UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтан використання і вивчення жестової мови. Історія досліджень (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2492
Скачало189
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з мовознавства

 

Стан використання і вивчення жестової мови. Історія досліджень

 

 

 

В Україні жестова мова існує близько двох століть, тобто, з того часу,

як з’явилися перші осередки, громади глухих і відповідно спеціальні

школи для глухих дітей (Львівська школа для глухих дітей була відкрита у

1830 році, Одеська - у 1843 році). Жестова мова, розвивалася і

культивувалася у родинах глухих від покоління до покоління. Це

геніальний комунікативний витвір людей, у яких неможливе усне

спілкування. Це прояв творчої здатності і переконання того, що людина,

позбавлена слуху, спроможна творити і творить рідну мову.

 

Але до розуміння цього пройшов значний проміжок часу, в який мова жестів

розглядалася з різних, досить полярних точок зору.

 

Першими сурдопедагогами, котрі працювали на теренах сьогоднішньої

України, були М. Лаговський, І. Соколянський, Л. Виготський, Р. Боскіс,

Р. Краєвський та інші.

 

Не зважаючи на те, що наприкінці ХІХ – початку ХХ століття основним

методом навчання був „чистий усний метод”, історично зафіксовані погляди

видатних сурдопедагогів на проблему використання жестової мови у

навчальному процесі. Теоретично М. Лаговський та інші в усному мовленні

вбачали далеко не єдиний засіб сурдопедагогічного процесу, сурдопедагоги

професіонали не відкидали зовсім мову жестів:

 

«Жестикуляцию, мимику не условную, естественную, употребляемую учениками

при общении друг с другом подавлять и искоренять даже вредно, принимая

возможность благотворно в смысле развития влияния старших учеников на

младших, которые еще не умеют говорить. Но, преследуя жестоко

жестикуляцию, все же должны вырабатываться меры, ускоряющие усвоение

речи и не замедляющие умственного развития ученика.”

 

Різні питання навчання осіб з вадами слуху не могли залишитися поза

увагою і на різних поважних зібраннях. Так, наприклад, у 1910 році І.

Соколянський, працюючи сурдопедагогом в Олександрівському училищі для

глухонімих, виступав з доповіддю “Про навчання українських глухонімих

рідної мови” на Всеросійському з'їзді діячів по вихованню і навчанню

глухонімих. У своїй доповіді він обґрунтував педагогічну необхідність

навчання українських учнів на противагу циркуляру, який забороняв

навчання українською мовою.

 

Свого часу, працюючи учителем нечуючих, І. Соколянський відчув велике

розчарування і педагогічну безпорадність, оскільки у навчальних закладах

панував усний метод навчання. Сурдопедагог став помічати, що успіхи

глухих виявляються досить низькими; розумів, що теорія і практика

навчання глухих суттєво різняться. Звертаючись до книг по лінгвістиці,

його зацікавили погляди Л. Щерби, котрий поділяв розуміння величезної

ролі жестової мови для розвитку глухих. Останніх він прирівнював до

іноземців, з розумінням того, що глухі мають свою мову і “міміка”

характеризується як своєрідна типова мовна система, яку вчителям

потрібно знати і яку потрібно вивчати. Важливо відмітити, що Л. Щерба

дотримувався граматичного напряму вивчення і навчання іноземних мов,

(словесна для глухого як іноземна). Тому підсумовуючи свої наукові

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ