмет праці,
і як засіб виробництва. Діючи на землю, як на предмет праці, людина
добивається підвищення родючості ґрунту, створюючи таким чином належні
умови для збільшення виробництва сільськогосподарських продуктів з
найменшими затратами праці і коштів.
Найважливішою особливістю землі вважається те, що вона не є продуктом
людської праці, як інші засоби виробництва. Земля виникла за багато
мільйонів років до появи людини і є даром природи для неї. У процесі
історичного розвитку мускульна енергія людини була замінена мускульною
енергією тварини, остання механічною і електричною енергією двигунів, на
зміну яким прийшла енергія атомна. Земля залишається незмінним засобом
виробництва. Слід зазначити й ще одну особливість – територіальна
обмеженість її – земельні фонди не можуть бути збільшені або створені
знову. Людина здатна лише підвищувати ефективність використання землі.
Земля має ґрунти різної родючості, різного розташування, її не можна
переміщувати, як інші засоби виробництва. За умов правильного
використання земля не зношується. А навпаки, поліпшує свої властивості,
родючість, адже ґрунт – це складна система живих і неживих компонентів,
поєднаних в єдине ціле і здатних до саморегуляції, самовідновлення
внаслідок біогеоценозу. Ґрунт утворився внаслідок життєдіяльності
рослин. З виникненням рослинного світу таких ґрунтів, якими вони є, не
було, а були геологічні субстрати.
Таблиця 1
Розподіл земельної площі і сільськогосподарських угідь України
на початок 2006 р ., (тис. га.)
Кількість
землекористувачів тис. Загальна площа Всі сіль
ськогосподарські угіддя у тому числі
рілля сіножаті пасовища
Всього земель – 60354,8 41826,5 32857,5 2295,8 5493,7
землі сільськогосподарських підприємств і громадян
46397,1 40419,2 32396,6 2076,2 4794,3
землі недержавних сільськогосподарських підприємств 13,7 36348,9 31235,6
25607,5 1543,1 3515,6
землі державних сільськогосподарських підприємств 3,5 2568,1 2146,1
1710,3 66,3 244,0
землі міжгосподарських сільськогосподарських підприємств 0,3 39,2 16,6
11,4 3,1 1,2
Землі громадян 22105,9 7440,9 7020,9 5067,4 463,7 1033,5
З них:
особисті підсобні господарства населення та присадибні ділянки
(селянські фермерські господарства 38,9 1129Д 1102,1 1012,3 19,1 682
землі користувачів інших категорій 216,9 13957,4 1407,3 460,9 219,6
699,4
Земельний масив, який постійно обробляється і використовується під
посіви сільськогосподарських культур, включаючи багаторічні трави і
чисті пари, має назву «рілля».
Загальна земельна площа України становить 60 335 тис. га, у тому числі
сільськогосподарські угіддя – 41 854 тис. га. Із загального об’єму
сільськогосподарських угідь частка орних земель складає 32,2 млн. га
(54,96%), сіножатей – 1966 тис. га і пасовищ – 4 556 тис. га.
Найбільші площі сільськогосподарських угідь розташовані в Одеській,
Дніпропетровській і Харківській областях, а найменші – в Чернівецькій,
Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільший об’єм орних земель має
Дніпропетровська область, а найменший – Закарпатська.
Дякуючи заходам щодо раціонального використання земельних ресурсів, за
останні роки скорочено кількість продуктивних земель для розміщення
різних несільськогосподарських об’єктів. Цьому сприяє упорядкування
землекористування, проведення інвентаризації всіх земельних ділянок, на
яких без втрат для сільського господарства можна розміщувати промислові
об’єкти.
Земельний фонд, який у відповідності до цільового призначення
складається із земель які знаходяться в користуванні:
сільськогосподарських підприємств; населених пунктів; промисловості,
транспорту, курортів, заповідників тощо; державного лісового і водного
фондів, а також земель державного запасу.
Землі сільськогосподарського призначення використовуються
сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в
цілях задоволення нагальних потреб у харчових продуктах.
До міст належать всі землі, що знаходяться в межах міської зони, в тому
числі землі: міської забудови; загального користування; такі, що зайняті
міськими парками; водного, повітряного, трубопровідного транспорту,
гірничої промисловості тощо. Землі за межами міської смуги є резервом
для розширення території міста, будівництва необхідних споруд, а також
зайняті лісами, лісопарками та іншими насадженнями, які виконують
захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцями відпочинку.
До складу земель промисловості входять такі, що надані для розміщення і
експлуатації основних забудов і споруджень промислових підприємств,
електростанцій, енергетичних споруд та установок; зайняті підсобними
будівлями, внутрішньозаводськими підземними шляхами, адміністративними
будинками, а також тими, які призначені для інших потреб промисловості.
Навколо промислових підприємств, в залежності від характеру виробництва,
створюються санітарно-захисні зони, в яких житлове будівництво
заборонене.
До транспорту, ліній електропередач і зв’язку належать ті землі, які
надані в користування підприємствам залізничного, автомобільного,
морського, річкового, трубопровідного, повітряного транспорту,
організаціям, які здійснюють експлуатацію електропередач і зв’язку.
Використання цих земель у межах населених пунктів здійснюється у
відповідності з планом розвитку і забудови міст.
Курортам належать ділянки, які мають лікувальне значення для проведення
оздоровчих заходів. До їх складу входять землі:
з джерелами мінеральних вод, лікувальних грязей; зайняті лікувальними
установами, а також підсобними господарствами та іншими забудовами,
призначеними для обслуговування курортів; зайняті лісовими, водними,
парковими та іншими угіддями санітарно-оздоровчого характеру.
Державному лісовому фонду належать землі, вкриті лісом, а також такі, що
призначені для потреб лісового господарства.
До державного водного фонду відносять землі, зайняті ріками, озерами,
водосховищами, каналами, внутрішніми морями, територіальними водами,
гідротехнічними спорудами, а також ті, що виділені під зони відходу,
охорони тощо. Землі державного водного фонду використовуються для
будівництва і експлуатації споруд, які забезпечують задоволення питних,
побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також
сільськогосподарських, промислових, енергетичних, транспортних,
рибогосподарських та інших потреб.
Землі, які не передаються землекористувачам в безстрокове або
довгострокове користування, належать до державного запасу.
Науково-технічний прогрес і раціональне використання землі та її надр
знаходяться у прямому зв’язку: чим вищий рівень технічного оснащення
сільського господарства, мінерального і паливно-енергетичного,
комплексів, тим повніша віддача кожного гектара ріллі, вище коефіцієнт
залучення у виробництві вже відпрацьованих запасів корисних копалин,
повніша віддача капітальних вкладень у природоємні галузі народного
господарства, ефективніша виробнича діяльність щодо охорони ґрунтового
покриття Землі.
3абезпеченість України сільськогосподарськими угіддями дуже висока і
становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарського
освоєння території країни сягає 70 %, але досить диференційний у розрізі
областей (табл. 11)., Площа орних земель становила на 1 січня 1990р. 32
989 тис. га, пасовищ – 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає
0,65 га ріллі. У результаті меліоративних робіт осушено 3299 тис. га і
зрошується 2585 тис. га землі.
У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів,
поширені майже на 55 % площ орних земель. 10 % орних земель займають
опідзолені й деградовані чорноземи, 9 – каштанові, 7 – підзолисті, 6,7 –
сірі лісові, 2,5 – солонцюваті, 2 % – лужні та ін. Останніми роками
порушується баланс гумусу, особливо в чорноземах. У зв’язку з цим
погіршується родючість ґрунтів. Отже, подальший розвиток землеробства
має передбачати і заходи щодо відновлення родючості ґрунтів,
рекультивації земель, вилучених із сільськогосподарського обороту.
Для України характерний високий рівень освоєння території. Найвищий
рівень мають західні і центральні області, Донбас і Придніпров’я В
Степовій і Лісостеповій зонах рівень розораності перевищує 70 %. Одним з
наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує
третину загальної площі ріллі. Безумовно, така ситуація потребує
радикальних заходів щодо зниження частки еродованих земель.
В Україні є значні територіальні відмінності в земле забезпеченні
населення. Так, у Закарпатській області забезпечення ріллею становить
0,15 га на одного жителя, в південних областях – до 1,5 га, тоді як у
середньому в Україні – 0,65 га. За рівнем забезпечення ріллею Україна
займає одне з перших місць в Європі.
Підвищення ефективності використання земельних ресурсів передбачає такі
заходи:
– підвищення врожайності всіх культур за рахунок використання ґрунтових
організмів для створення структурних, високо родючих і одночасно стійких
до ерозії ґрунтів;
– корінне поліпшення ґрунтів, у всіх зонах вирощування
сільськогосподарських культур;
– збереження фонду продуктивних сільськогосподарських угідь і повне
відновлення земель, ушкоджених при добуванні корисних копалин;
– компенсація втрат продуктивних угідь шляхом введення
високопродуктивних сівозмін;
– проведення комплексу ґрунтозахисних заходів
(організаційно-господарські, агротехнічні, гідротехнічні, агро
меліоративні;
– звільнення сільськогосподарських угідь від залишків і відходів
виробничої діяльності гірничодобувних підприємств;
– рекультивація земель;
– удосконалення механізму відшкодування втрат сільськогосподарського
виробництва при вилученні земель для несільськогосподарських потреб
тощо;
– боротьба зі шкідниками сільськогосподарських рослин та їх хворобами..
Екологічно обґрунтована програма індустріалізації сільського
господарства, що передбачає комплекс агротехнічних і екологічних заходів
щодо охорони і раціонального використання земельних ресурсів, створення
надійних сільськогосподарських машин і обладнання зі значними строками
експлуатації, с важливою умовою інтенсифікації сільськогосподарського
виробництва. Перехід на інтенсивні технології може забезпечити урожай
кукурудзи – 50-60 ц з га, цукрового буряка -біля 400-500, картоплі –
250-300, овочів -400-500 ц з гектара.
Необхідно запобігати виносу родючого шару з полів разом з врожаєм при
його збиранні. Так, середні корені цукрового буряка, які поступають на
обробку, в загальній масі містять 15-16% ґрунту. Удосконалення
технології збору врожаю, доочистка безпосередньо на полях, а також
повернення з цукрових заводів землі – с важливим напрямком раціонального
землекористування.
Удосконалення форм і методів обробки землі, впровадження
природозберігаючих технологій. Діюча в більшості господарств оранка з
оборотом пласту порушує капілярність ґрунтів, спричиняє пересихання
життєвого шару, порушує фізико-хімічний склад ґрунтів і є причиною
видування земель, появу чорних бур та інших негативних явищ.
Екологічно обґрунтована програма хімізації сільського господарства
сприяє підвищенню родючості ґрунтів, поліпшує кислі і засолені землі,
зберігає кормову цінність трав, дозволяє ефективніше боротися з
бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.
Неправильне використання хімічних засобів захисту рослин, і перш за все
пестицидів, може призвести до небажаних наслідків. Попадаючи в грунт,
пестициди так чи інакше засвоюються рослинами, проникають у організми
тварин і людей.
Велику роль в ефективному використанні мінеральних добрив та інших
засобів хімізації відіграє агрохімічна служба.
Екологічно обґрунтована програма меліорації земель є системою технічних,
економічних і організаційно-господарських заходів, які направлені на
корінне поліпшення природних явищ земельних угідь на основі застосування
науково обґрунтованих способів землеробства.
Кінцевою метою меліорації с подальший підйом сільського господарства,
стійке землеробство і нарощування продовольчого фонду, створення великих
зон гарантованого виробництва сільськогосподарської продукції на
промисловій основі.
Гідротехнічні і агротехнічні способи проведення меліорації -це осушення
боліт, зрошення і відновлення, дренажування засолених ґрунтів,
регулювання рік. До агротехнічних засобів меліорації відносяться:
водостримання, створення полезахисних лісових смуг та насаджень на
схилах ровів, балок.
Державний земельний кадастр має велике значення для забезпечення
раціонального використання земельних ресурсів. Він містить сукупність
достовірних даних про природний, географічний і економічний стан землі,
ведеться за єдиною системою і містить дані реєстрації землекористування,
обліку кількості. якості і економічної оцінки землі. Ведення державного
земельного кадастру здійснюється землевпорядковуючою службою, яка
проводить економічну оцінку земель, забезпечує систематизацію, вивчення
і збереження даних про наявність земель, а також видання відповідних
матеріалів.
Таблиця 2. Земельні ресурси України
Загальна земельна площа, тис. га Сільськогосподарські угіддя, тис га
Показник сільськогосподарського освоєння території Забезпечення
населення орними землями, га/чол.
Всього Рілля
Україна 60355,0 407730 32989 0,69 0,65
Автономна Республіка Крим 2694,5 1774,2 1214,3 0,66 0,48
Вінницька 2651,4 2939,4 1776,7 0,77 0,92
Волинська 2014,4 1055,0 690,4 0,49 0,65
Дніпр опетровська 3192,3 2510,3 2138,7 0,79 0,55
Донецька 2651,6 2034,8 1684,4 0,77 0,13
Житомирська 2880,8 1654,0 1307,3 0,55 0,85
Закарпатська 1275,3 453,3 192,6 0,36 0,15
Запорізька 2718,5 2242,5 1944,6 0,83 0,93
Івано-Франківська 1392,7 608,7 417,7 0,43 0,29
Київська 2894,3 1706,6 1441,8 0,59 0,74
Кіровоградська 2458,8 2044,6 1803,3 0,83 1,45
Луганська 2668,5 1884,4 1454,1 0,71 0,51
Львівська 2183,1 1263,2 864,8 0,58 0,31
Миколаївська 2463,0 2003,3 1715,6 0,81 1,28
Одеська 3331,3 2562,7 2081,0 0,77 0,77
Полтавська 2874,5 2182,5 1844,0 0,63 1,05
Рівненська 2005,2 927,9 669,4 0,46 0,58
Сумська 2383,9 1720,2 1380,8 0,73 0,96
Тернопільська 1382,4 1055,0 917,4 0,77 0,79
Харківська 3140,7 2412,3 1977,2 0,67 0,62
Херсонська 2841,4 1968,8 1757,5 0,69 1,48
Хмельницька 2062,9 1568,8 1354,5 0,76 0,89
Черкаська 2092,1 1454,5 1301,1 0,68 0,85
Чернівецька 809,6 472,6 338,6 0,58 0,36
Чернігівська 3191,8 2121,1 1540,2 0,66 1,09
У найближчій перспективі значно зміниться структура землекористування.
Найважливішим у цих змінах є зростання чисельності фермерських
землеволодінь і подальша приватизація землі, що має підтверджуватися
відповідним законодавством. Однією з найважливіших проблем при переході
до ринкових відносин є створення докладного земельного кадастру на
основі бонітування ґрунтів.
На 1 січня 2001 року Україна має загальну земельну площу 60 354,8 тис.
га. Зокрема, сільськогосподарські угіддя становлять 41 827 тис. га,
тобто 69,3% загальної площі. У тому числі, якщо взяти площу
сільськогосподарських угідь за 100%, рілля становить 77,9%, багаторічні
насадження -2,2%. сіножаті – 5,7%. пасовища – 13,2%.
Порівняно з 1 січня 2000 року загальна земельна площа України не
змінилась. Проте деякі незначні зміни у її складі все ж відбулись. Площа
сільськогосподарських угідь збільшилась на 2,5 тис. га, у тому числі
площа ріллі збільшилась на 106,3 тис. га. площа багаторічних насаджень
збільшилась на 13,3 тис. га, площа сіножатей зменшилась на 52.2 тис. га,
площа пасовищ зменшилась на 19,7 тис. га.
В 17 областях України відсоток сільськогосподарських угідь у загальній
земельній площі є вищий, ніж середній, по Україні (67,6%). Зокрема,
найвищий він у Кіровоградській обл. – 83,1%. Запорізькій обл. -82,6% та
Миколаївській обл. – 81,9%. Найнижчий цей відсоток у Закарпатській обл.
– 36.4%. Івано-Франківській обл. – 45,7% та Рівненській обл. – 46,7%.
Структура сільськогосподарських угідь дуже різниться по різним областям
України. У Херсонській обл. найбільший по Україні відсоток
сільськогосподарських угідь займає рілля – 90,1%, для порівняння –
найменший відсоток у Закарпатській обл. – 43,4%. Але, завдяки цьому, у
Закарпатській обл. найвищий по Україні відсоток сільськогосподарських
угідь займають багаторічні насадження – 6%. сіножаті – 19,9% та
пасовища-30,7%.
Для західних областей України, зокрема для Закарпатської, Львівської,
Івано-Франківської, Чернівецької, Рівненської,
Житомирської областей взагалі характерний невисокий відсоток
сільськогосподарських угідь, зайнятих ріллею (43,4% – 71,6%). Виключення
становлять лише Хмельницька (79,9%) та Тернопільська (81,5%) області. У
західних областях переважаючий відсоток порівняно з середнім по Україні
мають сіножаті (8,2% -19,9%) та пасовища (13,3% – 30,7%). Виключенням
знову є Тернопільська обл., де відсоток сіножатей (3,6%) та пасовищ
(12,5%) менший за середній по Україні, та Хмельницька обл., де лише 8,7%
сільськогосподарських угідь займають пасовища. Для центральних областей
України, зокрема, для Вінницької, Дніпропетровської, Київської.
Кіровоградської, Полтавської та Черкаської областей характерний великий
відсоток ріллі серед сільськогосподарських угідь (60.7% – 67.9%). у
північних областях, зокрема, Сумській та Чернігівській, великий відсоток
сільськогосподарських угідь займають сіножаті (15,1 % -15.9%). Південні
та східні області України характеризуються великою різноманітністю щодо
структури сільськогосподарських угідь. Відмітимо лише Херсонську
область. де 90,1 % сільськогосподарських угідь складає рілля, що є
найвищим показником в Україні.
Із загальної площі землі України 67,5%, тобто 40 763,8 тис. га,
становить площа угідь, що е у користуванні сільськогосподарських
підприємств і громадян. Сільськогосподарські угіддя складають 94,3% цих
земель, тобто 38 421,4 тис. га. У тому числі із сільськогосподарських
угідь 81,8% становить рілля. 2,3% – багаторічні насадження, 5% –
сіножаті і 10,1%– пасовища.
На 1 січня 2006 року в Україні нараховувалось 21 773
сільськогосподарських підприємств. Загальна земельна площа в
використанні сільськогосподарських підприємств складає 29.4 млн. га, з
неї 93,6% становлять сільськогосподарські угіддя. Для порівняння: на 1
січня 2000 року сільськогосподарських підприємств нараховувалось 17 773,
тобто на 22,5% менше, проте загальна земельна площа у їх використанні
була на 30,4% більшою.
Найбільша кількість сільськогосподарських підприємств зафіксована у
Тернопільській обл. -1 607, Вінницькій обл. – 1 269 та Одеській обл. -1
203, найменша кількість – у Чернівецькій обл. -426. Закарпатській обл.
-456 та Івано-Франківській обл. – 587. Найбільша площа угідь у
користуванні сільськогосподарських підприємств у Харківській обл. -1
992,7 тис. га, Одеській обл. – 1 957,6 тис га та Запорізькій обл. -1
696,4 тис. га, найменша площа у Івано-Франківській обл. – 189,1 тис. га,
Чернівецькій обл. – 240,3 тис. га та Закарпатській обл. – 284,9 тис. га.
Серед сільськогосподарських підприємств розрізняють державні і
недержавні підприємства В Україні нараховується 3 351 державне
підприємство, це займає загальну земельну площу 2179,7 тис. га. З цієї
площі 1 847,9 тис. га займають сільськогосподарські угіддя. В основному
сільськогосподарські угіддя зайняті ріллею – 80.9% та пасовищами -10,9%.
Найбільша кількість державних підприємств спостерігається у
Миколаївській обл. – 327, найменша – у Чернівецькій обл – 42. Найбільша
земельна площа знаходиться у користуванні державних
сільськогосподарських підприємств АР Крим – 225.5 тис. га. Цікаво
відмітити, що порівняно з 1 січня 2000 року кількість державних
сільськогосподарських підприємств збільшилась на 42 одиниці, проте
земельна площа у їх користуванні зменшилась на 211,8 тис. га, тобто
помітна тенденція до роздрібнення державних сільськогосподарських
підприємств.
Список використаної літератури
Гончар О. В. Земля України // Агро світ. – 2001. – №17. – с. 24 – 27.
Економіко-екологічні засади аграрного землекористування // Економіка
АПК. – 2001. – №7. – с. 16 – 22.
Земельна реформа в Україні // Економіка АПК. – 2001. – №5. – с. 3 – 11
Колесник І. А. Ефективність використання земельних ресурсів // Економіка
АПК. – 2001. – №5. – с. 47 – 49.
Корчинський А. А. Про екологізацію раціонального землекористування //
Економіка АПК. – 2001. – №3. – с. 27 – 30.
Онищенко О. Особливості сучасних земельних відносин в Україні //
Економіка України. – 2001. – №9. – с. 56 – 58.
Розміщення продуктивних сил / За ред Є. П. Качана
Третяк А. М. Стан та проблеми управління земельними ресурсами в Україні
// Вісник аграрної науки. – 2001. – №8. – с. 5 – 11.
Чим і як можна відновити родючість наших ґрунтів // Пропозиція. – 2001.
– №5. – с. 47 – 49.
PAGE
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
