Реферат на тему:
Дидактичні ігри у роботі з дошкільнятами
Відомий український педагог, засновниця першого українського дитячого
садка в Києві (1871 р.), Софія Русова зазначила: “Раніш держалися такої
думки, що виховання починається зі школи, й поки дитина не має шкільного
віку, доки не потребує ніякого виховання. Але за останній час психологія
виясняє, що такий погляд дуже шкідливий й неправдивий, бо усі нахили
дитини, її здоров’я, її характер –усе це розвивається. Бере напрям і
зміцнюється у перші роки життя, і в 8 літ вже дитини має свої сталі
звички, погані чи добрі – в залежності від оточення, свою волю й свої
змагання, з якими вже нелегко боротися в школі, бо легше не дати
вкоренитися тому чи іншому почуттю, аніж його поборювати, коли воно уже
зміцнилося”.
У розвитку дитини і колективу дітей велика роль відводиться основному
виду дитячої діяльності в дошкільний період – грі.
Філософи, історики, етнографи, психологи, педагоги вивчають походження
гри, її місце в житті дитини, можливості ефективного використання ігор
для вирішення виховних завдань.
Для дітей дошкільного віку ігри мають виняткове значення: гра для них
-навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання.
Гра для дошкільників – засіб пізнання навколишнього.
Високо оцінюючи виховну роль і дитячих ігор, А.С. Макаренко писав: “Гра
має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в
дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така з
багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання
майбутнього діяча відбувається насамперед у грі”.
Серед розмаїття ігор, які проводяться в підготовчій групі значне місце
посідають дидактичні ігри. Виконуючи неабияку навчальну функцію, вони
забезпечують дитині психологічний комфорт, дають можливість практично
застосовувати знання, а відтак сприяють становленню її життєвої
компетенції. З раннього віку малята знайомляться з навколишнім світом,
отримують відомості про різні предмети, їхні ознаки та особливості. Як
правило, ці знання неповні та невпорядковані. Для їх уточнення та
систематизації, а також практичного використання застосовують дидактичні
ігри. Цей вид діяльності відомий з давніх-давен, згадаймо такі ігри для
наймолодших, як “Печу-печу хлібчик”, “Сорока-злодійка”… З’являються й
сучасні новинки, часто створені на зразок відомих телевізійних передач.
Виховне значення дидактичних ігор полягає в тому, що вони сприяють
розвиткові в дітей активності, самостійності, віри в свої сили,
загартовують волю, навчають гідно перемагати та програвати. Цікава гра
не набридає, а дає можливість самовдосконалюватися – діти повертаються
до неї знову й знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові
правила.
Тож дидактична гра – одна з форм навчального впливу вихователя на
дитину.
Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого
матеріалу, передбаченого програмою, й має проводитися на заняттях; може
входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а
також особливим видом діяльності. Друга мета дидактичної гри – суто
ігрова, задля якої діє дитина. Це ігри в які діти граються самостійно,
поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.
Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його
необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з
певними предметами, набуваючи власного досвіду.
Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль
-визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають
поведінку та взаємини дітей у грі. Засвоєння дошкільнятами правил та
їхнє виконання сприяють вихованню самостійності, забезпечують
самоконтроль і взаємоконтроль у грі.
Ігрові дії – це дії, які діти виконують під час гри. Що вони
різноманітніші, то більше дітей бере участь у грі і тим цікавіша вона
сама.
Фіналом дидактичної гри є певний результат. Ним може бути відгадування
загадок, виконання певних доручень та ігрових завдань, прояви
кмітливості, що сприймаються дошкільнятами як досягнення. Для виховання
результат гри завжди є показником успіхів дітей у засвоєнні знань, у
розумовій діяльності, в характері її стосунків з партнерами.
Результатом дидактичної гри, окрім правильно виконаного завдання, є й
задоволення, яке вона дає учасникам.
У роботі з дітьми не варто обмежуватись використанням одного виду ігор,
а краще застосовувати якомога більше різноманітних варіантів. Наприклад,
вивчаючи тему “Свійські тварини”, можна пограти і в словесні ігри
(“Відгадай за описом”, “Хто більше назве”, “Небилиця”), і в настільні –
карткову чи маршрутну.
Слід відмітити, що дидактичні ігри будуть ефективними, якщо їх
використовують систематично, послідовно, дотримуючись головного принципу
дидактики: “від простого до складного”. Спочатку необхідно ознайомити
дітей з ігровим матеріалом, застосовуючи його в повсякденній
індивідуальній та груповій роботі, підготовчих вправах, а згодом і під
час занять. Треба обов’язково заохочувати дітей до частого використання
знайомих ігор у вільний час, адже це дає їм можливість закріпити вже
набуті навички, шукати нові можливості перемогти та пограти з різними
партнерами. Доцільно вводити в процес дидактичні ігри різних видів не
лише з усіх розділів програми, а й з кожної теми зокрема.
Оскільки навчання дошкільнят має бути ігровим, то основне місце в ньому
належить дидактичній грі, яка вчить дитину легко, швидко і цікаво.
Чим більше дитина грається, чим найрізноманітніші її ігри, тим краще
вона розвивається, тим більшого досвіду набуває. Особливо цінними є
сюжетно-рольові ігри, та сюжетно-рольові відносини, в яких перебуває
дитина. А яким важливим є гармонійне поєднання гри з природою:
Ознайомлення дітей з Природою – одно із головних засобів їх розвитку. В
процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі,
формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до
природи. Ознайомлення дітей з природою пропонує дати їм відповідний
об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання
інтересу і любові до неї.
У підготовчій групі здійснюються певні програмні задачі ознайомлення
дітей з природою. Вони передбачають поступове засвоювання природних
знань.
Спочатку дітей знайомлять з рослинами, тваринами, явищами неживої
природи, привчають відокремлювати їх в просторі, виділяти і правильно
називати деякі прикмети рослин (забарвлення листя, квітів), рух і голоси
тварин. При цьому у дітей удосконалюються аналізатори (очний і
слуховий), розвивається інтерес і увага до побаченого, формується добре
відношення до них.
Пізніше у дітей формується уявлення про предмети і явища природи, з
якими вони постійно зустрічаються в житті, приводять їх до установлення
таких зв’язків, які діти можуть пізнати в процесі предметно-чутливої
діяльності на заняттях, іграх і відобразити їх в формі конкретних
уявлень.
Дітей вчать спостерігати, виділяти окремі прикмети рослин, тварин,
порівнювати об’єми, групувати їх по зовнішніх ознаках. В процесі
засвоєння знань у них утворюється більш високі форми пізнавальної
діяльності.
До кінця дошкільного віку у дітей повинна бути розвинута елементарна
форма логічного мислення, здатність до аналізу і синтезу, уміння
виділяти індивідуальні і загальні ознаки рослин і тварин, робити
узагальнення. До приходу в школу у дітей повинна бути розвинута
спостережливість, допитливість, любов і дбайливе відношення до природи,
здатність знаходити в ній красиве, інтерес до сільськогосподарської
праці.
В процесі ознайомлення дітей з природою дитячому раду використовують
різні методи:
• наочні (спостереження, демонстрація фільмів, дивитись картини);
• практичні (ігровий метод, праця);
• елементарні (досліди);
• словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди)
Вибір методів і прийомів визначається змістом програми і залежить від
природного оточення, місця і об’єкта спостереження. А також від віку
дітей і їхнього досвіду.
Ознайомлення дітей підготовчої групи з природою проходить в основному
шляхом спостереження на екскурсія прогулянках, під час ігор і праці. В
цих групах велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з
використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури.
Заняття – це основна форма організації дітей при ознайомленні з
природою. Заняття проводять в певні години по розробленому плану, згідно
програми. Заняття будують так, щоби в процесі ознайомлення з природою
здійснювався розвиток пізнавальна здатність і мова дітей, виховання
інтересу і любові до природи. Головне в занятті – це засвоєння всіма
дітьми програмного матеріалу.
Екскурсія – це заняття, на якому діти знайомляться з природою в
звичайних умовах: в лісі, на полі, в саду, в гаю.
Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей з
природою. Вони можуть носити характер невеликих екскурсій під час
яких вихователь проводить огляд ділянки, організує
спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи.
Ознайомлення дітей з природою вимагає постійного безпосереднього
спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є організація
кутка природи. Працю і спостережливість дітей за
рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року. Праця
в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти
спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них,
оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної
праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно.
Діти підготовчої групи мають свою ділянку, на якій діти проводять більшу
частину часу, особливо в теплу пору року.
Ділянка – це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за
рослинами протягом всього року.
Наявність на ділянці дерев, кущів, квітника, має велике виховне
значення. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за
ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі
догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись
простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується
бережливе відношення до природи.
Красиво оформлена ділянка, правильно підібрані декоративні рослини мають
великі значення для естетичного виховання.
Для людини, котра народилася й зростала в селі, природа є середовищем
життєдіяльності. Вміння вудити рибу, збирати гриби та лікарські рослини,
годувати птахів і твори, обробляти землю, вирощувати й збирати врожай,
формується без будь-яких спеціальних “занять”, лише за аналогією, як це
роблять старші. За таких умов дитина набуває неоцінного досвіду
сюжетно-рольової взаємодії.
Однак сучасне життя висуває перед людиною нові виклики, адекватні
відповіді на які не може почерпнути лише з того, що дає сільській дитині
досвід життєдіяльності. Тай далеко не кожна родина розуміє свої виховні
функції, а тим паче виконує їх. В епоху інформаційного буму, коли всі
процеси набувають величезного прискорення, а час стає спресованим, це
може позначитися на майбутніх досягненнях сільських хлопчиків і
дівчаток, адже сучасні діти мають розвиватися відповідно до викликів
сьогодення. Те, що раніше людина дізнавалася протягом усього життя.
Сучасна дитина має осягнути за кілька років. Тож дошкільна освіта й
покликана забезпечити гармонію єднання з природою та насиченого до
динамічного, стрімкого, насиченого технікою та електронікою сьогодення.
Сучасна школі висуває високі вимоги до майбутніх першокласників, тож нам
належить подбати, щоб у дошкільному віці діти накопичили певний запас
знань, розвинули мовлення, мислення, пам’ять, навчилися бути уважними.
Виконання цих вимог вимагає від вихователя творчості, активного пошуку,
знання індивідуальних особливостей кожної дитини, вміння прогнозувати її
можливості при зміні змісту і методів організації діяльності, знаходити
оптимальні шляхи впливу на кожного вихованця.
Щоб навчання було гулким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст
знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти
найбільш оптимально-зацікавлено з найменшими труднощами. Саме тому,
працюючи з дошкільнятами, слід враховувати особливості їхньої психіки та
фізичні можливості організму.
Період навчання грамоти – найважливіший у житті дитини. Вчителі бажають
бачити серед першокласників дітей, які вже вміють читати, або вимагають,
щоб дитя опанувало це мистецтво дуже швидко. Батьки, у свою чергу
знають, яка важка для малюків ота наука. Основна мета вихователя
викликати інтерес до навчання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
