UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановище української мови в Україні, історія і сучасність (реферат)
АвторPetya
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8357
Скачало573
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Становище української мови в Україні, історія і сучасність

 

У наш час склався значною мірою загрозливий стан щодо української мови.

Катастрофічно звужується вживаність нашої мови. Буквально на очах

зменшується відсоток українців, що визнають українську мову за рідну. Ще

декілька десятиліть тому всіма засобами, і замаскованими, і відкритими,

українська мова витискалася з життя, то про це аж ніяк не

рекомендувалося писати (навпаки, в усіх дозволених працях лід було

говорити про небувалий розквіт української мови), годі було сподіватися

сказати про це відкрито. Працю, у якій би все це називалося своїми

словами, просто не дозволили б надрукувати. Український мовознавець,

небайдужий до долі своєї мови, мов би відповісти на питання про причини

цього стану та шляхи його подолання.

 

Для формування українського народу з його відмінною від інших

споріднених слов'янських народів українською мовою важливим чинником,

очевидно, була вже чітко вирізнювана в особливий природний і економічний

комплекс територія, котра сприяла як формуванню тут окремого народу з

окремою мовою, так і їхній міцності. А. П. Непокупний якось висловив

думку (на жаль, здається, не відбиту в його працях), що є території,

начебто покликані формувати народ. Вони як озеро: склад води може

мінятися, але форма, обриси берегів залишаються. Україна як земля, що

має своєю віссю Дніпро, обмежена з півночі Прип'яттю і Десною, з півдня

— Чорним і Азовським морями, із заходу — Карпатами і Дністром, зі сходу

— південними відногами Середньоросійської височини, Дінцем і Донецькою

височиною, має цілком виразні межі, становлячи певну географічну

цілість. Слід однак, відзначити, що на цій землі, де поряд зі слов'янами

в давнину жили також на сході іранці (скіфи), а можливо, і сінди

(індоарійці), на заході —у Галичині, а також даки (у Закарпатті), скрізь

узяв перевагу слов'янський елемент, що склався в окремий слов'янський

народ — українців, зі своєю окремою українською мовою.

 

Український народ на землях України (первісно — Русі) сформувало

поєднання слов'янського елемента, який у кінцевому підсумку переважив

тут етноси з цими по слов’янськими народами.

 

Багато віків українців гнобили загарбники, зайди, запроданці. Одні

переконували нас, що ми — малополяки, інші — що малороси. І всі

намагались позбути нас нашої історії та мови, виховуючи на історичних

міфах і нав'язуючи чужу мову. Панас Мирний зазначав, що «найбільше і

найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка

людського духу, його скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя,

і свої сподіванки, розум, досвід, почування». «Осягаючи довколишній

світ, установлюючи зв'язки між явищами дійсності,— пише Маргарита

Жуйкова,— наші предки відображували їх у мові. Кожен народ відбиває в

мові найсуттєвіші риси власного світосприйняття, що склалося в

конкретних географічних умовах, унаслідок неповторного історичного

розвитку». У середині минулого століття Костянтин Ушинський писав: «Мова

— найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ