Реферат на тему:
Молодятин
Село Молодятин розташоване в північно-східній частині Гуцульщини.
Відоме воно ще з 16 ст. хоча знайдені тут сокири-кельти доби пізньої
бронзи засвідчують, що люди тут жили з прадавніх часів.
Первісна назва села – Дем’янівка, тепер куток. Первісна назва села
Демянівка можливо походить від імені жителя Дем’ян, але це була
заслужена перед людьми людина, можливо воїн, а можливо старійшина роду.
Послідуюча назва села Молодятин, , як переказують старі жителі,
стверджуючи, що чули ці слова від своїх предків, походить від молодої
пари закоханих людей, що були вірні в коханні і гаразді, але не захотіли
з якихось невідомих нам причин жити в Демянівці і перебрались за її
межі. Посилились вони приблизно в теперішній горішній частині села, де є
Барткова криниця. Можливо, їм хтось або щось загрожувало, а можливо,
життя заставило їх поселитись в непролазних хащах.
Назва села, як гадаємо, походить від слів ”молодь” і ”тин”. В топоніміці
слов’ян слова “тин” означало охоронні, зміцнюючи укріплення навколо
об’єкту. Тин – найпростіший тин дерев’яної фортечної стіни. З півдня
Молодятина маємо вершину “Брунькова гора”, з півночі пасмо хребта, що
простягається від гори Лисеня до Дем’янівки. Між ними є і “Кермен”.
Знаходяться тут і потічки, носять вони назву урочищ: Кобилиця, Пунчава,
Драничка.
В кінці 16 ст. першої половин 17 ст., за актами навколо Печеніжина
виникають села Молодятин, Слобода, Рунгури, Дем’янівка.
ВОЇНИ УПА
Під час першої світової війни багато наших односельчан були мобілізовані
в Австро-Угорську армію де воювали в Італії під Автро-Угорськими
прапорами. Під час утворення західноукраїнської республіки (ЗУНР) багато
мешканців села пішли в Українську Галицьку Армію (УГА), а саме: Андрусяк
М., Сметанюк О., Петрук І., Чемерис І. Жупник П., Кваснюк М., Кваснюк
П., Жупник В., Козьмин Р., Лазарук М., Зелінський М. Після злуки з УГА з
українсько-народною республікою у січні 1919 року наші односельчани
служили в Січових стрільцях. В 1943 р. формувалася українська Стрілецька
дивізія “Галичина. З нашого села в дивізію поступили такі селяни:
Сидорук М., Гриньків П., Горецький М., Федюк В. і ряд інших. 17 вересня
1939 року Радянські війська ввійшли в наше село. Першою жертвою села
став Дохторюк з сім’єю: в складі 7 чоловік, якого вивезли в Омську
область, як ненадійного. 22 червня 1941 р. почалась Друга Світова війна
, де багато мешканців села були мобілізовані у Радянську армію, а саме
Федюк М., Сидорук В., Яремчик І., Марків В., Петра І., і ряд інших. В
урядах УПА було багато зв’язкових дівчат. Багато мешканців села були
засуджені, а саме Жупник Микола П. 25 р. режимних таборів із
позбавленням прав на 5 р., покарання відбував у Воркуті. Стефурак В.І. –
10 р., Луцак В.О. – 25 р. Пнівчук Олена – 10 р., Городенко Настя – 10
р., Туліщук Олекса і Сметанюк Іван засуджені на 10 років ВТК які
загинули в Радянсько-концентраційних таборах.
Записано з розповіді
Жупник Миколи Петровича.
ПИСЬМЕННИКИ СЕЛА
У селі Молодятин 20 лютого 1881 року народився Ярослав Іванович
Веселовський – український публіцист. Навчався в Коломийській гімназії.
Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Редагував
тижневик “Поступ” (1902-1904) в Коломиї, газету “Буковина” (1904-1906) в
Чернівцях, видання товариства “Просвіта” (1906-1910) у Львові, тижневик
“Неділя” (1911-1912 рр.) де опублікував свої твори. Перекладав вірші
О.С. Пушкіна, М.Лермонтова, М.Лєскова, М.Горького.
Помер Ярослав Іванович Веселовський 21 червня 1917 р. у місті Віллішгоф,
поблизу Відня, на 36 році життя. Похований там же. Тепер могила його
загубилась. На старому цвинтарі в селі похований батько Ярослава
Веселовського – Іван Веселовський (1831) що помер 16 лютого 1890 р. на
59 р. життя та сестра Анна Веселовська 1890 р. На жаль ці могили
занедбані.
Сьогодні в селі проживає письменниці Ганна Косюк, колишні випускниця
Молодятинської школи, яка написала вірш “Село моє ріднесеньке” і пісню
“Мій Молодятин”.
Проживала і померла письменниця, поетеса Іванна (Жовківська) Сметанюк,
яка народилася на Львівщині в небагатій, проте релігійній сім’ї, в часи
лихоліття була зв’язковою українського підпілля, яка пройшла шлях
випробувань через табори. З 1954 року Іванна Жовківська жила в селі
Молодятин. У 2002 році вийшла збірка “Пташине яєчко”.
СЕЛО МОЄ РІДНЕСЕНЬКЕ
Село моє ріднесеньке
За що тя так люблю?
Чи за зими пухнастії,
Чи за весни прекраснії,
Чи за літо теплесеньке,
Чи за осінь щедресеньку.
Як зелень вдягаєш.
Всі садочки як ті дочки,
Цвітом уквітчаєш.
Не спи, хліборобе,
Вставай рано-ранесенько.
Біжи мерщій в поле.
Бо так кажуть у народі
Хто рано веснує
Того один весняний день
Цілий рік годує.
Люблю тебе, село рідне.
І в літнюю пору
По грибочки, між ярочки
Іти на ту гору.
По суниці, по малини,
По зілля на Йвана…
Така краса неповторна
В лісі лиш буває.
Косар рано із росою
Валки витинає.
А під вечір, як погода,
В копиці скидає.
Ой як тебе, село рідне,
Як же не любити?
Із джерельця тихенького,
Як води не пити?
То так, ніби, як у казці,
Літо пробігає.
Із дарами, врожаями
Осінь наступає.
Осінь, осінь… Щедра осінь
Яка ти багата!
Хто трудився не лінився,
В того повна хата
І варення, і компоти,
І різні салати.
Це ж бо ти нас всіх годуєш.
Земле наша мати!
Вже річечка примерзає,
День малий триває.
Та це зима чародійка
До нас завітала!
Розмалює шибки узорами,
Виточить бурульки,
Намете кучугури,
Дітям радість й гульки.
А смерічки, а ялини!
Яка краса чудова.
Під ковдрою біленькою.
Дрімають довкола
Село моє, ти прекрасне
В різні пори року,
Живи в ньому, пишайся
Здоров буть, щороку!
МІЙ МОЛОДЯТИН
Розквітають сади навесні,
Все, мов в казці, кругом оживає
Ця чарівність весни на селі
Молодятин наш прикрашає.
Приспів:
Молодятин, Молодятин,
Я люблю тебе серцем й душею.
Молодятин, Молодятин,
Ти красиве й розкішне село.
Як заглянути в кожну домівку.
Всюди буйне життя розцвіло.
А як осінь загляне в село.
Мов барвистий килим намалює.
Всіх прихожих полонить теплом,
Молодятинцям радість дарує.
Приспів:
Серед буків, смерек і ялин.
Дзвінко пісня весела лунає.
Запальний наш гуцульський танок
Прикарпатське село звеселяє.
Приспів:
На забавах святкових у нас,
Як троїста музика заграє,
То бадьора усмішка в цей час
На веселих устах не згасає.
Приспів:
Розквітають сади навесні,
Зеленіють ліси у Карпатах
Лиш смерічки стрункі й осяйні
Все стоять у задумливих шатах.
Приспів:
ЦЕРКВА
В давні часи в селі поселились і жили різні люди, і як віруючі вони
були: греко-католики, латиняни, іудеї. Переважали греко-католики
(уніани). В довоєнний період (до 1946 р.) в селі було три культові
заклади:
Греко-католицька (з 1946 православна) церква, що є діючою і і тепер;
Церква євангельських християн-баптистів в Дем’янівці;
Польський (католицький) костел, тепер на тому місці магазин.
В ХVІІ ст. в Дем’янівці була збудована дерев’яна церква, яку спалили
могнолотатари. Пізніше вона була відновлена в Дем’янівці і стояла
неподалік від центра села в Дем’янівці. Тепер на тому місці, неподалік
від клубу є хрест, що засвідчує про колишнє місце культового приміщення.
Тепер діюча церква Молодятина збудована в 1896 році і має назву “Успення
пречистої Діви Марії”. Вона з дерева і відзначається високими
архітектурними формами, з трибуною.
1902 році патроном церкви був “його величність цісар Австро-Угорщини
Юранц-Йозеф Габсбург”.
В 1902 році Молодиянський парох Шухевич Теофія (1850-1918 рр.)мав
дотації від держави і церкви.
ОСВІТА
В селі жителі придавали немало сил для освіти молоді. Уже в 1838 році
згадується школа парафіяльна, в 1856 році була школа тривіальна
(загальна). В 1891 р. в школі тривіальній навчалось 26 хлопчиків і 2
дівчинки. Вчителем школи був Микола Шевидзуський. В 1902 р. село має
уже школу двокласну, а з 1903 року – однокласну з двома силами, в 1925
році відновлено школу двокласну. В 1929 році в селі створено школу
трикласну, утраквістичну (двомовну). В 1931 році школа чотири класова
(двомовна).
В час війни (1941-1945) заняття в школі майже припинилося. В 1945 році
було відновлено навчання в школі початковій. Приміщення школи було
пошкоджено. Жителі села своїми силами завезли деревину, розібрали
костел, євангельську церкву.
Таким чином було відновлено школу. Діти навчались тимчасово в хатах
жителів села Шкварчука Дмитра, Стефурака Івана та ін.
З 1919 року в селі почала діяти семирічна школа, тепер дев’ятирічна.
Сучасне приміщення школи побудовано в 1968 році. Першим директором школи
в 1945 р. Була Савчук (Гаврилюк) Євдокія Миколаївна.
До війни було майже 50% селян, які не вміли читати і писати. Зараз всі
вміють читати і писати.
Немало людей здобули вищу і середню спеціальну освіту.
Більшість вчителів, які працюють в школі, є випускниками школи.
Зараз директором школи є Жупник Ярослав Васильович.
1.09 – День знань.
27.09 – Всесвітній день туризму.
1.10 – Міжнародний день музики.
1.10 – Міжнародний день людей похилого віку.
Перша неділя жовтня – День учителя.
14.10 – Свято Покрови Пресвятої Богородиці.
7.11 – День пам’яті вбитих борців проти тиранів.
9.11 – День української писемності і мови.
17.11 – День студентів.
6.12 – День збройних сил України.
10.12 – Міжнародний день прав людини.
20.12 – День міліції.
– Новий рік.
7.01 – Різдво Христове.
14.01 – Старий новий рік.
19.01 – День Святого Водохреща.
22.01 – День соборності України.
29.01 – День пам’яті подій під Крутами.
14.02 – День святого Валентина.
15.02 – Стрітення Господнє.
8.03 – Міжнародний жіночий день.
9-10.03 – Шевченкові дні.
22.03 – Свято 40 святих.
27.03 – Міжнародний день театру.
1.04 – День гумору
7.04 – Всесвітній день здоров’я.
7.04 – Благовіщення Пресвятої Богородиці.
11.04 – Міжнародний день визволення в’язків фашистських таборів.
12.04 – День авіації і космонавтики.
26.04 – День пам’яті про Чорнобильську трагедію.
1.05 – День солідарності трудящих.
9.05 – День перемоги.
Друга субота травня День матері.
18.05 – Міжнародний день музеїв.
25.05 – Останній дзвоник.
1.06 – День захисту дітей.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
